Аналіз ефективності використання основних засобів підприємства

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ І. Теоретичні аспекти використання основних засобів підприємства……………………………………………….……………...………5

1.1 Основні засоби підприємства: поняття, сутність і характерні ознаки….....5

1.2 Характеристика процесу відтворення основних засобів та соціально-економічне значення їх впливу…………………………………………….…….9

1.3 Знос і амортизація основних засобів…………………………………...…..16

Розділ ІІ. Аналіз використання основних засобів на ВАТ “Патент”……...….18

2.1 Аналіз використання підприємства основними засобами, їх склад і структура…………………………………………………………………………18

2.2 Показники технічного стану та руху основних засобів……..……….……30

2.3 Пропозиції щодо вдосконалення використання основних засобів підприємства……………………………………………………………………..34

Висновок …………………………………………………………………………38

Перелік використаних джерел…………………………………………………..40

Додатки…………………………………………………………………….……..42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Будь-яка господарська діяльність потребує наявності та комбінації ресурсів. При створенні підприємства власні або запозичені кошти його засновників інвестуються в придбання засобів виробництва, необхідних для здійснення діяльності. Проте процес виробництва передбачає взаємодію як засобів виробництва, так і безпосередньо праці людей, тобто залучення і використання всіх видів економічних ресурсів.

На рівні підприємства матеріальні ресурси, які використовуються як засоби виробництва, зважаючи на їх неоднорідність класифікують із виокремленням засобів праці та предметів праці. Кошти, вкладені в засоби праці, становлять основні засоби підприємства. Кошти, авансовані в предмети праці, разом із залишками грошей на рахунку підприємства, називаються оборотними засобами.

В основних засобах та нематеріальних ресурсах втілений основний капітал, а в оборотних - оборотний капітал. За величиною основного і оборотного капіталу можна скласти уявлення про інвестиційний потенціал підприємства.

Основні засоби переносять на продукцію протягом одного операційного циклу лише частину своєї вартості. Незважаючи на зношування, вони продовжують функціонувати в процесі виробництва і тільки через більш-менш тривалі проміжки часу, не так часто, як оборотні засоби, мають заміщуватися в натуральній формі. Оборотні засоби, які вступають у процес виробництва, переносять на продукцію всю свою вартість в міру споживання, і для того, щоб процес виробництв тривав безперервно, вони мають постійно заміщуватися в натуральній формі. Тобто з економічного погляду основна відмінність основного капіталу від оборотного у способі перенесення втіленої вартості на вартість кінцевого продукту.

В роботі застосовані методи наукового аналізу і синтезу, порівняння, збору і обробки інформації, дедукції і індукції, моделювання, тощо.

При написанні курсової роботи було використано законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники, статті з журналів і газет провідних сучасних фахівців.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що вартість основних засобів складає майже 60% від всього початкового інвестиційного капіталу, що спрямовується на відкриття фірми чи підприємства. Зважаючи на проблеми інвестиційного ринку України взагалі, а також на фоні світової фінансової кризи, можна зробити висновки про те, що придбання нових основних засобів в найближчий період для невеликих підприємств буде проблематичним.

Об'єктом роботи є основні засоби підприємства.

Предметом роботи є використання основних засобів підприємства.

Метою обраної теми роботи є вивчення і дослідження процесу формування та використання основних засобів підприємства в сучасних ринкових умовах.

Завданнями курсової роботи є:

- охарактеризувати суть основних засобів та їх соціально-економічне значення у підвищенні ефективності виробництва;

- провести аналіз використання основних засобів на ВАТ “Патент”;

- розглянути шляхи вдосконалення використання основних засобів підприємства.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні аспекти використання основних засобів підприємства

1.1 Основні засоби підприємства: поняття, сутність і характерні ознаки

Створення підприємства потребує інвестування значної частини капіталу в довгострокові матеріальні активи, які фізично існують, виконують роль засобів праці, становлять основу виробничої потужності підприємства і називаються основними засобами. Звісно, можна здійснювати діяльність на орендованих площах і потужностях, що не потребує значних інвестицій на момент започаткування бізнесу. Проте більшість виробничих підприємств, сподіваючись на отримання майбутніх економічних вигід від використання довгострокових активів, формують власні основні засоби. При цьому вони мають усвідомити, що капітал, інвестований у подібні активи, відволікається від обороту на досить тривалий строк.

Основні засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби - це довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час із метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу [10, с. 122].

Основні засоби у формі засобів виробництва функціонують як чинники праці доти, доки зберігають свою споживчу форму, в якій вони вступають в процес виробництва. Засоби праці утримує тривалий час у сфері виробництва їхня функція - за допомогою засобів праці протягом певного періоду виготовляється продукція. Інвестування капіталу в засоби праці тривалий час забезпечує отримання доходу.

Основні засоби не обертаються у своїй споживні й формі, обертається тільки їхня вартість, і до того ж лише поступово, частинами. Тою мірою, як вона переноситься на продукцію. Вартість засобів праці, спожитих за період їх використання, має бути відшкодована шляхом віднесення її до складу вартості продукції, що виготовляється.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби -- це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби [10, с. 124].

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби -- це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства [10, с. 125].

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

В. Машини та устаткування, у тім числі: робочі машини та устаткування; вимірювальні та регулюючі прилади; лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

На рис 1.1 наведено склад основних виробничих засобів підприємства

 

Рис. 1.1 Склад основних виробничих засобів підприємств [10, с. 126]

 

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду [10, с. 128].

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів. Оборот основних виробничих засобів показано на рис. 1.2.

 

Рис. 1.2 Оборот основних виробничих засобів [10, с. 130 ]

 

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додатковою продукту [10, с. 138].

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

 

 

1.2 Характеристика процесу відтворення основних засобів та соціально-економічне значення їх впливу

Успішне вирішення завдання ефективного використання основних засобів підприємства можливе при створенні умов для повної реалізації їх виробничого потенціалу, що потребує значної уваги з боку менеджменту підприємства до процесів їх відтворення. Недостатня увага до вирішення цієї проблеми згодом призведе до втрат підприємством економічних вигід внаслідок зростання поточних витрат на ремонт об'єктів основних засобів, а згодом, можливо, і припинення діяльності. Визначення процесу відтворення основних засобів проводиться з метою прогнозування моменту їх ремонту або повної заміни, планування необхідного капіталу для фінансування цих процесів та розробки пропозицій стосовно джерел його надходження.

Необхідність постійного відтворення основних засобів зумовлена тим, що основні засоби в процесі тривалого функціонування можуть фізично та морально спрацьовуватися (зношуватися) [12, с. 115].

Фізичне спрацювання - це втрати основними засобами своєї споживної вартості внаслідок:

а) використання в процесі виробництва;

б) під впливом чинників навколишнього природного середовища.

Моральне спрацювання - це втрата основними засобами своєї вартості внаслідок:

підвищення продуктивності праці в галузях, які виробляють засоби праці (на ринку з'являється дешевше устаткування);

поява на ринку більш продуктивних засобів праці, що мають кращі техніко - економічні характеристики [12, с. 117].

Формою компенсації часткового фізичного спрацювання основних засобів є їх ремонт, морального - модернізація. Відшкодування повного фізичного і морального зносу здійснюється шляхом заміни об'єктів основних засобів новими.

Існує зв'язок між категоріями зносу (спрацюванням) основних засобів та їх амортизацією. Обираючи систему амортизації для бухгалтерського обліку, підприємство має серед інших чинників враховувати:

- строки фізичного зносу основних засобів;

- темпи морального зносу;

- динаміку витрат на ремонт протягом терміну корисного використання;

- ситуацію на ринку продукту;

- інтенсивність використання основних засобів.

У разі, коли швидкість амортизації основних засобів за обраною системою відповідає темпам їх фізичного та морального спрацювання, величина нарахованої амортизації протягом строку використання буде відповідати сумі нарахованого зносу. Тому оцінюємо величину спрацювання на певний момент часу як суму амортизаційних відрахувань за фактичний строк використання основних засобів і маємо змогу об'єктивно охарактеризувати стан основних засобів підприємства за допомогою таких показників:

1) ступінь спрацювання (С_с) визначається за формулою

 

  [12, с. 118]

 

де - сума амортизаційних відрахувань (сума зносу) за фактичний строк (м) використання основних засобів;

ПВ - первісна (відновна) вартість основних засобів на момент оцінки;

2) ступінь придатності (С_п) можна визначити за такою формулою:

 

  [12, с. 119]

 

де ЗВ - залишкова вартість основних засобів на момент оцінки.

Якщо обрана система амортизації не відповідає темпам фактичного спрацювання основних засобів, об'єктивну оцінку стану цих активів можна проводити тільки шляхом їх експертних обстежень.

Відтворення основних засобів - це процес безперервного оновлення всієї сукупності основних засобів підприємства. Період повного відтворення конкретного елемента основних засобів визначається часом, протягом якого засіб праці віджив свій вік і підлягає заміні іншим екземпляром того самого роду.

Щодо сукупності основних засобів підприємства як вартісної категорії існування засобів праці можна види літи такі види відтворення:

- просте: має місце у разі, коли обсяг введених в експлуатацію основних засобів (ОЗ_вв) за певний період часу дорівнює обсягу вибулих з підприємства основних засобів (ОЗ_виб) за той самий період:

 

(ОЗ_вв) = (ОЗ_виб) [12, с. 122]

 

Вводитись в експлуатацію можуть основні засоби, придбані шляхом купівлі за гроші, отримані в обмін на інші активи, отримані безкоштовно або як внесок до статутного капіталу. До основних операцій вибуття основних засобів належать: продаж, ліквідація, безоплатна передача;

- розширене, ознакою якого є перевищення суми введених за певний період основних засобів над сумою вибулих за той самий період:

 

(ОЗ_вв)> (ОЗ_виб)  [12, с. 122]

 

- звужене: має місце у разі, коли вартість введених за певний період основних засобів менша за вартість вибулих за той самий період:

 

(ОЗ_вв) < (ОЗ_виб)  [12, с. 124]

 

Для характеристики інтенсивності процесу відтворення основних засобів застосовують такі показники:

коефіцієнт введення:

 

  [12, с. 129]

 

коефіцієнт вибуття:

 

  [12, с. 134]

 

коефіцієнт приросту:

 

   [12, с. 138]

 

де ОЗ_п.р.- первісна (відновна) вартість основних засобів на початок року;

ОЗ_к.р.- первісна (відновна) вартість основних засобів на кінець року.

Коефіцієнти введення (вибуття) основних засобів характеризують частку, яку становлять введені (вибулі) за період основні засоби від вартості всієї сукупності основних засобів підприємства. Коефіцієнт приросту вказує, на яку частку збільшилася сукупність основних засобів підприємства за досліджуваний період. Для зручності аналізу процесу відтворення основних засобів зазначені показники виражають і відсотках [12, с. 138].

Економічні джерела відтворення основних засобів. Власні фінансові ресурси підприємства - це, зокрема, такі:

- статутний капітал (є джерелом фінансування об'єктів основних засобів на момент створення підприємства; збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків може бути використане в подальшій діяльності підприємства для фінансування процесів відтворення основних засобів);

- дохід від реалізації продукції в частці:

а) амортизаційних відрахувань (за економічним призначенням є джерелом простого відтворення основних засобів);

б) прибутку після оподаткування (чистого прибутку) (за економічним призначенням чистий прибуток є джерелом розширеного відтворення основних засобів);

- кошти від продажу власного майна (дохід від продажу об'єктів основних засобів, що не використовуються на певний момент в господарській діяльності за вирахуванням витрат на реалізацію, і, можливо, податку на прибуток);

- кошти від надання майна в оренду.

Запозичені та залучені кошти - це довгострокові банківські кредити та кошти від емісії та реалізації власних цінних паперів. У разі, коли власних коштів не вистачає для фінансування відтворення основних засобів, підприємство може звернутися до банку за довгостроковою позикою, обов'язковою умовою отримання якої є, як правило, наявність застави. Підприємство може розраховувати на кредит. Обсяг якого становить 60-70% від вартості заставного майна. Крім офіційно оголошеної кредитної ставки, позичальник має сплатити банку комісійні та застрахувати майно [12, с. 145].

Іншим способом залучення коштів є емісія корпоративних облігацій, здійснюючи яку підприємство залучає кошти на строк, зазначений в облігаціях, зобов'язуючись сплачувати проценти і повернути позику після закінчення строку обігу облігацій.

Залучення коштів шляхом додаткової емісії акцій є небезпечним для підприємства способом фінансування процентів відтворення основних засобів, оскільки реалізуючи акції додаткової емісії, підприємство отримує нових співвласників.

Більшість об'єктів основних засобів потребує крім витрат на придбання додаткових особливих витрат протягом строку експлуатації на підтримання їх в придатному для використання стані. Ці витрати пов'язані з технічним обслуговуванням, ремонтом, заміною складових чи добудуванням. Обсяги цих витрат нерівномірно розподіляються між різними періодами життя основних засобів.

Головна проблема відображення зазначених втрат в обліку полягає у визначенні періоду, до якого вони належать, тобто у визначенні, чи є вони витратами поточного періоду, чи їх потрібно розглядати, як витрати майбутніх періодів і погоджувати з майбутніми доходами. витрати, які здійснюються після дати придбання активу, але безпосередньо його стосуються, можуть як визнаватися в поточному обліковому періоді, так і капіталізуватися для розподілу між майбутніми обліковими періодами.

Проблемним є питання щодо джерел фінансування ремонтних робіт і технічного обслуговування основних засобів. Власне ремонт (поточний ремонт) або технічне обслуговування потребують такого залучення коштів і праці, які не закладені в їхній первісній вартості і, як наслідок, з економічного погляду не можуть бути покриті за рахунок амортизаційних відрахувань. Підприємство має додатково витрачати кошти на технічне обслуговування та поточний ремонт, відносячи їх до складу поточних витрат у період їх здійснення і відшкодовуючи з доходу від реалізації продукції.

Капітальний ремонт здійснюють досить рідко. При цьому витрати складають, як правило, значну суму. Головною метою капітального ремонту є підвищення продуктивності активу в майбутньому завдяки більшій ефективності і тривалості його використання. Капітальний ремонт, як правило, полягає в загальній перебудові або повному відновленні активу, заміні більшості складових, або вдосконаленні конструкції. Наведені аргументи свідчать на користь капіталізації витрат на здійснення капітального ремонту з подальшою їх амортизацією [12, с. 152].

Процес компенсації витрат на ремонт та інші види поліпшення основних засобів регулюється державою. Згідно з правилами бухгалтерського обліку витрати на підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані (на поточний ремонт і технічне обслуговування) і отримання визначеної з початку суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу поточних витрат підприємства. Витрати на поліпшення (капітальний ремонт, модернізацію, реконструкцію тощо) об'єкта основних засобів, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигід від його використання, мають бути віднесені на збільшення повної первісної (відновної) вартості основних засобів з подальшою їх амортизацією.

Згідно з податковим обліком витрати підприємства на ремонт, модернізацію або інші поліпшення основних засобів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості основних засобів всіх груп станом на початок звітного періоду, належать до складу валових витрат підприємства. Сума перевищення зазначених витрат має бути включена до складу балансової вартості основних засобів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп і таких окремих об'єктів основних засобів групи 1 на початок розрахункового кварталу з подальшою їх амортизацією [12, с. 154].

 

 

1.3 Знос і амортизація основних засобів

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних засобів розуміють явище поступової втрати своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів впливають їхня надійність та довговічність, способи використання (екстенсивний чи інтенсивний), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори [7, с. 117].

Техніко-економічне старіння основних засобів - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Старіння властиве передусім знаряддям праці та транспортним засобам і пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично-спрацьованих і технічно-застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці є поступове відновлення їх вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація - систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу [7, с. 118].

Амортизація основних засобів - це процес перенесення авансової раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування [7, с. 119].

Для відшкодування вартості зношеної частини основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує для відновлення основних засобів.

 

 

Розділ ІІ. Аналіз використання основних засобів на ВАТ “Патент”

2.1 Аналіз використання підприємства основними засобами, їх склад і структура

Для проведення дослідження було використано матеріали видавничо-поліграфічного підприємства, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101, 88000.

Спочатку проаналізуємо структуру основних засобів підприємства. У таблиці 2.1 приводяться дані про структуру основних засобів, що є в кінці базисного року (2011).

 

Таблиця 1.1.

Структура основних засобів на початок 2011 року

 

Найменування групи основних засобів	Вартість, тис. грн.	Частка до загальної суми основних засобів в %
Виробничі ОЗ Будівлі Споруди Передавальні пристрої Виробниче обладнання Транспортні засоби Виробничий інвентар Інші ОЗ Разом виробничих ОЗ	145 205 45 334 200 9 11 949	14,5 20,5 4,5 33,4 20,0 0,9 1,1 94,9
Невиробничі ОЗ Житловий фонд Дитячий сад Разом невиробничі ОЗ	23 28 51	2,3 2,8 5,1
Разом основних засобів	1000	100,0