Аналіз господарської діяльності підприємства на базі ЦЗФ “Селидівська”

 

 

   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

К У Р С О В А   Р О Б О Т А

з дисципліни «Аналіз господарської діяльності підприємства»

 

на тему: «Аналіз господарської діяльності підприємства

на базі ЦЗФ “Селидівська”»

 

 

 

 

 

 

Виконав:	Соколенко Сергій Ігорович ст. гр. МО-10 4 курсу денного відділення з/кн. №410077
Перевірив:	к.е.н., доц. Школяренко О.О.

 

 

 

 

Красноармійськ – 2014

ЗМІСТ   ВСТУП РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні та методологічні засади здійснення аналізу господарської діяльності підприємства. 1.1. Поняття, предмет і  метод економічного аналізу. 1.2. Завдання, принципи та види аналізу. 1.3. Традиційні прийоми  і методи економічного аналізу. РОЗДІЛ 2. Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства, фінансових результатів діяльності ТОВ ЦЗФ “Селидівська” РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення діяльності підприємства на основі проведеного аналізу. ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
					Д 0107 43 43.3 ___
Ізм.	Аркуш	№ документа	Підпис	Дата		Літера			Аркуш	Аркушів
Розробив		Соколенко С.І.
Керівник		.				КІІ ДонНТУ, каф. ЕіП ______

 

 

ВСТУП

 

ВСТУП

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні та методологічні засади здійснення аналізу господарської діяльності підприємства.

 

1. Поняття, предмет і метод економічного аналізу.

 

Аналіз (у перекладі з грец. «Analyzis» - розділяти, розчленовувати) - спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовування цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей. Таким чином, аналіз полягає у визначенні сутності процесу або явища на основі вивчення всіх його складових частин і виявлення закономірностей його розвитку.

Економічний аналіз як наука є результатом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. В умовах розширення масштабів виробництва і створення складних виробничих систем постійно підвищується роль економічного аналізу в процесі прийняття управлінського рішення.

Розрізняють загальнотеоретичний економічний аналіз (макроекономічний), який вивчає економічні явища і процеси на рівні світової та національної економіки, та економічний аналіз на рівні господарюючого суб'єкта (мікроекономічний) для вивчення економіки окремих підприємств.

Як і всі інші економічні науки, аналіз господарської діяльності вивчає господарську діяльність підприємства, економічні явища і процеси, що протікають на підприємстві.

Предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів на підприємстві (тобто до балансової планки). Об'єктами аналізу є економічні результати господарської діяльності, такі як виробництво і реалізація продукції, собівартість, використання різних факторів виробництва, фінансовий стан і результати, прибуток і т.д.

Метод економічного аналізу - системне, комплексне вивчення, вимірювання та узагальнення впливу факторів на результати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва.

Характерні риси методу аналізу господарської діяльності - необхідність постійного порівняння; необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних сторін кожного явища, процесу; облік всіх взаємозв'язків; кількісна оцінка причинно -наслідкових зв'язків; системний підхід, розробка та використання системи показників .

В якості додаткового джерела інформації використовується господарський облік - оперативний, бухгалтерський і статистичний. Важливе значення для поглиблення аналізу має залучення первинної облікової документації. Комп'ютерний облік дозволяє оперативно зводити дані поточного контролю і отримувати щоденні зведення, що характеризують окремі сторони роботи підприємства (виконання норм виробітку, витрата матеріалів, випуск продукції тощо). Це значно розширює інформаційну базу аналізу. Широко використовується при економічному аналізі планова інформація: дані перспективного, річного плану підприємства і його оперативних планів.

При проведенні аналізу використовується і нормативна інформація, тобто норми витрати основних і допоміжних матеріалів, палива та електроенергії, норми часу і норми виробітку, норми амортизаційних відрахувань, нормативи відрахувань від прибутку, податку з доданої вартості, нормативи оборотних коштів, нормативи тривалості виробничого циклу. Важливим джерелом служить технічна і технологічна інформація: технічні паспорти на окремі машини, технологічні інструкції, державні стандарти, технічні умови та ін

Використовуються також дані позаоблікового характеру: акти обстежень, ревізій, матеріали перевірок, проведених різними організаціями (фінансовими, кредитними, вищестоящими і ін), протоколи виробничих нарад , договори з замовниками та постачальниками, рекламації, матеріали преси та ін. У тих випадках, коли для виявлення характеру та розміру впливу окремих факторів не потрібно систематична інформація, використовується вибіркове вивчення (наприклад, при аналізі якості продукції).

 

2. Завдання, принципи та види аналізу.

 

Зміст і завдання будь-якої науки випливають з її функцій в системі інших наук .

Основні функції економічного аналізу:

- Вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства ;

- Наукове обгрунтування  поточних і перспективних планів;

- Контроль за виконанням планів і управлінських рішень;

- Оцінка ефективності  використання економічних ресурсів;

-Пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики;

- Оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки і використання наявних можливостей;

- Розробка заходів щодо  використання виявлених в ході  аналізу резервів і т.д.

Аналіз і його результати повинні відповідати певним вимогам.

Основні принципи:

- Відповідність результатів  і методик аналізу державної економічної, соціальної, економічної, міжнародній політиці та законодавству;

- Науковий характер досліджень;

- Комплексність аналізу;

- Системний підхід у  вивченні об'єктів аналізу;

- Аналіз повинен бути  об'єктивним, конкретним і точним, тобто базуватися на достовірній, перевіреної інформації та реально відображати результати діяльності підприємства;

- Аналіз повинен бути  ефективним і впливати на господарську  діяльність підприємства;

- Аналіз повинен бути  оперативним і проводитися за планом;

- Широкий коло працівників  має брати участь в аналізі  та ознайомленні його результатів  для підвищення ефективності  виробництва.

Класифікація аналізу господарської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань і проводиться по ряду ознак:

а ) за галузевою ознакою:

- Галузевий (методика враховує  специфіку окремих галузей економіки, тому що промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля тощо);

- Міжгалузевий (представляє  собою методичну та методологічну  основу економічного аналізу).

б) за ознакою часу:

- Попередній (перспективний) - проводиться до здійснення господарських операцій, для обгрунтування управлінських рішень, планових завдань, прогнозу очікуваних результатів;

- Подальший (ретроспективний) - проводиться після завершення господарських операцій, для контролю виконання плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємства. Ретроспективний аналіз ділиться на оперативний (поточний), який проводиться відразу після завершення господарських операцій або змін за короткі проміжки часу (зміна, доба і т.д.) і підсумковий (заключний) - проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік).

в) по просторовому ознакою:

- Внутрішньогосподарський (вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства);

- Міжгосподарський (застосовується  для порівняння результатів діяльності двох або більше підприємств).

г) по об'єктах управління:

- Техніко-економічний аналіз, який вивчає взаємодію технічних і економічних процесів та їх вплив на результати діяльності;

- Фінансово-економічний, основна увага якого зосереджена на фінансових аспектах і результати;

- Аудиторський (бухгалтерський) аналіз - експертна оцінка та діагностика фінансового стану і стійкості;

- Соціально-економічний аналіз, який вивчає взаємозв'язок соціальних економічних процесів, їх вплив на результативність діяльності підприємства;

- Економіко- статистичний  аналіз - застосовується для вивчення  масових суспільних явищ на  різних рівнях;

- Економіко-екологічний аналіз;

- Маркетинговий аналіз.

д) за методикою вивчення:

- Порівняльний ;

- Діагностичний (експрес- аналіз);

- Факторний ;

- Маргінальний (заснований  на причинно -наслідкового взаємозв'язку  обсягу продажів, собівартості і  прибутку , а також розподілі витрат  на постійні та змінні ) ;

- Економіко -математичний  аналіз ( оптимізаційні методи);

- Стохастичний ( дисперсійний , кореляційний , компонентний ) ;

- Функціонально -вартісний  аналіз ( метод виявлення резервів ) і т.д.

е) за охопленням досліджуваного об'єкта :

- Суцільний, вибірковий .

ж) за змістом програми :

- Комплексний, тематичний.

 

1.3. Традиційні прийоми  і методи економічного аналізу.

Метод порівняння. Порівняння - науковий метод пізнання, коли невідоме (досліджуване) явище, показник зіставляються з уже відомими (вивченими раніше) для виявлення спільних рис або відмінностей між ними.

В аналізі використовуються наступні види порівнянь:

- Фактичних показників з плановими;

- Фактичних показників з нормативними;

- Фактичних показників з показниками минулих років;

- Фактичних показників з кращими по галузі;

- Фактичних показників із середніми;

Розрізняють такі види порівняльного аналізу:

- Горизонтальний - для визначення відхилень від базового рівня (план, минулий рік, середній і т.д.);

- Вертикальний - для вивчення  структури економічних явищ або  процесів;

- Трендовий - для вивчення  відносних темпів росту і приросту  показників за ряд років до  рівня базового року , тобто при дослідженні рядів динаміки.

Метод відносних і середніх величин. В аналізі господарської діяльності використовуються такі види відносних величин:

- Планового завдання - відношення  планового рівня показника поточного  року до його рівня торік  чи до середнього за 3-5 попередніх років;

- Виконання плану - відношення  між фактичним і плановим рівнем показника;

- Динаміки - поділ величин  показника поточного періоду  на його рівень у попередньому періоді (темпи зростання або приросту), які бувають засадничими і ланцюговими;

- Структури - відносна частка ( питома вага) частини в загальному;

Середні величини обчислюються на основі масових даних про якісно однорідних явищах. Вони допомагають визначати загальні закономірності й тенденції в розвитку економічних процесів .

Балансовий метод. Балансовий метод служить для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Даний спосіб полягає в порівнянні, соизмерении двох комплексів показників, які прагнуть до певного рівноваги. Він дозволяє виявити в результаті новий аналітичний (балансуючий) показник. Використовується при аналізі забезпеченості підприємства різними видами ресурсів та повноти їх використання (баланс робочого часу, платіжний баланс) і т.д. Наприклад, при аналізі забезпеченості підприємства сировиною порівнюють потреба в сировині, джерела покриття потреби і визначають балансуючий показник - дефіцит або надлишок сировини.

Балансовий метод використовується для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на результативний сукупний показник. Якщо сума впливу факторів на результативний показник дорівнює його відхиленню від базового значення, то, отже, розрахунки проведені правильно .

Метод угруповання. Метод угруповання - розподіл маси досліджуваної сукупності об'єктів на якісно однорідні групи за відповідними ознаками. Угруповання використовуються для дослідження залежності в складних явищах, характеристика яких відбивається однорідними показниками і різними значеннями (характеристика парку устаткування за термінами введення в експлуатацію, за місцем експлуатації, за коефіцієнтом змінності і т.д.)

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства, фінансових результатів діяльності ТОВ ЦЗФ «Селидівська»

 

Основна діяльність ТОВ ЦЗФ «Селидівська», як ми вже зазначали – це переробка рядового вугілля та його збагачення.

Основними показниками діяльності даного підприємства є обсяги переробки рядового вугілля та отриманий від цього прибуток. Проаналізуємо дані показники. Дані для аналізу представлені в таблиці 2.1 «Показники діяльності на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 – 2012 роки».

Таблиця 2.1. –

Показники діяльності на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 – 2012 роки

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Обсяги переробки рядового вугілля, тис. т	1213	1187	766
Продукти збагачення вуглезбагачувальними підприємствами, тис. т	650	687	469
Концентрат з вугілля кам’яного, тис. т	650	687	469
Виручка від реалізації, тис.грн.	20956	28051	24941

 

З таблиці 2.1 бачимо, що з 2010 року відбувається зменшення обсягів переробки вугілля, у 2012 році він сягає 766 тис. т, що на 447 тис. т менше ніж у 2010 році. Об’єм виручки від реалізації збільшився на 7095 тис. грн. у 2011 році, а у 2012 – зменшився на 3110 тис. грн. Для більш наглядного прикладу побудуємо графік зміни об’ємів переробки протягом трьох років.

Рис. 2.1. – Графік зміни обсягів переробки вугілля на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 – 2012 роки.

Отже, з графіку бачимо, що у 2010 році підприємство мало найбільший обсяг переробки, який складав 1213 тис. тон. У 2012 році він був найменшим і становив 766 тис. тон. Це зменшення обсягів виробництва повʼязане в першу чергу з поставкою сировини.

Для більш детального аналізу діяльності на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» проаналізуємо його основні техніко-економічні показники.

До основних техніко – економічних показників треба віднести обсяги переробки рядового вугілля, виручка від реалізації, собівартість переробленого вугілля, доходи від операційної та звичайної діяльності, а також чистий прибуток чи збиток.

Всі ці показники представлені в таблиці 2.2. «Основні техніко-економічні показники діяльності».

Таблиця 2.2. –

Основні техніко-економічні показники діяльності

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Абсолютне відхилення, тис.грн.
				2011 рік від 2010	2012 рік від 2011
Виручка від реалізації, тис. грн.	20956	28051	24941	7095	-3110
Вирахування з доходу, тис. грн.	3493	4675	4157	1182	-518
Чистий доход, тис. грн.	17463	23376	20784	5913	-2592
Собівартість, тис. грн.	25737	28210	36632	2473	8422
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	-8274	-4834	-15848	3440	-11014
Інші операційні доходи, тис. грн.	6380	7085	5462	705	-1623
Фінансові результати від операційної діяльності (прибуток, збиток), тис. грн.	-12855	-12454	-22298	401	-9844
Інші доходи, тис. грн.	14609	14112	14698	-497	586
Фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток, збиток), тис. грн.	7	9	-8424	2	-8433

 

У 2011 році ТОВ ЦЗФ «Селидівська» отримало найбільшу виручку від реалізації, що на 7095 тис грн. більше ніж у 2010 році та на 3110 тис грн. більше ніж у 2012 році. Це стосується відповідно і чистого доходу, який у 2010 році склав 17463 тис. грн., у 2011 році – 23376 тис грн. , у 2012 році – 20784 тис. грн.

Собівартість продукції підприємства також змінювалася протягом трьох років. З кожним наступним роком вона збільшується. Так, у 2011 році вона склала 28210 тис. грн., що на 2473 тис. грн. більше ніж у 2010 році, у 2012 році вона склала 36632 тис. грн., що на 8422 тис грн. більше ніж у 2011 році.

Отже, за період з 2010 по 2012 роки ТОВ ЦЗФ «Селидівська» отримало валовий збиток. Таке становище спричинило те, що собівартість продукції була більшою ніж отриманий чистий доход від реалізації.

Протягом трьох років підприємство отримувало інші операційні доходи, які складали у 2012 році – 5462 тис. грн., у 2011 році – 7085 тис. грн., у 2010 році – 6380 тис грн.

З таблиці 2.2 бачимо, що з  2010  по 2012 роки підприємство отримувало збиток від операційної діяльності, який був максимальним у 2012 році і склав 22298 тис. грн.

Збагачувальна фабрика отримувала також інші доходи, розмір яких став максимальним у 2012 році і склав 14698 тис. грн.

Підприємство отримало фінансові результати від звичайної діяльності: у 2012 році – збитки в розмірі 8424 тис. грн., у 2011 році – прибуток 9 тис. грн., у 2010 році – прибуток, який склав 7 тис. грн.

Надзвичайних доходів чи витрат ТОВ ЦЗФ «Селидівська» протягом трьох років не отримувало.

Для більш детального аналізу необхідно розрахувати такі показники як фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність праці, рентабельність основних фондів, коефіцієнт введення основних виробничих фондів, коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.

Фондовіддача - відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Фвід= П/Ф ,

де: П – обсяг товарної, валової чи реалізованої продукції, грн; Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

Фондомісткість продукції – величина, обернена фондовіддачі. Вона показує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню продукції, що випускається:

Фміс = Ф/П

Фондоозброєність характеризує ступінь технічної оснащеності праці. Фондоозброєність визначають як співвідношення вартості основних фондів до чисельності працівників:

Фо = Вф/ Чзм

 

Результати розрахунків показників використання

основних фондів підприємства

Показник	2010	2011	2012
Фондовіддача, тис. грн	0,95	0,99	0,62
Фондомісткість, тис. грн	1,05	1,01	1,61
Фондоозброєність тис. грн/чол	55,15	71,13	100,98

 

 

З отриманих результатів видно, що фондовіддача зростала до 2011 року, а у 2012 році – зменшилась, що пов’язано з отриманням великих збитків. Позитивним фактором є постійне збільшення показника фондоозброєності.

На нашу думку, поліпшити використання основних фондів та виробничих потужностей на підприємствах можна завдяки: підвищенню використання виробничих потужностей і основних фондів у інтенсивності та підвищенню їх навантаження у екстенсивності, дотриманню пропорційності і змінності у роботі основних фондів (обладнання), активно виконаному процесу контролювання.

Таким чином, з 2010 по 2012 рік центральна збагачувальна фабрика отримувала збитки, валовий обсяг яких найбільшим був у 2012 році. Для більш наглядного аналізу побудуємо графік зміни обсягів отриманої виручки від реалізації на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 – 2012 роки.

 

Рисунок 2.2.2. – Графік зміни обсягів отриманої виручки від реалізації на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2009 – 2011 роки.

З графіку бачимо, що у 2009 році виручка від реалізації склала 20956 тис. грн. та була найменшою протягом трьох років.

Фінансова діяльність підприємства – організація поповнення, руху та використання коштів за цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів та контролю за їх використанням. Вона складає одну із сторін господарської діяльності.