Зміст 
 
 
 

     Вступ

     Однієї  з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У  числі факторів, що роблять безпосередній  вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.

     Інвестиції  торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень.

     В умовах ринкової економіки можливостей  для інвестування досить багато. Разом  з тим будь-яке підприємство має  обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля.

     Дуже  істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.

РОЗДІЛ  І. Теоретичні основи інвестиційної діяльності

1. Сутність  інвестиційної діяльності

     Термін "інвестиції" походить від латинського слова "іnvеst", що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

     За  фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

     Інвестиції  в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

     1. За об'єктами вкладень виділяються  реальні та фінансові інвестиції.

     Під реальними інвестиціями розуміють  вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково- технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

     Під фінансовими інвестиціями розуміють  вкладення коштів у різні фінансові  активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

     2. За характером участі в інвестуванні  виділяються прямі та непрямі  інвестиції.

     Під прямими інвестиціями розуміється  безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

     Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

     3. За періодом інвестування розрізняють  короткострокові та довгострокові  інвестиції.

     Під короткостроковими інвестиціями розуміють  звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т.д.).

     Під довгостроковими інвестиціями розуміють  вкладення капіталу на період більше одного року.

     У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) понад 5 років.

     4. За формами власності інвесторів  розрізняють інвестиції приватні 
(акціонерні), державні, іноземні та спільні.

     5. За регіональною ознакою виділяють  інвестиції всередині країни  та за кордоном.

     Під внутрішніми інвестиціями розуміють  вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

     Під інвестиціями за кордоном (Іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

     Під інвестиціями звичайно розуміються  довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного  господарства, в інфраструктуру, в  соціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.

     Основними цінностями інвестицій є: рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери; майнові права, похідні від авторського права — ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності; право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.

     Інвестиції  у відтворення основних фондів здійснюються у формі капітальних вкладень. Слід відзначити, що до 1991 року поняття інвестицій ототожнювалось з терміном "капітальні вкладення", що характеризує діяльність замовників (інвесторів).

     Капітальні  вкладення розглядались у двох аспектах: як економічна категорія; як процес, пов'язаний з рухом грошових ресурсів. Капітальні вкладення як економічна категорія - це система грошових відносин, пов'язаних з рухом вартості, авансованої у довгостроковому порядку в основні фонди від моменту виділення коштів до моменту їх відшкодування.

     Головним  об'єктом вивчення виступали капітальні вкладення як процес руху вартості, авансованої у розширене відтворення  основних фондів. Основна увага приділялась  вивченню структури джерел фінансування капітальних вкладень, договірним стосункам замовників та підрядників, ролі банків як установ, що здійснюють фінансування та кредитування капітальних вкладень. Позитивним фактором виявилось внесення до складу капітальних витрат на фінансування обігових коштів підприємств-новобудов у зв'язку з наданням їх новобудовам один раз на весь період функціонування підприємства.

     За  обсягом та значущістю капітальні вкладення  є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

     Існує також таке розуміння інвестування, яке характеризується витратами матеріальних, трудових та грошових ресурсів на створення основних фондів галузей народного господарства шляхом капітальних вкладень. У капітальному будівництві планування, управління та організація, разом з проектуванням, ресурсозабезпеченням будівництва в сукупності складають зміст процесу інвестування.

     Головними етапами інвестування є: перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної  діяльності (власне інвестування); перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості; приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

     Початковий  та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи  новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою.

     Інвестиційна  діяльність є основою індивідуального  кругообігу інвестицій на підприємстві. Інвестиційний цикл (період) містить  один оборот інвестицій, тобто рух  вартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).

     Кругообіг виробничих інвестицій, поділяючись на окремі стадії, породжує кругообіг фінансових інвестицій. Кругообіг фінансових інвестицій виявляє зворотний вплив на кругообіг реальних інвестицій. У кінцевому підсумку це приводить до злиття, неподільності потоків виробничих та фінансових інвестицій за межами даного підприємства, на локальних та національних ринках капіталів.

     Усі фінансові інвестиції оцінюються за прибутком, що приноситься ними. З  цієї точки зору всі цінні папери однорідні, усі вони зрештою являють  собою право на прибуток, незалежно від того, в яку галузь або сферу економіки посвідчують вони вкладення позикового капіталу. Капіталізована оцінка прибутку, що приноситься цінними паперами і є, власне, ціна або курс даних паперів. Динаміка курсу цінних паперів відбиває, з одного боку, стан та найближчі перспективи розвитку економіки в цілому (фаза циклу, рівень інфляції, стан платіжного балансу, дефіцитність держбюджету і т.ін., а з іншого боку - фінансовий стан конкретного підприємства - емітента даних цінних паперів. Таким чином, реалізується суспільний взаємозв'язок ринків капіталів, ринків інвестиційних товарів та рух реальних активів (дійсного капіталу) в процесі відтворення.

1.2. Методи оцінки інвестиційної діяльності підприємства

     Оцінка  ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними інвестиціями; від того, наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.

     Цінність  результатів оцінки економічної  ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності  вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

           Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтованих оцінках; б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів. 

     Метод чистої теперішньої вартості

     Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом  прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів  розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

     Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом  n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

     Очевидно, що якщо: 

     NPV > 0, то проект варто прийняти;

           NPV < 0, то проект варто відкинути;

           NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. 

     При прогнозуванні доходів по роках  необхідно по можливості враховувати  усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості  устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів. 

     Якщо  проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом  m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:  

     де  і - прогнозований середній рівень інфляції.

     Розрахунок  за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п.  у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

     Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто  NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля. 

     Метод внутрішньої ставки доходності

     Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

     ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.

     Зміст розрахунку цього коефіцієнта при  аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

     На  практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як  плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

     Економічний зміст цього показника полягає  в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника  CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

     Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

            ІRR < CC, то проект варто відкинути;

            ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

     Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика  немає спеціалізованого фінансового  калькулятора. У цьому випадку  застосовується метод послідовних  ітерацій з використанням табульованих значень  дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі застосовують формулу:

     де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

           r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

     Точність  обчислень зворотно пропорційна  довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

     r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

     r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

     Шляхом  взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+". 

     Метод періоду окупності

     Цей метод - один з найпростіших  і  широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік  збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом  яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:

     PP = n, при якому

     Деякі фахівці при розрахунку показника  PP усе-таки  рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.

     Показник  строку окупності інвестиції дуже простий  у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

     По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різними прогнозованими річними доходами: по проекті А - 4,2 млн. грн. протягом  трьох років; по проекті Б - 3,8 млн. грн. протягом  десяти років. Обоє ці проекту протягом  перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект А набагато більш вигідний.

     По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А с річними доходами 4000, 6000, 2000  грн. і проект Б с річними доходами 2000, 4000, 6000 грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.

     По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

     Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для  галузей чи видів діяльності, яким присуща велика імовірність досить швидких технологічних змін. 

     Метод індексу прибутковості

     Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PІ) розраховується по формулі: 

     Очевидно, що якщо:

           РІ > 1, то проект варто прийняти;

           РІ < 1, то проект варто відкинути;

           РІ = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий. 

     На  відміну від чистого приведеного  ефекту індекс рентабельності є відносним  показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV. 

     Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції

     Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена. 

     Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).

     Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному  тим, що він не враховує тимчасовий складової грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але  сумою прибутку, що варіює, по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але генеруючу протягом різної кількості років. і т.п. 

РОЗДІЛ  ІІ. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

1. Кратка  характеристика діяльності підприємства

     Повне найменування підприємства Вiдкрите акцiонерне товариство "ГРЕТА"

     Організаційно-правова  форма підприємства Відкрите акціонерне товариство

     Ідентифікаційний  код за ЄДРПОУ підприємства 00153488

     Місцезнаходження  підприємства Донецька обл., м.Дружкiвка  вул.Чайковського, 1

     Код за ЄДРПОУ: 00153488

     Керівник: Заступник Голови правління - Чевичелов Віктор Георгійович

     Державна  реєстрація:

         Дата реєстрації: 11.12.1995

         Орган: Виконавчий комітет Дружківської міської ради Донецької області

     Вид економічної діяльності:

         Код за КВЕД: 29.71.0

         Найменування:  Виробництво побутових електроприладів

     У 1943 роцi, пiсля звiльнення Донбасу  вiд нiмецько-фашистських загарбникiв, у мiстi Дружкiвка створюється мiськпромкомбiнат, що належить до системи Мiнiстерства комунального господарства України.

     На  територiї, де тепер розташовуються цехи, були овочесховища. В цих примiщеннях розмiстився цех по виготовленнб скобяних виробiв та iнструментальна майстерня. У тому ж роцi починається будiвництво пресового цеху, який було введено в експлуатацiю у 1947 роцi. Це дозволило збiльшити номенклатуру скобяних виробiв.

     В 1955 роцi створюється дiльниця по литтю  ключiв для врiзних замкiв i вiддiлення  кристалiзацiйного покриття виробiв.

     У 50-тi роки мiськпромкомбiнат починає  набувати рис промислового пiдприємства. Почали надходити замовлення вiд  сiльськогосподарських пiдприємств  на виготовлення боронiв, котлiв, клiток  для свинарникiв; для банкiвських установ - вогнетривких сейфiв, броньованих дверей. Починає впроваджуватись у виробництво досить складний вироб - плита газова, чотирьохгорiлочна.

     В 1954 роцi було введено в експлуатацiю  цех газових плитi до кiнця року було випущено 3833 штуки.

     В 1960 роцi рiшенням виконкому мiськпромкомбiнат реорганiзується у завод газової апаратури.

     Паралельно iз засвоєнням виробництва газових  плит велась пiдготовка до випуску газових  балонiв.

     З ростом виробництва зростали i прибутки заводу. В 1964 роцi завершено будiвництво  цеху балонiв. До цього часу було випущено 22 тисячi балонiв. Колектив нового цеху прийняв зобов"язання до кiнця п"ятирiчки збiльшити випуск балонiв в 3,5рази.