Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

2

Міністерство освіти і науки України

Чорноморський державний університет

імені Петра Могили

Факультет економічних наук

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА З НАПРЯМКУ «ФІНАНСИ»

оЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Виконала 

студентка ІІІ курсу

312 групи

Петрак Тетяна Леонідівна

“Допущено до захисту”

Керівник курсової роботи

Смірнов Олександр Юрійович

«21» червня 2010 р.

Миколаїв – 2010

ЗМІСТ

Стор.   

ВСТУП

Одним з результатів економічної реформи в Україні є можливість учасників економічних відносин отримувати додаткові прибутки шляхом використання ресурсів в інвестиційній діяльності. Водночас, внаслідок реалізації програм приватизації відбулася зміна власників великої кількості підприємств різних галузей, що раніше перебували у державній власності. При цьому підприємства отримали можливість самостійного залучення додаткових джерел фінансування діяльності шляхом отримання нових інвестицій або залучення кредитів. Актуальність даної теми полягає в тому, що на даному етапі розвитку одним з найпоширеніших та найефективніших джерел розвитку та розширення підприємств є залучення інвестицій. Саме інвестиційні ресурси відіграють найбільшу роль у складі залучених ресурсів підприємства.  Тому дуже важливим для підприємства, як для об’єкта інвестування, є створення умов за яких інвестор вклав би свої кошти саме в це підприємство.  Основою для рішення інвестора про вкладення коштів буде позитивна інвестиційна привабливість цього підприємства, тому аналітичним працівникам просто необхідно вміти правильно та професійно оцінити інвестиційну привабливість підприємства та виправити знайдені помилки, що звичайно буде мати позитивний ефект при прийнятті рішення інвестором.

Метою написання даної роботи є обґрунтування інструментів підвищення інвестиційної привабливості підприємства.

Для досягнення мети курсової роботи необхідно вирішити наступні завдання:

-                     розкрити сутність інвестиційної привабливості як економічної категорії та обґрунтувати фактори, які на неї впливають;

-                     визначити методики оцінення інвестиційної привабливості;

-                     провести оцінку інвестиційної привабливості сільського господарства в Україні з метою виявлення загальних тенденцій, характерних для цієї галузі економіки;

проаналізувати інвестиційну привабливість сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка за даними фінансової звітності;

-                     виявити закономірності залежності інвестиційної привабливості від галузі, до якої належить підприємство та розробити рекомендації щодо покращення інвестиційної привабливості підприємства.

Об´єктом є процес формування інвестиційних ресурсів підприємства, а предметом – наявна система показників, що зумовлюють оцінку інвестиційної привабливості підприємства.

В рамках обраної теми використовуватимуться наступні методи.

Методи систематизації, синтезу надають змогу виявити еволюцію наукових підходів щодо визначення сутності та методичного забезпечення поняттевого апарату інвестиційної привабливості як економічної категорії.  

Застосування методу аналогії та протиставлення допомагає визначити переваги та недоліки, наприклад існуючих методів визначення інвестиційної привабливості.

Методи порівняльного аналізу, динамічних рядів, економіко-математичного моделювання дозволяють об’єднати різноманітну статистичну інформацію щодо стану предмету дослідження курсової роботи за структурою.     

Розглядається наукова та навчально-методична література з фінансово-економічної тематики курсової: «Інвестиції», «Інвестиційна діяльність», «Інвестиційний клімат», «Інвестиційна привабливість та потенціал».

Нормативно-законодавча база: Закони України, Укази Президента України, Міжнародні договори, – використовується для чіткого визначення основних термінів курсової роботи згідно чинного законодавства України.  

Періодичні видання: журнал „Фінанси України”, „Економіка України”, „Регіональна економіка”, - інформація про різні точки зору відомих вітчизняних та іноземних науковців, що також займаються проблематикою, аналогічною зазначеній у курсовій роботі, її теоретичним дослідженням, вдосконаленням та практичним впровадженням.

РОЗДІЛ 1.

              ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

            1.1. Сутність інвестиційної привабливості підприємства

Фінансово-господарська діяльність будь-якого підприємства є неможливою без вкладення коштів, які можуть мати власний та залучений характер, тобто без залучення власних та залучених інвестиційних ресурсів. Причому питання залучення інвестиційних ресурсів є важливим на будь-якому етапі функціонування підприємства: починаючи із етапу створення та закінчуючи його ліквідацією. Підприємство, яке використовує залучені інвестиційні ресурси, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, проте в більшій мірі утворює фінансовий ризик і загрозу банкрутства, які зростають при зростання питомої ваги залучених засобів в загальній сумі капіталу, що використовується.

Для отримання залучених інвестиційних ресурсів підприємство повинно відповідати ряду характеристик, тобто бути інвестиційно привабливим.

Інвестиційна привабливість це не тільки фінансово-економічний показник, а модель кількісних і якісних показників – оцінок зовнішнього середовища  (політичного, економічного, соціального правового) і внутрішнього позиціонування об’єкта у зовнішньому середовищі, оцінка його фінансово технічного потенціалу, що дає змогу варіювати кінцевий результат.

В сучасній економічній літературі немає чіткості у визначенні сутності інвестиційної привабливості та системи її оцінки. Так, Глазунов В.І. стверджує, що оцінка інвестиційної привабливості повинна дати відповідь на питання куди, коли і скільки ресурсів може спрямувати інвестор у процесі здійснення інвестицій.

Звідси, інвестиційна привабливість стосується порівняння кількох об’єктів з метою визначення кращого, гіршого, середнього.

Багато спеціалістів прирівнюють інвестиційну привабливість до оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Інвестиційна привабливість підприємства – це сукупність характеристик його виробничої, комерційної, фінансової, управлінської діяльності та особливостей інвестиційного клімату, що свідчать про доцільність здійснення інвестицій в нього. Перемогу отримує інвестиційно-привабливіший об’єкт вкладення інвестицій. Отже, першочерговим завданням, виконання якого зумовлює успіх у цій конкурентній боротьбі, є максимальне підвищення інвестиційної привабливості [6 c. 119-137].

Першим кроком вирішення даного завдання буде визначення існуючого рівня інвестиційної привабливості того чи іншого об’єкта. Тобто є необхідність кваліфікованої оцінки багаторівневої інвестиційної привабливості: міжнародної, внутрішньодержавної – секторної, міжгалузевої внутрішньогалузевої, конкретного підприємства, проекту.

Основними цілями оцінки інвестиційної привабливості є:

-   визначення поточного стану підприємства та перспектив його розвитку;

-   розробка заходів підвищення інвестиційної привабливості;

-   залучення інвестицій  у відповідних до інвестиційної привабливості обсягах та отримання комплексного позитивного ефекту від освоєння залученого капіталу.

Заключним етапом вивчення інвестиційного ринку є аналіз і оцінка інвестиційної привабливості окремих компаній і фірм, розглянутих як потенційні об'єкти інвестування. Така оцінка проводиться інвестором при визначенні доцільності здійснення капітальних вкладень у розширення й технічне переозброєння діючих підприємств; виборі для придбання альтернативних об'єктів приватизації; покупці акцій окремих компаній. Але й кожен господарюючий суб'єкт повинен виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій. Тому оцінка інвестиційної привабливості аналізується у зовнішньому і внутрішньому фінансовому аналізі.

Західними вченими-економістами визначено, що для оцінки інвестиційної привабливості підприємства, як об’єкта інвестування пріоритетне значення має аналіз наступних сторін його діяльності:

1. Аналіз оборотність активів. Ефективність інвестування в значній мірі визначається тим, на скільки швидко вкладені засоби обертаються в процесі діяльності підприємства.

2. Аналіз прибутковості капіталу. Однією з головних цілей інвестування являється забезпечення високого прибутку в процесі використання вкладених засобів. Але в сучасних умовах підприємства можуть в значній мірі керувати показниками прибутковості( за рахунок амортизаційної політики, ефективності податкового планування і т.п.), в процесі аналізу можна досить повно дослідити потенціал його формування в співставленні з вкладеним капіталом.

3. Аналіз фінансової стійкості. Такий аналіз дозволяє оцінити інвестиційний ризик, пов’язаний з структурним формуванням інвестиційних ресурсів, а також виявити оптимальність фінансування поточної господарської діяльності.

4. Аналіз ліквідності активів. Оцінка ліквідності активів дозволяє дозволяє визначити здатність підприємства платити по своїм короткостроковим зобов’язанням, попередити можливість банкрутства за рахунок швидкої реалізації окремих видів активів. Іншими словами, стан активів характеризує рівень інвестиційних ризиків в короткостроковому періоді.

Причому оцінка інвестиційної привабливості підприємства за зазначеними показниками здійснюється враховуючи стадії його життєвого циклу, оскільки на різній стадії значення одних і тих же показників матимуть різну цінність для підприємства та його інвесторів.

Агентством з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій розроблено ще одну методику оцінки інвестиційної привабливості підприємств з метою визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств та організацій, прискорення реалізації інвестиційних проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних підприємців, надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються розробкою заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери. Проте отримані великі масиви значень показників фактично не дають змогу зробити остаточний висновок. Також в методиці    не    наведено    шкали інтегральних    показників, за якою можна визначати фінансовий стан підприємства.

Дуже актуальною є проблема вибору для інвестування промислових підприємств, що мають найкращі перспективи розвитку і зможуть забезпечити високу ефективність вкладеного капіталу. Розв'язанням цієї проблеми займаються багато науковців, як вітчизняних так і зарубіжних, які прагнуть розробити об'єктивну модель оцінки інвестиційної привабливості окремих підприємств - потенційних об'єктів інвестування. Іноді при оцінці доцільності інвестування коштів в певне підприємство використовують методики оцінки кредитоспроможності [10 c. 213-256].

1.2.           Методи оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Аналіз існуючих методик оцінки інвестиційної привабливості підприємства, дозволяє відзначити велику кількість підходів, які в основному ґрунтуються на показниках фінансового стану підприємства, окремі з них враховують показники управлінського потенціалу, потенціалу акцій, тощо. Над даною тематикою працює багато вчених-економістів, кожен з яких пропонує той чи інший підхід до визначення інвестиційної привабливості. Тому, доцільно буде розглянути декілька методик оцінки інвестиційної привабливості підприємства та проаналізувати їх, визначити недоліки та позитивні сторони.

О.В.Нечипорук пропонує власну методику рейтингової оцінки інвестиційної привабливості промислових підприємств, зокрема, він пропонує, на його погляд, єдиний загальний (універсальний, інтегральний) показник інвестиційної привабливості (в якості такого показника запропоновано використовувати узагальнену функцію Харрингтона), за допомогою якого можна оцінити інвестиційну привабливість промислового підприємства та вибрати найкращий варіант для інвестора з-поміж ряду альтернативних.

При аналізі навіть деякої окремої частини чинників, які впливають на рівень рейтингу, можливі неоднозначні ситуації, коли за цими певними чинниками об’єкт оцінки можна віднести відразу до декількох класів рейтингу. Тому для вирішення даної проблеми автор пропонує застосування методології та математичного апарату теорії нечітких множин. Узагальнена функція Харрингтона є кількісним, однозначним, єдиним та універсальним показником якості досліджуваного об’єкту, а якщо додати ще такі якості, як адекватність, ефективність і статистична чутливість, то стає зрозумілим, що її можна використовувати як критерій оптимізації. Для застосування даної методики, потрібно провести фінансовий аналіз декількох підприємств. Аналіз фінансової звітності промислового підприємства складається з обчислення певних фінансово-економічних показників – коефіцієнтів ліквідності, фінансової стабільності, рентабельності та ін. Для застосування шкали Харрингтона необхідно всі досліджувані показники (які визначаються аналітиком) привести до безрозмірного вигляду відповідно до осі абсцисс та розрахувати величини частинних функцій Харрингтона. Число отриманих частинних функцій дорівнює числу показників інвестиційної привабливості промислових підприємств. Далі обчислюється узагальнений показник інвестиційної привабливості промислового підприємства на основі значень частинних функції, які визначені для кожного підприємства окремо. Таким чином, за допомогою даного показника можна оцінити інвестиційну привабливість промислового підприємства та вибрати найкращий варіант для інвестора з-поміж ряду альтернативних. Проблемами рейтингової оцінки є нечіткість критеріїв при визначенні класів рейтингу. Точність наданих рейтинговими агентствами деяких рейтингів підлягає сумніву з боку професійних учасників фондового ринку, адже рейтинг – це лише якісна експертна оцінка, яка не є досить об’єктивною.

С.С. Донцов пропонує оцінювати інвестиційну привабливість підприємства за допомогою аналізу надійності цінних паперів. Для оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів конкретного підприємства можна використовувати низку коефіцієнтів, що характеризують його фінансову стійкість і економічну ефективність. Надійність цінних паперів оцінюється за фінансовою звітністю емітента. Аналізуючи бухгалтерський баланс і звіт про результати фінансово-господарської діяльності, розраховують три групи показників, що характеризують фінансовий стан емітента: 1) показники першої групи характеризують надійність підприємства в цілому (борг на капітал, коефіцієнт покриття поточних зобов’язань ліквідними активами); 2) показники другої групи визначають надійність емітента з погляду повернення коштів, вкладених інвестором у цінні папери підприємства (Коефіцієнт покриття облігацій, Коефіцієнт покриття привілейованих акцій, Коефіцієнт покриття простих акцій); 3) за третьою групою показників можна оцінити надійність емітента з погляду гарантії одержання інвестором доходу за конкретними цінними паперами (коефіцієнт покриття процентних виплат за облігаціями, коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями, коефіцієнт покриття дивідендів за простими акціями). Позитивною стороною даного методу є те, що з його допомогою можна швидко, розрахувавши вісім показників, оцінити інвестиційну привабливість підприємства та доцільність вкладання коштів в його цінні папери .Негативним же моментом є те, що оцінити з допомогою цього методу можна лише підприємства акціонерної форми власності.

Т.В. Майорова пропонує методику оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі розрахунку ряду коефіцієнтів, які  представлені в Положенні «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації» з подальшим визначення рейтингу інвестиційної привабливості. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства по методиці Т.В. Майорової проводиться на основі аналізу фінансового стану підприємства. Результатом застосування запропонованої методики має бути рейтингова оцінка. Після розрахунку цих показників й визначення їх відповідності до нормативу, користуються табл., в якій представлена рейтингова система для оцінки рейтингу інвестиційної привабливості підприємства .

Таблиця 1.1

Рейтингова оцінка підприємства

Отже, підприємство відносять до тієї чи іншої категорії рейтингу й таким чином оцінюють рівень його інвестиційної привабливості .

Дана методика є відносно простою у застосуванні й підходить для підприємств практично всіх форм власності .

Але основним недоліком даної методики є те, що, як правило, на основі проведеного аналізу встановлюється не повна відповідність деяких показників нормативним значенням і це призводить до того, що формула розрахунку рейтингу, може мати певні похибки, тобто потрібно замінювати деякі складові даної формули .

Г.Ю. Шульга пропонує свій варіант оцінки інвестиційної привабливості підприємств. Даний метод полягає в розрахунку інтегрального показника, який є досить легким у застосуванні і дозволяє урахувати усі фактори інвестиційної привабливості підприємства.

Залежно від розміру інтегрального показника визначається рівень інвестиційної привабливості підприємства за 3-х бальною шкалою : 0,1 – 0,4 – низький рівень ; 0,5 – 0,7 – середній рівень ; 0,8 – 1 – високий рівень.

Перевагами даної методики є те, що вона є достатньо легкою у застосуванні й не потребує довготривалих розрахунків, а також підходить для розрахунку підприємств всіх форм власності . Але, слід зазначити, що негативним фактором є застосування показників, яких, можливо, недостатньо для точних розрахунків. Тобто, якщо зрівняти дану методику з методикою Т.В.Майорової, бачимо набагато меншу кількість застосованих Г.Ю.Шульгою фінансових показників. Також, негативним є наведення автором алгоритму розрахунку даного показника. Зокрема, не розписано, що означають показники Z1j , Z0j , d1 , c0j , c0 .

О.М. Ястремська пропонує свою методику. Вона базується на визначенні моделі оцінки інвестиційної привабливості підприємства із узагальненням результатів господарювання не тільки за фінансовими, але й за всіма видами економічних ресурсів підприємства.

Дослідження довели, що інвестиційну привабливість промислових підприємств доцільно оцінювати з визначенням  загальних тенденцій, притаманних суб’єктам господарювання, методом багатовимірного факторного аналізу .

Загалом, можна зробити висновок, щодо даної методики. Позитивною стороною є те, що наведені показники характеризують привабливість підприємства повною мірою і можуть бути визначені на підставі даних діючих в Україні офіційних статистичних форм річної і квартальної звітності.

Негативним же є те, що значна кількість показників утруднює застосування факторного аналізу, а також те, що деякі показники взагалі не впливають на інвестиційну привабливість підприємства.

Отже, якщо підсумувати все описане вище, можна сказати, що кожна методика аналізу інвестиційної привабливості підприємства потребує внесення коректив та нових підходів. Зі зміною економічних умов на ринку змінюється трактування та застосування різних показників, тому виникає необхідність у більш конкретному трактуванні та методиці визначенні показників аналізу діяльності підприємства.

Галузева специфіка суб’єктів господарювання обумовлює індивідуальний підхід до аналізу діяльності кожного підприємства. А тому необхідно розробити загальну методику для аналізу підприємств за видами діяльності, з урахуванням притаманних їм ризиків, витрат на основну діяльність та структуру формування прибутку.

Важливо при аналізі інвестиційної привабливості підприємств проводити аналіз не лише за однією конкретною методикою, але і корегувати основні показники відповідно до сфери діяльності підприємства (визначати, які є необхідні показники для аграрнихпідприємств, а які слід використати при аналізі промислових підприємств тощо).

При аналізі, наприклад, корпорацій необхідно враховувати як різносторонність діяльності так і прибутковість. Тому потрібно в першу чергу провести аналіз за підпорядкованими відділеннями в розрізі якісних та кількісних показників. Визначити найприбутковіші ділянки, а також ділянки які потребують коректив та внесення змін в саму діяльність, облікову політику тощо. Визначити можливіваріанти для виправлення ситуації (авансування коштів за рахунок інвестиційних вкладів чи за рахунок кредитування). Тільки після проведення такого виду аналізу можна узагальнювати та зводити показники по корпорації в цілому.

Таким чином, узагальнюючи проведений аналіз слід зазначити, що на сьогоднішній день існує дуже багато підходів до оцінки інвестиційної привабливості. Завдяки роботі вчених-економістів, вони постійно удосконалюються і стають більш пристосованими для оцінки того чи іншого суб’єкта господарювання . Кожна з методик має свої переваги, є унікальною й має право на існування. Звичайно, кожен підхід має свої негативні сторони та недоліки. Але це не завжди погано, навпаки це спонукає до появи нових , більш універсальних формул, розробок інших методів розрахунку і як наслідок, виведення більш універсальної методики взагалі .Тому чим більше існує методик оцінки інвестиційної привабливості, тим точніше її можна визначити . Слід сказати й те, що кожна методика може бути застосована в певних умовах для будь-якого підприємства, але в деяких випадках її потрібно для цього адаптувати, використовуючи саме ті показники, які й справді характеризують рівень інвестиційної привабливості [8 c. 118-125]

1.3.           Нормативно-правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні

Сучасні умови розвитку України, яким притаманні поглиблення демократизації, спрямованість на європейську інтеграцію, інформатизація всіх сфер життєдіяльності людини, потребують існування ефективних та результативних механізмів державного управління.Розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища та суттєвого нарощування обсягів інвестицій є актуальними завданнями в умовах ринкових перетворень.

Державне регулювання інвестиційної діяльності криє в собі управління державними інвестиціями, визначення умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками.

Регулювання здійснюється через: систему оподаткування, державні норми та стандарти, антимонопольні та інші заходи.

Одним з найважливіших чинників поліпшення інвестиційного клімату в Україні є створення адекватного ринковій економіці правового поля. Інвестиційні відносини зазнають нормативно-правового регулювання за допомогою актів законодавства правових документів локального характеру - установчих, внутрішніх тощо, договорів інвестиційного характеру.

Хоча всі правові джерела виконують важливу роль у регулюванні інвестиційних відносин, однак провідне місце серед них посідає інвестиційне законодавство.

Інвестиційне законодавство - це сукупність прийнятих компетентними органами нормативно-правових актів різної юридичної сили, які регулюють інвестиційні відносини  щодо безпосереднього здійснення інвестування та його організації, управління цим процесом та контролю за порядком інвестування. Інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства (як комплексної галузі права).

Риси інвестиційного законодавства наступні: розгалуженість і велика кількість нормативних актів; причини цього: об'єктивні - складність відносин у сфері інвестування,динамізм цих відносин та їх правового регулювання;  суб'єктивні - недостатня увага до оптимізації інвестиційного законодавства з боку держави та численні експерименти у сфері інвестування, кожний з яких має своє правове забезпечення; наявність у системі інвестиційного законодавства значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії: відомчих (НБУ, інекономіки, інфіну, А К, Держбуду, ДКЦПФР, ОН та ін.), регіональних (правила забудови населених пунктів та ін.) і локальних (установчих документів суб'єктів інвестування та суб'єктів організаційно - господарських повноважень у сфері інвестування); відсутність інвестиційного кодексу; роль кодифікованого нормативного акта відіграє досить-таки лаконічний, прийнятий на початку запровадження ринкових відносин.Закон України від 18.09.1991 р - "Про інвестиційну Діяльність", що є стрижнем інвестиційного законодавства; Господарський кодекс України – за відсутності в ньому загальних положень щодо інвестування (за деякими винятками).