Аналіз складу доходів та неподаткових надходжень до бюджетів в Україні. 2

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження. У процесі ринкового реформування економіки важливим є визнання того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибинної перебудови державних фінансів у цілому і бюджету як центральної їх ланки зокрема. Бюджет є не тільки фінансовим планом створення централізованого фонду і перерозподілу державних ресурсів з використанням цілісної системи платежів, обліку і звітності, він – один з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Державний бюджет фактично забезпечує існування країни, розвиток її економіки і культури, соціальний захист населення. Через бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, а також цільового і економного витрачання державних коштів. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів на державному рівні і повсякденної роботи на місцях для забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів та здійснення видатків, постійного аналізу доходів і витрат бюджету, а також їх вплив на економіку.

Виходячи з  реалій сьогоднішнього дня особливої  актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної частини державного бюджету.

Таким чином, викладене  вище зумовлює актуальність дослідження  курсової роботи.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти формування і надходження доходів у бюджет.

Об'єктом дослідження  обрано Державний бюджет України .

Метою курсової робити є дослідження надходжень до бюджетів, їх характеристика, роль і місце доходів держави в економіки країни.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких  завдань:

• дослідити сутність доходів бюджетів;
• проаналізувати склад надходжень до бюджетів в Україні за останні роки;
• визначити перспективи і прогнози складу надходжень до бюджетів України.

У вітчизняній  економічній літературі окремі питання  системи джерел наповнення дохідної частини бюджету України досліджували такі вчені як О. Василик, О. Кириленко, С. Льовочкін, С. Онишко, В. Опарін, Ц. Огонь, В. Федосов, С. Юрій, Ф. Ярошенко.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ  УКРАЇНИ

1. Сутність доходів Державного бюджету та їх класифікація

Згідно Бюджетного кодексу України, бюджет − план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація − єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів [1, с. 89].

Автор підручника «Бюджетна система» Чала Н. Д. виділяє таке визначення бюджетної класифікації – це обов'язкове групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розміщення та присвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів.

Бюджетна класифікація України містить такі розділи:

1) доходи бюджету;

2) видатки бюджету;

3) фінансування  бюджету;

4) державний борг [36, с. 110].

За Бюджетним  кодексом України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, власні надходження бюджетних установ) [1, с. 95].

Узагальнення  підходів до трактування поняття "доходи бюджету" наведено в табл. 1.1

Таблиця 1.1   Поняття "доходи бюджету"

Ці визначення не повністю відбивають сутність поняття "доходи бюджету", оскільки одні з  них не вказують на мету централізації  коштів та основні її методи; а інші акцентують увагу лише на суб'єктах  економічних відносин щодо формування доходів бюджету, не окреслюючи мети формування бюджетного фонду.

Визначення сутності поняття "доходи бюджету" має включати такі складові:

- перерозподіл  вартості валового внутрішнього  продукту;

- мету формування  дохідної частини бюджету - для  виконання державою (місцевим самоврядуванням) своїх функцій;

- законодавчу  врегульованість процесу формування  доходів бюджету.

Отже, доходи бюджету - це частина фінансових ресурсів, що створюються в процесі перерозподілу  валового внутрішнього продукту й зосереджуються в бюджеті на основі правових норм для виконання державою (місцевим самоврядуванням) своїх функцій [34, с. 766].

Сутність бюджету  як економічної категорії реалізується через його функції, які зазначені  в табл. 1.2 [35, с. 329].

Таблиця 1.2   Функції Державного бюджету

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.

Джерела доходів  Державного бюджету України визначені  Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється  в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в таблиці 1.3 [23, с. 276].

Таблиця 1.3   Класифікація доходів Державного бюджету

На рівень доходів державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори, які мають економічне, соціальне, політичне та національне спрямування (табл. 1.4).

На величину доходів впливає податковий потенціал  — сукупний обсяг оподатковуваних  ресурсів території максимально можлива сума надходжень податків і зборів, обчислених в умовах чинного законодавства [36, с. 134].

Таблиця 1.4   Економічні фактори, які впливають на рівень доходів бюджету

В основі розмежування доходів між ланками бюджетної  системи мають бути такі основні  принципи:

— територіальний, сутність якого полягає у тому, що на чиїй адміністративній території знаходиться платник, у той бюджет будуть спрямовуватися як доходи сплачувані ним платежі;

— відомчий, який означає зарахування у відповідний  бюджет надходжень від суб'єктів  відносин за рівнем підпорядкованості;

— значимості, сутність якого полягає у тому, що зарахування доходів здійснюється у той бюджет, якого значення цей платіж і хто його встановив [31, с. 233].

1.2. Облік доходів бюджету

У процесі виконання  бюджету фінансування видатків не співпадає  в часі із зарахуванням доходів. Касове виконання бюджету має бути побудоване таким чином, щоб доходи випереджали у часі видатки, тобто мало місце перевищення поточних надходжень над поточними видатками. Це перевищення й утворює грошові кошти бюджету.

 Стійке фінансове  становище держави багато в  чому зумовлюється наявністю певного залишку коштів на рахунках бюджету, оскільки це дає змогу безперебійно здійснювати фінансування передбачених видатків. І навпаки, відсутність такого залишку створює затруднення у фінансовому забезпеченні потреб економічного і соціального розвитку.

  Розміри залишків коштів на рахунках бюджету мають бути оптимальні. З одного боку, вони повинні забезпечувати стале фінансове становище, а з іншого - не бути надзвичайно завищені, оскільки це означає вилучення коштів з обороту, необхідність у залученні додаткових доходів. По Державному і місцевим бюджетам залишок коштів на рахунках лімітується у вигляді встановлюваної щороку під час затвердження бюджету оборотної касової готівки. Оптимальних розмірів залишку коштів на рахунках бюджету досягають шляхом встановлення відповідних строків мобілізації доходів і фінансування видатків. Строки надходження доходів мають дещо випереджувати строки фінансування видатків.

 У цілому  в бюджеті кожної країни джерелом  формування коштів є надходження доходів, а спрямуванням їх використання - фінансування видатків. У розрізі окремих видів бюджетів процес формування й використання коштів охоплює і взаємовідносини між самими бюджетами. Тому загалом джерелами утворення коштів того чи іншого конкретного бюджету є: доходи даного бюджету; кошти, одержані від інших бюджетів під час взаємних розрахунків; позички, одержані від вищестоящого бюджету для покриття тимчасового касового розриву; суми, що надійшли від нижчестоящих бюджетів для погашення заборгованості за позичками виданими; частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів одержана з Державного бюджету; дотації і субвенції, які передають вищестоящі бюджети нижчестоящим. Відповідно кошти бюджету спрямовуються: на фінансування видатків, передбачених даним бюджетом, шляхом перерахування й видачі коштів головним розпорядникам коштів; на погашення заборгованості перед іншими бюджетами за взаємними розрахунками; на видання позичок нижчестоящим бюджетам; на погашення позичок, одержаних від вищестоящого бюджету; на видачу дотацій і субвенцій.

  Кошти бюджету розміщують на рахунках в установах банківської системи залежно від того, відділення якого з них відкрито в тому чи іншому районі чи місті. За наявності в районі (місті) відділень кількох банків рахунки бюджету веде один з них згідно з укладеними угодами.

 Кошти місцевих  бюджетів зосереджуються на одному  поточному рахунку у відділенні  відповідного банку, який здійснює  касове виконання того чи іншого бюджету. Перерахування з цього рахунку можуть здійснюватися тільки в межах поточного залишку коштів і в разі необхідності за рахунок оборотної касової готівки. Це передбачає здійснення постійного контролю з боку фінансового органу, який виконує цей бюджет, за ходом виконання плану мобілізації доходів.

  Кошти Державного бюджету мобілізуються на території всієї України і акумулюються на централізованому рахунку Державного казначейства України, що відкривається в Національному банку на балансовому рахунку № 3510 "Доходи Державного бюджету України" (в комерційних банках номер рахунку 2510).

 Рахунки  з обліку ресурсів бюджету.  Перший клас рахунків «Ресурси  бюджету» охоплює рахунки з  обліку операцій з грошовими  коштами (готівкою), депозитами, цінними  паперами, а також з коштами, залученими для виконання Державного та місцевих бюджетів. Облік ресурсів бюджету ведеться на активних рахунках: 11 «Фінансові ресурси», 12 «Депозити», 13 «Цінні папери», 14 «Позики та позички», 15 «Товарно-матеріальні цінності».

 Рахунок 11 має наступні рахунки ІІІ порядку:

111 - «Кошти на  рахунках в національній валюті»;

112 - «Кошти на  валютних рахунках»;

113 - «Кошти на  рахунках розпорядників бюджетних  коштів»;

 «Кошти в  дорозі»;

 «Кошти заблоковані  на рахунках»;

 «Позабюджетні  кошти»;

 «Інші кошти».

 Рахунок  12 «Депозити» має такі субрахунки:

121 - «Депозити  до запитання»;

122 - «Короткострокові  депозити»;

123 - «Довгострокові  депозити»;

124 - «Інші депозити».

 Рахунок  13 «Цінні папери» має такі субрахунки:

131 - «Короткострокові  цінні папери;

132 - «Довгострокові цінні папери».

 Рахунок  14 «Позики та позички» має такі  субрахунки:

141 - «Короткострокові  позики та позички»;

142 - «Довгострокові  позики та позички».

 Кожний із  рахунків ІІІ порядку цього  класу має деталізацію. Код  рахунку І класу «Ресурси бюджету» складається із 15 знаків (Таблиця 1.5)

Таблиця 1.5  Ресурси бюджету

Дуже важливим при обліку ресурсів бюджету є  деталізація рахунку 11. Вона дає  змогу показати грошові кошти  бюджету за їх складом та розміщенням.

 Деталізація  111 рахунку:

00 - «Транзитний рахунок органів Державного казначейства»;

01 - «По державних  доходах»;

02 - «Для здійснення  видатків державного бюджету  у Національному банку»;

03 - «Для подальшого  переведення бюджетних коштів, їх  розпорядникам та здійснення  оплати рахунків (транзитні рахунки, відкриті на ім'я управлінь Державного казначейства в областях»);

04 - «Для здійснення  оплати рахунків розпорядників  бюджетних коштів в установах  уповноважених банків»;

05 - «Кошти на  рахунках цільових державних  фондів»;

06 - «Кошти на  рахунках для виплати готівки»;

07 - «Поточний  рахунок по розподілу загальних  доходів між бюджетами»;

08 - «Поточний  рахунок місцевого бюджету»;

09 - «Поточні  рахунки по окремих видах податків  місцевих бюджетів»;

10 - «Кошти для  здійснення видатків Державного  бюджету по дотаціях».

 Деталізація  113 рахунку:

01 - «Поточні  бюджетні рахунки розпорядників  коштів»;

02 - «Бюджетні  рахунки розпорядників бюджетних  коштів для здійснення видатків  по капіталовкладеннях»;

03 - «Реєстраційні  рахунки розпорядників бюджетних коштів».

 Рахунки  ІІІ порядку рахунку 11 не використовуються  всі в комплексі в окремій  ланці бюджетної системи. У  процесі обліку виконання Державного  бюджету використовуються рахунки  11101, 11102, 11103, 11104, 11105, 11106, 11107, 112,11301, 11302, 11303, 114, 115, 116, 117. Для обліку коштів місцевих бюджетів використовують рахунки 11108, 11109, 112, 11301, 11302, 114, 115, 116, 117.

  Рахунки 11101, 11102, 11108 в основному рівнозначні. Це основні рахунки для обліку коштів Державного і місцевого бюджетів.

 На рахунку  11302 відображають грошові кошти  бюджету, призначені для фінансування  капітальних вкладень через відповідні  установи банківської системи.

  Кошти перераховані з Державного і місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників коштів для здійснення передбачених їхніми кошторисами доходів і видатків, відображають на рахунку 11301, для оплати рахунків - 11303.

  Рахунок 114 призначений для обліку тих коштів, які перераховані до бюджету, але ще не надійшли на його рахунок у банку. Наприклад, перерахування здійснено наприкінці місяця, а зарахування коштів у банку - на початку наступного місяця. Ці кошти можуть враховуватися в балансі про виконання бюджету за звітний період.

 Процес виконання  бюджету пов’язаний з рухом  коштів. У зв’язку з цим більшість бухгалтерських проводок охоплює один із рахунків І класу. Ці проводки, як і схеми документообороту, будуть подані в наступних параграфах.

 Основним  джерелом формування грошових  коштів бюджету виступають доходи. Прийом доходів від підприємств  і організацій здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунків платників на рахунки бюджету в установах банківської системи за допомогою платіжних доручень, які виписують самі платники. У платіжних дорученнях зазначають: код (МФО) установи уповноваженого банку, номер бюджетного рахунка, номер платіжного документа, ідентифікаційний код платника податків, призначення платежу, код бюджетної класифікації доходів, код відомства відповідно до відомчої класифікації, сума платежу.

 Приймання  платежів від населення оформлюють квитанцією-повідомленням. У них зазначають прізвище, ім’я та по-батькові платника, його адресу, назву фіноргану, який видав платіжне повідомлення, назву платежу і його суму на даний строк сплати. Квитанція залишається у платника, а повідомлення в установі, яка прийняла платіж.

  Перерахування доходів, одержаних Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком, до установи банку, який веде рахунки бюджету, оформлюють дорученням районного (міського) відділення Ощадного банку. Каси сільських Рад здійснюють перерахування одержаних доходів у банк на підставі супровідної відомості. Під час передачі доходів додають платіжні документи (платіжні доручення та квитанції-повідомлення).

 Платіжні  доручення та квитанції-повідомлення - основні первинні документи,  якими оформляють зарахування платежів у доходи бюджету, й вихідними для обліку доходів бюджету.

Заповнення  квитанцій-повідомлень виконують  платники на підставі платіжних повідомлень, які фінансовий орган вручає платникам  у визначені строки. У платіжному повідомленні зазначають суму й строки платежів і наводять розрахунок цієї суми.

Установи комерційних  банків, які здійснюють операції по надходженню коштів до Державного бюджету (балансовий рахунок № 2510) щоденно  перераховують телеграфно в регіональні  управління Національного банку загальну суму доходів, що надійшли. Для контролю за своєчасним одержанням перерахованих сум в кінці кожної телеграми проставляється умовний номер, який складається таким чином: перші три цифри визначають порядковий номер повідомлення, решта - шифр суми. Управління Національного банку також щоденно перераховують отримані від комерційних банків кошти по доходах бюджету Операційному управлінню Національному банку на рахунок № 3510 "Доходи Державного бюджету, який відкривається відповідним органам Державного казначейства. Операційне управління Національного банку, в свою чергу, щоденно видає органам Державного казначейства:

1) виписки із зазначеного рахунку (№ 3510) для обліку доходів з додатками копій платіжних документів, завірених банком;

2) щоденну банківську звітність за формою 412-Д, яка відображає надходження доходів на рахунки державного бюджету за символами звітності банку.

 Працівники  відділу розмежування та оперативно-аналітичного  обліку державних доходів територіальних  органів Державного казначейства перевіряють одержані з банку документи:

- наявність  штампу банку;

- наявність  підпису бухгалтера банку;

- відповідність  сум платіжних документів випискам  банку;

- правильність  зарахування податків, платежів  відповідно до кодів бюджетної класифікації.

 На підставі  виписок з особових рахунків  первинні платіжні документи  групуються по видах доходів  і працівники цього ж відділу  складають реєстр доходів за  формою № 1 у розрізі кодів бюджетної класифікації та в загальній сумі по кожному виду доходів. В реєстрі ф. № 1 відображаються тільки податки і збори, зафіксовані у виписках банку. Для аналізу надходжень доходів до Державного бюджету і підготовки звітів відділ розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних органів Державного казначейства на підставі реєстру ф. №1, даних про рух коштів на валютних рахунках, інформації про зарахування податків і зборів за результатами взаємозаліків і взаєморозрахунків складає довідку по ф. №3 про надходження доходів до Державного бюджету. У ній відображають суми надходжень за день, а також наростаючим підсумком з початку місяця і року по відповідному коду бюджетної класифікації. Реєстр по ф. №1 і довідку по ф. №3 складають у 3-х примірниках, які візуються у Держказначействі та податковій адміністрації. 1-й примірник реєстру разом з копіями розрахункових документів та довідкою передається до відповідного органу Державної податкової адміністрації, 2-й - до відділу бухгалтерського обліку і звітності, 3-й примірник зберігається у відділі розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних органів Державного казначейства.

 Відділи  бухгалтерського обліку і звітності  відділень Державного казначейства  перевіряють правильність оформлення  проведених операцій бухгалтерськими проводками, після чого щоденно передають відділу розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів обласного управління Держказначейства довідку ф. №3, які в свою чергу передають зведену довідку управлінню прогнозування доходів Державного бюджету Головного управління Державного казначейства України. На підставі довідки в бухгалтерії органів казначейства складають меморіальний ордер по ф. 274 на загальну суму зарахованих доходів бюджету за день. Дані меморіального ордеру переносяться в книгу обліку по ф. 5-ф (книга доходів) у відповідності з кодами бюджетної класифікації.

  У кінці місяця працівники бухгалтерії проводять з податковою адміністрацією звірку доходів, які надійшли у державний бюджет з початку року. Про наслідки цієї звірки складається довідка за ф. № 5 у 2-х примірниках Довідка підписується відповідальними особами органів Держказначейства і податкової адміністрації. 1-й примірник залишається у Держказначействі, 2-й - у податковій адміністрації.

Установи банків щоденно подають в місцеві фінансові органи виписки з поточних рахунків відповідних місцевих бюджетів з доданням усіх платіжних документів. Бухгалтер фінансового органу ретельно перевіряє первинні документи, додані до виписки, з’ясовує правильність зарахування доходів і щодня складає довідку про доходи, які надійшли на поточний рахунок (основний) виконуваного місцевого бюджету за формою № 3.

На підставі цієї довідки, яка є первинним  документом для обліку доходів виконуваного бюджету у фінансовому органі, складають меморіальний ордер, за яким роблять записи в книгах обліку. Один примірник довідки передають до податкової адміністрації, яка веде на особових рахунках оперативний облік надходження доходів по окремих платниках.

 Для забезпечення  правильності зарахування надходжень бюджету згідно бюджетної класифікації фінансові органи разом з податковими адміністраціями (районні, міські) за місяць до настання нового бюджетного року подають відповідним установам комерційних банків списки платників по кожному району, місту з зазначенням бюджету, в який зараховують платежі і види платежу, а також кодів бюджетної класифікації доходів, символів звітності Національного банку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватись платежі.

  Платники податків, зборів та інших обов’язкових платежів, незалежно від форм власності, здійснюють розрахунки безпосередньо з державним та місцевими бюджетами.

 Схематичне зображення документообороту, пов’язаного з мобілізацією доходів бюджету подане в додатку А.

Рахунки та бухгалтерські  проводки з обліку доходів. Для бухгалтерського синтетичного обліку доходів бюджету використовують пасивні рахунки 51 «Доходи бюджету», 52 «Доходи, що розподіляються між бюджетами», 53 «Нез'ясовані надходження», 54 «Суми, тимчасово віднесені на доходи бюджету».

 Рахунок 51 має наступні рахунки ІІІ порядку:

511 - «Податкові  надходження»;

512 - «Неподаткові  надходження»;

513 - «Доходи  від операції з капіталом»;

514 - «Офіційні  трансферти»;

515 - «Державні  цільові фонди».

 Рахунок  52 має тільки один рахунок ІІІ порядку: