Аналіз собівартості продукції та послуг ТОВ „Зорянка”

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРІЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ КОЛЕДЖ СТАТИСТИКИ НАСОА

 

 

 

КУРСОВА РАБОТА

з дисципліни “Економічний аналіз ”

на тему “ Аналіз собівартості продукції та послуг ТОВ „Зорянка”

 

 

 

 

                                                               

 

                                                                    Виконала роботу:

 

 

 

Кіровоград 2011

 

Зміст

1. Значення, об'єкти, завдання аналізу собівартості продукції.
2. Аналіз собівартості продукції за елементами затрат.
3. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції.
4. Аналіз витрат на 1 гривню товарної продукції.
5. Аналіз прямих матеріальних витрат.
6. Аналіз трудових витрат.
7. Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління.

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.1. Значення, об’єкти,  завдання аналізу собівартості  продукції

Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво  і реалізацію продукції в грошовому  вираженні.

 Від рівня собівартості  залежать фінансові результати  діяльності підприємства, темпи  розширеного відтворення, фінансовий  стан підприємства.

 Аналіз собівартості  продукції дозволяє з’ясувати  тенденції зміни даного показника,  виконання плану по його рівню,  визначити вплив факторів на  його приріст і на цій основі  дати оцінку роботи підприємства  по використанню можливостей  зниження собівартості продукції.

 Об’єкти аналізу собівартості  продукції можна класифікувати за певними ознаками (рис. 1.)

 

Рис. 1. Класифікація об'єктів аналізу

 Схема аналізу собівартості  продукції і джерела їх даних  для проведення аналізу зображено на рис. 2

Рис. 2. Схема аналізу собівартості продукції і джерела даних для проведення аналізу

 Завданнями аналізу  собівартості продукції є:

• оцінка виконання плану по собівартості за звітний рік;
• виявлення використаних ресурсів подальшого зниження собівартості продукції;
• розроблення заходів по мобілізації резервів економного витрачення матеріальних, трудових, грошових ресурсів.

Аналіз собівартості продукції за елементами затрат

Групування затрат за елементами - призначено для виявлення всіх затрат на виробництво за їх видами і відображає всі затрати підприємства, пов'язані з виготовленням промислової продукції, включаючи і ту її частину, яка призначена для виконання робіт і послуг непромислового характеру.

 В цьому групуванню  збережений принцип однорідності  витрат, незалежно від спрямування  затрат, які не можуть бути  розподілені на складові частини.

 Аналіз затрат за  елементами дозволяє вивчити  вплив на рівень собівартості  використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних  засобів. Дані такого аналізу  являються базою для:

- встановлення потреб  підприємства в матеріальних  ресурсах, оборотних засобах, матеріально-технічному  постачанню;

- визначення завдань  по одиниці собівартості продукції;

- складання кошторису  витрат на плановий період;

- розрахунку суми затрат  на весь випуск продукції по  кожному елементу.

 Для виявлення причин  зміни рівня собівартості вивчають  склад і структуру затрат на  виробництво. З цією метою визначають  питому вагу кожного елементу  в загальній сумі затрат на  виробництво в %.

 Це дозволяє намітити  основні напрями аналізу затрат, знайти резерви зниження собівартості  продукції за рахунок зниження  її матеріально-, трудо-, енерго- фондомісткості.

 При цьому порівнювати  затрати в абсолютних величинах  не має сенсу, так як вони  обчислені на різний обсяг  продукції чи робіт.

 Для порівняння фактичної  структури з плановою складають табл. 1.

Таблиця 1.

 Аналіз структури затрат  за елементами

 

З таблиці 1. видно, що найбільш питому вагу мають матеріальні і трудові витрати (48,17 + 18,13 = 66,3 %), їх структура фактично порівняно з планом знизилась на 1 % (67,3-66,3). Однак, структура інших витрат збільшилась на 1,06 % (20,54-19,42).

 Групування затрат  за економічними елементами дозволяє  визначити загальну суму затрат  на виробництво по підприємству  в цілому і їх структуру,  але не дає можливість обчислити  собівартість продукції, розподілити  затрати по видам продукції  і цільовому призначенню. Це  досягається шляхом аналізу затрат  по статтях калькуляції.

 

 

Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції

Класифікація затрат за статтями калькуляції, тобто за призначенням, дозволяє вивчити затрати по місцю  їх виникнення, виявити їх зміни  по окремим підрозділам підприємства, а також дає можливість розподілити  витрати по видам продукції і  визначити собівартість одиниці  продукції.

 Основні статті калькуляції перераховані в табл. 2.

 Таке групування затрат  враховує їх поділ на прямі  і накладні. Витрати, які безпосередньо  включаються в собівартість окремих  видів продукції називаються  прямими (сировина, матеріали, покупні  вироби, основна і додаткова з/п  робітників, зайнятих виробництвом  продукції).

 Накладні - це затрати,  пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, цехові, загальнозаводські витрати). Затрати в сукупності по всім калькуляційним статтям складають повну собівартість товарної продукції (див. табл. 2.)

 

 

Таблиця 2

 Аналіз собівартості  продукції за статтями калькуляції

 

 

 

У цілому фактична повна  собівартість знизилась порівняно  з планом на 420 грн. або на 0,8 % (50239:50659 х 100-100).

 Це відбулося за  рахунок економії затрат на  сировину і матеріали (406 тис.грн.), на основну і додаткову зарплату з відрахуваннями (197,4 тис.грн.), на витрати по утриманню і експлуатацію машин і обладнання, загальновиробничих витрат, та ін. у цілому на 901 тис.грн. Проте, по таких статтях як покупні вироби, загальногосподарські витрати, втрати від браку, комерційні витрати та інших, допущено перевитрати на 481 тис.грн.

 Отже, на підприємстві  необхідно розробляти заходи  по ліквідації вказаних перевитрат, що призведе до зниження собівартості  продукції не на 420 тис.грн., а на 901 тис.грн.

 

Аналіз затрат на 1 гривню товарної продукції (ТП)

Затрати на 1 грн. ТП — це узагальнений показник собівартості продукції, за допомогою якого:

1) можна порівняти роботу  різних підприємств, дати оцінку  собівартості продукції за різні  роки;

2) можна побачити прямий  зв'язок між собівартістю і  прибутком.

Затрати на 1 грн. ТП =

При аналізі потрібно спочатку порівняти фактичні затрати на 1 грн. ТП з плановими і знайти відхилення (табл. 3.), а потім розрахувати, як на це відхилення вплинули різні фактори:

 

 Таблиця 3.

 Аналіз затрат на 1 грн. ТП

Кожна грн. товарної продукції  повинна забезпечити 17,6 коп. планового  прибутку (1 грн. — 82,4), а фактично прибуток складає 19,9 коп. (1 - 80,1), за минулий рік 13,85 коп. (1 - 86,23).

 На відхилення в  затратах на 1 грн. товарної продукції  впливають такі фактори (табл. 4.) як зміни:

- асортименту і структури  продукції;

- рівня собівартості  продукції;

- цін на матеріальні  ресурси, тарифи на електроенергію, теплоенергію.

 Таблиця 4.

 Розрахунок впливу  факторів на зміну затрат на 1 грн. продукції

 

 

Аналіз прямих матеріальних витрат

Матеріальні витрати мають  найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції. Раціональне  використання сировини, матеріалів, покупних, напівфабрикатів, палива і енергії  являється важливим резервом зниження собівартості продукції.

 Схема аналізу прямих  матеріальних витрат зображена на рис. 3.

Рис. 3. Схема аналізу прямих матеріальних витрат.

 

 Спочатку аналізуємо  відхилення у прямих матеріальних  витратах в цілому по підприємству  і розраховуємо фактори, які  на них впливають.

Аналіз прямих матеріальних затрат і розрахунок впливу на них  зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат можна представити в таблиці 5.

 Таблиця 5.

 Аналіз прямих матеріальних  витрат

Довідка. Виконання плану  випуску продукції - 107,6%

1. За рахунок перевиконання плану з обсягу продукції:

=2096 млн. грн.  або (-2096-1948)=+14

2. За рахунок структурних  зрушень використання сировини  і матеріалів: 2133-1096=+37млн.грн.

3. За рахунок зміни  рівня витрати сировини і матеріалів  одержано економію: 2032-2133 =-101 млн.грн.

 Покупні вироби і  напівфабрикати.

1. За рахунок зміни  обсягу виробництва на = 120 млн.грн.

2. За рахунок структурних  зрушень + 40млн.грн.

3. За рахунок зміни  рівня витрат -4 млн. грн.

 Потім порівнюємо фактичні  матеріальні витрати з плановими  на конкретний вид продукції  і розраховуємо вплив на їх  зміну норми і ціни (табл. 6).

Таблиця 6.

 Аналіз впливу матеріальних  витрат на конкретні вироби

Аналіз використання матеріальних ресурсів завершується підрахунком  всіх резервів зниження витрат на матеріали, а саме:

- додаткова економія від  ліквідації порушень строків  впровадження оргтехміроприємств;

- запобігання фактам порушень  норм витрат сировини і нераціональних  замін матеріалів;

- ліквідація втрат від  позапланових відходів;

- ліквідація перевитрат, транспортно-заготівельних витрат;

- розширення спеціалізації  підприємств, збільшення частки  покупних напівфабрикатів у загальному  обсязі сировини і матеріалів.

 Після підрахунку резервів  з причин їх виникнення розробляють  заходи по їх мобілізації.

7.6. Аналіз прямих трудових витрат

Витрати на зарплату складають  значну частку витрат на виробництво.

 Схему аналізу трудових витрат зображено на рис. 4.

Рис. 4. Схема аналізу трудових витрат.

 Спочатку аналізуємо  загальний фонд заробітної плати (табл. 7)

 

 Таблиця 7

 Аналіз використання  фонду заробітної плати

 

При цьому знаходимо абсолютне  і відносне відхилення фонду зарплати.

 Абсолютне відхилення  — це різниця між фактичним  і плановим фондом. Результати  такого аналізу дають загальні  дані про використання фонду  заробітної плати. Якщо при  цьому виявлено перевитрати по  фонду зарплати (факт. з/п > планової  з/п), то це буде резервом зниження  витрат.

 З таблиці 7. видно, що допущено перевитрати по зарплаті робітників і інженерно-технічних працівників на 213 млн.грн, а економія по зарплаті учнів і службовців становить 21 млн.грн., тобто за рахунок недопущення перевитрат можна знизити витрати на 213 млн.грн.

 Відносне відхилення  визначається шляхом порівняння  фактичного і скоригованого фондів  зарплати (плановий корегується  на % виконання плану по обсягу  виробництва). Коригується плановий  фонд зарплати промислово-виробничого  персоналу і робітників. Зарплата  інших категорій робітників не  залежить від зростання обсягу  виробництва і тому не коригується.

 При аналізі також  розрахуємо вплив факторів на  зміну у фонді зарплати (див. табл. 7.).

 Після аналізу загального  фонду зарплати аналізуємо прямі  трудові витрати, тобто зарплату  виробничих робітників і розраховуємо  вплив на неї зміни обсягу  і структури продукції, рівня витрат (табл. 8).

 

 Таблиця 8.

 Аналіз заробітної  плати виробничих робітників (млн.грн.)

Довідка. Виконання  плану товарної продукції - 107,6%

1. За рахунок обсягу продукції:

=+145 млн. грн..

2. За  рахунок структурних зрушень.

 Фактична  різниця між сумою заробітної  плати за затвердженим планом  і сумою заробітної плати, вирахуваної  з планових норм витрат на  фактичний випуск продукції, -95 млн.грн (1997-1902). Ця різниця утворилась під впливом двох факторів:

- відхилення  від плану обсягу виготовленої  продукції;

- зміни  структури продукції.

 Отже, за рахунок структурних зрушень  у напрямі збільшення випуск  менш трудомістких виробів при  до її зниження на 50 млн. грн.

3. За  рахунок рівня витрат одержано  економію 35 млн.грн. (1997-1962).

 Вплив  на зміну прямих трудових витрат  різних факторів зображено на рис. 5.

Рис. 5. Структурно-логічна модель факторної системи аналізу прямих трудових витрат у собівартості продукції

 

 Потім  підраховуємо резерви економії  зарплати. При цьому важливим  резервом є зниження непродуктивних  виплат:

1) доплат  за роботу у зв'язку зі зміною  умов праці;

2) доплат  за роботу в позаурочний час;

3) оплата  цілодобових і годин внутрізмінних простоїв.

 При  аналізі ці витрати слід виділити  із загального фонду зарплати. Наявність на підприємстві значних  сум цих витрат свідчить про  недоліки в організації виробництва  і праці, порушенні ритмічності  виробництва.

 При  аналізі використання фонду заробітної  плати важливо перевірити дотримання  запланованого співвідношення темпів  зростання продуктивності праці,  середньої зарплати (табл. 7.6.3)

 

 Таблиця  9

 Аналіз  дотримання співвідношення темпів  зростання продуктивності і середньої  заробітної плати

Співвідношення  темпів зростання продуктивності праці  і середньої зарплати склало по плану 0,28%, або на кожний % зростання продуктивності праці планувалось зростання  середньої зарплати на 0,23 %; фактичне співвідношення — 0,12 %. Таким чином, підприємство добилося позапланованої економії по фонду зарплати і значно покращило співвідношення темпів зростання продуктивності праці і зарплати порівняно з планом. Це призвело до зниження собівартості продукції.

 

7.7. Аналіз витрат на обслуговування  виробництва і управління

Витрати на обслуговування виробництва і  управління складають значну частину  витрат в собівартості продукції. До них, крім перерахованих (рис. 6.) належать також витрати на підготовку і освоєння виробництва.

Рис.6. Схема витрат на обслуговування виробництва і управління

 Ці витрати ще називають  накладними (не прямими) комплексними  витратами.

 Комплексними — тому, що складаються з витрат різних  за економічним змістом (сировина, матеріали, зарплата...) і участі  в формуванні собівартості продукції.

 Аналіз витрат на  обслуговування виробництва і  управління проводиться по статтях  затрат. Ці затрати діляться на  змінні і умовно- постійні.

 Змінні витрати —  це витрати, що залежать від  зміни обсягу виробництва (зарплата  робітників з відрядною формою  оплати праці, сировина і матеріали,  паливо).

 Умовно-постійні - це витрати,  як і залишаються незмінними  або майже не змінюються з  збільшенням або зменшенням обсягу  виробництва, тобто не залежать  від зміни цього обсягу (амортизація,  оренда, погодинна оплата праці). При цьому

Затрати на утримання і  експлуатацію машин і обладнання є основними, тобто пов'язаними  з технологічним процесом і в  більшій своїй частині змінними. Тому при аналізі цих витрат потрібно знайти абсолютне і відносне відхилення. З цих витрат такі статті, як амортизація, % за користування основними засобами (орендна плата), інші витрати вважаються умовно-постійними і за цими статтями не визначається відносне відхилення, всі інші статті — змінні, тобто  потрібно визначити відносне відхилення (табл. 7.7.1).

Таблиця 10

 Аналіз витрат на  утримання і експлуатацію машин  і обладнання

 

 Примітка. План перевиконання на 101,35 %

 

 Загалом ми одержали  по ВУЄМО відносну економію  в сумі 3,58 тис.грн., але на підприємстві є ще резерви по зниженню цих витрат, а саме: допущено перевитрати по другій статті.

 Крім цього по першій  статті допущена економія на 12 тис.грн., що може означати неповне введення в дію основних фондів або зміни норм амортизації. Економія по ремонту обладнання і транспортних засобів на 3 тис.грн., означає недовиконання ряду міроприємств по ремонту.

 

 Основні причини, які  обумовлюють відхилення за статтями  зображено на рис.7.

Рис. 7.Основні причини відхилення за окремими статтями ВУЄМО

 

 При аналізі загальновиробничих (цехових) і загальногосподарських  (загальнозаводських) витрат потрібно  пам’ятати, що ці витрати належать  до комплексних статей і є  умовно-постійними, тобто не корегується  на обсяг виробництва. Тому  аналіз проводимо простим порівнянням  фактичних витрат за статтями  з плановими, тобто визначаємо  абсолютне відхилення. Крім того, можна порівняти ці витрати  звітного періоду з минулими  роками. Такий аналіз дає можливість  розглянути обгрунтованість запланованого зниження або підвищення окремих статей витрат.

 Основні причини, які  обумовлюють відхилення за окремими  статтями загальногосподарських  і загальновиробничих витрат зображено на рис. 8.

Рис. 8 0сновні причини відхилень за окремими статтями загальновиробничих і загальногосподарських витрат

 При аналізі позавиробничих витрат потрібно знайти абсолютне відхилення по кожній статті. Крім того планову величину витрат, пов'язаних з реалізацією продукції (на тару, упаковку, транспортні витрати), корегують на фактичний обсяг реалізованої продукції, виходячи з % виконання плану реалізації.

 При аналізі витрат  на підготовку і освоєння виробництва  необхідно встановити, за рахунок  яких витрат допущені перевитрати  або економія коштів. При цьому  слід пам'ятати, що ці витрати  залежать від обсягу продукції,  тому потрібно розрахувати абсолютне  і відносне відхилення.

 Аналіз комплексних  статей завершується підрахунком  резервів зниження витрат по  обслуговуванню виробництва і  управління, для цього складається розрахунок (табл. 11.).

 Таблиця 11

 Підрахунок резервів  зниження собівартості продукції  за рахунок комплексних статей

Одержана сума резервів порівнюється з обсягом ТП (20:6000)ґ100=0,33 коп., що означає  можливість зниження затрат на 1 грн. продукції. Ці резерви включаються в план зменшення виробничих витрат у наступному звітному періоді.