Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг)

КУРСОВА РОБОТА

Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг)

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Економічна суть та методологія  визначення собівартості продукції  підприємства.

Розділ 2. Аналіз собівартості виробництва  продукції ПП “Пекур”

2.1 Інформаційно-організаційна модель аналізу собівартості продукції.

2.2 техніко-економічна характеристика  підприємства.

2.3 аналіз динаміки виконан-ня  плану за показни-ками собівартості  продукції

2.4 аналіз собівартості за калькуляційними  статтями витрат

Факторний аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

Розділ 3. Шляхи зниження собівартості продукції

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження  теоретичних та практичних проблем  подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних  підприємствах відіграє фінансовий та економічний аналіз, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін “фінанси” за останні 10-15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.

Аналіз собівартості продукції  має надзвичайно важливе значення в умовах перехідної ринкової економіки України. Більшість підприємств зіткнулися з ситуацією, коли встановлювати ціну на свою продукцію шляхом автоматичної суми “затрати + норма прибутку” стало неможливим. Ціна часто являється заданою для підприємства ззовні, і керівництву приходиться вирішувати питання: чи в змозі підприємство встановити та дотримуватися такої норми затрат (а значна їх частина входить в поняття собівартості), яка при заданій ціні забезпечить прибутковість підприємства.

Саме тому питання аналізу та контролю собівартості продукції повинні розглядатися як цілісна система аналізу, контролю та управління собівартістю продукції. Вищесказане і визначає актуальність теми курсової роботи.

Метою даної роботи є аналіз собівартості та виконання планових показників по собівартості продукції підприємства із застосуванням сучасних методів   фінансового аналізу.

Предметом даної роботи є сукупність теоретичних положень, що становлять сутність поняття собівартості та методики проведення фінансово-економічного аналізу  підприємств в умовах, які склалися в Україні на даний момент та їх застосування для оцінювання фінансово-економічного стану підприємства.

При написанні курсової роботи вирішувався  ряд завдань:

Дослідити сутність поняття собівартості;

Практичний аналіз виконання планових показників по собівартості на підприємстві;

Факторний аналіз витрат на 1 грн. продукції;

Розгляд шляхів зниження собівартості продукції на підприємстві.

Об’єктом даної роботи було вибрано було вибрано ПП “Пекур” (м. Київ), яке являється типовим представником українських підприємств-виробників.

При написанні роботи були використані  праці відомих вітчизняних та закордонних фахівців.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ  ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ  ПІДПРИЄМСТВА.

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, який виражає у грошовій формі усі витрати підприємства, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству продукція, яка ним випускається. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).

У собівартість товарної продукції  включають усі витрати підприємства на виробництво і збут товарної продукції  в розрізі калькуляційних статей витрат.

Для аналізу рівня собівартості на різних підприємствах чи її динаміки за різні періоди часу витрати на виробництво повинні приводитися до одного обсягу [7]. Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні, господарському розрахунку, плануванні і порівняльному аналізі.

Показник зниження собівартості порівнянної  товарної продукції застосовується для аналізу зміни собівартості в часі при порівнянному обсязі і  структурі товарної продукції на тих підприємствах, що мають стійкий за часом асортимент виробів. Під порівнянною розуміють таку продукцію, що вироблялася серійно   чи масово в попередньому році. До неї відноситься і частково видозмінена продукція, якщо ці зміни не привели до введення нових моделей, стандартів і технічних умов [4].

Витрати на 1 грн. товарної (реалізованої) продукції - найбільш відомий на практиці узагальнюючий показник, що відбиває собівартість одиниці продукції  у вартісному вираженні безособово, без розмежування її по конкретних видах. Він широко використовується при аналізі зниження собівартості і дозволяє, зокрема, характеризувати рівень і динаміку витрат на виробництво продукції в цілому по промисловості.

Інші показники, що зустрічаються  на практиці, собівартості можна підрозділити по наступним ознаках:

- по складу витрат, що враховуються - цехова, виробнича, повна собівартість;

- по тривалості розрахункового  періоду - місячна, квартальна, річна,  за ряд років;

- по характері даних, що відбивають  розрахунковий період, - фактична (звітна), планова, нормативна, проектна (кошторисна), прогнозована;

- по масштабах охоплюваного  об'єкта - цех, підприємство, група  підприємств, галузь, промисловість  і т.п.

Витрати на виробництво промислової  продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат [7-9].

Групування по первинних економічних  елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, у якому визначаються загальна потреба підприємства в  матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Це групування використовується також для узгодження плану по собівартості з іншими розділами техпромфінплану, для планування оборотних коштів і контролю за їхнім використанням. У промисловості прийняте наступне групування витрат по їхніх економічних елементах:

- сировина й основні матеріали,

- допоміжні матеріали,

- паливо (зі сторони),

- енергія (зі сторони),

- амортизація основних фондів,

- заробітна плата,

- відрахування на соціальне страхування,

- інші витрати, не розподілені  по елементах.

Співвідношення окремих економічних  елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. У різних галузях промисловості  структура витрат на виробництво  неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.

Групування витрат по економічних  елементах показує матеріальні   і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції й інші господарські нестатки. По економічних елементах не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтях калькуляції).

Групування витрат по статтях витрат дає можливість бачити витрати по їх місцеві і призначенню, знать, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування й облік собівартості по статтях витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких факторів сформувався даний рівень собівартості, у яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей [8]:

1) сировина і матеріали

2) паливо й енергія на технологічні  нестатки

3) основна заробітна плата виробничих робітників

4) витрати на зміст і експлуатацію  устаткування

5) цехові витрати

6) загальнозаводські (загальнофабричні) витрати

7) втрати від браку

8) невиробничі витрати.

Перші сім статей витрат утворять фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і позавиробничих витрат.

Витрати підприємств, що включаються  в собівартість продукції, поділяються  на прямі і непрямі. До прямих витрат відносяться витрати, безпосередньо  зв'язані з виготовленням продукції і враховуються прямих шляхом по її окремих видах: вартість основних матеріалів, палива й енергії на технологічні потреби, заробітна плата робітників виробництва і ін. До непрямих витрат відносяться витрати, що неможливо чи недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські (загальнофабричні), по змісту й експлуатації устаткування.

Цехові і загальнозаводські  витрати в більшості галузей  промисловості включаються в  собівартість окремих видів продукції шляхом розподілу їхній пропорційно сумі заробітної плати виробничому персоналу (без доплат по прогресивно-преміальній системі) і витратам на утримання і експлуатацію устаткування.

По статті “Позавиробничі витрати” враховуються головним чином витрати по збуту готової продукції (витрати на тару, упакування продукції і т.д.) і витрати на   стандартизацію і науково-дослідні роботи, централізовані витрати по підготовці кадрів і т.п. Як правило, позавиробничі витрати включаються в собівартість окремих видів продукції пропорційно їхньої фабрично-заводської собівартості.

Собівартість окремих видів  продукції визначається шляхом складання  калькуляцій, у яких показується  величина витрат на виробництво і  реалізацію одиниці продукції. Калькуляції  складаються по статтях витрат, прийнятим у даній галузі промисловості. Розрізняють три види калькуляцій [10]: планову, нормативну і звітну. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат по окремих статтях, а в нормативній - по діючим на даному підприємстві нормам, і тому вона на відміну від планової калькуляції в зв'язку зі зниженням нормативів у результаті проведення організаційно-технічних заходів переглядається, як правило, щомісяця. Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану по собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.

Правильне обчислення собівартості продукції  має важливе значення: чим краще організований облік, чим досконаліші методи калькулювання, тим легше виявити за допомогою аналізу резерви зниження собівартості продукції. На промислових підприємствах застосовуються три основних методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: позаказний, поопераційний і нормативний [4, 10].

Позаказний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і  дрібносерійному виробництві, а  також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленнях на виріб чи на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення чи виробів робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для числення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.

Поопераційний метод калькулювання  собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом, коли продукція, що випускається підприємством, однорідна по   вихідному матеріалі і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу. Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, тому що дозволяє вести повсякденний контроль за ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на двох частин: витрати в межах норм і відхилення від норм витрати. Усі витрати в межах норм враховуються без групування, по окремих замовленнях. Відхилення від установлених норм враховуються по їхніх причинах і винуватцям, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати їх у процесі роботи. При цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормах і витрат у результаті відхилень і змін поточних норм.

Отже, існує кілька видів собівартості і ряд показників, які характеризують собівартість виготовлення продукції.

Аналіз собівартості повинен проводитися  комплексно, не лише по окремим показникам, а по всім сферам діяльності підприємства, інакше результати аналізу будуть відірвані  від цілісної картини економічного стану підприємства, що може привести до неправильної їх інтерпретації.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ВИРОБНИЦТВА  ПРОДУКЦІЇ ПП “ПЕКУР”

2.1 Інформаційно-організаційна модель  аналізу собівартості продукції.

Інформаційною базою аналізу собівартості продукції є бухгалтерська звітність підприємства та інформація, використовувана для внутрішніх потреб підприємства (аналітичний облік, калькуляції, розрахункові відомості, довідки тощо).

Бухгалтерська звітність - це система  показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні  основи бухгалтерської звітності на підприємствах України регламентовані Положенням “Про бухгалтерську звітність підприємств”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 липня 1999 р № 40. Згідно з цим Положенням, бухгалтерська звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і пояснень до них. Головними вимогами   до бухгалтерської звітності є достовірність, повнота та доступність для ознайомлення користувачів.

Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2, що має назву “Звіт  про фінансові результати”, є  більш аналітичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох аспектах важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів [ 11, 12] .

За даними форми № 2 проводять  аналіз фінансових результатів діяльності організації як загального обсягу в  динаміці, так і за структурою, а  також факторний аналіз прибутку та рентабельності.

Пояснення до бухгалтерського балансу  і звіт про фінансові результати повинні розкривати суть поданої  звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати  користувачів бухгалтерської звітності  додатковими даними, які недоцільно включати в бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, але котрі є необхідними користувачам бухгалтерської звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволить визначити сукупність факторів, що мають позитивний або негативний вплив, підготувати пропозиції щодо прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення збитків і поліпшення фінансового стану банків.

Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм № 1 і 2, що характеризують структуру майна, джерела його утворення, склад і розміри фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов'язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності, повинна містити стислу характеристику діяльності організації:

по-перше, види виробничої, комерційної  та інвестиційної діяльності організації і її географічні ринки збуту;

по-друге, основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як: а) частка активної   частини  основних засобів; б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів; в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду; г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного уявлення фінансового стану організації.

Загальна схема побудови аналізу собівартості продукції наведена на Рис. 2.1.

Рис. 2.1. Інформаційно-організаційна  модель аналізу собівартості продукції  підприємства.

При аналізі собівартості ускладненням є те, що однакові результати (зменшення  собівартості, зниження рівня тих чи інших витрат) в різних випадках можуть вказувати на прямо протилежні тенденції в економічному стані підприємства. Через це не можна зупиняти аналіз лише на фіксуванні значень показників чи їх динаміки. Аналіз необхідно доповнювати дослідженням того, за рахунок чого відбулися ті чи інші зрушення в структурі собівартості, її тенденції тощо. Лише тоді стане зрозуміло, яку оцінку можна дати тій чи іншій ситуації з собівартістю продукції на підприємстві та спрогнозувати як будуть розвиватися події далі або до чого можуть призвести ті чи інші управлінські рішення.

2.2 Техніко-економічна характеристика  підприємства.

Фірма “Пекур” розташована в  м. Києві вул. Васильківська 27.

Основними напрямками діяльності даного підприємства являються виготовлення теле- та відеоапаратури, а також оптова торгівля ними.

В штаті підприємства числиться 27 працівників (з них 3 – адміністративний апарат). Форма власності – приватна.

Для своєї діяльності фірма орендує  виробничі потужності, складські  приміщення та приміщення для офісу.

Звіт про фінансові результати за період 2000 - 2002 рік наведено в Додатку  А.

Дане підприємство активно шукає  своє місце на ринку теле і відеопродукції як м. Києва та обл., так і в інших  регіонах України. Як бачимо з Рис. 2.2 у підприємства поки що відсутня якась чітко виражена тенденція: в 2001 році воно сильно знизило випуск продукції, проте в 2002 обсяги випуску продукції вдалося наростити.

Підприємство для зборки використовує комплектуючі відомих південнокорейських та японських фірм   (хоча останній рік відбулася помітна переорієнтація на виробників Китаю.

Рис. 2.2 Обсяги випуску продукції  ПП “Пекур” за останні роки. ?? ?????? ??????? ?.

Дане підприємство являється прибутковим (Див. Табл. 2.1). Тобто фінансову діяльність можна назвати позитивною. Деякі основні фінансові результати його діяльності та їх динаміка наведено в Таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні фінансові результати діяльності ПП «Пекур» за досліджуваний період ?? ?????? ??????? ? ?? ?..

Показник | За 2000р.

базовий

період | за 2001 р. | за 2002 р. 

Абсолютна величина,

тис. грн. | Абсолютна величина,

тис. грн. | Абсолютне відхилення,

тис. грн. | Відхилення, % | Абсолютна  величина,

тис. грн. | Абсолютне відхилення,

тис. грн. | Відхилення, % | Відхилення від

 показників такого ж періоду базового

року, %

1 | 2 | 3 | 4 = 3 - 2 | 5 = 4/2

x100 | 6 | 7 = 6 - 3 | 8=7/3 x

100 | 9=(6/2 x 100)-100

Чистий дохід від

 реалізації продукції | 2431,2 | 2092,1 | -339,1 | -14 | 2447,8 | 355,7 | 17 | 1

Собівартість реалізованої

 продукції | 1699,5 | 1426,9 | -272,6 | -16 | 1169,5 | -257,4 | -18 | -31

Адміністративні витрати | 156,1 | 146,8 | -9,3 | -6 | 221,8 | 75,0 | 51 | 42

Витрати на збут | 29 | 14,1 | -14,9 | -51 | 26,5 | 12,4 | 88 | -9

Інші операційні витрати | 210,4 | 271,2 | 60,8 | 29 | 347,3 | 76,1 | 28 | 65

Чистий прибуток | 230 | 563,8 | 333,8 | 145 | 699,9 | 136,1 | 24 | 204

Як бачимо з вищенаведеної таблиці, незважаючи на кризову ситуацію, що склалася на підприємстві в 2001 році, в  минулому (2002 році),   підприємство вийшло на рівень випуску продукції 2000 р.

З результатів, які прямо не стосуються теми даної роботи, але все ж  доповнюють картину економічного стану  на підприємстві, хотілося б відмітити  ріст адміністративних витрат та витрат категорії «інші операційні витрати», що є тривожним сигналом, так як частка цих витрат зросла дуже сильно (пов’язано з передислокуванням підприємства до Києва (раніше було в Броварах).

Рис. 2.3 Динаміка собівартості виробленої продукції ПП «Пекур».

Як бачимо з Табл.2.1 та Рис. 2.3 підприємство знижує собівартість виробленої продукції, що і дозволяє йому проводити політику мінімальних цін. Проте, як бачимо в порівнянні з 2000 роком (а, обсяги випуску за ці періоди приблизно однакові), собівартість знизилася на 31%. Це, на перший погляд позитивне явище, може виявитися зовсім не таким однозначним при детальнішому аналізові. Адже зниження собівартості продукції може відбуватися з різних причин і, часто уже в найближчому майбутньому спричиняти негативні наслідки для підприємства.

2.3 Аналіз динаміки виконан-ня плану за показни-ками собівартості продукції

У собівартості продукції знаходять  відображення індивідуальні витра-ти кожного підприємства на вироб-ництво і реалізацію товарів, вико-нання  робіт і послуг. Зменшення цих  витрат забезпечує підприємству кон-курентоспроможність на ринку, зро-стання прибутку, рентабельність, тому аналіз досягнення неухильно-го зниження собівартості продукції, пошуку резервів подальшої економії усіх витрат на виробництво і реаліза-цію продукції являє собою один з обов'язкових напрямків фінансово-економічного аналізу діяльності під-приємств.

Серед документів державної бух-галтерської  і статистичної звітності найінформативнішими  з точки зору аналізу собівартості продукції є форми «Звіт про  витрати виробництва про-дукції, робіт, послуг», «Звіт про фінансові результати», «Рентабельність окремих видів продукції» (усі вони скла-даються і подаються у складі річного звіту і щоквар-тально).

Для аналізу відповідних витрат на виробництво залуча-ються форми  державної звітності з праці, з використання сировини і матеріалів, основних засобів. Для проведення поглибленого внутрішнього аналізу використовуються пла-нові і нормативні документи, калькуляції окремих   видів продукції, матеріали синтетичного та аналітичного бухгал-терського обліку.

На першому етапі аналізу собівартості продукції проведемо загальну оцінку роботи підприємства щодо знижен-ня витрат на виробництво і реалізацію продукції за аналі-зований період. Виходячи із завдань комплексного фінан-сово-економічного аналізу діяльності підприємства в умо-вах ринкової економіки, така оцінка найповніше може бути відображена через систему показників, серед яких першо-рядне значення має показник витрат підприємства на одну гривню виробленої товарної продукції. Цей по-казник визначається за формулою

,

де Вг- витрати на одну гривню товарної продукції;

С – повна собівартість виробленої товарної продукції;

Т – вартість виробленої товарної продукції в оптових цінах.

цінах.

Такий показник характеризує роботу підприємства у напрямку зниження собівартості продукції, що випускаєть-ся, вибору оптимальної структури випуску і реалізації про-дукції з урахуванням оптових цін на неї, які формуються на ринку та які повинні оперативно враховуватися підприємством при плануванні своєї діяльності і в ході ви-конання намічених бізнес-планом обсягів виробництва.

Витрати на одну гривню виробленої продукції  ПП “Пекур” за звітний і базовий  роки наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Витрати на 1 грн. виробленої продукції  ПП “Пекур” за досліджуваний період 

Показник | 2000 | 2001 | 2002

план | фактично | план | фактично | План | фактично

Вартість виробленої продукції

без ПДВ і акцизного збору, тис. грн. | 2240 | 2094,7 | 2000 | 1776,7 | 2100 | 1928,7

Повна собівартість виробленої

продукції, тис. грн. | 1750 | 1699,5 | 1560 | 1426,9 | 1700 | 1169,5

Витрати на 1 грн. виробленої

продукції | 0,78 | 0,81 | 0,78 | 0,80 | 0,81 | 0,61

Виконання плану по собівартості графічно представлено на Рис.2.4.

Рис. 2.4 Виконання плану по собівартості товарної продукції на досліджуваному підприємстві.

Як бачимо з Рис. 2.4 в 2002 році відбулося  різке зменшення собівартості продукції  в порівнянні з запланованим показником. Це може бути зумовлено як зниженням  обсягів   витрат підприємства на виробництво своєї продукції  так і зменшенням самого обсягу виробництва.

Проте дані таблиці 2.2 свідчать про  те рівень виконання плану по випуску  продукції становить 92%, в той  час як фактична собівартість становить  лише 69%.

Наведені дані свідчать про те, що підприємство у звітно-му році має  значно кращий показник з витрат на одну грив-ню виготовленої продукції, ніж передбачалося бізнес-пла-ном; значно покращився він і порівняно з досягнутим рівнем у попередньому році (Див. Рис..2.4)

Доходи підпри-ємства від зменшення  у звітному році витрат на одну грив-ню виробленої продукції проти запланованих становили

(0,81 – 0,61) * 1928,4 = 385,74 тис. грн.,

і відповідно на цю суму збільшився прибуток підприємства.

Аналіз витрат на одну гривню виробленої продукції на-буває конкретності і може служити підґрунтям для прий-няття управлінських рішень у сфері формування показ-ників рентабельності продукції підприємства, якщо він доповнюється аналізом складу витрат на виробництво. У практиці бухгалтерського обліку і в аналітичній практиці витрати на виробництво продукції групуються і вивчаються за двома ознаками, а саме: за елементами витрат і за каль-куляційними статтями витрат. Перше з названих групу-вань передбачає розкриття складу і структури витрат на виробництво безвідносно до того, у якому напрямку витра-чені відповідні елементи (наприклад, сировина, матеріали, амортизація основних засобів і нематеріальних активів тощо), чи стосуються вони цехів і ділянок основного ви-робництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробниц-тва; чи це прямі витрати на конкретні вироби, чи це ви-трати, пов'язані з обслуговуванням виробничого процесу і з управлінням ним. Саме таке групування витрат містить-ся у державній статистичній звітності про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Одним з найважливіших розділів бізнес-плану роботи підприємства є складений за економічними елементами кошторис витрат на виробництво. Цей кошторис і звітні дані про витрати на виробництво дають змогу оцінити динаміку структури витрат, зміну матеріалоємності і тру-домісткості продукції   порівняно із запланованими показ-никами і за часом; вони також служать базою для аналізу оборотності фінансових ресурсів, вкладених у сировину, матеріали, інші оборотні активи, ефективності організації процесу матеріально-технічного забезпечення підприєм-ства.

У табл. 2.3 наведені дані про фактичні і планові ви-трати на виробництво  за звітній рік за елементами витрат (тис. грн.).

Таблиця 2.3.

Фактичні і планові витрати  на виробництво ПП “Пекур” за 2002 рік.

 Найменування показника  |

За планом | фактично

сума | питома вага | Сума | питома вага

Матеріальні затрати | 1239,0 | 73% | 729,6 | 62%

Витрати на оплату праці | 270,4 | 16% | 282,4 | 24%

Відрахування на соціальні заходи | 100,4 | 6% | 104,5 | 9%

Амортизація | 54,2 | 3% | 44,7 | 4%

Інші операційні витрати | 36,0 | 2% | 8,3 | 1%

Собівартість | 1700,0 | 100% | 1169,5 | 100%

Аналіз  показників цієї таблиці дає підставу для таких висновків.

По-перше, скорочення витрат на виробництво проти пла-нових  показників на 31,2% (на суму 530,5 тис, грн.) при змен-шенні обсягу виробництва продукції у вартісному вира-женні на 8,2% свідчить про відносне зменшення витрат на виробництво, що і знаходить відображення у показнику витрат на одну гривню виробленої продукції.

По-друге, структура витрат на виробництво  продукції по-рівняно з плановими накресленнями суттєво зрушилася у бік зниження питомої ваги матеріальних витрат, тобто ма-теріалоємності за незначного збільшення питомої ваги ви-трат, пов'язаних з оплатою праці, і всіх інших витрат, крім амортизації. При цьому слід мати на увазі, що характер змін питомої ваги витрат у бік зменшення далеко не завжди свідчить про певні позитивні процеси в економіці підприємства. Так, на підприємстві, що аналізується, досить суттєве зниження питомої ваги амортизаційних відрахувань на повне відтво-рення основних засобів стало результатом значного неви-конання планів введення в дію основних засобів і графіків проведення робіт з   їх модернізації та реконструкції.