Аналіз споживних властивостей пральних порошків
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ
ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ
Кафедра товарознавства непродовольчих товарів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни „Основи наукових досліджень ”
на тему:
“_____________________________
Полтава – 2014
ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………….3
1. Загальні поняття процесу пізнання ………………………...5
2. Характеристика
споживних властивостей ……………..
3. Характеристика об’єкту дослідження …………...……..……16
4. Характеристика
методу дослідження………………………...
5. Аналіз споживних
властивостей пральних
Висновки …………………………………………………………...31
Пропозиції …………………………………………………………..33
Список рекомендованої літератури …………………………….34
Додатки ……………………………………………………………...36
ВСТУП
З тих пір, як людина почала робити одяг з тканини, її хвилювало питання очищення цього одягу. В різний час і в різних країнах до цього питання підходили по-різному, але все-таки в більшості випадків для чищення одягу використовувалася вода.
Процес позбавлення одягу від бруду отримав назву прання. Проте далеко не всяке забруднення вдавалося прибрати з одягу простою водою, і найперші миючі засоби з'явилися для того, щоб відпирати одяг від жиру. Ці миючі засоби були в основному рослинного походження, наприклад корінь мильнянки, який широко використовували слов'яни, або мінерального, як калієва зола. Згодом, коли було винайдено мило, якраз воно стало основним миючим засобом на довгий час.
Крім прання білизни, тобто очищення його від бруду, з початком виготовлення кольорових тканин виникла проблема збереження кольору, а білі тканини, що з'явилися після кольорових, породили проблему вибілювання. Спочатку для цієї мети використовувалися натуральні засоби, які, на жаль, не сприяли збереженню тканин. Через багатократні прання одяг або білизна досить швидко занепадали і приходили в непридатність.
З часом розвиток хімії сприяв створенню синтетичних миючих і вибілюючих засобів, які справлялися з очищенням і вибілюванням тканин краще, ніж натуральні.
Еволюція миючих засобів продовжується і у наш час.
У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та з хімічними процесами. Це прання білизни, миття посуду, доглядання за підлогою та меблями застосування клею, а також готування їжі, умивання з милом, догляд за шкірою обличчя та інша особиста гігієна тощо.
Нині побутова хімія — це самостійна галузь промисловості. Щороку у світі виробляється майже 30 млн. т. товарів побутової хімії. [1]
Це мийні, чистячі, дезінфікуючі засоби, засоби догляду за меблями й підлогою, для боротьби з комахами і захисту рослин, засоби для вибілювання, підкрохмалювання, підсинювання, різноманітні фарби, клеї, автокосметика тощо.
У побуті широкого застосування набули мийні засоби. Річ у тім, що чиста вода добре видаляє із забрудненої поверхні лише розчинні в ній речовини. Часточки нерозчинних речовин, але які змочуються водою (гідрофільні), можна видалити за рахунок механічного впливу. Якщо ж речовини не змочуються водою (гідрофобні) І до того ж мають підвищену в'язкість, то практично їх не можна видалити водою. Це стосується жирових забруднень, воску, стеарину, олії, різних органічних речовин тощо У таких випадках застосовується мило, а ще краще— синтетичні мийні засоби (СМЗ), що належать до групи поверхнево-активних речовин (ПАР).
Хімічна промисловість випускає великий асортимент різних клеїв, широкий асортимент засобів особистої гігієни і парфумерно-косметичних препаратів, засобів боротьби з комахами та по догляду за автомобілем, плямовивідні засоби і багато іншого. У цій галузі здійснюються науково-дослідні роботи і асортимент товарів побутової хімії постійно розширюється.
Тому метою курсової є дослідження вимог споживачів та якості синтетичних миючих засобів , а саме пральних порошків . Для досягнення поставленої мети в роботі було виконано ряд наступних завдань :
- вивчено загальні поняття процесу пізнання ;
- охарактеризовано споживні властивості ;
- надана характеристика прального порошку ,що є об'єктом дослідження ;
- вивчено методи дослідження ;
- проведено оцінку якості прального порошку ;
1 ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ
Процес поступу людської думки від незнання до знання називають пізнанням , в основі якого лежить відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини в процесі її суспільної ,виробничої й наукової діяльності, так званої практики .[2]
Пізнання здійснюється в процесі практичної діяльності людей, тобто знання не народжуються в свідомості людей самі собою. Пізнання може зростати лише на родючому ґрунті реальної справи. Реальні справи людей формують практику.
Практика — це суспільно-історична діяльність людей, спрямована на змінення природи, суспільства та самих себе з метою задоволення своїх потреб.
Практика включає всю розмаїту діяльність людей. У складному процесі пізнання практика відіграє надзвичайно важливу роль: по-перше, вона є основою пізнання; по-друге —рушійною силою його; по-третє — кінцевою метою пізнання; по-четверте — критерієм істини.
Практика була і є основою виникнення і розвитку всіх наук. Саме потреби практики не лише в минулому зумовлювали виникнення тих чи інших галузей пізнання. Вони постійно стимулюють і сучасний його розвиток. Всі сторони пізнавальної діяльності, усі її необхідні моменти прямо чи опосередковано в основі своїй мають практичне походження. В процесі освоєння суспільної практики формується суб'єкт пізнання. Всі його пізнавальні здібності й здатності в остаточному підсумку мають практичне походження. Роль практики як основи пізнання полягає також у тому, що завдяки їй суб'єкт нібито "втручається" в природний процес і, перетворюючи його, відкриває нові процеси і явища, які стають об'єктами пізнання.[3]
Людина, змінюючи предмети в процесі практики, має можливість розглядати їх з усіх сторін, граней, зв'язків, які закриті для пасивного споглядання. Від рівня розвитку практики залежить, наскільки глибоко людина може осягнути сутність дійсності. В процесі практики створюються та удосконалюються також засоби пізнання: прилади, експериментальні установки тощо.
Практика є також рушійною силою пізнання, тому що саме вона постійно ставить перед пізнанням певні проблеми і завдання, вимагаючи їх вирішення. Саме потреби практики визначають напрямок наукових досліджень, характер розвитку пізнання, його спрямованість і темпи. Людина в процесі практики змінює умови своєї життєдіяльності, а вони, в свою чергу, ставлять нові питання, які можуть і мають бути вирішені в процесі пізнання.
Практика є також і метою пізнання. Пізнання здійснюється не заради самого пізнання, а насамперед є необхідною умовою практичної перебудови світу. Саме цим визначається основне призначення і гуманістична функція пізнання.
Пізнання явищ природи і суспільства можливе лише в процесі самої практики, практичного впливу людини на оточуючу його природу і суспільне життя. Річ до тих пір буде залишатися таємницею для людини, "річчю у собі", доки її не торкнеться практика, праця. Лише в процесі практичного перетворення природи людина може з "речі у собі" зірвати печатку невідомості, перетворити її в "річ для нас", у річ, що пізнана. Знання, яким керується людина в своїй життєдіяльності, завжди є неповним, обмеженим певним рівнем, досягнутим наукою в певний час, "насьогодні". Але практична діяльність не може чекати, поки будуть одержані більш глибокі знання і постійно піддавати сумніву їх істинність. В іншому разі вона взагалі не могла б функціонувати і розвиватися. Практика потребує негайного застосування усіх набутих знань як цілком повних, досконалих, всебічних.
Отже, на кожному конкретному історичному етапі розвитку людське знання, будучи обмеженим та неповним, самою практикою організовується в завершену і всеосяжну систему, яка має дати цілком адекватні відповіді на всі або майже всі питання, вирішення яких забезпечує функціонування та розвиток життєдіяльності людини і суспільства.
Основним критерієм істини є практика. Але її розуміння не збігається в різних філософських напрямках. Так, для неопозитивізму практика — це чуттєвий досвід, для екзистенціалізму — чуттєві пізнання, відірвані від об'єктивної реальності. Матеріалізм розуміє практику, як вже зазначалося, насамперед як ціленаправлену, чуттєво-предметну діяльність суспільства, спрямовану на перетворення об'єктивної дійсності. її змістом є праця.
Саме така практика є критерієм істинності наших знань. Лише на практиці людина може довести істинність своїх знань. Але вона не створює цю істинність, а лише дає змогу її встановити. Якщо висновки, отримані на основі наших знань, підтверджуються практикою, а діяльність виявляється успішною, то ці знання істинні. Наприклад, треба перевірити істинність твердження, що теплота може перетворюватися в механічний рух. Щоб це зробити, людина будує парову машину, яка працює на принципі перетворення теплової енергії в механічну. Робота машини покаже, що таке твердження істинне, відповідає дійсному стану речей.
Слід підкреслити, що практика як критерій істини має діалектичний характер: вона і абсолютна, і відносна. Абсолютність її полягає в тому, що вона остаточно перевіряє істинність теорії. Відносність полягає в тому, що практика доводить правильність теорії тільки за певних умов, з певним ступенем точності, тобто правильність цієї теорії як відносної істини.
Практика як критерій істини функціонує в єдності з теорією, з уже накопиченими і перевіреними практикою науковими знаннями. Іншими словами, щоб стати критерієм істини, практика має освоїти усі наявні наукові досягнення у тій галузі, для якої вона призначена. Єдність теорії і практики є необхідною умовою не лише плідного наукового дослідження, а й дійсного доведення істинності його результатів. Практика разом із науковою теорією доводить як об'єктивність наукових істин, так і їх відносність. Проте, як уже зазначалось, відносність істини не виключає її об'єктивності й абсолютності.
Процес пізнання, обумовлюючись практикою і підкоряючись в кінцевому результаті її законам і цілям, характеризується також і відносною самостійністю. Це пояснюється:
— наявністю внутрішніх законів та внутрішньої логіки розвитку пізнання;
— існуванням спадкоємності на різних етапах розвитку пізнання;
— наявністю ланок між практикою та пізнанням, що опосередковують їх взаємозв'язок. Останній має складний діалектичний характер. Практика стимулює розвиток пізнання, але і пізнання не просто йде за практикою, воно вирішує також ті проблеми, що породжуються попереднім розвитком наукової думки. Людське пізнання оперує всією сукупністю знань, успадкованих від попередніх поколінь. Тому розвиток науки, вирішуючи конкретні наукові проблеми, може випереджати практику і спрямовувати її розвиток.
Пізнання, в свою чергу, виконує ряд функцій відносно практики:
— інформативно-відображальна,
— проектно-конструктивна, що означає розробку ідеальних планів, таких нових типів людської діяльності, які не можуть виникнути без науки, поза нею;
— регулятивна, яка полягає у науковому управлінні практикою.
Проаналізувавши вище написане ,можна зробити такі висновки :
Взаємодія суб’єкта
і об’єкта фіксує єдність
2 ХАРАКТЕРИСТИКА СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
Синтетичні миючі засоби (СМЗ) широко застосовуються і являють собою багатокомпонентні суміші. Головним компонентом СМЗ є синтетичні мийні речовини, дією яких у водяних розчинах є видалення з поверхні тканин та інших виробів забруднення різної природи. В якості мийних речовин використовують аніоноактивні, катіоноактивні, амфотерні та неіоногенні поверхнево-активні речовини (ПАР). [8]
Пральні порошки - це ціла група синтетичних засобів.[4]
Споживні властивості СМЗ характеризують як миючий засіб, так і ефективність миючого процесу. Номенклатура споживчих властивостей включає соціальні, функціональні, ергономічні, екологічні, естетичні властивості та їх показники, а також показники надійності.
Соціальне призначення СМЗ визначає відповідність випускається асортименту потреб споживачів. Відомо, що синтетичним миючим засобом випрати білизну значно легше, ніж звичайним господарським милом. Це економить час на ведення домашнього господарства, а значить, дозволяє задовольнити інші потреби членів сім'ї.
Функціональні властивості характеризуються миючої здатністю і універсальністю, можливістю повторного використання миючого розчину (кількістю прань).
Миюча здатність - це здатність СМЗ відновлювати чистоту і білизну забрудненої поверхні. ПАР миючого засобу зменшує поверхневий натяг молекул води. Своєю гідрофобною вуглеводневої частиною ПАР притягається до частинкам грязі, які зазвичай мають жирову або мінеральну природу, а гідрофільній частиною - до молекул води. При цьому вода краще змочує забруднення, зв'язок між частинками бруду і тканиною слабшає. Частинки бруду обволікаються плівкою миючого речовини за рахунок явища адсорбції, перетворюються в міцели і при незначному механічному впливі переходять в розчин. Змочуються здатність СМЗ залежить від природи миючого речовини, розгалуженості вуглеводневого ланцюга і її полярності.
Миюча здатність характеризується також емульгуючу (при видаленні забруднень жирової природи) або суспендується (при видаленні забруднень неорганічного походження) здатністю.
Емульгуюча здатність характеризує ефективність ПАР на стадії подрібнення масляних (неорганічних) компонентів забруднень при їх відділення від поверхні, що очищається та освіті стійкої емульсії при завершенні миючого процесу. Захисний адсорбційний шар ПАР на поверхні частинок бруду не допускає їх злипання. Цей показник визначається природою миючого речовини, а також наявністю в розчині електролітів. [9]
СМЗ мають також піноутровювану здатністю. Піна затримує забруднення, перешкоджаючи їх повторного осадження на поверхні тканини. Зміна пноутворюваної здатності досягається підбором миючих речовин, введенням спеціальних регуляторів, так як при ручному пранні піноутворення - позитивний фактор, при машинної - негативний.
Розчиняюча (солюбілізірующая)
здатність СМЗ по відношенню
до органічних сполук (бензин, толуол,
бензолу та ін), зазвичай не
розчинною у воді, припускає, що
вуглеводнева (гідрофобна) частину
миючого речовини, адсорбованого
на поверхні частинок
Однак навіть сукупність цих властивостей недостатня для оцінки миючої здатності. Визначають її зазвичай шляхом прання попередньо забруднених стандартним забруднювачем зразків тканини у побутовій машині (ОСТ 6-15-1574 - 87). Білизна тканини визначається на спеціальних приладах - лейкометрах.
Показник миючої здатності (М) повинен бути не нижче 85% при визначенні його за формулою:
М ═ (Rc - R з) / (R н - R з) * 100%
Де R с - коефіцієнт відбиття випраної тканини; R з - коефіцієнт відбиття забрудненої тканини; R н - коефіцієнт відображення вихідної білої тканини до забруднення.
Універсальність - це придатність СМЗ до виконання основної функції по відношенню до тканин різного складу при різній жорсткості води, температури і числі рН миючого розчину. СМЗ на відміну від мила в жорсткій воді втрачає свою миючу здатність лише частково.
Температурний фактор останнім часом набуває все більшого значення для зниження витрати енергії. Необхідність зниження температури прання пояснюється також використанням тканин змішаного складу. Температура прання знижується до 36 ° С шляхом підбору рецептур СМЗ. Наприклад, в рецептуру вводять високоактивні ферменти (ензими), знижують вміст лужних електролітів.
Що стосується числа рН середовища, то аніоноактівние миючі речовини ефективні в лужному середовищі, а в нейтральному і кислому осідають на тканині. Катіоноактивні виявляють миючий дію в нейтральній і слабокислой середовищах, неіоногенні - в середовищі з різним значенням рН.
При оцінці ергономічних властивостей враховують нешкідливість, зручність користування і запах.
Нешкідливість можна оцінити по відношенню до людини і піддається пранню матеріалу. Деякі СМЗ можуть впливати на шкірний покрив, викликаючи знежирення шкіри, а у важких випадках - дерматит. Слизова оболонка дихальних шляхів схильна до алергічних реакцій на СМЗ. Оцінити нешкідливість по відношенню до очищенню матеріалу - це значить визначити, чи є негативний вплив СМЗ на міцність, колір та ін . За деякими даними, втрата міцності після прання може становити від 3,7 до 18,7%.
Нешкідливість СМЗ багато в чому залежить від суворого дотримання споживачами тих рекомендацій за способом застосування, які зазначаються на кожній упаковці товару. При порушенні режиму полоскання на тканини може залишатися певна кількість СМЗ. У процесі багаторазових прань текстильні вироби можуть піддаватися мінералізації волокон. Відбувається відкладення магнієвих і кальцієвих солей, яке впливає на влагопроводность тканини, а отже, і на її гігієнічність.
Всі СМЗ випускаються в промисловість в готовому для застосування вигляді. Для зручності споживачів на коробках вказується спосіб прання, доза витрачання порошку для виробів з вовни, шовку, синтетичних, бавовняних, лляних тканин, містяться рекомендації для ручного і машинного прання. Зручність користування СМЗ визначається розчинністю, необхідністю нагріву миючого розчину, наявністю в тарі пристосувань для дозування і відкривання коштів, а для порошкових і гранульованих матеріалів також їх сипучістю, яка визначається стандартом як котангенс кута укосу конусоподібної купки порошку, яку насипають за допомогою спеціального приладу.
Запах СМЗ зазвичай відповідає застосовуваним віддушка. Чим ретельніше очищено вихідну сировину, тим менше ймовірність появи неприємного запаху.
Екологічні властивості СМЗ визначаються їх нешкідливістю по відношенню до навколишнього середовища. Вплив на навколишнє середовище характеризується біозасвоюваність СМЗ. Через присутність в миючих речовинах, особливо містять у своєму складі бензольні кільце, сполук фосфору вони здатні накопичуватися у водоймах, викликаючи загибель живих організмів і труднощі при очищенні води.
В даний час проблемою біохімічного розкладання СМС займаються вчені всього світу, причому у всіх економічно розвинених країнах прийняті закони, що дозволяють застосування СМЗ, біорозкладаних не менше ніж на 80%. Для оцінки ступеня "біорозкладання "СМЗ розроблений метод, заснований на відновленні вуглецю, зв'язаного в органічні сполуки. Для цього використовується стандартизована установка для очищення стічних вод.
Естетичні властивості СМС проявляються в характері упаковки, художньо-поліграфічному її оформленні, а також в тоні й однорідності кольору миючого засобу. Найбільш привабливими кольорами є помаранчевий, червоний, блакитний і чорний. Поєднання контрастних кольорів упаковки привертає увагу споживачів.
Надійність СМЗ оцінюють
за його зберігання і
Зберігання - визначається по стабільності консистенції, ступеня злежування і кольору.
Злежуваність СМЗ і антіресорбціонную здатність миючих розчинів визначають у лабораторних умовах, проводячи вимірювання сили, необхідної для руйнування стовпчика, сформованого з миючого засобу. Сила, під дією якої стовпчик руйнується, визначає злежуваність порошку. Вона залежить від гідроскопічності і вологості СМЗ, які є важливими показниками якості.
Антіресорбціонная здатність - здатність миючих засобів утримувати забруднення в розчині. Вона виражається у відсотках збереження білизни випраної тканини по відношенню до початкової. При багаторазових праннях білі бавовняні тканини набувають сіруватий відтінок через повторного осадження диспергованих забруднень. Це явище усувається введенням доскладу СМЗ спеціальних захисних колоїдів (наприклад, карбоксиметилцелюлози).
Антіресорбціонная здатність залежить від класу поверхнево-активної речовини, його молекулярної маси та електролітів, що входять до складу мийного засобу. Електроліти (наприклад, сульфат натрію) знижують антіресорбціонную здатність .[9]
Щодо другого питання можна зробити такі висновки :
Будь-який товар має безліч властивостей, різних за своєю природою. Властивостями товару називають його об'єктивні особливості, які виявляються на кожній стадії життєвого циклу товару (проектування, виготовлення, розподіл і споживання).
Номенклатура споживчих властивостей для конкретного товару може включати десятки найменувань. Залежно від функціонального призначення товару вона може розрізнятися. Вибір номенклатури цих властивостей для конкретних товарів є важливим завданням товарознавства. У процесі споживання товару його споживчі властивості можуть робити позитивний чи негативний вплив на людину і навколишнє середовище. Відповідно виділяються позитивні і негативні властивості товару. Споживні властивості поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біологічні.
3 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЕКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ
Всі СМЗ призначені для прання різних тканин в різній воді і при різній температурі, проте базовий склад всіх порошків приблизно однаковий і його класифікувати за такими ознаками :
Агрегатним станом:
- Тверді
- Порошкоподібні
- Гранульовані
- Рідкі
- Пастоподібні
Призначенням:
- Для прання виробів з бавовняних, лляних і змішаних волокон;
- Для прання виробів з вовни, шовку і синтетичних волокон;
- Універсальні - для прання виробів з бавовняних, лляних, штучних, синтетичних і змішаних волокон;
СМЗ комплексної дії з
- Підсинюванням;
- Підкрохмалюванням;
- Антистатичною обробкою та ін.
Способом застосування:
- З високим (ненормальним) піноутворенням для ручного прання й у пральних машинах активаторного типу
- Зі зниженим піноутворенням - для прання в автоматичних і напівавтоматичних пральних машинах.[10]
На українському ринку останнім часом, представлений широкий асортимент пральних порошків, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Такі звичні назви, як "Rex" або "Gala", є сусідами сьогодні на прилавках з "Tide", "Ariel", і багатьма іншими активно рекламованими порошками.
Але часто так трапляється що ,ті порошки, які чудово справляються із забрудненням в гарячій воді, можуть виявитися неспроможні при пранні в холодному, а засоби для ручного прання погано підходять для використовування в пральній машині. Як же підібрати відповідний пральний порошок? В більшості випадків потрібно просто уважно вивчати анотацію, що є на упаковці, і не застосовувати продукцію, призначену для певних умов використовування, не за призначенням.
Одним з варіантів своєрідної "класифікації" пральних порошків є розділення за способом прання.
Існують порошки, призначені як виключно для ручної, так і для машинного прання. Прийняте в Україні позначенняпорошків для машинного прання звучить як "автомат", якщо ж порошок підходить длявикористання при будь-якому виді прання , то його позначають як "універсал". Крім цього, окремою групою стоять порошки для професійного прання, призначені для використовування в пральнях, а також в крупних автоматизованих комплексах для прання, які можуть стояти в лікарнях, санаторіях, готелях.
- Аналіз споживних властивостей промислових зразків томатного соку
- Аналіз споживчого вибору
- Аналіз справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки
- Аналіз стану використання власного капіталу кредитної спілки
- Аналіз стану виробництва емалей і фарб та природоохоронних методів з екологічної позиці
- Аналіз стану дебіторської заборгованості підприємства
- Аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства
- Аналіз собівартості перевантажувальних робіт
- Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг)
- Аналіз собівартості продукції та послуг ТОВ „Зорянка”
- Аналіз соціальних програм по соціальному захисту населення
- Аналіз соціально-педагогічних умов сімейного виховання дітей молодшого шкільного віку
- Аналіз співпраці з різними країнами, стан та переспективи співробітництва з Україною
- Аналіз споживних властивостей корпусних меблів
