Аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В основі фінансової діяльності комерційних підприємств лежить постійний кругообіг грошових коштів, авансованих для виробництва і збуту продукції. У кожному господарському циклі ці кошти повинні поновлюватися, тобто з прибутком повертатися підприємству. Дебіторська заборгованість є одним з основних джерел формування фінансових потоків платежів. Кредиторська заборгованість як боргове зобов’язання організації завжди містить суми потенційних виплат, які потребують бухгалтерського спостереження та контролю. Від стану розрахунків з дебіторами і кредиторами багато в чому залежить платоспроможність організації, її фінансове становище і інвестиційна привабливість.

Для підприємства дуже важливо не допустити необґрунтованого збільшення дебіторів і суми їх боргів, уникати дебіторської заборгованості з високим ступенем ризику, вчасно виставляти платіжні рахунки, стежити за термінами їх оплати та своєчасно вживати заходів щодо витребування простроченої заборгованості. У той же час потрібно дуже уважно ставитися до розрахунків з кредиторами, своєчасно повертати їм борги, інакше підприємство може втратити довіру своїх постачальників, банків та інших кредиторів, буде мати штрафні санкції за розрахунками з контрагентами.

Дебіторська заборгованість завжди відволікає кошти з обороту, перешкоджає їх ефективному використанню, наслідком чого є напружений фінансовий стан підприємства. Кредиторська заборгованість в певній мірі корисна для підприємства, оскільки дозволяє отримати у тимчасове користування грошові кошти, що належать іншим організаціям.

Дебіторська та кредиторська заборгованість – природне явище для існуючої в Україні системи розрахунків між підприємствами. Для того, щоб правильно вибудувати взаємини з клієнтами, необхідно постійно контролювати поточний стан взаєморозрахунків, аналізувати тенденції їх зміни в середньо- і довгостроковій перспективі. Відтак проблема аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості на сьогодні є досить актуальною.

Об’єкт дослідження – дебіторська і кредиторська заборгованість підприємства.

Предмет дослідження – аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, їх практичне застосування щодо об’єкта господарської діяльності на прикладі ПАТ «Ковельсільмаш». Зазначена мета зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

• встановити значення, завдання та інформаційну базу аналізу стану розрахунків на підприємстві;
• розглянути методику аналізу стану розрахунків з дебіторами;
• розглянути методику аналізу поточних зобов’язань;
• визначити особливості аналізу показників платоспроможності;
• проаналізувати рівня та динаміки дебіторської заборгованості підприємства;
• здійснити аналіз руху кредиторської заборгованості підприємства;
• оцінити показники платоспроможності підприємства;
• розглянути шляхи оптимізації дебіторсько-кредиторської заборгованості.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ СТАНУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Значення, завдання та інформаційна база аналізу стану розрахунків на підприємстві

Виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості пов’язане з розрахунками підприємства, які воно здійснює як з юридичними, так і з фізичними особами.

Дебіторська заборгованість – це заборгованість інших підприємств по платежах даному підприємству, а також заборгованість працівників даного підприємства по сумах, виданих їм під звіт, позички і інші операції.

Кредиторська заборгованість – це заборгованість даного підприємства іншим підприємствам, а також своїм працівникам.

Комплексний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості, будучи найважливішою складовою частиною діяльності всієї системи фінансового управління підприємства, дозволяє його керівництву:

• визначити, як змінилася величина боргових зобов’язань у порівнянні з початком року або іншого аналізованого періоду;
• оцінити, чи оптимальне співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, і якщо ні, як домогтися його оптимальності, що для цього потрібно зробити;
• визначити і оцінити ризик дебіторської заборгованості, її вплив на фінансовий стан підприємства, встановити припустимі межі цього ризику, заходи для його зниження;
• знайти раціональне співвідношення між величиною кредиторської заборгованості і обсягом продажів, оцінити доцільність збільшення відпускання продукції, товарів і послуг у кредит, визначити межі цінових знижок для прискорення оплати виставлених рахунків;
• прогнозувати стан боргових зобов’язань підприємства в межах поточного року, що дозволяє поліпшувати фінансові результати його діяльності [11, с.312-313].

Інформація для аналізу фактичної величини дебіторської і кредиторської заборгованості міститься в бухгалтерському балансі, у додатку до нього, у пояснювальній записці і регістрах синтетичного і аналітичного обліку. У балансі ці дані представлені у вигляді дебетового сальдо рахунків обліку заборгованості. Дебіторська заборгованість підрозділена на борги, платежі по яких очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, і заборгованість, погашення якої передбачається протягом 12 місяців після звітної дати. Кредиторська заборгованість у балансі представлена загальною сумою і у розрізі рахунків обліку розрахунків, що мають кредитове сальдо [2, с.84].

Аналіз дебіторської й кредиторської заборгованості по даних фінансової звітності підприємства включає:

• аналіз динаміки й структури боргових зобов’язань;
• аналіз оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості;
• аналіз впливу боргових зобов’язань на платоспроможність, ліквідність і фінансову стабільність підприємства.

Головна мета аналізу дебіторської заборгованості – розробка політики кредитування покупців, спрямованої на збільшення прибутку підприємства, прискорення розрахунків і зниження ризику неплатежів.

Загальна сума дебіторської заборгованості по операціях, пов’язаних із продажем продукції (товарів, послуг), залежить від двох основних факторів: обсягу продажів у кредит, тобто без попередньої або негайної оплати, і середньої тривалості часу між відпусканням (відвантаженням) і пред’явленням документів для оплати. Величина цього часу визначається кредитною і обліковою політикою підприємства, до складу якої входить:

• визначення рівня прийнятного ризику відпускання товарів у борг;
• розрахунок величини кредитного періоду, тобто тривалості часу наступної оплати виставлених рахунків;
• стимулювання дострокового платежу шляхом надання цінових знижок;
• політика інкасації, застосовувана для оплати прострочених рахунків [17, с.432].

Значне збільшення боргів дебіторів і їхньої питомої ваги в поточних активах підприємства може бути викликано низкою причин і факторів:

• невиправдано ризикованою кредитною політикою стосовно покупців;
• різким збільшенням обсягом продажів без передоплати або негайної оплати;
• неплатоспроможністю й банкрутством частини покупців [12, с.177].

Для оцінки й аналізу дебіторської заборгованості доцільно використовувати дані про оборотність боргових зобов’язань, період їхнього погашення, відношенні загальної суми боргів дебіторів до загальної суми активів і обсягу продажів.

Для аналізу кредиторської заборгованості використовують ті ж методичні прийоми, що й при аналізі дебіторської. Він включає вивчення динаміки боргів підприємства його кредиторам, їхню кількісну оцінку, виявлення причин росту або зниження, аналіз структури боргових зобов’язань і факторів її зміни. Однак, на відміну від дебіторської заборгованості, що є частиною майна організації, борги кредиторам служать одним із джерел його формування [2, с.129]. Джерело це у межах обумовленого договором строку безкоштовне для покупця або споживача, а досить часто безкоштовне взагалі, оскільки багато кредиторів до останнього часу не застосовують штрафних санкцій за прострочення платежів.

У зв’язку з цим кредиторська заборгованість стає одним з найбільш вигідних для покупців способом кредитування, що має, однак, і недоліки, особливо коли боржникові не вдалося сплатити по рахунках контрагентів у строк. Накопичені прострочені борги кредиторам загрожують неакуратному платникові втратою довіри постачальників і підрядників, банків, інвесторів і в остаточному підсумку загрожують банкрутством.

Одним з нових і найбільш складних питань аналізу кредиторської заборгованості є розрахунок обсягу продажів, необхідного для покриття або зменшення суми власних боргів до визначеної заздалегідь величини. Труднощі полягають в тому, що виторг від продажу продукції (товарів, послуг) використовується в першу чергу для придбання сировини і матеріалів, оплати виробничих послуг, виплати заробітної плати й інших невідкладних потреб і лише в частині, що залишилася, для погашення боргів. Заздалегідь визначити з достатнім ступенем точності, скільки із грошових коштів, що надійшли, піде на погашення кредиторської заборгованості, непросто, а іноді й неможливо [14, с.226].

Аналізу піддаються найбільш великі угоди, пов’язані із придбанням дорогих товарно-матеріальних цінностей у борг або за рахунок кредитів банку, що по суті те саме. При цьому використовують елементи управлінського аналізу, заснованого на обчисленні маржинального доходу (прибутку) і ставки покриття кредиторської заборгованості по кожному заходу.

Отже, з розрахунками підприємства, які воно здійснює як з юридичними, так і з фізичними особами, пов’язане виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Комплексний аналіз стану розрахунків на підприємстві, дозволяє: визначити, як змінилася величина боргових зобов’язань у порівнянні з початком року або іншого аналізованого періоду; оцінити, чи оптимальне співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, і якщо ні, як домогтися його оптимальності; визначити і оцінити ризик дебіторської заборгованості, її вплив на фінансовий стан підприємства, встановити припустимі межі цього ризику, заходи для його зниження; знайти раціональне співвідношення між величиною кредиторської заборгованості і обсягом продажів, оцінити доцільність збільшення відпускання продукції, товарів і послуг у кредит, визначити межі цінових знижок для прискорення оплати виставлених рахунків; прогнозувати стан боргових зобов’язань підприємства в межах поточного року, що дозволяє поліпшувати фінансові результати його діяльності. Інформація для аналізу стану розрахунків на підприємстві міститься в бухгалтерському балансі, у додатку до нього, у пояснювальній записці і регістрах синтетичного і аналітичного обліку.

1.2. Аналіз стану розрахунків з дебіторами

Аналіз дебіторської заборгованості має важливе значення, оскільки дозволяє своєчасно виявити проблемні ситуації у відносинах з контрагентами і своєчасно провести коригування та забезпечити стабільну інкасацію дебіторської заборгованості підприємства, що в свою чергу сприяє покращенню власної платоспроможності. Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне висування претензій щодо боргів, що виникають, призводять до значного зростання невиправданої дебіторської заборгованості, а отже, до нестабільності фінансового стану підприємства. Дебіторська заборгованість – це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів або сум, які необхідно отримати підприємству від покупців і замовників. Дебіторська заборгованість впливає на такі параметри роботи підприємства:

• розмір і структура оборотних активів;
• розмір і структура виручки від реалізації продукції;
• тривалість фінансового циклу підприємства;
• оборотність оборотних активів і активів в цілому;
• ліквідність і платоспроможність підприємства;
• джерела коштів підприємства [20, с.212].

Завданням аналізу дебіторської заборгованості є вивчення і оцінка: 1) складу та структури дебіторської заборгованості; 2) частки дебіторської заборгованості в сумі поточних активів; 3) її реальності (правдивості); 4) правильності оформлення дебіторської заборгованості; 5) показників якості та ліквідності цієї заборгованості; 6) впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємства; 7) пошуку шляхів прискорення оборотності дебіторської заборгованості; 8) ефективності вкладених в неї фінансових ресурсів [16, с.149].

Для аналізу використовують дані бухгалтерського та аналітичного обліку. В загальному випадку дебіторську заборгованість можна класифікувати за кількома ознаками, зокрема: за способом виникнення, за терміном погашення, за забезпеченістю, за контрагентами, за ступенем дотримання фінансової дисципліни, за формою погашення (Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація дебіторської заборгованості

Класифікаційна ознака	Види дебіторської заборгованості
1. За способом виникнення	а) товарна
	б) інша
2. За термінами погашення а) очікуваний термін погашення б) реальний термін погашення	а) короткострокова
	б) довгострокова
	в) термінова
	г) прострочена
	д) відстрочена
3. За забезпеченістю	а) забезпечена
	б) незабезпечена
4. За контрагентами	а) вітчизняних дебіторів
	б) іноземних дебіторів
5. За ступенем дотримання фінансової  дисципліни	а) дотримана
	б) невиправдана
6. За формою погашення	а) монетарна
	б) немонетарна

За строками погашення виділяють такі види дебіторської заборгованості:

• строкова – у межах строку, встановленого договором;
• прострочена (сумнівна) – більше строку, встановленого договором;
• безнадійна – більше 3 років з моменту закінчення строку виконання;
• наявна на позабалансовому рахунку – протягом 5 років з моменту списання [21, с.49].

Характеристика дебіторської заборгованості за строками погашення подана у таблиця 1.2.

 

Таблиця 1.2

Види дебіторської заборгованості за строками погашення

Заборгованість	Строки настання	Особливості
1. Строкова	У межах строку, встановленого договором	Виникає у результаті застосування форм безготівкових розрахунків або як результат відстрочки платежу
2. Прострочена (сумнівна)	Більше строку, встановленого договором	Частина заборгованості може виявитися безнадійною до закінчення строку позикової давності
3. Безнадійна (закінчився строк позикової  давності)	Більше 3 років з моменту закінчення строку виконання	Виникає із законної простроченої дебіторської заборгованості; списується на збитки зі зменшенням оподатковуваної бази; відображається на позабалансовому рахунку
4. Наявна на позабалансовому рахунку	Протягом 5 років з моменту списання	Мета – контроль за можливістю її одержання

Аналіз починається з вивчення змін, які відбулися в складі та структурі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у частки дебіторської заборгованості в загальній сумі поточних активів. Збільшення дебіторської заборгованості на підприємстві обумовлене неплатоспроможністю споживачів. Різке скорочення дебіторської заборгованості може бути наслідком негативних моментів у відносинах з клієнтами (скороченням продажів в кредит, втратою покупців продукції).

Наступним кроком аналізу є визначення показників дебіторської заборгованості. Доцільно буде розрахувати коефіцієнт залучення оборотних активів в дебіторську заборгованість:

(1.1),

де КОАдз – коефіцієнт відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість;

ДЗ – загальна сума дебіторської заборгованості підприємства;

ОА – загальна сума оборотних активів підприємства [16, с.150-151].

Доцільно визначити темпи зростання дебіторської заборгованості і порівняти їх з минулими періодами. Більш високі темпи зростання, порівняно з минулими періодами, пов’язані з неплатежами, свідчать про погіршення платоспроможності підприємства.

Для визначення якості дебіторської заборгованості визначається середній період інкасування дебіторської заборгованості та кількість її обертів в аналізованому періоді. Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, або період інкасування, відображає середню кількість днів, необхідних для її повернення, і обчислюється за формулою:

(1.2),

де ПІдз – середній період інкасування дебіторської заборгованості;

ДЗсер – середній залишок дебіторської заборгованості;

Д – кількість днів у періоді, за яким проводиться аналіз;

В – виручка від реалізації продукції [16, с.151].

Коефіцієнт оборотності показує, скільки разів заборгованість утворюється і надходить підприємству за період, що аналізується. Цей показник визначає ефективність кредитного контролю з боку підприємства і обчислюється за формулою:

(1.3),

де КОдз – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

При аналізі термін інкасування можна порівняти з середньогалузевими показниками та з періодом оборотності, передбаченим умовами договорів. Таке порівняння дає можливість оцінити ступінь своєчасності платежів покупцями. Відхилення фактичної оборотності від договірної може бути результатом:

1) неефективної  роботи відповідальних осіб зі  стягнення заборгованості;

2) труднощів  у стягненні з покупців суми  дебіторської заборгованості в  установлений термін, незважаючи  на зусилля підприємства повернути  в оборот свої кошти;

3) фінансових  труднощів у покупців [19, с.418].

Якщо перша причина може бути усунена керівництвом підприємства, то дві інші пов’язані з якістю та ліквідністю дебіторської заборгованості.

В ході аналізу доцільно згрупувати дебіторську заборгованість за термінами її виникнення. Наявність такої інформації за тривалий період дозволяє виявити як загальні тенденції розрахункової дисципліни, так і конкретних покупців, які найчастіше потрапляють у число ненадійних платників. Дебіторську заборгованість доцільно згрупувати наступним чином: до 30 днів; 31-90 днів; 91-180 днів; 181-270 днів; 271-1 рік; більше 1 року.

Оскільки не вся дебіторська заборгованість може бути стягнута з дебіторів, потрібно проаналізувати прострочену дебіторську заборгованість, виділити сумнівну та безнадійну заборгованість. Доцільно розрахувати наступні коефіцієнти [16, с.152-153]:

1) коефіцієнт  простроченої дебіторської заборгованості, який розраховується за формулою:

(1.4),

де КПдз – коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості;

ДЗпр – сума дебіторської заборгованості, несплаченої в строк;

ДЗ – сума дебіторської заборгованості підприємства;

2) середній  «вік» простроченої дебіторської  заборгованості, що розраховується  за формулою:

(1.5),

де ВПдз – середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості;

ДЗсер.пр – середній залишок дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, в аналізованому періоді;

Ор – сума обороту по реалізації за один день в аналізованому періоді.

Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка ймовірності повернення визначається за досвідом минулих років та реальних умов. Розрахунок відсотка неповернення боргів проводиться за середніми даними кількох минулих років. Але цей відсоток не можна механічно переносити на аналізований період. Необхідно врахувати, що в теперішніх умовах проявляється тенденція зростання відсотка неповернення заборгованості.

Оскільки не вся дебіторська заборгованість буде погашена, на підприємствах формується резерв сумнівних боргів. Згідно з П(С)БО 10, він визначається за допомогою двох методів:

1) виходячи  з платоспроможності окремих  дебіторів: використовується, якщо  підприємство має невелику кількість  дебіторів, або якщо підприємство  нещодавно утворене. По кожному  окремому дебітору визначається  відсоток його несплати;

2) на підставі  періодизації або класифікації  дебіторської заборгованості із  встановленням коефіцієнта сумнівності  для кожної групи. Цей коефіцієнт  встановлюється підприємством виходячи  з фактичної суми безнадійної  дебіторської заборгованості за  попередні звітні періоди і  визначається за формулою:

(1.6),

де i – кількість місяців в обраному періоді [19, с.419-420].

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності.

На наступному етапі аналізу визначають суму ефекту, який отримано від інвестування коштів в дебіторську заборгованість. З цією метою суму додаткового прибутку, який отримано від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту, співставляють з сумою додаткових витрат за оформлення кредиту та інкасації боргу, а також прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями. Розрахунок цього ефекту проводять за формулою:

Едз = Пдз – ПЗдз – ФВдз (1.7),

де Пдз – додатковий прибуток внаслідок збільшення обсягу реалізації за рахунок надання кредиту;

ПЗдз – поточні затрати підприємства, пов’язані з організацією кредитування покупців та інкасуванням боргу;

ФВдз – сума прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями.

Також можна розрахувати і відносний показник – коефіцієнт ефективності інвестування коштів в дебіторську заборгованість, який розраховується за формулою:

(1.8),

де КЕдз – коефіцієнт ефективності інвестування коштів в дебіторську заборгованість;

ДЗсер.рп – середній залишок дебіторської заборгованості з розрахунків з покупцями в аналізованому періоді [16, с.154].

Таким чином, при аналізі дебіторської заборгованості необхідно брати до уваги зв’язок рівня дебіторської заборгованості з рівнем реалізації і прибутку. Результати даного аналізу використовуються в процесі подальшої розробки кредитної політики підприємства. Деякі аналітики вважають, що якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, то підприємство раціонально використовує кошти, тобто тимчасово залучає до обороту коштів більше, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери ставляться до цього негативно, тому що кредиторську заборгованість підприємство зобов’язане погасити незалежно від стану дебіторської заборгованості. У світовій обліково-аналітичній практиці співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості при аналізі поширене.

1.3. Аналіз  поточних зобов’язань

Кредиторська заборгованість – це сума короткотермінових зобов’язань перед постачальниками, робітниками з оплати праці, бюджетом та інших фінансових зобов’язань. Її обсяг, якісний склад і рух характеризують стан платіжної дисципліни, яка є свідченням стійкості фінансового стану. В процесі аналізу необхідно оцінити обсяг і структуру кредиторської заборгованості, виявити невиправдану її частину і проаналізувати динаміку. Досліджують якість і оборотність кредиторської заборгованості. Водночас, важливою характеристикою оборотності поточних активів може бути оцінка відповідності умов отримання і надання позики. Така відповідність характеризується оборотністю кредиторської заборгованості як наданої (отриманої) підприємством спеціальної позики, що утворюється за умови проведення розрахунків за продукцію чи надані послуги з їх післяплатою. Від стану кредиторської заборгованості (обсяг, структура, термін) залежить фінансовий добробут підприємства [18, с.291].

Проводячи аналіз цього показника, необхідно мати на увазі, що його здійснюють так, як аналіз дебіторської заборгованості. Розраховують показник обороту кредиторської заборгованості як співвідношення річної суми закупок до сальдо кредиторської заборгованості. Цей показник корисно порівняти з оборотом дебіторської заборгованості:

Оборот кредиторської заборгованості = сума закупівель / сальдо кредиторської заборгованості.

Розрахувавши показник обороту кредиторської заборгованості, можна перейти до розрахунку тривалості обороту кредиторської заборгованості.

Тривалість обороту кредиторської заборгованості – це середня кількість днів, необхідних для здійснення платежів кредиторам. Цей коефіцієнт розраховують шляхом відношення сальдо кредиторської заборгованості на суму закупок і множення на 360 днів. Він може бути реально порівнянним із показником тривалості обороту кредиторської заборгованості [5, с.357]:

Тривалість обороту кредиторської заборгованості = сальдо кредиторської заборгованості / сума закупівель ´ 360.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, слід враховувати, що вона є також джерелом покриття дебіторської заборгованості. Тому необхідно порівняти суму дебіторської (ДЗ) і кредиторської (КЗ) заборгованості на звітну дату:

(1.9).

Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість.

Отже, обсяг, якісний склад і рух кредиторської заборгованості характеризують стан платіжної дисципліни підприємства, яка є свідченням стійкості фінансового стану. В процесі аналізу необхідно оцінити обсяг і структуру кредиторської заборгованості, виявити невиправдану її частину і проаналізувати динаміку. Досліджують якість і оборотність кредиторської заборгованості. Водночас, важливою характеристикою оборотності поточних активів може бути оцінка відповідності умов отримання і надання позики. Аналізуючи кредиторську заборгованість, слід враховувати, що вона є також джерелом покриття дебіторської заборгованості. Тому необхідно порівняти суму дебіторської і кредиторської заборгованості на звітну дату. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість.

1.4. Аналіз показників платоспроможності

Визначальною характеристикою фінансового стану суб’єкта господарювання є його платоспроможність. Платоспроможність визначається здатністю суб’єкта господарювання до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов’язань. Платоспроможність не варто ототожнювати з ліквідністю активів. Платоспроможність розглядається у ширшому значенні якості фінансового стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й можливість забезпечення фінансової стійкості.

Суб’єкт господарювання вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж довго- та короткотермінові зобов’язання. Для детальнішої оцінки платоспроможності розраховують зміну величини чистого оборотного капіталу. Його визначають як різницю оборотних активів і короткотермінових зобов’язань. Чим більша величина чистого оборотного капіталу, тим більш платоспроможним є суб’єкт господарювання. Оскільки можливість конвертування різних видів оборотних активів у засоби платежу є різною, то для оцінки платоспроможності використовують відповідні коефіцієнти. У практиці аналітичної роботи використовують такі показники платоспроможності: