Аналіз стану організації праці і проектування індивідуальних трудових процесів столяра

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний економічний університет

 

 

Кафедра управління персоналом

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з курсу «Організація праці» на тему

«Аналіз стану організації  праці і проектування індивідуальних

трудових процесів столяра»

 

 

 

 

Виконала -  студентка  ІІ курсу 

6 групи,

факультету економіки  і права,

спціальності 6.030505(109)

Артюх Інна Сергіївна

 

Перевірив – керівник

спеціальності 6.030505(109)

К.е.н., доцент

Доровськой Олексій  Федорович

 

 

 

 

Харків, 2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………..3

І.  Аналітична частина……………………………………………………………..5

    1.1. Організація трудового процесу…………………………………................5

    1. 2. Організація  робочих місць і їх обслуговування………………................8

     1.3. Аналіз  умов праці на робочому місці……………………………………10

 ІІ.  Проектна частина……………………………………………………..............12

       2.1. Проектування  трудового процесу столяра……………………………..12

       2.2. Проектування  карти організації робочого місця  столяра……………..16

       2.3. Проектування системи обслуговування робочого місця столяра…….21

ІІІ.  Економічна ефективність…………………………………………………….23

3.1.Обґрунтування заходів  по НОП………………………………………...23

3.2. Ефективність заходів  НОП……………………………………………..25

Висновки…………………………………………………………………………...28

Список використаної літератури…………………………………………………29

Додаток……………………………………………………………………………..30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Праця є найважливішою  сферою життєдіяльності людини та провідним  чинником матеріального і духовного  виробництва, основою економіки  загалом. Всі аспекти економічної діяльності так чи інакше пов'язані з працею, інтересами людей, їх взаємовідносинами, тому без глибоких знань у сфері праці та соціально-трудових відносин неможливо в сучасних умовах успішно вирішувати проблеми в будь-якій галузі діяльності, на всіх рівнях структури суспільства.

Насамперед, праця —  це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства  і кожної окремої людини таку важливу  роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невіддільним від  людського життя. Праця — це свідома доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей; першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Змінюючи в процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.

Основою для підприємства будь-якої сфери та форми власності  також  являється праця. Її результатом  є створення суспільних благ та надання  певних послуг, які роблять наше життя повноцінним.

Аналізуючи процес матеріального  виробництва, К. Маркс писав, що «праця є насамперед процес, що відбувається між людиною і природою, процес, у якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою».

Зміст праці визначає природу і рівень професіоналізму  працівника, а її характер — межі його соціального розвитку і ступінь перетворення праці на найпершу життєву потребу. Взаємодія змісту і характеру праці виявляється в існуванні таких соціально, економічно і технічно неоднорідних її форм, як фізична й розумова, виконавська й управлінська, кваліфікована й некваліфікована праця. Ці форми диктують різні вимоги до загальної і спеціальної освіти, фахової культури, створюють неоднакові можливості для реалізації професійних і особистих здібностей, тобто справляють різний соціальний вплив на трудящих.

Крім того варто зазначити, що праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини, що також є могутнім чинником суспільного прогресу.

Задача курсового проекту  полягає в тому, щоб закріпити і поглибити теоретичні знання і практичні навики, отримані в процесі вивчення курсу «Організація праці».

У курсовому проекті  розглядаються такі задачі:

• досліджуються умови праці на робочих місцях та технологія виконання окремих операцій;
• аналізується стан організації праці на підприємстві;
• проведення аналізу організаційно-технічних параметрів об’єкта;
• проектування раціонального трудового процесу;
• розробка проекту організації робочого місця;
• розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності трудового процесу;
• розрахунок економічного ефекту від запровадження раціонального трудового процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Організація трудового процесу

 

Жива праця людини є неодмінною умовою будь-якого матеріального чи духовного виробництва. Тобто в основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес. Трудовий процес — це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

 Трудові процеси  розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та н..

 За характером предмета  і продукту праці розрізняють  матеріально енергетичні та інформаційні  трудові процеси. Матеріально-енергетичні  трудові процеси характерні для робітників, оскільки предметом та продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини тощо) або енергія. Для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців) характерні інформаційні трудові процеси, в яких основним предметом і продуктом праці є інформація.

 За функціями трудові  процеси класифікуються відповідно  до функціонального поділу праці  між різними категоріями працівників  підприємства залежно від характеру  виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі на: а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників; б) основні трудові процеси (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію) і допоміжні (які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних).

 За мірою механізації  праці трудові процеси поділяються  наручні, машинно-ручні, машинні  і автоматизовані.

 Структурно будь-який  трудовий процес складається  з технологічних операцій. Технологічна  операція — це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи.

 В структурі операції  для цілей аналізу і нормування  праці прийнято виділяти трудові  прийоми, дії і рухи.

 Трудовий рух —  це одноразове переміщення робочих органів людини при виконанні трудової дії (наприклад, «взяти інструмент», «натиснути кнопку» тощо).

 Трудова дія —  це логічно завершена сукупність  трудових рухів, що виконуються  без перерви одним або кількома  робочими органами людини при незмінних предметах і засоби праці (наприклад, дія «вимкнути персональний комп’ютер» виконується очима і руками людини з одним комп’ютером за допомогою кількох трудових рухів натиснення та кнопки).

 Трудовий прийом  — це певна сукупність трудових  дій і рухів працівника з незмінними предметами і засобами праці, що послідовно виконуються одна за одною і мають конкретне цільове призначення. Прийом — це, як правило, завершена елементарна робота (наприклад, «зробити копію документа» за допомогою розмножувальної техніки).

 Метод праці —  це спосіб здійснення процесу  праці, певна послідовність і  склад трудових прийомів і  операцій.

 Ефективність будь-якого  трудового процесу, більша або  менша економія матеріальних  і трудових витрат, значною мірою  якість продукції і послуг залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, вивчення передового досвіду, його науковий аналіз і узагальнення, розробка і проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань.

 Дуже важливо завжди  пам’ятати, що економія часу не єдиний критерій ефективності застосовуваних прийомів і методів праці. Ця економія не повинна призводити до погіршення умов праці співробітників, перевитрат сировини, матеріалів та енергії порушення правил експлуатації обладнання, зниження якості продукції. Тільки за таких умов раціоналізація трудового процесу може бути визнана доцільною і ефективною.

До задач організації  трудових процесів можна віднести вдале поєднання машинної та ручної праці, зниження витрат у процесі виробництва, створення сприятливих умов для творчого розкриття особистості, підвищення зацікавленості в роботі, доцільний розподіл обов’язків між членами бригади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Організація робочих  місць і їх обслуговування

 

Важливим елементом  організації праці на підприємстві є організація робочих місць  з метою створення на кожному  з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.

Робоче місце —  це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або  кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності.

Залежно від специфіки  виробництва робочі місця можна  класифікувати за різними ознаками:

• за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора);
• за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);
• за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);
• за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);
• за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);
• за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.)

Організація робочих  місць — це підпорядкована цілям  виробництва система заходів  по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню, атестації й раціоналізації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функцій. Сюди відносять: основне технологічне і допоміжне обладнання; організаційне оснащення (оргтехніка, засоби зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара тощо); технологічна оснастка (робочі та вимірювальні інструменти, запасні частини тощо); робоча документація; засоби комунікації для подачі на робоче місце енергії, інформації, матеріалів, сировини та ін.

Рівень організації праці на конкретному робочому місці залежить також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладку, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання тощо).

Обслуговування робочих місць  здійснюється за такими функціями: підготовча, інформаційна, виробнича, інструментальна, налагоджувальна, енергетична, контрольна тощо.

Усі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, які притаманні кожному з типів виробництва (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2.

Для комплексної оцінки якості організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефективності праці, використовується механізм атестації і раціоналізації робочих місць. Основною метою цих заходів має бути підвищення ефективності праці та дотримання вимог щодо охорони і безпеки праці.

1.3. Аналіз умов праці на робочому місці

 

Разом з раціональною організацією і обслуговуванням  робочого місця важливе значення має створення сприятливих умов праці. Адже перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці.

Всю сукупність різноманітних  факторів, що характеризують умови праці, об'єднують в три групи: санітарно-гігієнічні, які характеризують стан зовнішнього середовища (температура, загазованість, освітлення, виробничий шум і вібрація, оснащеність робочих місць); психологічні — зумовлені змістом праці, психологічним мікрокліматом у трудовому колективі і відображають певну нервово-психологічну напругу працівника; естетичні - характеризують зовнішнє оформлення робочих місць ( колір, текстура, загальний вигляд) і створюють певний емоційно-психологічний стан працівника.

Важливе значення у поліпшені  організації праці відіграє встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини і змінюються протягом доби (рис. 1.3)

 

 

На робочу місці повинні створюватися такі умови праці, які б сприяли зменшенню тривалості часу входження в роботу, збільшенню періоду сталої працездатності та скороченню періоду втоми

Дотримання встановлених умов праці на робочому місці забезпечує  підвищення продуктивності праці робітників, а також збереження їхнього здоров’я і покращення працездатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

2.1. Проектування трудового  процесу столяра

 

Варто зазначити, що трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою засобів праці з метою випуску матеріального чи нематеріального продукту. Трудовий процес є заключним етапом кожного виробничого, управлінського, творчого процесу. Проектування раціональних трудових процесів є важливим напрямком удосконалення організації і підвищення продуктивності праці.

Існує 2 метода проектування трудового процесу. Метод хронометражного вивчення дає можливість використовувати графічний метод проектування трудового процесу, але він недостатньо точний, тому що може допускати погрішності суб'єктивного характеру (вибір виконавця й ступінь кваліфікації спостерігача) і не дозволяє встановлювати найбільш раціональний процес виконання роботи на проектуванні. Цим вимогам більш повно відповідає метод дослідження й проектування трудових операцій по мікроелементах, розроблений і запропонований в 1932 р. проф. В.М. Іоффе.

Суть мікроелементного дослідження й проектування зводиться до того, що найскладніші й різноманітні по характеру трудові операції, в остаточному підсумку, являють собою різні комбінації й сполучення певної кількості простих елементів операції (простягнути руку, взяти, перемістити, повернути й т.д.). Ці найпростіші первинні елементи трудової операції названі мікроелементами.

В залежності від застосування форм організації праці всі трудові процеси поділяються на індивідуальні та колективні.

До індивідуальних відносять  трудові процеси, в яких зайнятий один виконавець і результати праці  носять індивідуальний характер. Така форма організації праці як індивідуальна  доцільна в тих випадках, коли тісний зв’язок між робітниками відсутній і кожен з них намагається виконувати виробниче завдання самостійно чи коли характер і методи праці дозволяють більш повно використати кожного робітника у відповідності з його фахом, кваліфікацією і хистом. Але варто зазначити, що і в цих випадках існує технологічна, функціональна і кваліфікаційна кооперація. Кожний робітник основного виробництва пов’язаний з робітниками по обслуговуванню ( функціональна кооперація), з робочими, що виконують попередню операцію (технологічна кооперація).

Рівень проектування трудового процесу здебільшого  визначається типом виробництва, мірою  спеціалізації робочих місць.

Для масового виробництва характерні вузька спеціалізація устаткування і технологічного оснащення, найкраща оснащеність робочого місця, стабільний та докладно розроблений технологічний процес, велике повторювання операції. Тому створюються сприятливі умови для детального розчленування і найбільш раціональної побудови змісту та послідовності виконання операції. В цих умовах доцільно проектування трудового процесу на рівні трудового руху.

Необхідно проаналізувати не тільки зміст операції і послідовність  виконання заходів і рухів  робочого, але й можливість їх сполучення з машинним часом роботи устаткування.

Організаційно-технічні умови в серійному виробництві  характеризуються переважно універсальним  устаткуванням, пристосованим до виконання  окремих видів робіт, невеликою  кількістю виробів у партії, значно меншою повторюваністю операцій, великою  різноманітністю рухів і трудових дій. Це викликає необхідність періодичної переналадки устаткування, перепинає набраний робочий ритм, послідовність виконання елементів трудового процесу і переключення його на виконання іншої роботи, яка вимагає певного часу на її освоєння і придбання необхідних навиків. На робочому місці в серійному виробництві досліджуються і проектуються найбільш поширені і типові операції.

В даній курсовій роботі розглядається індивідуальний трудовий процес столяра. Необхідно відзначити основні вимоги до столяра і його функції.

1. Вимоги до індивідуальних особливостей столяра:

• столяр повинен бути здоровим, фізично міцним і витривалим, здатним тривалий час працювати в незручній позі, на ногах;
• повинен мати гарний зір з правильним і повним відчуттям кольорів та відтінків та гострий слух;
• не бути схильним до алергічних реакцій на деревний пил, випаровування клеїв, лаків та синтетичних смол;
• повинен мати розвинений окомір;
• потрібна тактильна чутливість;
• високий рівень концентрації та розподілення уваги;
• наочно-образна пам'ять;
• розвинене оперативне та логічне мислення, просторова уява;
• необхідна урівноваженость та терпіння.

2. Функції столяра:

• виточування виготовлення виробів з дерева або на дерев'яній основі;
• виготовлення меблів (столів, стільців, шаф, сервантів, табуреток, тумбочок, полиць і т.д.), вікон, плінтусів, карнизів, сходів, дерев'яних частин літаків і фігурної різьби по дереву;
• розпилювання та стругання вручну не облицьованих брускових деталей простого профілю;
• наклейка на вироби оббивних матеріалів;
• складання простих ящиків з готових деталей.

3. Вимоги до професійної  підготовки столяра:

3.1. Повинен знати:

• основи математики, фізики, хімії, креслення;
• ґрунтові знання шкільного курсу трудового навчання та малювання;
• властивості деревини різних порід, способи її обробки, способи виготовлення, підгонки і монтажу столярних виробів;
• основні породи та дефекти деревини;
• види клеїв, лаків;
• правила застосування електрифікованого інструменту, технічні умови виробництва і приймання столярних робіт;
• способи виготовлення з’єднань і збирання елементів столярних виробів;
• способи забивання окремих місць деревини;
• конструкцію, принцип дії і правила технічної експлуатації механізмів та пристроїв, що використовуються.

 

3.2. Повинен уміти:

• користуватися ручними і механізованими столярними інструментами, деревообробними верстатами;
• готувати поверхні під фанерування; зачищати деталі і збирати вироби;
• встановлювати віконні і дверні блоки, вбудовані меблі з припасуванням на місці;
• виготовляти прямолінійні заготовки столярних виробів із застосуванням механізованого інструменту чи вручну;
• зачищати деталі після механічної обробки; вирізати сучки та засмоли.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Проектування карти  організації робочого місця столяра

 

На кожному підприємстві важливе значення має організація робочого місця. Організація робочого місця - це система заходів щодо оснащення та розміщення на ньому в певному порядку коштів і предметів праці: обладнання, інструментів, пристосувань, матеріалів і т.п. Робоче місце - це частина виробничої площі з розташованими на ній засобами і предметами праці, на якій робітник виконує роботу.

Оскільки в даному курсовому проекті розглядається  професія столяра, то варто відмітити, що робоче місце столяра - це певна  частина виробничої площі, призначена для одного або групи (бригади) працюючих і забезпечена пристроями та інструментами для виконання технологічних операцій. Робоче місце столяра повинне бути правильно організоване, що забезпечує нормальні умови роботи й високу продуктивність праці. Організація робочого місця столяра при виготовленні столярних сполук включає в себе доцільний вибір устаткування, раціональне розміщення інструменту, пристосувань і достатнє освітлення.

Залежно від характеру  виконуваної операції робоче місце столяра організовують по-різному, проте основним обладнанням є столярний верстат.

Верстат - це міцний, масивний стіл із пристосуваннями для втримання  дощок, планок і іншого матеріалу  в горизонтальному або вертикальнім положенні (рис. 2.2).

 

Рис. 2.2.1 Верстат і його деталі

 

а - загальний вид верстата: 1 - підверстаччя; 2 - супорт із гвинтам; 3 - кришка верстата; 4 - отвір; 5 - гребінка; 6 лоток; 7 - отвір для дерев'яних пальців; 7 - упор шарнірний; 9 - затискна коробка; 10 - гвинт; б - верстатний клинок; в – гребінка.

Верстат складається  з кришки, верстатної дошки, підстави. Верстатна дошка устаткована  передніми і поперечними лещатами. На верстатній дошці, поблизу її переднього ребра, є ряд отворів, призначених  для установки дерев'яних або  металевих упорів. У деяких верстатах в підверстаччі обладнується шафа для зберігання інструментів і матеріалу. Довжина верстата 2200 мм., а висота 800мм.

Взагалі, роблять верстати по зросту робітника. Висоту верстата визначають так. Встають лицем до верстата, опускають руки і піднімають долоні. Якщо долоні опускаються на кришку верстака і щільно до нього прилягають, то висота нормальна. Під низький верстак підкладають дошки потрібної товщини. Верстати заводського виготовлення мають однакову висоту, розраховану на робітника середнього зросту.

Гвинти виготовляються металевими. Для плавного руху всіх частин верстата їх періодично змащують. Гвинти лещат в робочому стані  злегка затягують. Для підвищення терміну  служби верстат покривають оліфою. Інструменти розташовують у певному порядку і укладають після роботи строго на своє місце. Так само в робоче місце входить такі допоміжні інструменти, як пили подовжнього і поперечного пиляння, пасовочна пилки змішаного пиляння, молоток, киянки, викрутки, плоскогубці, рубанок та інші інструменти, які повинні бути сухими і добре заточеними. Деякі допоміжні інструменти зображені на рис. 2.2.2.

Рис.2.2.1. Допоміжні інструменти:

а - молоток; б - киянка; в - викрутка

 

Крім цього столярові  необхідно мати струбцини і вайми  для запресовування клейових конструкцій. Для розмітки матеріалів застосовують такі інструменти: виска, лінійка, метр, рейсмус, кутник, шило, циркуль, олівець і шаблони.

Також у майстерні необхідно мати невеликий столик або лаву відповідної висоти, на якій розташовують бруски і бруски для точки і правки інструменту. Точило треба поставити так, щоб на ньому було зручно заточувати інструмент. Для редагування інструменту на бруску найкраще застосовувати рідке машинне масло (від води брусок швидко приходить в непридатність).

Так само важливою деталлю є на робочому місці освітлення, тому верстат повинен бути розташований біля вікна або до нього має бути проведене електричне освітлення.

Робоче місце, яке облаштоване верстатом, має три зони:

1) робочу зону, в якій  знаходяться робочий верстак (верстат), оброблювана деталь і вживаний для цього інструмент;

2) зону складування  матеріалів, в якій розташований  матеріали, чорнові заготівлі  та оброблені деталі, прилади  та інвентар;

3) транспортну зону, за  якою на робоче місце подаються  необхідні предмети і засоби праці.

Один з варіантів  організації робочого місця наведено на рис. 2.2.3

Рис. 2.2.3. 1-інструментальний шафа, 2-столярний верстак, 3-підступне місце для складання виробів.

 

Особливістю організації  робочих місць столярів є їх постійне пересування в залежності від умов та потреб виробництва. До робочого місця столяра пред'являється ряд вимог:

1. Обладнання, матеріали,  інструменти і т.д. повинні  розташовуватися так, щоб столяр  під час роботи, не робив непродуктивний  рухів, а його поза була правильною. Необхідно пам'ятати, що оптимальна висота розташування предметів праці становить 60% зросту робітника. При роботі в неправильній робочій позі (в похилому положенні), при неправильному розташуванні предметів і засобів праці потрібно зусиль у 4-5 разів більше, ніж стоячи вільно. Щоб уникнути стомлення положення тіла доцільно змінювати.

2. Верстати повинні бути закріплені на робочих місцях.

3. Робоче місце повинне  бути освітлено рівномірно природним  або штучним світлом постійної  інтенсивності. На робочому місці не повинно бути різких кордонів між світлом і тінню. При створенні штучного освітлення слід віддати перевагу загальному освітлення робочих місць перед індивідуальним.

Ефект освітленості робочих  місць підсилює забарвлення виробничих приміщень у світлі тони.

4. Обладнання, верстати, приміщення повинні бути пофарбовані  у кольори, найбільш сприятливі  для людини: зелений, жовтий, оранжевий.  Фарби для обробки робочих  місць повинні застосовуватися  у вигляді розбілів. Неприпустимо використовувати для цих цілей насичені кольори, які стомлюють людини. Нижні частини стін, обладнання, верстатів можна фарбувати фарбою сірого або коричневого кольору, а пожежні пристрої тощо-фарбою червоного кольору.

5. Робочі місця необхідно  утримувати в чистоті, очищати їх від деревного пилу, стружки, трісок. Верстати повинні бути обладнані вентиляцією. Матеріали, заготовки, деталі та вироби повинні бути акуратно складені на візках або в штабелі. На робочих місцях повинні перебувати лише необхідні в роботі матеріали, інструменти, пристосування. Всі предмети, які беруться лівою рукою, слід розміщувати ліворуч від працюючого, а правою - праворуч; часто вживані предмети та матеріали, які потрібно брати обома руками, потрібно розміщувати якомога ближче до працюючого; розміщувати предмети на такому рівні, щоб не потрібно було нахилятися. Усі непотрібні предмети і засоби праці забираються в передверстаччя або у інструментальні шафи. Після роботи робочі місця очищаються від сміття, а засоби і предмети праці забираються і складаються у відведені місця.