Аналіз справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки

ЗМІСТ.

ВСТУП.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти податкової системи сполучених Штатів Америки.

1. Становлення податкової системи США.
2. Податкова система США

РОЗДІЛ 2. Аналіз діючої системи справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки.

1. .    Механізм уніфікації акцизного збору США.
2. .   Стягнення мита в США та порівняльний аналіз з Україною.

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення справляння акцизного збору та мита в США.

3.1.    Моделі реформування справляння акцизного збору та мита в податковій системі США.

3.2.    Діяльність податкових органів в США та методи її покращення щодо акцизного збору і мита.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

Розвинуті країни, що мають  більший, ніж Україна досвід регулювання  податкових відносин при ринковій економіці, виробили свої моделі побудови системи  оподаткування, спеціальних контролюючих органів, встановили певний інститут відповідальності за порушення вимог законодавства  у галузі оподаткування. [2, с. 18]

Податки в Сполучених Штатах Америки (США) мають культовий характер. Для громадян країни не постає питання, сплачувати податок чи ні. Тільки сплачувати, і в терміни та у порядку, визначеному  чинним законодавством.

Податки відіграють велику роль в механізмі федерального розподілу  бюджетних коштів, тому що вони є, по суті, найстабільнішим джерелом надходження  коштів до бюджету. На них припадає близько 79 % дохідної частини федерального бюджету. Незважаючи на те, що США є  державою з найрозвиненішою ринковою економікою, для неї характерне державне регулювання економічних процесів. У цьому питанні основним інструментом виступає податкова політика як важіль впливу на будь-який бізнес.

Регулюванню економіки місцевими  органами також відводиться важливе  місце, а в деяких випадках воно відбувається значно частіше, ніж регулювання  федеральними органами. Велике значення мають місцеві податки, причому  в останні роки їх розміри збільшуються. У деяких штатах місцеві органи управління мають переважну частку в фінансуванні державної політики освіти, соціального  забезпечення, охорони здоров’я, будівництва  шляхів, утримання поліції (до 90 %), а  також охорони навколишнього  середовища, будівництва житла (до 40 %). Фінанси США складаються як з місцевих бюджетів, так і з  особистих фондів, фінансів підприємств, які належать місцевим органам влади. Крім того, за допомогою податкової політики в США проводиться досить ефективне економічне регулювання  господарської діяльності, і це приводить  її у відповідність до суспільних потреб. Тобто податкова політика виконує не тільки фіскальну функцію, а й розподільчу та соціальну.

Федеральний бюджет США формується здебільшого за рахунок прямих податків. У той же час основними джерелами  поповнення місцевих бюджетів є непрямі  податки.

Акцизні збори займають незначне місце в загальній сумі дохідної частини бюджету. Вони встановлюються на алкогольні та тютюнові вироби, на дорогі автомобілі, коштовності, хутро, приватні літаки та ін., а також на такі послуги, як повітряні перевезення тощо. В  останні роки підвищення ставки оподаткування.[1, с. 93]

Мета дослідження. Метою  курсової роботи є визначення тенденцій та закономірностей становлення податкової системи Сполучених Штатів, шляхів оптимізації її організаційних структур та правового статусу.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є непрямі податки: акцизний збір та мито як джерело доходу федерального та місцевих бюджетів США.

Предмет дослідження. Предметом  дослідження є організаційно-правові  засади стягнення акцизного збору та мита.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти податкової системи сполучених Штатів Америки.

1. Становлення податкової системи США.

Сполучені Штати Америки  в усіх можливих вимірах – економічному, політичному, воєнному, науково-технологічному – найбагатша і наймогутніша країна сучасного світу, єдина супердержава. Важливо нагадати, що виникнення американської  держави безпосередньо пов’язане  з податком.

Однією з подій, яка  підготовила відокремлення англійських  колоній у Північній Америці  від метрополії був інцидент, що увійшов в американську історію  під назвою Бостонського чаювання (Boston Tea Party). Коли в 1773 р. англійський уряд наклав мито на чай, завезений у Америку Британською Ост-Індською компанією, обурені колоністи в гавані м. Бостон напали на кораблі з вантажем чаю і викинули його в море. З цього моменту почалося найбільш гостре протистояння між колоніями та метрополією, що привело до Війни за незалежність (1775–1783 рр.). Декларація незалежності США була проголошена 4 липня 1776 р.

Основні події фіскальної історії США:

Закон про розпродажу (приватизацію) фонду федеральних земель. (Переглядався в 1804, 1820, 1841, 1862 рр. Згідно Homestead Act 160 акрів землі коштували 18 дол.) 1787 р.

Створення Міністерства фінансів США (U.S. Department of the Treasury) 1789 р.

10-та поправка до конституції  США (Білль про права). Проголошення  рівності фінансових прав властей  штатів із федеральним урядом 1791 р. 

“Горілчаний бунт” (Whiskey Rebellion) – заворушення, викликані запровадженням федерального податку на віскі 1794 р.

Протекціоністський тариф  на бавовняні та шерстяні вироби.Переглядався в 1824, 1828, 1846, 1857 рр. 1816 р.

Уряд США за 7,2 млн. дол.. викуповує в Росії Аляску 1867 р.

Створення Служби внутрішніх доходів (Internal Revenue Service) 1862 р.

Протекціоністський тариф  Мак-Кінлі 1890 р.

Протекціоністський тариф  Вільсона 1894 р.

Протекціоністський тариф  Дінглі 1897 р.

16-та поправка до конституції.  Введення федерального податку  на прибуток корпорацій 1908 р. 

Запровадження федерального податку на особисті доходи 1913 р.

Введення прогресивного  податку на спадщину 1916 р.

“Акт про бюджет і звітність”. Створення Головного контрольно-ревізійного управління 1921 р.

Штат Джорджія першим запроваджує податок з продаж

Президент Ф. Рузвельт проголошує фінансово-економічну політику “Нового курсу” (New Deal) 1933 р.

Скасування податку на виборців (Poll tax) 1964 р.

На гастролях у США  квартет “Бітлз” виконує пісню “Збирач податків” 1971 р.

„Податковий бунт” (Taxpayer’s Revolt) у Каліфорнії. Поправка до конституції штату („Пропозиція тринадцяти”) про обмеження податку на нерухомість 1% вартості майна 1978 р.

“Закон про збалансований бюджет” (закон Гремма-Рудмена-Холлінгса) 1985 р.

Радикальна податкова  реформа, зниження рівня і спрощення  оподаткування 1986 р.

Податкова реформа, вдосконалення  адміністрування податків 2000 р.

В науково-теоретичному плані  в перші сто років існування  США американська фінансова думка  знаходилася під впливом західноєвропейських  учених. Оригінальні роботи американських  авторів появилися з другої половини XIX ст. Так, Генрі Джордж (1839–1897) у  книзі “Прогрес і бідність” (1879 р.) висунув ідею націоналізації земельної ренти в формі заміни всіх податків єдиним податком на землю. Попри свою утопічність, ця пропозиція принесла автору світове визнання. В 1892 р. виходить видатна праця Едвіна Селігмена (1861–1939) “Перекладання і сфера дії податків”, у 1894 р. – “Прогресивне оподаткування в теорії та на практиці”. Ці роботи цитують донині.

З другої половини ХХ ст. американська фінансова наука зайняла домінуючі  позиції. У 1959 р. виходить досі не перевершений за науковим рівнем підручник Ричарда  Масгрейва “Теорія державних фінансів (Дослідження державної економіки)”. В монографії “Економіка податкового бунту” (1979 р.) Артур Лаффер оприлюднив тепер широко відому “криву Лаффера”, яка зробила його знаменитим і слугувала теоретичним обґрунтуванням податкової реформи 1986 р. Світове визнання заслуг американської школи фінансової науки стало особливо помітним після нагородження в 1986 р. Джеймса Б’юкенена Нобелівською премією – першого в історії цих нагород ученого-фінансиста. Б’юкенен – автор і співавтор багатьох монографій, у тому числі і роботи “Влада накладати податки” (1980 р.). Основна ідея Б’юкенена: в сфері державних фінансів, оподаткування зокрема, інтереси осіб, які приймають рішення (від простого виборця до президента) і в сукупності формують суспільний вибір (public choice), визначаються не одними економічними, але й соціальними, політичними, культурними та іншими неекономічними мотиваціями. Щоправда, за визнанням самого лауреата, в розробці фіскально-бюджетних аспектів вчення про суспільний вибір, що стало новим словом у теорії державних фінансів, він опирався на роботи представників італійської і шведської шкіл фінансової науки. Вільям Вікрі (1914–1996), другий лауреат Нобелівської премії, крім іншого, відомий розробкою концепції оптимального прибуткового податку в розрахунку на довготерміновий період життя платника, а не в щорічному вирахуванні. [1, с. 93]

 

 

 

 

 

 

2. Податкова система США.

Конституція США наділяє  власними податковими повноваженнями тільки федеральне і регіональні  уряди, в той час як органи влади  муніципалітетів отримують права  щодо встановлення і збору податків у результаті їх делегування органами влади штатів. Відмінною рисою  податкової системи США є те, що до бюджету кожного рівня зараховуються  надходження лише тих податків, права  щодо встановлення та адміністрування  яких належать уряду цього рівня. Таким чином, в США відсутня практика, коли надходження від податків, які  регулюються одним урядом, розподіляються між різними бюджетами.

Федеральна конституція  є основним джерелом ком податкового права США. Вона містить ряд принципів, які є правовою базою для податкового законодавства федерації та штатів:

1. Податки стягуються  виключно в публічних цілях. Стаття 1 розділу 8 федеральної Конституції говорить: «Конгрес має право: встановлювати і стягувати податки, мито, збори та акцизи для того, щоб виплачувати борги і забезпечувати спільну оборону і загальне благоденство Сполучених Штатів... ».

2. Принцип справедливого  оподаткування. Цей принцип означає єдині правові умови стягнення податку з урахуванням реальних можливостей платників податків і, отже, єдині вимоги до податкових законів.

3. Податок не може бути  встановлений, змінений або скасований інакше, як законом.

4. Принцип належної правової  процедури. Правило належної правової процедури закріплюється в двох поправках до Конституції США:

- в поправці V: «Жодна особа не має ... позбавлятися життя, свободи чи власності без належної правової процедури ... »;

- в поправці XVI: «... не може будь-якої штат позбавляти будь-яка особа життя, свободи або власності без відповідної правової процедури...». Дані положення стали базовими для доктрини заборони зворотної сили закону, яка, зокрема, забороняє стягувати податки з операцій, які були проведені до набрання чинності закону, що встановлює податки.

5. Принцип податкового  імунітету. Принцип був сформульований в судовій практиці в рядок тлумачення «торговельної застереження», заснованої на положеннях ст.1 і 9 федеральної конституції, які закріплюють право Конгресу регулювати торговельні відносини між штатами і забороняють встановлення податків «на предмети, що ввозяться з будь-якого штату ».

Верховний Суд США інтерпретував  положення як заборона владі штатів оподатковувати товари, послуги у торгівлі між ними, що згодом було підтверджено рядом судових рішень

6. Принцип верховенства  федерального закону.

7. Принцип рівності привілеїв  та імунітетів. [9, с. 90]

Податкова система США  складається з трьох рівнів, що відповідають трьом рівням влади:

- верхнього (федерального рівня), де збираються федеральні податки, що надходять до федерального бюджету;

- середнього (рівня штатів), де збираються податки і збори, що вводяться законами штатів, що надходять до бюджетів штатів;

- нижнього (місцевого рівня - графства, муніципалітети, округи та інші державні територіальні утворення), де збираються податки, що вводяться органами місцевого самоврядування, що надходять до місцевих бюджетів.

Законодавчі органи штатів можуть вводити податки, що не суперечать федеральному законодавству, а органи місцевого самоврядування мають  право стягувати податки, дозволені  їм законами штатів.

Повна класифікація американських  податків включає вісім позицій, перші п'ять видів податків стягуються в різних пропорціях на всіх рівнях, мита надходять тільки у федеральний  бюджет, а податки останніх двох категорій стягуються податковими  службами штатів і місцевими органами влади (таблиця 1).

 

 

 

 

Таблиця 1. Структура податкової системи США

Федеральні податки	Податки штатів	Місцеві податки
Прибутковий податок	Прибутковий податок	Прибутковий податок
Податок на прибуток корпорацій	Податок на прибуток корпорацій	Податок на прибуток корпорацій
Податок на соціальне страхування	Податок на соціальне страхування	Податок на соціальне страхування
Акцизи	Акцизи	Акцизи
Податки на спадщину та дарування	Податки на спадщину та дарування	Податки на спадщину та дарування
Мито	Податок з продажу	Податок з продажу
Майнові податки	Майнові податки
Податок з власників автотранспорту	Екологічні податки

Сучасну податкову систему  в Сполучених Штатах в цілому характеризують такі риси:

1) прогресивний характер  оподаткування;

2) дискретність податкових  нарахувань - кожна більш висока  ставка застосовується лише до  строго певної частини оподатковуваного  суми;

3) регулярне зміна в  законодавчому порядку діючих  ставок оподаткування;

4) універсальність оподаткування  - при рівності сум доходу зазвичай  діють однакові податкові ставки;

5) наявність великої кількості  цільових знижок, пільг і виключень;

6) відокремленість від  податкових зборів до фондів  соціального забезпечення;

7) фіксований мінімальний  рівень індивідуальних доходів,  що не підлягає оподаткуванню.

З точки зору використання економічного (стимулюючого) потенціалу системи інвестиційний потенціал  податкової системи США реалізується через такі головні елементи:

- застосування норм прискореної амортизації основних фондів підприємств, що дозволяють збільшувати частку витрат і, відповідно, знижувати частку прибутку в ціні продукції та послуг, що представляє собою форму пільги в частині податку на прибуток, а також спосіб стимулювання інвестицій у розвиток господарюючих суб'єктів;

- масштабні пільги, що стосуються інвестицій в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, аж до повного звільнення відповідних витрат і результатів від більшості видів оподаткування;

- спеціальні податкові знижки за використання альтернативних видів енергії у виробничо-господарської діяльності суб'єктів економіки, які можуть становити до 50% вартості відповідних видів обладнання, що виключаються з бази оподаткування.

Практична реалізація фіскальної функції в податковій системі  США характеризується в першу  чергу тим, що в її основі лежить оподаткування фізичних осіб (населення). При цьому основними видами податків є:

- прибутковий податок, за рахунок якого формуються більше 40% доходів федерального бюджету і приблизно така ж частка податкових доходів штатів;

- відрахування до фондів соціального страхування, які в рівних частках роблять наймач (юридична особа - суб'єкт господарювання) та робочі (цей платіж населення складає більше 15% доходів федерального бюджету). [20]

Шкала федеральних податків прогресивна, основний тягар лежить на багатих. При цьому широко визнані  її дефекти, які спотворюють економічну активність. У той же час податки  штатів і місцеві податки мають  плоску або регресивну шкалу - в результаті під час рецесій фінансові кризи дають про себе знати саме на рівні окремих штатів.

У цілому податки в США  майже пропорційні доходу (для 90% платників податків ефективна податкова  ставка - приблизно 25%), з невеликою  прогресивністю, що досягає для найбільш багатих платників податків приблизно 50%. [14, с.16]

Головне місце у федеральній  податковій системі США посідають  три податки: індивідуальний прибутковий; на соціальне страхування та на прибуток корпорацій. Сукупний збір від цих податків становить понад 90 % доходів федерального бюджету. При цьому законодавчі органи штатів можуть вводити лише ті податки, які не суперечать федеральному податковому законодавству. У свою чергу органи місцевого самоврядування мають право стягувати ті податки, які дозволені законодавством штатів.

США входить 50 штатів, кожний з яких має свій власний бюджет. Органи влади кожного штату проводять  свою незалежну податково-бюджетну політику і наділені правом вводити  податки і збори на своїй території  за своїм розсудом.

Структура податкових доходів 50 штатів США суттєво відрізняється  від федеральної. У цілому власні надходження становлять приблизно 80 % загальних прибутків, а останні 20 %  –  це федеральні субсидії (гранти).

Перше місце з наповнення бюджету займає так званий податок  з продажу, частка якого в обсязі надходжень становлять 40 %.

Другим за важливістю для  бюджетів штатів є прибутковий податок  з населення, який становить понад 30 % у загальному обсязі надходжень штатів.

Прибутковий податок з  населення стягується в 44 штатах, а  в інших він „переходить” до органів місцевого самоврядування.

Характерною особливістю  США й інших західних країн  є те, що основними платниками податків є середні версти  населення, які  отримують прибутки в основному  легально – більшою мірою у  вигляді зарплати, що перераховується  на банківські рахунки громадян.

Крім того, в більшості  цих країн економіка перебуває  на підйомі, прибутки населення зростають, тому реально є відрахування відповідних  податків і платежів.

Ще одним з джерел наповнення бюджету штату є податок на прибуток корпорацій. Його частка у  загальному обсязі податкових надходжень становить приблизно 7 %. Його платниками в першу чергу є акціонерні компанії. Приблизно 85 % цього податку  стягується на федеральному рівні, а 15 % – штатами і місцевими органами влади.

Прибутковий податок з  корпорацій у США в 2009 році становив 11 % чистого прибутку проти 32% у 1998 році. У західноєвропейських країнах ставки податку на корпорації доходять до 50 % [7, с.4]. Крім цього, платники податків у США поділені на шість груп, причому найбідніші (доходи яких менше $7300 за рік) платять прибутковий податок у розмірі 10%, а найбагатші (чий дохід вище 350 тисяч) - 35%. [12] 

Практично в усіх штатах стягується податок на майно, його частка в загальному обсязі податкових надходжень бюджету штату становить приблизно 2 %.

Крім того, в Штатах сплачується  податок з спадщини, частка якого  в загальному обсязі становить приблизно 1 %. Ще одним податком, який сплачується компаніями на рівні штату є податок на капітал, ставка якого дорівнює 0,75 %. У цілому на рівні штатів непрямі податки (податки на споживання) становлять до 60 % усіх доходів.

У США нараховується приблизно 86 тис. районів, які входять у юрисдикцію місцевих органів влади. Майже всі  штати поділені на графства (всього їх близько 3 тис.). Крім того, існує приблизно 20 тис. муніципалітетів, що мають статус міста.

Кожний орган місцевого  самоврядування може формувати свій власний  бюджет, вводити податки  і проводити різні заходи, спрямовані на забезпечення наповнення бюджету.

Органи місцевого самоврядування мають у своєму розпорядженні  не так багато джерел наповнень бюджету. До них належать: податок на майно; прибутковий податок з фізичних осіб; податок з продажу; ліцензійні збори тощо.

 Основу бюджетів органів  місцевого самоврядування становлять  податки на майно (з нерухомої  власності) – більш як 80 % усіх  надходжень.

Зокрема, міста Сполучених Штатів Америки головним джерелом своїх  бюджетів мають податок на майно. Так, у м. Нью-Йорку, цей податок  забезпечує 40 % власних доходів бюджету  міста. І цьому є пояснення. Нерухомість  є одним з унікальних об’єктів, здатних забезпечити стабільний та прогнозований прибуток. Візуальна  наочність, постійність місцезнаходження, тривалість існування, державна реєстрація – це ті риси, що перетворюють нерухомість  в унікальний об’єкт оподаткування.

У США найбільш фіскальне  значення на рівні місцевих органів  управління має податок з продажу. На нього припадає 32 % усіх податкових надходжень місцевої влади .

Практика оподаткування  використовує кілька видів непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів.

Універсальні акцизи виникли  на початку нашого століття. Вони відрізняються  від специфічних тим, що мають  ширшу базу оподаткування та уніфіковані  ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів. [1, с. 93]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз діючої системи справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки.

1. .    Механізм уніфікації акцизного збору США.

Акцизний збір - це непрямий податок на продаж товарів і послуг на внутрішньому ринку. Як правило, акцизним збором обкладаються товари, які не належать до предметів першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий. Таким чином, акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари, який включається у вигляді надбавки в ціну товару і сплачується споживачем. Із цього випливає, що він справляє значний вплив на процеси ціноутворення, коректує попит і пропозицію шляхом підвищення ціни товару. Крім того, підакцизні товари виявляють високу еластичність відносно цін і доходів їх споживачів. Так, у період економічного спаду, коли доходи зменшуються, споживання підакцизних товарів різко знижується, що призводить до зменшення надходжень до бюджету від цього податку. В період економічного зростання надходження збільшуються темпами, які перевищують темпи розвитку економіки. Все це робить ненадійними бюджетні надходження від акцизного збору в період значних змін кон’юнктури ринку. Однак завдяки високій еластичності надходжень від акцизного збору відносно динаміки національного доходу він є ідеальним з погляду “вбудованого стабілізатора” економічного циклу. На відміну від податку з обороту, цей податок вилучається не з усієї вартості товару, а лише з її приросту на кожній наступній стадії виробництва та його реалізації. Оподаткуванню підлягає різниця між виручкою, отриманою компанією від реалізації товарів і послуг, і витратами на закупівлю сировини, напівфабрикатів та оплату послуг.

В американській системі податків використовуються три види непрямих податків :акцизний збір (спеціальний акциз), універсальний акциз, мито, об'єктом яких є оборот і споживання певних товарів та послуг. Вони не настільки очевидні для платника як прямі податки, тому що включаються до продажної ціни товарів чи тарифів на послуги. Їх сплачують усі споживачі незалежно від свого фінансового становища. Суб'єктом непрямого оподаткування є продавець товару або послуг, який виступає посередником між державою та платником (споживачем товару або послуг). Ці податки прямо не пов'язані із сукупним доходом платника, а лише з тією його частиною, що використовується як споживчі витрати. До них відноситься і акцизи, які , як непрямий податок, поширені в усіх країнах. Як і в інших країнах вони можуть бути індивідуальними і універсальними.

Індивідуальні акцизи встановлюють на окремі високорентабельні, монопольні та специфічні товари із малоеластичним за ціною попитом. Сплачують їх підприємства, що виробляють і реалізують підакцизні товари (винно-горілчані, тютюнові, ювелірні вироби, автомобілі, бензин, та інші), які визначаються законодавчим органом.

Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів. Вони відрізняються  від індивідуальних (або специфічних) тим, що мають ширшу базу оподаткування  та уніфіковані ставки. Це податок з продажу, який застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі і об'єктом оподаткування якого є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється тільки один раз. Він встановлюється у вигляді відсотка до роздрібної ціни товару і сплачує його покупець. [10, с. 65].

Непрямі податки є ціноутворюючим елементом - вони включаються у ціни товарів, що реалізуються, і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Встановлюються три основні  ставки акцизів: єдині, ті, що встановлені на товари, сорти яких мало різняться між собою; диференційовані - на вина, масло, тканини, тобто на товари, які значно різняться за якістю, міцністю тощо; середні - на тютюнові вироби, тобто на однорідні товари, сорти яких мають різні ціни. [11, с. 162].

Акцизи установлені на нафтопродукти, шини, знаряддя для мисливства та рибальства, транспортні та комунікаційні  послуги. Звичайно, в такій моторизованій  країні як США на першому місці  за своїм фіскальним значенням знаходиться  акциз на бензин. Роздрібна ціна бензину складає 42–45 центів за літр, доля федеральних і місцевих податків, у тому числі акцизу, в ціні дорівнює 31% (для порівняння приведемо інші ціноутворюючі фактори: вартість нафти – 43%, вартість нафтопереробки – 13%, дистрибуція і маркетинг – 13%). Акцизну природу мають також природоохоронні збори, які входять у вартість хімічної та іншої продукції, що шкодить природі, руйнує озоновий шар.

На рівні штатів сплачуються  різні акцизи. Ним обкладаються бензин, дизельне паливо, авіаційне пальне, природний газ, спиртні напої.

Роль акцизів у США  весь час зменшується. У 1970 році їх частка в податкових надходженнях федерального бюджету була на рівні 8,4 %, у 1980 році  вона скоротилася майже в 2 рази і  становила 4,7 %, а в кінці 80-х років  зменшилася до 3,5 % і лише в 1993 році збільшилася  до 4,2 % . На сьогоднішній день становить 1,1%. (рис.1)

Рисунок 1. Надходження акцизного  збору до федерального бюджету Сполучених Штатів Америки.

Такий стан речей пояснюється  поступовою відміною деяких акцизів  або зниженням їх розміру.