Аналіз стану використання власного капіталу кредитної спілки
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ.
1.1 Економічна сутність та структура власного капіталу………………………..4-10
1.2 Джерела формування та зміни власного капіталу…………………………..10-14
1.3 Теоретичні основи аналізу власного капіталу……………………………….14-20
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПЕРШОЇ ПОДІЛЬСЬКОЇ ФЕРМЕРСЬКОЇ КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ.
2.1 Економічна характеристика
фінансової діяльності Першої Подільської Фермерської Кредитної
Спілки…………………………………………………..21-
2.2 Аналіз власного
капіталу підприємства……………………………………...
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
В умовах ринкової економіки керування фінансами є найбільш складним і пріоритетним завданням, що стоїть перед управлінським персоналом будь-якої компанії незалежно від сфери і масштабів її діяльності. Причини цього визначаються зсувом пріоритетів в об'єктах і цільових настановах системи керування в умовах ринкової економіки. Як відомо, укрупненими і відносно самостійними економічними об'єктами, що складають сферу доповнення загальних функцій керування, є фінансові ресурси (капітал), трудові ресурси, засоби і предмети праці.
У цій ситуації різко підвищується значимість ефективного керівництва фінансовими ресурсами, а теорія структури капіталу по суті і являє собою основу науки і техніки керівництва фінансами компанії, тому що дозволяє одержати відповідь на принципових питання: звідки брати і куди вкладати фінансові ресурси.
Рано чи пізно перед кожною компанією встає питання залучення додаткових засобів. І перед фінансовим менеджером компанії встає питання у відношенні точного і всебічного аналізу таких показників, як вартість позикового капіталу, вартість власного (акціонерного) капіталу для одержання практично безпомилкового рішення у відношенні виникнення і збільшення суми боргу.
Темою даної курсової роботи є вивчення теоретичного і практичного вивчення і дослідження власного капіталу підриємства
Метою даної роботи є аналіз власного капіталу підприємства Кредитна Спілка. Для досягнення поставленої мети потрібно з'ясувати і вирішити наступні задачі:
- з'ясувати сутність будову і джерела власного капіталу;
- визначити основні підходи, що стосуються аналізу власного капіталу;
- дати економічну характеристику підприємства;
- провести аналіз власного капіталу підприємства
Об'єктом дослідження було обрано підприємство Кредитна Спілка.
Предметом дослідження є структура власного капіталу обраного підприємства.
Курсова робота була викрнана на підставі балансу, звіту про власний капітал.
Дана робота складається з вступу, двох розділів і висновку по даній роботі. В першому розділі викладено поняття про васний капітал та теоретичні концепції його аналізу. Другий розділ присвячений проведенню аналізу власного капіталу підприємства Кредитна Спілка. Наприкінці роботи були зроблені відповідні висновки за результатами аналізу.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ.
- Економічна сутність та структура власного капіталу.
Капітал підприємства – одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.
Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі "Бухгалтерський облік" Н.П. Кондраков [9] показує, що капіталом організації або підприємства є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами. [7]
Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [4]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.
Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:
- Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
- Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
- Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
- Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
- Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.
Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. [6]
Капітал підприємства характеризується
різноманіттям видів і
По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. [10] Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи. Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.
Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.
Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.
Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.
До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.
Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.
У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В.[3] відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.
Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.
Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.
Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.[15]
Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.
По формах інвестування
розрізняють капітал у
По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.[22]
По формах власності виділяють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.
По організаційно - правових
формах діяльності виділяють наступні
види капіталу: акціонерний капітал
(капітал підприємств, створених
у формі акціонерних товариств)
По характеру використання власником виділяють споживчий і накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників). Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.[10]
Приведений перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у науковій термінології і економічній практиці. У ньому присутні ті необхідні класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі.
Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. [7]
Тепер розглянемо структуру та склад власного капіталу досліджуваного об’єкта.
Кредитні спілки в усіх країнах світу створюються людьми для самозабезпечення різноманітними фінансовими послугами, головною з яких є позички. Для того, щоб мати можливість надавати таку послугу кредитна спілка формує власний капітал. Історичний досвід багатьох країн показує, що капітал створюється за рахунок різних джерел, основним з яких були обов’язкові та необов’язкові внески (вклади) членів, банківські кредити, державні кредити та субсидії, вклади та пожертвування фізичних та юридичних осіб.
Майно кредитної спілки формується за рахунок:
- вступних, обов’язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки);
- плата за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності;
- дохід від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;
- грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;
- інших надходжень, не заборонених законодавством.
Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до ЗУ «Про кредитні спілки» та свого статуту [1]
Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути менше 10 відсотків від суми її загальних зобов’язань.
- Джерела формування та зміни власного капіталу.
Джерела, використовувані підприємствами для формування капіталу, поділяються на власні, позикові і безоплатно отримані. [6]
До джерел власного капіталу прийнято відносити засоби, вкладені в підприємство власниками чи учасниками (статутний капітал), нерозподілений прибуток і створені підприємством фонди власних засобів. У той же час, оскільки джерела формування капіталу мають різну природу, то і принципи оцінки їхньої вартості повинні бути різними.
До позикових джерел капіталу необхідно віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є: банківські кредити, позики надані іншими інвесторами, фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів. Вони повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів.
Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають у рамках товарного кредиту, що утвориться, у залежності від умов оплати і сумлінності партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства й ін. Даний вид джерел капіталу оцінюється по поточній вартості на момент виникнення.
Безоплатно отримані підприємством засоби виявляються у формі фінансування з бюджетів різного рівня, а також у виді спонсорської допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ.
Одне з основних джерел капіталу при організації бізнесу – внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд.[18] При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства.[17]
Джерело формування капіталу підприємства - авансований капітал – дає підприємству абстрактне право на розпорядження активами. При цьому по ознаці власності джерела капіталу підрозділяються на власні і позикові. З метою проведення зовнішнього, фінансового аналізу, як правило, капітал при наявному поділі його на власний і залучений, необхідно оцінювати в єдності джерел його утворення, у цілому, як залучений капітал.[9]
Як правило, при відображенні в балансі підприємства власного капіталу, до нього відносять авансовані власниками засоби і резерви, створені за рахунок прибутку, отриманого підприємством.
Однак коли капітал, авансований власниками, прирівнюють до власного капіталу підприємства, виникає дуже спірний момент. Невипадково в міжнародній практиці бухгалтерського обліку існує принцип відособленості (автономності) підприємства, що говорить: "рахунки підприємства повинні бути відділені від рахунків його співвласників чи працівників" [2], тобто власність підприємства і власність власника - це не те саме . Трохи раніше існували деякі радикальні точки зору на поділ засобів підприємства і власника, так, наш співвітчизник Г.А.Бахчисарайцев писав: "Тому як господарство, узагалі, є поняттям абстрактним і тому свого власного майна не має і мати не може, то очевидно, на яку суму в господарстві є засобів (актив), на таку ж суму господарство має боргів (пасив)" [3].
Тому в даний час, в умовах розвитку різних форм приватної власності, найбільш кращим був би розгляд капіталу не як власності підприємства, а як власності індивідуального чи консолідованого власника, як підприємницького капіталу, зв'язаного в даному підприємстві.
Капітал складається з придбаних засобів, і при проведенні аналізу ефективності діяльності необхідно знати, у що він обходиться підприємству. У цьому випадку виникає питання ціни залученого капіталу. При визначенні вартості обслуговування капіталу - витрат по його відшкодуванню - застосовуються різні підходи, у яких дана категорія іменується "ціною капіталу" і "вартістю капіталу", але більш правильно - позначати її як "собівартість капіталу” [5].
Оскільки джерела формування капіталу підприємства є фактичними витратами на створення і функціонування бізнесу, понесеними підприємством, то їхня оцінка повинна проводитися по вартості залученого капіталу на момент здійснення витрат для підприємства. У тому числі необхідно враховувати чіткий поділ одноразових витрат на авансований і інвестований (залучений) капітал і систематичні витрати на його відтворення.[11]
Необхідність виявлення результату діяльності підприємства за допомогою протиставлення в подвійній бухгалтерії активу і пасиву визначила появу рахунка прибутків і збитків і відображення в балансі поточного результату діяльності підприємства. Тому прибутку, як складовій капіталу підприємства, необхідно приділяти особливу увагу, оскільки він є важливим джерелом відтворення капіталу підприємства. Нерідко прибуток розглядають як приріст чистих активів (власного капіталу) підприємства, що зближає традиційне бухгалтерське відношення до прибутку з економічним поняттям приросту капіталу. [5]. Відповідно до цього підходу, у даний час у світовій практиці сформувалася так називана "концепція підтримки капіталу", в основі якої лежить збереження величини капіталу підприємства на незмінному рівні до моменту розподілу дивідендів акціонерам. Суть даного принципу полягає в тому, що дивіденди не повинні виплачуватися з капіталу підприємства, інакше капітал проїдається[2].
Зі сказаного випливає, що зміна капіталу підприємства відбувається за рахунок впливу наступних факторів:
- одержання (вилучення) засобів від власників підприємства;
- одержання (втрати) засобів від ефективної діяльності підприємства;
- зміна величини вартості капіталу під впливом об'єктивних економічних
процесів, що відбуваються в політичному, економічному і соціальному
житті країни.
Розглянемо джерела формування та зміни власного капіталу кредитної спілки .
Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов’язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.[23]
Розмір обов’язкового пайового внеску є однаковим для всіх членів кредитної спілки та встановлюється у порядку, визначеному загальними зборами кредитної спілки, як фіксована сума. Для об’єднаної кредитної спілки розмір обов’язкового пайового внеску може бути встановлений у відсотках до загальної суми активів кредитних спілок.
Підставою для повернення обов’язкового пайового внеску є припинення членства у кредитній спілці.
Режим залучення додаткових пайових внесків встановлюється положення про фінансове устаткування кредитною спілкою.
Підставою для повернення додаткового пайового внеску є припинення членства у кредитній спілці. За письмовою заявою члена кредитної спілки додаткові пайові внески мають бути повернені або спрямовані на погашення кредиту за умови дотримання кредитною спілкою нормативів достатності капіталу кредитної спілки.
Резервний капітал призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів.
Джерелом формування резервного капіталу кредитної спілки є:
- вступні внески членів кредитної спілки;
- частина доходу кредитної спілки до моменту досягнення ним не менше як 15% від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки;
- інші джерела, перелік яких визначено статутом кредитної спілки.
Розмір вступного внеску є однаковим для всіх членів кредитної спілки та встановлюється у порядку, визначеному загальними зборами кредитної спілки, як фіксована сума. Вступний внесок повністю спрямовується на формування резервного капіталу та є власністю кредитної спілки. Нарахування сплати (процентів) та розподіл доходу на ці внески не здійснюється.
При ліквідації спілки залишок коштів резервного капіталу зараховується до Державного бюджету України.[8]
Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів кредитної спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів. Нарахування плати (процентів) та розподіл доходу на ці внески не здійснюється. Додатковий капітал може бути використаний на покриття збитків. Підставою для повернення цільового внеску членів кредитної спілки з додаткового капіталу є припинення членства у кредитній спілці.
У разі ліквідації спілки залишок додаткового капіталу зараховується до Державного бюджету України.
За підсумками фінансового
року нерозподілений доход, що залишається
у розпорядженні кредитної
Рішення про використання капіталу на покриття збитків кредитної спілки приймається спостережною радою кредитної спілки в порядку, визначеному законодавством та рішенням загальних зборів членів кредитної спілки. З метою покриття передбачуваних збитків від неповернення кредитів кредитною спілкою за рахунок частини доходів кредитної спілки формується резерв забезпечення покриття втрат від неповернених позичок. Порядок формування і використання резерву забезпечення покриття втрат визначається Уповноваженим органом.
- Теоретичні основи аналізу власного капіталу.
а)Аналіз коефіцієнту ліквідності капіталу підприємства.
Оцінка ліквідності власного капіталу проводиться за допомогою розрахунків таких показників, як:
- величина власних оборотних коштів
- коефіцієнт поточної ліквідності
- коефіцієнт швидкої ліквідності
- коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Величина власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, що мають оборотність менш одного року).[12] Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними чи зобов'язаннями перевищенню суми власного і довгострокового залученого капіталів над сумою внеоборотных активів, по формулах (1.1) чи (1.2).
ВОК=ОА – ДО
ВОК=(ВК+Пкд) – ВОА
де ВОК – власні оборотні кошти
ОА - оборотні активи
ДО – короткострокові зобов'язання
ВК – власний капітал
Пкд – притягнутий довгостроковий капітал
ВОА – внеоборотные активи.
Коефіцієнт поточної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню зобов'язань.[13]
Ктл = ОА / КП
де Ктл – коефіцієнт поточної ліквідності
ОА – оборотні активи
КП – короткострокові пасиви.
Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він аналогічний попередньому коефіцієнту, тільки в розрахунках у чисельнику з оборотних активів віднімається найменш ліквідна його форма – запаси і витрати.
Кбл = (ОА – З)/КП
- Аналіз стану виробництва емалей і фарб та природоохоронних методів з екологічної позиці
- Аналіз стану дебіторської заборгованості підприємства
- Аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства
- Аналіз стану і використання основних засобів ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»
- Аналіз стану і використання основних фондів підприємства
- Аналіз стану організації праці і проектування індивідуальних трудових процесів столяра
- Аналіз стану організації робіт по забезпеченню охорони праці в ПП „Антей” Мелітопольського району Запорізької області
- Аналіз соціально-педагогічних умов сімейного виховання дітей молодшого шкільного віку
- Аналіз співпраці з різними країнами, стан та переспективи співробітництва з Україною
- Аналіз споживних властивостей корпусних меблів
- Аналіз споживних властивостей пральних порошків
- Аналіз споживних властивостей промислових зразків томатного соку
- Аналіз споживчого вибору
- Аналіз справляння акцизного збору і мита у Сполучених Штатах Америки
