Аналіз стану дебіторської заборгованості підприємства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ 
 
 
 

По дисципліна: «Фінансовий аналіз»

На тему: «Аналіз  стану дебіторської заборгованості підприємства» 
 

Виконала         студентка групи 4пФ 

Перевірив        Доцент

     Плотнікова Л. О. 
 
 
 

Армянськ 2007г. 

РЕФЕРАТ

      Тема  моєї курсової роботи: «Аналіз стану  дебіторської заборгованості підприємства». Дана робота містить в загальному об’ємі 50 сторінок, з них 7 таблиць.

      Ключові слова цієї роботи це: аналіз, підприємство та безпосередньо дебіторська заборгованість.

      Метою курсової роботи є опанування його теоретичних основ та набуття  практичних навичок аналітичної  роботи. Розглядаючи тему курсової роботи, слід прагнути глибоко зрозуміти  суть дебіторської заборгованості підприємства, оцінити результати діяльності підприємства, виявити резерви ефективної діяльності даного підприємства.

      Задачі  курсової роботи – детально вивчити  аналіз стану дебіторської заборгованості, перевірити, перш за все, розрахунки з  дебіторами з'ясувати чи правильно відображена дебіторська заборгованість в балансі підприємства.

Управление  дебиторской задолжностью предприятия

ЗМІСТ

Вступ            6

1. Економічна суть аналізу дебіторської заборгованості підприємства 9
1. Загальні поняття та економічна суть дебіторської заборгованості підприємства          9
2. Причини зміни дебіторської заборгованості підприємства  12
3. Вплив рівня дебіторської заборгованості на фінансовий стан підприємства          15
2. Аналіз стану дебіторської заборгованості підприємства   20
1. Задачі аналізу дебіторської заборгованості підприємства  20
2. Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості   28
3. Аналіз стану розрахунків з дебіторами     35
3. Аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості    40
1. Аналіз і оцінка темпів зростання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства       40
2. Аналіз (облік)довгострокової дебіторської заборгованості  44

Висновок            47

Список використаної літератури        49

ВСТУП

      Фінансова діяльність підприємств включає  сукупність операцій щодо надходження й витрачення коштів у вартісній оцінці, їх використання у процесі виробництва й реалізації продукції. Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється з метою покращення організацій фінансів і підвищення ефективності їх використання.

      Фінансовий  аналіз – це істотний елемент фінансового  менеджменту та аудиту. Практично  всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття  оптимальних рішень.

     Інколи  для реалізації цілей фінансового аналізу недостатньо використовувати тільки бухгалтерську звітність. У цьому випадку залучається додаткова інформація.

     Фінансовий  аналіз являє собою методику оцінки поточного та перспективного стану  підприємства на основі вивчення залежності й динаміки показників фінансової інформації. Аналіз фінансового стану – це глибоке, науково обґрунтування дослідження фінансових ресурсів у єдиному виробничому процесі.

     Основною  метою фінансового аналізу є  здобуття певної кількості ключових параметрів, які дають об’єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунків з дебіторами і кредиторами. При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану підприємства особливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувати параметри фінансового стану.

     Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо тощо), залишки  незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантажені), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на його рахунках у банку.

     Поєднання оборотних фондів і фондів обігу  в одному понятті «оборотні кошти  підприємства» групуються на економічній  сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов’язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

     Катастрофічний  спад виробництва, згортання окремих  галузей народного господарства викликали зростання інфляції, безробіття а найголовніше нестабільність ринкових відносин між господарюючих суб'єктів, погіршення їх фінансового стану.

     Найактуальнішим, гостро тим, що стоїть перед всіма  господарниками в даний час є  питання, яке пов'язане з розрахунково-платіжними операціями і, як наслідок цього - поза сумнівом координуючого роботу господарського суб'єкта в цілому - це дебіторська заборгованість.

     Дебіторська заборгованість є важливою частиною активів господарюючих суб'єктів. Причому при сучасній структурі балансу будь-якого підприємства вона має місце, як в першому, так і в другому його розділах.

     Дебіторська заборгованість - це дійсно одна з найактуальніших  тим господарюючих суб'єктів економіки, що розвивається в ринковій.

     Здійснюючи  підприємницьку діяльність, учасники майнового обороту пропонують, що у міру проведення господарських операцій вони не тільки повернуть вкладені засоби, але і одержать доходи.

     Проте в реальній практиці, особливо з  переходом на ринкові відносини  і спаду виробництва нерідко, а точніше постійно виникають ситуації, коли з тих або інших причин підприємство не може стягнути борги з контрагентів. Дебіторська заборгованість «зависає» на довгі місяці, а іноді навіть і роки. Зростання дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємств, а іноді приводить і до банкрутства.

     Будучи  частиною оборотних коштів, а саме частиною фонду обігу, дебіторська  заборгованість, а особливо невиправдана «зависла» різко скорочує оборотність  оборотних коштів і тим самим  зменшує дохід підприємства.

     Тому  на сьогодні найважливішими проблемами, рішення яких повинне сприяти поліпшенню фінансового стану господарюючих суб'єктів, є:

     1.Правельная  організація обліку дебіторської  заборгованості у зв'язку з  переходом на новий план рахунків  і нову систему бухгалтерського  обліку, а також у зв'язку з припиненням майже всіх міжгосподарських відносин після розвалу адміністративно-командної системи господарювання;

   2.Анализ  дебіторської заборгованості, який  повинен бути направлений на  виявлення чинників, що впливають  на зростання дебіторської заборгованості і визначення резервів направлених на ліквідацію невиправданої, «зависаючої» заборгованості і зниження її зростання.

1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ АНАЛІЗУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 ЗАГАЛЬНІ  ПОНЯТТЯ І ЕКОНОМІЧНА СУТЬ  ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

     Боржник, дебітор (від латинського слова debitum-борг, обов'язок) одна із сторін цивільно-правового  зобов'язання майнового зв'язку між  двома або більш особами.

     Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що належить підприємству від інших юридичних осіб або громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків є об'єктивним процесом господарської діяльності підприємства.

     По  характеру освіти дебіторська заборгованість ділиться на нормальну і невиправдану. До нормальної заборгованості підприємства відноситься та, яка обумовлена ходом виконання виробничої програми підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість по пред'явлених претензіях, заборгованість за підзвітними особами, за товари відвантажені, термін оплати яких не наступив). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається та, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, наявних недоліків у віданні обліку, ослаблення контролю за відпусткою матеріальних цінностей, виникнення недостач і розкрадань (товари відвантажені, але неоплачені в строк, заборгованість по недостачах і розкраданнях і ін.)

     Дебіторська заборгованість у відповідності, як з міжнародними, так і з українськими стандартами бухгалтерського обліку визначається як сума належить компанії від покупців (дебіторів).

     Дебіторська заборгованість - важливий компонент  оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству, зовсім не значить, що вартість проданого товару буде сплачена негайно.

     Дебіторська заборгованість є активом підприємства, який пов'язаний з юридичними правами, включаючи право на володіння.

     В цілому під активом розуміється  майно, майнові блага і права  суб'єкта, що мають вартісну оцінку. Майбутня економічна вигода, втілена в активі – це потенційний, прямий або непрямий внесок к притоку грошових коштів суб'єкта. Отже, дебіторська заборгованість – це майбутня економічна вигода, втілена в активі, і пов'язана з юридичними правами, включаючи право на володіння.

     Актив дебіторської заборгованості має три істотні характеристики:

• він утілює майбутню вигоду, що забезпечує здатність прямо або побічно створювати приріст грошових коштів.

     Активи  є ресурсами, якими управляє господарюючий  суб'єкт. Причому права на вигоду або потенційні послуги повинні бути законні або мати юридичний доказ можливості їх отримання. Наприклад, при віддзеркаленні факту продажу активу у продавця утворюється дебіторська заборгованість. Договір купівлі-продажу дозволяє визначити вірогідну майбутню вигоду. Але, якщо покупець не внесе певну суму погашення дебіторської заборгованості, то продавець фактично не втрачає контроль над ресурсами, тобто потенційним надходженням, і отже, актив перестає бути активом.

     До  активів не відносяться вигода, яка  буде одержана в майбутньому, але в даний час не знаходиться під контролем підприємства. При цьому ключовим моментом є рішення бухгалтера про те, що та або інша господарська операція відбудеться.

     Фактом  підписання договору фірмою встановлюється майбутня вірогідність вигоди, яка і знаходиться під контролем у бухгалтера. Саме бухгалтер визначає події достатньо або не достатньо значним при віддзеркаленні як активу фірми. В більшості випадків значність має на увазі завершеність операції.

     В поточні активи дебіторська заборгованість може бути включена повністю, якщо сума, яка не буде одержана в перебігу одного року, розкрита. На ряду з цим, дебіторська заборгованість, що числиться більше року, у складі довгострокових активів може бути включена в статтю «дебіторська заборгованість».

     Система бухгалтерського обліку, яка діяла  при планово-адміністративній системі  господарювання під активами мала на увазі всі господарські засоби, що належать підприємству. Відмітною властивістю  властивою нинішньому обліку, є те, що активи – це до певної міри витрати які повинні стати доходами в майбутньому. Звідси і виникає необхідність розглянути, як списуються витрати, вкладені в активи, у тому числі дебіторську заборгованість. У зв'язку з цим в бухгалтерському обліку признається не виплата грошей, а виникнення або відсутність прав на ці виплати. Відповідно і доходом вважається не отримання платежів, а виникнення права на них. При чому доходи даного звітного періоду завжди повинні бути співвіднесені з витратами завдяки яким ці доходи були одержані.

     В даний час, у зв'язку з переходом  на новий план рахунків і нову систему  обліку дебіторської заборгованості, виділяють наступні види: дебіторська  заборгованість покупців і замовників, дочірніх, залежних товариств, спільно  контрольованих юридичних осіб, іншої дебіторської заборгованості, витрати майбутніх періодів, дебіторська заборгованість по виданих авансах. 
1.2. ПРИЧИНИ ЗМІНИ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

     Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства надає збільшення або зменшення дебіторської заборгованості.

     Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах  може свідчити про необачну кредитну політику підприємства по відношенню до покупцем, або про збільшення об'єму продажів, або неплатоспроможності і банкрутстві частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв'язку із зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

     Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження – позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуватиме недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної платні і ін. крім того, заморожування засобів в дебіторській заборгованості приводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлено в скороченні термінів погашення платежів.

     Прискорити  платежі можна шляхом вдосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, вживання вексельної форми розрахунків і т.д.

     В процесі аналізу потрібно вивчити  динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, встановити, чи немає в її складі сум, нереальних для стягнення, або таких, по яких закінчуються терміни позовної давності. Якщо такі є, то необхідно терміново вжити заходів по їх стягненню(оформленню векселів, обігу до судових органів і ін.). для аналізу дебіторської заборгованості, окрім балансу, використовуються матеріали первинного і аналітичного бухгалтерського обліку.

     Для характеристики повернення дебіторської заборгованості доцільно згрупувати її по термінах виникнення:

• довгострокова дебіторська заборгованість від 1 року до 2,5 років;
• короткострокова дебіторська заборгованість від 1 до 12 місяців.

Таблиця 1

Дебіторська заборгованість по термінах її виникнення

     З даних таблиці видно, що основну  частину дебіторської заборгованості складає заборгованість, платежі  по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати. Частка короткострокової дебіторської заборгованості в загальній сумі склала (425+471+239+137)/1594*100%=79,8%, у тому числі:

     до 3-х місяців    425/1594*100% = 26,7%

     від 3-х до 6 місяців   471/1594*100% = 29,5%

     а всього від 1 до 6 місяців  (425+471)/1594*100% = 56,2%

     від 6 до 9 місяців    239/1594*100% = 15%

     від 9 до 12 місяців   137/1594*100% = 8,6%.

     Питому  вагу довгострокова дебіторська  заборгованість в загальній її сумі склала (150+110+62)/1594*100%=20,2%, у тому числі:

     від 1 року до 1,5 років   150/1594*100% = 9,4%

     від 1,5 до 2-х років    110/1594*100% = 6,9%

     від 2-х до 2,5 років    62/1594*100% = 3,9%.

     З таблиці видно, є заборгованість з досить тривалими термінами. Так  понад два роки її сума склала 62 тис. грн. Хоча її сума відносно невелика (3,9% від загальної суми заборгованості до 19,3 % від довгострокової її частини), все ж таки необхідно докласти зусилля, щоб стягнути цю заборгованість найближчим часом, оскільки це може привести до її списання на зменшення доходів підприємства у зв'язку із закінченням терміну позовної давності.

     Узагальнюючим показником повернення заборгованості є оборотність. Коефіцієнт оборотності  розраховується як відношення об'єму  доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої дебіторської заборгованості по формулі:

     де Код – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

     ДР  – дохід від реалізації продукції (робіт, послуг);

     ДЗ  – середня дебіторська заборгованість.

     Цей коефіцієнт показує, скільки разів  заборгованість утворюється і поступає підприємству за досліджуваний період.

     Оборотність дебіторської заборгованості (ОД), може бути розрахована і в днях. Цей  показник відображає середнє число  днів, необхідне для її повернення. Розраховується як відношення кількості днів в періоді і коефіцієнта оборотності:

     Де  П – тривалість періоду;

     ЗДк – сума дебіторської заборгованості на кінець періоду

     Іноді оборотність дебіторської заборгованості називається періодом погашення  дебіторської заборгованості. Слід мати у вигляді, що чим більше період прострочення заборгованості, тим вище ризик непогашення.

     Працівник, що займається управлінням дебіторською заборгованістю, повинен зосередити увагу на найстаріших боргах і  уділити великий вплив крупним  сумам заборгованості.

Оцінюючи стан оборотних активів, важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості і дати узагальнюючу характеристику портфеля дебіторської заборгованості. 

1.3.ВПЛИВ  РІВНЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ  НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА

     Дебіторська заборгованість – це сума боргу, що належить підприємству від інших юридичних осіб або громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків є об'єктивним процесом господарської діяльності підприємства.

     Визначення  величини дебіторської заборгованості проводиться виходячи з ціни, встановленої договором між організацією і покупцем (замовником) або користувачем активів організації. Якщо ціна не передбачена в договорі і не може бути встановлена виходячи з умов договору, то для визначення величини дебіторської заборгованості приймається ціна, по якій в порівнянних обставинах звичайно організація визначає виручку відносно аналогічної продукції (товарів, робіт, послуг) або надання в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) аналогічних активів. Величина дебіторської заборгованості за договорами, що передбачають виконання зобов'язань (оплату) не грошовими коштами, приймається до бухгалтерського обліку за вартістю товарів (цінностей), одержаних або підлягаючих отриманню організацією. Вартість товарів (цінностей), одержаних або підлягаючих отриманню організацією, встановлюють виходячи з ціни, по якій в порівнянних обставинах звичайно організація визначає вартість аналогічних товарів (цінностей). При неможливості встановити вартість товарів (цінностей), одержаних організацією, величина дебіторської заборгованості визначається вартістю продукції (товарів), переданих або підлягаючих передачі організацією.

     По  характеру освіти дебіторська заборгованість ділиться на нормальну і невиправдану. До нормальної заборгованості підприємства відноситься та, яка обумовлена ходом виконання виробничої програми підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість по пред'явлених претензіях, заборгованість за підзвітними особами, за товари відвантажені, термін оплати яких не наступив). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається та, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, наявних недоліків у віданні обліку, ослаблення контролю за відпусткою матеріальних цінностей, виникнення недостач і розкрадань (товари відвантажені, але неоплачені в строк, заборгованість по недостачах і розкраданнях і ін.).

     Дебіторська заборгованість у відповідності, як з міжнародними, так і з російськими  стандартами бухгалтерського обліку визначається як сума належить компанії від покупців (дебіторів).

     Дебіторська заборгованість – важливий компонент  оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству, зовсім не значить, що вартість проданого товару буде сплачена негайно.

     Дебіторська заборгованість є активом підприємства, який пов'язаний з юридичними правами, включаючи право на володіння.

     Визначення  суми резерву по сумнівних боргах здійснюється за наслідками проведеної в кінці попереднього звітного (податкового) періоду інвентаризації дебіторської заборгованості і при цьому: по сумнівній заборгованості з терміном виникнення понад 90 дні в суму створюваного резерву включається вся виявлена на підставі інвентаризації заборгованість; по сумнівній заборгованості з терміном виникнення від 45 до 90 днів (включно) в суму резерву включається 50 % від суми виявленої на підставі інвентаризації заборгованості; по сумнівній заборгованості з терміном виникнення до 45 днів сума виявленої на підставі інвентаризації заборгованості не збільшує суму створюваного резерву. Особливо слід підкреслити, що в цілях вживання відповідних положень про оподаткування прибутку встановлено обмеження суми створюваного резерву по сумнівних боргах - вона не повинна перевищувати 10 % від виручки звітного (податкового) періоду.

     В цілому під активом розуміється  майно, майнові блага і права  суб'єкта, що мають вартісну оцінку. Майбутня економічна вигода, втілена  в активі в активі – це потенційний, прямий або непрямий внесок в приток грошових коштів суб'єкта. Отже, дебіторська заборгованість – це майбутня економічна вигода, втілена в активі, і пов'язана з юридичними правами, включаючи право на володіння.

     Актив дебіторської заборгованості має три  істотні характеристики:

• Він утілює майбутню вигоду, що забезпечує здатність прямо або побічно створювати приріст грошових коштів.
• Активи є ресурсами, якими управляє господарюючий суб'єкт. Причому права на вигоду або потенційні послуги повинні бути законні або мати юридичний доказ можливості їх отримання. Наприклад, при віддзеркаленні факту продажу активу у продавця утворюється дебіторська заборгованість. Договір купівлі-продажу дозволяє визначити вірогідну майбутню вигоду. Але, якщо покупець не внесе певну суму погашення дебіторської заборгованості, то продавець фактично не втрачає контроль над ресурсами, тобто потенційним надходженням, і отже, актив перестає бути активом.
• До активів не відносяться вигода, яка буде одержана в майбутньому, але в даний час не знаходиться під контролем підприємства. При цьому ключовим моментом є рішення бухгалтера про те, що та або інша господарська операція відбудеться.