Аналіз складу та структури майна підприємства

 

КУРСОВА  РОБОТА

 

 

з дисципліни „Фінанси підприємств”

 

на тему: Аналіз складу та структури майна підприємства

 

 

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади оцінки активів підприємства

1. Економічна сутність і склад активів підприємства
2. Методичні підходи до оцінки майна підприємства
3. Інформаційно-правова база аналізу майна підприємств країни

Розділ 2. Аналіз складу і структури майна ОАО «Ічнянського молочно - консервного комбінату»

2.1 Загальна характеристика  підприємства

2.2 Оцінка структури майна  підприємства і джерел його  фінансування

2.3 Динаміка і оцінка  показників стану майна ОАО  «Ічнянського молочно - консервного комбінату»

Розділ 3. Шляхи покращення стану і структури майна ОАО «Ічнянського молочно - консервного комбінату»

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах України перехід  до ринку супроводжується для  багатьох підприємств попаданням в  зону господарської невизначеності та підвищеного ризику, тому що саме майно дає гарантію незалежності та надійності підприємства. Більшість  господарюючих суб'єктів стало  перед необхідністю об'єктивної оцінки своїх активів.

 Одним з найважливіших  критеріїв оцінки діяльності  будь-якого підприємства, що має  на меті отримання прибутку, є  ефективність використання майна  та розкриття майнового потенціалу. Незалежно від організаційно-правових  видів і форм власності джерелами  формування майна будь-якого підприємства  є власні і позикові кошти. 

Аналіз динаміки складу і  структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного і  відносного приросту або зменшення  всього майна підприємства та окремих  його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства. Приріст активу вказує на розширення діяльності підприємства, але також може бути результатом  впливу інфляції. Зменшення активу свідчить про скорочення підприємством  господарського обороту і може бути наслідком зносу основних засобів, або результатом зниження платоспроможного попиту на товари, роботи і послуги  підприємства і т.п.

Мета даної курсової роботи є вивчення майнового стану підприємства, проведення аналізу його діяльності і розробка заходів щодо підвищення ефективності використання його активів.

Завдання аналізу майна:

1. вивчити теоретичні основи  аналізу майна підприємства;

2. ознайомлення з підприємством  і його організаційно-технічним  рівнем;

3. аналіз майнового стану підприємства;

4. провести аналіз необоротних  активів з точки зору більш  раціонального його використання;

5. проаналізувати стан оборотних  коштів;

6. розробити шляхи підвищення  ефективності активів підприємства.

В даний час виникла необхідність в аналізі вартості підприємства та об'єктів нерухомості. Оцінка майна  підприємств має дуже широку сферу  застосування. Це приватизація державної  і муніципальної власності, акціонування, здача майна в оренду та необхідність обгрунтування орендної плати при  лізингових операціях, продаж майна  всіх форм власності юридичним, російським, іноземним особам, визначення бази для оподаткування, визначення статутного фонду, при акціонуванні чи створенні  спільних підприємств, підготовка бізнес-плану  розвитку та аналіз виробничої діяльності підприємства, страхування майна  та інші операції.

Під майном у Цивільному кодексі  України розуміються речі і відповідно права на них (речові права), а також  майнові права, не пов'язані з  володіння речами. Виключні права  і нематеріальні блага у цивільно-правове  поняття майна не входять.

Для цілей бухгалтерського і  податкового обліку стосовно до юридичних  осіб замість цивільно-правового  поняття майна частіше використовують поняття активи. Це пов'язано з  тим, що дане поняття більш чітко  визначно стосовно до конкретного юридичній  особі як за складом, так і за вартістю.

Структура майна залежить від специфіки  діяльності підприємства. Наприклад, промислові підприємства машинобудування, приладобудування, суднобудування, хімічної галузі відрізняються  високим рівнем фондомісткості, мають  у складі майна до 70% основних фондів. Підприємства торгівлі, громадського харчування, сервісу мають інше структурну побудову: на частку основних фондів припадає в середньому 20 - 30%, відповідно оборотні фонди складають 70 - 80%. Тому оцінка структури  майна повинна виходити з галузевих  та індивідуальних особливостей конкретного  підприємства.

В даному випадку об’єктом дослідження  виступає ПАТ «Ічнянський молочно - консервний комбінат». Основною функцією підприємства є забезпечення безперебійного та якісного постачання споживачів згущеного молока і молочних консервів в Україні.

У процесі оцінки майнового стану  організації вивчаються склад, структура  і динаміка її активів. А оскільки активи організації можуть розглядатися як її інвестиції, то зміни у майновому  положенні організації можуть бути в деякому сенсі обумовлені змінами  в інвестиційній політиці. Стало  бути, оцінка майнового стану організації  може розглядатися як один з інструментів аналізу її інвестиційної політики.

Про фінансове становище організації  свідчать склад і структура її активів (майна), капіталу і зобов'язань  станом на початок і кінець звітного періоду; зміни в розміщенні коштів і джерела їх формування на кінець року в порівнянні з початком року і т.д. Це дозволить виявити причини  відхилень і оцінити перспективи  розвитку фінансового положення  організації в майбутньому. Аналіз майнового стану підприємства є першим етапом аналізу фінансового стану. Тому, щоб провести найбільш повний і достовірний аналіз фінансового стану підприємства необхідно провести аналіз майнового стану підприємства, який є одним з пріоритетних напрямків в оцінці фінансового становища.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади оцінки активів підприємства

1. Економічна сутність і склад активів підприємства

 

Для здійснення господарської  діяльності кожне підприємство повинно  мати у своєму розпорядженні визначене  майно, що належить йому на правах власності  або володіння. Все майно, яким володіє  підприємство і яке відображене  в його балансі, називається активами підприємства.

Активи являють собою  ресурси, які перебувають у розпорядженні  підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод  у майбутньому. До них відносять  усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату.

Активи підприємства —  це майно в його матеріальній і  нематеріальній формах, придбане підприємством  за рахунок власних або залучених  ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для  використання у фінансово-господарській  діяльності з метою отримання  прибутку.[2,3]

Активи балансу містять  відомості про розміщення капіталу що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення в конкретне  майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво  і реалізацію продукції і про  залишки вільної готівки. Кожному  виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Активи підприємства підрозділяються  за багатьма класифікаційними ознаками, основними з яких є:

1. Форма функціонування  активів. За цією ознакою виділяють  такі види активів:

 а) матеріальні активи  характеризують активи підприємства, що мають речову (матеріальну)  форму. До складу матеріальних  активів підприємства належать:

 • основні засоби;

 • незавершені капітальні  вкладення;

 • устаткування, призначене  до монтажу;

 • виробничі запаси  сировини та напівфабрикатів;

 • запаси малоцінних  і швидкозношуваних предметів;

 • обсяг незавершеного  виробництва;

 • запаси готової  продукції, призначеної для реалізації;

 • інші види матеріальних  активів;

 б) нематеріальні активи  характеризують активи підприємства, що не мають речової форми,  але беруть участь у господарській  діяльності та приносять прибуток. До цього виду активів підприємства  належать:

 • придбані підприємством  права на користування окремими  природними ресурсами;

 • патентні права  на використання винаходів;

 • “ноу-хау” –  сукупність технічних, технологічних,  управлінських, комерційних та  інших знань, що оформлені у  вигляді технічної документації, накопиченого виробничого досвіду, що є предметом інновацій, але не запатентованих;

 • права на промислові  зразки та моделі;

 • товарний знак  – емблема, малюнок або символ, зареєстровані у встановленому  порядку, що служать для відмінності  товарів даного виробника від  інших аналогічних товарів;

 • торгова марка  – право на виняткове використання  фірмового найменування юридичної  особи;

 • права на використання  комп’ютерних програмних продуктів;

 • “гудвіл – різниця  між ринковою вартістю підприємства  як цілісного майнового комплексу  і його балансовою вартістю, яка  утворена у зв’язку з можливістю  одержання більш високого рівня  прибутку (порівняно із середньогалузевим  її рівнем) за рахунок використання  більш ефективної системи управління  на товарному ринку, застосування  нових технологій тощо;

 • інші аналогічні  види майнових цінностей підприємства;

 в) фінансові активи  характеризують різноманітні фінансові  інструменти, що належать підприємству  або знаходяться в його володінні.  До фінансових активів підприємства  належать:

 • грошові активи  в національній валюті;

 • грошові активи  в іноземній валюті;

 • дебіторська заборгованість  у всіх її формах;

 • короткострокові  фінансові вкладення;

 • довгострокові фінансові  вкладення.

2. Характер участі в  господарському процесі та швидкість  обороту активів. За цією ознакою  активи підприємства підрозділяються  на такі види:

 а) оборотні (поточні)  активи характеризують сукупність  майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і використовуються  повністю протягом одного виробничо-комерційного  циклу.

 У складі оборотних  (поточних) активів підприємства  виділяють такі елементи:

 • виробничі запаси  сировини і напівфабрикатів;

 • запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;

 • обсяг незавершеного  виробництва;

 • запаси готової  продукції, призначеної для реалізації;

 • дебіторську заборгованість;

 • грошові активи  в національній валюті;

 • грошові активи  в іноземній валюті;

 • короткострокові  фінансові вкладення;

 • витрати майбутніх  періодів;

 б) необоротні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності та переносять на продукцію використану вартість частинами.

 До складу необоротні активів підприємства входять такі види:

 • основні засоби;

 • нематеріальні активи;

 • незавершені капітальні  вкладення;

 • устаткування, призначене  для монтажу;

 • довгострокові фінансові  вкладення;

 • інші види необоротних активів.

3. Ступінь ліквідності активів. Відповідно до цієї ознаки активи підприємства прийнято підрозділяти на такі види:

 а) активи в абсолютно  ліквідній формі, до яких належать  активи, що не потребують реалізації  і є готовими засобами платежу.

 До складу активів  цього виду входять:

 • грошові активи  в національній валюті;

 • грошові активи  в іноземній валюті;

 б) високоліквідні  активи характеризують групу  активів підприємства, що швидко  можуть бути конвертовані в  грошову форму (як правило,  у термін до одного місяця) без суттєвих втрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями.

 До високоліквідних  активів підприємства належать:

 • короткострокові  фінансові вкладення;

 • короткострокова  дебіторська заборгованість;

 в) середньо-ліквідні активи, до яких належать активи, що можуть бути конвертовані в грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної ринкової вартості терміном від одного до шести місяців.

 До середньо-ліквідних активів підприємства відносять:

 • усі форми дебіторської  заборгованості, крім короткострокової  та безнадійної;

 • запаси готової  продукції, призначеної для реалізації;

 г) мало-ліквідні активи, до яких належать активи підприємства, що можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінчення значного періоду часу (від півроку і більше).

 У сучасній практиці  до цієї групи активів підприємства  відносять:

 • запаси сировини  і напівфабрикатів;

 • запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;

 • активи у формі  незавершеного виробництва;

 • основні засоби;

 • незавершені капітальні  вкладення;

 • устаткування, що  призначене для монтажу;

 • нематеріальні активи;

 • довгострокові фінансові  вкладення;

 д) неліквідні активи, до них входять такі види  активів підприємства, що самостійно  реалізовані бути не можуть (вони  можуть бути продані лише в  складі цілісного майнового комплексу).

 До таких активів  належать:

 • безнадійна дебіторська  заборгованість;

 • витрати майбутніх  періодів;

 • збитки поточного  і минулого років, які відображені  у складі активу балансу підприємства.[1]

 На базі розглянутої  класифікації формується процес  фінансового управління активами  підприємства.

 

 

 

2. Методичні підходи до оцінки майна підприємства

 

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються  Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», іншими нормативно-правовими  актами з оцінки майна, що не суперечать йому. [10]

 Оцінка майна, майнових  прав - це процес визначення їх  вартості на дату оцінки за  процедурою, встановленою нормативно-правовими  актами, зазначеними в статті 9 Закону  України «Про оцінку майна,  майнових прав та професійну  оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної  діяльності суб'єкта оціночної  діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи  їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні  папери; нематеріальні активи, в  тому числі об'єкти права інтелектуальної  власності; цілісні майнові комплекси  всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у  тому числі права, які є складовими частинами права власності (права  володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права  на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права  вимоги. [5,6]

 Оцінка майна проводитися  з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення,  очікування, граничної продуктивності  внеску, найбільш ефективного використання.

Аналіз динаміки складу і  структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна  підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює  певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності і впливає  на оборотність сукупних активів. [11]

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати  активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. [16]

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні  суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Ліквідність підприємства можна  охарактеризувати, розрахувавши ряд коефіцієнтів. [25,16]

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

К аб.л. = (ГК + ПФІ) / ПЗ , де

ГК – грошові кошти (230р. + 240р. ф.№1);

ПФІ – поточні фінансові  інвестиції (220р. ф.№1);

ПЗ – поточні зобов’язання (620р. ф.№1).

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності  та ліквідності підприємства, він  показує яку частину короткострокової заборгованості підприємства може погасити найближчим часом за рахунок наявних  грошових коштів. Теоретично достатнім  вважається, якщо значення коефіцієнту  абсолютної ліквідності перебуває  в межах 0,2 - 0,35.

Коефіцієнт критичної  оцінки або проміжної ліквідності:

К кр. = (ГК + ПФІ + ДЗ) / ПЗ , де

ДЗ – дебіторська заборгованість ( Сума рядків з 150 по 210 ф.№1)

Даний показник вимірює, яку  частку своїх короткострокових зобов’язань  підприємство може погасити за рахунок  грошових коштів, поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості. Нормативне значення цього показника  становить більше 1.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності):

К п. = (ГК + ПФІ + ДЗ + ТМЦ + ІОА) / ПЗ , де

ТМЦ – товарно-матеріальні  цінності (Сума рядків з 100 по 140 ф.№1);

ІОА – інші поточні активи (250р. ф.№1)

Показник вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою  поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць  поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника - 1,5 - 2,5.

Про незадовільний стан ліквідності  підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Ліквідність балансу –  це міра покриття зобов’язань підприємства такими активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань. [16]

Умова ліквідності балансу:

Л₁ ≥ П₁

Л₂ ≥ П₂

Л₃ ≥ П₃

Л₄ ≤ П₄

Для оцінки умов ліквідності  балансу необхідно згрупувати активи за ступенем ліквідності, а пасиви в залежності від строків погашення зобов’язань.

Ліквідність активів –  це швидкість перетворення активів  підприємства у грошові кошти.

Класифікація активів  за ступенем ліквідності:

Л₁ – це першокласні (абсолютно) ліквідні кошти, які знаходяться у миттєвій готовності до погашення боргів (грошові кошти і поточні фінансові інвестиції);

Л₂ – ліквідні кошти другого класу, тобто активи, які можуть швидко перетворюватись в грошові кошти (дебіторська заборгованість або векселі);

Л₃ – ліквідні кошти третього класу, які поступово можуть бути перетворені в грошові кошти ( запаси ГП, сировини та матеріалів, товари);

Л₄ – активи, що важко реалізуються (будинки, споруди).

Класифікація пасивів  в залежності від строків погашення  зобов’язань:

П₁ – це зобов’язання, які необхідно виконати в першу чергу (кредиторська заборгованість);

П₂ – це короткострокові зобов’язання (короткострокові кредити);

П₃ – довгострокові пасиви (довгострокові кредити);

П₄ – постійні пасиви (зобов’язання перед власниками).

Для аналізу стану і  структури майна підприємства використовується, також, ряд інших показників. Це показники, що визначають стан оборотних коштів чи показники стану основного капіталу.

Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними оборотними коштами:

К з.з. = ВОК / З , де

ВОК = ВК – НА + Довг.зоб.

ВК – власний капітал (380р. ф.№1);

НА – необоротні активи (080р. ф.№1);

Довг.зоб. – довгострокові  зобов’язання (480р. ф.№1);

ТМЦ – товарно-матеріальні  цінності (Сума рядків з 100 по 140 ф.№1).

Призначення цього показника  ≥ 1 – це повна незалежність від  зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт нарахованої  амортизації (коефіцієнт зносу):

К зн. = З / ПВОЗ , де

З – сума зносу (032р. ф.№2);

ПВОЗ – первісна вартість основних засобів (031р. ф.№1).

Даний показник характеризує інтенсивність вивільнення коштів із основного капіталу або характеризує ступінь зносу.

Коефіцієнт реальної вартості майна:

К р. в. = (ОЗ + ВЗ + НЗВ) / А , де

ОЗ – основні засоби (030р. ф.№1);

ВЗ – виробничі запаси (100р. ф.№1);

НЗВ – незавершене виробництво (120р. ф.№1);

А – сума активів (280р. ф.№1).

Показує можливості підприємства по нарощуванню потужностей виробництва  продукції.

Також вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів [6], а також показники мобільності всього майна підприємства [11,15] та оборотних коштів:

а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається  тенденція прискорення оборотності  всього майна підприємства. Результатом  може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

б) для характеристики майна  розраховується коефіцієнт мобільності  майна: відношення вартості оборотних  активів до вартості всього майна;

в) коефіцієнт мобільності  оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна  і оборотних активів підтверджує  тенденцію прискорення оборотності  майнових засобів підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів  не завжди є негативною. За високої  рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Інформаційно-правова база аналізу майна підприємств країни

 

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аналізу  є фінансова звітність. Методологічні  засади формування інформації у фінансовій звітності регламентуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [20] визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 вводить у використання 19 термінів, які переважно є принципово новими і трактуються згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку. П’ять із них присвячені новим формам фінансових звітів, а ще п’ять – основним елементам фінансових звітів (активам, зобов’язанням, власному капіталу, доходам, витратам). Уперше дається визначення консолідованої фінансової звітності, принципу бухгалтерського обліку, розкриття суттєвої інформації.

Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій  та інших юридичних осіб (далі – підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Інформаційною базою для  оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу;
• звіту про фінансові результати;
• звіту про рух грошових коштів;
• звіту про власний капітал;
• дані статистичної звітності та оперативні дані.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (ф. № 1). [20]

Бухгалтерський баланс – це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їхніх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської  діяльності на визначену дату. Складається  за уніфікованою формою.

Бухгалтерський баланс призначений  не тільки для відображення стану  господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але  й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам (фінансовим і податковим органам, банкам тощо).