Аналіз стану та ефективності використання майна підприємства

      Аналіз  стану та ефективності використання майна  підприємства  
Зміст  
 

Вступ

      Метою курсової роботи «Аналіз стану та ефективності використання майна підприємства» є придбання навичок практичного вирішення основних питань вдосконалення діяльності підприємства для поліпшення його фінансових показників на прикладі ТОВ «Омега». Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції, послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи. У цих умовах керівник підприємства не може розраховувати тільки на свою інтуїцію. Управлінські рішення і дії сьогодні повинні бути засновані на точних розрахунках, глибокому й всебічному економічному аналізі. Вони повинні бути науково обґрунтованими, мотивованими, оптимальними. Жодне організаційний, технічний і технологічний захід не повинний здійснюватися доти, поки не обґрунтована його економічна доцільність. Важлива роль у реалізації цих задач приділяється аналізу фінансової діяльності підприємств.

      З його допомогою виробляється стратегія  й тактика розвитку підприємства, улаштовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Велика роль приділяється аналізу в справі визначення й використання резервів підвищення ефективності виробництва. Він сприяє ощадливому використанню ресурсів, виявленню і впровадженню передового досвіду, наукової організації праці, нової техніки й технології виробництва, попередженню зайвих витрат, різних недоліків у роботі. У результаті цього зміцняється економіка підприємства, підвищується ефективність виробництва.

Розділ 1. Методологічні підходи до проведення аналізу джерел утворення майна підприємства

1.1. Значення, завдання, джерела інформації аналізу майна підприємства та джерел його утворення

      За  умов ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торговельну  діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживачів своєї продукції, змушує продавця (виробника) враховувати інтереси й побажання покупців і виробляти продукцію, яка їм потрібна. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, тобто не може оплатити вартості товару, робіт та послуг, розрахуватись з бюджетом, а через те наражається на небезпеку примусового продажу свого майна. Отже, щоб запобігти катастрофі, підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.

      Одним із інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше — нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

      Фінансовий  стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами.

      Фінансовий  аналіз - це засіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

      Новий план рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерського обліку та звітності у відповідність  із міжнародними стандартами зумовили необхідність використання нової методики фінансового аналізу, яка відповідала б умовам ринкової економіки. Така методика необхідна для вибору ділового партнера, забезпечення фінансової стабільності підприємства, оцінки ділової активності підприємницької діяльності, прогнозування фінансового стану підприємства.

      Інформаційною базою аналізу фінансового стану  є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату. Склад, зміст, вимоги та інші засадні основи бухгалтерської звітності регламентовано положенням (стандартом) бухгалтерського обліку П(С)БО № 19 «Об'єднання підприємств», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163.

      Згідно  з цим положенням бухгалтерська звітність складається із взаємозв'язаних форм, на основі яких здійснюється аналіз фінансового стану підприємства:

      1. П(С)БО № 2 «Баланс», ф. 1.

      2. П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати», ф. 2.

      3. П(С)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів», ф. 3.

      4. П(С)БО № 5 «Звіт про власний капітал», ф. 4.

      Аналізуючи  фінансовий стан підприємства за цими формами, необхідно передовсім ознайомитися з П(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і переконатись у тому, що всі вимоги даного стандарту на підприємстві враховано. Ця звітність орієнтована на ринкові відносини, на тих користувачів, які не можуть вимагати у службовому порядку звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

      Слід  зауважити, що за доступністю інформація поділяється на відкриту й закриту (остання є комерційною таємницею), а тому аналіз фінансового стану може бути двох видів: внутрішній; зовнішній.

      Внутрішній  аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві, і виконується способом порівняння цих нормативів з фактичними параметрами фінансової діяльності підприємства.

      Зовнішній аналіз здійснюється заінтересованими організаціями — податковою інспекцією, банком, акціонерами, іншими структурами — за даними бухгалтерської звітності.

      Особливість звітності, яку розроблено згідно з  міжнародними стандартами бухгалтерського  обліку, полягає в тім, що нею можуть широко користуватися інвестори та інші особи, які беруть участь у підприємницькій діяльності, — кредитори, постачальники, конкуренти, працівники підприємства. Кожний користувач фінансової звітності, як правило, вивчає ту інформацію, котра йому необхідна в процесі підприємницької діяльності. Так, власникам підприємств необхідно знати, збільшується чи зменшується питома вага власного капіталу, оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам - необхідність і можливість продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту тощо. Детальний аналіз фінансового стану може проводити адміністрація підприємства, бо і на має можливість використовувати дані управлінського обліку для прийняття управлінських рішень.

      Треба зазначити, що в певних випадках для  аналізу фінансового стану підприємства замало тільки бухгалтерської звітності, особливо для інвесторів. Тому П(С)БО передбачає складання приміток до форм бухгалтерської звітності, які дають змогу зовнішнім користувачам фінансової інформації докладно ознайомитися з фінансовим станом підприємства.

      Крім  фінансової звітності використовується інформація, яка доступна тільки внутрішнім користувачам, тобто підрозділам та працівникам підприємства. Кожен з них використовує ту інформацію, яка йому необхідна для прийняття відповідних управлінських рішень. Так, керівникові фінансового відділу важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства і його фінансового стану, керівникові маркетингового відділу потрібна своя інформація для розроблення стратегії виходу на ринок тощо. Тому в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується така інформація:

      1) конструкторсько-технологічна;

      2) планово-нормативна (фінансовий план, нормативи запасів);

      3) дані всіх видів господарського обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний);

      4) звітність: оприлюднена фінансова звітність (річна) та квартальна, а також комерційна звітність, яка складається за спеціальними вказівками, та обов'язкова статистична звітність;

      5) позаоблікова інформація: маркетингові дослідження, закони, інструкції та експертна інформація.

      Головне завдання фінансового аналізу — своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

      Звідси  випливають і основні напрямки аналізу  фінансового стану — вивчення причин, які негативно чи позитивно позначаються на фінансовому стані, підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробка заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їх ефективного використання.

      Завдання  аналізу фінансового стану можуть "бути різними залежно від цілей аналізу і специфіки підприємства. Ці завдання розв'язуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників з виокремлюванням таких основних підрозділів аналізу фінансового стану підприємства:

• аналіз балансу;
• аналіз майна і джерел його утворення (аналіз активів і пасивів);
• аналіз ліквідності та платоспроможності; β аналіз фінансової стабільності;
• аналіз оборотності оборотних коштів; » аналіз руху коштів;
• аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості;
• аналіз використання капіталу.

      Основними методами аналізу фінансового стану, які широко застосовуються в практиці господарської діяльності підприємств, є:

• горизонтальний аналіз - у процесі аналізу визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період;
• вертикальний аналіз - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто вивчення структури статей активу і пасиву на звітну дату;
• коефіцієнтний аналіз - за його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються з базовими даними;
• факторний аналіз — застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу причин (факторів) на зміну фінансового показника, що його аналізують.

      Якість  фінансового аналізу залежить від  застосованої методики, достовірності даних фінансової звітності, а також від компетенції керівника, який приймає управлінські рішення.

      На  основі даних поточного фінансового  аналізу здійснюється розроблення  основних показників фінансового та виробничого плану, а вже на підставі цих даних розраховуються економічні орієнтири розвитку підприємства в перспективі. Від того, наскільки якісно проведено фінансовий аналіз, залежить ефективність управлінських рішень, а відтак — ефективність роботи підприємства в цілому.

1.2. Методика проведення аналізу майна підприємства та джерел його утворення

     Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності  вкладення фінансових ресурсів у  активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

     Основні напрямки аналізу. За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

     Далі  визначається відхилення за кожним видом  майна і джерел його утворення  порівнянням даних на кінець і  на початок звітного періоду. Для  вивчення структурних змін необхідно  додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній  валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.

     Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і  скільки треба позичити, а також  наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.

     Далі  вивчають співвідношення динаміки оборотних  і необоротних активів, а також  показники мобільності всього майна  підприємства та оборотних коштів:

     а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

     б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна;

     в) коефіцієнт мобільності оборотних  активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

     Слід  зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.

     Аналіз  виробничого потенціалу.

     Відомо, що фінансовий стан підприємства значною  мірою обумовлюється його виробничою діяльністю. Тому, аналізуючи фінансовий стан підприємства (особливо на майбутній період), необхідно оцінити його виробничий потенціал.

     До  виробничого потенціалу відносять:

     - основні засоби;

     - виробничі запаси;

     - незавершене виробництво;

     - витрати майбутніх періодів (розд. 3 активу). Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.

     Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

     1) наявність, динаміка і питома  вага виробничих активів у загальній вартості майна;

     2) наявність, динаміка і питома  вага основних засобів у реальній  вартості майна;

     3) коефіцієнт зносу основних засобів;

     4) середня норма амортизації;

     5) наявність, динаміка і питома  вага капітальних вкладень і  їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

     Збільшення  виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів  у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.

     Показник  питомої ваги вартості основних фондів у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних засобів до валюти балансу.

     Такий розрахунок здійснюється на початок року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.

     Коефіцієнт  зносу (амортизації) розраховується, і  дається якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів. Наприклад, амортизаційні відрахування за рік становили 476,9 тис. грн., а первісна вартість основних засобів на початок року - 7948 тис. грн. Отож, середня норма амортизації становитиме 6% (476,9 / 7948 * 100). Звідси можна висновувати, що накопичення амортизації на підприємстві відбувається повільними темпами.

     Цей показник порівнюється з показниками  інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.

     Виробничий  потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних  вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.

     Аналіз  складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.

     На  основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього - в розрізі окремих статей.

     Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

     1) прибуток (після сплати податків);

     2) амортизаційні відрахування;

     3) приріст власних засобів;

     4) збільшення заборгованості за  кредитами й позиками;

     5) збільшення зобов'язань з кредиторської  заборгованості.

     Причини зменшення оборотних коштів:

     1) витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні  підприємства;

     2) капітальні вкладення;

     3) довгострокові фінансові вкладення;

     4) зменшення кредиторської заборгованості.

     Необхідно також порівняти за даними балансу  розмір зміни іммобілізованих активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Якщо темп приросту оборотних коштів вищий, ніж необоротних іммобілізованих коштів, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.

     Далі  необхідно проаналізувати складові іммобілізованих активів. Якщо в  складі цих коштів значну частину становлять довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал даного підприємства зменшуватиметься.

     Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

     Коефіцієнт  незалежності підприємства свідчить про  те, що на кінець звітного періоду частка власного капіталу зросла. Отже, підприємство є фінансове стійким і достатньо  незалежним від зовнішніх кредиторів.

     На  кінець звітного періоду частка цього джерела в матеріальних оборотних коштах зменшилась на 6,70% [(450 / 6719) 100]. Приріст активів підприємства відбувався за рахунок збільшення короткострокових позик на 118 тис. грн. та кредиторської заборгованості на 29 тис. грн., а збільшення коштів підприємства перекривалося збільшенням зобов'язань за кредиторською заборгованістю. Це свідчить про те, що прискорене зростання коштів поліпшить платоспроможність підприємства.

     Уся інформація, наведена в таблиці, береться з балансу за винятком рядка "наявність власних оборотних коштів" - це розрахункова величина.

     Наявність власних оборотних коштів можна  визначити двома способами. За другим способом 2-й розділ активу балансу "Оборотні активи" порівнюється з 4-м розділом пасиву балансу "Поточні  зобов'язання".

     Розрахувавши  наявність власних оборотних  коштів, слід проаналізувати власний  і позичений капітал у розрізі  окремих статей, установити причини  збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

     Після загальної оцінки стану майна на підприємстві необхідно також розрахувати показники ефективного використання цього майна. Основними показниками є:

     1. Рентабельність активів (майна):

     [прибуток  у розпорядженні  підприємства (ф.2) * 100] / [середня величина активів].

     2. Рентабельність поточних активів:

     [прибуток  у розпорядженні  підприємства (ф.2) * 100] / [середня величина поточних активів].

     3. Рентабельність інвестицій:

     [прибуток  до сплати податку  * 100] / [валюта балансу за мінусом короткострокових зобов'язань].

     4. Рентабельність власного капіталу:

     [прибуток  у розпорядженні  підприємства * 100] / [джерела власних засобів].

     Цей показник визначає величину прибутку, що його одержують з кожної гривні, вкладеної в підприємство.

     5. Рентабельність реалізованої продукції:

     [прибуток  у розпорядженні підприємства * 100] / [сума виручки від реалізації продукції].

     Отже, проаналізувавши склад, структуру  майна підприємства і джерел його утворення, можна зробити висновок, що для вивчення цього питання  можна застосувати модель економічного аналізу, що передбачає такі операції:

• визначення питомих складових і джерел набуття майна в його загальній вартості на початок і кінець звітного періоду;
• порівняння даних на кінець звітного періоду з даними на його початок і визначення причини зміни;
• вивчення причин зміни складу структури майна і джерел його набуття, і передовсім тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства;
• доведення до відома керівництва підприємства інформації, яка сприятиме прийняттю управлінських рішень, спрямованих на усунення причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

     Аналізу структури майна достатньо для  того, щоб оцінити стан активів  і наявність коштів на підприємстві для повернення боргів, але його замало для відповіді на запитання, наскільки вигідно інвестору вкласти капітал у це підприємство. Тому наступним напрямком аналізу фінансового стану підприємства і для внутрішніх, і для зовнішніх користувачів інформації є детальне вивчення ліквідності та платоспроможності підприємства.

     Аналіз  використання капіталу

     Відомо, що капітал у цілому є сумою  коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Поняття "капітал" звичайно асоціюється з поняттям "власність". У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками, і становить вартість майна підприємства.

     Підприємство  створюється для здійснення підприємницької  діяльності і в процесі цієї діяльності використовує як власний капітал, так  і позичкові кошти.

     Сума  власного капіталу підприємства визначається як різниця між вартістю майна  та борговими зобов'язаннями.

     За  даними аналітичної таблиці посібника  сума власного капіталу підприємства, що його аналізуємо, становить на початок  року 3802 тис. грн., а на кінець року - 6719 тис. грн. Отже, власний капітал  підприємства збільшився.

     Далі  аналізують уже суто власний капітал, тобто вивчають причини його зміни протягом звітного періоду.

     Такий аналіз здійснюється на основі "Звіту  про власний капітал", ф. 4.

     Для проведення аналізу необхідно передовсім ознайомитися зі змістом окремих  складових власного капіталу і детально вивчити зміст кожної статті форми 4 "Звіт про власний капітал".

     Розглянувши зміст статей звіту про власний  капітал, необхідно проаналізувати рух власного капіталу підприємства за звітний період, розрахувати та проаналізувати основні показники  цього руху.

     Аналізуючи  власний капітал, необхідно звернути увагу на співвідношення коефіцієнтів надходження й використання капіталу. Коли значення коефіцієнтів надходження  більші, ніж коефіцієнтів використання, то це означає, що на підприємстві відбувається процес нарощування власного капіталу, і навпаки.

     Наступним етапом аналізу використання капіталу є аналіз ефективності його використання.

     Ефективність  капіталу найліпше характеризується його рентабельністю.

     Рівень  рентабельності капіталу вимірюється  відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу. З метою аналізу рентабельності капіталу складається аналітична таблиця, яка дає можливість визначити загальні зміни рентабельності капіталу і розрахувати вплив основних факторів на ці зміни.

     Результати  аналізу фінансового стану підприємства обов'язково доводяться до відома заінтересованих служб та підрозділів, а також у необхідних випадках - керівництва підприємства для прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних причин, які сприяють погіршанню фінансового стану.

     Треба зазначити, що результати проведених аналітичних  розрахунків не є єдиним і безумовним критерієм для прийняття управлінських  рішень, спрямованих на поліпшення фінансового стану. Треба враховувати  ще й інші моменти, які впливають на управлінські рішення, зокрема, особисті якості особи, яка приймає такі рішення, її знання, інтелект, досвід роботи, тобто ті неформальні ознаки, котрі, проте, справляють великий вплив на якість управлінських рішень.