Аналіз власного капіталку підприємства

ЗМІСТ 

ВСТУП  

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки власного капіталу підприємства

1. Сутність, класифікація та характеристика форм власного капіталу.
2. Характеристика статей власного капіталу.

Розділ 2. Оцінка власного капіталу Відокремленого підрозділу

               “Шахта Відродження” Державного підприємства “Львіввугілля”

2.1. Оцінка  доходності власного капіталу  підприємства 

2.2. Оцінка  структури і вартості капіталу 

Розділ 3. Управління власним капіталом  підприємства. Шляхи поліпшення

                його використання

3.1.  Управління власним капіталом 

3.2. Поліпшення  формування і використання капіталу  у підприємницькій

       діяльності 

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ 

Вступ 

          Протягом  приблизно  сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподіли фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.

          Але змінився час, змінилися  і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд з державною утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень для державних потреб.

          Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв’язку з чим відразу виникло багато питань:

• як залучити засоби при утворенні підприємства;
• куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;
• як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;
• які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

    Ці  питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі можна дати одну відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину  виникаючих проблем.

    Одночасно з питаннями формування необхідно розглядати співвідношення між позиковими і власними засобами, тому що ціна залучення в окремих випадках позикових джерел більш низька й ефективна, ніж використання власних засобів. Проте на сьогодні загальноприйнятої методики аналізу власного капіталу підприємства, нажаль, не існує.

    Практична потреба в дослідженні питань ефективного керування власним  капіталом та вироблення методики його аналізу свідчить про актуальність даної проблеми, що й обумовило  вибір теми курсової роботи.

    Мета  і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є розробка методичних рекомендацій по оцінці власного капіталу підприємства.Також написання даної роботи обумовлене необхідністю напрацювання шляхів вирішення тих проблем з якими зіштовхується сучасне підприємство при формуванні та управлінні власним капіталом.

      Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення  ряду взаємозалежних завдань:

• розкрити сутність і зміст власного капіталу підприємства;
• виявити механізм формування власного капіталу на підприємстві;
• вивчити і виявити особливості формування власного капіталу на підприємстві;
• розробити методику аналізу власного капіталу підприємства;
• виробити практичні рекомендації з удосконалювання й підвищення ефективності формування та управління власним капіталом на підприємстві;

      Предметом дослідження є теоретико-методологічні  і прикладні проблеми організації  формування та управління власним капіталом  підприємства.

      Об’єктом є підприємство та його власний капітал.

      У ході дослідження використовувалися  загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.  
 
 
 
 

  Розділ 1. Теоретичні основи аналізу власного капіталу підприємства 

  1.1. Сутність, класифікація  та характеристика  форм власного  капіталу. 

        Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов`язань.

        Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринковою, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображує поточну вартість прав власників фірми. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема його активів та зобов`язань.

        Джерелами утворення  власного капіталу є:

   1) внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;

  2) накопичення суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві.

        Власний капітал може збільшуватись внаслідок конвертування зобов`язань, а також збільшення вартості активів, не пов`язанного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів), одержання активів у формі дарчого капіталу.

        Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал. Тому за формою власний капітал поділяється на три категорії:

  1) інвестований (вкладений або сплачений капітал);

  2) дарчий капітал;

  3) нерозподілений прибуток.

        Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений на джерела утворення.

        Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, отриманого внаслідок  ефективної діяльності підприємства, що не була розподілена між акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

        За рівнем відповідальності власний капітал поділяють на:

1) статутний  капітал, сума якого визначається  в установчих документах  і  підлягає  обов`язковій  реєстрації  у державному  реєстрі господарюючих  одиниць;

2) додатковий  капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

        Статутний (реєстрований) і додатковий (нереєстрований) капітал  виконують різні функції. Так, статутний  капітал - це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового капіталу, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим від встановленої законодавством суми.

        Дані про власний  капітал подаються в окремому розділі балансу, у розрізі його складових, відповідно до вимоги повного розкриття інформації. Зміни, що відбулися у складі власного капіталу протягом звітного періоду, показують у спеціальному звіті про власний капітал. Форма, зміст та вимоги щодо розкриття інформації в цьому звіті встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку  5.

  Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

  Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва  (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

  Капітал характеризує фінансові ресурси  підприємства, що приносять дохід. У  даному випадку він може виступати  ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

  Капітал є головним джерелом формування добробуту  його власників. Частина капіталу в  поточному періоді виходить з  його складу і попадає в "кишеню" власника, а  частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

  Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед  власний капітал  підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг  використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

  Динаміка  капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

  Капітал підприємства характеризується різноманіттям  видів і систематизується по цілому ряду категорій.

  По  приналежності підприємству виділяють  власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності  і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

  Додатковий  капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

  Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації  для покриття можливих збитків і  втрат. Величина резервного капіталу і  порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

  Нерозподілений  прибуток - основне джерело нагромадження  майна  підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів  за рахунок прибутку на інші цілі.

  Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального  характеру.

  До  інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в  зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

  Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією  для досягнення поставлених цілей.

  У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В. відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

  Інвестований  капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

  Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у  результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

  Усі статті власного капіталу формуються відповідно до  законодавства України, установчими документами й обліковою  політикою. Чинне законодавство  визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний  і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства. 

        Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі  кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

  По  формах інвестування розрізняють капітал  у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

  По  об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

  По  формах власності виділяють приватний  і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

  По  організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

  По  характеру використання власником виділяють споживчий і  накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників).  Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.

  Приведений  перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у науковій термінології і економічній практиці. У ньому присутні ті необхідні класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі .

     Під власним капіталом розуміють  сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. [34]

      На  діючому підприємстві власний капітал  представлений наступними основними  формами (рис. 1.1.).

                                                        Власний капітал

                     Статутний                Інший додатковий              Непокритий

                        капітал                            капітал                             збиток 

          Рисунок 1.1. Форми функціонування власного капіталу підприємства. 

      1. Статутний капітал. Характеризує  первісну суму власного капіталу  підприємства, інвестовану у формування  його активів для початку здійснення  господарської діяльності. Його  розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

      2. Інший додатковий капітал. Характеризує суми дооцінки необоротних активів; вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інший додатковий капітал.

      3.Непокритий  збиток. Характеризує суму непокритого  збитку  підприємства, отриману в попередньому періоді .

        1.2. Характеристика статей власного капіталу. 

    Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

        Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

        Джерелом формування пайового капіталу є обов`язкові та додаткові пайові внески, які надходять  від індивідуальних та колективних  членів.

        Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.       

        Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

        Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

        Резервний  капітал  призначено  на  покриття  непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації.

        Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство,  або сума  непокритого збитку.

        Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

        Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

        Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.  
 

        Розділ 2.  Оцінка власного капіталу ВП “Шахта Відродження”

                         ДП “Львіввугілля” 

1. Оцінка  доходності власного капіталу підприємства

     Для оцінки ефективності використання капіталу розраховуються такі основні показники  доходності:

1) загальна  рентабельність інвестованого капіталу;

2) ставка  доходності позичкового капіталу, інвестованими кредиторами;

3) ставка  доходності власного капіталу.

     Загальна  рентабельність інвестиційного капіталу визначається відношенням загальної  суми прибутку, тобто суми доходів  власника і кредитора до маси інвестованого  ними капіталу: до сплати податків і  після.

     Ставка  доходності позичкового капіталу визначається відношенням суми виплачених відсотків за кредити інвесторам до середньої суми боргових зобов’язань підприємства.

     Ставка  доходності власного капіталу – це відношення маси чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Цей показник використовується для оцінки рівня самофінансування.

     Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого  капіталу після сплати податків створюється  за рахунок ефекту фінансового важеля, який показує на скільки відсотків  збільшилась рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів в оборот підприємства.

     Бізнес  у будь-якій сфері діяльності починається  з визначеної суми готівки, за рахунок  якої набувається необхідна кількість  ресурсів, організується процес виробництва  і збут продукції. Капітал у процесі свого руху проходить послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу і збутову.

     На  першій стадії ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” одержує необхідні  йому основні фонди, виробничі запаси, на другій - частину засобів, яка у формі запасів надходить у виробництво, а частина використовується на оплату праці pобітників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню й інші витрати. Закінчується ця стадія видобутком готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується і на рахунок підприємства надходять кошти, причому, як правило, більше початкової суми на розмір отриманого прибутку від бізнесу. Отже, чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” одержить і реалізує продукції при одній і тій же сумі капіталу за визначений відрізок часу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.

       Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Якщо виробництво і реалізація продукції є збитковими, то прискорення оборотності коштів веде до погіршення фінансових результатів. Із сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але і до його максимальної віддачі, що виражається в збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу. Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим використанням усіх ресурсів. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.

     Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного й оборотного капіталу.

     Для характеристики інтенсивності використання капіталу на ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” розраховується коефіцієнт його оборотності (відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу).

     Оберненим показником коефіцієнту оборотності  капіталу є капіталоємність (відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки).

     Ці  показники в зарубіжних країнах  застосовуються у якості основних при  оцінці фінансового стану і ділової активності підприємства. Рентабельність капіталу, що характеризує співвідношення прибутку і капіталу, використаного для одержання цього прибутку, є одним із найбільш цінних і найбільш широко використовуваних показників ефективності діяльності суб'єкта господарювання. Цей показник дозволяє аналітику порівняти його значення з тим, що було б при альтернативному використанні капіталу. Він використовується для оцінки якості й ефективності керування підприємством; оцінки спроможності підприємства одержувати достатній прибуток на інвестиції; прогнозування розміру прибутку.