Аналіз власного капіталу в умовах Вуглегірської ТЕС

     1 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА І УМОВ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Загальна довідка щодо роботи підприємства

     Підприємство Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» засновано на приватній власності.

     Місцезнаходження  – Україна,  Донецька  обл. , м. Світлодарськ.

     Підприємство  створено  з  метою:

• Підприємство  здійснює  надійне  і  безперебійне  виробництво  електроенергії  і  забезпечує  робочу  електричну  потужність  в  залежності  з  заданими  режимами  навантаження, вимоги  виробничо-технічної  дисципліни,  безпеки  і  охорони  праці,  природо охорони  і  соціального  розвитку;
• Підприємство  відпускає  теплову  енергію,  інші  види  побічної  і  утилізованої  продукції,  товари  виробничого  призначення  і  народного  споживання,  оказує  послуги  виробничого  і  невиробничого  характеру  на  сторону,  здійснює  інші  види  господарської  діяльності,  включаючи  зовнішньоекономічну,  в  залежності  із  законодавством  України;
• У своїй виробничо-технічній діяльності  Підприємство  керується діючим  законодавством,  наказами  диспетчера  та  іншими  нормативно-технічними  документами. Підприємство  забезпечує  необхідну  якість  електроенергії    та  високий  технологічний  рівень  всіх  виробничих  процесів,  операцій  і  заходів,  а також необхідну оперативно-диспетчерську і розрахунково-планову інформацію  для сумісної  діяльності  з енергооб’єднаннями  в єдиній  енергосистемі і розвитку  енергозабезпечення.

        Основними напрямками  діяльності  Підприємства  являються:

• Підприємство  самостійно  забезпечує  експлуатацію, вдосконалення і розвиток  виробництва,  науки і техніки;  здійснює  паливо забезпечення  і матеріально-технічне  оснащення;  ремонтні  роботи,  підготовка  і перепідготовка  кадрів,  організацію і проведення  технічного  переозброєння,  реконструкції  і  розширення  основних  виробничих  фондів,  інших  будівельно-монтажних  робіт,  забезпечує  соціальні  потреби  трудового  колективу;
• Підприємство  виконує  роботи  і  послуги по  пропозиціям  замовників,  а  також  державних   і  муніципальних  органів  на  основі  взаємовигідних  договорів   по  самостійному  вибору ;

     По  всім  вище  зазначеним  питанням,  а  також  по  іншим  питанням  виробничо-господарської  і  фінансової  діяльності, Підприємство приймає  рішення  самостійно  у  рамках  діючого  законодавства.

     Підприємство  є  юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи.

     Підприємство  отримує  з  дня  його  державної  реєстрації.

     Підприємство  здійснює  свою  діяльність  на  основі  і  в  залежності  з  діючим  законодавством України  і Статуту. 

1.2 Структура  капіталу і його стан

     Основні засоби складають основу матеріально-технічної  бази виробництва. Від їх досконалості, надійності і правильного підбору  залежать кінцеві результати роботи підприємств. Їх величина на промислових  підприємствах оцінюється в десятках і сотнях млн. гривень і має тенденцію до зростання. Однак не завжди основні засоби на багатьох підприємствах задіяні в повному обсязі і знаходяться в справному стані. Значна частина основних засобів на підприємствах перебуває в недіючому стані. У складі цієї техніки омертвлена величезна кількість металу, яка довгий час перебуває без руху, викликаючи додаткову потребу в нім. Із обслуговуванням і підтримкою такої техніки в робочому стані зв'язані великі витрати як трудових, так і матеріальних ресурсів. Необгрунтованість і невчасність заміни обладнання приводить не тільки до збільшення витрат на випуск продукції, але і до значних відвернень грошових коштів з обороту, що також ставить підприємство у дуже скрутний фінансовий стан.

     В зв'язку з цим правильне формування і раціональне використання основних засобів має велике значення для  стійкої і ефективної роботи підприємства і вимагає постійного їх вивчення з метою недопущення негативних наслідків.

     Розрізняють основні засоби виробничого і невиробничого призначення. Основні виробничі засоби складаються з різноманітних засобів праці, диференційованих по групах відповідно до їх призначення в процесі виробництва, - це будівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі машини, транспортні засоби, силове обладнання, інструменти і інвентар по обслуговуванню і ремонту перерахованих об'єктів. До невиробничих відносяться всі останні – це основні засоби по забезпеченню і обслуговуванню господарської діяльності, адміністративно-управлінського персоналу, збуту і реалізації продукції і ін.

     Коефіцієнтом  оновлення є відношення вартості устаткування, що знов вводиться, до загальної вартості активної частини основних коштів на кінець року. Коефіцієнт зносу машин і іншого устаткування визначається відношенням, що склалися наростаючим підсумком з самого початку роботи підприємства, сум амортизаційних відрахувань до первинної вартості активної частини основних коштів, проіндексованих на кінець аналізованого періоду.

     Коефіцієнти оновлення техніки, оскільки остання отримується по ринкових цінах, а основні засоби в балансі відбиваються в облікових цінах, мають бути скоректовані на індекси зростання цін, тобто визначені таким чином

     де - вартість придбаного устаткування в ринкових цінах, грн;

      - вартість активної частини основних засобів на кінець року в облікових цінах, грн.

     _{З формули видно, що коефіцієнт оновлення  відображає ступінь і частоту заміни. Чим вище цей коефіцієнт тим коротше період заміни і тим надійніше буде техніка, що діє. Разом з тим коефіцієнт оновлення залежить від величини амортизаційного фонду, як основного джерела придбання техніки.}

     Дуже важливим є правильне знаходження коефіцієнта зносу техніки. Річ у тому, що цей коефіцієнт, при традиційному його численні, дуже часто не відбиває ступінь фізичного зносу машин, оскільки самі норми амортизації не тільки не враховують умови і інтенсивність використання устаткування, але і допустимі терміни його експлуатації. При цьому у встановленні норм амортизації в даний час виявляється явна тенденція до їх зменшення, що у свою чергу приводить до заниженої оцінки коефіцієнта зносу техніки і, відповідно, неправильного визначення термінів її заміни. Нерозуміння важливості рішення даної задачі може привести до втрати контролю над ступенем зносу основних засобів зі всіма негативними наслідками. Прикладом такого підходу є застосування норм амортизації в податковому обліку, в якому вони встановлені законодавчо на дуже низькому рівні, з метою збільшення прибутку оподаткування. Так для третьої групи основних засобів, до якої відноситься промислове обладнання, річні норми амортизації встановлені у розмірі 15% від залишкової їх вартості. Таким нормам амортизації відповідають терміни служби техніки рівні 25-30 і більше років, тоді як нормативні (реальні) терміни її служби знаходяться в межах 2-3 року. Значить, реальна норма амортизації для такої техніки має бути в кілька разів вище встановленою. Саме з цієї причини такий коефіцієнт не дає і приблизного уявлення про ступінь зносу техніки. Може вийде так, що по розрахунковому коефіцієнту обладнання вважатиметься за зношений на 25-30%, а в реальній дійсності - на 85-90%.

     При розгляді коефіцієнта зносу активної частини основних засобів в розрізі їх структури бажано виділити три групи обладнання по ступеню його зносу: перша – до 50%, друга – від 51 до 80% і третя – понад 80%. Це дозволить отримати уявлення про фізичний знос конкретних видів техніки і спрогнозувати їх коефіцієнти готовності, а також накреслити своєчасні заходи по заміні зношеного обладнання.

     де  - коефіцієнт зносу;

      - знос техніки, грн..;

      - вартість активної частини  основних засобів на кінець року в облікових цінах, грн.

     Існує два способи відтворення основних засобів: «частковий» і «повний». Суть «часткового» способу відтворення техніки полягає в тому, що після свого зносу вона замінюється на таку ж капітально відремонтовану.

     В результаті «часткового» способу відтворення  основних засобів на підприємствах  утворюється значна частина машин, що знаходяться в капітальних ремонтах. До того ж при такому способі відшкодування в два рази зменшується тривалість міжремонтних періодів, тобто ресурс техніки, що приводить до частіших монтажів-демонтажів і її замін. У результаті відбувається збільшення кількості і, відповідно, питомої ваги машин, що не беруть участь в процесі виробництва. При повному ж способі відтворення повністю відсутнє знаходження техніки в капітальних ремонтах, значно, тобто в 2 -2,5 разу зменшується її перебування в монтажах-демонтажах і резерві. І не випадково, що такі країни як Японія, США, Англія, Німеччина давно відмовилися від капітальних ремонтів промислового обладнання, тобто від «часткового» способу його відшкодування.

     Таким чином застосування «часткового» способу  відшкодування техніки порівняно  з «повним» приводить до непродуктивного збільшення основних засобів, яке розраховується по формулі

     де  - непродуктивне збільшення основних засобів, тис.грн.;

      - збільшення питомої ваги  бездіяльної техніки при збільшенні  періоду її заміни на один рік (0,023);

      - збільшення періоду заміни  техніки у порівнянні з першим  міжремонтним періодом, що дорівнює 5 рокам, років;

      - фактична залишкова вартість основних засобів на кінець періоду, що аналізується, тис.грн.

     Структуру і стан необоротного капіталу наведено у таблиці 1.1.

     Таблиця 1.1 - Дані по основних засобах

     Продовження Табл.1.1

     В процесі аналізу всі перераховані показники, тобто коефіцієнти оновлення, зносу, а також непродуктивного збільшення основних засобів, доцільно визначати по всіх групах активної частини основних засобів. Дуже важливо, разом із загальним уявленням, знати як зношені і яким чином оновлюються робочі машини і транспортне обладнання, від яких безпосередньо залежить кількість і якість продукції, що випускається.

     Річний  економічний збиток від непродуктивного збільшення основних засобів під впливом перерахованих причин розраховується таким чином -

     У_б=0,01∆Ф_н G_б ,

     де  G_б - величина річної банківської ставки по депозиту, %.

     Всі основні техніко-економічні показники такі, як обсяг виробництва, продуктивність праці, собівартість випуску продукції і пов'язані з ними прибуток і рентабельність багато в чому залежать від обраного способу відшкодування техніки. Розрахунки по цій методиці показують, що всі техніко-економічні показники в результаті застосування часткового способу відтворення техніки погіршені на 30-40%. Проте слід зазначити, що дія часткового способу відшкодування техніки розповсюджується далеко за рамки конкретного підприємства в регіональному масштабі. Так в результаті застосування часткового способу відшкодування техніки і пов'язаного з ним непродуктивного збільшення активної частини основних засобів відбувається омертвляння у величезних масштабах укладеного металу в недіючій техніці. Такий підхід, у свою чергу, викликає ланцюгову реакцію в тому плані, що зростає потреба в чорних металах. А це пов'язано з додатковою здобиччю руди, вугілля, виробництвом коксу, виплавкою металу і зростаючим споживанням енергоресурсів для цих цілей. Що зрештою приводить до підвищеного забруднення навколишнього середовища.

     Під оборотними коштами розуміється  та кількість матеріальних цінностей, грошових коштів і їх еквівалентів, яка відбита в обліку в середньому на кожен день роботи підприємства.

     Оборотні  кошти складаються з двох частин: що знаходяться у сфері виробництва  і в обігу. До оборотних коштів у сфері виробництва відносяться: виробничі запаси, до складу яких входять  сировина, основні і допоміжні матеріали, МШП; незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів. До оборотних коштів у сфері обігу відносяться: залишки готової продукції на складі і в дорозі, грошові кошти і їх еквіваленти, поточні інвестиції, дебіторська заборгованість.

     Оборотні  кошти у свою чергу підрозділяються  на нормовані і ненормовані. До нормованих відносяться оборотні кошти що знаходяться  у сфері виробництва. До ненормованих відносяться оборотні кошти що знаходяться  у сфері обігу. По нормованих оборотних коштах встановлюється норматив. Під нормативом слід розуміти ту кількість матеріальних цінностей, яку необхідно мати в середньому на кожен день для забезпечення безперебійної і ритмічної роботи підприємства в перебігу всього поточного періоду.

     Як  видно з викладеного вказані  дві частини оборотних коштів мають різні закономірності їх формування, а тому аналізуватися повинні  з урахуванням властивих ним  особливостей, на основі причинно-наслідкових  зв'язків, що складаються.

     У зв'язку з багатогранністю і складністю формування оборотних коштів аналіз їх стану і використання проводиться окремо.

     Таблиця 1.2 – Дані по обігових (засобах) активах

     Відповідно  до запропонованої методики аналізу  спочатку дається загальна оцінка зміни  оборотних коштів шляхом порівняння фактичних їх значень в поточному  і попередньому періодах. При цьому  визначається додаткове введення або вивільнення оборотних коштів ( ), тобто

     де  - фактична величина оборотних коштів в поточному і попередньому періодах, грн;

     K_ор - коефіцієнт, що відображає відношення об'єму реалізації продукції в поточному періоді до такого ж показника попереднього місяця або кварталу.

     Зокрема вказані зміни розраховуються окремо для оборотних коштів в сферах виробництва і обігу, тобто

     де  - додаткове введення або вивільнення оборотних коштів, відповідно, у сфері виробництва і обігу, грн;

      - фактична величина оборотних  коштів, що знаходяться в сфері  виробництва, в поточному і базисному періодах, грн;

      - те ж саме для оборотних  коштів у сфері обігу, грн.

     При необхідності такі відхилення знаходяться  по всіх складових елементах, що входять  в ці частини, тобто по виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишкам готової продукції на складі і так далі.

     Фактичну  величину оборотних коштів за місяць в літературі пропонується розраховувати діленням суми залишків оборотних коштів на початок і кінець даного періоду на два.

     Всяке збільшення оборотних коштів в поточному  періоді в порівнянні з базисом, скорегованим на зміну об'єму реалізації продукції, вказує на їх додаткове введення.

     Подальший аналіз передбачає виявлення конкретних причин, що викликали збільшення оборотних  коштів по обох їх частинам.

     Детальний аналіз оборотних коштів у сфері виробництва слід проводити окремо по кожному її складовому елементу, тобто по виробничих запасах, незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів.

     У основу аналізу стану виробничих запасів покладений наступний вираз

     де  - величина виробничих запасів, що склалася в поточному періоді, грн;

      - середньодобова витрата сировини  і матеріалів на випуск продукції, включаючи МШП, в аналізованому періоді, грн;

      - величина запасу матеріальних  цінностей в днях;

      - кількість неліквідних матеріалів  в даному періоді, грн.

     З даної формули видно, що виробничі  запаси складаються з добової витрати матеріалів, їх запасу в днях і наявності неліквідів.

     Середньодобова  витрата сировини і матеріалів включаючи  МШП визначається діленням загальної  суми  витрат по ним, що склалися в  даному періоді, на фактичну кількість  днів роботи підприємства по випуску продукції, тобто

     де  - середньодобова витрата сировини, матеріалів, палива на виробництво продукції в звітному періоді, грн;

      - витрати по сировині, матеріалам  і паливу, що склалися в даному періоді, грн;

      - фактична кількість днів  роботи підприємства по випуску  продукції в тому ж періоді.

     Фактичні  і планові витрати по сировині і матеріалам розраховуються на основі даних звіту про собівартість продукції, що випускається.

     Фактичний запас в днях розраховується діленням відповідної величини виробничих запасів  в тому ж періоді, за винятком неліквідних  матеріалів, на планову добову витрату  цих матеріальних цінностей у  вартісному виразі, тобто

     де  - фактична величина виробничих запасів в звітному періоді, грн;

      - планова добова витрата сировини, матеріалів і палива в даному  періоді, грн.

     Кількість неліквідних матеріалів визначається за даними складського обліку. До них відносяться ті матеріали, які не використовуються в процесі виробництва більше трьох місяців підряд.

     Викладений  зміст дає підставу стверджувати, що на виробничі запаси робить вплив  три групи причин. До першої групи входять причини, що викликають зростання добової витрати матеріальних цінностей. До них відносяться всі причини, що привели до збільшення собівартості випуску продукції по елементу «Матеріальні витрати», а саме: штучне завищення витрат, втрати матеріальних цінностей в процесі виробництва із-за зниження їх повторного використання, погіршення структури виробництва у бік підвищення його матеріаломісткості, брак у випуску продукції, застосування неефективного способу відшкодування техніки і ін. Комплексний вплив цих і інших причин на збільшення виробничих запасів  розраховується так –

     де  - збільшення добової витрати сировини і матеріалів на випуск продукції в звітному періоді під впливом названих вище причин, грн.

     В даному випадку загальне збільшення добової витрати сировини і матеріалів під впливом цих причин представлене виразом, тобто

     де  - фактична середньодобова витрата сировини і матеріалів в поточному і базисному періодах, грн;

      - коефіцієнт, що відбиває зміну  обсягу випуску продукції в  поточному періоді в порівнянні  з базисним.

     До  другої групи відносяться причини, що привели до збільшення запасу матеріальних цінностей в днях. До них відносяться: збільшення інтервалу постачань  і страхового запасу в днях. Залежність величини запасу матеріальних цінностей  в днях від названих параметрів характеризується виразом -

     де    - величина запасу матеріальних цінностей в днях;

      - інтервал постачань, дн.;

      - страховий запас матеріальних  цінностей, дн.

     Якщо  прийняти інтервал постачань матеріальних цінностей 30 дн., а страховий запас, на випадок непередбачених обставин, 3 дн., то виробничий запас в днях складе –