Аналіз впливу глобалізаційних процесів на діяльність митної служби України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ  ЗЕД

 

 

 

 

 

 

Комплексна  курсова робота

з менеджменту

за темою: “Аналіз впливу глобалізаційних процесів на діяльність митної служби України”

 

 

 

 

Виконав курсант

гр. М08-1

Шугалка Ганна Вікторівна

Науковий керівник

Доц. Осадча Наталія Вікторівна

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СВІТІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТНОЇ СЛУЖБИ

1.1. Поняття глобалізації та її вплив на економіку країн, участь в міжнародній економічній інтеграції……………………………………………………………...4

1.2. Економічні наслідки глобалізаційних процесів…………………………...…6

1.3. Вплив Європейського Союзу на економіку України………………………...7

1.4. Митні союзи та об’єднання …………………………………………………..11

1.5. Всесвітня митна організація………………………………………………….13

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА МИТНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

2.1. Значення глобалізації для митних органів…………………………………..17

2.2. “Електронна митниця” як технологія забезпечення економічної безпеки держави……………………………………………………………………………..18

2.3. Проблеми глобалізації ………………………………………………………..26

2.4. Шляхи вирішення  глобалізаційних проблем, пов’язаних з діяльністю митної служби…………………………………………………………….......……30

ВИСНОВОК……………………………………………………………...………....34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………...….…36

ДОДАТКИ………………………………………………………………..………...38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні набирає обертів епоха колосальних змін, коли кожної секунди світ не стоїть на місці, а прогрес так стрімко біжить, що ми ледь встигаємо за його темпом. Одним із аспектів такого розвитку є становлення глобальної господарської системи, що і є предметом вивчення курсової роботи, а саме системи, що руйнує кордони національних господарств, пов'язаних міцними торгівельними, фінансовими, політичними, соціальними і культурними відносинами. Це  найбільш значущий процес, який визначив обличчя світу на межі ХХ-ХХІ століть.

Знаходження оптимальних  шляхів і методів інтеграції української  економіки у світове господарство неможливе без оволодіння найбагатшим інструментарієм, наявними в арсеналі багатьох зарубіжних країн і міжнародних організацій. З огляду на це, Україна в останні роки активізувала роботу з реформування національного законодавства (зокрема, в аспекті регулювання зовнішньоекономічних зв'язків), наближаючи його до загальноприйнятих у міжнародній торгівлі правовим нормам та стандартам.

Не обійшли зміни  і митну політику України, як невід’ємну складову життєдіяльності держави. Формування та зміна регуляторної митної політики знаходиться під впливом глобалізаційних процесів. Важливим питанням у митній справі є питання пов’язані з її вдосконаленням, наприклад, питання з приводу електронного митного декларування, що допомагає спрощити процес декларування взагалі, саме це і стало об’єктом дослідження роботи.

Завданням роботи є дослідити  світові глобалізаційні процеси та проаналізувати їх вплив на митну справу України, за ключовий елемент дослідження вибрано комплексну систему “Електронна митниця”, а саме електронне декларування.

 

РОЗДІЛ 1. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СВІТІ

 

1.1. Поняття глобалізації та її вплив на економіку країн, участь в міжнародній економічній інтеграції.

 

Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в  масштабах  усієї планети капіталу, людських  та  виробничих  ресурсів, стандартизація  законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів [1].

Перші спроби осмислення і оптимізації  суспільного розвитку різного рівня  тісно пов’язані з появою і  розвитком перших релігійних і філософських систем людства. Найбільш конкретними  були так звані утопії, починаючи від утопій Платона, Томаса Мора, Томазо Кампанели та закінчуючи утопіями Маркса, Леніна та їх послідовників.

Основою сучасного світового  господарства є світовий ринок, який зародився ще у XVI столітті у період Великих географічних відкриттів. На його основі почав формуватися міжнародний поділ праці. Проте лише в останні кілька десятиріч є підстави стверджувати, що процеси глобалізації набули ознак цілісності і незворотності. Цьому також сприяє розвиток відповідної інфраструктури, НТР, новітніх форм руху товарів і капіталу. В той же час, міжгалузевий поділ праці (обмін товарів АПК на промислові), який панував впродовж кількох століть, заміняється і доповнюється внутрішньогалузевим. Все більше значення набуває обмін товарів на послуги, який перевищив 50% обсягу світової торгівлі.

Політичним фактором, який значно прискорив глобалізаційні процеси, став розпад СРСР і соціалістичної системи. Це сприяло перетворенню капіталізму  в єдино можливий варіант світового  розвитку. Крім того, значно розширився простір, на який поширилися однотипні ринкові відносини і інститут приватної власності.

Теоретичні та практичні  засади сучасної моделі глобалізації почали активно розвиватися з  початку 80-тих років минулого століття [2].

Глобалізацію можна  визначити через її прояв у наступних процесах:

1) рух товарів і  послуг між країнами і секторами  економіки;

2) рух фінансового  капіталу між країнами;

3) переміщення людей  між країнами, спричинене потребами  здійснення економічної діяльності;

4) валютні операції на міжнародних валютних ринках;

5) рух інтелектуальної  продукції та ідей між дослідницькими  і навчальними центрами.

Також існує певний індекс глобалізації, як зазначає швейцарський центр KOF. Цей індекс визначає три  головні чинники глобалізації: економічний, соціальний, і політичний чинники. На додаток до трьох індексам, що вимірює ці фактори, повний індекс глобалізації та підіндексі, які звертаються до фактичних економічних потокам, економічним обмеженням, інформаційним потокам і враховуються дані по культурній близькості країн.

У глобалізації є різні  аспекти, які стосуються світових процесів різними способами, такими  як:

1. Індустріальний - поява  міжнародних ринків виробництва  і більш широкого доступу до  діапазону іноземних продуктів  для споживачів і компаній

2. Фінансовий - поява міжнародних  фінансових ринків і кращого  доступу до зовнішнього фінансування  для корпоративних, національних і піднаціональних позичальників

3. Економічний - реалізація  глобального Спільного ринку,  заснованого на свободі обміну товарами і капіталом.

4. Політичний - політична глобалізація - створення світового уряду, який  повинен регулювати відносини  серед націй і гарантувати  права, які є результатом соціально-економічної  глобалізації.

5. Інформаційний - збільшуються  потоки інформації між географічно віддаленими  країнами.

6. Культурний - зростання культурних  контактів; поява нових категорій свідомості, таких як глобалізм - який втілює культурне поширення, бажання споживати і володіти іноземними продуктами та ідеями, приймаючи нову технологію і методи, і брати участь в "світовій культурі".

7. Екологічний - поява глобальних  екологічних закликів, які не  можуть бути вирішені без міжнародного  співробітництва, наприклад, зміна  клімату, грунтові води і забруднення  повітря, виснаження рибних запасів океану, і поширення агресивних різновидів  флори і фауни.

8. Соціальний - досягнення вільного обігу людей всіх націй.

9. Транспортний - менше і менше  європейських автомобілів на  європейських дорогах з кожним  роком (то ж саме може також  бути сказано про американських автомобілях на американських дорогах) [3].

Отже, глобалізація є всесвітнім незворотнім  процесом, що проявляється майже в  усіх сферах людського життя. Наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція , уніфікація та  стандартизація тощо.

 

1.2. Економічні наслідки глобалізаційних процесів

 

Для людства в цілому альтернативи глобалізації, власне, і  не існує, оскільки в планетарному масштабі вона несе раціоналізацію та оптимізацію  використання ресурсів людства, є шляхом до збільшення ефективності окремих  галузей та світової економіки в цілому. Окрім того, глобалізація містить вельми потужний синергетичний ефект, котрий виходить далеко за межі простої суми оптимізаційних чинників. Глобалізація у цьому сенсі відкриває перед людством якісно нові горизонти можливостей, багато з яких на сьогодні навіть важко передбачити.

Глобалізація є життєво  необхідною і, по суті, безальтернативною  стратегією просування людства до повнішого  розкриття власних можливостей  та різкого поліпшення якості життя. Проте далеко не для всіх. Фахівці підрахували (хоча не всі сприймають такі прогнози всерйоз), що скористатися повною мірою перевагами процесу глобалізації зможе лише відносно невелика частка населення землі – “золотий мільярд”. Що ж матиме від “вигод глобалізації” решта людства? Цілком імовірно, що через зростання прірви між двома частинами людства за багатьма показниками. По суті, виникає класична ситуація на зразок тієї, що виникла після індустріального розподілу в ХVIII-ХIХ століттях. Його наслідки людство не змогло подолати до сьогодні. Можна сказати, що нинішнє протистояння між Північчю та Півднем викликане не в останню чергу реакцією на наслідки глобалізації [4].

Таким чином можна  сказати, що по суті глобалізація відкриває  майже безмежні можливості в економічній  сфері, але чи будуть вони доступні усім – питання другого плану. Адже як показує практика – переваги від глобалізаційних процесів отримують саме розвинуті країни, а отже зростає  і так існуюча різниця між показниками розвитку.

 

1.3. Вплив Європейського Союзу на економіку України

 

Європейський Союз— союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат).

Стосовно євроінтеграції фактор глобалізації має нині суперечливі  ознаки. З одного боку, процес розширення ЄС, за думкою багатьох західних аналітиків, характеризує європейську відповідь  викликам глобалізації. З іншого —  наявні плани розширення ЄС свідчать про відсутність дійсно глобальних європейських амбіцій. Може, як ніколи раніше, Західна Європа підійшла до необхідності не просто кількісного, а якісного розширення ЄС не тільки в суто прагматичному, але й у історичному розумінні глобальної перспективи феномену євроінтеграції. Ймовірна корекція етапів розширення ЄС за масштабами і швидкістю інтеграції може посилити сприятливі для України політичні фактори впливу і нівелювати несприятливі.

Уряд України здійснює кроки для гармонізації національного законодавства та проведення необхідних інституційних змін, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності економіки України у рамках спільного економічного простору з Євросоюзом.

З іншого боку, за песимістичного для України розвитку ситуації розширення ЄС може призвести у середньостроковій перспективі до появи нової лінії розподілу в Європі, яка залишить Україну на узбіччі європейських інтеграційних процесів.

Наслідки розширення ЄС для України в економічній  сфері зумовлюються, по-перше, поточним станом та наявною перспективою взаємовідносин з країнами- членами Євросоюзу та країнами-кандидатами, по-друге, внутрішніми структурними трансформаціями в розширеному ЄС та новою його зовнішньоекономічною стратегією у східному напрямі, по-третє, здатністю економіки України до справді ринкових інституційних і структурних перетворень.

 Слід також ураховувати, що поповнення ЄС десятьма центрально- і східноєвропейськими країнами збільшить чисельність його населення на 27,9%, а сукупний валовий продукт — лише на 4,3%, що може призвести до зниження середнього рівня ВВП на душу населення приблизно на 20%.

Розширений ЄС стане  нарівні з СНД головним ринком українського експорту, хоча імпортна залежність України від СНД (насамперед, Росії) буде досить тривалою через поставку енергоносіїв.

 

 

 

Таблиця 1.1.

Торгівельні потоки між  ЄС та основними торгівельними в 2009 р., € млрд.

Країна	Обсяг торгівлі
США	428
Країни—кандидати на вступ (13)	267
Країни—члени Європейської асоціації  вільної торгівлі (ЄАВТ)	204
Японія	130
Китай	95
Нові незалежні держави	82

 

Дуже чутливою сферою у цьому  аспекті залишатиметься стандартизація. Очевидно, що, за інших рівних умов, перспективи проникнення України  на ринки ЄС (включаючи нових членів Союзу) переважно визначатимуться  технічним рівнем і якістю її товарів. У цьому контексті запровадження новими країнами-членами європейських норм і процедур технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного характеру, а також правил захисту прав споживачів може істотно обмежити можливості українського експорту — враховуючи відставання за технологічним рівнем і рівнем якості в ряді галузей економіки, що характеризуються найбільшим динамізмом міжнародної торгівлі. Невідповідність у цілому ряді секторів українських стандартів і норм європейським стандартам, невизнання українських сертифікаційних процедур у ЄС вже зараз є суттєвим бар’єром на шляху співробітництва з Євросоюзом, а з його розширенням перетвориться на масштабну проблему. Водночас слід зауважити, що в 2001 р. в Україні почали створюватися законодавчі передумови для вирішення цього питання: прийняті закони України “Про стандартизацію”, “Про підтвердження відповідності”, “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”, що містять положення, узгоджені з нормами ГАТТ/СОТ.

Розширення ЄС буде чинником суперечливого впливу на українську транспортну галузь. Очевидно, що зміна вимог до технічного стану транспортних засобів у країнах-кандидатах потенційно може призвести до скорочення присутності на ринку ЄС вітчизняних перевізників, транспортні засоби яких не відповідають стандартам і технічним нормам Євросоюзу. Тому актуальною для України є активізація зусиль для запровадження відповідних стандартів ЄС, досягнення домовленостей про взаємне визнання відповідних технічних вимог і норм. Однак, з іншого боку, розширення ЄС на Схід зробить більш реальним і залучення України до реалізації спільних європейських проектів розвитку транспортної інфраструктури.

Чинники, які можуть призвести до негативних наслідків для України  при розширенні ЄС у сфері транспорту:

• візовий режим, який буде запроваджено в державах — кандидатах на вступ до ЄС, ускладнить організацію регулярного транспортного сполучення між Україною та цими країнами та спричинить зменшення обсягів пасажирських перевезень;
• зміна вимог щодо правил митного оформлення вантажів становитиме додаткові технічні ускладнення для здійснення перевезень між Україною та відповідними країнами.
• у зв’язку із введенням візового режиму та нових правил оформлення вантажів можуть значно зменшитися пасажирські та вантажні перевезення (за оцінками експертів, більше ніж на 50 %).

Вступ до ЄС країн-кандидатів, з якими Україна здійснює співробітництво  в галузі озброєнь, може призвести  до певних затрат. Слід очікувати суттєвого  зменшення обсягів торгівлі товарами і послугами військово-технічного призначення внаслідок розповсюдження на нові країни-члени політичних преференцій, їх переорієнтації на імпорт відповідної продукції з ринку ЄС. В українських експортерів виникнуть додаткові технічні, екологічні, сертифікаційні, візові та інші бар’єри. Слід зазначити, що між Україною та ЄС у сфері військово-технічного співробітництва досі не укладено жодної угоди. Відносини у галузі озброєнь Україна здійснює лише з трьома країнами—членами ЄС на підставі двосторонніх угод (Франція, Німеччина, Греція).

Слід звернути увагу  і на негативні наслідки для Європейського  Союзу від скорочення торгівлі України  з новими членами ЄС. Вони будуть зумовлені, зокрема, тим, що країни ЄС будуть заміщувати імпорт з України продукцією нових країн-членів у ряді випадків лише через те, що остання стане дешевшою завдяки скасуванню мита, поступаючись перед відповідною українською продукцією якістю (наприклад, у галузі металургії, харчової промисловості); крім того, через обмеження конкуренції на ринку ЄС внаслідок застосування кількісних обмежень імпорту. Нарешті, певний ефект гальмування економічного зростання в Україні у зв’язку з частковою втратою зовнішніх ринків збуту може призвести до зниження в Україні попиту на продукцію фірм країн — членів ЄС [5].

Отже, Європейський союз являє собою унікальне об’єднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і

згуртованість країн-учасниць. Щодо актуальністі проблеми взаємовідносин України з гігантом процесів європейської інтеграції та кооперації - Європейським Союзом є беззаперечна, але тут теж є як плюси, так і певні мінуси.

 

1.4. Митні союзи та об’єднання

 

Митний союз РБК - форма торгово-економічної інтеграції Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації, що передбачає єдину митну територію, в межах якої у взаємній торгівлі товарами не застосовуються митні мита та обмеження економічного характеру, за винятком спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів. При цьому країни-учасники митного союзу застосовують єдиний митний тариф та інші єдині заходи регулювання торгівлі товарами з третіми країнами.

 Єдину митну територію Митного союзу складають території Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації, а також знаходяться за межами територій держав - членів Митного союзу штучні острови, установки, споруди та інші об'єкти, щодо яких держави - члени Митного союзу мають виняткову юрисдикцію.

При експорті товарів  застосовується нульова ставка ПДВ  і (або) звільнення від сплати (відшкодування  сплаченої суми) акцизів за умови  документального підтвердження факту експорту.

При імпорті товарів  на територію Російської Федерації з території Республіки Білорусь або Республіки Казахстан, ПДВ та акцизи стягуються російськими податковими органами.

З часом до Митного  союзу можуть приєднатися інші члени ЄврАзЕС, зокрема (Таджикистан).

У жовтні 2011 року раніше розпочаті переговори про приєднання Сирії до Митного союзу були продовжені , був розроблений проект договору про створення зони вільної торгівлі .

Через своє географічне  розташування й історичний розвиток Україні також необхідно підтримувати добрі відносини із  країнами ближнього зарубіжжя. Це пов’язано як з енергетичною залежністю, так і з тим, що ці країни є потенційними покупцями продукції, яка виробляється на підприємствах України, тому що країни пострадянського простору  пов’язані тісними економічними зв’язками. Відсутність нормальних відносин із країнами ближнього зарубіжжя  приноситиме для України великі фінансові втрати. При цьому слід сказати, що, втративши дані зв’язки, країна може не знайти інших ринків збуту, тому що на сировинних ринках існує велика конкуренція. Тому одним із варіантів формування зовнішньоекономічної політики України є взаємодія з членами Митного союзу РБК. Даний крок буде супроводжуватися також певними змінами у законодавстві для узгодження його з умовами Митного союзу. Тому при формуванні стратегії міжнародної співпраці Україні слід шукати шляхи, за яких при вступі в певні об’єднання або взаємодії з ними,  вона повинна  зберігати власний інтерес, щоб не потрапити в пастку повної залежності та не призвести до кризи платіжного балансу.

Задля захисту національних товаровиробників у Митному союзі РБК та ЄС режим експорту має більше заборон, ніж стимулів. В Україні режим експорту побудований більш ліберальним для підтримки експортерів та розвитку їх потенціалу, завоювання позитивного іміджу на міжнародній арені . Для підтримки національної економіки та захисту своїх інтересів існує група  режимів, необхідність введення яких обумовлена особливостями економік. Ці режими  в певному випадку є обслуговуючими до режимів, які впливають на сальдо торгівельного балансу –  це відмова на користь держави, знищення та руйнування [6].

В світі існує велка  кількість союзів та об’єднань, один з них - союз Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації, метою якого є створення єдиної митної території, а отже спрощених та найбільш сприятливих умов для експортно- імпортної взаємодії держав.

 

1.5. Всесвітня митна організація

 

Всесвітня митна організація  є міжурядовою міжнародною організацією зі штаб-квартирою в Брюсселі, Бельгії. Членами ВМО є митні адміністрації майже всіх країн світу. Робота ВМО сконцентрована у сфері розробки міжнародних інструментів, конвенцій з питань класифікації товарів, митної вартості, правил походження товарів, митних зборів, безпеки ланцюгу постачання товарів, спрощення процедур міжнародної торгівлі, боротьби з правопорушеннями в митній сфері та незаконним переміщенням контрафактної продукції (захист прав інтелектуальної власності), а також боротьби з корупцією. ВМО приділяє особливу увагу програмам інституціонального розвитку, метою яких є надання підтримки при проведенні реформ та модернізації митних служб. ВМО розробила Гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС), а також адмініструє дві Угоди Світової організації торгівлі (СОТ): Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (митна вартість) та Угода про правила визначення країни походження товарів. У 1947 році згідно з запитом Генеральної угоди з тарифів і торговлі (ГАТТ) була створена робоча група із митних питань за участю тринадцяти країн.

ВМО є міжнародно визнаним у світі центром митної експертизи та відіграє лідируючу роль в обговоренні, розвитку та вдосконалюванні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формується виходячи з запитів її членів. Інструменти та передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб.

Головною метою ВМО  є підвищення ефективності роботи митних служб країн-членів організації  за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення  національної безпеки, збільшення надходження  податків та ведення статистики зовнішньої торгівлі [1].

ВМО є міжнародно визнаним глобальним центром митної експертизи і грає провідну роль в обговоренні, розвитку і вдосконаленні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формулюється виходячи із запитів її членів. Інструменти і передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб.

Щоб досягти своїх  цілей, ВМО розробила ряд таких інструментів:

1) Міжнародна конвенція про гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС) була прийнята в 1983 і вступила в силу в 1988 році. Дана номенклатура використовується в різних цілях, зокрема, в якості основи для розрахунку митних тарифів та збору міжнародної митної статистики. Система включає в себе близько 5000 груп товарів, кожна з яких має шестизначний код, присвоєний згідно чітко визначеними правилами, з метою досягнення єдиної класифікації товарів. ГС також використовується для розробки торгової політики, розгляду правил походження товарів, моніторингу контрольованих товарів, розрахунку податків, тарифів на перевезення, контролю за квотами і цінами, а також для проведення економічних досліджень та аналізу.

2) Міжнародна конвенція про спрощення та погодження митних процедур (Кіотська конвенція переглянута) була спочатку прийнята в 1974 і переглянута в 1999 році. Конвенція набула чинності в 2006 році. Вона включає в себе кілька основних принципів: прозорість і передбачуваність операцій з митного контролю; стандартизацію та спрощення товарних декларацій та супроводжуючих документів; спрощені процедури для уповноважених операторів; максимальне використання інформаційних технологій; мінімально необхідний митний контроль при дотриманні митних правил; застосування процедур митного контролю, заснованих на аналізі ризиків та аудиті; проведення спільних операцій за участю інших прикордонних служб; партнерство з приватним сектором. Ковенція також передбачає дієві заходи зі спрощення процедур торгівлі та ефективному контролю, а також містить нові обов'язкові вимоги щодо їх впровадження.

3) Конвенція про карнет АТА і Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція). Обидві Конвенції є інструментами ВТАО з тимчасового ввезення товарів. Система АТА, яка є частиною обох Конвенцій, дозволяє свободу пересування через кордони і тимчасове ввезення товарів на митну територію, звільняючи від сплати податків і мит. Товари супроводжуються одним документом, відомим, як карнет АТА. Функціонування системи АТА забезпечується за допомогою міжнародних гарантій [7].

4) Декларація Аруша про професійну етику була прийнята в 1993 і переглянута в 2003 році. Декларація носить необов'язковий характер і являє собою ряд основних положень для просування принципів професійної етики та боротьби з корупцією в митній сфері.

5) Система рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі (SAFE) була прийнята в 2003 році. Даний юридично необов'язковий документ містить в собі стандарти щодо забезпечення безпеки ланцюга постачань і спрощення процедур міжнародної торгівлі, дозволяє здійснювати інтегроване управління ланцюгом поставок для всіх видів транспорту, сприяє розвитку зв'язків між митними службами з метою виявлення ризикових вантажів, а також співпраці між митними органами і діловим спільнотою за допомогою впровадження концепції уповноваженого економічного оператора [8].

Всесвітня митна організація була створена також під впливом глобалізаційних процесів, а саме стандартизації та уніфікації техніки митної справи та митного законодавства. ВМО видала ряд нормативно- правових актів, що регулюють та впорядковують діяльність усіх митних органів, що входять до її складу.

 

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА МИТНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

 

2.1. Значення глобалізації  для митних органів

 

Важливу роль у захисті, національних інтересів відіграє митна  політика, яка є невід'ємним складником зовнішньоекономічної політики держави. Для України дослідження проблем становлення митної політики має особливу актуальність, оскільки трансформація економіки, нестабільність законодавства, вплив суперечливих тенденцій формування глобальної системи та макрорегіональних інтеграційних об’єднань.

Для захисту і розвитку вітчизняного виробника важливим є  створення відкритої інформаційної  бази, що передбачає збір, вивчення та поширення інформації про попит  і пропозицію на внутрішньому та зовнішньому ринках, про митні ставки тощо. Можна назвати ще великий перелік заходів, та майже всі вони спрямовані на удосконалення існуючої економічної системи загалом та управлінської сфери окремих галузей.

Одним з головних дестабілізаційних  чинників внутрішнього ринку України, що негативно впливає на розвиток національної економіки, її стратегічних галузей та міжнародного становища, є наявність такого явища, як контрабанда [9].

Організація і робота митної служби – важливий елемент міжнародної діяльності. А ефективне функціонування митної служби будь-якої держави безпосередньо залежить від її участі у процесах міжнародного митного співробітництва та додержання існуючих у цій галузі міжнародних норм і стандартів [10].

Митна система  кожної країни формувалась окремо, під впливом різноманітних економічних, історичних і національних чинників, характерних для даної країни. Внаслідок цього між державами дуже часто виникають непорозуміння з питань митної справи. Тому виникла об’єктивна необхідність розробки світових митних стандартів, спрощення і гармонізації митних процедур, які б забезпечували безпеку і зручність мережі міжнародної торгівлі та сприяли побудові міцної митної системи.