Аналіз втрат від браку підприємства

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни: «Економічний аналіз на підприємстві»

 

на тему: «Аналіз втрат від браку підприємства»

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу браку та збитків від браку продукції

1.1 Процес виробництва, аналіз  обсягів виробництва

1.2 Аналіз якості виготовленої  продукції

1.3 Поняття та явище браку на виробництві підприємства та його класифікація

1.4 Порядок проведення аналізу  браку та збитків від браку

Розділ 2. Аналіз рівня браку та збитків від браку на виробництві ТОВ „ФЕРУМ”

2.1 Техніко-економічна характеристика фінансового стану підприємства

2.2 Аналіз якості продукції  та витрат на якість

2.3 Аналіз браку на  виробництві та розрахунок витрат  на брак

Розділ 3. Шляхи зниження рівня браку продукції на ТОВ „ФЕРУМ”

Висновки

Перелік використаних літературних джерел

Додатки

 

Вступ

 

В умовах переходу до ринку  успіх кожного конкретного товаровиробника  оцінюється за рівнем ефективності виробництва, обумовленої в першу чергу  ступенем задоволення потреб суспільства  з найменшими витратами. При цьому в даний час визначальною характеристикою, яка формує суспільні потреби, стає якість продукції. Це пов'язано з тим, що якість продукції в умовах конкуренції є головним стимулом придбання продукції, одним з факторів її конкурентоспроможності.

Одним із побічних показників якості продукції вважається брак, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби.

Брак може бути непоправним і поправним. Останній за певних додаткових затрат праці та заробітної плати можна перетворити на якісну продукцію.

На відміну від загальної величини браку, тобто суми цін продукції, яку не можна реалізувати, втрати від браку – це ті витрати, які бере на свій рахунок, тобто на собівартість, підприємство.

Метою курсової роботи є  теоретичне обґрунтування та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо зниження рівня браку продукції та збитків від браку.

Для досягнення поставленої  мети було вирішено такі задачі:

  • проведення теоретичного аналізу понять “брак”, “збиток від браку” та “якість продукції”, яке тісно переплітається з вищезгаданими;
  • аналіз існуючих класифікацій витрат на брак та організаційної структури управління в системі забезпечення якості продукції;
  • дослідження методів вирішення задачі пониження браку та підвищення якості продукції;

Об'єкт дослідження є діяльність підприємства ТОВ «ФЕРУМ»

Предмет дослідження – процес аналізу та управління виробництвом продукції і контроль над виникненням браку.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних вчених у сфері управління витратами на забезпечення якості.

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу браку та збитків від браку

продукції

 

1.1 Процес виробництва, аналіз обсягів виробництва

 

Сучасні умови господарювання надають підприємствам повну самостійність з питань виробництва та реалізації продукції: планування і організація технологічного процесу, обсяги виробництва, структура продукції, контрагенти та напрями реалізації тощо. Правильно обрана стратегія виробництва та відповідні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації та фінансові результати – прибутки, що відповідають масштабам цієї діяльності. При цьому необхідно враховувати, що виробнича діяльність підприємства зумовлена загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями та платоспроможним попитом населення.

Метою аналізу виробництва та реалізації продукції є знаходження шляхів збільшення обсягів виробництва  та реалізації продукції порівняно  з конкурентами, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей і, як результат, збільшення прибутку підприємства.

Основне завдання комплексного аналізу виробництва та реалізації продукції – аналіз конкурентних позицій підприємства та його здатності до швидкого маневрування ресурсами при зміні кон'юнктури ринку.

Обсяг виробництва продукції  може бути виражений у натуральних  і вартісних вимірниках:

1) вартісні вимірники (гривні, копійки тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції;

2) натуральні вимірники (штуки, метри, тонни тощо) застосовують при аналізі обсягів виробництва та реалізації продукції за окремими видами та групами однорідної продукції;

3) умовно-натуральні вимірники (наприклад, тисячі умовних банок, кількість умовних ремонтів тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції, як правило, на підприємствах, де виготовляється однорідна продукція у різній за обсягом тарі. В умовно-натуральних вимірниках можна визначити й обсяг різної продукції шляхом перерахунку її за порівнювальними коефіцієнтами, які визначаються шляхом порівняння споживчої вартості продукції або трудових затрат.

Основними показниками  обсягу виробництва є товарна, валова та реалізована продукція.

Валова продукція – це вартість усієї виготовленої продукції, виконаних та наданих послуг, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція характеризує обсяг виробництва повністю завершених належних до продажу продукції, робіт, послуг; відрізняється від валової тим, що до неї не включаються залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський оборот.

До складу товарної продукції  входять:

  • вартість готової продукції;
  • напівфабрикати власного виробництва, відпущені на сторону, для капітального будівництва та допоміжним господарствам власного підприємства;
  • вартість переробки сировини та матеріалів замовника;
  • вартість інструменту, штампів, моделей, пристроїв, відпущених на сторону або зарахованих до основних засобів підприємства (продукції допоміжних цехів);
  • вартість робіт промислового характеру, виконаних на сторону тощо

За своїм складом  на багатьох підприємствах валова продукція співпала з товарною, якщо відсутній внутрішньогосподарський оборот і незавершене виробництво.

Обсяг реалізованої продукції визначається за діючими цінами (оптовими, договірними), а для потреб економічного аналізу включається вартість реалізованої продукції відвантаженої і оплаченої покупцями.

Аналіз динаміки обсягу виробництва та реалізації продукції  вводиться за допомогою наступних  показників:

1) базисних темнів зростання і приросту;

2) ланцюгових темпів зростання і приросту:

3) середньорічних темпів зростання (приросту).

Об'єктами аналізу при  цьому є валова, товарна, реалізована продукція, оцінена у вартісних вимірниках (як у поточних, так і в порівнюваних цінах); обсяг виробництва в натуральних (умовно-натуральних) вимірниках, що паралізує вплив інфляції.

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, потрібно обов'язково визначати, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку та відокремити зовнішні й внутрішні.

Одним з важливих напрямів аналізу обсягу виробництва продукції є забезпечення його в асортиментно-структурному розрізі. Асортимент є однією з умов досягнення запланованого обсягу реалізації. Під асортиментом розуміють перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом. Він буває повний, груповий і внутрішньо груповий.

Розробка асортиментної  політики потребує постійної уваги  до продукту з точки зору його життєвого циклу та прийняття своєчасних рішень щодо впровадження нової продукції, модернізації та удосконалення традиційних видів продукції, зняття застарілих з виробництва.

Основна мета асортиментної  політики полягає у тому, щоб спрямувати підприємство на випуск продукції, яка  за своєю структурою, споживчими властивостями та якістю найбільше відповідає потребам покупців, товаровиробник зайнятий не просто створенням і виробництвом, й нормуванням клієнтури. Формування асортименту та структури випуску продукції повинно враховувати й ефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, наявних у розпорядженні підприємства.

Номенклатура – перелік найменувань виробів і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції у загальному класифікаторі промислової продукції (ЗКПП). Структура – співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, виражене, як правило, у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних зрушень, зміна структури виробництва – структурних зрушень. Ці явища тісно пов'язані між собою, що зумовлює появу асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції.

 

1.2 Аналіз якості виготовленої продукції

 

Важливим показником діяльності підприємств є якість продукції. Це один із основних факторів, що сприяє збільшенню обсягів реалізації продукції.

Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її здатність задовольняти певні потреби споживачів відповідно призначення.

Якість продукції є  показником, який залежить від двох основних груп показників: умов ринкової кон'юнктури та внутрішніх ресурсів, які має підприємство. Якщо підприємство не здатне виробляти продукцію необхідної якості, використовуючи наявні потужності, воно має або змінити ринки збуту, або поліпшити виробничу базу.

Інформація, яка використовується для аналізу якості продукції, охоплює практично всі сторони об'єкта, що аналізується (його конструкція, технологічний процес виготовлення, засоби та предмети праці, результати виробництва та реалізації, реклама тощо).

Джерелами інформації можуть бути нормативно-технічна документація, акти випробувань, дані лабораторного контролю фізико-хімічних показників, дані відділів технічного контролю. журнали та графіки бездефектної здачі продукції тощо.

Кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції, складових її якості, називається показником якості. Показники якості характеризують параметричні, споживчі, технологічні та дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність.

Так, по машинах, верстатах, обладнанню експлуатаційними показниками буде продуктивність, ступінь автоматизації і безперервності, надійність роботи, витрачання матеріалів і електроенергії на виробництво продукції на цьому обладнанні, чисельність обслуговуючого персоналу, експлуатаційні витрати, піна машин і обладнання. Одночасно береться до уваги матеріаломісткість і трудомісткість виробництва продукції, його собівартість. Позитивна оцінка технічного рівня машини може бути дана тільки в тому випадку, якщо сукупність прийнятих для оцінки показників машини відповідає передовим світовим досягненням у даній області машинобудування або переважає їх.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких можна виділити узагальнюючи, індивідуальні та непрямі (Додаток-1).

 

 

 

 

 

Аналіз якості продукції підприємства проводиться в наступній послідовності:

1) оцінка технічного  рівня продукції;

2) аналіз динаміки  перерахованих показників, виявлення  відхилення їх рівня за окремими  виробами порівняно з базовим  рівнем і теоретично можливим;

3) визначення впливу  якості продукції на вартісні  показники роботи підприємства: випуск товарної продукції, дохід  від реалізації продукції, валовий  прибуток;

4) вивчення динаміки  браку за абсолютною сумою  і питомою вагою в загальному  випуску продукції; визначення втрат від браку та втрат товарної продукції;

5) виявлення факторів, що стримують зростання технічного  рівня продукції, обґрунтування  можливостей підвищення якості  продукції, скорочення браку та  втрат.

 

1.3 Поняття  та явище браку на виробництві  підприємства та його

класифікація

виробництво витрата  брак якість продукція

Одним із побічних показників якості продукції вважається брак, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби.

Брак може бути непоправним і поправним. Останній за певних додаткових затрат праці та заробітної плати можна перетворити на якісну продукцію.

На відміну від загальної  величини браку, тобто суми цін продукції, яку не можна реалізувати, втрати від браку – це ті витрати, які бере на свій рахунок, тобто на собівартість, підприємство.

Серйозною проблемою  може стати так званий прихований брак, який з різних причин не обліковується під час визначення обсягів робіт, хоч уникнути при цьому фіксації перевитрат ресурсів здебільшого неможливо, як неможливо приховати збільшення питомих витрат основних ресурсів на одиницю відповідної продукції.

Прихований брак може мати статус доброякісної продукції (передовсім це стосується деталей, вузлів і напівфабрикатів). Таке явище є наслідком зменшення вимогливості відділу технічного контролю або його недбалості.

Прихований брак створює  враження доброї організації виробництва, його безпроблемності. Проте він накопичується в складі незавершеного виробництва і поступово збільшує ту його частку, котра непридатна для дальшого виробництва. Він порушує ритм роботи і спричиняє несподівані збитки в майбутньому. Саме тому головні зусилля адміністрації слід спрямовувати не на виправлення вже допущеного браку, а на повсякденну профілактичну запобіжну роботу.

Брак класифікують за характером дефектів у виробах та за характером виникнення браку, що видно з рис. 1.1.

 

Рис. 1.1 – Класифікація браку у виробництві

 

Показники браку у  виробництві характеризують кількість, вартість або питому вагу виробів, що виготовляються з відхиленням від  вимог державних стандартів, креслень, технічних умов або зразків-еталонів.

Рівень браку – це в першу чергу показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, а також, він є показником порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Важливі умови профілактики браку:

– висока культура й організація виробництва;

– стабільний ритм роботи й постачання;

– запровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

– підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінованості й відповідальності.

Варто пам'ятати, що між  якістю продукції і величиною  браку існують складні й суперечливі  зв'язки. Зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє загальне погіршання її якості, як це іноді вважають. Рівень браку – це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів та існуючої організації виробництва. Боротьба з високим рівнем браку та низькою якістю продукції потребує не розроблення поточних заходів, а створення збалансованої і складної системи бездефектної праці.

Зауважимо, що між якістю продукції та величиною браку існують неоднозначні взаємозв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості.

Вивчаються причини  зниження якості та допущеного браку продукції місцями їх виникнення та центрами відповідальності, розробляються з їх ліквідації. Основними причинами зниження якості продукції є якість сировини, низький рівень технології та організації виробництва та недостатній рівень кваліфікації працівників, аритмічність виробництва тощо.

 

 

 

 

1.4 Порядок  проведення аналізу браку та  збитків від браку

 

Під час аналізу підраховують не тільки загальну суму браку, а й  відносну його величину (% браку). Останній показник є дуже зручним для вивчення динаміки утворення браку. Далі необхідно вивчити види, причини й місця виникнення браку. Важливим є визначення також винуватців браку, рівня їхньої кваліфікації і сумлінності.

Отже, оперативний аналіз випуску продукції має включати як обов'язковий елемент інформацію стосовно кількості зафіксованого браку, причин і місць його виникнення та вжитих запобіжних заходів.

Аналіз втрат від  браку здійснюється за наступною  методикою:

- визначають величину остаточно забракованої продукції за періодами, знаходять відхилення, дають оцінку, аналізують визначені показники в динаміці;

- розраховують питому вагу браку в собівартості товарної продукції за тріодами, дають оцінку;

- визначають вплив зміни втрат на величину обсягу випуску, тобто суму недовипущеної продукції в результаті допущеного браку. Щоб нарахувати обсяг недовипущеної продукції, необхідно обсяг продукції звітного року помножити на рівень браку в собівартості товарної продукції і поділити на 100%.

 

 

Розділ 2. Аналіз рівня браку та збитків від браку на виробництві

ТОВ „ФЕРУМ”

2.1 Техніко-економічна  характеристика фінансового стану

підприємства

 

Підприємство „ФЕРУМ” зареєстровано у 1991 році в формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Основним видом діяльності є виробництво автомобільних причепів та скоб’яних виробів.

Проаналізуємо фінансово-економічний  стан підприємства за останні три  роки. Згідно даних, наведених в табл. 2.1 (Додаток-2) , загальна вартість активів підприємства на кінець 2012 року склала 44182 тис. грн. В порівнянні з 2010 роком вона збільшилась на 4388 тис. грн. або 11,03%. Це свідчить про те, що підприємство розвивається і має стабільний фінансовий стан.

Вартість необоротних активів у 2012 році в порівняння з 2010 роком збільшилась на 3705 тис. грн., або на 14,48%; оборотних на 683 тис. грн. або 4,81%. Дана ситуація типова для підприємства виробничої сфери на якому, як правило, необоротні активи перевищують оборотні.

Дебіторська заборгованість за аналізований період зменшилась на 1447 тис. грн., або на 40,92%, це є позитивний показник, який свідчить про виважену політику керівництва підприємства щодо дебіторів.

Власний капітал підприємства збільшився на 6297 тис. грн., або на 17,42%, внаслідок чого відпала потреба  в залучені додаткового запозиченого капіталу, сума якого скоротилась  на 1909 тис. грн., або 52,29%.

Вартість основних засобів  збільшилась на 5877 тис. грн., або на 12,5%, проте коефіцієнт зносу основних засобів свідчить, що основні засоби підприємства зношені на 45% (2012р.) і потребують більш інтенсивного оновлення.

 

 

 

Матеріаломісткість господарської діяльності є дуже високою – 0,73 (2012 р.), а трудомісткість досить низькою – 0,09 (2010 р.). Це обумовлено специфікою випускаємої продукції.

Коефіцієнти співвідношення необоротних і оборотних активів  та оборотних і необоротних активів свідчать, що підприємство займається виробничою діяльністю (необоротних активів більше ніж оборотних), що характерно для всіх виробничих підприємств.

Середньо облікова чисельність  працівників за аналізований період збільшилась на 90 чол., або на 40%, що свідчить про збільшення обсягу виробництва.

Для того, щоб проаналізувати ліквідність підприємства розглянемо таблицю 2.2. (Додаток-3).

Загальний коефіцієнт покриття на протязі аналізованого періоду  має сталу тенденцію до збільшення. Це свідчить про достатність у підприємства обігових коштів для погашення боргів протягом року.

Коефіцієнт швидкої ліквідності становить: у 2010р – 1,07; у 2011р. – 1,48; у 2012 р. – 2,12. На протязі аналізованого періоду він становив нормативне значення (> 0,5). Цей коефіцієнт свідчить про те скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

Що стосується коефіцієнта  абсолютної ліквідності, то тут ситуація наступна: у 2010 році цей показник становив менше нормативу (норматив 0,2; показник 0,10), проте у 2011 та 2012 роках його значення збільшилось і становило відповідно 0,22 та 0,42. Цей показник свідчить про готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

 

 

Частина оборотних активів  в загальній сумі активів та частина  виробничих запасів в оборотних активах на протязі аналізованого періоду майже не змінюються і їх значення свідчать, як вже зазначалося раніше, про те що підприємство займається виробничою діяльністю (необоротних активів більше).

В загальному можна зробити  висновок, що підприємство в аналізованому періоді мало ліквідний баланс.

 

2.2 Аналіз якості продукції та витрат на якість

 

Одним з методів, що дозволяють проаналізувати зміну витрат, пов'язаних зі зміною якості продукції, є індексний метод. Складність його застосування до даного предмета дослідження полягає в тім, що обидві ознаки повинні бути виражені кількісно. Якість же не завжди має кількісне значення і не завжди може бути описане словесно. Якщо показник якості має числові характеристики, то при побудові індексів їх можна використовувати як ваги витрат. У противному випадку вагами може служити кількість елементів конструкції виробу, кількість деталей, вузлів, виробів.

У табл. 2.3 наведено дані про заплановану і фактичну вартість сталевого листа, використовуваного для виробництва автомобільних причепів ТОВ „ФЕРУМ”.

Таблиця 2.3

«Вартість сталевого листа для автомобільних причепів»

По плану

Фактично

товщина листа, мм.

вартість листа, грош. од.

товщина листа, мм.

вартість листа, грош. од.

4,62

42

3,05

48

4,50

42

3,16

48

4,43

44

2,86

50

4,81

42

2,71

50

4,12

44

2,62

50

4,01

44

2,53

50

3,88

46

2,24

52

3,67

46

2,02

52

3,30

48

1,95

52

3,21

48

1,83

52

∑ 40,55

∑ 446

∑ 24,97

∑ 504


 

 

Витрати на дану сировину в порівнянні з планом зросли на 13%:

(504 – 446)/446 · 100% = 13%.

Однак з таблиці видно, що внаслідок зменшення товщини  сталевого листа на виготовлення виробу його потрібно менше на

100% – 24,97/40,55 ·100% = 38,42%.

Можна розрахувати індекс витрат з урахуванням якості і  проаналізувати вплив на нього обох факторів: зміни витрати нової сировини і його вартості.

                                                    (2.1)

де Ізз – індекс витрат з урахуванням якості;

qнк – витрата нового по якісних характеристиках сировини, нат. од.;

qск – витрата старого по якісних характеристиках сировини, нат. од.;

zнк – витрати (вартість) нової сировини, грош. од.;

                                                                                      (2.2)

Індекс, що враховує зміна якості сировини, без зміни його вартості;

zск – витрати (вартість) старої сировини, грош. од.;

                                                                                   (2.3)

 

Індекс, що враховує зміну витрат на продукцію, з урахуванням зміни якості сировини.

Отож, розрахунки для нашого підприємства:

Таким чином, з урахуванням  споживання більш якісної сировини індекс витрат з урахуванням якості склав 69,7%, тобто витрати знизилися  в порівнянні з планом на 30,3% (100,0% – 69,7%).

За рахунок зниження витрати високоякісної листової сталі в порівнянні з запланованим зміна склала:

Таким чином, зниження склало 38,6% (100,0% – 61,4%).

Зміна ж вартості нового якісного матеріалу, викликана підвищенням трудомісткості його обробки й оплати трудозатрат, дорівнює:

Тобто вартість матеріалу  підвищилася на 13,4% (113,4% – 100,0%).

Перевірити можна в  такий спосіб:

0,61446 * 1,13371 =0,69662, що підтверджує  правильність пророблених обчислень.

 

2.3 Аналіз браку на виробництві та розрахунок витрат на брак

 

При аналізі браку  розраховують абсолютні і відносні показники.

Абсолютний розмір браку  являє собою суму витрат на остаточно  забраковані вироби і витрат на виправлення  поправного браку. Абсолютний розмір утрат від браку одержують вирахуванням з абсолютного розміру браку вартості браку за ціною використання, суми утримань з особи-винуватців браку і суми стягнень з постачальників за постачання неякісних матеріалів.

Відносні показники розміру браку і втрат від браку розраховують процентним відношенням абсолютного розміру браку чи втрат від браку відповідно до виробничої собівартості товарної продукції.

Таблиця 2.4

«Розрахунок показників браку для ТОВ „ФЕРУМ”»

№ п/п

Показник, грн.

2011 рік

2012 рік

1

Собівартість кінцевого браку

20 000

24 000

2

Витрати на виправлення  браку

10 000

7 500

3

Абсолютний розмір браку (р.1 + р.2)

30 000

31 000

4

Вартість браку по ціні використання

6 000

6 500

5

Суми, стягнені з осіб – винуватців браку

-

1 500

6

Суми, стягнені з постачальників

-

8 000

7

Абсолютний розмір втрат  від браку (р.3 – р.4 –р.5 – р.6)

24 000

14 700

8

Валова (товарна) продукція  по виробничій собівартості

400 000

420 000

9

Відносний розмір браку (р3 / р.8 * 100)

7,5

7,5

10

Відносний розмір втрат від браку (р.7 / р.8 * 100)

6,0

3,5

Аналіз втрат від браку підприємства