Асортиментна політика на роздрібному торгівельному підприємстві

     Зміст

Вступ …………………………………………………………………………........3

  1. Суть і зміст асортиментної політики в торгівлі на сучасному етапі
    1. Поняття асортиментної політики ........................…..................................5
    2. Асортиментна політика в торгівлі і виробничій сфері ………………...7
    3. Основні напрямки асортиментної політики споживчої кооперації........9
  2. Аналіз процесу регулювання і контролю асортименту товарів на торговельному підприємстві «Взуття»
    1. Організаційна структура управління роздрібного торговельного підприємства, форма власності............................................................................11
    2. Роль комерційного апарату торговельного підприємства з регулювання асортименту товарів ......................................................................21
    3. Аналіз показників щодо формування асортиментної політики підприємства .........................................................................................................23
  3. Шляхи удосконалення процесу  регулювання і контролю асортименту товарів в магазині «Взуття»………………………………26

Висновок та пропозиції.........................................................................................29

Література .............................................................................................................31

Додатки………………………………………………………………………..….33 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Актуальність  теми. Управління підприємством складний безперервний процес, який вимагає щоденного пошуку компромісів і прийняття рішень, від якості яких залежить майбутнє підприємства, його ділова репутація, лояльність його споживачів. Ринкова орієнтація підприємств роздрібної торгівлі, залежність їх майбутнього від можливостей задоволення споживчого попиту зумовлюють необхідність ретельного вивчення чинників, які сприяють формуванню широкого спектра таких можливостей. Серед таких чинників важливе місце посідає асортиментна політика, яка поряд з місцем розташування і ціновою політикою дозволяє сформувати у споживача певний рівень сприйняття підприємства роздрібної торгівлі. [1, c.303]

     Вивченню  питань формування асортиментної політики, їхнього впливу на майбутній розвиток та конкурентні позиції підприємства роздрібної торгівлі присвячені праці  багатьох зарубіжних вчених-економістів, зокрема Н. Каллена, Б. Бермана, Дж. Еванса, М. Саллівана, Д. Едкока, Л. Вейтца, В. Снегірьової, Ф.Панкратова, Г. Серьогіної, О. Бузукової  та ін. Проте, існуючі розробки здебільшого  носять описовий характер або стосуються організаційно-технічних заходів  з формування асортименту. Теоретичні аспекти та методичний інструментарій формування асортиментної політики підприємств роздрібної торгівлі фрагментарно розглядалися вітчизняними вченими  А.А. Мазаракі, Н.М. Ушаковою, Л.О. Лігоненко, Л.В. Балабановою А.М. Германчук та ін.

     Водночас  не дістали належного висвітлення  питання системного формування асортиментної  політики з урахуванням вимог  її ефективності за цільовими критеріями. Недостатньо розроблені та обґрунтовані підходи до формування асортиментної  політики підприємств роздрібної торгівлі з урахуванням різних пріоритетів  розвитку, потребує подальшої розробки і аргументації відповідний методичний інструментарій.

     Важливість  і необхідність удосконалення теоретико-методичних і прикладних аспектів формування асортиментної  політики підприємств роздрібної торгівлі зумовлюють актуальність теми курсової роботи, логіку її побудови, цільову спрямованість, завдання та напрямки дослідження.

     Мета  і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розробка методичного інструментарію формування ефективної асортиментної політики підприємств роздрібної торгівлі.

     Реалізація  поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

     - систематизувати накопичений досвід  щодо визначення сутності поняття  «товарний асортимент» в роздрібній  торгівлі;

     - виявити та систематизувати чинники,  що впливають на формування  асортименту в підприємствах  роздрібної торгівлі;

     - узагальнити теоретичні положення  та розкрити зміст асортиментної  політики підприємств роздрібної  торгівлі;

     - обґрунтувати критерії оцінки  ефективності асортиментної політики  підприємства роздрібної торгівлі;

     - розробити методичний інструментарій  оцінки ефективності асортиментної  політики за різними цільовими  критеріями;

     - систематизувати підходи до формування  асортиментної політики та методичний  інструментарій планування асортименту;

     - розробити технологію формування  асортиментної політики підприємств  роздрібної торгівлі;

     - удосконалити матричні методики  планування асортименту підприємств.

     Об’єктом  дослідження є магазин «Взуття»

     Предметом дослідження є теоретико-методичні засади формування асортиментної політики підприємств роздрібної торгівлі. 

     1. Суть і зміст  асортиментної політики  в торгівлі на  сучасному етапі

     1.1. Поняття асортиментної  політики

     Асортиментна  політика - це комплекс заходів щодо управління асортиментом товарів. Вона відображає вимоги і форми розподілу  праці між учасниками товаропросування (товароруху) і має на меті розробити  принципи підбору товарів з врахуванням  специфіки роботи окремих підприємств  і організацій. Разом з тим, асортиментна політика в роздрібній торгівлі не зводиться лише до орієнтації магазинів  на торгівлю окремими групами (комплексами) товарів. Вона включає загальні напрями  формування асортименту товарів  в роздрібній мережі міста, мікрорайону, торговельної організації, приватного підприємства чи фірми [1, c.303].

     Кінцевою  метою асортиментної політики є  отримання прибутку та забезпечення високої ефективності роботи промислових  і торговельних підприємств, які  досягаються за рахунок максимально  можливої відповідності обсягів  і структури виробництва товарів  народного споживання купівельному попиту населення.

     Асортиментна  політика є важливим складником загальної  стратегії роздрібної торгівлі. Стратегія  оптимізації асортименту може здійснюватися шляхом звуження його широти і зменшення глибини: магазини скорочують асортимент до декількох товарних груп, а в межах груп - організовують продаж лише самих популярних і ходових товарів. Це дозволяє значно зменшити товарні запаси, збільшити швидкість обертання товарів і скоротити потребу в кредитах на закупівлю та реалізацію товарної маси.

     Якщо  в основу формування асортименту  покладена стратегія максимального  його розширення і поглиблення, то вона потребує значно більших фінансових ресурсів, але дозволяє запропонувати  покупцям дуже широкий асортимент товарів, які можна знайти тільки в цьому  магазині.

     Таким чином, асортиментна політика повинна  обиратися з врахуванням загальної мети і стратегічних підходів, які ставить перед собою керівництво фірми, роздрібного торговельного підприємства. Вона має за мету організацію продажу в магазині збалансованого асортименту товарів, який в раціональних співвідношеннях поєднує товари різних товарних груп залежно від потреб ринку, має враховувати рентабельність торговельної діяльності. При цьому прибутковість торгівлі може бути досягнута як за рахунок скорочення, так і розширення товарного асортименту. Стратегія формування асортименту в цьому випадку має визначити, чи підвищиться рівень доходів магазину, якщо торгувати (чи не торгувати) цим товаром [1, c.304].

     Особливого  значення набуває концепція прибуткової  роботи в умовах ринкової економіки, яка орієнтована на отримання  прибутку від комерційної діяльності. Однак не завжди прибуток є основним мотивом торговельної діяльності. Так, система. споживчої кооперації, яка обслуговує майже все сільське населення і виконує соціальне завдання держави - торговельне обслуговування пайовиків і жителів села, в останні роки здійснює торгівлю зі значними збитками. Особливо у віддалених та малих населених пунктах.

     Тому  рішення з асортиментної політики не повинні ґрунтуватися лише на рентабельності роботи торговельних підприємств. Вони мають враховувати результати всебічного аналізу їх діяльності, основних завдань  і прийнятої стратегії розвитку.

     Асортиментна  політика - важливе народногосподарське  завдання, раціональне вирішення  якого потребує скоординованих дій  як на загальнодержавному рівні, так  і в окремих сферах діяльності: виробничій сфері, оптовій і роздрібній торгівлі.

     Асортиментна  політика на загальнодержавному рівні  зводиться до регулювання виробництва і реалізації товарів народного споживання за допомогою законодавчих актів, постанов, інших нормативних документів з метою виробництва товарів, які відповідають купівельному попиту населення. Вона визначає рівень і організацію збутової і комерційної роботи в промисловості, оптовій і роздрібній торгівлі. 

     1.2. Асортиментна політика  в торгівлі і  виробничій сфері

     Асортиментна  політика у виробничій сфері спрямована на постійне розширення і оновлення  асортименту товарів, які виробляються на вітчизняних промислових підприємствах. Основним завданням її є більш  повне задоволення потреб населення, поліпшення структури споживання, що у підсумку зводиться до розробки і випуску оптимального асортименту  товарів за високого рівня ефективності виробництва та мінімальних витрат.

     У сфері торгівлі асортиментна політика спрямована на раціональне розміщення наявного асортименту товарів на оптових і роздрібних торговельних підприємствах. При цьому товари складного асортименту, малого та періодичного попиту можуть спочатку надійти на оптові бази і склади для підсортування. Товари простого асортименту, повсякденного та масового попиту, як правило, поставляються безпосередньо підприємствам роздрібної торгівлі. Асортиментна політика при цьому спрямована на забезпечення раціонального розміщення наявного асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі [1, c.304].

     Асортиментна  політика у сфері роздрібної торгівлі має за мету створити максимально  широкі можливості вибору товарів у  магазинах з урахуванням мінімізації  витрат часу покупців на купівлю за високої ефективності торговельної діяльності. Широка номенклатура товарів, які надходять для реалізації в роздрібну торговельну мережу, їх постійне оновлення, ускладнюють контроль за асортиментом за моделями, фасонами, а наявність дрібної торговельної мережі не дозволяє здійснювати ефективне управління ним. Виникає потреба в розробці певної стратегії в асортиментній політиці.

      У масштабах країни стратегія асортиментної  політики передбачає розширення асортименту товарів вітчизняного виробництва, орієнтацію на власні можливості товаровиробників, оптимізацію асортименту з кожної товарної групи і підгрупи за рахунок зняття з виробництва застарілих моделей і фасонів, оновлення асортименту на якісно новій основі.

      Стратегія формування асортименту товарів  різними торговельними системами має свої особливості. Комерційні структури та приватні підприємці в основу своєї асортиментної політики кладуть отримання максимального прибутку та посилення своїх позицій в конкурентній боротьбі.

      Підприємства  державної торгівлі та споживчої  кооперації виконують і соціальні функції щодо обслуговування спеціального контингенту споживачів (сільське населення, інваліди, учасники Великої Вітчизняної війни, чорнобильці) [1, c.305]. 

 

1.3. Основні напрямки  асортиментної політики  споживчої кооперації

      Основні напрями асортиментної політики системи споживчої кооперації передбачають: максимальне  наближення  торгівлі товарами повсякденного попиту до покупців і формування стійкого асортименту товарів в магазинах, найбільш наближених до населення за концентрації торгівлі товарами складного асортименту, малого і періодичного попиту в торговельних центрах, універмагах, спеціалізованих магазинах, та організації приймання попередніх замовлень на них в магазинах "Товари повсякденного попиту", "Продукти" , автомагазинах;

      формування  асортименту товарів за споживчими комплексами і мікрокомплексами;

      включення в основний асортимент магазинів  широкого переліку супутніх товарів;

      розробка  і затвердження для кожного магазину обов'язкового асортиментного переліку товарів. [1, c.305]

      Впровадження  асортиментної політики дозволило  впорядкувати торгівлю товарами повсякденного  попиту і складного асортименту, забезпечити поліпшення основних показників господарсько-фінансової діяльності магазинів: зростання товарообороту, прискорення оборотності товарів, підвищити рентабельність роботи магазинів, поліпшити торговельне обслуговування сільського населення.

      Однак аналіз проведення асортиментної політики в сучасних умовах свідчить про певний відхід від основних принципів асортиментної політики у сфері торгівлі. Приватизація державної торгівлі, значне погіршення стану торговельної галузі споживчої кооперації, проблеми зростання приватної торгівлі спричинило значне погіршення роботи з формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі. Майже не враховується типізація і спеціалізація магазинів, формування асортименту товарів залежить від наявних коштів і часто не враховує реальні потреби населення. Низька купівельна спроможність основної маси населення не дозволяє формувати широкий асортимент в магазинах, що, в свою чергу, призвело до майже повної ліквідації продажу товарів методом самообслуговування, згорнуто інші прогресивні методи продажу. [1, c.306]

      Становище, що склалося, негативно впливає і  на всю сферу торгівлі. Вихід з  кризи може бути досягнуто шляхом перебудови народного господарства України на принципах ринкової економіки, підвищення матеріального добробуту населення, повернення до основних принципів асортиментної політики як на рівні держави, торговельних систем, так і місцевих органів самоврядування.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Аналіз процесу  регулювання і  контролю асортименту  товарів на торговельному  підприємстві «Взуття»

2.1.Організаційна  структура управління  роздрібного торговельного  підприємства, форма  власності

     Повне найменування товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття», скорочене найменування ТОВ «Взуття».

     Предметом діяльності фірми є роздрібна  торгівля взуттям і супутніми  товарами.

     Товариство  має у власності відособлене  майно, що враховується на його самостійному балансі, може від свого імені  набувати і здійснювати майнові  і особисті немайнові права, нести  обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді. Товариство вважається створеним  як юридична особа з моменту його державної реєстрації  від 10 квітня 1998 року. ТОВ «Взуття» має свій фірмовий стиль, товарний знак, круглий друк, що містить його повне фірмове найменування українською мовою.

     Товариство  здійснює свою діяльність, керуючись  Статутом (див. Додаток Д), Конституцією України (див. Додаток Г), господарчим кодексом України (див. Додаток В) та іншими нормативними документами.

     Генеральна  мета підприємства - забезпечення оптимального функціонування торгової системи або  виживання організації в складних умовах, досягнення приросту головних економічних показників. Головна  мета досягається по засобах досягнення підцілей: комерційних, економічних, соціальних, господарських. Кожен підрозділ  організації забезпечує досягнення системи приватних цілей.

     ТОВ «Взуття» знаходиться в м. Хмельницькому вул. Інститутська, 4. 

     Режим роботи даного підприємства щодня з 9.00 до 20.00 без перерви на обід.

     Згідно  класичної теорії організації, структура  організації повинна  бути розроблена зверху вниз [14, с.331]. Послідовність проектування організаційної структури схожа з послідовністю елементів процесу планування.

     Таким чином, був проведений поділ організації  по горизонталі на блоки, що відповідали  найважливішим напрямкам  діяльності по реалізації стратегії:

     - встановити співвідношення  повноважень різних  посад (що було  передбачено посадовими інструкціями). При цьому керівник встановлює ціль команд, або регламентує діяльність кожного відділу, що передбачено в положеннях про відділи, проводить подальший поділ на дрібніші організаційні підрозділи, щоб ефективніше використовувати спеціалізацію і уникати перевантаження керівництва;

     - визначені посадові  обов'язки як сукупність  певних завдань  і функцій, які  також передбачені  посадовою інструкцією,  розробленою на  кожну посадову  особу.

     Таким чином, була сформована організаційна структура  бюрократичного типу.

     Слово "бюрократія" виникає  в асоціації з канцелярською «біганиною», поганою роботою, багатогодинним очікуванням для одержання довідок і форм. Все це дійсно буває, однак не притаманне діяльності ТОВ «Взуття», так як організація невелика за розміром і її діяльність досить спеціалізована, а поведінка співробітників відповідає правилам і задачам організації.

     На  основі аналізу ТОВ «Взуття» , який детально проведено у третій частині роботи можна виділити характерні риси цієї організації, що підтверджують її приналежність до бюрократичного типу.

     По-перше, ієрархія управління для такої невеликої  організації є досить розгалуженою, її ієрархічність визначається одним принципів побудови структури організації - визначенням ліній влади. При дослідженні ієрархії влади, було встановлено, що в даній організації існує три рівні управління , які детально розглядаються в третій частині роботи.

     В організації також  існують правила  і норми поведінки  персоналу, але вони нечисленні і скоріш за все «негласні», та професійні відносини в організації встановлені цими правилами та інструкціями. Статус кожної посадової особи є чітко визначеним посадовими інструкціями де передбачені функціональні обов'язки, права та відповідальність, а також порядок підпорядкування. Кожна посадова особа приймає рішення в межах своєї компетенції і функціональних обов'язків, але вона може проявити ініціативу, хоча напрямок ініціативи теж визначений посадовою інструкцією. Дана організація прагне стабільності, але все більше приходе розуміння того, що зміни є необхідним атрибутом кожної організації в сучасних ринкових умовах. Методика проведення роботи і правила також стабільні, але їх зміна цілком допустима, оскільки організації приходиться адаптуватися до зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, що постійно впливають на ії діяльність. Підбір кадрів до персоналу адміністративного управління здійснюється за професійними якостями, досвідом роботи на протязі якого людина набуває ділових якостей.

     Організаційна структура стає більш  міцною і життєздатною тільки втому випадку, коли в організації  встановлюється чітка  ієрархічна взаємодія  між дорученнями керівництва, тобто коли власний прояв управлінських дій головного керівника здійснюється по всій вертикалі. Саме при таких умовах в організації формується неперервний ланцюг командування, який забезпечує підпорядкування будь-якого суб'єкта діяльності тільки одній особі - вищому керівникові (комерційному директорові).

     Отже, це є основною перевагою  організації бюрократичного типу. Але даний  принцип, при деяких умовах може перетворюватись  у свою протилежність, якщо "дати йому волю", він починає наштовхувати керівника на розширення своїх власних  повноважень за рахунок  утримання свого  контролю над усіма, навіть мілкими структурами  управління. Однак  можливості людини небезмежні. Людина може керувати успішно лише обмеженою  кількістю підлеглих. Вона повинна брати  до уваги реальний діапазон управління, або як цей феномен  ще називають, діапазон контролю. Одержала розповсюдження точка  зору про два типи діапазонів управління - оперативного і штабного. Перший може включати до тридцяти підлеглих, а другий - від  трьох до дев'яти.

     Діапазони контролю впливають  на багато факторів організації. Якщо він  звужений, то структура  організації має  високу концентрацію, якщо ж розширений - плоску. Висока конфігурація обумовлює багаторівневий менеджмент, більше трьох рівнів управління, а плоска - до трьох рівнів. Перша структура, витратна, негнучка, має утруднення в сфері ділової комунікації.

     ТОВ «Взуття» належить до структури плоскої конфігурації, що має певні переваги там, де структура високої конфігурації має недоліки, але вона менш демократична. В магазині керівники використовують в роботі стандартні процедури і приписи. В задачах підлеглих окремих відділів багато спільного, введення нових задач для підлеглих майже відсутнє. Ці ознаки свідчать про широкий діапазон контролю в організації. Але розгалуження торговельної мережі по м. Хмельницькому, а також існування торгових точок в інших містах звужує діапазон контролю.

     Хоча  бюрократія являє  собою розповсюджену  модель формування організації, вона має певні  недоліки. В бюрократичних  структурах виникають  труднощі, що пов'язані  з наданням великого значення стандартизованим правилам, процедурам і нормам, що забезпечують належне виконання  співробітниками  своїх завдань, виконанню  запитів інших  підрозділів, а також  взаємодію з клієнтами та державними установами. Це призводить до того, що організація втрачає гнучкість поведінки, оскільки всі проблеми і питання що тут виникають вирішуються тільки виходячи з прецедентів. Відсутність гнучкості може виникати і у взаємовідносинах працівників в межах організації. Суворе слідування встановленим правилам може породжувати нові проблеми в ході взаємодії, обміну інформацією і координації діяльності різних частин організації. Також це призводить до негнучкості і повному порушенню здатності організації породжувати і вводити нові елементи в процес своєї діяльності. Особливо це стосується тих організацій, яким необхідно по-новому реагувати на швидкі зміни умов ринку і технології, а ТОВ «Взуття» відноситься саме до таких організацій. Та всі недоліки бюрократичного типу даної організації виражені не так яскраво. Дійсно, деяким відділам, в силу їх функціональних обов'язків, приходиться діяти в межах певних правил і норм, але в цілому організація намагається зберігати гнучкість поведінки, що надто важливо в сучасних ринкових умовах.

     Необхідно розуміти, що організаційна  структура - це не застигла форма. Оскільки організаційні  структури застосовуються на планах, то суттєві  зміни в планах можуть викликати  відповідні зміни  в структурі. В  діючих організаціях до процесу зміни  організаційної структури  слід ставитися як до реорганізації, так  як цей процес, як і всі функції  організації, нескінченний. На сьогоднішній день організації, що успішно  функціонують регулярно  оцінюють міру адекватності своїх організаційних структур, і змінюють їх так, як цього вимагають зовнішні умови. Вплив зовнішнього середовища на структуру організації буде розглянутий нижче. Вимоги зовнішнього середовища, в свою чергу, визначаються в ході планування і контролю.

     Організаційна структура ТОВ  «Взуття» зображена у Додатку А.

     Бюрократична  структура управління залишається основною і домінуючою формою організаційної структури. Але в чистому  вигляді не існує  жодного типу організації. Як правило, організаційна  структура має  ознаки декількох  типів організаційних структур. І в прикладі з магазином це підтверджується.

     Комерційний директор магазину має велику кількість різних обов'язків і відповідає за їх виконання, тобто його робота заснована на виконанні ряду завдань які детально будуть розглянуті в третій частині роботи. Іноді виникає необхідність в тому, щоб сконцентрувати всі зусилля на вирішенні однієї задачі. Тому в комерційного директора виникає необхідність в тому, щоб призначити певну особу, яка була б відповідальною за виконання даного завдання, а отже самостійно приймала рішення, визначала виконавців і шляхи вирішення поставленої задачі. Наприклад, виникає необхідність знайти постачальника якого-небудь ексклюзивного товару за найнижчими цінами. Це завдання комерційний директор може доручити торговому відділу та відділу експедирування і чекати його виконання, як правило встановлюються конкретні строки.

     Отже, спостерігаємо прояв  рис проектної  організації:

     - невеликий стабільний  склад робітників  та службовців;

     - мобільність персоналу  (переміщення з  виконання одного  завдання на інше);

     - невелика ієрархія, заохочення неформальних  стосунків, бо  успішна діяльність  в єдиній команді,  і виконання завдання  у встановлений  термін, і з дотриманням  певних вимог навряд  чи може відбуватися  за строго формалізованих  стосунків між  співробітниками;

Асортиментна політика на роздрібному торгівельному підприємстві