Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Аудит фінансової звітності. 2

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки пов’язаний з кардинальними змінам в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до європейського рівня.

Розвиток ринкових відносин в економіці держави об’єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою. Наприклад, створення відкритих акціонерних товариств призвело до зіткнення інтересів акціонерів та управлінців (менеджерів). У зв’язку з цим виникла потреба у незалежному контролі діяльності господарюючих суб’єктів, який би забезпечив підтвердження достовірності їх фінансових звітів. Цей вид діяльності отримав назву „аудит”.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства, щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Основними завданнями аудиту є:

перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
реальність визначення фінансових результатів;
оцінка ефективності внутрішнього контролю;
надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо[1, с 65].

Розрізняють такі види аудиту як: добровільний, обов'язковий, внутрішній і зовнішній.

Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

Обов'язковий аудит проводиться відповідно до Закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності. Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці.

Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань: перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю; перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Внутрішній аудит — незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах. Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання. Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради[1, с 74].

Якщо предмет зовнішнього аудиту стає більш – менш зрозумілим, то внутрішнього у літературі взагалі не має. Бурцев В.В, Корінько М.Д. пишуть: «Предметом внутрішнього аудиту є експертна оцінка адекватності та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою не допущення не бажаних відхилень.

Основними об’єктами внутрішнього аудиту є: система внутрішнього контролю; окремі статті бухгалтерської та оперативної інформації; управлінські рішення, їх ефективність; проекти управлінських рішень; фінансові прогнози; ретроспективний та перспективний аналіз; система оподаткування; внутрішньогосподарський контроль; виконавча дисципліна.

Однак об’єкти внутрішнього аудиту стосуються переважно фінансової звітності, ревізії та тематичних перевірок. Внутрішні аудитори покликані також здійснювати аналіз фінансового стану суб’єктів підприємницької діяльності. Тут об’єктом аудиту стає фінансовий стан підприємства на відповідну звітну дату. При цьому джерелом інформації аналізу фінансового стану стає звітність підприємства. Об’єктом аналізу можуть бути основні засоби, товарні запаси, власний капітал, довгострокові, поточні зобов’язання, витрати, доходи, результати діяльності і т.д. До об’єктів внутрішньогосподарського контролю відносяться ті ж самі об’єкти, що і до внутрішнього аудиту.

З метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль.

Внутрішній контроль - це діяльність, яка здійснюється керівництвом, структурними підрозділами та працівниками Державного казначейства з метою забезпечення:

- додержання вимог законодавства при виконанні покладених на Державне казначейство функцій;

- контролю з боку керівництва за організацією діяльності Державного казначейства, за розподілом повноважень та відповідальності між структурними підрозділами Державного казначейства при виконанні функцій, процесів, операцій;

- достовірності, повноти, об'єктивності та своєчасності надання керівництву Державного казначейства для прийняття управлінських рішень фінансової, бухгалтерської, статистичної, іншої інформації з питань казначейського обслуговування бюджетів, кошторисів розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів тощо;

- ведення фінансово-господарської діяльності згідно із вимогами законодавства;

- контролю за управлінням інформаційними потоками (отриманням, передаванням, зберіганням інформації) та забезпеченням інформаційної безпеки [2, с.156].

Визначення внутрішнього контролю, які подають різні літературні джерела можна побачити у таблиці 1.1.

Внутрішній контроль − це сукупність правил і процедур, які створюються керівництвом суб’єкта господарювання для забезпечення:

-досягнення цілей найбільш ефективним способом;

-відповідності діяльності законам та нормативно-правовим актам;

-збереження майна та інформації; попередження зловживань і помилок;

-належного бухгалтерського обліку та правильності і своєчасності складання фінансової звітності.

Основні визначення поняття «внутрішньогосподарський контроль» і «внутрішній аудит», що аналізуються і порівнюються в даному курсовому проекті ми подамо в таблиці 1.1 для кращого розуміння і сприймання.

Таблиця 1.1

Визначення поняття внутрішнього контролю та аудиту в різних літературних та наукових джерелах:

№	Джерело	Визначення
1	Майданевич П.Н., Волошина Є.І. [3]	Внутрішній аудит – це функція, яка надає незалежні, об’єктивні гарантії та консультації, спрямовані на удосконалення господарської діяльності (с. 312)
2	Бутинець Ф. Ф. [5]	Організована на підприємстві, діюча в інтересах його керівництва та (або) власників і регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю (с. 188)
3	Бурцев В.В. [6]	Внутрішній контроль організації – це здійснення суб’єктами організації, наділеними відповідними повноваженнями (суб’єкти внутрішнього контролю), або в автоматичному режимі, заданому зазначеними суб’єктами і під їхнім керуванням, наступних дій: а) визначення фактичного стану чи дії керованої ланки системи керування організацією (об’єкта контролю); б) порівняння фактичних даних з необхідними, тобто з базою порівняння, прийнятою в організації, заданою ззовні, або заснованою на раціональності; в) оцінка відхилень, що перевищують гранично припустимий рівень, і ступеня їхнього впливу на аспекти функціонування організацій; г) виявлення причин даних відхилень (с. 15)
4	Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устинко О.А., Юрій С.І. [8]	Внутрішній аудит – форма внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, яку проводять штатні працівники, щоб допомогти керівникам ефективно виконувати свої функції (с. 33)
5	Національні нормативи аудиту [9]	Внутрішній аудит – діяльність внутрішньої аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів) підприємства, яку, незалежно від назви, можна розглядати як окремий вид аудиторських послуг, що надаються незалежним аудитором підприємству (с. 170)
6	Мельник В.М., Пантелєєв А.С., Звєздін А.Л. [10]	Внутрішній аудит – це організована на економічному суб’єкті в інтересах органів його управління і регламентована його внутрішніми документами діяльність по перевірці та оцінці роботи цього суб’єкту з метою встановлення надійності та ефективності функціонування окремих складових системи внутрішнього контролю (с. 56)
7	Пантелєєв В.П., Корінько М.Д.[11]	Внутрішній аудит – це діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб’єкта господарювання і яку виконує окремий його відділ чи окрема особа (с. 23)
8	Пшенична А.Ж. [14]	Внутрішній аудит дає оцінку контрольним процедурам та механізму внутрішнього контролю (с. 238)
9	Пономаренко П.Г. [15]	Внутрішній аудит – це перевірка дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і надійності функціонування внутрішнього контролю (с. 351)

Продовження табл.1.1

10	Фоміна Т.В. [16]	Внутрішній аудит – регламентована внутрішніми документами організації (підприємства) діяльність, яка здійснюється представниками спеціального контрольного органу в рамках допомоги органам управління (зборам засновників, спостережній раді, раді директорів, виконавчому органу) (с. 443)
11	Сухарєва Л., Ретюнських О. [17]	Внутрішній аудит банку – це незалежна об’єктивна діяльність у вигляді перевірок і управлінського консультування, спрямована на підвищення й удосконалення діяльності банку привнесенням систематизованого підходу до оцінки та поліпшення ефективності процесів управління ризиками, системою внутрішнього контролю і його організації (с. 62)
12	Петрик О.А., Савченко В.Я [18]	«Внутрішній аудит є не залежною діяльністю в організації з перевірки й оцінювання її роботи в її інтересах, тобто це діяльність з надання не залежних та об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на удосконалення господарської діяльності організації» [367]

Отже, проаналізувавши поняття «внутрішньогосподарський контроль» і «внутрішній аудит» в деяких джерелах спеціальної літератури ми побачила, що хоча в науковій літературі він трактується по різному, тобто відсутня однозначність розуміння його поняття, але суть його залишається однаковою. Наприклад автори підручників з аудиту під редакцією Бутинця Ф.Ф зазначають, що внутрішньогосподарський контроль представляє собою незалежну оцінку відповідності діяльності підприємства поставленим цілям і завданням. Петрик О.А. представляє внутрішній аудит, як не залежну діяльність в організації з перевірки й оцінювання її роботи в її інтересах, тобто це діяльність з надання не залежних та об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на удосконалення господарської діяльності організації. Детально аналізувати кожне визначення не має сенсу, оскільки кожен автор, який видав підручник трактує дані терміни виходячи із власних потреб управління, що не можна вважати не правильними.

Метою внутрішнього контролю є своєчасне виявлення та надання інформації органам управління про відхилення в елементах фінансово-господарської діяльності на підприємстві [14, с.87].

Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання підтверджує важливість і необхідність упровадження внутрішнього контролю, який:

виконує роль спеціального механізму спостереження на підприємстві,
забезпечує реалізацію місії, цілей і стратегічних пріоритетів,
суттєво впливає на виявлення та мобілізацію наявних резервів виробництва,
сприяє підвищенню ефективності та якості роботи, збереженню власності, посиленню економії, аналізу причин та умов, які спричиняють шахрайство, нестачі та здійснення крадіжок.

Внутрішній контроль є одним із важелів управління підприємствами. Це пояснюється тим, що внутрішній контроль гнучко трансформувався у сучасних умовах в ефективний інструмент управління, тому що, по-перше, його складовими є контрольне середовище, контроль облікової системи, контрольні процедури; по-друге, виявлення ризиків і робота у напрямку їх зниження, виявлення причин і умов, які сприяють виникненню нестач, надлишків, суттєвих викривлень фінансової звітності та здійсненню зловживань, шахрайства, стають факторами удосконалення управління; по-третє, він забезпечує коригування управлінських рішень відповідно до визначених орієнтирів і загальної стратегії. Необхідність посилення внутрішнього контролю на різних рівнях управління сучасними підприємствами зумовлена посиленням конкурентної боротьби та зростанням кількості проблемних підприємств і пов'язана не лише із загальною макроекономічною нестабільністю, а й з дією негативних факторів, що виникають унаслідок підвищених ризиків господарської політики, слабкості стратегічного планування, не завжди кваліфікованого управління.

Дослідження показало, що функції контролю глибоко інтегровані з іншими функціями управління, а, окрім того, існує інформаційна інтеграція всередині функції контролю.

Мета внутрішнього контролю визначає його основні функції:

інформаційну - забезпечення власника, керівництва підприємства достовірною інформацією для прийняття управлінських рішень; планування - дозволяє одержати достатню кількість доказів; сприяє раціоналізації витрат на проведення перевірки; забезпечує добрі взаємини з керівництвом, робітниками у процесі перевірки та сприяє якісному виконанню робіт;
діагностичну - дозволяє виявляти та систематизувати (за рівнями впливу на розвиток підприємства) основні причини негативних явищ: кризи, банкрутства;
координаційну - забезпечення безперервності процесу внутрішнього контролю шляхом досягнення узгодженості в роботі всіх суб’єктів внутрішнього контролю і персоналу підприємства через механізм налагодження раціональних зв’язків (комунікацій) між ними;
організаційно-розподільчу - полягає в організації взаємодії та розподілу обов'язків або повноважень між суб’єктами внутрішнього контролю;
превентивну − виявлення і дослідження фактичного стану справ, зіставлення його з поставленою метою, оцінка ефективності діяльності, вжиття заходів з усунення виявлених порушень;
нагляду - забезпечення визначення головних моментів при перевірці якості внутрішнього контролю. Особливості системи внутрішнього контролю, які застосовуються у тих чи інших умовах, визначаються функціональним аспектом контролю [2, с.154].

Завдання внутрішньогосподарського контролю наступні:

надавання інформації про процеси, що відбуваються;
надавання допомоги в прийнятті найбільш доцільних управлінських рішень;
оцінка правильності прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання;
своєчасне виявлення та усунення умов і факторів, яккі заважають ефективному веденню виробництва;
коригування діяльності суб’єкта господарювання та його структурних підрозділів[14, с.228].

Видами внутрішнього контролю, згідно Державного казначейства України є: фінансовий, адміністративний, технологічний контроль (див. Рис.1).

Рис. 1 Види внутрішнього контролю

Фінансовий контроль - перевірка відповідності виконуваних операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку та звітності вимогам законодавства України.

Адміністративний контроль - перевірка відповідності процесів, виконуваних операцій та/або прийнятих рішень нормативно-правовим актам Державного казначейства, дорученням керівництва, визначеним внутрішнім технологічним регламентам, повноваженням та відповідальності працівників.

Технологічний контроль - перевірка додержання установлених правил ведення процесів та послідовності здійснення операцій.

Розрізняють такі форми внутрішнього контролю як: попередній, поточний, послідуючий контроль.

Попередній контроль - контроль, який передує прийняттю управлінського рішення чи здійсненню фінансових, адміністративних, технологічних операцій, і являє собою комплекс контрольних заходів, направлений на упередження можливих помилок та/або порушень.

Поточний контроль - контроль, який здійснюється в процесі здійснення фінансових, адміністративних, технологічних операцій, і являє собою комплекс контрольних заходів, направлений на упередження можливих помилок та/або порушень.

Послідуючий контроль - контроль, який здійснюється після прийняття управлінських рішень, проведення фінансових, адміністративних, технологічних операцій, і являє собою комплекс контрольних заходів, направлений на виявлення і усунення помилок та/або незаконних дій [23, с.179].

Отже ми можемо зробити висновок у внутрішнього аудиту і внутрішньогосподарського контролю є спільна мета, тобто контроль за здійснення фінансово-господарської діяльності на всіх її етапах, аналіз основних показників, перевірка звітів, надання допомоги персоналу підприємства, розроблення рекомендацій керівництву підприємства. Об’єктивно першим етапом внутрішнього аудиту має бути виявлення проблем на підприємстві, визначення пріоритетних напрямків контролю, а вже потім здійснення другого етапу - планування. Наступний, третій етап, етап – збирання та оцінювання інформації. На четвертому етапі внутрішній аудитор здійснює узагальнення зібраних даних, формулювання висновків та рекомендацій, а на п’ятому етапі – отримує від керівництва підприємства офіційну відповідь на свій звіт та контролює виконання розроблених рекомендацій і заходів.

В таблиці 1.2. ми подали основні нормативні та законодавчі акти, положення, інструкції, міжнародні стандарти, які використовуються на підприємстві при здійсненні господарської діяльності.

Таблиця 1.2

Нормативна та законодавча база внутрішньогосподарського контролю та внутрішнього аудиту

Нормативні та законодавчі акти	Сутність
1	2
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [35]	Цей Закон Значною мірою впорядковує процес ведення бухгалтерського обліку в Україні. Його було розроблено відповідно до міжнародної практики і перш за все – міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Закон складається з 5 розділів та 15 статей. В ньому визначені основні принципи бухгалтерського обліку, а саме: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, перевалювання сутності над формою, історична собівартість, єдиний грошовий вимірник та періодичність.
Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93, ВВР, 1993, N 23,[39] .	Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.
Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» [34]	Цей Закон визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, головні завдання державної контрольно-ревізійної служби, Законодавство, яким керується державна контрольно-ревізійна служба, права та обов’язки, відповідальність держаної контрольно ревізійної служби.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку[36]	Положення встановлює порядок створення, приймання і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими операціями незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 [36]	Положення встановлює порядок створення, приймання і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими операціями незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Положення(стандарт) бухгалтерського обліку [33].	Це затверджені положення ( стандарти) бухгалтерського обліку та фінансової звітності України. Вони містять інформації про основні засоби, не матеріальні активи, запаси, дебіторську заборгованість, зобов’язання, фінансові інвестиції, фінансові інструменти, оренда, дохід, витрати, податок на прибуток, будівельні контракти, об’єднання підприємств, консолідована фінансова звітність, вплив змін валютних курсів, вплив інфляції, прибуток на акцію, виплата працівникам, вимоги до фінансової звітності і т.д
Інструкція №291.[38]	Визначає відповідні рахунки активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств за допомогою яких проводиться бухгалтерський облік.

Продовження табл.1.2

1	2
МСА 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль»[27]	В стандарті передбачено, що аудитор повинен достатньо розуміти систему обліку та внутрішнього контролю, щоб правильно спланувати аудиторську перевірку і розробити ефективний аудиторський підхід з метою зменшення аудиторського ризику і його компонентів (властивого ризику, ризику контролю та ризику не виявлення).
Міжнародний стандарт аудиту 401 «Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем» [28]	Цей МСА передбачає розгляд вплив середовища комп’ютерних інформаційних систем на аудиторську перевірку. Визначення впливу середовища на: процедури, які виконуються для вивчення системи обліку і управління клієнта; оцінку властивого ризику та ризику управління; планування аудиту й ефективність тестів управління та незалежних процедур перевірки.
Міжнародний стандарт аудиту 402 «Аудит у середовищі комп’ютерних інформаційних систем» [29]	В цьому МСА передбачається визначення положень та надання рекомендацій аудиторові, клієнт якого звертається до організації, що надає послуги.
МСА 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту» [30]	В цьому стандарті описуються обов’язки, відповідальність внутрішнього аудитора, функції до яких входять, зокрема, перевірка, оцінювання та моніторинг відповідності й функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю. Зазначається, що внутрішній аудит є підрозділом суб'єкта господарювання. Незалежно від ступеня самостійності та об'єктивності внутрішнього аудиту він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів.
Міжнародний стандарт аудиту 620 «Використання роботи експерта» [31]	Регламентування положень та надання рекомендацій щодо використання роботи експерта як аудиторського доказу. Аудитор повинен отримати достатні докази того, що така робота відповідає завданням аудиторської перевірки.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» [32]	У Плані рахунків наведено систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, необхідних для відображення діяльності підприємств, організацій та установ. В Україні застосовують чотири плани рахунків

Отже розглянувши основні нормативні та законодавчі акти, які внутрішній аудитор використовує під час здійснення перевірки та контролю на підприємстві можна зробити висновок про те, що в Україні більша увага приділяється зовнішньому аудиту, який здійснюється не залежними аудиторськими фірмами, ніж внутрішньому аудиту підприємств.

Згідно діючих МСА, внутрішній аудит є підрозділом суб’єкта господарювання. В реальному випадку служба внутрішнього аудиту звітує перед управлінським персоналом найвищого рівня і не несе іншої відповідальності.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють внутрішній контроль є:

Наказ Державного агентства України з інвестицій та інновацій 25.07.2008 N 59, Порядок «Про здійснення внутрішнього фінансового контролю за роботою підприємств та установ, що належать до сфери управління Державного агентства України з інвестицій та інновацій»,
Проект Закону України «Про державний внутрішній фінансовий контроль», Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11 серпня 1994 р. N 69.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тому термін управлінський облік з'явився в ухваленому 1999 року Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" як синонім внутрішньогосподарського обліку. Цей Закон містить таке визначення: "Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством". Стаття 8 Закону передбачає, що підприємство самостійно розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку[25, с.253].

Закон України «Про державний внутрішній фінансовий контроль» визначає загальні правові засади організації, здійснення та регулювання державного внутрішнього фінансового контролю. У цьому законі подані визначення державного внутрішнього фінансового контролю та внутрішнього контролю:

1) державний внутрішній фінансовий контроль – здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, провадження діяльності з їх гармонізації з метою забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості.

Аудит фінансової звітності. 2 📙 Курсовая → 🆔 32906