Аудит операцій з руху коштів у касі і на розрахунковому рахунку

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

1. Цілі і задачі аудиту операцій з грошовими коштами…………………..4
2. Нормативно-правове регулювання операцій з грошовими

коштами…………………………………………………………………...7

3. Оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення зон ризику…..14
4. Зміст програми аудиторської перевірки руху грошових коштів

в касі та розрахункових рахунках банку………………………………18

5. Збір аудиторських доказів та оформлення робочих документів…….24
6. Типова кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів………..29
7. Аудиторський висновок за результатами перевірки………………….34

ВИСНОВОК………………………………………………………………….…37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………39

ДОДАТКИ……………………………………………………………………....41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

У процесі господарської  діяльності у суб’єктів підприємницької діяльності виникають взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями,  працівниками і окремими особами. Тобто здійснюють як готівкові так і безготівкові розрахунки, як правило у грошовій формі. Для цього кожне підприємство має касу для розрахунків готівкою і відкриті в установах банків поточні рахунки для безготівкового обігу, а також зберігання власних коштів.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства, а  грошові операції носять масовий  характер і охоплюють практично  всі сфери господарської діяльності підприємства, тому грошові кошти є найбільш вразливими до порушень і зловживань. Як правило, операції руху грошових коштів підлягають суцільній аудиторській перевірці.

Стан поточних зобов'язань  і розрахунків найбільш точно  відображає рівень організації у суб'єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності, а також бухгалтерського обліку.

Метою курсової роботи є  ознайомлення з методикою проведення аудиту грошових коштів, здатністю  виявляти суттєві зони ризику, уміння виявляти допущені помилки, зловживання, правопорушення в грошовій сфері і передбачати можливість наслідків цих порушень для підприємства.

Ця курсова робота містить сім розділів, 4 таблиці, 4 рисунка, 7 додатків.

При написанні курсової роботи були використані законодавчі акти України з питань економічного врегулювання аудиту коштів, Постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів, Інструкції, Положення та іншу нормативну базу, а також економічну літературу з питань організаційних процедур аудиту грошових коштів та періодичні видання.

 

 

 

 

1. ЦІЛІ І ЗАДАЧІ АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ З ГРОШОВИМИ КОШТАМИ 

 

 

Метою аудиту операцій з грошовими коштами є встановлення законності і достовірності цих операцій та правильності їх відображення  в обліку та фінансовій звітності та доведення цієї істини через висновок до користувачів [1].

Найбільш загальною  ціллю перевірки грошових коштів є:

- вивчення правильності  зберігання;

- встановлення правильності  оприбуткування;

- встановлення правильності  витрачання.

При цьому до основних завдань аудиту операцій з грошовими коштами:

• ознайомлення з умовами збереження готівки та грошових документів у касі;
• перевірка фактичного порядку документального оформлення операцій по надходженню та витрачанню грошових коштів, веденню касової книги, обліку касових операцій;
• дотримання ліміту готівки в касі й умов видачі грошей під звіт на операційні та інші потреби;
• перевірка дотримання касової дисципліни;
• застосування реєстраторів розрахункових операцій;
• дотримання умов зберігання грошових коштів;
• перевірка дотримання законності і доцільності проведення певних операцій з готівковими коштами і грошовими коштами на рахунках банку;
• перевірка своєчасності і повноти використання грошових коштів на рахунках в банку та реальності і повноти відображення в обліку оприбуткування і витрачання грошових коштів на рахунках банку;
• перевірка напрямків використання грошових коштів на рахунках банку та реальність розрахунків  кредиторами;
• виявлення своєчасності перерахування заборгованості клієнтам;
• виявлення своєчасності отримання готівкових коштів на заробітну плату;
• виявлення повноти надходження короткострокових і довгострокових фінансових і капітальних інвестицій;
• виявлення правильності розрахунків за векселями;
• виявлення правильності розрахунків за власним капіталом та забезпеченням зобов’язань;
• виявлення правильності розрахунків за доходами та іншими операціями.

Інформація  про наявність та рух готівкових коштів знаходить відображення на рахунку 30 "Каса" та в бухгалтерській звітності: Ф. 1 "Баланс", розділ II, у складі рядків 230 і 240; Ф. 3 "Звіт про рух грошових коштів"; Ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності", розділ VI "Грошові кошти", рядок 640 [2].

При аудиті операцій з  грошовими коштами використовуються наступні джерела інформації: касові плани, прибуткові і видаткові касові ордери і виправдовуючи документи, додані до них, касові книги і звіти касира; банківські виписки по поточних та інших банківських рахунках, первинні документи до виписок банку: платіжні доручення, меморіальні ордери, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, акредитиви; чекові книжки, корінці використаних чеків і анульовані чеки; журнали реєстрації касових ордерів, а також дані синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку по всіх операціях із грошовими коштами, відомості на видачу заробітної плати, журнали-ордери № 1, № 2, № 7; головна книга звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок), акти перевірок каси контролюючими органами.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1. Бланки документів для операцій з грошовими коштами.

1	КО-1	Прибутковий касовий  ордер (ПКО)	Надходження готівки  в касу
2	КО-2	Видатковий касовий  ордер (ВКО)	Видача готівки  з каси
3	КО-3	Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів	Для реєстрації в бухгалтерії ПКО, ВКО, чи документів, що їх замінюють
4	КО-4	Касова книга	Для обліку касиром операцій з готівкою
5	КО-5	Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей	Для обліку руху коштів в касі
6		Грошовий чек	Для одержання готівки з рахунку в банку
7		Об'ява на внесок готівки	Для внесення готівки на рахунок в банку
8		Супровідна відомість до сумки з грошовою виручкою	Застосовується при здачі готівки інкасатору
9	ФКЧ-1	Фіскальний касовий чек на товари (послуги)	Розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій (РРО) при проведенні розрахунків за продані товари(надані послуги)
10	ФКЧ-2	Фіскальний касовий чек видачі коштів	Розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, компенсації послуг, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державній лотереї та в інших випадках
11	РК-1	Розрахункова квитанція	Використовується при реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги), при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, компенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках
12	П-53	Платіжна відомість	Виплата грошових коштів з каси декількома особам
13	П-49	Розрахунково-платіжна відомість	Розрахунок виплат по заробітній платі та її виплата з каси
14		Платіжне доручення	Письмове доручення банку, який обслуговує підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в банку на рахунок постачальника

2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ГРОШОВИМИ КОШТАМИИ

 

Для роботи аудитора украй  важливо знати перелік нормативних  документів, що регулюють господарську діяльність підприємства, уміти застосовувати  їх при перевірці і, не лише операцій з руху грошових коштів.

Сукупність нормативних  документів  є нормативною базою для роботи аудитора. ЇЇ можна розділити на зовнішню і внутрішню. Зовнішня включає законодавчі акти, розроблені центральними органами влади: у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів  з  обліку  і звітності, матеріалів з  оподаткування,  національні  положення  (стандарти) бухгалтерського обліку та  національних  нормативів  аудиту.  Внутрішня нормативна база - облікова  політика  суб'єкта,   різні методичні,  інструкційні, розпорядчі документи з організації  фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції).

Касові операції підприємства регулюються Положенням про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Вимоги цього Положення  поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств  поштового зв'язку) незалежно від  їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними [3, с. 242].

Суб’єкти підприємницької  діяльності, які мають поточні рахунки в установах банків, зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями в безготівковій та готівковій формі в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України [3].

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з  підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми. Також розрахунки готівкою суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб здійснюються через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

При проведенні аудиту слід встановити відповідність здійснених готівково-розрахункових операцій чинному законодавству.

Готівкові розрахунки одного підприємства з іншим повинні здійснюватися із дотриманням обмежень встановлених чинним законодавством. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно безготівково. Проте кількість суб’єктів, з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Указані обмеження не стосуються розрахунків підприємств або підприємців з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження [3].

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси [3, с. 243].

Розрахунки готівкою суб’єктів підприємницької діяльності між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, підтверджуючих факт продажу або повернення товарів, надання послуг, отримання чи повернення коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Розрахунки за готівку  підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) згідно із Законом України від 01.06.2000 № 1776 "Про внесення змін до Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 (із змінами і доповненнями).

Із загальних правил застосування РРО тринадцять пунктів статті 9 Закону про РРО визначають суб'єктів і умови, за наявності яких РРО не застосовуються. До таких суб'єктів відносяться підприємства, установи й організації всіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування і послуг, і тільки за однієї умови - торгівля продукцією власного виробництва. Необхідно звернути увагу на два моменти:

• до цієї норми не потрапляють приватні підприємці, які торгують продукцією власного виробництва, або знаходяться на спрощеній системі оподаткування;
• йдеться лише про продукцію (а послуга є не продукцією, а дією по відношенню до інших осіб).

За порушення норм цього Закону передбачені штрафні санкції.

Розрахунки готівкою фізичних осіб з підприємствами за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) можуть також проводитися через установи банків у порядку, визначеному Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків. Зазначені розрахунки здійснюються без надходження коштів до каси підприємства і відображення цієї операції в касовій книзі, а проводяться фізичними особами шляхом унесення готівки на внутрішні банківські рахунки і подальшого перерахування установою банку цих коштів на поточні рахунки підприємств та є для фізичних осіб (платників коштів) готівковими, а для підприємств (одержувачів коштів) безготівковими.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки  в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець дня в межах  затвердженого ліміту каси. Порядок  установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами договору на розрахунково-касове обслуговування покладена на підприємства.

Підприємства зобов'язані  здавати готівкову виручку понад  установлений ліміт каси в порядку  і строки, визначені установою  банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Оприбуткуванням готівки  в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в  повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у  встановленому порядку прибутковим  касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів. При проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК зі складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасаторів одержану ними готівкову виручку. Ці підрозділи мають також вести касову книгу (згідно з пунктом 4.2 Положення) та оприбутковувати готівку в своїх касах.

Готівкова виручка підприємств (підприємців) може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Для здійснення безготівкових  грошових розрахунків суб'єкти господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті. Порядок відкриття банками рахунків для суб'єктів господарювання визначений Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003  N 492, зі змінами і доповненнями.

Клієнт має право  обрати будь який банк України для  відкриття рахунка та зберігання своїх коштів.

Розрахунки між юридичними особами, пов'язані з провадженням ними підприємницької діяльності, регулюються  цивільним правом (розділ 74 "Розрахунки"), нормативними документами НБУ та іншими нормативними документами.

Порядок проведення розрахунків  у національній валюті встановлений Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004  N 22, зі змінами і доповненнями.

Форми розрахунків, передбачені  Інструкцією, наведені на рис. 2.1. При проведенні аудиторського дослідження безготівкових розрахункових операцій аудитор повинен знати, що:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Класифікація розрахунків  у національній валюті

 

Порядок проведення розрахунків  у іноземній валюті регулюється  Законом України від 19.02.93 p., зі змінами  і доповненнями.

Виручка резидентів у  іноземній валюті підлягає зарахуванню на її валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, визначені в контрактах, але не пізніше ніж через 90 календарних днів віддати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Форми розрахунків  в іноземній валюті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРЛЮ І ВИЯВЛЕННЯ ЗОН РИЗИКУ

 

Внутрішній контроль має велике значення у справі здійснення удосконалення господарських процесів, налагодження всього механізму управління, посилення економічного використання засобів, зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності підприємств.

Основними завданнями контролю грошових коштів є:

• перевірка збереження грошових коштів у касі, на банківських рахунках і в розрахунках;
• перевірка цільового використання коштів;
• перевірка правильності стану господарських операцій з руху грошових коштів;
• перевірка вчасності зарахування грошових коштів на рахунки банку;
• перевірка вчасності оприбуткування грошових коштів у касу;
• перевірка вчасності повернення коштів підзвітними особами;
• перевірка вчасності перерахування коштів з метою погашення заборгованості за податками та іншими розрахунками.

Крім того, перевіряють повноту надходжень грошових коштів від реалізації продукції, робіт, послуг та інших дебіторів.

У своїй роботі аудитор  значну увагу звертає на рівень внутрішнього контролю на підприємстві, від якого  значною мірою залежить обсяг  перевірки, її особливості тощо. Тестування внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій повинно дати інформацію (або спростувати її) про те, що на підприємстві:

• несумісні обов'язки розподілені;
• касові операції здійснюються у відповідності з чинним законодавством;
• збереження грошових коштів забезпечене належним чином;
• касові операції належним чином контролюються.
• безготівкові операції здійснюються у відповідності з чинним законодавством;
• усі операції витрачання грошових коштів із рахунків у банках санкціоновані відповідною особою;
• усі безготівкові операції відображаються в обліку;
• усі бартерні операції відповідають чинному законодавству і санкціоновані відповідальною особою.

З цією метою аудитор вивчає такі питання:

• наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;
• наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок;
• наявність ознак формального проведення перевірок каси: призначення в комісії по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акта, які свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується та ін.;
• надання права підпису прибуткових і видаткових касових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;
• формальне проведення перевірок каси при зміні (звільненні) касирів;
• відсутність у штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;
• наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;
• застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням. Відповідальність за дотримання порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємств, головного бухгалтера і касира [3, с. 254].

Оцінюючи систему внутрішнього контролю і системи обліку слід пам’ятати, що більшість розрахунків здійснюється через банк, тому слід ретельно перевірити цю систему, перш ніж довіряти їй.

При проведенні оцінки системи  внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор використовує різні процедури, одна з яких опитування. Така процедура допомагає виявити слабкі сторони в системі контролю. Наприклад: результати опитування можуть виявити, що касир не знає, чи є на підприємстві наказ про раптові ревізії каси, або керівництво не звернуло уваги на укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Також розбіжності у відповідях на одні запитання аудитора вкажуть на слабкі сторони внутрішнього контролю.

Крим того, виявити  слабкі міста, зони ризику допомагає  вивчення актів перевірки дотримання порядку ведення операцій з грошовими коштами контролюючими органами.

За необхідністю аудитор  може брати участь в інвентаризації готівки в касі, але тільки як спостерігач. Процедури проводяться  в тому ж порядку що і контролюючими  органами, але здебільшого вибірково, для встановлення суттєвих відхилень, які впливають на об'єктивність звітних даних.

Суцільна перевірка  проводиться із замовлення клієнта  або при дуже низькій оцінці системи  внутрішнього контролю.

Результати вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій оформлюються в робочому документі, зразок якого наведено в додатку 1 «Тест внутрішнього контрою готівково-розрахункових операцій».

Що стосується аудиту грошових коштів на поточних рахунках банку, на ознайомчому етапі необхідно встановити, які рахунки відкриті та в яких банка, ознайомитись із договорами на банківське обслуговування, з депозитними договорами, встановити наявність грошових коштів на момент перевірки.

Інформацію про наявність рахунків у банку слід відобразити у робочому документі, зразок якого наведено в додатку 2.

На подальшому етапі необхідно оцінити систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, зразок тесу внутрішнього контролю руху грошових коштів на рахунках банку наведено в додатку 3.

 

Тестування надає змогу оцінити систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, встановити ризик контролю і обліку, та ризик не виявлення. При низькому рівні ризику не виявлення аудитор може покластися на результати роботи суб’єктів внутрішнього контролю і зменшити кількість аудиторських процедур, при високому – кількість аудиторських процедур планується за максимумом, і, за необхідності, може плануватися суцільна перевірка [3, с. 289].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ЗМІСТ ПРОГРАМИ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ В КАСІ ТА РОЗРАХУНКОВИХ РАХУНКАХ БАНКУ

 

При проведенні аудиту руху грошових коштів аудитор залежно  від оцінки внутрішнього контролю обирає метод організації перевірки (суцільний, вибірковий чи комбінований) та кількість  і види аудиторських процедур, які фіксує в програмі аудиту [3, с. 257].

Програма аудиту - це документ, що містить перелік завдань у  визначеній послідовності їх виконання, за допомогою яких отримуються достатні та надійні аудиторські докази у  відповідності до мети перевірки  щодо конкретного клієнта. Іншими словами - це докладні інструкції, яких повинні дотримуватися працівники аудиторської фірми в процесі здійснення аудиту фінансової звітності чи виконанні інших завдань [5].