Аудит операцій з основними засобами на підприємстві

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ  ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ  НА ПІДПРИЄМСТВІ………………………..5

1.1. Облік  основних засобів на підприємстві……………………………………5

1.2. Облік  нематеріальних активів підприємства…………………………….....8

1.3. Організація  проведення аудиту операцій з  основними засобами  і нематеріальними активами на підприємстві…………………………………...18

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ НАЯВНОСТІ  ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ………………………………………………………………...25

2.1. Аудит  операцій з основними засобами на підприємстві…………………25

2.2. Аудит  операцій з нематеріальними активами  на підприємстві………….29

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ  АУДИТУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ…………………..35

Висновки……………………………………………………………………...37

Список використаної літератури…………………………………...39

ДОДАТКИ..............................................................................................................41

ВСТУП

Розвиток  України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних  відносин, виникненням акціонерних  компаній, товариств, різних фондів. Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб’єктів господарювання. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів. Тема дослідження даної курсової роботи у світі законодавчих та нормативних актів є дуже актуальною, тому що вона дає можливість охарактеризувати майновий стан підприємства, його виробничі потужності, а також ефективність виробничої діяльності в цілому.

Аудит основних засобів та нематеріальних активів  підприємства є одним за найважливіших напрямків аудиторської перевірки ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства. Мета аудиту основних засобів та нематеріальних активів - встановити дотримання підприємством вимог щодо обліку та відображення в первинних документах та фінансовій звітності інформації стосовно основних засобів та нематеріальних активів згідно вимог Міжнародних стандартів аудиту, а також П(с)БО 7 «Основні засоби», П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» та чинного законодавства. Аудит основних засобів та нематеріальних активів повинен сприяти ефективній роботі, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку. Аудит основних засобів та нематеріальних активів є актуальним напрямком аудиторської перевірки підприємств різноманітних галузей народного господарства у зв’язку з тим, що саме необоротні активи забезпечують та обслуговують виробничий процес на підприємствах України, від їх правильного обліку та використання залежить стан виробничих потужностей підприємства, які задіяні у виробництві продукції, залежить попит на неї на ринку, її якість та завоювання цією продукцією певної частини ринку. Аудит нематеріальних активів – це цілісний процес аудиторської перевірки, що може здійснюватися в різних формах: у формі внутрішнього або зовнішнього аудиту, обов’язкового або ініціативного, первинного або узгодженого тощо. Об’єкти аудиту основних засобів та нематеріальних активів досить багатогранні, до них належать здійснювані господарські процеси, які в сукупності складають господарську діяльність суб’єкта, що перевіряється; це документально зафіксована інформація про наявність і рух засобів підприємства та джерел їх формування. Під час аудиторської перевірки аудиторами, при перевірці основних засобів та нематеріальних активів, можуть використовуватися наступні методи аудиту:

1) Методичні  прийоми проведення аудиту: фактична та документальна перевірка, підтвердження, обстеження, перевірка механічної точності, спеціальна перевірка;

2) Методичні  прийоми організації: суцільний, вибірковий, аналітичний, комбінований.

В цій  роботі будуть розглянуті наступні питання: теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності; загальні принципи організації аудиту; методика аудиту основних засобів та нематеріальних активів підприємства; оцінка стану внутрішньогосподарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ  ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Облік основних засобів на підприємстві

Методологічні основи формування в  бухгалтерському обліку інформації про основні засоби підприємств  всіх форм власності (крім бюджетних  установ) і розкриття цієї інформації в фінансовій звітності регламентуються  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 7 "Основні засоби" (далі - П(С)БО 7)6. Відповідно з П(С)БО 7 в основних засобах підприємство повинно обліковувати матеріальні активи, які утримуються:

а) з метою їх використання в  процесі виробництва робіт, послуг (продукції) чи постачання товарів;

б) для здійснення адміністративних, збутових і соціально-культурних функцій;

в) з метою передачі в оренду іншим особам тощо.

Очікуваний термін використання (експлуатації) таких активів більше одного року (365 днів) або операційного циклу, якщо він довший за рік.

Критерії визнання основних засобів  аналогічні критеріям визнання, які  застосовуються для всіх активів. В  П(С)БО 7 вони приведені в п.6 і в п.4, в яких наведено визначення основних засобів. Окрім цього, в П(С)БО 7 і інших інформаційних джерелах7, зокрема в Посібнику з бухгалтерського обліку (ІВТСІ)8, прописано ряд інших термінів, теоретичних аспектів і вимог щодо організації ведення обліку основних засобів в новій системі бухгалтерського обліку. До них належать: об'єкт та одиниця обліку основних засобів, строк корисного використання, відображення на рахунках бухгалтерського обліку власних, орендованих та інших основних засобів і вимоги щодо їх інвентаризації.

Для підприємств особливо актуальним є питання здійснення правильної класифікації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів у відповідності до вимог п.5.1-5.3 П(С)БО 7.

До 1 липня 2000 р. класифікація основних засобів в бухгалтерському обліку співпадала з класифікацією основних фондів, що застосовувалась в податкових цілях . Після зазначеної дати ситуація змінилася докорінно і тепер це дві різних класифікації, кожна з яких побудована на своїх принципах.

Методологічні зміни обліку основних засобів згідно П(С)БО 7 торкнулися всіх стадій обліку основних засобів підприємств: надходження (п.п.7-13), перебування на балансі (в експлуатації) - п.п.14-15, 16-20, амортизація - 22-30, 31-32 та вибуття (п.п. 33-35). Методологія відображення операцій з основними засобами на стадії надходження на баланс залежить від розрахункових умов і мети їх придбання або отримання (за грошові кошти, в обмін на подібні активи, безоплатне отримання чи внесок засновників в статутну діяльність тощо). Формування первісної вартості об'єктів основних засобів відбувається на стадії їх надходження, а протягом терміну експлуатації ця вартість може змінюватися (зменшуватися, збільшуватися (капіталізуватися) тощо. Розглянемо деякі особливості відображення в обліку підприємствами надходження основних засобів шляхом:

• отримання основних засобів у рахунок внесків до статутного капіталу;
• безоплатного отримання від інших юридичних осіб (державних підприємств, господарських товариств, бюджетних установ тощо);
• придбання малоцінних необоротних матеріальних активів.

Облік основних засобів, отриманих як внесок до статутного капіталу

Перед тим, як відобразити в бухгалтерському  обліку (поставити на баланс) об'єкт основних засобів, отриманий як внески засновника15 до статутного капіталу підприємства, його слід оцінити згідно з вимогами абзацу 2 п.10 П(С)БО 7, де зазначається, що "Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість". Як вказано в додатку до П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств", справедлива вартість основних засобів може прирівнюватись:

• по землі і будівлях - до ринкової вартості;
• по машинах та устаткуванню - до ринкової вартості. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки;
• по інших основних засобах - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки.

Ринкова вартість активу на момент оприбуткування його на баланс визначається вивченням  ринкових цін на аналогічні об'єкти з тим же рівнем зношення і з тим же рівнем готовності до експлуатації.

При відображенні операцій надходження (зарахування на баланс) основних засобів (необоротних активів), які отримуються  підприємством по рішенню засновника (уповноваженого органу, органу місцевого самоврядування) як внески до статутного капіталу спеціалістами пропонується застосовувати рахунки 10 і 40. Однак, існує протиріччя, бо така кореспонденція не передбачена Інструкцією №291. Тому, слід вважати, що на даному етапі реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні це питання нормативно не врегульоване16. Наступна питання: які процедури слід здійснити і яким записом відображати надходження основних засобів, які знаходяться в експлуатації інших підприємств на момент передачі? Далі ще виникає запитання стосовно використання рахунку 15 "Капітальні інвестиції". За Інструкцією17 № 291 рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначено для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Тобто, можна зробити висновок, що отримання основних засобів в статутний капітал, які вилучаються органами місцевого самоврядування у діючих підприємств - це отримання об'єктів, готових до експлуатації, які слід відображати по рахунку 10 "Основні засоби", а отримання об'єктів в тому стані, в якому вони ще не є придатними до експлуатації, - це отримання капітальних інвестицій, які слід відображати по рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

При цьому, усі понесені підприємством реєстраційні (та інші подібні) витрати хоча і можуть називатися витратами, пов'язаними з таким надходженням, але не є такими, що формують первісну вартість отриманого таким чином об'єкту. Це поточні витрати звітного періоду, а не капітальні інвестиції в основні засоби.

1.2. Облік нематеріальних активів  підприємства

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття  інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій  та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».

Пунктом 4 зазначеного Положення  визначено, що нематеріальний актив  — немонетарний актив, який не має  матеріальної форми, може бути ідентифікований (відділений від підприємства) і  утримується підприємством з  метою використання протягом періоду  більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Отже, відмітними особливостями  нематеріальних активів є:

• відсутність матеріальної форми;
• використання протягом тривалого часу;
• здатність приносити економічну вигоду підприємству.

Придбаний або одержаний  нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує вірогідність одержання майбутніх економічних  вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена. 
 Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 «Нематеріальні активи» за первинною вартістю, яка визначається за об'єктами:

• придбаних за плату — виходячи з фактичної ціни (вартості) їх придбання (крім одержаних торгових знижок), мита, непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням і доведенням до стану, придатного до використання за призначенням. Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первинної вартості нематеріальних активів, придбаних за рахунок кредиту банка;
• внесених засновниками до статутного капіталу підприємства — в сумі, узгодженій сторонами (справедливій вартості);
• одержаних безоплатно від інших юридичних осіб — за справедливою вартістю;
• придбаних у результаті обміну одного нематеріального активу на інший нематеріальний актив — за залишковою вартістю переданого об'єкта. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю одержаного в обмін нематеріального активу є його справедлива вартість з віднесенням різниці на фінансові результати (витрати) звітного періоду;
• придбаних у результаті обміну нематеріального актива на інший об'єкт — за справедливою вартістю переданого нематеріального активу, збільшеною (зменшеною) на суму грошових коштів, переданих (отриманих) під час обміну;
• одержаних у результаті об'єднання підприємств — за їх справедливою вартістю.

При цьому згідно з Положенням (стандартом) № 19 «Об'єднання підприємств» під справедливою вартістю розуміють суму, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між заінтересованими і незалежними сторонами.

Первинна вартість нематеріального  активу, створеного (виготовленого) самим  підприємством, включає прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці та інші витрати, які безпосередньо пов'язані із створенням такого нематеріального активу і доведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права тощо). При цьому право інтелектуальної власності, одержаного в процесі виконання завдання, належить його автору, але право використання — підприємству (юридичній особі), за завданням якого право створено.

Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться по кожному об'єкту з поділом на такі групи:

• права користування природними ресурсами (право киристування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природні середовища);
• права користування майном (права користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);
• право на знаки для .товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви та ін.);
• права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції та ін.);
• авторські і суміжні з ними права (право на літературні й музикальні твори, право власності на програми для ЕОМ, на базу даних, які систематизовані для обробки за допомогою ЕОМ, та ін.);
• гудвіл (перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання);
• інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілей, місце на фондовій, товарній біржі, до вартості якого входять усі витрати, пов'язані з практичним використанням цього місця для самого підприємства) та ін.

Облік надходження нематеріальних активів

Синтетичний облік нематеріальних активів ведуть на рахунку 12 «Нематеріальні активи» за субрахунками:

121 «Права користування природними ресурсами»,

122 «Права користування майном»,

123 «Права на знаки для товарів і послуг»,

124 «Права на об'єкти промислової власності»,

125 «Авторські та суміжні з ними права»,

126 «Гудвіл»,

127 «Інші нематеріальні  активи».

По дебету рахунка 12 «Нематеріальні активи» та його субрахунків ведуть облік надходження (придбання, виготовлення, безоплатне одержання від Інших юридичних осіб) нематеріальних активів, а також суми дооцінки; по кредиту — вибуття нематеріальних активів (внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі), а також суми 
їх уцінки.

Операції по внесенню засновниками (учасниками) до статутного капіталу нематеріальних активів (у вигляді нерухомого і  рухомого майна; майнових прав, які  виникають з авторського права, досвіду та інших інтелектуальних  цінностей; сукупності технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, необхідних для організації того або Іншого виду діяльності та ін.) у бухгалтерському обліку відображаються записами:

1) в сумі, узгодженій сторонами,  що підлягає внесенню відповідно до установчих документів:

Д-т рах. 46 «Неоплачений капітал»

К-т рах. 40 «Статутний капітал»;

2) на вартість фактично  внесених об'єктів нематеріальних  активів до статутного капіталу:

Д-т рах. 12 «Нематеріальні активи»

К-т рах. 46 «Неоплачений капітал».

Згідно з Законом України  «Про податок на додану вартість»  операції по передачі основних засобів  у порядку внеску до статутного фонду  юридичної особи для формування його цілісного майнового комплексу  в обмін ні емітовані ним корпоративні права не підлягають оподаткуванню ПДВ.

Якщо в порядку внесення до статутного капіталу виступають будь-які  інші матеріальні і нематеріальні  активи крім основних засобів, то така операція оподатковується ПДВ на загальних підставах (це положення підтверджене також Листом ДПАУ від 31.12.99 № 19832 /7/16-1220-26). 
Придбані за плату нематеріальні активи відображаються виходячи із фактичних витрат на їх придбання і доведення до стану, придатного до використання. При цьому роблять записи:

1) на покупну вартість  об'єктів:

Д-т рах. 154 «Придбання (створення) нематеріальних 
активів» 
 К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками І підрядчиками» (або

рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»);

2) на суму податкового  кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками» (або рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»);

3) на суму, перераховану  постачальникам (кредиторам) за придбані  об'єкти нематеріальних активів  (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»;

4) оприбуткування на баланс  придбаних об'єктів нематеріальних  активів:

Д-т рах. 12 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок)

К-т рах. 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Затрати підприємства по самостійному виготовленню (створенню окремих об'єктів нематеріальних активів, наприклад, програмне забезпечення для ЕОМ тощо) відображаються на дебеті рахунка 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість використаних належних матеріальних цінностей); 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати, нараховану працівникам за виготовлення (створення) нематеріальних активів і доведення їх до стану, придатного до використання, та відрахувань на соціальні заходи тощо), 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на вартість послуг сторонніх організацій) та ін.

Після оформлення права власності на такі нематеріальні активи Їх собівартість складає первинну вартість і списується з кредиту рахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» на дебет рахунка 12 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок).

Надходження на підприємство нематеріальних активів у порядку безоплатної передачі Іншими юридичними і фізичними особами на підставі належно оформлених документів зараховується до додаткового капіталу записом по дебету рахунка 12 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок) і кредиту рахунка 42 «Додатковий капітал», 
субрахунок 424 «Безоплатно одержані необоротні активи». 
Згідно з пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» підприємства мають право переоцінювати за справедливою вартістю на дату балансу ті нематеріальні активи, щодо яких існує активний ринок. При цьому у випадку переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу необхідно переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Переоцінка здійснюється із застосуванням  коефіцієнта переоцінки, який визначається діленням справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову  вартість. Шляхом множення первинної  вартості або зносу об'єкта нематеріальних активів на коефіцієнт переоцінки визначать переоцінену вартість і знос об'єкта. 
Сума дооцінки залишкової вартості об'єктів нематеріальних активів спрямовується на збільшення додаткового капіталу підприємства і в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 12 «Нематеріальні активи» в кореспонденції з кредитом рахунка 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів». 
Сума уцінки залишкової вартості нематеріальних активів відображається в складі втрат від знецінення необоротних активів записом по дебету рахунка 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» у кореспонденції з кредитом рахунка 12 «Нематеріальні активи».

Облік амортизації нематеріальних активів

Вартість нематеріальних активів  погашається шляхом щомісячного  нарахування амортизації. Нарахування  амортизації здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством у разі визнання такого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів ураховують:

• строки корисного використання подібних активів;
• передбачуваний моральний знос;
• правові та інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Метод нарахування амортизації  нематеріального активу вибирається  підприємством самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням лінійного методу, 
Розрахунок амортизації у разі використання різних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

При розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків: 
— коли існує безумовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта після закінчення строку його корисного використання; 
— якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок буде існувати до кінця строку корисного використання цього об'єкта. 
Так, якщо підприємство придбало нематеріальний актив за 9000 гри., строк корисного використання якого З роки (36 місяців), і iснує безумовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта після закінчення строку його використання за 1800 грн., то щомісячна сума амортизації активу становитиме 200 грн. [(9000 — 1800) : 36], а щоквартальна — 600 грн. (200 - 3).

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання (зарахований на баланс), і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. Строк корисного використання нематеріального активу і метод його амортизації переглядаються наприкінці року, якщо в наступному період передбачаються зміни строку корисного використання активу або зміни одержання майбутніх економічних вигод.

У бухгалтерському обліку на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах, роблять запис по кредиту рахунка 133 «Знос нематеріальних активів» і дебет відповідних рахунків: 
23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах. що використовуються у виробництві);

92. «Адміністративні витрати» (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах загальногосподарського значення); 
93 «Витрати на збут» (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах, які використовуються для забезпечення збутової діяльності) та ін.

Облік вибуття нематеріальних активів

Нематеріальні активи можуть вибувати з підприємства в результаті:

• ліквідації після закінчення нормативного строку їх корисного використання (фізичного, морального зносу);
• реалізації;
• безоплатної передачі іншим юридичним і фізичним особам;
• передачі (інвестування) до статутного капіталу інших підприємств.

Інвентаризація нематеріальних активів

Інвентаризація нематеріальних активів  проводиться відповідно до вимог  Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків від 11.08.94 № 69.

Основним завданням інвентаризації є як виявлення наявності нематеріальних активів, так і перевірка реальності визначення їх вартості з урахуванням  зносу та законності оприбуткування, тобто наявності відповідних  документів. Нематеріальні активи записуються  до інвентаризаційних описів за наявності  документів, які є підставою для 
взяття їх на облік, а саме:

• рахунків за ноу-хау відповідно до договору власника;
• договору й активів про приймання наукових і конструкторських розробок;
• рахунка на оплату вартості майнового комплексу, придбаного на аукціоні, і подальшого розрахунку суми гудвілу за наявності різниці між ціною придбання і вартістю активів підприємства;
• рахунків за роботи із створення програмного забезпечення;
• документів, що підтверджують організаційні витрати, 
  яких зазнало підприємство, у зв'язку з його створенням, витрати, пов'язані з розробкою засновницьких документів і техніко-економічних обгрунтувань, оплатою за консультаційні послуги в спеціалізованих організаціях, реєстраційні та інші витрати;
• патенту на винахід відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 05.12.93 № 3691-XII;
• свідоцтва на знак для товарів і послуг відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 № 3688-ХІІ;ї
• патенту на промисловий знак згідно із Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 05.12.93 № 3688-ХП;
• патентів на сорт відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.93 № 3116-ХІІ та від 25.02.94 № 4042-ХП;
• авторського договору або договору з організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі, згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93 та ін.