Аудит операційного доходу підприємств виробничої сфери

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1 Законодавчо  – нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної  діяльності

1. Концептуальна основа аудиту доходів від операційної діяльності на підприємстві
2. Теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності

Розділ 2 Організаційно – економічна характеристика підприємства            ПАТ «Завод шампанських вин» та розрахунок аудиторського ризику

2.1 Організаційно – економічна характеристика підприємства ПАТ «Завод шампанських вин»

2.2 Визначення  аудиторського ризику згідно з МСА НВЕ

Розділ 3 Організація  і методика аудиту доходів від  операційної діяльності

3.1 Планування  аудиторської перевірки доходів  від операційної діяльності на  підприємстві ПАТ «Завод шампанських вин»

3.2 Перевірка  обліку доходів від операційної  діяльності на підприємстві ПАТ «Завод шампанських вин»

3.3 Узагальнення  результатів перевірки обліку  доходів від операційної діяльності  на підприємстві ПАТ «Завод шампанських вин»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Вступ

 

Питання дослідження  аудиту обліку доходу на підприємствах є дуже важливим і актуальним в наш час. Це пов’язано з тим, що з розвитком ринкових відносин та відносної стабілізації в економіці країни, господарюючі суб’єкти почали окрім основної діяльності інвестувати вільні активи в фінансову та інвестиційну діяльність. Метою такої діяльності підприємства – є отримання доходу.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування. Доход іноді є об'єктом оподаткування.

Загальна величина доходу підприємства включає доход від:

• реалізації продукції, робіт, послуг;

• реалізації матеріальних цінностей і майна (матеріалів, основних фондів, нематеріальних активів);

• позареалізаційних  операцій (пайової участі у . спільних підприємствах, здачі майна в  оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень або витрат від економічних  санкцій тощо).

• Надзвичайні  доходи

Метою курсової роботи є дослідження організації і методики аудиту бухгалтерського обліку доходів від операційної діяльності на прикладі підприємства ПАТ «Завод шампанських вин»

Предметом дослідження є безпосередньо методика і організація аудиту доходів від операційної діяльності на базі вказаного вище підприємства.

Завданням курсової роботи є вивчення:

- теоретичних  основ аудиту доходів операційної  діяльності та інших операційних  доходів;

- здійснити огляд нормативно-правової бази та спеціалізованої літератури з аудиту доходів підприємства;

- перевірити правильність і повноту документального оформлення і своєчасного відображення в регістрах обліку доходів тощо.

Дана курсова  робота має на меті систематизувати, розширити і закріпити теоретичні знання на практиці навички ведення аудиторської перевірки, набуті під час вивчення курсу “Організація і методика аудиту ”, перевірити вміння застосовувати ці знання для оцінки проведення аудиту і розробки пропозицій щодо її вдосконалення, розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики у вирішенні завдань поставлених у курсовій роботі.

Значну увагу  дослідженню проблем організації  і методології обліку та аудиту доходів  приділили у своїх працях провідні вітчизняні вчені-економісти: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.П. Завгородній, М.В. Кужельний, Л.П. Кулаковська, В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, О.А. Петрик, Ю.В. Піча, В.С. Рудницький, В.Я. Савченко, П.Т. Саблук, І.І. Сахарцева, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, М.П. Чумаченко та інші. Вирішенням зазначених проблем активно займалися зарубіжні вчені: Х. Андерсен, А. Бабо, П.С. Безруких, Р. Брейлі, К. Друрі, Б. Нидлз, В.Ф. Палій, Я.В. Соколов, А.Д. Шеремет та інші.

 

 

Розділ 1 Законодавчо  – нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності

1.1.Концептуальна  основа аудиту доходів від  операційної діяльності на підприємстві

 

Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання  прибутку. Прибуток — це сума, на яку  доходи перевищують пов'язані з  ними витрати. Звідси отримання доходів прямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобто на досягнення основної мети підприємництва. Тому всі об'єкти підприємницької діяльності прагнуть одержати якнайкращі результати за цими показниками.

Метою ж аудиту доходів є встановлення об'єктивної істини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів і донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Основними законодавчими та нормативними документами при аудиті доходу, зокрема від операційної діяльності, виступають:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 140 від 14.09.2006р. [9]. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.
2. МСА НВЕ:

• 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів»;

• 220 «Контроль якості під час історичної фінансової інформації», в якому встановлені стандарти і надаються рекомендації щодо контролю якості, зокрема:

1. з політики та процедур аудиторської фірми стосовно аудиторської роботи в цілому;

2. з процедур стосовно роботи, дорученої асистентам при проведенні окремої аудиторської перевірки.

• 230 «Документація з аудиту», в якому встановлені стандарти і надаються рекомендації щодо документації у контексті аудиту фінансових звітів.

• 300 «Планування аудиту фінансових звітів». Встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо планування аудиторської перевірки фінансових звітів. Даний МСА складений у контексті аудиторських повторних перевірок. Для проведення першої аудиторської перевірки аудитору може знадобитися розширити процес планування, включивши питання,що не охоплюються цим стандартом.
• 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища».
• 500 «Аудиторські докази».
• 520 «Аналітичні процедури», мета якого є встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки.
• 530 «Аудиторські вибірки та процедури тестування».
• 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення».
• 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора».

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 –XΙV. (зі змінами та доповненнями [13]. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291[24]. План рахунків є перелікам рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов’язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств.
5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291 [7].
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [26]., затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" [27], затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і  форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" [28], затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 . Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» [29], Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерського обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
10. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997р. [10]. №168. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
11. Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємства» від 28.12.1994р. №334 [11]., який визначає платників податку на прибуток, об’єкт оподаткування, ставку податку, валові доходи та валові витрати, амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, порядок нарахування податку з прибутку підприємств та строки сплати податку тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Теоретичні  основи аудиту доходів від  операційної діяльності

 

Дохід суб'єкта господарювання — це збільшення економічних  вигод у вигляді надходження  активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). На рис. 1.1. показано види доходів та їх відображення у фінансовій звітності.

Суб'єкти господарювання отримують доходи від реалізації продукції та інших активів, робіт, послуг.

Визнання доходу і достовірна його оцінка — необхідна  інформація для відображення її у  фінансовій звітності. У свою чергу, фінансова звітність необхідна  для забезпечення інформацією потенційних  інвесторів, власників підприємств, рів та інших її користувачів. (Рис. 1.1)

 

ДОХОДИ

 

Види

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Визнання доходів та їх відображення у фінансовій звітності

 

Слід пам'ятати, що П(с)БО 15 [29] поширюється тільки на доходи підприємств від звичайної  діяльності. Не зайво буде тут нагадати, що звичайною діяльністю вважається будь-яка діяльність підприємства, крім надзвичайної (незвичайної), тобто тієї, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не є частою або регулярною.

Однак цей стандарт не поширюється і на деякі доходи від звичайної діяльності, такі, як: доходи від оренди, доходи за контрактами на надання послуг у сфері будівництва та інші доходи, перелічені у пункті 3 зазначеного стандарту.

Отже, П(с)БО 15 може використовуватися при обліку доходів  від:

• реалізації продукції (товарів, інших активів);
• надання послуг;
• отриманого цільового фінансування;
• використання активів підприємства іншими сторонами, результатом чого с отримання відсотків, роялті та дивідендів.

Доходи від  звичайної діяльності, які підприємство визнало як доходи, класифікуються у фінансовій звітності за групами (п. 7а-д П(с)БО 15). Для цього і Планом рахунків (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р № 291) передбачено відображати доходи, які належать до різних груп, на різних рахунках доходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. 2.Предметна область аудиторського дослідження інформації про доходи

Аудит доходів  являється одним з найскладніших  напрямів аудиту. Із метою перевірки достовірності відображеної в обліку на рахунках доходів інформації аудитор повинен перевірити:

• елементи облікової політики суб'єкта господарювання з питань доходів;
• розподіл доходів за їх класифікаційними групами;
• правильність визнання та оцінка доходів;
• формування прибутку у звітному періоді;
• законність та правильність відображення доходу у фінансових звітах підприємства.

Предметна область  аудиторського дослідження інформації за доходами і фінансовими результатами показана на рис. 1.2.

Увага аудиторів  при проведенні такої перевірки  концентрується на умовах визнання доходів звітного періоду та класифікації цих доходів.

Згідно з  П(С)БО 15 «Дохід» доходи визнаються за наступних умов:

1. Збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).
2. Можлива достовірна оцінка суми доходу.

Визнання доходів, які включаються до складу об’єктів облікового процесу, здійснюється на підставі принципів нарахування і відповідності  доходів і витрат.

Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії також застосовуються до окремих елементів однієї операції або двох чи більше операцій разом, якщо це не випливає зі змісту операції.

Аудитор також  повинен перевірити ті надходження, які не визнаються доходами, згідно з П(С)БО 15:

1. Сума податку  на додану вартість, акцизів, інших  податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню  до бюджету й позабюджетних  фондів.

2. Сума надходжень  за договором комісії, агентським  та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

3. Сума попередньої  оплати продукції (товарів, робіт,  послуг).

4. Сума авансу  в рахунок оплати продукції  (товарів, робіт, послуг).

5. Сума завдатку  під заставу або в погашення  позики, якщо це передбачено відповідним договором.

6. Надходження,  що належать іншим особам.

7. Надходження  від первинного розміщення цінних  паперів.

Також потрібно звернути увагу на оцінку доходу. Його оцінюють в наступному порядку:

1) дохід, що  підлягає отриманню або вже  отриманий, виражається у сумі справедливої вартості;

2) у разі відстрочення  платежу, внаслідок чого виникає  різниця між справедливою вартістю  та номінальною сумою коштів  або їх еквівалентів, які підлягають  отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків;

3) сума доходів  за бартерними контрактами визначається:

- за справедливою  вартістю отриманих активів, робіт,  послуг або тих, що підлягають  отриманню, зменшеної або збільшеної  відповідно на суму переданих  або отриманих коштів та їх еквівалентів;

- при неможливості  визначення справедливої вартості  отриманих активів, робіт, послуг  або таких, що підлягають отриманню,  дохід визначається за справедливою  вартістю переданих активів, робіт,  послуг за даним бартерним  контрактом.

Підхід до визначення доходу від надання послуг істотно  відрізняється від звичайного визначення доходу у момент підписання акта виконаних  робіт (наданих послуг).

П(с)БО 15 передбачає визначення доходу:

• виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу(часто такий метод називають методом поетапного виконання);
• методом рівномірного його нарахування за певний період часу.

Згідно із цими методами дохід визначається в тих  звітних періодах, у яких надаються  відповідні послуги.

Визначення доходу за методом оцінки ступеня завершеності операцій здійснюється трьома способами:

1. вивченням виконаних робіт (коли сторони, вивчивши виконані вже послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили їх конкретну суму);
2. визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;
3. визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. При цьому сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг саме на цю дату.

Визначення  доходу за методом рівномірного нарахування  є немовби особливим правилом і застосовується тоді, коли надання  послуг полягає у виконанні необмеженої  кількості дій (операцій) за певний період часу. Це найлегший метод визначення доходу, при використанні якого необхідно тільки точно знати період, за який підприємство повинне надати послуги, і загальну суму доходу, установлену договором.

Необхідно також  зазначити, що П(с)БО 15 передбачає і неможливість на ранніх етапах операції достовірно оцінити дохід від надання послуг. У такому випадку цей стандарт пропонує визначити дохід тільки в розмірі понесених затрат, які передбачається відшкодувати.

Джерелами інформації при проведенні перевірки доходів підприємства слугують: первинні документи (довідки бухгалтерії, накладні, товарно – транспортні накладні, рахунки – фактури, податкові накладні, договори купівлі – продажу, платіжні вимоги, виписки банку тощо); аудиторські висновки та інші документи, які були здійснені в минулих періодах; фінансові звіти підприємства.

 

 

Розділ 2 Організаційно  – економічна характеристика підприємства   ПАТ «Завод шампанських вин» та розрахунок аудиторського ризику

2.1 Організаційно  – економічна характеристика підприємства ПАТ «Завод шампанських вин»

 

 

Об’єктом дослідження  у курсовій роботі стало ПАТ «Завод шампанських вин», яке було створено 13 травня 2003 року, ідентифікаційний код якого 32507637.

Товариство  створено у формі товариства з  обмеженою відповідальністю з правом найму робочої сили, згідно Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про підприємства в Україні", є юридичною особою у відповідності з законодавством України.

Товариство  має відповідні рахунки у банках, круглі печатки зі своїм найменуванням, штампи, а також знак для товарів та послуг, іншу атрибутику юридичної особи.

Місцезнаходження: 54046, Україна, м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 23.

Для забезпечення діяльності Товариства під час його створення було створено Статутний фонд за рахунок внесків учасників. Розмір Статутного фонду складає 200 000 гривень. Він поділений на сто часток, по 2000 грн. кожна.

Основними видами діяльності організації, з якої воно отримує прибуток, є:

• продаж зернових, олійних культур;
• оптова, роздрібна торгівля (у тому числі виїзна та виносна) насінням;
• вантажні автоперевезення власним транспортом.

Облікова політика на ПАТ «Завод шампанських вин» здійснюється відповідно до Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16 липня 1999 р. Облікова політика застосовується таким чином, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону і кожному конкретному П(с)БО. Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і представляє її органам державної статистики. Відповідальність за стан обліку та своєчасність подання звітності покладається на директора та бухгалтера ПАТ «Завод шампанських вин».

Вищим органом  Товариства є ЗБОРИ Учасників  товариства, які складаються з Учасників товариства або призначених ними представників. Збори учасників обирають Голову Зборів. Представники можуть бути постійними або призначатися на визначений строк. Учасник вправі в будь-який час змінити свого представника, повідомив про це інших Учасників.

Виконавчий  орган Товариства (Директор) керує  щоденно діяльністю Товариства. Він  уповноважений вирішувати усі завдання, що торкаються діяльності Товариства, які не є винятковою компетенцією ЗБОРІВ, та які передані в його компетенцію ЗБОРАМИ.

На Товаристві існує  чіткий розподіл функціональних обов’язків, хоча організаційною структурою підприємства орган внутрішнього контролю не передбачений. На Товаристві вже давно не використовують ручна обробка облікової інформації, а застосовується комп’ютерна обробка .

Що стосується облікового персоналу то вони мають достатню кваліфікацію.

Бухгалтерія на ПАТ «Завод шампанських вин» є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується головному бухгалтеру.

Що стосується системи оподаткування, то ПАТ «Завод шампанських вин» користується загальною системою оподаткування. Згідно з Законом України «Про систему оподаткування , вона складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Розмір та порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актам.

На ПАТ «Завод шампанських вин» для ведення бухгалтерського обліку використовується журнально-ордерна форма, яка є оптимальною паперовою формою обліку. Журнали відкриваються за кредитом низки бухгалтерських рахунків. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця. Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями. На документах, дані яких включені до облікових регістрів, зазначають номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів у них (номер рядка). За документами, дані яких відображені в облікових регістрах загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремому аркуші, який додається до зброшурованих документів. В облікових регістрах, показники яких переносять до Головної книги або до інших облікових регістрів, роблять позначку про це у відповідному рядку регістру.

Поряд з журнально-ордерною формою обліку на підприємстві використовується автоматизована форма ведення бухгалтерського  обліку, зокрема доходів від операційної  діяльності, з використанням програми „1С. Бухгалтерия 7.7"

Аудитор (аудиторська" фірма) може самостійно вибирати найбільш придатні показники для аналізу  фінансового стану підприємства. Результати аналізу повинні базуватися на інформації бухгалтерської звітності, достовірність якої підтверджена.

Виділяють такі основні групи показників фінансового  стану підприємства:

• показники ліквідності та платоспроможності;
• фінансової стійкості;
• ділової активності;
• рентабельності та ін.

Набір економічних  показників, що характеризують фінансовий стан і активність підприємства, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабельності. Методика аналізу така: попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними; віднести підприємства до певного класу за фінансовим станом.

Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання.

Показники ділової  активності характеризують, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності.

Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності підприємства, розраховується як відношення отримуваного балансового чистого прибутку до витрачених коштів.

Одним з найважливіших  показників підприємства є показник (коефіцієнт) ліквідності.

 

 

Теоретичне  значення неповинно бути меншим 0,2 - 0,25.

Аудитор установлює ліквідність підприємства виходячи із загальної суми поточних активів. Проте на ліквідність підприємства можуть впливати надзвичайні обставини. У цих випадках аудитор має  скласти розрахунок показника ліквідності, який визначає термінову можливість повернути короткострокові борги.

Оборотний капітал  може складатись з власних та залучених  коштів, співвідношення яких визначає його структуру. Фінансовий ризик зростає  у тих випадках, коли зменшується  частка власних коштів (капіталу).

Вивчення структури  джерел коштів підприємства дає змогу  аудитору одержати інформацію про розширення чи звуження діяльності підприємства. Зменшення короткострокових кредитів і збільшення власного капіталу може бути доказом згортання діяльності підприємства.

У розрахунках  показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на підприємстві обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку.