Аудит рівня доходів і результатів діяльності

Вступ...........................................................................................................................2

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ.......5

1. .Економічний зміст доходів підприємства як обліково-економічної категорії..................................................................................................................5
2. . Значення та завдання обліку, аналізу і аудиту доходів підприємства ........19
3. .Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід в організації облікового процесу формування доходів.............................................................................21

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА....................................................................................................24

2.1. Організаційно-економічна характеристика  підприємства............................24

2.2. Облік доходів від основної діяльності............................................................26

2.3. Облік доходів від фінансової діяльності ........................................................42

2.4. Облік доходів від інших видів діяльності ......................................................46

2.5. Облік результатів  діяльності підприємства....................................................52

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ І  АУДИТ ДОХОДІВ І РЕЗУЛЬТАТ  ДІЯЛЬНОСТІ.........59

3.1. Показники і джерела аналізу доходів і результатів діяльності підприємства.............................................................................................................59

3.2. Методика аналізу доходів і результатів діяльності ......................................65

3.3. Аудит рівня доходів і результатів діяльності ................................................68

Висновок...................................................................................................................71

Список використаної літератури............................................................................73

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             

                                             Вступ.

 

Складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних  відносин ринкового спрямування, є  реформування системи бухгалтерського  обліку. Мета реформування національної системи бухгалтерського обліку полягає у приведенні його у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Актуальність написання дипломної роботи на тему “Облік, аналіз і аудит доходів на ТОВ „Пром-Агро” обумовлюється тим, що основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку. Проте без достовірної, релевантної, систематизованої належним чином інформації про особливості утворення прибутку підприємства неможливо ефективно управляти процесом його формування. Тому в сучасних умовах зростає роль обліку, аналізу та аудиту доходів і результатів діяльності підприємств як джерела необхідних даних для забезпечення належного протікання процесів формування  результатів діяльності суб’єктів господарювання. Приділення уваги цій проблемі  дозволить вчасно виявляти перспективні шляхи розвитку підприємств, а не вирішувати питання про виживання.

Об’єктом дослідження виступає ТОВ „Пром-Агро”.

Метою моєї роботи є вивчення законодавчої бази, що існує в Україні та стосується питань обліку, аналізу та аудиту доходів. 

Для досягнення поставленої  мети вимагається вирішити наступні задачі:

- вивчення структури бухгалтерії на підприємстві;

- вивчення облікової політики, плану рахунків на підприємстві;

- вивчення організації  обліку доходів на підприємстві;

- вивчення поняття,  сутності і процесу виробництва  на підприємстві;

- виявлення ролі збутової  політики в діяльності підприємства;

- вивчення чинників, що  впливають на стимулювання збуту;

- характеристика фінансової  звітності.

 

Основними завданнями, які поставлено для досягнення мети дослідження є:

• Аналіз теоретичних передумов обліку, аналізу та аудиту доходів підприємств;
• Оцінка системи обліку доходів і результатів діяльності ТОВ „Пром-Агро”;
• Проведення аналізу і аудиту доходів і результатів діяльності об’єкта дослідження.

Поставленій меті та завданням  відповідає структура дипломної  роботи, яка складається з вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаної літератури.

Перший розділ має  назву “ Теоретичні та методичні основи обліку доходів” і складається з трьох пунктів: “ Економічний зміст доходів підприємства як обліково-економічної категорії”, “Значення та завдання обліку, аналізу і аудиту доходів підприємства” та „Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід в організації облікового процесу формування доходів”. В них викладені теоретичні основи обліку, аналізу і аудиту доходів підприємства, висвітлена актуальність обраної теми дослідження, подана класифікація доходів.

Другий розділ має  назву “ Організація обліку доходів та шляхи його вдосконалення в ТОВ „Пром –Агро” Володасько –Волинського району Житомирської області” і складається з чотирьох пунктів. В першому пункті другого розділу досліджена організаційно-економічна характеристика підприємства. В другому пункті висвітлений порядок ведення обліку доходів від основної діяльності на підприємстві, показані типові кореспонденції рахунків обліку щодо відображення доходів від основної діяльності. В третьому пункті показані доходи від фінансової діяльності та від участі у капіталі. В четвертому пункті відображені операції з обліку доходів від інших видів діяльності. У висновку по другому розділу проаналізовано фінансові результати діяльності підприємства.

Третій розділ має  назву “Аналіз і аудит доходів  і результатів діяльності”, в якому висвітлені такі питання як методика аналізу та аудиту рівня доходів і фінансових результатів діяльності.

В кінці роботи, на основі отриманих результатів, підбито  підсумки і зроблено узагальнені  висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ.

1.1 Економічний  зміст доходів підприємства як  обліково – економічної категорії.

Прибуток є виробничою, фінансовою та економічною категорією товарного виробництва, оскільки характеризує виробничі, розподільчі і економічні відносини, які складаються у процесі суспільного агропромислового виробництва. Економічною основою, джерелом утворення прибутку виступає додатковий продукт, що створюється в процесі виробництва. Під час продажу товару втілена в ньому вартість додаткового продукту реалізується як надлишок грошей над їх витратами, тільки на виготовлення товару, тобто, як прибуток. Але не обов’язково, що величина прибутку дорівнює вартості додаткового продукту. За умов функціонування ринку все залежатиме від висоти ціни на вироблений товар, а вона — від кон’юнктури ринку. Несприйнятлива кон’юнктура не дасть змоги через низьку ціну одержати у вигляді прибутку всю втілену в товарі вартість додаткового прибутку. Недоодержану одним суб’єктом частину вартості додаткового продукту ринок перерозподілить іншому, на продукцію якого на даний час склався високий попит. Тому останній реалізує як прибуток і свою частину чужої вартості додаткового прибутку.

Одержати у вигляді  прибутку еквівалент вартості додаткового  продукту, втіленого виробником у товарі, можна лише тоді, коли збігаються:

• індивідуальні витрати праці виробника з галузями середньозваженими;
• органічна будова виробничих фонді з середньосуспільного;
• продукції певного товару з попитом на нього.

У всіх інших випадках ціни перерозподілятимуть додатковий продукт. Такі об’єктивні закономірності ринкової економіки.

З іншої сторони поява  прибутку безпосередньо пов’язана  з категорією “витрати виробництва”. Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується агропромисловим підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Все це дає підстави стверджувати, що прибуток є похідною від вартості продукту або формою існування останнього за умов товарного виробництва, формою, яка утворюється під час продажу  товару. Ці сутнісні сторони прибутку у концентрованому вигляді відображають його визначення як реалізованого вартості додаткового прибутку. А оскільки грошовий вираз вартості додаткового прибутку є чистим доходом, то прибуток можна визначити як реалізовану частину  чистого доходу.

Кількісно прибуток є  різницею між виручкою від реалізації та непрямими податками і повною собівартістю продукції.

Об’єктивною умовою існування  прибутку є необхідність первинного розподілу додаткового продукту. Тому прибуток виступає формою реалізації вартості в основному додаткового прибутку. Підприємство одержує прибуток лише після того, як втілена в продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.

Разом з тим прибуток є підсумковим показником, кінцевим результатом виробничо-фінансової діяльності агропромислових підприємств як суб’єктів господарювання. Ось чому прибуток відображає її результати і зазначає впливу багатьох чинників, а саме:

• сфери діяльності;
• галузі господарства;
• форми власності;
• встановленого державного порядку формування витрат на виробництво продукції;
• обчислення і калькуляція собівартості продукції (робіт, послуг);
• рівня цін;
• розвитку ринкових відносин.

Таким чином, прибуток є  об’єктивною економічною категорією, а на його формування впливають процеси, що відбуваються в державі в сфері виробництва та розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу. Прибуток є узагальнюючим показником господарської діяльності підприємства і характеризує економічну ефективність господарювання. Любі досягання на недоліки в роботі агропромислового підприємства відбиваються на величині його прибутку.

Формування фінансових результатів суб’єктів господарювання.

Фінансові результати діяльності суб’єктів підприємницької діяльності виступає прибуток чи збиток. Діяльність підприємств у сфері фінансових результатів націлена на забезпечена на отримання прибутку та його оптимальний розподіл та використання, а при наявності збитків на властивості їх причин та джерел покриття.

Фінансові результати інтегровано кількісні та якісні чинники діяльності підприємств. Управління формування та розподілом прибутку застосовуються на впливі на нього через фактори, що визначають фінансові результати. Оскільки прибуток (збиток) є інтегрованим показником, то на нього впливають усі фактори діяльності підприємств. Залежно від рівня дії вони поділяються на макро- і мікроекономічні.

До макроекономічних факторів належать ті, що характеризують ситуацію на ринку, тобто збалансованість  попиту і пропозиції. Діяльність підприємств починається з маркетингових досліджень з метою визначення його місця на ринку, прогнозування відповідних змін.

Підприємство на може безпосередньо впливати на ці чинники, однак вона має максимально впроваджувати  їх. Зміна ситуації на ринку (поява  ??? робітників, поява нових ідентичних товарів, переорієнтування попиту на інші товари) може істотно вплинути на врівноваженість попиту і пропозиції, що відобразиться в обсягу податків і цінах, а в підсумку — на фінансових результатах.

Макроекономічні фактори відображають діяльність даного підприємства.

Вони поділяються на дві групи: техніко-економічні та комплексні.

Система техніко-економічних  факторів визначається характером рівноваги  формування прибутку в тій чи іншій  галузі. Розглянемо її на прикладі основної галузі — промисловості.

Модель формування прибутку в промисловості представлена на схемі 1.1.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 1.1.1. Модель формування прибутку в промисловості

 

а, б, в, г, д — товари, що випускаються;

В — обсяг виробництва  товару в натуральному обчисленні;

С — собівартість одиниці  продукції;

Ц — ціна товару;

П — прибуток на одинцю товару;

Як видно з даної  схеми,  на прибуток в промисловості  впливають такі фактори: обсяговий, ціновий, собівартісний. Ці фактори  діють на фінансові результати як обумовлено, так і сукупно. Їх сукупна дію відображається в інтегрованих факторах асортименту і структури продукції.

Вплив фактора асортименту  проваляється в установленні певного  товару, робіт та послуг. Оскільки рівень цін та собівартості за кожним з  яких розрізняються, то зміна одного товару на інший веде до збільшення або зменшення загальної маси прибутку. Звичайно, підприємство намагається випускати найбільш рентабельні товари з метою максимізації прибутку. Разом з тим необхідність утримувати певну ціну на ринку обумовлює випуск і менш рентабельних товарів.

Дія фактори структури  подібна за характером до впливу асортименту. Однак в даному випадку змінюється не номенклатура товарів, а питома вага окремих з яких у загальному випуску. Збільшення питомої ваги більш рентабельних товарів за рахунок менш рентабельних веде до збільшення загальної маси прибутку і навпаки.

Обсяговий, ціновий та собівартісний фактори за характером дії є узагальнюючими. У яких в  результативному вигляді відображаються показники виробництва і реалізації продукції. У свою чергу, на них впливає безліч первинних факторів. Це вплив має системний характер, пов’язаний із підпорядкованістю факторів між собою.

Прибуток чи збиток підприємств  установлюються на підставі балансу. Фінансовий результат визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами. За економічним змістом він включає дві складові — прибуток від виробничої діяльності і прибуток (збиток) від фінансових операцій. Переважну частину становлять прибуток від основної виробничої діяльності. Він формується за рахунок організації продукції і залежить від двох чинників: суми прибутку у виробленій продукції і зміни частки прибутку у залишках нереалізованої продукції. Маса прибутку у виробленій продукції визначається трьома узагальнюючими факторами: обсяг виробництва, ціна, собівартість.

Обсяг виробництва залежить від трьох груп факторів, які характеризують складові чинники виробничого процесу, а саме: використання основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів. По кожному напрямку виділяються два види факторів — екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні — виступають фондо- і матеріалозабезпеченість, чисельність працюючих.

Інтенсивними факторами  є фондо- і матеріаловіддача, продуктивність праці.

Фондозабезпеченість характеризується достатністю фондів для ведення виробничого процесу. Вона характеризується рухом фондів, а також структурою фондів, який характеризується рівнем фізичного та морального зносу, та від екстенсивності використання фондів, визначаються коефіцієнтом змінності та відсутністю витрат від неповного використання основних засобів.

Вплив трудових факторів визначається забезпеченістю кадрами  та продуктивністю праці. Кадрова забезпеченість характеризується чисельністю персоналу, яка залежить від його руху (прийом, звільнення) та структурою працюючих (робітники, службовці, менеджери та ін.).

Продуктивність праці  залежить від рівня кваліфікації, виробітку на 1 працівника та використання робочого часу.

Використання матеріальних ресурсів залежить від матеріалозабезпеченості  і матеріаловіддачі. Матеріалозабезпеченість визначається налагодженістю поставок матеріальних ресурсів, наявністю достатніх для їх придбання оборотних коштів  та залучених кредитів банку в обороті підприємства. Матеріаловіддача визначається раціональним використанням матеріальних ресурсів, тобто виходом готової продукції.

Ціна є визначальним фактором формування фінансових результатів. Вона залежить від внутрішніх і зовнішніх  чинників. Внутрішнім чинником ціноутворення  виступають собівартість одиниці продукції і рівень її рентабельності. Підприємства спрямовують свої зусилля на мінімізацію собівартості і оптимізацію рівня рентабельності. Зниження рівня собівартості завжди доцільніше, однак воно не повинне позначитись на якості, бо зможе зменшити обсяг податків. Рівень рентабельності повинен з одного боку забезпечити підприємство достатніми фінансовими ресурсами, а з іншого, не вести до значного зростання ціни, що також негативно позначиться на реалізації. В якості зовнішніх факторів виступають основні ринкові чинники — кошти і пропозиція, тобто макроекономічні фактори. Проблема управління ціною полягає в узгодженості внутрішніх факторів із зовнішніми.

На собівартість впливають  структурні і відповідні механіко-економічні фактори. Структурні фактори  визначають складові елементи собівартості: сировина — матеріали, напівфабрикати; паливо та енергія; заробітна плата; утримання та експлуатація обладнання, накладні та інші витрати.

Техніко-економічні фактори, які характеризують формування витрат з кожного елемента, включають ємність витрат (матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість тощо) та їх вартість (ціна на матеріали, сировину, енергоносії, заробітна плата і т. д.).

Ємність характеризується обсягом виробництва сировини, енергії, заробітної плати та інших елементів на виробництво відповідних товарів, робіт та послуг. Зменшення ємності витрат є основним чинником зниження собівартості, оскільки вартісний фактор є зовнішнім, хоча звісна річ, підприємство вибирає найвигідніші умови поставок.

Комплексні фактори  характеризують вплив певних тенденцій розвитку економіки та фінансові результати. Вони діють не самі по собі, а через окремі техніко-економічні фактори. При чому цей вплив може здійснюватися одночасно через декілька механіко-економічних факторів.

До комплексних факторів відносять: технічне вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, покращення якості продукції.

Вплив технічного вдосконалення  виробництва на прибуток доволі складний. Розробка і впровадження нової техніки  і сучасних технологій потребують значних вкладень, що відображаються в зростанні витрат. Головним при цьому є кінцевий фінансовий результат, тобто, зростання доходів від продуктивнішого обладнання має випереджати від зростання витрат.

Безпосередній вплив  механічного вдосконалення виробництва на прибуток відображаються через узагальнюючі механіко-економічні фактори: зростання обсягу виробництва, певне зростання цін.

Підвищення ефективності виробництва може досягатись також  на основі раціонального використання наявного виробничого потенціалу. Це забезпечується за рахунок вдосконалення насамперед системи управління виробничим процесом. У результаті підвищуються матеріало- і фондовіддача, продуктивність праці, що сприяє зростанню обсягів виробництва і зниженню собівартості продукції.

Підвищення якості продукції також доволі складний комплексний фактор. Насамперед воно потребує додаткових затрат, тобто можуть зростати і собівартість і ціни. Однак, головне, це сприяє обсягу податків, адже в сучасних умовах  насиченого ринку саме якість стала основним чинником успішної реалізації.

Таким чином, формування фінансових результатів визначається широким колом факторів, які характеризують всі сторони фінансово-господарської  діяльності підприємств. При цьому  недоцільно і неможливо поділити ці фактори на основні та другосортні. Кожен з факторів може забезпечити як високий рівень прибутку, так і спричинити істотні збитки.

Склад і характеристика грошових надходжень підприємств.

За джерелами грошові  надходження агропромислових підприємств  можна поділити на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать надходження від реалізації продукції основного і підсобного виробництва, надлишку сировини, матеріалів. До зовнішніх джерел відносяться надходження коштів, що мобілізуються на зовнішньому ринку. Структура грошових находжень залежить від сфери діяльності, виробничого напряму та організаційно-правової форми підприємства.

Внутрішні грошові надходження  згідно з чинним законодавством поділяються  на групи:

1) виручка від реалізації  продукції, робіт, послуг;

2) виручка під іншої реалізації;

3) доходи від фінансово-інвестиційної  діяльності;

4) доходи від позареалізаційних  операцій;

5) асигнування із бюджету.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємства (зерно, цукрові буряки, молоко). На неї припадає найбільша частина внутрішньо-грошових надходжень.

До ІІ групи відносяться  грошові надходження підприємств, які вони одержують від реалізації продукції підсобного с/г, напівфабрикатів, основних засобів, що вибули із виробництва.

До ІІІ групи входять  доходи від фінансово-інвестиційної  діяльності: купівлі і продажу  цінних паперів, надання майна в  оренду, валютних та інших операцій з метою одержання додаткових доходів. Доходи від фінансових інвестицій здійснюються прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

До IV групи належать доходи від позареалізаційних операцій. Це штрафи, пені. Окрім того, протягом року можуть бути виявлені прибуток і  доходи минулих років, погашатися дебіторська  заборгованість, раніше списана як безнадійна.

До V групи належать грошові  надходження із державного і місцевих бюджетів.

Отже, грошові надходження  підприємств відіграють значну роль у процесі кругообороту коштів. Відшкодовуючи  авансовані у виробництво вкладення, доотримуючи доходи та фонди грошових коштів, вини створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення та розширення власного господарства.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг.

На практиці можуть використовуватись  два методи визначення попиту реалізації продукції.

а) продукцію відвантажено або відпущеного споживачу (відбулася передача права власності).

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного положення.

Розмір виручки від  реалізації продукції і за інших  однакових умов залежить від:

• кількості асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;
• рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Обсяг реалізованої продукції впливає на величину виручки. А саме кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків реалізованої продукції на початок і кінець року.

Обсяг реалізації залежить від розмірів виробництва та рівня товарності продукції. Особливо це стосується с/г продукції, де частина виробленої продукції використовується для відтворення виробництва або внутрішньогосподарських потреб. Асортимент реалізованої продукції двояко впливає на величину виручки.

Зростання в загальному обсязі реалізованої частки асортименту  з більш високою ціною збільшує величину виручки і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє і рівень відпускних цін.

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фінансові чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації залежить від рівня цін. За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюють адміністративно, переважно на послуги  першої необхідності і на товари, які виготовляються державою. Регульовані ціни встановлюються обмеженнями рентабельності товарів першої необхідності. У решті випадків користуються вільними цінами.

Розрахунок ціни не підакцизної  продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц_В=С_б+П=С_б+С_б*Р/100, де

Ц_В — ціна продукції;

П — прибуток;

С_б — собівартість продукції;

Р — плановий рівень рентабельності.

Ц_ПДВ=Ц_В+ПДВ=Ц_В+Ц_В*С_ПДВ/100, де

Ц_ПДВ — ціна продукції з податком на додану вартість;

ПДВ — податок на додану вартість;

С_ПДВ — ставка податку на додану вартість, % С_ПДВ-20%

Ц_Р=Ц_ПДВ+Т_Н=Ц_ПДВ+Ц_ПДВ*С_ТН/100, де

Ц_Р — роздрібна ціна продукції;

Т_Н — торгова націнка;

С_ТН — ставка торгової націнки.

Розрахунок ціни підакцизного товару можна здійснити за такими формулами:

Ц_В=С_б+П; Ц_аз=Ц_В+АЗ=Ц_В+Ц_В*100/(100-С_аз), де

Ц_АЗ — ціна товару з акцизним збором;

С_аз —ставка акцизного збору, %;

Ц_ПДВ=Ц_аз+ПДВ=Ц_аз+Ц_аз*С_ПДВ/100, де

Ц_ПДВ — ціна товару з податком на додану вартість;

С_ПДВ — ставка податку на додану вартість;

Ц_Р=Ц_ПДВ+ТН=Ц_ПДВ+Ц_ПДВ*С_ТН/100, де

Залежно від того кому реалізується продукція, встановлюються основні та роздрібні ціни. Відвантажена продукції посередникам здійснюється оптом або партіями за оптовими цінами. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, яка включають збутові націнки.

Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації  подають товари за роздрібними цінами. Продаючи товари за фіксуючими цінами. Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організації отримують  торгову знижку.

Планову виручку від  реалізації продукції визначаються методом  ??? розрахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури продукції визначають за формулою:

В=О_р*Ц, де

В — виручка від  реалізації продукції, грн.;

О_р — обсяг реалізованої продукції, ц;

Ц — ціна реалізації кожного  виду продукції.

Обсяг реалізації можна  розрахувати, виходячи з товарного  випуску виробів у плановому  періоді, додаючи залишки виробів  на початок звітного періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують за формулою: