Аудит зобовязань. 2

Вступ

Основними завданнями обліку, як відомо, є надання користувачам достовірної та повної інформації про діяльність підприємства для збереження майна власника, визначення фінансового результату. Виконання цих завдань в кінцевому результаті дає можливість зберігати та примножувати капітал, як окремої особи, так і держави в цілому. У ринкових умовах господарювання необхідність вивчення достовірності фінансової звітності значно підвищується. Це обумовлено суттєвими змінами у відносинах власності, які мають глибокий економічний зміст і спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємств. При цьому звітність є джерелом інформації для забезпечення господарської діяльності підприємства та функціонування фінансово-економічних систем держави і відображає відносини власності підприємств. За таких умов вивчення аудиторами достовірності фінансової звітності набуває важливого значення, оскільки підвищує відповідальність працівників підприємства за правильне відображення в обліку і звітності господарських операцій і фінансових результатів.

Одним з елементів  управління власним капіталом на сучасному етапі є розвиток системи контролю його інвестування, накопичення і використання. Перехід України до принципово нових економічних відносин, відкритість її економіки та інтеграція у світову систему господарювання зажадали змін в організації діючих систем контролю діяльності господарюючих суб'єктів, однією з форм якого є аудит.

На сучасному етапі розвитку економіки України суми заборгованості за поставлені товари (роботи, послуги) значно збільшуються. Процедура перевірки залишків на рахунках кредиторської заборгованості (дебіторської) є найбільш складним і тривалим процесом. А для покращення загального стану фінансової звітності дуже часто сьогодні суми реальної заборгованості значно викривлюються.

Все це свідчить проте, що за даними об’єктами фінансової звітності в умовах ринкової економіки  набуває не аби якого значення контроль, що проявляється у вигляді  незалежної аудиторської перевірки. Тож, актуальність розроблених методик аудиту окремих статей фінансової звітності зумовлена реформуванням системи бухгалтерського обліку й оподаткування.

Метою даної курсової роботи є визначення основних особливостей аудиторського контролю складових власного капіталу і зобов’язань та обґрунтування методики його проведення.

Завданнями курсової роботи є:

• вивчення сутносту аудиту капіталу та зобов’язань;
• визначення мети, об’єктів та предмету розглянутих статей звітності;
• виявити завдання, що стоять перед аудитом капіталу та зобов’язань;
• дослідження нормативних актів, джерел інформації що, стосуються даних об’єктів;
• виявлення робіт та процедур що здійснюються при аудиті капіталу та зобов’язань;
• визначення методик та їх особливостей при аудиту даних об’єктів фінансової звітності;
• розглянути методику документування процесу аудиту капіталу та зобов’язань загалом та окремих їх складових зокрема;
• зродити певні висновки щодо ролі, значення та особливостей здійснення аудиту капіталу і зобов’язань, виявити недоліки та запропонувати на основі проаналізованого матеріалу пропозиції покращення аудиту.

Об’єктом дослідження є організація аудиту капіталу та зобов’язань.

Предметом є сукупність методичних підходів та методичних положень щодо аудиту капіталу та зобов’язань.

В якості теоретичної  основи, при написанні курсової роботи, використовувалися такі інформаційні джерела як: нормативні акти, законодавчі документи, наукові публікації, підручники та монографії з розглянутої теми, а також аудиторські документи, котрі були створені в процесі конкретної аудиторської перевірки.

1. Мета, завдання, джерела та послідовність аудиту капіталу і зобов’язань

Суб’єкти господарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинному накопиченні власного капіталу для забезпечення господарської  діяльності.

Згідно з  Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. При цьому активами підприємства називаються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до економічних вигод у майбутньому.

Власний капітал  складається з: вкладень власників (учасників); пайових вкладень; іншого капіталу, внесеного учасниками (емісійний  дохід тощо) або отриманого в процесі діяльності підприємства внаслідок дооцінки його активів; безоплатного надходження необоротних активів; чистого прибутку; емісії акцій; дебіторської заборгованості.

Ураховуючи  порядок формування власного капіталу, можна визначити завдання його перевірки. Такими завданнями будуть:

• перевірка правильності складання первинних документів;
• перевірка правильності ведення аналітичного і синтетичного обліку з відображенням власного капіталу;
• перевірка правильності формування капіталу і відповідність законодавчим актам;
• перевірку законності вилучення капіталу;
• перевірка законності здійснення операцій зменшення капіталу;
• перевірка використання  створених резервів капіталу;
• перевірка правильності відображення фактичної собівартості акцій власної емісії;
• перевірка правильності викупу акцій господарським товариством у учасників;
• перевірка правильності відображення заборгованості засновників господарського товариства за внесками до статутного капіталу.[11, с.470-471]

Метою аудиту власного капіталу є встановлення достовірності первинних даних щодо його формування та використання, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установлених документів та облікової політики, достовірності відображення ву звітності підприємства.

Предметом аудиту операцій з власним капіталом  і зобов’язань є процес та господарські операції, пов’язані з формуванням  власного капіталу і його складових, а також відносин, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками.[9, с.132]

Об’єкти аудиту власного капіталу:

- вивчення порядку  підготовки засновницьких документів;

- перевірка  правильності відображення власного капіталу в бухгалтерській і фінансовій звітності.(Додаток А)

У бухгалтерському  обліку до групи власного капіталу відносять:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий  капітал;

- інший додатковий  капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілені  прибутки(непокриті збитки);

- вилучений капітал;

- неоплачений капітал.

Ці види джерел стають об’єктами  аудиту. До об’єктів аудиту власного капіталу належать операції, які відображають рух джерел.

Джерелами аудиту власного капіталу є вся інформація, що знаходиться  у первинних документах. Регістрах  синтетичного і аналітичного обліку, машинограм, Головній книзі, бухгалтерській і фінансовій звітності. Вивчення цієї інформації дозволяє зробити висновки про наявність того чи іншого капіталу, про  порядок його формування і зменшення. Окрім цього, до джерел аудиту власного капіталу можна можна віднести законодавчі акти, в яких наведений склад власного капіталу, порядок його створення і зменшення (вилучення). .[11, с.471]

До таких законодавчих актів відносяться:

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок  на прибуток»;

~Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення  помилок»;

~План рахунків  бухгалтерського обліку активів,  капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

~Інструкція  «Про застосування планів рахунків  бухгалтерського обліку активів,  капіталу, зоб ов’язань і господарських операцій підприємств і організацій»;

~Господарський  кодекс України. [12, с. 109-110]

Під час проведення аудиту перевірку власного капіталу починають з вивчення первинних документів. У результаті ретельного дослідження документації встановлюють:

~ реальність  записів у документах;

~ наявність  підписів;

~ відповідність  бухгалтерських записів, згідно зі зміною власного капіталу, який встановлено нормативом.

Далі виконується  звірка даних первинних документів з даними синтетичного та аналітичного обліку. Велику увагу приділяють встановленню законності виконуваних операцій і  відповідності їх встановленим нормативам. При цьому приділяється увага правильності формування власного капіталу, правильність використання створених резервів і правильність відображення фактичної собівартості акцій власної емісії.

Далі перевіряють  правильність викупу акцій господарськими товариствами в учасників і правильність відображення заборгованості засновників за вкладенням до статутного капіталу.

Необхідно також  перевірити стан засновницьких документів і бухгалтерського обліку з відображенням  руху власного капіталу.[11, с.472]

Перевірку операцій з обліку власного капіталу доцільно здійснювати за схемою, наведено в  таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Послідовність запису в регістрах з обліку власного капіталу

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначається в Положенні (стандарти) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання».

Згідно з  цим Положенням (стандартом) зобов’язання -це суми, які виникають унаслідок минулих подій, для врегулювання яких потрібно буде використати ресурси, що втілюють у собі економічні вигоди. [8]

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» встановлено, що зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. [6]

Зобов’язання  погашаються за наявності певного  джерела. При цьому сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка,  як очікується, буде сплачена в процесі звичайної діяльності підприємства. Крім цього, вираховують теперішню вартість, яка заходиться як дисконтова на сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування),яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Ураховуючи  особливості оцінки та розкриття  інформації щодо зобов’язань, можна  сформулювати завдання їх перевірки. До таких завдань відносять перевірку: правильності складання первинної документації з формування зобов’язань; правильності визначення зобов’язань; правильності оцінки і класифікації зобов’язань; своєчасності погашення зобов’язань; правильності бухгалтерського обліку зобов’язань; правильності вирахування належних податків й платежів та своєчасності їх платежу. .[11, с.472-473]

Згідно з  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 11 «Зобов’язання», зобов’язання визнаються, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність  зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню то його сума включається я до складу доходу звітного періоду.

Але здійснення бухгалтерського обліку та контролю за порядком руху зобов’язань за цим стандартом передбачає такі групи зобов’язань:

-довгострокові;

-поточні;

-забезпечення;

-непередбаченні зобов’язання;

-доходи майбутніх періодів.

До складу довгострокових зобов’язань належать:

- довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання;

-відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке нараховують відсотки та яке  підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців із дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, а  також якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує факт про переведення цього зобов’язання на довгострокове.

Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення  зобов’язання на вимогу кредитора(позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковими якщо: позикодавець щодо затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення; не очікуються виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються  відсотки, повинні відображатися  в балансі за їх теперішньою вартістю.

До  складу поточних зобов’язань належать:короткострокові кредити банків;поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи,послуги;  поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;інші поточні зобов’язання.

До  групи забезпечень належать такі (майбутні) операційні витрати на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов’язань; реструктуризацію.[8]

Мета  аудиту зобов’язань – установлення достовірності первинних даних щодо їх формування, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення їх обліку відповідно до нормативних документів та облікової політики, достовірності відображення у звітності підприємства. [12, с. 198]

До  об’єктів аудиту зобов’язань також належать зобов’язання, які відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.(Додаток А)

Для проведення аудиту зобов’язань усю необхідну  документацію, на якій здійснюється відображення господарських операцій за рухом зобов’язань, можна поділити на : первинні документи; договори купівлі-продажу; письмові заяви на отримання кредиту; бізнес-плани; договори на придбання матеріальних ресурсів; контракти; Журнали ордери (№4 с.-г., №6 с.-г., №10.2 с.-г.); Відомості аналітичного обліку (№8 с.-г., №10.2.1 с.-г., №10.2.3 с.-г., №10.2.4 с.-г.); Акти розслідування нещасного випадку (ф. Н-1); Акти розслідування професійного захворювання (ф. П-1).

Під час проведення аудиту його послідовність обирається аудитором. Необхідно, щоб при плануванні перевірки в першу чергу обирали таку групу зобов’язань, завдяки якій можна було б виявити найбільше порушників.

У таких випадках, коли під час перевірки ризик  не планується, перевірку починають  з вивчення поточних зобов’язань  за розрахунками з бюджетом. Вивчивши групу поточних зобов’язань, перевіряють довгострокові зобов’язання, забезпечення, непередбачені зобов’язання і доходи майбутніх періодів.[11, с. 474-475]

2.Методика  проведення аудиту капіталу

Основним джерелом формування власних коштів підприємства є статутний капітал – сукупність коштів, вкладених у підприємство його власниками (засновниками).

Під час проведення перевірки аудитор повинен дотримуватись вимог чинного законодавства. Перевіряючи формування статутного капіталу, необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється.[11,с. 475] Тому вивчення операцій з капіталом потрібно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників, структури й управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Зокрема, в акціонерних  товариствах статутний капітал  складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами; у товариствах з обмеженою  відповідальністю-з вартості внесків його учасників.[10, с.115]

Аудитору слід також установити наявність відповідних  документів і дотримання державної  реєстрації суб’єкта господарювання(наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію).

Аудитору варто з’ясувати законність змін у складі засновників підприємства, тобто порядок виходу співвласників з підприємства, що має бути передбачено статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін.

Аудитору треба  знати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства, яка відповідає його частці у статутному  капіталі. Причому така вартість може бути більшою за вартість його внеску, якщо підприємство прибуткове, а може бути і меншою – якщо збиткове.

Надходження внесків  засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за кредитом рахунку 67 «Розрахунки з учасниками» в кореспонденції з дебетом рахунків основних засобів . нематеріальних активів, грошових коштів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.

Використовуючи  інформацію актів прийняття-передавання  основних запасів, документів, що відображають надходження нематеріальних активів і дебетові обороти за рахунком 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів (рахунок 20), рахунку 22 «МШП» з’ясовуються вартість матеріальних цінностей, що надані. Кожний внесок підтверджується документами, де обов’язково роблять посилання на формування статутного капіталу.

Особливу увагу слід приділити технічній стороні  реєстрації нематеріальних активів, унесених учасниками у статутний капітал(акт надходження).

Під час аудиту СК доцільно провести інвентаризацію майна, внесеного засновниками до СК підприємства.

У процесі аудиту капіталу необхідно також провести перевірку правильності розрахунків із засновниками. Ця перевірка передбачає вивчення таких питань:

-чи своєчасно  і в якому розмірі засновники  внесли свою частку до статутного  капіталу підприємства;

- у якому  вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу  чи правильно оформлено документи на ці операції;

- чи правильно  проводиться нарахування доходів  від участі в капіталі підприємства;

- чи дотримується  відповідність записів у первинних  документах записам у журналі  7 за рахунком 46 «Неоплачений капітал» і Головній книзі (за журнальної форми обліку).[12, с.116]

Під час аудиту для визначення реальності внесків  до СК проводиться перевірка наявності  та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. У підтверджувальних документах має бути посилання на формування СК, що важливо не тільки для цілей БО, а й для цілей оподаткування – обґрунтування правильності застосування пільг щодо податків.

Перевіряючи надходження  основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу, треба обов’язково  проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що відображена вартість необоротних активів відповідає вартості, зазначеній у договорі.

Важливою є  перевірка дотримання строків оплати СК. Фактичне надходження внесків  засновників перевіряється на підставі первинних документів і записів у регістрах по  рахунку 46 «Несплачений капітал». Дебетове сальдо за цим рахунком показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами з оплати підписки на акції. При цьому треба перевірити своєчасність погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо.

Аудитору варто  проаналізувати, чи дотриманні встановлені  законодавством терміни погашення заборгованості за внесками до СК та чи дотримано порядку здійснення внесків, що визначений у статуті.

Моментом фактичного надходження внесків до СК є: для грошових коштів – дата зарахування суми на поточний рахунок або внесення в касу; для основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів – дата складання акта приймання-передавання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів або інших документів, що свідчать про надходження зазначених об’єктів.

Аудитор мусить перевіряти обґрунтованість змін величини СК. Усі зміни СК мають бути документально оформлені.[11, с.472]

Під час перевірки  виявляються джерела збільшення СК, яке можливе тільки за рахунок: коштів, отриманим акціонерним товариством від продажу своїх акцій понад їх номінальну вартість (емісійний дохід); нерозподіленого прибутку за результатами попереднього року; дивіденди.

Якщо товариство у звітному періоді зменшило статутний  капітал, необхідно з’ясувати причину  прийняття такого рішення. У будь-якому  разі варто перевірити наявність обставин, які вимагають згідно з Законом України «Про господарські товариства» зменшення СК.

В обліку це відображається наступним чином:

Таблиця 2.1

.

Схема бухгалтерських операцій з відображенням  статутного капіталу

Наступним важливим напрямом аудиту – вивчення рівності сум та узгодженості показників. Здійснюючи перевірку, аудитору треба перевірити тотожність величини капіталу, що відображена суб’єктом господарювання у формі звітності №1 «Баланс» за статтею «Статутний капітал»(рядок 300), розміру капіталу, зафіксованому в статуті. Така відповідність є контрольною, а її необхідність випливає з чинного порядку обліку.

Відповідно  до даного порядку після державної  реєстрації СК на суму, зафіксовану  в статуті, відображається за кредитом рахунка 40 «,Статутний капітал» у кореспонденції з рахунком 46 «Неоплачений капітал».

Варто також  перевірити дотримання інших тотожностей. Так, має бути забезпечена узгодженість показників у наданих формах звітності. Розмір СК на початок і на кінець року, що відображається в балансі, має відповідати сумі за статтею «Статутний капітал» Звіту про власний капітал. Оскільки підприємства складають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначеними рядками мають збігатися з кредитовим сальдо за рахунком 40 «Статутний капітал» за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.

Керуючись П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», аудитор перевіряє правильність розподілу прибутку між учасниками підприємства або спрямування прибутку до СК, резервного капіталу тощо.

У процесі аудиту додаткового капіталу аудитор мусить установити, з яких коштів складається  сума додаткового капіталу. Його збільшення можливе при переоцінці основних та оборотних засобів; одержанні  емісійного доходу за цінними паперами, безкоштовному отриманні цінностей. Додатковий капітал відображається в обліку на рахунку 42 «Додатковий капітал». Він використовується для покриття збитків від списання основних засобів, на покриття збитків за операціями з цінними паперами і за безкоштовного передання основних засобів іншим підприємствам. [12, с.119]

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу , а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду.

Проводячи аудит резервного капіталу(РК), аудитор повинен перевірити джерела його утворення. Для цього необхідно встановити, який відсоток прибутку віднесено до РК і чи відповідає він засновницьким документам. Аудитор повинен перевірити також правильність операцій щодо використання РК за рахунком 43 «Резервний капітал». .[11, с.478]

Аудит фондів спеціального призначення починається з визначення фондів, які утворені за рахунок  прибутку(рах.48). Ці фонди призначені для створення нового майна, тому фактичне витрачання не змінює їх накопиченої величини. Вони можуть бути зменшенні тільки у разі списання коштів на погашення збитків звітного року або виплати доходів засновникам. Під час аудиту перевіряється документальне оформлення обгрунтованості виплат з цих фондів – матеріальної допомоги, премій, винагороди, за вислугою років та ін..