Авторський договір

ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ 1. Поняття авторського права

РОЗДІЛ 2. Авторський договір  в Україні

2.1 Особливості і види договірних  відносин у галузі реалізації  результатів творчої діяльності

2.2 Поняття і види авторських  договорів

2.3 Зміст авторських договорів

Висновок

Використана література

ВСТУП

Наша країна багата на творчий потенціал, який своїми творами підіймає культурний, технологічний і науковий рівень України, який потребує захисту своїх  авторських прав.

Авторське право - це особисті немайнові  та майнові права авторів і  їх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням здобутків науки, літератури і мистецтв.

Основні завдання авторського права - встановити найсприятливіші умови  для творчої діяльності, гарантувати  здійснення авторських прав і забезпечити  доступність результатів цієї діяльності для суспільства.

Об'єктами авторського права є  твори науки, літератури, мистецтва, зокрема:

- літературні письмові твори  наукового, технічного чи практичного  характеру (книги, брошури, статті  і т. д.);

- виступи, лекції, інші усні твори;

- музичні твори з текстом  і без тексту;

- драматичні, музично-драматичні твори,  пантоміми, хореографічні та інші  твори, створені для сценічного  показу;

- скульптури, картини, малюнки,  інші твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури;

- фотографії та інші твори.

Слід зазначити, що Україна вже  має достатнє законодавче регулювання  ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва та в інших  видах творчої діяльності, оскільки Конституція України гарантує громадянам право на результати їх інтелектуальної  та творчої діяльності. Крім того, ці ж засади реалізовані і в Цивільному кодексі України, в Законі України  «Про авторське право і суміжні  права» і в інших нормативно-правових актах.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АВТОРСЬКОГО  ПРАВА

Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів  творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об'єктивного  вираження духовного багатства  людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають  у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право.

В об'єктивному розумінні авторське  право - це сукупність правових норм, які  регулюють відносини, що виникають  внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

У суб'єктивному розумінні - це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва [20, ст. 268].

Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і використанням творів літератури, науки, мистецтва, регулюються  Законом України “Про авторське  право і суміжні права” та іншими нормативними актами.

Основні завдання авторського права - встановити найсприятливіші умови  для творчої діяльності, гарантувати  здійснення авторських прав і забезпечити  доступність результатів цієї діяльності для суспільства.

Об'єктами авторського права є  твори науки, літератури, мистецтва, зокрема:

- літературні письмові твори  наукового, технічного чи практичного  характеру (книги, брошури, статті  і т. д.);

- виступи, лекції, інші усні твори;

- музичні твори з текстом  і без тексту;

- драматичні, музично-драматичні твори,  пантоміми, хореографічні та інші  твори, створені для сценічного  показу;

- скульптури, картини, малюнки,  інші твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури;

- фотографії та інші твори  [14, ст. 161].

Твір - це результат творчої праці  автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. Твори можуть бути усні (промови, лекції), письмові (літературні, наукові), музичні твори тощо.

Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який є результатом творчої діяльності і виражений у певній формі, яка  є придатною для відтворювання, сприймання (рукопис, ноти, картина  тощо).

Основним суб'єктом авторського  права є автор твору. Крім того, суб'єктами авторського права можуть бути також фізичні та юридичні особи, для яких право може виникати в  силу закону, договору або спадкування [6, ст. 7].

Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні  права” автор має особисті немайнові  та майнові права.

Автору належать такі особисті немайнові  права:

1) вимагати визнання свого авторства  шляхом зазначення належним чином  імені автора на творі і  його примірниках і за будь-якого  публічного використання твору,  якщо це практично можливо; 

2) забороняти під час публічного  використання твору згадування  свого імені, якщо він як  автор твору бажає залишитись  анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати  і вимагати зазначення псевдоніма  замість справжнього імені автора  на творі і його примірниках  і під час будь-якого його  публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності  твору і протидіяти будь-якому  перекрученню, спотворенню чи іншій  зміні твору або будь-якому  іншому посяганню на твір, що  може зашкодити честі і репутації  автора [6, ст.14].

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим  особам.

До майнових прав автора (чи іншої  особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або  заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої  особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій  особі згідно з положеннями статті 31 Закону України “Про авторське  право і суміжні права”, після  чого ця особа стає суб'єктом авторського  права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка  має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом [6, ст. 15].

Виключне право автора (чи іншої  особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору  іншими особами дає йому право  дозволяти або забороняти:

1. Відтворення творів, тобто виготовлення  одного або більше примірників  твору в будь-якій матеріальній  формі, у тому числі у звуко- і відеозапису, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник - це результат будь-якого відтворення твору [2, ст. 441].

2. Публічне виконання і публічне  сповіщення творів. Публічне виконання  - це подання за згодою суб'єктів  авторського права і (або) суміжних  прав творів, виконань, фонограм, передач  організацій мовлення шляхом  декламації, гри, співу, танцю  та іншим способом як безпосередньо  (у живому виконанні), так і  за допомогою будь-яких пристроїв  і процесів (за винятком передачі  в ефір чи по проводах) у  місцях, де присутні чи можуть-бути  присутні особи, які не належать  до звичайного кола сім'ї або  близьких знайомих сім'ї, незалежно  від того, чи присутні вони  в одному місці і в один  і той же час або в різних  місцях і в різний час.

Публічне сповіщення (доведення  до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав за допомогою радіохвиль (а також лазерного проміння, гамма-проміння тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

3. Публічна демонстрація і публічний  показ - публічна демонстрація  аудіовізуального твору, відеограми, публічне одноразове чи багаторазове  представлення публіці за згодою  суб'єктів авторського права і  (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми  особи, які не належать до  звичайного кола однієї сім'ї  або близьких знайомих цієї  сім'ї, аудіовізуального твору  чи зафіксованого на відеограмі  виконання або будь-яких рухомих  зображень.

Публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів  авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного  кадру тощо (за винятком передачі в  ефір чи по кабелях) або за допомогою  інших пристроїв чи процесів у  місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, яка здійснює показ, незалежно  від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час  або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також  демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

4. Будь-яке повторне публічне  сповіщення в ефірі чи по  проводах уже переданих в ефір  творів, якщо воно здійснюється  іншою організацією. Тут діє загальне  правило. Будь-яка організація  мовлення вирішила передати в  ефір чи по проводах той  чи інший твір, якщо він навіть  уже був переданий в ефір  чи по проводах, то ця організація  може здійснити таку передачу  тільки з дозволу автора твору  чи його правонаступників.

5. Переклади творів. Автор оригіналу  може сам перекласти свій твір  іншою мовою (авторський переклад). За наявності авторського перекладу  ніхто інший не може перекладати  цей твір тією ж мовою. Від  авторського перекладу слід відрізняти  авторизовані переклади, тобто  переклади, схвалені автором.

Якщо оригінальний твір уже перекладено  на одну будь-яку мову, а потім  з мови перекладу хтось забажав  перекласти цей же твір на третю  мову, то такий переклад може бути здійснено  лише за згодою автора оригінального  твору, а також автора перекладу  на другу мову. Наприклад, твір В. Гюго перекладено російською мовою. З  російської хтось забажав перекласти цей же твір українською. У такому разі потрібно одержати згоду правонаступників В. Гюго (його спадкоємців), якщо твір ще перебуває під правовою охороною, а також автора перекладу цього  твору російською мовою.

6. Переробки, адаптації, аранжування  та інші подібні зміни творів. Будь-яка переробка твору, наприклад  розповідного в драматичний чи  навпаки, розповідного в сценарій  чи навпаки, пристосування музичного  твору до інших інструментів (аранжування)  та будь-яка інша переробка  твору може мати місце лише  за згодою автора чи його  правонаступників.

7. Розповсюдження творів шляхом  першого продажу, відчуження іншим  способом або шляхом здавання  в майновий найм чи у прокат  та шляхом іншої передачі до  першого продажу примірників  твору. Розповсюдженням об'єктів  авторського права і (або) суміжних  прав визнається будь-яка дія,  за допомогою якої об'єкти авторського  права і (або) суміжних прав  безпосередньо чи опосередковано  пропонуються публіці, в тому  числі доведення цих об'єктів  до відома публіки таким чином,  що її представники можуть  здійснити доступ до цих об'єктів  з будь-якого місця і в будь-який  час за власним вибором. Розповсюджувати  будь-яким способом до першого  продажу свій твір може лише  автор чи його правонаступник  або інші особи, але тільки  з дозволу автора чи його  правонаступників. Проте це право  зберігається за автором чи  його правонаступниками лише  до першого продажу примірників  твору. Після першого продажу  примірників твору право автора  чи його правонаступників на  розповсюдження твору вичерпується.

8. Здавання в майновий найм  і (або) комерційний прокат  першого продажу, відчуження іншим  способом оригіналу або примірників  аудіовізуальних творів, комп'ютерних  програм, баз даних, музичних  творів у нотній формі, а  також творів, зафіксованих у  фонограмі чи відеограмі або  у формі, яку зчитує комп'ютер. Інше правило встановлено щодо  аудіовізуальних творів, музичних  творів у нотній формі, а  також творів, зафіксованих на  фонограмі чи відеограмі або  у формі, яку зчитує машина. Якщо щодо інших творів право  розповсюдження зберігається за  автором чи його правонаступниками  лише до першого продажу примірників  творів, то щодо зазначених творів  це право зберігається за авторами  чи їх правонаступниками також  і після першого продажу чи  відчуження іншим способом. Іншими  словами, аудіовізуальний твір  після його першого продажу  може бути зданий у майновий  найм власником твору.

9. Імпорт примірників творів. Ввезення  з-за кордону примірників творів  для їх розповсюдження в Україні  може мати місце лише за  дозволом автора чи його правонаступників. Це правило має силу і тоді, коли твір за кордоном був  виданий чи розтиражований з  дозволу автора чи його правонаступників.

10. Включення творів як складових  частин до збірників, антологій,  енциклопедій тощо може мати  місце лише за дозволом автора  чи його правонаступників [15, ст. 147].

РОЗДІЛ 2. АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР  В УКРАЇНІ

2.1 Особливості і види  договірних відносин у галузі  реалізації результатів творчої  діяльності

Основною правовою формою використання творів науки, літератури і мистецтва  є цивільно-правові договори, які  дістали назву авторських договорів.

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється відповідно до статті 29 Закону України  «Про авторське право і суміжні  права» на підставі авторського договору.

За авторським договором автор  зобов'язаний створити відповідно до договору і передати замовлений твір або передати готовий твір для використання, а  користувач зобов'язаний використати  або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк  і виплатити автору встановлену  договором винагороду [6, ст. 33].

Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються певними  особливостями. Передусім суб'єктами вказаних договорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їхні правонаступники, а з іншого боку, як правило, певна організація, яка  за родом своєї діяльності може використати  твір обумовленим у договорі способом. Правонаступниками можуть бути спадкоємці та інші особи, яким автор передав  право використання твору. Це, наприклад, законні представники автора -- батьки або опікуни і піклувальники, якщо з будь-яких причин сам автор  не може скористатися своїм правом на використання твору. Як уже зазначалося, здатність до творчої діяльності не збігається з цивільно-правовою дієздатністю. Нерідко авторами можуть бути неповнолітні і навіть малолітні.

Якщо на боці автора виступають дві  або більше осіб (співавтори, кілька спадкоємців або інші правонаступники), то для укладання договору необхідна  згода усіх цих суб'єктів, незалежно  від того, яка частка авторської винагороди їм належить. Без такої  згоди твір не можна використовувати. Вказані особи можуть доручити ведення  переговорів, підписання договору, а  інколи й подальшу роботу з автором  комусь одному з них. Проте таке доручення  має бути оформлене письмово, воно становить частину авторського  договору.

При укладенні авторського договору з кількома співавторами слід з'ясувати  характер співавторства -- роздільний чи неподільний. У першому випадку  в договорі може бути зазначено авторство  окремих співавторів. Проте в  усіх випадках колективного твору укладається  один авторський договір.

У випадку використання кількох  колективних творів на кожний з них  укладається окремий авторський договір. Наприклад, з співавторами слів пісні -- один договір, а з співавторами музики -- другий договір. У даному випадку  це окремі види творів, а не співавторство.

Автор може передати право на використання свого твору як на території України, так і за рубежем будь-яким громадянам і юридичним особам, у тому числі  й іноземним. У більшості випадків контрагентами авторів (співавторів  та їхніх правонаступників), як правило, виступають юридичні особи -- державні, громадські, кооперативні та інші організації, які можуть використовувати твір у той чи інший спосіб. Проте  в деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і громадяни, наприклад, замовник у договорі художнього замовлення. Будь-який громадянин може укласти  договір з художником або скульптором  про створення такого твору. Проте у видавничих, постановочних, сценарних та деяких інших авторських договорах контрагентами авторів виступають юридичні особи [20, ст. 294].

Авторські договори з іноземними авторами укладаються за участю Державного агентства  України з авторських і суміжних прав.

Важливою особливістю авторських договорів є те, що об'єктами (предметами) їх виступають нематеріальні блага -- твори науки, літератури чи мистецтва. Вони стають об'єктом договору за однієї умови, якщо вони виражені в такій  об'єктивній формі, яка дає змогу  відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом  авторського договору можуть бути твори, вже створені на момент укладення  договору, а також твори, які автор (співавтори) зобов'язується створити і передати для використання.

Важливою творчою ознакою об'єкта договірних відносин є новизна твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і в формі викладу  нового змісту, або тільки у формі  викладу вже відомого змісту.

Авторський договір повинен  бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не передбачено  інше. Письмова форма не обов'язкова для договорів про опублікування  творів у періодичних виданнях та енциклопедичних словниках [20, ст. 296].

Авторські договори можуть бути двох типів:

а) авторський договір на передавання  твору для використання;

б) авторський ліцензійний договір.

За авторським договором на передавання  твору для використання автор  або правонаступник передає чи автор  зобов'язується створити і в установлений договором строк передати твір організації  для використання обумовленим за договором способом, а організація  зобов'язується здійснити або почати це використання в установлений договором  строк, а також сплатити авторові або його правонаступнику винагороду, крім випадків, зазначених у законі.

За авторським ліцензійним договором  автор або його правонаступник надає  організації право використати  твір, у тому числі шляхом перекладу  іншою мовою або переробки  в обумовлених договором межах  і на визначений строк. Організація  зобов'язана сплатити винагороду за надання цього права.

Як видно з наведеного, законодавець не проводить чіткого розмежування між цими типами договорів. Практика склалася таким чином, що за авторським ліцензійним договором автор  надає організації право використати  твір для перекладу іншою мовою  або для переробки одного виду твору на інший. Зокрема, за цим договором  розповідний твір може бути перероблений на драматичний або на сценарій і, навпаки, сценарний чи драматичний  твір може бути перероблений на розповідний.

2.2 Поняття і види авторських  договорів

Авторський договір -- це консесуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом [20, ст. 301].

Договір двосторонній, оскільки кожна  із сторін наділена певними правами  і обов'язками.

Існують конкретні види авторських договорів про передавання твору  для використання: договір про  видання або перевидання твору  в оригіналі (видавничий договір); договір про депонування рукопису; договір про публічне виконання неопублікованого твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договір -- це один з  видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору -- виданням і розповсюдженням  твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом  так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видання літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають комерційні видавничі договори, за якими видання  літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в  умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.

Умови окремих різновидів видавничих договорів багато в чому збігаються, але вони й істотно відрізняються  один від одного характером свого  предмета. Так, при виданні літературних творів предмет договору визначається видом літератури, її жанром, призначенням. Поданий рукопис має відповідати  погодженій заявці, плану, навчальній програмі (для навчальної літератури), обумовленому обсягу. Предмет видавничого  договору на видання творів образотворчого мистецтва визначається назвою, темою, сюжетом, видом роботи, її розміром, технікою виконання тощо. Видання  музичних творів здійснюється шляхом передавання видавництву нот  у вигляді клавіру, партитури [20, ст. 304].

Видавничий договір може бути укладений  на готовий твір і на твір, який буде створено у майбутньому. Цей останній договір називається ще договором  замовлення (літературного або художнього).

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання  на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузькоспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором організація  за погодженням з автором передає  належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформаційному органу, який зобов'язаний безплатно  зберігати оригінал і здійснювати  інформацію про нього шляхом публікації реферату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх зацікавлених осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Найчастіше на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і симпозіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно видавати друкарським способом.

Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами  договору виступають, з одного боку, автор -- творець сценічного твору  або його правонаступники, а з  іншого -- видовищний заклад (постановник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. За цим договором автор  передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу  драматичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний  твір, а заклад-постановник зобов'язується здійснити в межах обумовленого договором або законом строку постановку і публічне виконання  твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: одноразової  винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором  автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сценарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений договором строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір -- літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим  договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в  обумовлений договором строк  твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язаний виплатити автору погоджену  винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особливість  вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право  замовника -- він може це зробити, а  може і не робити.

Предметом договору художнього замовлення є твір образотворчого мистецтва. Це твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образотворчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науково-технічного прогресу обумовлюють появу нових  об'єктів авторського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й  те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором [20, ст. 305].

Договір про використання в промисловості  неопублікованого твору декоративно-прикладного  мистецтва. Законодавство не визначає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного  мистецтва. Є тільки приблизний перелік  таких творів, які можуть бути предметом  вказаного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і вирізняються оригінальними художньо-естетичними властивостями. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою середовища і людини. До цієї категорії відносять серветки, килими, хустки, одяг, взуття; вироби з шкіри, кісток, пластмаси; іграшки, значки, сувеніри; вироби з скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

Особливістю вказаного договору є  те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій  основі. Отже, за цим договором автор  передає або зобов'язується створити і передати неопублікований твір декоративно-прикладного мистецтва  підприємству, яке зобов'язується випустити  його у світ на промисловій основі. Твір повинен бути придатним для  використання в промисловості і  відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Визнання твору об'єктом  декоративно-прикладного мистецтва, і, отже, його придатності для використання в промисловості здійснюють спеціалісти (художні ради).