Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

 «Рівненський коледж  економіки та бізнесу»

 

 

 

 

 

 

“  Банкрутство  підприємства: механізм визначення і  шляхи подолання ”

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни:

«Економіка підприємства»

 

Виконав:

Студент II курсу, групи  ФК – 1

Спеціальності 5.03050801 «Фінанси і кредит»

Харитонюк В.В.

 

Керівник:

Кашицька  А.В.

 

Оцінка:_________________________

 

 

 

 

 

 

Рівне – 2010

План

 

Розділ Ι  Загальна характеристика банкрутства  підприємств, чинники, етапи та процедури порушень справи про банкрутство.

Вступ………………………………………………………………………………..

1. Загальна характеристика банкрутства підприємств, його причини……….3

1.2 Чинники що спричиняють банкрутство підприємств………………………9

1.3 Етапи і процедури порушення  справи про банкрутство…………………..13

1.4 Методичні основи визначення  ймовірності банкрутства підприємства…17

 

РозділΙΙ Подолання банкрутства на підприємстві.

 

1. Основні шляхи подолання банкрутства підприємств…………………….20
2. Оцінка діяльності підприємства в кризовій ситуації……………………..29

Висновок………………………………………………………………………….36

Список додаткова  літератури…………………………………………………...38

Додатки…………………………………………………………………………...40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ Ι  Загальна характеристика банкрутства  підприємств, чинники, етапи та процедури  порушень справи про банкрутство.

 

1.1Загальна характеристика банкрутства підприємств, його причини.

 

  Поняття  банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відно-синам. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет i позабюджетні фонди.

      Закон  України «Про користавши» під банкрутством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом. .  

Україна впродовж останніх декількох років здійснює перехід  від планово-розподільної, командно-адміністративної економіки до суспільства з вільним ринком. Всяке підприємство, що здійснює комерційну діяльність, вступає у відносини з податковими органами, банками, іншими підприємствами. В процесі цих відносин у підприємства виникають зобов'язання, які можуть привести до того, що підприємство стане боржником.

Відповідно до закону України Про внесення змін в закон  України «Про користавши» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999) № 42-43, стр.378:

Основні терміни:

Неплатоспроможність –  нездатність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого терміну їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема по заробітній платні, а також виконати зобов'язання по відношенню оплати податків і зборів (обов'язкові платежі) не інакше, як за допомогою оновлення платоспроможності.

Боржник – суб'єкт  підприємницької діяльності, нездатний  виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема зобов'язання по оплаті податків і зборів (обов'язкових  платежів),на протязі трьох місяців після настання встановленого терміну їх оплати.

Банкрутство – визнана  арбітражним судом нездатність  боржника відновити свою платоспроможність  і задовольнити визнані судом  вимоги кредиторів не інакше, як за допомогою  застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єкт банкрутства (банкрот) – боржник, нездатність якого  виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має  в користавшись порядку підтверджені документами вимоги за грошовими зобов'язаннями до боржника по виплаті заборгованості по заробітній платні працівникам боржника, а також органи державної податкової служби і інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю оплати податків і зборів. ³ 

       За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства — спад прибутковості фірми нижче за вартість и капіталу. Відсотки за кредит i дивіденди, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші одержують певні суми, визначені кредитними угодами, ко відносна вигідність  їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшу-

ється ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період i фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності i фірма увійде в стан «технічної неплатоспроможності». Це явище можна вже розглядати як користавши. Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати користавши можна за 1,5-2 роки до появи його очевидних ознак. Цілком можливим е виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування «ціни підприємства» на найближчу та довгострокову перспективу.

     Зниження прибутковості фірми  або збільшення середньої вар- 
тості зобов'язань означає зниження її ціни. Ціна фірми – це при 
ведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам 
Як дисконтна ставка використовується середньозважена 
вартість капіталу. Ціна фірми може впасти нижче за суму зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал «зникає». Ось 
це i е повне користавши — користавши акціонерів. Ціна фірми 
може впасти навіть нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді 
ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна фірми, а ліквідація 
фірми стає вигіднішою за її експлуатацію. Акціонери в цьому разі 
втрачають свій капітал. 

     Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко(іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночасного впливу всіх чинників е настання банкрутства (рис. 1).

     До основних внутрішніх причин передусім належить недосконалий менеджмент, згідно з яким, наприклад, підприємство здійснило неефективні довгострокові фінансові вкладення, що не забезпечили зростання його доходу в передбачуваний період; підприємство обтяжене надмірними виробничими запасами, що не збільшують обсягів виробництва та грошових надходжень; підприємство виробляє готову продукцію, що не реалізується; утримує непомірну для нього соціально – культурну сферу або надмірну кількість персоналу тощо. До  подібних причин у сучасних умовах можна віднести неефективну маркетингову стратегію і тактику, коли між виробниками і споживачами існує значна кількість посередницьких ланок, у яких осідає переважна частина виручки.

     Зовнішніми причинами невиконання  зобов'язань можуть бути, зокрема, ситуації, коли ринок знижує загальний попит на продукцію підприємства з причин відсутності потреби в ній, високих цін, зниження платоспроможності, появи товарів – субститутів тощо. Такі ситуації можуть виникнути тоді, коли недобросовісні споживачі не здійснюють платежів за відвантажену продукцію або за надані послуги. У цих випадках підприємство, не маючи виручки, не може виконати своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами його економічних зв'язків і діяльності.

 

Соціально –  економічні

Науково – технічні

 

Зовнішньоекономічні

 

Політичні

 

 

 

 

Зовнішні

 

 

ПРИЧИНИ БАНКРУТСТВА

 

 

 

 

Внутрішні

 

 

Брак стратегічного  плану розвитку

Нераціональна організаційна  структура

 
 

Низька якість менеджменту

Дефіцит власних оборотних  коштів

 

Недосконалість механізму ціноутворення

Брак довготермінового інвестування

 

Збільшення дебітор- ської та кредиторської  заборгованості

Технологічна неуз- годженість про- цесу виробництва

 

 

Утримання зайвих робочих  місць

      

 

Рис. 1. Основні причини банкрутства підприємств ( організацій ).

 

Можуть виникати ситуації різких змін податкової політики, введення підвищених митних тарифів, прямих заборон на експорт або імпорт продукції, що також призводить до неможливості виконання підприємством своїх  зобов'язань.

     Зовнішні користувачі можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні користувачі формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

     Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричиняється зовнішніми, а 2/3 — внутрішніми причинами. Очевидним є те, що користувачі банкрутства для вітчизняних підприємств є іншими, похідними від кризового стану національної економіки.

     коли необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки i техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього i зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

        Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи тих показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах ±3% середньомісячної величини від середньо квартальної, а наступного місяця впав на 10% i негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану .   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Чинники  що спричиняють банкрутство підприємств.

 

Банкрутство виникає тоді, коли у підприємства немає можливостей погасити кредити і заборгованість, а кредитори не бажають чекати і давати відстрочення по кредитах. Банкрутство має бути визнане офіційно судом, або ж само підприємство може задекларувати себе в статусі банкрота. корист банкрутства дуже хворобливий і неприємний, корис, добровільне задекларування себе банкротом може допомогти підприємству відстрочити виплати по кредитах, зберегти своє майно і списати штрафи за невиплати, кори ставши своє і зворотна сторона користа – це втрата довіри ділових партнерів і кредиторів. Кредитори подають до суду для визнання підприємства банкротом лише в крайніх випадках, якщо вони розуміють, що свої гроші назад вони вже не отримають, тому подають до суду, щоб хоч би частково компенсувати свої втрати. Для боржника судновий розгляд загрожує конфіскацією майна.

У наш нелегкий час банкротом може стати абсолютно кожен. Деякі світові компанії і великі банки вже оголосили або готові офіційно заявити про своє користавши, крім того, на заході банкротом можна оголосити навіть фізичну особу, оскільки тамтешні люди досить-таки давно вважають за краще коли в кредит. Так, щорічно, більше 30 тисяч американців оголошують себе банкротами, що дозволяє їм зберегти своє майно і отримати після розгляду своєї справи, відстрочення для погашення боргів. Погодитеся, непогано тепер впровадити таку ж широку практику і в нашій країні. Колектори і кредитори стукаються в двері, дістають по телефону і не дають спати, вони вимагають грошей. Позбавитися від них можна, корис не усе так просто, тому завжди рекомендується кваліфікована допомога фахівців з кредитування і юриспруденції. Багато банок надають допомогу по кредитуванню, адже користавши підприємства, які узяло в кредит чималу суму грошей, - зовсім не мета банку, тому повернення кредиту теж представляє важливий інтерес для банку.

 

Банкрутство можна уникнути шляхом реорганізації компанії, коли управління підприємства переходить в інші руки, і узгоджується нова схема виплат заборгованостей по кредитах і нові можливості виходу з кризи.

Найуразливішими для банкрутства виявилися прості споживачі, тобто фізичні особи, а також підприємства малого бізнесу. Перші, значно постраждали під час світової фінансової кризи, коли прибутки впали, а кредитні ставки підвищилися, в той час, як малий бізнес завжди був уразливий і схильний до ризику банкрутства, а через світову кризу, ця ситуація ще більше посилилася. Малі підприємства із-за своїх розмірів, не мають значних фінансових коштів для стабілізації і захисту від довгострокової кризи. корис надійний і керований бізнес, все-таки має шанси залишитися на плаву, корис для цього необхідно передбачати симптоми кризи і зробити кроки по запобіганню банкрутству.

Симптомами банкрутства для підприємств можуть служити такі чинники як відсутність готівки або проблема потоку готівки, коли продаж товару не приносить доходу, і власне, самих грошей, для погашення кредиту. Завжди необхідно пам'ятати про ресурси і резерви готівки, а у разі погіршення ринкової ситуації необхідно понизити обороти підприємства, скоротити витрати, це може включати витрати на закупівлю сировини, адміністративні витрати, можливо також скорочення робочого персоналу.

Іншими симптомами банкрутства і фінансових труднощів може служити зростання витрат. Як правило, витрати погано контролюються і відстежуються керівництвом підприємства.

Занадто високі позики також можуть спричинити прикрості. Наприклад, компанія хоче профінансувати новий великий проект або купівлю, корис ці плани через виникаючі труднощі, не завжди можуть бути реалізовані, і таким чином, виникає борг. Керівникам варто пам'ятати про те, що не варто корис великі позики, якщо вони не призначені для створення нових джерел доходу компанії.

Неясність стратегій і напрямів компанії є сигналом тривоги, ця ситуація може бути спровокована не зваженими діями і нечітким керівництвом компанії.

Сигналом банкрутства компанії, більшою мірою для кредиторів, являються регулярні затримки виплат постачальникам компанії. Звичайний термін оплати – календарний місяць, і чим довше за невиплату, ко вірогідніше складніше за проблему у компанії, і, отже, кредит довіри до неї.

Падіння продажів компанії може бути як рядовою подією, так і дуже тривожним, корис, це ознака виникнення проблем в бізнесі.

Причини для банкрутства можуть бути як одиничні, так і комплексні, включаючи багато проблем, починаючи від падіння продажів, до нечітких вказівок керівництва і імпульсивних неправильних дій підлеглих і співробітників. Але важливо вчасно діагностувати ці проблеми, тому як проблеми в бізнесі не обов'язково повинні призводити до банкрутства, і необхідно ефективно оцінити свої можливості і діяти, тоді в майбутньому є шанс побачити одужання і відродження власного бізнесу.

Стадії  глибини банкрутства і їх симптоми :

I стадія – «допустиме банкрутство»: характеризує зародження негативного стану, виникає на етапі життєвого циклу «банкрутство», коли з’являється загроза втрати прибули від підприємницької діяльності.

    II стадія – «критичне банкрутство»: визначає посилення негативних тенденцій на V і VI етапах фази «спад», коли витрати на здійснення діяльності доводиться відшкодовувати за рахунок засобів кредиторів.

    III стадія – «катастрофічне користавши»: виникає на етапах «користавши» і «ліквідація» життєвого циклу підприємства і супроводжується його ліквідацією, наслідком якої є розпродаж майна для погашення вимог кредиторів. В корист випадку боржник втрачає право самостійно управляти і розпоряджатися своїм корис. Це право переходить ліквідаторам – особам, призначеним для управління корис боржника і примусової його ліквідації. Існують i цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства

1. Зменшення  обсягів реалізації продукції

Тотальна заборгованість

 

 

2. Спад попиту  на продукцію

 

3. Зниження  прибутковості виробництва

С  И  М  П  Т  О  М  И

 

 

4. Утрата клієнтів  та покупців

 

5. Збільшення  обсягу неліквідних оборотних коштів

 

6. Неритмічність  виробництва

8. Збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції

Повна неплато- спроможність

БАНКРУТСТВО

 

Низький рівень використання виробничого потенціалу

 

 

 

9. Зниження  рівня продуктивності праці

 

 

 

 

10. Скорочення  кількості робочих місць

 

 

 

 

Рис 2. Сутність можливих симптомів банкрутства підприємств.

 

 

 

1.3 Етапи і процедури порушення  справи про банкрутство.

 

Умови та механізм визнання юридичних  осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, суб’єктами банкрутства (банкрутами) і порядок задоволення претензій кредиторів визначено законодавчо. Основні етапи порушення справи про банкрутство того чи того суб’єкта господарювання показано на рис.3.

Згідно із законом України «Про банкрутство» суб’єктом банкрутства може бути будь-яка юридична особа, що не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки. Ця юридична особа має бути зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності. Боржником є юридична особа, проти якої порушено справу про банкрутство, а банкрут — це боржник, що перебуває у процесі ліквідації.

Як кредитор може виступати будь-яка  українська або іноземна юридична чи фізична особа, що має вимоги (претензії) до боржника на підставі як майнових, так і немайнових зобов’язань останнього. Вартість вимоги визначається залежно від її сутності: вартість негрошового зобов’язання — за ринковою ціною на день подання заяви про банкрутство (до подання такої заяви сума будь-якої вимоги включає лише відсотки та штрафи), вартість вимоги за контрактом — за вартістю збитків заподіяних кредитору боржником у зв’язку з невиконанням умов контракту.

Заяву про банкрутство можуть подати кредитори (крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечено заставою), органи державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної служби, сам боржник. Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні утворюють так звані збори кредиторів. Заява про банкрутство подається до Арбітражного суду за місцем знаходження боржника.

 

 

Рис.3. Основні етапи порушення справи про банкрутство підприємства (організації).

 

Письмова заява кредитора (боржника, органів податкової служби або державної  контрольно-ревізійної служби) до арбітражного суду і є підставою для порушення справи про банкрутство. До заяви кредитора додаються список інших кредиторів, яких знає заявник; список підписаних боржником контрактів; список арбітражних чи інших судових справ боржника чи проти боржника. Якщо боржник у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності, з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду, то до його заяви додаються список боржників і кредиторів, суми їхніх вимог, забезпечених або незабезпечених заставою (якщо вимоги забезпечено заставою, то вказується вартість застави); список майна та його вартість.

Заяву кредитора може бути відкликано заявником до прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом. Відкликання заяви боржником можливе тільки за згодою кредитора.

Після прийняття заяви проводиться  попереднє засідання Арбітражного суду, на якому розглядаються подані документи, заслуховується пояснення сторін і, в разі необхідності, призначається розпорядник майна боржника. Якщо суд вирішує, що всіх процедурних вимог дотримано, то він призначає судовий розгляд справи, надсилає повідомлення всім сторонам судового процесу і публікує повідомлення про рішення суду в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України.

У місячний строк (від дня опублікування повідомлення) Арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов’язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори кредиторів, а якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб — створити повноважний комітет. Повноваження комітету визначаються зборами кредиторів.

Будь-яка фізична чи юридична особа (у тім числі і сам боржник  чи кредитор), які бажають взяти участь у реструктуризації або санації боржника, у той самий строк повинні подати до Арбітражного суду заяви з письмовим зобов’язанням про переведення на них боргу, а також указати умови проведення процесу реструктуризації або санації.

У даному разі санація є процедурою, що включає угоду між користав та кредиторами, спрямовану на врегулювання боргів та фінансове оздоровлення юридичної особи боржника.

Отже, першим етапом санації  є перехід до санатора боргів боржника; другим — узгодження умов реструктуризації юридичної особи боржника; третім — узгодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу.

Практика показує, що реструктуризація може здійснюватись у різних формах через придбання користав та/або фізичною чи юридичною особами, ним визначеними, усього чи частки статутного фонду боржника для виплати боргів боржника згідно з умовами плану реорганізації; усього чи частки майна боржника (включаючи частину або всі його угоди) з метою одержання коштів для погашення боргів; здавання в оренду (лізинг) усієї або частини власності боржника з метою розподілу орендних платежів між кредиторами; передачі підприємства в оренду трудовому колективу, якщо боржник — державне підприємство.

Реструктуризація  може бути інструментом приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських товариствах у таких випадках: якщо боржником є державне підприємство; боржник сам порушив справу про банкрутство; план реструктуризації передбачає процес приватизації боржника.

Будь-який план санації  має включати черговість задоволення  претензій (вимог) до боржника відповідно до умов пропозиції про санацію. За браком відсутності пропозицій щодо проведення санації або в разі незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника Арбітражний суд визнає боржника банкрутом і з цього приводу ухвалює відповідну постанову.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємств.

 

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб’єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала користавшис система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

, (1)

де kзл — коефіцієнт загальної ліквідності; qпк — частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність  банкрутства будь-якого суб’єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від’ємного значення коефіцієнта Z, і великою — за Z > 1.

Більш обґрунтованою і більш  поширеною є п’ятифакторна модель Альтмана. Професор Нью-Йоркського університету Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу користавшисьності, який одержав назву індексу (моделі) Альтмана. Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити суб’єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів. Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і користавшись для своєї моделі лише п’ятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою

Z = 3,3К1 + 0,99К2 + 0,6К3 + 1,4К4 + 1,2К5,  (2)

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 — коефіцієнти  регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z»; К1 — характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва; К2 — відображає дохідність суб’єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації); К3 — визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів); К4 — відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми; К5 — характеризує структуру капіталу й визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб’єкта господарювання.