Банкрутство підприємтва: механізм визначення та шляхи подолання (на матеріалах)ВАТ «Будівельно-монтажне управління Запоріжстальбуд-1

2

МІНЕСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра економіки підприємства та міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ Економічному  аналізу”

Тема : Банкрутство підприємтва: механізм визначення та шляхи подолання

(на матеріалах)ВАТ «Будівельно-монтажне управління Запоріжстальбуд-1»

Керівник                                                                             Борисенко Т.Н.

                                                              Запоріжжя

2010

ЗМІСТ

Вступ.

1.                  Визначення банкрутства, його причини та ознаки. . . . . . . . . . . . . . . 6

2.  Система показників, викаристовані при аналізі вероятності банкрутства підприємства . . . . . . 2

3. Організаційнно-єкономічна  характеристика підприємства  . . . . 29

4.      Оцінка вероятності банкрутства підприємства

5.      Шляхи передбачення банкрутства. . . . . . . . . . . .. . . . . . .  . . . . . . . . 34

6.      Висновки та пропозиції

Додатки

ВСТУП

На сьогодні з найактуальніших в українській економіці є проблема банкрутства вітчизняних підприємств. Це і підтверджує актуальність вибраної  для написання курсової роботи теми. Адже банкрутство окремого суб`єкта господарювання має суттєві негативні наслідки як для самого підприємства, так і для відповідної галузі й економіки країни в цілому.

Банкрутство підприємств є порівняно новим явищем для економіки України. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, стрибків цінової політики, часто змінюваного законодавства, багато підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства

В Україні спостерігається тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. Нажаль, ця тенденція збереглася і на сьогодні. Одним з негативних чінників, який є наслідком незадовільного стану більшості відчизняних підприємств, є зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості, яка вже перевищіла річні обсяги виробництва продукції. Неплатоспроможність суб`єктів господарювання і є основною причиною та підставою для оголошення підприємства банкрутом.

Як наслідок, адекватно зростанню неплатоспроможності зростає кількість порушення справ про банкрутство. Слід наголосити, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для акціонерів, кредиторів, виробничіх партнерів та споживачів продукції, а й зменьшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що в кінцевому рахунку може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності.

Через недосконале законодавство, відсутність належного теоретично- методичного забеспечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, недостатню державну фінансову підтримку виробничіх структур та суб`єктів підприємницької діяльності та інших суб`єктивних і об`єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, в тому числі й тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами.

Необґрунтована економічна політика держави, некеровані інфляційні процеси , тотальна економічна криза, постійна політична нестабільність у суспільстві, спад ділової активності в економіці найбільше впливають на результати діяльності підприємств.

   На сучасному етапі розвитку суспільства дуже уповільнився розвиток науки і техніки у зв`язку з недостатньою кількістю коштів, що виділяються для цієї мети. Слід вказати на низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки та значною мірою неефективне використання закордонного капіталу. Складне становище кон`юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох галузях народного господарства України. Упершу чергу слід віднести галузі, що виробляють товари широкого вжитку, - легку і харчову промисловість. Сьогодні ринок наповнюється цими товарами переважно за рахунок імпорту.

Отже, потрібні кардинальні заходи спрямовані на загальномасштабний розвиток економіки України . Цьому має сприяти відповідна комплексна програма забеспечення суспільства власними товарами широкого вжитку і витіснення з ринку імпортних товарів.

Система банкрутства, яка почала діяти в Україні, має свої національні особливості. По-перше, слід відмітити, що значна частина українських державних підприємств багато років перебуває в стані глибокого покритого банкрутства, наслідком якого є занепад виробництва, низька заробітна плата, скорочення робочого дня або робочого тиждня. По-друге значна частина приватних підприємств не сприймає статус банкрутства, по суті є такими, що закінчують свою діяльність, або зовсім її не розпочинають.

Вивчення такої актуальної теми, як банкрутство, у наш час є суттєвим елементом економічної практики. Попередження і вивчення банкрутства сприяє нормальному розвитку будь якого підприємств чи організації. Що в подальшому передбачає отримання прибутку. А саме прибуток- це головна мета , досягнення якої прагне кожен власник чи керівник підприємства.

Банкрутство визначено самою сутністю ринкових відносин, які завжди сполучені з невизначеністю досягнення кінцевих результатів підприємництва, а отже з ризиком втрат. Останні можуть виникнути на всіх стадіях виробництва: від закупівлі і доставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів до виробництва і продажу готової продукції. І цей факт свідчить про те, що займатися цією проблемою треба не тоді, коли ознаки банкрутства вже явно нагадують про себе, а тоді, коли їх можна позбавитись іще в зародку.

Предметом дослідження – виявлення ознак банкрутства та розробка методів їх уникнення.

Об`єктом дослідження курсової роботи є підприємство «Будівельно-монтажне управління Запорожстальбуд-1», який знаходиться на території Запорізької області.

РОЗДІЛ 1

ВИЗНАЧЕННЯ БАНКРУТСТВА, ЙОГО ПРИЧИНИ ТА ОЗНАКИ

                                                 Визначення банкрутства

Згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999 року „банкрутство-це визнана арбітражним (тепер - господарським) судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури”.[1.420]

Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характерезує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забеспечіти обов`язкові платежі в бюджет і позабюджетні форми. [8.506]

Втрати призводять до падіння прибутковості капіталу та виникненню труднощів при сплаті витрат, виникаючих у ході фінансування підприємства в наслідок появи дефіциту готівки. Дефіцит збільшується якщо кредитори не відновлять кридитування. Тоді підприємство повинно сплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. В умовах відсутності готівки виникає проблема ліквідності , тобто розпродажу активів. Цей стан підприємства у теорії та практиці зветься „технічною неплатоспроможністю”. Вже на цій стадії можливе звертання кридиторів до суду про визнання підприємства банкрутом. [9. 514]

За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства - спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає не вигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми , визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв’язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик не повернення коштів , у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності і фірма увійде в стан „технічної неплатоспроможності”. Це явище можна вже розглядати як банкрутство.  [8.506]

Боржником є суб’єкт підприємницької діяльності , неспроможний виконати свої грошові забов`язання перед кредиторами , в тому числі забов`язання щодо сплати податків і сборів (обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. [1.420]

Суб`єктом банкрутства є боржник , неспроможність якого виконати свої грошові забов’язання встановлена господарським судом.

За нинішніх умов господарювання багато приватних підприємств , що не набули статусу банкрутства , по суті є банкрутами, припиняючи свою діяльність, або зовсім її не розпочинавши.

Вкладаючи власні кошти у виробничо-господарську діяльність на основі техніко-економічного обґрунтування розвитку виробництва акціонери і кредитори впевнені, що їх капітал сприятиме зростанню прибутковості підприємства, а звідси і збільшенню винагороди. Однак нерівномірний розвиток економіки, а тим більше окремих галузей виробництва , коливання обсягів виробництва продукції і її збуту, значні спади виробництва  характеризуються як кризові ситуації, які мають певну загальну закономірність і властиві ринковій економіці. Це призводить до розбалансованості економіки підприємства, зниження ступені його прибутковості й неспроможності продовжувати фінансування виробничого процессу, що кваліфікується як банкрутство підприємства. Подолання такого стану на підприємстві потребує застосування спеціальних заходів або припинення діяльності певного підприємства і його ліквідації.  

Світова практика стверджує, що банкрутство характерне для ринкової економіки. В усіх країнах світу , де ведеться відповідна статистика, 70-80% знову створених підприємств (фірм) припиняють свою діяльність вже на другому році свого існування. За таких умов приведення системи банкрутства в дію не тільки безповоротне, але й необхідне , оскільки банкрутство підприємства може стати оздоровчою процедурою, від якої можуть виграти більшість її учасників, якщо не всі.

Причини банкрутства

Причини кризоких ситуацій приховані в самій формі ринкового господарювання, вони викликані постійними змінами ринкових орієнтацій споживача. Успіхи і невдачі діяльності підприємств розглядають як взаємопов`язані чинники. [6.565]

Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручі загалом, їх можно поділити на дві групи:

зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати та внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.[табл. 1.1]

табл. 1.1 Причини банкрутства

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи , стабільності міжнородної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

Підсумуючи наведене можна констатувати, що стабільність роботи підприємств залежить від позитивного стану як зовнішніх, так і внутрішніх чинників одночасно, оскільки переважно вони взаємопов`язані між собою. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричіняється зовнішніми, а 2/3- внутрішніми причинами. Очевидним є й те, що фактори банкрутства для відчизняних підприємств є іншими, похідними для кризового стану ринкової економіки.

Саме необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процесси , тотальна економічна криза , політична нестабільність суспільства , спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законододавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері, низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршення кон`юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи інших показників , які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах +-3% середньомісячної величини від середньоквартальної , а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція зростає , то маємо вже певні симптоми кризового стану. [8.507]

Наведені нижче фактори кризових ситуацій , різке погіршення кон`юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства у багатьох підприємств України. Кризовий стан починається з моменту винекнення кумулятивного зростання величини відхилення показників ,які характерезують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування підприємства, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Низьке падіння продажу товару і зниження попиту на нього на ринку створює негативну тенденцію в затоваренні продукцією і зумовлює скорчення її виробництва , а це вже симптоми кризового стану.

Найбільш характерними симптомами прояву банкрутства суб`єкта господарювання є наростання тотальної заборгованності та повної неплатоспроможності підприємства  (організації). До проявів кризових явищ та банкрутства зараховують такі симптоми :

1. Зменшення обсягів реалізації продукції призводить до скорочення виробництва , що в свою чергу негативно впливає на всі техніко-технологічні показники виробничої діяльності підприємства .

2. Спад попиту на продукцію негативно впливає на фінансово-економічні показники , платоспроможність суб`єкта господарювання, зростання кредиторської і дебіторсткої заборгованості.

3.Зниження прибутковості виробництва. На прибутковість виробництва впливають багато чинників , зокрема, подорожчення сировини , матеріалів, енергоносіїв , комплектуючих виробів, кон`юнктура цін на готову продукцію, обсяг виробництва. Все це негативно впливає на фінансовий стан підприємства і його фінансову стійкість.

4.Втрата клієнтів і покупців- це свідчить про зниження якісних показників продукції та її неконкурентоспроможності на ринку. Можуть впливати і ціни на продукцію, недостатня її реклама та дизайн.

5.Збільшення обсягу неліквідних оборотних коштів сприяє замороженню оборотних коштів , неефективному її використанню, зниженню їх оборотності та потреби залучення в оборот додаткових коштів.

6.Неритмічність виробництва впливає на якісні показники продукції , зрив поставок продукції клієнтам і споживачам, на негативну тенденцію взаємовідносин між партнерами щодо поставки сировини, матеріалів і готової продукції.

7.Низький рівень використання виробничого потенціалу. Наявні потужності не завантажені і не використовуються належним чином, що призводить до подорожчення собівартості продукції. Оскільки висока частка постійних затрат в собівартості продукції.

8.Збільшення витрат на реалізацію і виробництво продукції. Причини збільшення витрат можуть бути різноманітні (подорожчення сировини, матеріалів, транспортні перевитрати, підвищення цін на енергоносії та ін.). слід аналізувати кожен елемент зокрема, з метою встановлення причини і шляху її вирішення.

9.Зниження рівня продуктивності праці. Воно відбувається за рахунок застарілої техніки і технології виробництва, низького рівня механізації та автоматизації технологічних процесів, нераціонального використання трудового потенціалу .

10. Скорочення кількості робочих місць. Цьому можуть сприяти різні причини (скорочення виробництва, відсутність замовлення на продукцію, низька її якість та відсутній на неї попит і т. д.).

11. Збільшення величини неліквідних оборотних коштів.

12. Неритмійність виробництва.

13. Падіння ринкової ціни .

У процессі виробничої діяльності можуть з`явитися й інші симптоми, які негативно впливають на фінансово-економічну діяльність виробництва і можуть привести підприємство до банкрутства. Це можуть бути різкі зміни структури балансу підприємства , зокрема труднощі з готівкою та зменшення коштів на рахунках ; зростання дебіторскої заборгованості , збільшення кредиторської заборгованості й зменшення обсягів продажу.  [6.566]

Усі ці симптоми можна поділити на дві групи: ті, що характеризують тотальну заборгованість підприємства; та ті, що характеризують його повну неплатоспроможність.

На своєму шляху до повної неплатоспроможності підприємство проходить такі стадії погіршення економічного стану:

1. Приховане банкрутство - характеризується зовнішньою непомітністю погіршення економічного стану. Обсяг продаж не зменьшується, працівників не звільняють, авторитет підприємства начеб то зберігається. Погіршення стану підприємства усвідомлює лише невелика група фахівців.

2. Фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошових потоків, незтачею оборотних коштів.

3. Явне (реальне) банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Виникає невідповідність грошових потоків, а також зовнішні конфлікти з партнерами. Об`єктивним виходом з цієї ситуації є сонація або порушення процедури банкрутства.

Крім явного (реального) банкрутства розрізняють такі види банкрутства , як умисне та фіктивне банкрутство.

Умисне банкрутство проявляється в тому , що керівник підприємства або власник в особистих інтересах або в інтересах будь-якої іншої особи робить підприємство неплатоспроможним.

Фіктивне банкрутство - це свідомо неправдиве оголошення підприємства неплатоспроможним для одержання від кредиторів відсрочки платежів або списання частини боргів.

РОЗДІЛ 2

Система показників, використаних при аналізі імовірності банкрутства підприємства

       Визначальною характеристикою фінансового стану підпри­ємств є його платоспроможність. Платоспроможність визна­чається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх ко­роткострокових зобов'язань. В оцінках фінансового стану не варто ототожнювати платоспроможність з ліквідністю активів. Платос­проможність розглядається у ширшому значенні якості фінансово­го стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й фінансову стійкість підприємства.

              Платоспроможним вважається підприємство, якщо його за­гальні активи більші, ніж довгострокові та короткострокові зобо­в'язання. Для детальнішої оцінки платоспроможності визначають зміну величний чистого оборотного капіталу. Його визначають як різницю оборотних активів і короткострокових зобов'язань. Чим більша величина чистого оборотного капіталу, тим більш платос­проможним є підприємство. Оскільки можливість конвертування різних видів оборотних активів у засоби платежу є різною, то для оцінки платоспроможності підприємства використовують ко­ефіцієнти платоспроможності. В практиці аналітичної роботи ви­користовують такі показники платоспроможності:

                  коефіцієнт абсолютної платоспроможності;

                  коефіцієнт термінової платоспроможності;

                  коефіцієнт проміжної платоспроможності;

                  коефіцієнт загальної платоспроможності.

Для оцінки коефіцієнтів платоспроможності треба визначити інформаційні зв'язки факторів їх формування за даними бухгал­терського балансу (мал.4.1.).

Мал. 4.1

Коефіцієнт платоспроможності

1.              Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (Кап) розрахо­вується  за   відношенням  суми  грошових коштів  на  рахунках
підприємства в національній та іноземній валютах (ГК) до корот­кострокових зобов'язань за платежами (Ккз):

Кап= ГК/ Ккз                                                           2.1

Цей коефіцієнт найбільш жорсткий в оцінках платоспромож­ності найбільш нестійкий. Ним визначають, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити зараз. Гранично допусти­ме значення цього коефіцієнта — 0,1-0,2. Через високу не­стабільність він не може бути єдиним і достатнім в оцінках платос­проможності підприємства.

2.              Коефіцієнт термінової платоспроможності (Ктп) розрахо­-
вується за відношенням грошових коштів (ГК), їх еквівалентів
(ЕГК) та поточних фінансових інвестицій (ПФІ) до короткостроко­вих зобов'язань за платежами:

КТП=ГК+ЕГК+ПФІ/Ккз                                          2.2

Цей коефіцієнт свідчить про те, що підприємство може погаси­ти свої короткострокові зобов'язання за платежами найближчим часом, оскільки еквіваленти грошових коштів і поточні фінансові інвестиції можуть без особливих труднощів бути конвертовані у за­соби платежу. Його нормативне значення — 0,25-0,35. Терміни можливого погашення короткострокових зобов'язань можна до­сить точно визначити.

3. Коефіцієнт проміжної платоспроможності (Кпп) обчислю­ються відношенням суми грошових коштів і їхніх еквівалентів, по­точних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебі­торської заборгованості (ДЗр)до короткострокових зобов'язань за платежами.

Цей коефіцієнт засвідчує потенційну здатність підприємства по­гасити свої короткострокові зобов'язання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості. Така можливість залежить від багатьох причин, і, насамперед, від швидкості платіжного документообігу. Допустиме значення цього коефіцієнту на рівні — 0,7-0,8. Визначивши реальні терміни пога­шення дебіторської заборгованості можна скласти календар пога­шення поточних зобов'язань.

КПП=ГК+ЕГК+ПФІ+ДЗр/ККЗ                               2.3

4. Коефіцієнт загальної платоспроможності(КЗП), який ще нази­вають загальним коефіцієнтом покриття, визначають за відношен­ням всієї суми оборотних активів (АО) до короткострокових зо­бов'язань за платежами:

КЗП=АО/ККЗ                             2.4

Цей коефіцієнт свідчить про достатність ресурсів оборотних ак­тивів для погашення поточних зобов'язань. Нормальним можна вважати фінан­совий стан підприємства тоді, коли значення коефіцієнта 2,0-2,5. Допустиме значення цього коефіцієнта визначає підприємство за­лежно від конкретних умов господарювання та стану ринкового се­редовища. Аналітичні характеристики названих коефіцієнтів, подаються у вигляді табл. 4.1.

Табл. 4.1

Характеристика показників платоспроможності підприємства на 2007р.