Бюджетні ресурси держави

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст Вступ……………………………………………………………………………...…..3 
1. Теоретичні основи формування бюджетних ресурсів держави…………….….5

1.1. Сутність, роль бюджетних ресурсів держави в соціально-економічному розвитку………………………………………………………………………………5

1.2. Джерела формування та напрямки використання ресурсів…………...13

1.3. Методи формування  бюджетних ресурсів держави …………………...20

2. Дослідження практики формування і використання бюджетних ресурсів держави за 2010-2012рр……………………………………………………………24

2.1. Аналіз формування і використання бюджетних ресурсів держави..…………………………………………………………………………….24

2.2. Аналіз доходів державного бюджету…………………………………...30

2.3. Аналіз видатків державного бюджету…………………………………..34

 
3.Удосконалення формування та використання бюджетних ресурсів держави.37

3.1.Зарубіжний досвід формування та використання бюджетних ресурсів37

3.2. Шляхи оптимізації  бюджетних видатків………………………………..40

3.3. Удосконалення доходів  державного бюджету України в  контексті податкового кодексу………………………………………………………………..44

 

Висновки та пропозиції………………………………………………………46

Список використаних джерел………………………………………………..48

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Держава як суб’єкт міжнародного права, для забезпечення повноцінного виконання власних національних функцій зобов’язана мати у своєму розпорядженні матеріальні, трудові, інноваційні, фінансові та інші ресурси.

Основними елементами фінансового  господарства держави виступають фінансові  ресурси -  доходи держави і доходи бюджету.

Формування і мобілізація  фінансових ресурсів держави здійснюється з метою забезпечення виконання  її функцій та задоволення суспільно-економічних  інтересів, визначених Конституцією та законами України.

Найоб’ємнішим з них є фінансові ресурси держави. До них крім державних доходів і доходів бюджетів держави належать: заощадження населення в державних банках, кошти населення отримані завдяки продажу облігацій державних позик, фінансові ресурси підприємств.

Бюджетні ресурси - частина  фінансових ресурсів держави, сконцентрована в бюджетах всіх рівнів що входять до бюджетної системи України. В бюджетній системі акумулюється більше ніж 75% загального обсягу фінансових ресурсів держави.

Основними джерелами ресурсів бюджету є податки, збори та інші надходження.

На рівень конкретизації  в бюджеті фінансових ресурсів впливають  система соціальних гарантій, що забезпечується законодавством держави, витрати на оборону, державне управління, економічні взаємовідносини з іншими державами тощо. Питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

У навчальній літературі бюджетні ресурси держави розглядаються  як доходи та видатки бюджету.

Метою даної роботи є розкриття  змісту доходів і видатків Державного бюджету, визначення основних методів  та джерел формування і використання бюджетних ресурсів держави. Обґрунтування шляхів оптимізації бюджетних видатків, удосконалення доходів Державного бюджету України. Порівняння із зарубіжним досвідом формування та використання бюджетних ресурсів.

Тема даної курсової роботи є актуальною для вивчення, оскільки економічне оновлення об'єктивно  потребує зміцнення державних фінансів як основного важеля ефективного  розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованих засад, тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів та видатків між своїми рівнями — центральним та місцевим.

Розподіл доходів між  бюджетами різного рівня згідно з поставленими перед ними завданнями та обумовленими цими завданнями видатками  об'єктивно вимагає диференціації  пріоритетів в направленні фінансових ресурсів.

В ході виконання курсової роботи розглянуті теоретичні аспекти  класифікації доходів та видатків бюджету, наведені методи аналізу доходів і видатків бюджету та джерела їх формування.

Інформаційною базою для  написання цієї роботи виступють законодавчі акти, періодичні видання і підручники, нормативно-правові акти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи формування бюджетних ресурсів держави 
    1.1. Сутність, роль бюджетних ресурсів держави в соціально-економічному розвитку

 

Будь-яка держава  може виконувати притаманні їй функції  лише за наявності відповідних коштів. При цьому існує прямий зв’язок  між обсягом функцій, які виконує  держава, і обсягом коштів: розширення функцій потребує збільшення доходів, і навпаки, для того щоб істотно  зменшити потребу держави в коштах, необхідно переглянути функції, які вона виконує.

Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі  організації та здійснення фінансово-господарської  діяльності за участі підприємств та організацій усіх форм власності, їх об’єднань у межах єдиного  національного господарства країни. За принципом розподілу і перерозподілу  фінансові ресурси поділяються  на фінансові ресурси держави  та недержавні фінансові ресурси. До фінансових ресурсів держави необхідно включати загальнодержавні фінансові ресурси, ресурси державних підприємств, організацій, їх об’єднань та ресурси в частині державної власності підприємств інших форм власності, утворених за участю держави.

Недержавні фінансові  ресурси – це ресурси юридичних  осіб окремих підприємств, організацій  різних форм власності, а також ресурси  фізичних осіб і використовуються на задоволення власних інтересів у межах чинного законодавства [15,ст.37;12,ст.210].

Кошти, які централізує  держава, акумулюються переважно в  бюджеті. Бюджет як економічна категорія  з’явився набагато пізніше, ніж такі поняття, як податки або доходи держави. Основною причиною його появи була необхідність планування і контролю за загальнодержавними доходами і видатками. Кожен бюджет складається з двох частин: доходи і видатки. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників застосовується бюджетна класифікація.

Частиною державних  доходів є доходи державного бюджету.

Доходи бюджету  – податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Доходи бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Централізація  значної частини фінансових ресурсів держави у бюджетах різних рівнів дає можливість проводити єдину  фінансову політику, забезпечувати  перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, задовольняти приблизно  на однаковому рівні потреби соціальної сфери незалежно від того, на якій території функціонують її установи.

Склад доходів  бюджетів, форми мобілізації грошових ресурсів до бюджетів залежать від  системи і методів господарювання, а також від завдань, що вирішуються  суспільством в той чи інший період. Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України.

Сукупність усіх видів доходів бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов’язане  застосування становлять систему доходів бюджетів [25,ст.56; 23,ст.133].

 Серед переліку складових бюджетної класифікації в Бюджетному кодексі України першу позицію посідає класифікація доходів бюджету (ст. 9).

Доходи бюджету класифікуються за розділами відповідно до ст. 9 БКУ:

• податкові надходження;
• неподаткові надходження;
• доходи від операцій з капіталом;
• трансферти.

Податкові надходження посідають  провідне місце серед різних методів  мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання  економіки, вони є найбільш адекватним і об’єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).

У частині 2 ст. 9 Кодексу податковими  надходженнями визнаються встановлені  законами України про оподаткування  загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві  податки і збори (обов’язкові  платежі).

Згідно з бюджетною  класифікацією загальнодержавних  податків і зборів (обов’язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) як джерел наповнення доходів  бюджетів передбачено їх систематизацію в такі групи податкових надходжень:

• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
• податки на власність;
• збори за спеціальне використання природних ресурсів;
• внутрішні податки на товари й послуги;
• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
• інші податки.

Неподаткові надходження  є важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень. Склад неподаткових надходжень державного й місцевих бюджетів визначено ст. 29, 64, 66 і 69 Кодексу та назвами кодів неподаткових надходжень згідно із класифікацією доходів, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» (зі змінами).

Неподатковими надходженнями  визнаються:

• доходи від власності та підприємницької діяльності;
• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;
• інші неподаткові надходження.

Важливою складовою доходів  бюджету є доходи від операцій із капіталом. Згідно зі ст. 9 Кодексу  до доходів від операцій із капіталом  зараховані надходження від продажу основного капіталу (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави або територіальної громади, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності); надходження від реалізації державних запасів товарів (надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву) [16, ст.64].

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної  влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого  самоврядування, інших держав або  міжнародних організацій на безоплатній  та безповоротній основі.

Тобто трансферти - це кошти, які безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Види трансфертів, які передбачено використовувати в Україні, та їх конкретне тлумачення визначено у ст. 96 Кодексу.

За рівнем бюджетної системи  доходи класифікуються:

• доходи, які повністю зараховуються до державного бюджету;
• доходи, які повністю зараховуються до місцевих бюджетів;
• доходи, які розщеплюються на частини, котрі зараховуються до державного та місцевих бюджетів.

Залежно від повноти зарахування  до бюджету доходи поділяються:

• закріплені (доходи, які повністю або у встановленій законодавством частині від загальнодержавних податків і зборів перераховуються до відповідних бюджетів у відповідності до Бюджетного кодексу (ст.29));
• регулюючі ( надходження до відповідного бюджету, коштів у вигляді відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у відповідності до ЗУ «Про державний бюджет» на відповідний рік).

За періодичністю зарахування:

• систематичні;
• разові.

За змістом:

• доходи загального фонду (призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуватися на конкретну мету);
• доходи спеціального фонду (призначені на конкретну мету).

Якщо законом встановлено  новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду  визначається законом про Державний  бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України  визначається законом про Державний  бюджет України.

За методами залучення:

• податки;
• збори;
• обов’язкові платежі;
• інші надходження.

За джерелами формування:

• зовнішні (відбуваються за рахунок надходжень від міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів);
• внутрішні (перерозподіл фінансових ресурсів в межах держави) [26,ст.121].

Доходи бюджету призначені для виконання державою своїх  функцій, сприяння соціально-економічному розвитку кожного регіону і держави  в цілому, визначення соціальних пріоритетів, соціальний захист всіх верств населення. Доходи бюджету зменшують циклічні коливання соціально-економічного розвитку держави.

Іншою важливою функцією доходів  є регулювання соціальних процесів у державі, вони виступають засобом  перерозподілу фінансових ресурсів у суспільстві на користь тієї чи іншої групи населення, галузей і територій. І тому є одним з найважливіших елементів державного регулювання процесу відтворення, який стимулює соціально-економічний розвиток держави.

В основі сучасного розуміння  сутності бюджетних видатків має  бути суспільний вибір, мотивації та інтереси людей, які приймають рішення. Видатки бюджету є інструментом досягнення вищого критерію справедливості у розподілі державних благ з  метою досягнення граничного рівня  добробуту для кожного члена суспільства [25, ст.72].

Видатки бюджету за своєю  економічною сутністю є інструментом розподілу і перерозподілу централізованого грошового фонду держави та його використання за цільовим призначенням для забезпечення суспільного добробуту. Зміст і характер бюджетних витрат полягає у забезпеченні потреб діяльності держави. Призначення бюджетних видатків полягає у задоволенні найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку. Безпеки держави тощо [16, ст.123].

Видатки бюджету згідно з  БКУ ст.2 - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів [2].

Видаткова частина бюджету, як і доходна, поділена на дві складові – видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. Кожен з видатків бюджету має кількісну і якісну характеристику. Кількісне визначення пов’язане з величиною виділених бюджетних коштів. Якісна характеристика дає уявлення про економічну природу та суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків. У видатках бюджету виявляється фінансова політика держави у сферах державного забезпечення соціального захисту населення, розвитку науково-технічного прогресу, міжнародної діяльності [23, ст.141].

За бюджетною класифікацією  існують 4 класифікаційні ознаки відповідно до яких розрізняють бюджетні видатки:

1. функціональна;
2. економічна;
3. відомча;
4. програмно-цільова.

Функціональна класифікація видатків будується відповідно до основних функцій держави:

• державні видатки на послуги загального призначення;
• видатки на суспільні і соціальні послуги;
• видатки на державні послуги, пов’язані з економічною діяльністю;
• видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу, видатки з цільових, резервних фондів.

За економічною класифікацією  видатки бюджету поділяються  на (ст.10 БКУ):

• поточні видатки (видатки на фінансування установ та закладів, які діють на початок бюджетного року);
• капітальні видатки (видатки для здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності).

Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників  бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації створюється реєстр розпорядників  бюджетних коштів

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом [13, ст.91].

Видатки, що здійснюються з  Державного бюджету України визначені  БКУ ст.87. Згідно із функціями, які  виконує держава, видатки бюджетів поділяються на 10 категорій:

1. видатки на здійснення загальнодержавних функцій (на вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансову та фіскальну діяльність тощо);
2. видатки на оборону;
3. видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу (діяльність із забезпечення громадського порядку, судова влада та ін.);
4. видатки на економічну діяльність держави (на сільське, рибне та лісове господарства, мисливство, промисловість та будівництво);
5. видатки на охорону навколишнього природного середовища;
6. видатки на духовний та фізичний розвиток;
7. видатки на охорону здоров’я (поліклініки та амбулаторії, швидку та невідкладну допомогу, лікарні, санаторно-курортні заклади);
8. видатки на освіту;
9. видатки на житлово-комунальне господарство;
10. видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення [16, ст.130].

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

Отже, можна зробити висновки, що доходи Державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період. Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.  Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожного члена суспільства. На досягнення цієї мети повинно бути зорієнтоване бюджетне законодавство. Досягти вказаної мети можливо тільки в умовах економічного зростання і розвинених демократичних засад.

 

1.2. Джерела формування та напрямки використання ресурсів

Формування доходів  державного бюджету відбувається у  рамках державної фінансово-економічної  політики з використанням різних форм і методів їх мобілізації  до Державного бюджету України як загальнодержавного фонду публічних  ресурсів.

У формуванні доходів бюджету  беруть участь юридичні та фізичні  особи нашої держави, а також  особи без громадянства та нерезиденти. Відповідно до статті 67 Конституції  України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку  і розмірах, встановлених законом. Доходи бюджету формуються за рахунок мобілізації в державних фондах грошових ресурсів відповідно до фінансово-податкового законодавства із застосуванням різних форм розподілу і перерозподілу ВВП та методів їх мобілізації [12, ст.224].

Головним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів є податки. Платниками податків і  зборів є юридичні та фізичні особи. Облік платників податків і зборів здійснюється державними податковими  органами та іншими державними органами відповідно до законодавства. Об’єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені Податковим кодексом [15, ст.51].

До загальнодержавних  належать такі податки і збори:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на додану вартість;

• акцизний податок;

• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

• екологічний податок;

• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів  
  магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування   трубопроводами   природного   газу   та   аміаку територією України;

• рентна плата за нафту, природний газ і газовий  
  конденсат, що видобуваються в Україні;

• плата за користування надрами;

• плата за землю;

• збір за користування радіочастотним ресурсом України;

• збір за спеціальне використання води;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• мито;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на  
  електричну та теплову енергію;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на  
  природний газ для споживачів усіх форм власності [16, ст.72].

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

ПДВ є одним з найбільших джерел доходів Державного бюджету  України. Об’єктом оподаткування ПДВ  є виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Другим за величиною  джерелом формування до державного бюджету  є податок на прибуток підприємств. Третім за значенням дохідним джерелом є акцизний податок. Останніми роками підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету [26, ст.123].

Важливим дохідним джерелом бюджету є неподаткові надходження, які становлять близько третини  від загальної суми доходів. Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони об'єднуються у п'ять груп:

1. доходи від власності та підприємницької діяльності;
2. адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3. надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4. інші неподаткові надходження;
5. власні надходження бюджетних установ.

Доходи від  власності та підприємницької діяльності включають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності; рентна плата; інші надходження. Найпомітнішу суму серед таких доходів становить рентна плата, яка є однією з форм вилучення до бюджету частини прибутку суб'єктів підприємництва, одержання якої не залежить від їхньої господарської діяльності.

Адміністративні збори  та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу – це плата  за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою  дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, державне мито; митні збори. Надходження від штрафів та фінансових санкцій: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції.

Інші надходження, серед  яких: надходження від реалізації конфіскованого майна, сум кредиторської  та депонентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минув  строк позовної давності; від реалізації надлишкового озброєння; портовий збір; додаткові збори на виплату пенсій тощо. Власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. До доходів, отриманих належать: доходи за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг; плата за медичні послуги тощо [16, ст.81].