Бюджетний устрій та бюджетна система України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний  університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінанси”

на тему «Бюджетний устрій та бюджетна система України»

Суми 2011

Зміст

Сторінка

Вступ…………………………………………………………………………..…...2

1 Бюджетний устрій та бюджетна система України…………………….......3

1.1. Бюджетний  устрій і його призначення……………………….....…....3

1.2. Склад і структура  бюджетної системи України…………….……….9

2 Розвиток бюджетної  системи України……………………………….…....13

2.1. Становлення бюджетної системи України……………………...….13

2.2. Розвиток концепцій реформи системи міжбюджетних відносин в Україні……………………………………………………………………………17

3 Шляхи  стабілізації бюджетної системи  України…………………...…….26

3.1. Основні завдання реформування бюджетної системи…………..…26

3.2. Досягнення  більшої прозорості бюджетного  процесу……………..31

3.3. Реформа бюджетної  системи та міжбюджетних взаємовідносин...34

Висновки…………………………………………………………………………36

Список використаної літератури……………………………………………..…38

Розрахункова частина…………………………………………………..……….40

Вступ

Бюджет та бюджетна система  загалом відноситься до тієї сфери  суспільного життя, що безпосередньо  стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринкової економіки бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

Актуальність теми посилюється  тим, що бюджетна система нашої країни на сьогоднішній день є фактичною  копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному  європейському просторі вже усі  держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи. Отже, бюджетна система України потребує вдосконалення.

За останній час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи висвітлювалась у наукових роботах  вітчизняних вчених–економістів, таких як: В.Федосов, А.О. Єпіфанов, Дроздовська О. С., та ін.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем  бюджетної системи та напрямки вирішення цих проблем.

1 Бюджетний устрій та бюджетна система України

1.1. Бюджетний устрій  і його призначення.

Структура бюджету  розглядається у горизонтальному  і вертикальному розрізах. У горизонтальному  вона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади та управління і характеризується взаємопов’язаними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».

Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.

Бюджетна система  відображає сукупність усіх видів бюджетів, що створюються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою. [2]

Бюджетний устрій кожної країни обумовлюється її державним  та адміністративно-територіальним устроями. В Україні, так як вона є унітарною країною, є один державний бюджет і місцеві бюджети.

 Адміністративно-територіальний  устрій визначає територіальну  організацію влади та систему  місцевих бюджетів [1, C.18].

На формування бюджетного устрою України як суверенної держави вплинули такі чинники, зокрема: відокремлення державного бюджету УРСР від державного бюджету СРСР, що привело до запровадження Державного бюджету України як бюджету центрального уряду, який не включався до складу бюджету СРСР; проголошення самостійності місцевих бюджетів; зміна правового статусу обласних і районних бюджетів із запровадженням інституту місцевих державних адміністрацій; запровадження бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл та їх об’єднань, зміна правового статусу обласних і районних бюджетів з ухваленням Конституції України у 1996 р. [4].

Бюджетний устрій це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок  між окремими ланками бюджетної  системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу.

Бюджетно-правові  норми установлюють види бюджетів, які діють на території держави, місце їх у бюджетній системі, взаємозв’язок між ними і принципи функціонування. [3]

Бюджетна  система  України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Бюджетами  місцевого  самоврядування  визнаються   бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими    бюджетами    визнаються   бюджет   Автономної Республіки Крим,  обласні,  районні  бюджети,  бюджети  районів  у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Зведений  бюджет  є  сукупністю  показників  бюджетів,  що використовуються  для  аналізу  і  прогнозування  економічного   і соціального розвитку держави.

Зведений   бюджет  України  включає  показники  Державного бюджету України,  зведеного  бюджету Автономної Республіки Крим  та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений   бюджет   Автономної   Республіки  Крим  включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений   бюджет   області  включає  показники  обласного бюджету,  зведених бюджетів  районів  і  бюджетів  міст  обласного значення цієї області.

Зведений   бюджет   району   включає   показники  районних бюджетів,  бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає  показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста,  селища чи села,  зведений бюджет міста або  району  в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Бюджетний устрій в Україні ґрунтується на принципах, визначених Бюджетним кодексом України:

1) принцип єдності  бюджетної системи України єдність  бюджетної системи України забезпечується  єдиною правовою базою, єдиною  грошовою системою, єдиним регулюванням  бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості  повноваження на здійснення витрат  бюджету повинні відповідати  обсягу надходжень до бюджету  на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності  Державний бюджет України та  місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету  не несе відповідальності за  бюджетні зобов’язання органів  влади Автономної Республіки  Крим та органів місцевого  самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

Рисунок 1. Зведений бюджет України

4) принцип повноти  до складу бюджетів підлягають  включенню всі надходження до  бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості  бюджет формується на реалістичних  макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності  при складанні та виконанні  бюджетів усі учасники бюджетного  процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності  розподіл видів видатків між  державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового  використання бюджетних коштів  бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості  і неупередженості бюджетна система  України будується на засадах  справедливого і неупередженого  розподілу суспільного багатства  між громадянами і територіальними  громадами;

10) принцип публічності  та прозорості Державний бюджет  України та місцеві бюджети  затверджуються, а рішення щодо  звіту про їх виконання приймаються  відповідно Верховною Радою України,  Верховною Радою Автономної Республіки  Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. [18]

1.2. Склад і структура бюджетної  системи України.

Бюджетна система - це взаємопов´язаний комплекс політичних юридичних,  соціальних й економічних відносин,  що забезпечує функціонування усіх його ланок   з виконання завдань, визначених бюджетною політикою держави.

Склад бюджетної  системи та основи взаємозв´язку  між окремими її елементами в умовах переходу України до ринку визначені Бюджетним Кодексом.

З огляду на це бюджетна система України має  визначену основу та взаємопов´язані  напрямки її побудови.

Рисунок 2. Бюджетна система України

Згідно з  чинним законодавством бюджетна система включає державний та місцеві бюджети. Сукупність показників, які характеризують обсяг діяльності, зумовлених функціонуванням усіх бюджетів (їх  в Україні понад дванадцять тисяч), що входять до складу бюджетної системи, становлять зведений бюджет України. Він використовується для здійснення державного регулювання економічного і соціального розвитку.

Провідне місце  у бюджетній системі України  належить Державному бюджету. За його рахунок фінансуються витрати на державні заходи в галузі господарського і культурного будівництва, на охорону здоров´я, утримання органів державної влади та ін. Через Державний бюджет здійснюється перерозподіл 20% фінансових ресурсів держави. У загальному обсязі видатків майже 60% здійснюється через Державний бюджет України.

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад, сіл, селищ та їх об´єднань).

Бюджетна система  включає такі елементи: органи управління, платників податків та отримувачів бюджетних коштів.

Організація функціонування бюджетної системи включає зведений (консолідований) бюджет, законодавчу  і нормативну базу, органи управління та систему регулювання міжбюджетних відносин. [5, с. 10-13]

Розмежування  доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу  видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій  між окремими рівнями державної  влади й управління. Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об’єктів фінансування.

Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт  бюджетного фінансування отримує кошти  з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом (наприклад, КНЕУ фінансується з Державного бюджету України, оскільки університет підпорядкований Міністерству освіти України).

Принцип територіального  розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт фінансування.

На даний  час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

Розподіл доходів  є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

• забезпечення надійної фінансової бази для фінансування закріплених видатків;
• встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формуванням доходів відповідних бюджетів;
• встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня.

Розподіл доходів  ґрунтується на встановленні загальнодержавних  податків і платежів та місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні  податки та обов’язкові платежі  поділяються на:

• закріплені – доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до даного бюджету;
• регулюючі – такі доходи, від яких встановлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і періодично (як правило, щорічно) змінюються.

На даний  час в Україні переважають  закріплені доходи. Бюджетне регулювання  має досить обмежений характер.

Місцеві податки  і збори закріплюються за місцевими  бюджетами відповідно до того, який орган їх встановлює. При цьому може також визначатися їх розподіл між окремими ланками місцевих бюджетів.

На даний  час у розподілі видатків склались такі пропорції:

• з Державного бюджету фінансуються видатки на оборону (практично повністю), народне господарство (переважна частина), на утримання органів загальнодержавної влади та управління, прокуратури, судової влади, митних і податкових органів, окремі видатки на соціальний захист населення і незначна частина видатків на соціально-культурну сферу;
• з місцевих бюджетів фінансується переважна частина видатків на соціально-культурну сферу, утримання місцевої інфраструктури, місцевих органів влади та управління. [9, с. 56-59]

2 Розвиток бюджетної системи України

2.1. Становлення бюджетної системи України.

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від  форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним  та місцевими бюджетами будуються  на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави  і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної  системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави  та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України має досить тривалу історію  становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна , до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців  свого існування, а потім більшовицький  уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття Конституції Союзу  РСР передбачало створення єдиного  бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік. Основні  положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:

• єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у відані союзних органів і регламентація видатків;
• включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна система  Союзу РСР об¢єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така бюджетна система існувала з 1924р., коли державні бюджети союзних республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті на 1924/1925 р. доля державних бюджетів созних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах- 69,2% - приходилась на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу  державний бюджет України виконував  підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на територіх України, а також між територіями всередині республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР  на 1989 та 1990рр. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету між союзним та республіканськими рівнями.

Основним регулюючим джерелом в ці роки залишався податок  з обороту, нормативи відрахування якого в бюджети союзних республік були визначені диференційовано від 61,4 % до 100 %. В бюджети союзних республік відраховувалось в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств союзного підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань в бюджети  союзних республік від прибуткового податку з населення.

Суттєвою особливістю  формування бюджетів на 1991р. був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків  між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними  республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві бюджети.

В 1991р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов¢язань.

Таким чином, в 1991р. практично було ліквідовано  єдину бюджетну систему країни, яка  розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами ведення Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні ще в 1990р. був прийнятий закон Української  РСР “Про бюджетну систему Української  РСР”, який визначив основи організації  бюджетної системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

З урахуванням  змін, що відбулися в політичному  устрої України за 1991-1995рр., а також  в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в 1995р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону “Про бюджетну систему України”, де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

21 червня 2001 року Верховною Радою  України нарешти був прийнят  Бюджетний кодекс України, який  регулює всі бюджетні відносини,  дає чітке визначення бюджетної  системи, розподілено доходи і  витрати між державним і місцевим  бюджетами та надіюсь, що приведе до більш розумного використання бюджетних коштів на фінансування різних бюджетних проектів по покращенню життевого рівня населення та розвитку національного господарства України.

 Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992р. Через нього перерозподілялося більше ніж 60 % національного доходу і 70 %  фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше, ніж 3 % доходів.

Таким чином, становлення  бюджетної системи має досить тривалу історію, завдяки якій є можливість простежити за роллю держави в розподільчих процесах та місце безпосередньо бюджету в соціально-економічних процесах. [6]

2.2. Розвиток концепцій реформи системи міжбюджетних відносин в Україні.

Останніми роками фіскальні тенденції в Україні  засвідчують існування фундаментальних вад у роботі субнаціонального сектора держави. Деякі з цих проблем пов'язані із скороченням контролю цього сектора над коштами і викликають занепокоєння в зв'язку з погіршенням якості послуг, які він надає, особливо в соціально важливих сферах, таких як охорона здоров'я, освіта та соціальний захист.

Інші проблеми, пов'язані з доходами, віддзеркалюють нестабільність з року на рік як у рівнях, так і в методах  фінансування видатків субнаціональних  органів влади.

Існуюча система субнаціональних державних фінансів має дві небажані риси. Перша з них – брак добре визначеної системи видаткових повноважень. Не існує, наприклад, консенсусу з питання про те, який рівень місцевої влади має відповідати за надання та фінансування комунальних послуг. У деяких областях ця стаття видатків передбачена в обласному бюджеті; в інших областях це покладено на райони, а в окремих випадках, порядок змінюється з року на рік, видаткові повноваження переходять з області до районів і навпаки.

Іншим аспектом цієї проблеми є складні відносини між місцевими та обласними бюджетами. Місцеві посадові особи нарікають, що обласні бюджети в 2000 р. забирають собі левову частку всіх додаткових планових доходів, одержаних в області. Такого роду нестабільні видаткові повноваження та зобов'язання з фінансування спотворюють і позбавляють сенсу фіскальну відповідальність.

Іншою непривабливою  рисою існуючої системи є повернення до практики податкового розщеплення. Податкове розщеплення підриває ефективне бюджетне управління, позбавляючи місцеві органи влади стимулів до мобілізації додаткових доходів та економії видатків. За діючої системи місцеві органи влади, яким вдалося впорядкувати свої видатки або збільшити доходи, будуть "винагороджені" урізанням частки податків.

Короткий огляд  основних вад існуючої системи міжбюджетних відносин свідчить про те, що Україна  мусить якнайшвидше знайти стабільніший і прогнозований метод фінансування субнаціональних бюджетів - метод, який сприятиме створенню нормальних бюджетних стимулів, посиленню фіскальної підзвітності та досягненню ефективнішого та надійного фіскального вирівнювання.

У світлі відчутної  слабкості загальних реформ міжбюджетних фінансових стосунків нижче пропонується альтернативний підхід до програми реформ, що може посилити існуючий Кодекс і позбавити його помилок. Розробка нової системи міжбюджетних стосунків багато в чому подібна розробці й прокладанню нового шляху. Найважливіше вирішити, де має проходити шлях, а тоді – як включити до Кодексу певні заходи безпеки, такі як обмеження швидкості, щоб забезпечити, що транспорт досягне мети свого призначення.

Кінцевою  метою  реформи міжбюджетних відносин, яку  переслідує також і Бюджетний  кодекс, є забезпечення стабільного  та передбачуваного фінансування субнаціональних  органів влади в рамках загальної структури державних фінансів, яке сприяло б ефективності видаткових рішень та успішності зусиль місцевих органів влади щодо наповнення доходної частини бюджетів. Осереддям концепції щодо того, як досягти цієї мети є система формульних трансфертів, що передаються згори донизу, яка забезпечує дотримання макроекономічного контролю, сприяє стабілізації фінансування місцевих органів влади та усуває як горизонтальний, так і вертикальний дисбаланс, що виникає внаслідок нашого вибору щодо доходних та видаткових повноважень, наданих місцевим органам влади.

Пропонована схема  трансфертів складається з кількох  ярусів, причому субнаціональні органи влади всіх рівнів будуть субсидованими. Однак субсидованість не є внутрішньо притаманною метою реформи міжбюджетних відносин, радше, вона віддзеркалює раціональний розподіл прав на доходи та обов'язків щодо видатків, про що йдеться нижче, а також той факт, що легше досягти децентралізації видатків, ніж децентралізації доходів. Діятимуть два окремі канали трансфертів, причому обидва вони спиратимуться на формулу. Трансферти спершу передаватимуться з Держбюджету до обласних бюджетів через відповідні транзитні рахунки в сумах, які, з урахуванням їхніх власних ресурсів, є адекватними для фінансування сумарно як обласного, так і субобласних бюджетів. Частина цього трансферту використовуватиметься для фінансування обласного бюджету, а решта – передаватиметься з обласного бюджету до бюджетів міст обласного підпорядкування та сільських районів, також на формульній основі. Міста обласного значення випадають з трансфертного циклу на цьому етапі, а сільські райони використовуватимуть свої трансферти для фінансування своїх власних бюджетів, і знову-таки на формульній основі — трансфертів міст районного підпорядкування, сіл та селищ. Лише у виняткових випадках потрібні будуть негативні (знизу вгору) трансферти для досягнення бюджетного вирівнювання. Наведена нижче схема потоку трансфертів унаочнює щонайістотніші риси пропонованої системи трансфертів.