Бюджетний процес і проблеми його вдосконалення

ВСТУП

Тема  даної курсової роботи –  “Бюджетний процес і проблеми його вдосконалення”.

 Актуальність обраної теми полягає в тому, що ефективність та успішність практичної реалізації положень Бюджетного кодексу України залежить від наявності ефективних механізмів їх впровадження та передбачає чітке знання  теоретичних, методологічних основ та нормативно-правових актів, пов’язаних з Бюджетним кодексом та бюджетним процесом на всіх рівнях державного управління.

Вивченню  бюджету,  який є основою фінансового  забезпечення функцій держави та інструментом її впливу на соціально-економічний розвиток,  приділяли увагу у своїх працях Ш. Бланкарт,  Б. Болдирєв, Дж. Б’юкенен,  А. Вільдавські,  Є. Гловінський,  Р. Зоді,  Дж.М. Кейнс,  У. Нордхауз,  І. Озеров,  П. Самуельсон,  Дж. Стігліц та ін.  Вагомий внесок до сучасної теорії бюджетного процесу зробили такі вчені,  як В. Андрущенко, С. Буковинський, О. Василик, П. Вахрін, Г. Волощук, Л. Дробозіна, І. Луніна, Ю. Ляшенко, С. Льовочкін, Ц. Огонь, C. Огороднік, В. Опарін, В. Суторміна, В. Федосов, С. Юрій, В. Мамонова, А. Єпіфанов та ін.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з поняттям та сутністю бюджетного процесу в Україні. Також метою написання курсової  роботи є поглиблення теоретичних і практичних знань з бюджетної системи України, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань.

Основними завданнями курсової роботи є:  вивчення  та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань організації бюджетного процесу в Україні;  проведення всебічної діагностики існуючих недоліків і переваг в бюджетній сфері.

В роботі розкриті наступні питання:

• з’ясувати концептуальні основи  бюджетного процесу;
• розкрити  соціально - економічну сутність і роль бюджетного процесу;
• проаналізувати  бюджетний процес в Україні;
• визначити проблеми та перспективи бюджетного процесу, тощо.

Об'єктом дослідження є бюджетний процес в Україні, його правове регламентування, зміст та засади реалізації бюджетних повноважень учасниками бюджетного процесу.

Предметом дослідження є фінансові відносини між учасниками бюджетного процесу з приводу складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та формування звіту про його виконання.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано загальні методи наукового пізнання: для аналізу доходів та видатків бюджету – порівняльний аналіз та аналіз ретроспективних даних; при дослідженні сутності бюджетного устрою, бюджетної системи та бюджетного процесу – метод наукової абстракції; в процесі аналізу структури і змісту бюджетного процесу – логічний та історичний методи. Також відносно аналізу бюджетних показників використовувалися динамічні ряди, порівняння, деталізація, систематизація і узагальнення даних, графічні методи дослідження.

Інформаційною базою дослідження  є наукові публікації з питань бюджету та бюджетного процесу, закони і нормативні документи, матеріали  Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, звітність  органів Державного казначейства України, матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань та офіційних  сайтів органів державної влади  у мережі Інтернет.

РОЗДІЛ І КОНЦЕПТУАЛЬНІ  ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 

1.1 Соціально - економічна сутність і роль бюджетного процесу

За допомогою правових норм держава  ретельно регламентує відносини, що виникають з моменту формування всіх видів бюджетів до моменту звітування про їх виконання, встановлює порядок  і послідовність дій учасників  бюджетних правовідносин. Процесуальні норми бюджетного права закріплюють  порядок одержання державою доходів, їх розподілу між різними бюджетами  та використання, забезпечуючи здійснення державою та місцевим самоврядуванням  завдань і функцій.

У юридичній літературі викладено  багато думок, щодо сутності та змісту бюджетного процесу. Традиційним є  визначення його як сукупності дій  уповноважених органів держави  та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання  бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про їх виконання, здійснюваних відповідно до норм бюджетного права. Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес є  діяльністю відповідних органів, що ґрунтується на владних повноваженнях  і підпорядкована суворим процедурам у галузі бюджету.

У ст. 2 Бюджетного кодексу України  дано дещо інше визначення бюджетного процесу: регламентована нормами правова  діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про  виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України. Як бачимо, це визначення є не досить вдалим, оскільки не передбачає стадію складання і  затвердження звітів про виконання  бюджетів, яка забезпечує зворотний  зв’язок бюджетної діяльності та реалізацію принципів гласності, прозорості й ефективності.

Бюджетна діяльність має циклічний  і періодичний характер. Бюджетний  цикл, на відміну від бюджетного періоду, який дорівнює календарному року, охоплює проміжок часу від початку  формування бюджету на плановий рік  до затвердження звіту про його виконання. Отже, бюджетний цикл охоплює:

1) період формування бюджету,

2) виконання бюджету, 

3) пільгові бюджетні терміни  (час дії тогорічних асигнувань  на капітальні вкладення),

4) період звітності. 

Бюджетний процес відбувається на відповідних  правових засадах, за певними принципами, які є гарантією чіткого й неупередженого планування, ефективного використання коштів, дотримання фінансової (бюджетної) дисципліни та здійснення постійного контролю за виконанням бюджетів і виражають важливі ознаки бюджету. Такими засадами є як принципи, властиві бюджетній системі України загалом, так і тільки бюджетному процесу. Принципи бюджетної системи закріплені ст. 7 Бюджетного кодексу, а саме: принципи єдності, збалансованості, самостійності, повноти, публічності та прозорості бюджетної системи України та ін.

Тільки бюджетному процесу властиві такі принципи:

1) принцип розподілу бюджетних  повноважень між органами представницької  і виконавчої влади. Так, законодавство  встановлює такий розподіл повноважень  за стадіями бюджетного процесу:  формування та виконання бюджету  віднесено до компетенції виконавчих  органів, а розгляд, затвердження  та здійснення контролю за  виконанням бюджету - до компетенції  представницьких органів;

2) принцип спеціалізації бюджетних  показників, що реалізується через  бюджетну класифікацію, яка, згідно  зі ст. 8 Бюджетного кодексу, закріплюючи  вичерпний перелік доходів і  видатків бюджетів, полягає в  конкретизації доходів за джерелами,  а видатків — за цільовими  напрямами;

3) принцип щорічності бюджету,  тобто обов’язкового прийняття  бюджету щороку до початку  планового року, що дає змогу  виявити тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу зростання  виробництва тощо. Дуже важливим  є прийняття державного бюджету  до настання планового року, оскільки  це передбачає і забезпечує  своєчасну концентрацію фінансових  ресурсів у бюджеті та фінансування  потреб держави й суспільства.

Усі стадії бюджетного процесу контролює  Рахункова палата, що діє від імені  Верховної Ради України. Це зміцнює  фінансову дисципліну учасників  бюджетної діяльності.

На всіх стадіях бюджетного процесу  задіяні його учасники, якими є, згідно зі ст. 20 Бюджетного кодексу, органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетні повноваження - це права і  обов’язки учасників бюджетних  правовідносин.

Учасниками бюджетного процесу  є органи і посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада України, Президент  України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, місцеві ради та ін.; розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всі  ці суб’єкти наділені відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних  стадіях бюджетного процесу.

Законодавчі органи влади усіх рівнів — Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві  ради - мають право розгляду і  затвердження бюджетів та звітів про  їх виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної  політики держави; прийняття постанови  про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; визначення бюджетних повноважень усіх учасників  бюджетного процесу, складу і обсягів  доходів та видатків Державного бюджету  України; затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, необхідних для формування бюджетів усіх рівнів; розгляд і прийняття Закону про Державний бюджет на відповідний період та внесення змін до нього; розгляд і прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України тощо.

Комітет Верховної Ради України  з питань бюджету наділений такими бюджетними повноваженнями: відстеження, опрацювання та узагальнення пропозицій і висновків комітетів Верховної  Ради України, народних депутатів України  до проекту закону про Державний  бюджет та законопроектів, які впливають  на дохідну й видаткову частини  бюджетів; підготовка висновків і  необхідних матеріалів та подання їх на засіданні Верховної Ради у  першому, другому й третьому читаннях проекту закону про Державний  бюджет України на відповідний бюджетний  період; заслуховування інформації міністрів, керівників державних комітетів, інших  органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а також  головних розпорядників і розпорядників  бюджетних коштів щодо виконання  бюджетних повноважень на всіх стадіях  бюджетного процесу; відстеження виконання, його оцінка та підготовка висновків  про виконання закону про Державний  бюджет протягом року.

Значну роль у бюджетному процесі  відіграють органи виконавчої влади. Вони забезпечують усю підготовчу роботу зі складання проектів бюджетів, готують  необхідні документи й матеріали, які разом із проектами бюджетів подають до законодавчих органів. Крім того, ці органи забезпечують виконання  бюджетів, здійснюють контроль за їх виконанням, подають звіт про виконання бюджетів.

До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України належать: розроблення  та подання Верховній Раді України  проекту Основних напрямів бюджетної  політики на наступний бюджетний  період; розроблення та подання Верховній  Раді України проекту закону про  Державний бюджет України на наступний  бюджетний період; забезпечення виконання  закону про Державний бюджет України; підготовка та подання Верховній  Раді України звітів про виконання  Державного бюджету України; розрахунок показників зведеного бюджету України та підготовка звіту про його виконання; прийняття рішень щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; прийняття рішень про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, та ін.

Міністерство фінансів України  посідає центральне місце в бюджетному процесі, бо здійснює багато функцій, пов’язаних із функціонуванням бюджету. Наприклад, воно зобов’язане готувати проект державного бюджету, забезпечувати  методичне керівництво іншими органами, що беруть участь у складанні проекту  бюджету; координувати діяльність учасників  бюджетного процесу з питань виконання  бюджету. З огляду на це Міністерство фінансів України наділене такими бюджетними повноваженнями: підготовка й узагальнення передбачених Бюджетним кодексом документів і матеріалів, необхідних для формування проекту Основних напрямів бюджетної  політики на наступний бюджетний  період; аналіз бюджетних запитів; розроблення  проектів нормативів бюджетної забезпеченості з розрахунку на одну особу, одного учня, одне ліжко-місце тощо; складання  проекту закону про Державний  бюджет України; організація виконання  Державного бюджету України на всіх стадіях бюджетного процесу; розроблення  і затвердження Річного розпису  Державного бюджету України; обслуговування в межах своїх повноважень  державного внутрішнього і зовнішнього  боргу тощо. Особливо слід зазначити, що Міністерство фінансів України фактично наділене правом установлювати тимчасові  обмеження асигнувань загального фонду  Державного бюджету України (секвестр видатків).

Особливе місце в бюджетному процесі посідає Національний банк України, який має такі бюджетні повноваження: визначення основних засад грошово-кредитної  політики України; розроблення законопроектів, пов’язаних із формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів і підготовкою  пропозицій до проекту закону про  Державний бюджет України на наступний  бюджетний період.

Роль Президента України у бюджетному процесі полягає в тому, що він  підписує Закон України про Державний  бюджет на поточний рік та інші закони, що регулюють бюджетну діяльність; може застосовувати право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону про Державний бюджет та інших  нормативних актів про бюджетну діяльність із наступним поверненням  їх на повторний розгляд Верховній  Раді України.

Бюджетний кодекс України визначає таких суб’єктів бюджетного процесу, як розпорядники бюджетних коштів, котрі за обсягом наданих прав поділяються на головних розпорядників  бюджетних коштів і розпорядників  бюджетних коштів нижчого рівня; бюджетні установи та одержувачі бюджетних  коштів.

Головними розпорядниками бюджетних  коштів Бюджетний кодекс України  називає бюджетні установи в особі  їх керівників, які отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень. Отже, розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання  бюджетних асигнувань, взяття бюджетних  зобов’язань та здійснення видатків із бюджету. Розпорядник коштів бюджету  нижчого рівня підпорядковується  у своїй діяльності відповідному головному розпоряднику. Ці суб’єкти фактично виконують відповідну частину  бюджету та забезпечують ефективне  й цільове використання виділених  у їх розпорядження бюджетних  коштів.

Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу, головними розпорядниками бюджетних  коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями,  передбаченими законом про Державний  бюджет України, - органи, уповноважені  відповідно Верховною Радою України,  Президентом України, Кабінетом  Міністрів України забезпечувати  їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні  органи виконавчої влади, Конституційний  Суд України, Верховний Суд  України та інші спеціалізовані  суди; установи та організації,  які визначені Конституцією України  або входять до складу Кабінету  Міністрів України, а також  Національна академія наук України,  Українська академія аграрних  наук, Академія медичних наук  України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями,  що передбачені бюджетом Автономної  Республіки Крим, - уповноважені  юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної  Ради Автономної Республіки Крим  та Ради міністрів Автономної  Республіки Крим, а також міністерства  та інші органи влади Автономної  Республіки Крим в особі їх  керівників;

3) за бюджетними призначеннями,  передбаченими іншими місцевими  бюджетами, - керівники місцевих  державних адміністрацій, виконавчих  органів рад та їх секретаріатів,  керівники головних управлінь,  управлінь, відділів та інших  самостійних структурних підрозділів  місцевих державних адміністрацій,  виконавчих органів рад.

Головні розпорядники бюджетних коштів мають широкі повноваження: розробляють  проект кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому  органу; доводять у встановленому  порядку до розпорядників бюджетних  коштів нижчого рівня (одержувачів  бюджетних коштів) відомості про  обсяги асигнувань відповідно до затверджених призначень і забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Крім того, вони затверджують бюджетні призначення  у відповідному бюджеті, мають право: витрачати кошти бюджету на утримання  апарату установи, на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо  цією установою; розподіляти передбачені  бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також затверджувати  їх кошториси і плани асигнувань. Дуже важливим є право головних розпорядників  бюджетних коштів здійснювати контроль за повнотою надходжень отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня  та одержувачами бюджетних коштів і  витрачанням ними бюджетних коштів.

Головні розпорядники, як уже зазначалося, отримують відповідні повноваження через установлення бюджетних призначень. Бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпорядникові коштів бюджету законом про Державний  бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні й часові обмеження. Воно дає змогу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи коштом відповідного бюджету, надає розпорядникові коштів право брати зобов’язання щодо виконання робіт чи надання послуг. Бюджетні призначення встановлюються виключно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет і дають змогу суб’єктам виконувати бюджетні зобов’язання. Під бюджетним зобов’язанням розуміють будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими потрібно здійснити платежі протягом цього періоду або в майбутньому.

Розпорядники бюджетних коштів надають їх бюджетним установам  та одержувачам бюджетних коштів. Бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку  органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок  відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів і є неприбутковою. Важливим є те, що бюджетні установи можуть використовувати  бюджетні кошти виключно в порядку, що затверджений кошторисом доходів  і видатків. До повноважень цих  суб’єктів належить передусім підготовка бюджетних запитів. Бюджетний запит  є документом, що підготовлений розпорядником  бюджетних коштів і містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний  бюджетний період. Фактично в цьому  документі зазначено необхідну  для належного функціонування суб’єкта суму грошових коштів.

Одержувачі бюджетних коштів - це юридичні й фізичні особи, що не мають  статусу бюджетної установи. Ними можуть бути: 1) державні (комунальні) організації, установи й підприємства; 2) юридичні особи інших форм власності; 3) фізичні особи, в тому числі фізичні особи - підприємці. Проте в Бюджетному кодексі чітко не закріплено коло осіб, які є учасниками бюджетного процесу - одержувачами бюджетних коштів. Останні можуть отримувати зазначені бюджетні ресурси лише через розпорядника бюджетних коштів. Права та обов’язки їх такі: своєчасно і в повному обсязі отримувати кошти, витрачати їх відповідно до бюджетного розпису та кошторису і т. ін.

1.2 Стадії бюджетного  процесу

Стадія бюджетного процесу являє  собою етап діяльності держави чи місцевого органу, внаслідок якого  бюджет набуває нових якостей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта.

Бюджетний кодекс (ст. 19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття Закону  про Державний бюджет України,  рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, у тому  числі у разі необхідності  внесення змін до Закону про  Державний бюджет України, рішення  про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту  про виконання бюджету і прийняття  рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу  здійснюється фінансовий контроль і  аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати  чітке планування, додержання бюджетної  дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу основані на єдиних принципах організації  бюджетної діяльності і мають  відповідну правову регламентацію.

Основними принципами є такі:

- Принцип розподілу повноважень  ВРУ, ВРАРК, органів державної  виконавчої влади, органів місцевого  самоврядування. Цей принцип означає,  що кожному органові, який бере участь у бюджетному процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не може виходити. Втручання інших органів і організацій у процес складання, затвердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків, зазначених у законодавстві.

- Принцип реальності включення  показників доходів і видатків. Доходи мають включатися до  бюджету за джерелами, видатки  - за Цільовим призначенням.

- Принцип гласності. Він полягає  у тому, що показники бюджету  (У тому числі і зведеного)  і звіту про його виконання  можуть і повинні оприлюднюватися  через засоби масової інформації.

- Принцип наочності, який означає,  що відображення показників бюджету  у взаємозв'язку із загальноекономічними  показниками в Україні і за  її межами відбувається шляхом  використання засобів максимальної  інформативності результатів порівняльного  аналізу, визначення темпів і  пропорцій економічного розвитку.

- Принцип порівняльності полягає  в систематизації доходів і  видатків бюджету за певними  ознаками, які дають можливість  здійснити загальнодержавне і  міжнародне зіставлення бюджетних  даних.

- Принцип повноти обсягу в  бюджеті означає, що до кожного  бюджету включаються всі кошти,  що направляються з прибутково-видаткової  частини.

- Принцип застосування балансового  методу спрямований на встановлення  правильного співвідношення між  доходами і видатками всіх  бюджетів, а також між натуральними  і фінансовими показниками.

З напрямом бюджетного процесу пов'язане  й поняття бюджетного циклу. Бюджетний  цикл охоплює діяльність органів  державної влади й місцевого  самоврядування починаючи з розробки й складання проекту акта про  бюджет, його розгляду і затвердження, виконання та закінчуючи складанням, розглядом і затвердженням звітності  про виконання відповідного бюджету, тобто бюджетний цикл охоплює  всі стадії бюджетного процесу, у  тому числі бюджетний період, і  триває більше двох років.

Слід зазначити, що ряд країн  має триваліший термін бюджетного циклу. Зокрема, у США він триває три  роки, оскільки перша стадія (складання  проекту бюджету) займає 1,5 року. У  ФРН процес складання проекту  державного бюджету починається  за 6 місяців до бюджетного періоду, в Японії - за 7, у Франції - за 14 місяців.

У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом реалізуються бюджетні повноваження всіх суб'єктів  бюджетних правовідносин. Отже, бюджетний  процес є формою здійснення матеріальних бюджетних прав, що надані учасникам  бюджетного процесу.

Від початку складання  бюджету до затвердження звітів про  їх виконання весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної  Ради України та місцевим органів  самоврядування. Це дає можливість дисциплінувати роботу всіх органів  управління, які пов’язані з бюджетним  процесом.

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню, яке охоплює складання  проекту бюджету, його розгляд і  затвердження, оскільки від правильного  визначення планових показників бюджету  залежить і якість його виконання.

У відповідності із цим  перед бюджетним плануванням  ставляться наступні завдання:

• найбільш повно виявити резерви у галузях народного господарства і спрямувати їх на виконання плану економічного та соціального розвитку;
• забезпечити виконання плану економічного і соціального розвитку необхідними бюджетними коштами з дотриманням оптимальних фінансових пропозицій;
• визначити обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;
• визначити видатки бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації і загальний обсяг видатків з урахуванням економного, ефективного і раціонального використання бюджетних коштів;
• раціонально розподілити видатки державного бюджету між окремими ланками бюджетної системи і забезпечувати бюджети нижчого рівня;
• утворити державні матеріальні та бюджетні резерви.

Виконання визначених завдань  можна забезпечити шляхом дотримання таких основних принципів, як:

• тісний взаємозв’язок бюджету з програмою економічного та соціального розвитку;
• центральне місце бюджетного планування;
• директивний і цільовий характер бюджетних призначень;
• повнота бюджету;
• демократичність;
• збалансованість доходів і видатків;
• наявність резервів у кожній ланці бюджетної системи.

На початку 90 - х років  було встановлено, що порядок складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів визначається місцевими радами на підставі повноважень, наданих їм у 1990 році Законом УРСР “Про бюджетну систему УРСР”.

Відповідно до цього закону місцеві ради отримали право самостійно розробляти, затверджувати і виконувати свої бюджети. було також встановлено, що втручання Рад вищих рівнів та їх виконавчих органів в зазначені  процеси неприпустиме. Згідно із законом  правила складання і виконання  місцевих бюджетів визначала тодішня  Рада Міністрів УРСР. Протягом 1990-1995 рр. ці правила Урядом України не були затверджені, що спричинило багато конфліктів між місцевими виконавчими  і представницькими владами на ґрунті поділу повноважень щодо складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів.

Законодавство України з  питань місцевого самоврядування дещо інакше визначили компетенцію місцевих органів влади щодо складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів. Ст.10 Закону України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і  регіональне самоврядування” встановлює, що сільські , міські (крім Київської  і Севастопольської) Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно, без втручання державних органів розробляють, затверджують і виконують свої бюджети.

Ухвалена у 1996 р. Конституція  України ст. 143 встановила, що територіальні  громади села, селища, міста безпосередньо  або через утворенні ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Згідно Закону України  “Про бюджетну систему України” Кабінет  Міністрів України доводить до місцевих рад та їх виконавчих органів інструктивні листи про порядок складання  розрахунків до проектів бюджетів на наступний рік. Виконавчі органи Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя надають  інструкції щодо розробки проектів бюджетів виконавчими органами рад нижчого  рівня.