Бюджетний процес

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет „Львівська політехніка”

Інститут економіки  і менеджменту

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

Курсова робота

 

 

 

на тему

„Бюджетний  процес”

з дисципліни „Бюджетна система”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав

студент групи ЕКх-42з

 

Прийняв

Желізняк

 

 

 

 

 

 

ХУСТ-2009

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет „Львівська політехніка”

Інститут  економіки і менеджменту

Кафедра фінансів

 

 

Завдання

 

на виконання курсової роботи на тему „Бюджетний процес”

з дисципліни „Бюджетна система”

видане                      студентці           

                 

групи      ЕКх-42з    

Варіант №       3     

 

Варіант	№ питання	Питання
Розділ 1	1.3.	Правове регулювання порядку і пропозицій розподілу видатків між бюджетами
Розділ 2	2.3.	Автономність бюджетів як передумова ефективної діяльності місцевого самоврядування
Розділ 3	3.1.3.	Податки на влаcніcть
	3.2.3.	Транспорт і дорожнє  господарство, зв’язок, телекомунікації, інформатика
	3.3.3.	Волинська область

 

 

Дата видачі завдання      

Дата здачі курсової роботи     

Завдання прийняв      

(підпис)

Завдання видав       

(підпис)

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ	4
Розділ 1. Правове регулювання  порядку і пропозицій розподілу  видатків між бюджетами	5
Розділ 2. Автономність бюджетів як передумова ефективної діяльності місцевого самоврядування	9
Розділ 3. Дослідження динаміки доходів, видатків та міжбюджетних трансфертів	18
Висновки	24
Список  використаних джерел	25

 

 

ВСТУП

Збалансування бюджету  належить до ключових проблем бюджетної  системи. Згідно ст.21 Закону України «Про бюджетну систему України», збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Відповідні правові рішення з цього питання не тільки забезпечують чітке й ефективне фінансування бюджетної системи, але й визначають фактичні можливості різних органів влади.

Найкращим засобом регулювання  бюджетного дефіциту є маніпулювання  дохідної статті бюджету, при розумній видатковій політиці. Ідея полягає  в тому: за допомогою податкової системи необхідно створити сприятливі умови для виробничого росту. Цього можна домогтися знизивши і зробивши гнучкими податкові ставки. Зміст полягає в тому, що одну і ту ж суму податків можна зібрати при більш низькій ставці. За рахунок зростання виробництва відбудеться ріст надходження в бюджет, тобто збільшення по бюджетній частині (фінансових можливостей держави).

 

РОЗДІЛ 1. Правове регулювання  порядку і пропозиції розподілу  видатків між бюджетами

Таблиця 1

Правові акти, що регулюють порядок і пропозиції розподілу видатків між бюджетами

№ з/п	Назва правового акту, дата прийняття, №	Що визначає правовий акт
1	2	3
1	Відносини, що регулюються Бюджетним Кодексом України, ст.1, 21 червня 2001 р.	Бюджетним Кодексом України  регулюють відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням державного бюджету України та місцевих бюджетів.
2	Джерела здійснення видатків бюджету, ст.83, 21 червня 2001 р. (БКУ)	1. Видатки, визначені  пунктом 1 ст.82 цього Кодексу, здійснюють  за рахунок коштів Державного  бюджету України. 2. Видатки, визначені пунктом 2 і 3 ст.82 цього Кодексу, здійснюють за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
3	Критерії розмежування видів видатків між бюджетами, ст.86, 2001 р.	1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 ст.82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. 2. Перша група –  видатки на фінансування установ,  які забезпечують надання основних  соціальних послуг, які розташовані  найближче до споживачів.
4	Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України, ст.87, 2001 р.	До видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на: Державне управління (законодавчу і виконавчу владу, Президента України); Судову владу; Міжнародну діяльність; Національну оборону; Освіту; Безпеку держави; Охорону здоров’я; Соціальний захист та соціальне забезпечення; Культуру та мистецтво; Державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств; Фізичну культура і спорт; Державні інвестиційні проекти; Створення та поповнення державних запасів і резервів; Проведення виборів та референдумів; Розвиток транспорту, зв’язку.
5	Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного  значення та їх об’єднань, ст.88, 2001 р.	До видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань належать видатки на: органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст; освіту; первинну медико-санітарну, стаціонарну, амбулаторну допомогу; сільські, селищні, міські палаци культури, клуби та бібліотеки.
6	Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюждетних трансфертів, ст.91, 2001 р.	До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюждетних трансфертів, належать видатки на: місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, соціальний захист та соціальна забезпечення, транспорт, культуру, регулювання земельних відносин, управління комунальним районом, програми природоохоронних заходів місцевого значення.
7	Передача видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами, ст.92, 2001 р.	1. територіальні громади  сіл, селищ, міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень. 2. Сільські, селищні, міські  ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді інших територіальних громад. 3. передача видатків  здійснюється за спільним рішенням  відповідних рад на договірних  засадах.
8	Передача видатків на виконання делегованих державних повноважень, ст.93, 2001 р.	Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих  повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань може здійснюватися  за рішеннями районної або міської (міст АРК чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами.
9	Конституція України, Закон  «Про місцеве самоврядування», ст.140, 1997 р.	Місцеве самоврядування здійснюється в таких організаційних формах: 1) безпосередньо населенням шляхом референдумів, виборів, зборів, сходів жителів; 2) через виборчі органи місцевого самоврядування.
10	Конституція України, Закон  «Про місцеве самоврядування», ст.144, 1997 р.	Органам місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які  є обов’язковими до виконання  на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи Законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

 

 

Розділ 2. Автономність бюджетів як передумова ефективної діяльності місцевого самоврядування

2.1. Поняття місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування – багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різнобічно.

Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу виступає одним із найважливіших принципів організації і функціонування влади в суспільстві й держані та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу.

Визначення місцевого  самоврядування як засади конституційного  ладу означає встановлення демократичної  децентралізованої системи управління, яка базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого самоврядування при вирішенні всіх питань місцевого значення.

Згідно ст.5 Конституції  України народ здійснює владу  безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З даного положення прямо випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного держаного механізму і, в силу цього, місцеве самоврядування можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади.

Як специфічну форму  реалізації належної народові влади  місцеве самоврядування характеризується:

1. місцеве самоврядування має особливого суб’єкта – територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;
2. місцеве самоврядування займає окреме місце в політичній системі;
3. місцеве самоврядування має особливий об’єкт управління – питання місцевого значення, перелік яких у вигляді предметів відання органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено в законі України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні».

2.2. Повноваження місцевого самоврядування

Повноваження місцевого самоврядування – це визначені Конституцією і Законами України, іншими правовими актами права і обов’язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

Деталізуються та конкретизуються повноваження місцевого самоврядування в законі України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні», в галузевому законодавстві та в інших правових актах. Одночасно необхідно зазначити, що переважна більшість повноважень місцевого самоврядування здійснюється через представницькі органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. В силу цього, в законах та інших правових актах повноваження місцевого самоврядування, як правило, визначаються шляхом закріплення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування. При цьому закон «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно з принципом розподілу повноважень окремо визначає компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування – сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

 

2.3.Система  місцевого самоврядування

Згідно ст.140 Конституції  України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через орган місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм, який іменується системою місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані являє собою сукупність органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада або її складові частини здійснюють завдання та функції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого значення.

Територіальна громада - це основний суб’єкт місцевого самоврядування. Її складають жителі села (кількох сіл), селища, міста.

За обсягом правоздатності та дієздатності своїх членів територіальна  громада є неоднорідною – її складають жителі села, селища, міста, які мають різний правовий статус (громадяни України , іноземці, особи без громадянства). Члени міської громади – громадяни України, які досягли 18-річного віку та не визнані судом недієздатними – є активними суб’єктами міського самоврядування.

Територіальна громада  безпосередньо вирішує питання, віднесені до відання місцевого  самоврядування, використовуючи різні  форми прямої демократії.

Право жителів міста  – активних суб’єктів місцевого  самоврядування – приймати участь у здійсненні місцевого самоврядування, може бути реалізовано в таких формах: міський референдум, вибори депутатів відповідної місцевої ради та передбачених законом посадових осіб місцевого самоврядування (місцеві вибори), загальні збори громадян за місцевим проживанням, громадські слухання, місцеві ініціативи, участь у роботі органів місцевого самоврядування та робота на виборчих посадах місцевого самоврядування.

 

2.4. Матеріальна і технічна основа  місцевого самоврядування

Реальність місцевого  самоврядування визначається в першу чергу матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст.142) до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Провідне місце в  структурі матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Поняття комунальної  власності вперше на законодавчому  рівні було введено Законом України «Про власність» від 17 лютого 1991 року і на той час комунальна власність розглядалася як різновид державної власності.

До комунальної власності  входить: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійний фонд, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи, громадський транспорт, системи зв’язку та інформації, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування, майно, передане в комунальну власність іншими суб’єктами власності та будь-яке інше майно, рухомі та нерухомі об’єкти, які за правом власності належать територіальним громадам, а також кошти, отримані від відчуження об’єктів права комунальної власності.

Перелік об’єктів права  комунальної власності територіальних громад визначає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Рухоме і нерухоме майно, інші об’єкти права комунальної власності громадського користування, які мають важливе значення для життєзабезпечення села, селища, міста, задоволення потреб територіальної громади.

Управління об’єктами права  комунальної власності здійснюють виконавчі органи місцевого самоврядування або інші уповноважені ними юридичні та фізичні особи.

Управління об’єктами права  спільної власності територіальних громад здійснюються за рішенням районних, обласних рад, районні, обласні держані  адміністрації.

Для управління об’єктами права  спільної власності сільськими, селищними, міськими радами можуть бути створені відповідні органи управління.

Право комунальної власності територіальної громади відповідно до ст.13 Конституції України захищається законом на всіх рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

 

2.5. Місцевий  бюджет

Фінансові ресурси територіальної громади за своєю структурою включають: а) кошти місцевого бюджету; б) позабюджетні кошти; в) кошти комунальних підприємств.

Місцеві бюджети розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування в  селах, селищах, містах, районах у  містах (у разі їх створення).

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів та реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм.

Місцевий бюджет має дохідну та видаткову частину.

Доходи місцевих бюджетів мають бути достатніми для ефективного  здійснення завдань та функцій місцевого  самоврядування та формуються, по-перше, за рахунок власних джерел (місцеві податки та збори), що відповідає вимогам Європейської Хартії місцевого самоврядування, ст.9 якої прямо передбачає, що принаймні частина коштів місцевого самоврядування повинна надходити за рахунок місцевих зборів і податків.

По-друге, до доходів місцевих бюджетів зараховуються закріплені доходи, тобто закріплені законом загальнодержавні податки, збори та інші обов’язкові платежі.

По-третє, до дохідної частини місцевих бюджетів можуть входити кошти з державного бюджету, які передаються з метою надання фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави, яка гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. При цьому мінімальні розміри місцевих бюджетів мають визначитися на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.. Фінансова допомога місцевого самоврядування з боку держави може здійснюватися в формі дотацій та субвенцій.

Дотації – це кошти, які  перераховуються до місцевого бюджету  з державного у випадках, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів недостатньо  для формування мінімального розміру  місцевого бюджету. Використання дотацій не має цільового призначення, вони виділяються державою на безвідплатній та безповоротній основі.

Субвенції – це кошти, які виділяються з державного бюджету та певний строк для фінансування конкретних програм з метою соціально-економічного вирівнювання відповідних територій

Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними  радами між районними бюджетами  і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами.

По-четверте, до дохідної частини місцевого бюджету включаються  кошти, необхідні для фінансування витрат, пов’язаних із здійсненням  органами місцевого самоврядування, повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів виконавчої влади.

Сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі  органи самостійно розпоряджаються  коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Розмір і цільове спрямування видатків, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад визначаються видатковою частиною місцевих бюджетів, яка включає видатки поточного бюджету (спрямовують на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань) і видатки бюджету розвитку (спрямовують на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням).

 

2.6. Гарантії місцевого самоврядування

Здійснення місцевого  самоврядування в Україні забезпечується системою гарантій, під якими розуміють  економічні, політичні та правові умови і засоби повної і ефективної реалізації територіальними громадами, органами місцевого самоврядування завдань та функцій місцевого самоврядування. Найважливіші правові гарантії місцевого самоврядування отримали закріплення в Конституції України та Законі «Про місцеве самоврядування в Україні».

Механізм правового  забезпечення місцевого самоврядування:

1. Правові гарантії захисту – територіальні громади, органи та посадові особи вирішують надані їм повноваження. Це конституційні і судові гарантії.
2. Державний і громадський контроль – державний нагляд, політико-правовий контроль у формі депутатських запитів, парламентських слухань, судовий контроль, контроль в особі ЗМІ, політичних партій і громадських організацій.
3. Юридична відповідальність – конституційно-правова відповідальність, майнова або цивільно-правова.

Гарантіями опозиційної  самостійності місцевого самоврядування є:

• положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиної системи органів державної влади (ст.5), а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом публічної служби (ст.38);
• віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;
• встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.71) заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм повноважень та в інших випадках, передбачених законом;
• встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.21) заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану.

Гарантіями фінансово-економічної  самостійності місцевого самоврядування є:

• встановлення Конституцією України (ст.142) матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування;
• положення Конституції України щодо захисту законом права комунальної власності на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів (ст.13);
• закріплення обов’язків держави фінансувати здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування (ст.143) та компенсувати витрати внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами (ст.67 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»);
• передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.61) заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, за винятком випадків, передбачених Законом.

Гарантіями захисту  прав місцевого самоврядування є:

• передбачені Конституцією України обов’язковість до виконання на відповідній території актів органів місцевого самоврядування (ст.144) та судовий порядок захисту права місцевого самоврядування (ст.145);
• встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.72) підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним обласним радам;
• передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.75) відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами.

 

Розділ 3.Дослідження динаміки доходів, видатків та міжбюджетних трансфертів

Таблиця 2

Доходи державного бюджету  за статтею непрямі податки

№	Показники	2000	2001	2002	2003	2004
1	Загальна сума непрямих податків з державного бюджету України, тис.грн.	8840295,4	15671222,8	11789539	15667142,4	18238745,9
2	Загальна сума доходів  державного бюджету України, тис.грн.	33946526,9	41961066,9	45390509,5	5327580,8	65215662,8
3	Частка статті доходів  у загальній сумі доходів державного бюджету України, тис.грн.	26,04	37,35	25,97	29,41	29,97
4	Відносне відхилення, % ланцюгове	-	177,27	75,23	132,89	116,41
5	Структурне зрушення, % ланцюгове	-	11,31	-11,37	3,44	-1,44
6	Темп зростання, % ланцюгове	-	77,27	-24,77	32,89	16,41
7	Темп зростання, % базовий	-	77,27	33,36	77,22	106,31
8	Середній абсолютний приріст , тис.грн.	1879690,1
9	Середній темп зростання, %	1,16
10	Середній темп приросту, %	15,59

 

Рис. 1. Частка статті доходів  у загальній сумі доходів державного бюджету за 2000-2004 роки

Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток підприємств  є:

• резиденти – суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
• нерезиденти – фізичні та юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі.

Об’єктом оподаткування  є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Протягом 2000-2004 рр. частка податку на прибуток підприємств  у доходах бюджету коливалася в межах 37,35-25,97%. У порівнянні з 2000 роком у 2004 році надходження від податку на прибуток підприємств зросло на 9398450,5 тис.грн і складало 18238745,9 тис.грн. Темп зростання базовий у 2004 році набув значення 106,31%. В той же час середній абсолютний приріст за 5 років дорівнює 1879690,1 тис.грн., що зумовило середній темп приросту за цей же період у розмірі 15,59%.

Таблиця 3

Видатки бюджету на транспорт, зв’язок, дорожнє господарство, телекомунікації, інформатику

№	Показники	2000	2001	2002	2003	2004
1	Загальна сума фінансування видатків бюджету з держбюджету України, тис.грн.	738943,2	764396,1	1117649,8	2115673,7	30637111,9
2	Загальна сума видатків держбюджету, тис.грн.	33946526,9	41961026,9	49498467,3	55907506	72215688
3	Частка статті видатків у загальній сумі видатків держбюджету, %	2,18	1,82	2,26	3,8	4,21
4	ВВП, млрд.грн.	170,1	204,2	225,8	264,2	345,9
5	% до ВВП	0,43	0,37	0,49	0,80	0,88
6	Відносне відхилення, % ланцюгове	-	103,44	146,21	189,3	143,55
7	Структурне зрушення, % ланцюгове	-	0,36	0,44	1,53	0,42
8	Темп зростання, % ланцюговий	-	3,44	46,21	89,30	43,55
9	Темп зростання, % базовий	-	3,44	51,25	186,31	311,01
10	Середній абсолютний приріст, тис.грн.	459633,74
11	Середній темп зростання, %	1,33
12	Середній темп приросту, %	32,67

Рис. 2. Частка статті видатків у загальній сумі видатків держбюджету за

2000-2004 роки

Протягом 2000-2004 рр. частка видатків бюджету на фінансування транспорту, зв’язку, телекомунікацій, інформатики у загальній сумі видатків бюджету коливалась у межах 1,82-4,21%. У порівнянні з 2000 роком у 2004 видатки бюджету на фінансування досліджуваної статті видатків зросло на 3037111,9 тис.грн. Темп зростання базовий у 2004 році набув значення 311,01%. В той же час середній абсолютний приріст за 5 років дорівнює 459633,74 тис.грн., що зумовило середній темп приросту за цей же період у розмірі 32,67%.

Таблиця 4

Міжбюджетні трансферти Волинської області

№	Показники	2000	2001	2002	2003	2004
1	Дотації з державного бюджету, тис.грн.	175812,9	181835,1	147359	175588,4	317850,1
2	% до загальної суми  дотацій всім адміністративно-територіальним одиницям	4,4	4,53	3,47	3,11	3,83
3	Обсяг надходжень до загального фонду держбюджету з обласних бюджетів, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій місцевих бюджетів, тис.грн.	141307,5	284345	288278,7	416282	522001,2
4	% до загальної суми обсягу надходжень до держбюджету з бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць	1,19	1,57	1,64	1,23	1,21
5	Відносне відхилення, % ланцюгове	-	103,43	81,04	119,16	181,02
6	Структурне зрушення, % ланцюгове	-	0,12	-1,06	-0,36	0,72
7	Темп зростання, % ланцюговий	-	3,43	-18,96	19,16	81,02
8	Темп зростання, % базовий	-	3,43	-16,18	-0,13	80,79
9	Середній абсолютний приріст, тис.грн.	28,407
10	Середній темп зростання, %	1,13
11	Середній темп приросту, %	12,57