Бюджетний профіцит і дефіцит

4

      Поки  економіка країни функціонувала  без великих збоїв і забезпечувався визначений рівень її ефективності за допомогою адміністративної системи, у доходах і видатках бюджету  не було видно явних ознак хвороби. Але як тільки адміністративна система  почала розвалюватися і вже не могла вольовими методами забезпечувати нормальне співвідношення між доходами і витратами, так зразу хвороба економіки вийшла назовні, проявивши себе через величезний ріст бюджетного дефіциту. На кінець 1991 р. дефіцит колишнього СРСР досяг майже 20%

внп.

      Актуальність  теми: в цілому можна сказати, що дефіцит бюджету загрожує Україні до цього часу. Тому необхідно досліджувати інструменти для вдосконалення функціонування бюджетної системи, шукати нові шляхи поповнення доходної частини бюджету і розробляти раціональні системи видатків, досліджувати методи подолання дефіциту бюджету і зменшення державного боргу.

     Мета  роботи: дослідити структуру дефіциту бюджету та бюджет України на сучасному етапі: аналіз зробленого і перспективи на майбутнє.

     Завдання  курсової: зробити аналіз бюджетної  політики, та вплив дефіциту бюджету  на економічний стан країни в цілому .

     У даній курсовій роботі я звернула увагу на інструменти податкової системи, крім цього я досліджувала доходи і видатки бюджету, з метою пошуку нових шляхів подолання дефіциту бюджету та державного боргу, який в Україні досягнув колосального розміру.

     Об'єктом  дослідження виступає бюджетна система  України і дефіцит бюджету.

     Предметом дослідження: дефіцит бюджету України  на сучасному етапі та особливості бюджету - 2008.

     Вивчення  літературних джерел показує, що питання  дефіциту державного бюджету   та його скорочення розглядались в наукових працях 
 

5

Васенка В.К., Василика О.Д., Князева В.Г., Кравціва В.С., Мерзлякова І.П., Мороза А.М., Опаріна В.М., Поддєрьогіна А.М., Романенко О.Р., Шиша А.М., Шокуна В.В., Циглик І.І. і інших видатних вчених-економістів. Але названі проблеми залишаються відкритими. Вони потребують подальших досліджень, розробок і особливо в теперішній час.

     Переважна більшість вчених вважають, що мобілізація коштів із використанням такого важеля. Як бюджетний дефіцит, є основою збільшення видатків бюджету. Необхідно визначити напрямки використання залучених ресурсів, умови проведення мобілізації коштів, порядок та термін погашення державних зобов'язань, можливості здійснення операцій із борговими фінансовими інструментами на фінансових ринках, рефінансування та реструктуризації запозичень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ТА ЙОГО ДЕФІЦИТ

 
 
 
1.1. Суть державного  бюджету і структура

     Державний бюджет - це зведена відомість доходів  та витрат держави, яка являє собою  основний фінансовий план держави на поточний рік і має силу закону.

     Бюджет  затверджується законодавчими органами влади- парламентами, ( в Україні  Верховною Радою). За матеріальним складом державний бюджет - це централізований фонд грошових коштів держави; за соціально-економічною суттю - це основний засіб перерозподілу національного доходу та інших макроекономічних результатів суспільного виробництва для реалізації спеціальних завдань суспільства. [16]

     Організація бюджету вимагає чіткого бюджетного устрою і продуманого бюджетного процесу.Фінансовий вплив Державного бюджету на економіку має як кількісну, так і якісну оцінки. Кількісна визначається питаням надання чи ненадання коштів і в якій кількості, а якісна - у встановленні пропорцій розподілу ВВП і застосуванні різних інструментів цього розподілу. Співвідношеня обсягу бюджету і ВВП - важлива економічна проблема, яка обумовлена особливостями функціювання економіки кожної країни.

     Останніми роками спостерігається тенденція  до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через Державний бюджет. Але в умовах перехідої економіки провідну роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об'єктивна реальність. Це зумовлено тим, що бюджет - це той інструмент, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягти іншими методами, в тому числі й ринковими. [24] 
 
 

7

     Економічні відносини - головна суттєва ознака бюджету, яка розкриває його природу, значущість у процесах відтворення .

     Бюджетні  відносини виникають у процесі  первинного розподілу та перерозподілу частини вартості національного продукту. На стадії первинного розподілу ВВП та національного доходу роль бюджету знаходить свій вираз у концентрації певної їх частини у централізованому фонді грошових ресурсів. Форми прояву бюджетних розподільних відносин - різні види платежів, податків та внесків. [9]

     Держбюджет  входить до загальної частини системи фінансових планів країни, де він посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що за допомогою бюджету як центральної ланки фінансової системи здійснюється забезпечення головних розподільних і перерозподільних процесів. Бюджет як фінансовий план відіграє координуючу роль по відношенні до інших фінансових планів. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.

     Бюджет у кожній державі відіграє і правову роль, оскільки він затверджується законом. Законом про бюджет та орган виконавчої влади покладається обов'язок зібрати певну суму коштів і дозволяється витратити ці кошти на видатки, пов'язані з безперервним його функціюванням.С-ОД

     Організація бюджету вимагає чіткого бюджетного устрою і продуманого бюджетного процесу.

     Бюджетний устрій - це організаційні принципи і структура побудови бюджетної системи. (Додаток 1).Бюджетний устій визначається специфікою державного устрою даної країни. Державна бюджетна система нашої країни включає державний бюджет України, бюджет республіки Крим ,обласні та місцеві бюджети. [10]

      Бюджетний процес - це діяльність органів влади  щодо складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів усіх рівнів. У більшості країн 
 
 

8

світу, у тому числі і в Україні, бюджетний  процес охоплює чотири основних етапи:

• складання проекту бюджету
• розгляд і затвердження бюджету
• виконання бюджету
• складання звіту про виконання бюджету і його затвердження Складовою частиною бюджетного процесу є бюджетне регулювання,

тобто частковий перерозподіл між бюджетами  різних рівнів. Тривалість бюджетного процесу складає близько трьох років, при цьому складання, розгляд і затвердження займають близько 20 місяців, виконання -календарний рік, складання звіту про виконання бюджету та його затвердження -5 місяців. [30]

     Оскільки  бюджет - це сума доходів і витрат держави, основну увагу при аналізі  бюджетних проблем економічна наука  приділяє розгляду цих двох основних частин єдиного економічного процесу.

     Доходи  бюджету в залежності від державного устрою країни поділяються : в унітарній  державі на доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів; у федеральній державі на доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів. Основним матеріальним джерелом доходів бюджету всіх рівнів є національний доход. Коли національного доходу не вистачає для покриття фінансових потреб, держава залучає національне багатство.

     Основними методами утворення державних доходів є податки, позики і емісія грошей. Головним методом формування головної частини бюджету у всіх країнах світу є податки. Їх частка складає близько 90% доходної частини бюджету. Другим за значенням джерелом доходів бюджету є державні позики. Цей метод підсилює інфляційні процеси і негативні соціально-економічні наслідки. Економіка країни в період 1991-1996 років стала наочним прикладом цих положень.[9] 
 
 
 

9

     Другою  складовою частиною бюджету є  витратна частина. Витрати бюджету -це затрати, які виникають у держави в зв'язку з виконанням нею своїх економічних, соціальних, політичних і адміністративних функцій.

Державні витрати  поділяють:

• поточні витрати пов'язані з наданням засобів на утримання і покриття поточних потреб інфраструктури, державних установ;
• капітальні   витрати   -   спрямовані   на   збільшення   (приріст) основних фондів, нематеріальних активів;

     За  спрямуванням державного бюджету виділяють  основні групу витрат:

• військові,  втручання  держави  в  економіку,  утримання  державного апарату;
• соціальні   цілі   -   надання   субсидій  та  кредитів   іншим  країнам  та державам.
• затрати на підтримку сільського господарства, забезпечення зайнятості, стимулювання експорту.
• витрати на освіту, охорону здоров"я, соціальне страхування і соціальне забезпечення. [ 7]

За територіально-адміністративна  ознакою:

• витрати загально-федерального бюджету;

• витрати бюджетів членів федерації;
• витрати місцевих бюджетів.

  Реалізація  витрат бюджету досягається при  допомозі бюджетного фінансування. Важливим аспектом використання засобів бюджету є фінансовий контроль, який здійснюється: ВРУ, Державне Казначейства, яке включає в себе Головне управління і територіальні органи, податкова система. 
 
 
 
 

10

1.2. Теоретичні засади  дефіциту державного  бюджету

 
     При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше - операційного, поточного чи структурного. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет) визначається рівнем сальдо бюджету, який мав би місце за поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовах потенційного рівня випуску в економіці. Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним - циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу. [16]

     Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні  є перевищення видатків над доходами:

Дефіцит = Видатки - Доходи. (1.1)

     Розмір дефіциту бюджету залежить від правильного віднесення операцій органів державного управління до основних категорій статистики 
 
 
 
 

11

державних фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну    основу, тобто до доходів, видатків та фінансування.

     Надзвичайно цікавим та актуальним є відображення в українській бюджетній класифікації надходжень від приватизації та операцій стосовно обслуговування та погашення за рахунок бюджету іноземних кредитів, гарантованих Кабінетом Міністрів України, та їх відшкодування підприємствами — боржниками. [17]

     Так, за методологією статистики державних  фінансів погашення боргу органом управління, який виступає гарантом по сплаті боргів інших, повинно розглядатись у видатковій частині бюджету, як категорія кредитування (надання кредиту). В українській же класифікації зазначена операція належить до категорії фінансування бюджету, як погашення основної частини боргу.

     Інша  розбіжність стосується проведення по бюджетних рахунках надходжень від  підприємств — боржників по відшкодуванню бюджетних витрат. Зазначені надходження повинні розглядатись як погашення кредитування (від'ємні видатки), а не як доходи бюджету.

     Справді, прийнявши на себе тягар погашення  боргів підприємств — боржників та розрахувавшись з іноземними кредиторами, державний бюджет набуває еквіваленту за розміром фінансову вимогу до підприємств — боржників, тобто фактично має кредитування боржників за рахунок бюджетних ресурсів.[28]

Описані вище статистичні операції відображені  у додатку 2:

     Як  видно з таблиці, зазначені операції консолідуються в різних основних категоріях відповідно до міжнародних стандартів статистики державних фінансів та української бюджетної класифікації. Це означає, що і визначення розміру дефіциту бюджету за неоднаковими методиками підрахунку буде різним. Так, наприклад, розмір державного боргу різними, 
 
 

12

але  ж  державними(!)  агенціями  може  оцінюватися  з  розбіжністю  не у декілька відсотків, а в декілька разів. [23]

     Однією  із складових реального дефіциту бюджету є не відповідність розрахунків доходної частини бюджету, зроблених Мінфіном та розрахунків зроблених Комітетом

     Значні  рівні дефіциту бюджету та, як наслідок, стрімке зростання державного боргу протягом останніх років стали суттєво впливати на стан економіки країни. Виникла нагальна необхідність у проведенні більш якісного аналізу макроекономічного впливу бюджету. Крім того, перехід вітчизняної статистики від методології балансу народного господарства по методології системи національних рахунків також потребував перегляду принципів обліку держаних фінансів. [30]

 
 
 
13. Бюджетний дефіцит:  причини винекнення  і наслідки

     Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний  для всіх країн світу, в тому числі  й високорозвинутих.

В історії  існувало чимало думок щодо наслідків  дефіциту:

• відповідно до рікардського погляду на державний борг, зниження податків, яке фінансується через позики, не стимулює збільшення сукупних видатків, бо не збільшує сумарні доходи споживачів, воно лише переміщує частину податків з нинішнього періоду в майбутній;
• із традиційного погляду, дефіцит державного бюджету веде до зниження рівня національних заощаджень та інвестицій, а також виникнення дефіциту торговельного балансу. У довгостроковому періоді наявність державного боргу зменшує стаціонарний обсяг капіталу і збільшує зовнішню заборгованість. На думку прихильників традиційного

13

підходу, державний борг є великим тягарем, які нестимуть майбутні покоління. (ДодатокЗ) [14]

     "Зниження  податків, яке уряд фінансуватиме  збільшенням запозичень, впливатиме  на економіку у багатьох напрямках. Зниження податків відразу збільшить видатки споживачів. Збільшення споживчих податків впливатиме на розвиток національної економіки як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах.

     У короткостроковому періоді збільшення споживчих видатків розширило б попит на товари і послуги, що збільшило б обсяг виробництва і підвищило б рівень зайнятості. Однак процентні ставки також зросли б унаслідок загострення конкуренції між інвесторами у зв'язку зі зниженням обсягу заощаджень. Підвищення процентних ставок стримуватиме інвестиції і стимулюватиме приплив капіталу із-за кордону. Грошова одиниця країни дорожчатиме стосовно іноземних валют, конкурентоспроможність національних фірм на світовому ринку знижуватиметься.

     У довгостроковому періоді скорочення національних заощаджень, зумовлене зниженням податків, зменшувало б розміри нагромадженого капіталу і збільшувало б зовнішню заборгованість. Отже, національний обсяг виробництва зменшився б, а частка у ньому зовнішнього боргу зрослаб.

     Важко оцінити кінцеві впливу зниження податків на економічний добробут країни. Нинішнє покоління жило б краще внаслідок збільшення споживання і підвищення рівня зайнятості, хоча, ймовірно, що водночас зріс би і темп інфляції. Наступні покоління несли б більший тягар наслідків нинішнього дефіциту бюджету: вони народилися б у країні з меншим обсягом нагромадженого капіталу і більшим зовнішнім боргом."

      Але чому в спадок майбутнім поколінням залишають великі бюджетні борги ? Адже ми також отримали у спадщину країну з розгромленою економікою і великим бюджетним дефіцитом.

Причини дефіциту бюджету: 

14

зменшення приросту національного доходу; збільшення бюджетних витрат;

           зменшення надходжень до  бюджетів усіх рівнів  порівняно  з видатками;

відсутність чіткої фінансової стратегії; інфляційні процеси. Основні фактори зростання дефіциту бюджету:

1. збільшення оборотних видатків;
2. зростання витрат до державного бюджету;
3. збільшення транспортних платежів;
4. зниження податків.

     Бюджетні  процеси, пов'язані з дефіцитом  державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту:

• скорочення бюджетних витрат;
• пошук джерел додаткових доходів;

• випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;
• позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.[21]

     Профіцит  бюджету затверджується виключно з  метою погашення основної суми боргу.

     У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:

державні  внутрішні та зовнішні запозичення; внутрішні запозичення органів АРК;

           внутрішні     та     зовнішні     запозичення     органів     місцевого самоврядування з дотриманням умов, зазначених Бюджетним кодексом.[31]

     Кабінет Міністрів України може брати  позики в межах, передбачених Законом  про Державний бюджет України. Запозичення  не використовуються 

15

для забезпечення фінансовими результатами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

     Витрати на погашення забов'язань з боргу  здійснюються відповідно до кредитних  угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про державний бюджет України на ці цілі, міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України. [8]

     Емісійні  кошти Національного банку України  не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

   Згідно  з міжнародними стандартами, бюджетний дефіцит доЗ% ВВП виконує позитивну функцію в економіці. Провідні країни Заходу, в тому числі і країни ЄС, здійснюють емісію національної валюти в основному через механізми обслуговування бюджетного дефіциту, використовуючи відповідні ресурси на цілі економічного розвитку. Важливо наголосити і на тому, що через зазначені канали формуються механізми "довгих" фінансових ресурсів. У портфелях державних облігацій деякий переважають головним чином довгострокових інструменти (Табл. 1.1) [27]

                           Таблиця 1. 1 Дефіцит державного бюджету (% ВВП) 

16

     Відповідний фінансовий ресурс, який широко використовується і в країнах з перехідною економікою, невиправдано ігнорується в Україні. Після надвисокої дефіцитності державного бюджету у 1992-1997рр. (13,8-6,6%), яка була одним із визначальних чинників гіперінфляції та нагромадження боргової піраміди, в Україні цілком виправдано здійснювалася жорстка бюджетна політика. У 1999-2002рр. у середньостатистичному вимірі мав місце фактично бездефіцитний бюджет, що стало одним з визначальних чинників послаблення боргової залежності держави та стабілізації гривні.

     Нинішня економічна ситуація дає підстави для  внесення коректив у відповідну політику. [30]

     Істотне зменшення відносних (до ВВП) розмірів державного боргу, а також зменшення середньозваженої ціни запозичень ОВДП дають можливість переходу до дефіцитного бюджетного фінансування на рівні 2-2,5% ВВП. Помірне збільшення дефіцитності бюджетних витрат, що направлятимуться на економічно виправдані цілі, що може стати ефективним інструментом не тільки політики зростання, а й її структурної перебудови. Водночас це сприятиме активізації фондового ринку та поліпшення структури грошового обігу, яка залишається чи не найбільш вразливою позицією грошової системи держави.

     У цьому контексті важливо включити використання відповідних ресурсів на цілі поточного споживання (як це сталося у 1992-1997рр.). Для цього потрібно передбачити обов'язкове затвердження парламентом бюджету розвитку, який би через уповноважені комерційні банки міг виступити одним з суб'єктів реалізації довгострокових державних програм. Блокування протягом багатьох років створення відповідної інституції пов'язане, насамперед, з наявністю в Уряді НЮУ потужного банківського ''лобі", яке відстоює інтереси комерційних банків. [15]

     Через тривалий бюджетний дефіцит в  країні, як наслідок, виникає державний  борг. Це явище спіткало і Україну. 
 
 

17

РОЗДІЛ 2. ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ  ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ  ДЕРЖАВИ

 
 
2.1. Аналіз державного  бюджету України  2008 року

Як і  під час затвердження Державного бюджету України на 2007 рік, продовжено практику визначення параметрів проекту бюджету на базі занижених макропоказників розвитку економіки.

     Так, при складанні проекту бюджету  на 2008 рік враховано обсяг ВВП  в сумі 889,4 млрд гривень.(Таблиця 2.1)

Таблиця 2.1 Показники проекту державного бюджету на 2008 рік 

     При цьому, у пояснювальній записці  до проекту державного бюджету не зазначено, який обсяг ВВП планувався на 2007 рік при затвердженні відповідного бюджету, а також який очікується. Це приховує реальний стан з прогнозуванням обсягу ВВП.[3] 
 

18

     Необхідно зазначити, що при розробленні проекту  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не було взято  до уваги ґрунтовні розрахунки, надані Главою держави щодо прогнозних обсягів номінального ВВП. Розрахунок бюджету проводився на основі прогнозів обсягу номінального ВВП у 2006 році у 498,1 млрд грн, а у 2007 році - 594,1 млрд гривень. [3]

     Фактично  обсяг ВВП за 2006 рік склав 537,7 млрд грн, або на 8% більше прогнозного  обсягу, визначеного у постанові  Кабінету Міністрів України. За вісім місяців 2007 року обсяг ВВП склав 419,5 млрд. грн., а очікується, за розрахунками Секретаріату, на кінець року близько 700 млрд грн або на 17% більше показника, що визначений Урядом.

     Заниження прогнозу номінального ВВП на 2008 рік  також здійснюється за рахунок дефлятора ВВП, тобто зростання цін по економіці в цілому.

     Відповідно  до урядового прогнозу, у 2008 році дефлятор складе 111,2 %, у той час як за 8 місяців поточного року він склав 117,9 %. Разом з цим, динаміка дефлятора ВВП (додається) демонструє значну ступінь його залежності від індексу цін виробників, що в 2007 році зростає найшвидшими темпами починаючи з 2005 року.[1]

     До  того ж, твердження, що прогнозування  у 2008 році дефлятора ВВП на рівні 118 % означає збільшення прогнозного  індексу інфляції є хибним, що і підтверджують статистичні дані щодо співвідношення дефлятора ВВП та індексу інфляції у минулих роках.