Бюджетний контроль та аналіз відхилень

       ЗМІСТ 

ВСТУП                    3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти  активів підприємства  

1. Економічна сутність активів підприємства    5
2. Нормативно-правове забезпечення аналізу активів

   підприємства                12

3. Методика аналізу активів підприємства            22

РОЗДІЛ 2. Аналіз активів ТОВ «Кривбасцвєтплав»  

1. Фінансово-економічна характеристика

                     ТОВ «Кривбасцвєтплав»                                                                  30

2. Аналіз фінансового стану ТОВ «Кривбасцвєтплав»          34
3. Аналіз динаміки і структури активів                     39
4. Аналіз ефективності використання активів

   ТОВ «Кривбасцвєтплав»              44

РОЗДІЛ 3. Шляхи покращення ефективності використання активів

ТОВ «Кривбасцвєтплав»                      

1. Основні методи і підходи покращення ефективності

                    використання активів підприємства                                    52

2. Оцінка ефективності запропонованих заходів на

                ТОВ «Кривбасцвєтплав»                                                                  56                    

ВИСНОВКИ                  62

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ              65

ДОДАТКИ                   67

      ВСТУП 

     За  умов становлення ринкової економіки  в Україні, суттєвого розширення прав підприємств у галузі господарської діяльності, значно зростає роль активів підприємства та якісного аналізу його стану.

     Складовим частинам активів підприємства властиві певні характерні ознаки, за якими  можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

     Систематичний аналіз активів підприємства необхідний тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від стану його активів і ефективності їх використання.

     У господарській діяльності підприємства відбувається багато різноякісних процесів суспільного виробництва і відтворення, які переплітаються та взаємозумовлюють один одного. Це і суто технічні процеси, пов'язані з оснащенням його матеріально-технічної бази, конструкторською і технологічною підготовкою виробництва, використанням матеріальних і трудових ресурсів, збутом продукції тощо; це, звичайно, і економічні процеси, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів підприємств, їх розміщенням у активи, розподілом накопичень, забезпеченням платоспроможності підприємства тощо; це, нарешті, соціальні процеси, тобто процеси життєдіяльності трудового колективу (поліпшення умов праці, відпочинку і побуту працівників, створення сприятливого мікроклімату в колективі, інші складові так званого людського фактора).

     Господарська  діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного капіталу, і подальші взаємовідносини  з контрагентами, державою, банками, а також усередині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базуються на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, та основних фондів, на їх ефективному використанні.

     Предмет дослідження курсової роботи – теоретико-методологічні аспекти аналізу активів підприємства.

     Об’єкт  дослідження – аналіз активів  ТОВ «Кривбасцвєтплав».

     Мета  курсової роботи – на основі проведеного аналізу, визначити заходи щодо підвищення ефективності використання активами підприємства ТОВ «Кривбасцвєтплав» і обґрунтувати їх економічну ефективність.

     Для досягнення поставленої мети необхідно  вирішити наступні задачі:

• розкрити економічну сутність активів підприємства, їх характеристику, структуру та джерела формування;
• ознайомитися з методикою аналізу активів підприємства;
• провести аналіз основних фінансово-економічних показників і фінансового стану ТОВ «Кривбасцвєтплав»;
• проаналізувати стан і структуру активів підприємства;
• дати оцінку ефективності використання активами на підприємстві;
• розробити заходи, спрямовані на підвищення ефективності управління активами підприємства;
• обґрунтувати ефективність запропонованих заходів.

     В курсовій роботі будуть застосовані  методи горизонтального і вертикального аналізу, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз.

     При написанні курсової роботи будуть використані  законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники, статті з періодичних  видань провідних сучасних спеціалістів.

     РОЗДІЛ 1 
 

     ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА 
 

     1.1. Економічна сутність активів  підприємства 

     Активи  підприємства — це елементи, які  безпосередньо пов'язані з оцінкою  його фінансового стану. Вони визначаються таким чином: актив — це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, від якого очікується надходження майбутніх економічних вигод підприємству.

     В економічній літературі існують  різні підходи до визначення сутності активів. Дехто з економістів  спрощено трактує їх як «предмети  праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються».

     По-перше, активи — це ресурси, які вкладено у виробничі фонди і фонди  обігу для забезпечення безперервного  виробництва та реалізації виготовленої продукції.

     По-друге, оборотні кошти — це активи, які  протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні активи та оборотний капітал.

     Савицька  Г.В. дає наступне визначення активів: «Активи – це частина капіталу, від стану і раціонального використання якого залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства» [23, с. 286].

     Крамаренко  Г. О. визначає активи як суму виробничих і грошових ресурсів підприємства [17, с. 128].

     Шеремет О.Д. і Сайфулін Р.С. дають наступне визначення:

     «Активи – це частина капіталу підприємства, яку вкладено у виробництво» [31, с. 112].

     За  думкою Чумаченька М.Г., активи – це засоби підприємства у грошовій і  матеріальній формі, які безпосередньо приймають участь у виробництві [11, с. 87].

     Залежно від характеру участі в процесі і швидкості обороту всі активи підприємства підрозділяються на два основні вигляд — необоротні і оборотні активи.

     Необоротні  активи є сукупністю майнових цінностей підприємства, що багато разів беруть участь в процесі і переносять на продукцію свою вартість частинами. Необоротні активи обслуговують різні операційні цикли підприємства протягом ряду років.

     Оборотні  активи є сукупністю майнових цінностей підприємства, обслуговуючих поточний операційний процес і повністю споживаних протягом одного операційного циклу.

     Майно підприємства можна розглядати як капітал  та як вартість основних і оборотних  активів підприємства. Як складова майна підприємства, капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари — робочу силу й засоби виробництва, — поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована. Капітал підприємства у свою чергу складається із основного, авансованого та оборотного капіталу.

     Основний  капітал — це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами. Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).

     Авансований капітал — це грошова сума, яка  вкладається власником у певне  підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витрачається на придбання засобів  виробництва і наймання робочої  сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообігу розділяється на основний та оборотний.

     Оборотний капітал — це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання  на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили. Залежно від характеру участі в операційному процесі і швидкості обороту всі операційні активи підприємства підрозділяються на два основні види — необоротні і оборотні операційні активи. Оборотні активи є сукупністю майнових цінностей підприємства, обслуговуючих поточний операційний процес і повністю споживаних протягом одного циклу [27, с. 134].

      У складі необоротних і оборотних  активів підприємства розрізняють окремі їх види відображаються на рис. 1.1. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 1.1 Склад активів підприємства в  розрізі основних їх видів

     Так у складі оборотних активів виділяють:

     1. Запаси товарно-матеріальних цінностей (матеріальні оборотні операційні активи). До них відносяться виробничі запаси всіх видів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, незавершеного виробництва); запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів (засоби праці з терміном експлуатації до одного року і вартістю до 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян); запаси готової продукції.

     2. Дебіторська заборгованість (розрахунки з дебіторами). До неї відноситься заборгованість юридичних і фізичних осіб підприємству за товари, роботи і послуги; заборгованість по розрахунках з бюджетом, персоналом, дочірніми підприємствами і з іншими дебіторами.

     3. Грошові активи і їх еквіваленти. До них відносяться грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковій і валютній його рахівницях і в інших формах.

     4. Інші види оборотних активів. До них відносяться інші оборотні операційні активи, що не ввійшли до складу розглянутих трьох груп і не граючі помітної ролі в обслуговуванні операційного процесу [27, с. 135].

     Необоротні  активи є сукупністю майнових цінностей підприємства, що багато разів беруть участь в операційному процесі і переносять на продукцію свою вартість частинами. Необоротні активи обслуговують різні операційні цикли підприємства протягом ряду років.

     У складі необоротних активів виділяють:

     1. Виробничі основні фонди. До них відносяться засоби праці, що належать підприємству, які використовуються в операційному процесі більше одного року із встановленою мінімальною вартістю. Вони функціонують у формі виробничих будівель, приміщень, машин, механізмів, устаткування і деяких інших видів, визначуваних галузевою специфікою операційної

     2. Нематеріальні активи, обслуговуючі процес. До них відносяться придбані підприємством права користування товарними знаками, зразками промислової продукції, патентами, ліцензіями, ноу-хау і інші аналогічні майнові права, що забезпечують технологію здійснення процесу.

     3. Інші види необоротних активів. До них відносяться інші необоротні операційні активи, що не ввійшли до складу розглянутих двох груп [27, с. 137].

     Виготовлення  продукції (виконання робіт, надання  послуг) здійснюється в процесі взаємодії  праці людини та певних засобів виробництва.

     Проте засоби виробництва як сукупність засобів  і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

     Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

     Основні фонди — це засоби праці, які мають  вартість і функціонують у виробництві  тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

     Оцінка  основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

     Необхідною  умовою ефективного управління основними  фондами підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі основні фонди за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види, відображаються на рис. 1.2.

     Рис. 1.2 Видова класифікація основних фондів 

     Зображена на рис. 1.2 видова класифікація основних фондів використовується чинними системами  бухгалтерського обліку та статистики. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи чотири групи основних фондів:

• перша — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальні пристрої;
• друга — автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, телефони, інше офісне обладнання;
• третя — основні фонди, не включені до першої та другої груп;
• четверта – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи.

     Оскільки  елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має поділ таких  на дві частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. До активної частини основних фондів відносять переважно робочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну техніку, деякі технічні споруди — гірничі виробки шахт, газові й нафтові свердловини.

     Співвідношення  окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної  вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів є то прогресивнішою та ефективнішою, що більшою є в їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів.

     Таким чином, активи – це засоби підприємства у грошовій і матеріальній формі, які безпосередньо приймають  участь у виробництві. Залежно від характеру участі в процесі і швидкості обороту всі активи підприємства підрозділяються на два основні вигляд — необоротні і оборотні активи. 
 
 
 

     1.2. Нормативно-правове забезпечення  аналізу активів підприємства 

     При організації бухгалтерського обліку заборгованостей та забезпечень необхідно використовувати наступні нормативні документи, що діють на Україні:

     Закон України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність» №996-XIV від 16.07.99 р.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», затверджений приказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 "Звіт про рух грошових коштів" затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затверджений приказом Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 р.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №14 "Оренда", затверджений приказом Міністерства фінансів України №181 від 28 липня 2000 р.

     Правовою  базою забезпечення аналізу активів підприємства є:

     1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 (із змінами і доповненнями) [2];

     2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 (із змінами і доповненнями) [3];

     3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. №242 (із змінами і доповненнями) [4];

     4. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246 (із змінами і доповненнями) [5];

     5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 8.10.1999 р. №237 (зі змінами і доповненнями) [6].

     Бухгалтерський  баланс є основною формою фінансової звітності. Зміст і форма балансу  та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(с)БО 2 «Баланс» [2]. Структура П(с)БО 2: загальні положення; визначення статей балансу; зміст статей балансу; оцінка та розкриття статей балансу.

     Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

     Баланс  є основним джерелом інформації про  майновий і фінансовий стан підприємства, дає можливість визначити ліквідність та оборотність ресурсів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб’єкта господарювання, наскільки є надійно і ефективно вкладати у нього інвестиції, придбавати його акції, облігації. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Статті балансу згруповані в розділи — три в активі Балансу та п’ять у пасиві. В активі балансу подано розділи, у яких згруповані ресурси підприємства, що ними воно володіє на звітну дату.

     У першому розділі активу балансу відображається вартість необоротних активів: нематеріальних активів, основних засобів, капітальних інвестицій, довгострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.

     У другом у розділі активу відображається вартість оборотних активів: запасів; дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги; дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів тощо; поточних фінансових інвестицій; грошових коштів та їх еквівалентів.

     У третьому розділі відображаються витрати, які мали місце у попередніх звітних  періодах, але належать до наступних  звітних періодів.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності [3].

     У відповідності з П(С)БО 7, основні  засоби – матеріальні активи, які  підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  або постачання товарів, надання  послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [3]. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

     Первісна  вартість об'єкта основних засобів  складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів  та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

     Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної  вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

     Підприємство  може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього  об'єкта суттєво відрізняється від  його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

     Об'єктом  амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і  незавершених капітальних інвестицій). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

     Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) у відповідності з П(С)БО 7, нараховується із застосуванням таких методів:

     1) прямолінійного, за яким річна  сума амортизації визначається  діленням вартості, яка амортизується,  на строк корисного використання  об'єкта основних засобів;

      2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової  вартості об'єкта на початок  звітного року або первісної  вартості на дату початку нарахування  амортизації та річної норми  амортизації; 

     3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

     4) кумулятивного, за яким річна  сума амортизації визначається  як добуток вартості, яка амортизується,  та кумулятивного коефіцієнта; 

     5) виробничого, за яким місячна  сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації [3].

     Підприємство  може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.