МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КНУБіА 
 
 
 
 
 
 

   Курсова робота

   з дисципліни економічної теорії

   на  тему: 
 

         Виконала:

         Ст. гр. МО-12

         Слинюк Інна 
 
 
 

         Перевірив:

                                                                                                     Науковий керівник

    Кандидат економічних                             наук:

             Гаман Г. В. 
 
 

   КИЇВ, 2010

   План

   Вступ

1. Зародження та становлення бюджетних відносин в Україні.
1. Проблеми періодизації бюджетної історії України.
2. Сутність та призначення бюджету, його структура.
2. Аналіз сучасної бюджетної системи України.

2.1 Бюджетний дефіцит та державний борг як структурні елементи бюджетної системи.

2.2 Витрати  та доходи державного бюджету.

3. Проблеми розвитку бюджетної системи України та шляхи їх вирішення.

3.1 Альтернативні шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України.

   Висновок 

   Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Єдиним  хорошим бюджетом є збалансований  бюджет.

Адам  Сміт, 1776 р. 
 
 

Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен  бути збалансованим - крім моменту, коли надлишок, що стримує інфляцію, змінюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом.

Воррен  Сміт, 1965 р.

   Вступ

    Державні  фінанси є основною частиною економічного життя держави та зростання матеріального  добробуту населення. Переважна  частина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюджетах різних рівнів, які створюють бюджетну систему  держави.

    Бюджет  завжди був і є важливим інструментом впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, може змінювати структуру  виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення. Саме в бюджеті переплітається великий  спектр різнорівневих інтересів  та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в  руках державної влади. Він є  об’єктом боротьби ідеології, наукових концепцій, політичних переконань, уявлень  про справедливість.

    Формування  ефективної моделі бюджетних відносин в Україні є стратегічним завданням, вирішення якого дозволить розв’язати суперечності між суб’єктами державного управління з приводу розподілу  повноважень між різними рівнями  бюджетів, відійти від методів  формування місцевих бюджетів без адекватного  врахування потреб місцевих громад. Ефективна  система управління фінансовими  потоками в межах бюджетної системи, раціональна система бюджетних  правовідносин повинні стати  базою для росту суспільного  добробуту. Саме тому важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

    Але не тільки у цьому проявляється актуальність даної теми. Найважливішим є, мабуть, необхідність всебічного наукового  дослідження бюджетної системи  та бюджетного процесу в цілому.

    За  останній час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи  висвітлювалась у наукових роботах  зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів таких як: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової, Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова, І.Радіонової, І.Сала, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та ін.

    Отже, основна мета даної курсової роботи полягає не тільки в теоретичному огляді порушень законодавства про  бюджетну систему України, а й  у дослідженні особливостей функціонування бюджетної системи України та дослідженні основних можливих векторів її розвитку. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

• дослідити теоретичні аспекти існування бюджетної системи;
• проаналізувати особливості функціонування бюджетної системи України;
• напрацювати можливі шляхи оптимізації бюджетного процесу в Україні.

      Предметом дослідження є економічні відносини які виникають у процесі взаємодії між суб’єктами бюджетної системи України. А об’єктом виступає бюджетна система України та організація бюджетного процесу на різних рівнях.

    Курсова робота складається з трьох розділів, вступу та висновків. У першому розділі  описується історія становлення  бюджетної системи, розкривається  її структура та сутність а також  роль в соціально-економічних процесах  та в суспільстві. Другий розділ розглядає  уже бюджетну систему України  на сучасному етапі її становлення, дає порівняльну характеристику її базових елементів. І в останньому розділі висвітлюються найголовніші проблеми розвитку бюджетної системи України та наводяться можливі варіанти щодо їх вирішення та вдосконалення.

1. Зародження та становлення бюджетних відносин в Україні.
1. Проблеми періодизації бюджетної історії України.

    Перші економічні відносини виникли близько 10 тис. років тому одночасно із зародженням  перших цивілізацій. Щодо державного бюджету України, то він також має досить тривалу історію свого становлення і розвитку. Розглянемо коротенько як же відбувався цей процес.

    Розпочалось все ще у XVI столітті, коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності та налагодило дипломатичні відносини з низкою країн Європи. Була загальна військова скарбниця, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для старих воїнів, дипломатичних місій тощо.

    Після возз'єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності, у тому числі самостійність фінансового господарства. На початку 20-х років XVII століття уряд царської Росії почав стягувати значні суми коштів у своє розпорядження. Можна вважати, що з цього часу настав період, який тривав 280 років, коли Україна стала колонією, змушеною вносити на потреби метрополії понад чверть свого національного доходу.

    Був час, коли робилися спроби створити власну бюджетну систему, датований 1918 - 1922 роками. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд намагалися оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху. Про повну державну незалежність і водночас про власний бюджет не ставилося питання ні в тих, ні в інших.

    З утворенням Союзу РСР починається  новий етап у розвитку бюджетної системи Української РСР, яка не була самостійною від бюджетної системи СРСР і входила до неї як складова частина.

    Подальший розвиток основ бюджетного устрою знайшов  своє відображення у новому Положенні  про бюджетні права Союзу РСР  і союзних республік від 25 травня 1927 року. На основі цих законодавчих актів були здійснені спроби розмежування доходів і видатків між союзним бюджетом і республіканськими бюджетами. Республіканські бюджети здебільшого мали власну дохідну баз, а місцеві бюджети не включалися до державного бюджету СРСР.

    У 1960 році було прийнято Закон Української  РСР "Про бюджетні права Української  РСР і місцевих Рад депутатів  трудящих". Відповідно до закону, державний бюджет Української РСР складався з республіканського бюджету Української РСР та місцевих бюджетів. У законі зазначалося, що республіканський бюджет Української РСР забезпечує необхідними коштами фінансування заходів у галузі господарського і культурного будівництва, що мають загальнореспубліканське значення. Вказувалося, що через республіканський бюджет здійснюється перерозподіл бюджетних ресурсів між областями і містами республіканського підпорядкування. Цим законом було встановлено, що місцеві бюджети - складові державного бюджету Української РСР.

    Після проголошення державної незалежності в Україні вперше затверджується Закон "Про Державний бюджет України на 1992 рік". Поняття "республіканський бюджет" виводиться із законодавчих і нормативних актів й замінюється поняттям "Державний бюджет України". Однак у цьому законі ще залишається більшість принципів побудови бюджетної системи України і організації міжбюджетних взаємовідносин, що були характерні для бюджетної системи колишньої СРСР.

        У 1999 - 2000 роках розпочато реформування бюджетної системи України. Однак зміст бюджетної реформи ще не повною мірою відповідає завданням післякризового розвитку. Залишається обмеженим поле реформи, яке зводиться лише до удосконалення системи управління державними фінансами. На противагу принципам проголошеної в Посланні Президента України стратегії економічного та соціального розвитку держави, які стосуються відчутного посилення стимулюючої функції бюджетної політики, першочергового зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб і домашніх господарств, бюджет продовжує розглядатися лише як фіскальний план доходів і витрат, виконанню якого фактично підпорядковуються всі інші інструменти економічних та соціальних перетворень.

    Дається взнаки недосконалість бюджетних розрахунків, які не враховують реального балансу  фінансових ресурсів держави, фінансових потоків в економіці. Усе це призводить до абсолютизації фіскальної функції бюджету, а відтак і до посилення податкового тиску. Поглиблюється вкрай небезпечна функціональна відособленість бюджетної політики від невідкладних завдань розвитку реальної економіки. Це обмежує можливості розширеного відтворення фінансових ресурсів держави, призводить до звуження фінансової бази бюджетних призначень.

    У 2000 році закладено основи реформи  міжбюджетних відносин. Здійснено чіткіший порівняно з попередніми роками розподіл дохідних джерел між державним і місцевими бюджетами. Поступово зростає частка місцевих бюджетів у ВВП і у зведеному бюджеті. Так, якщо в 2000 році частка місцевих бюджетів у ВВП за доходами й видатками становила відповідно 10 та 8,4 відсотка, то у 2002 році 11,2 та 8,8 відсотка. У зведеному бюджеті частка місцевих бюджетів збільшилася за видатками з 35,3 відсотка у 2000 році до 41,8 відсотка у 2002 році.

    У контексті цих та інших фактів стає очевидним, що збільшення бюджетних надходжень у 1999 - 2002 роках стало результатом не відчутного розширення фінансової бази, а насамперед сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури й відповідного прискорення темпів виробництва, включення до бюджету позабюджетних коштів, а також суттєвого збільшення інфляційного податку.

    Наведені  дані переконують: незважаючи на загальне оздоровлення економічної ситуації, кризові процеси у фінансовій сфері української економіки остаточно ще не подолано. Це один із визначальних ризиків, який стримує можливості виходу економіки на траєкторію сталого зростання, здійснення глибоких структурних та інноваційних перетворень.

      Необхідно опрацювати й здійснити додаткові заходи, що мають забезпечити суттєве поглиблення бюджетної реформи. Критерієм її ефективності повинен стати конструктивний вплив бюджетної сфери на реалізацію базових завдань економічних та соціальних перетворень як у середньостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Відповідно до світової практики бюджет має стати основним інструментом економічної політики, насамперед підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, зміцнення політичної та соціальної стабільності у державі.

    Отже, становлення бюджетної системи відбувалося напротязі досить тривалого часу, завдяки чому ми можемо простежити роль держави в розподільчих процесах та місце безпосередньо бюджету в соціально-економічних процесах. 

1.2   Сутність та призначення бюджету, його структура. 

    Розглядаючи бюджет як економiчну категорiю, насамперед слiд зазначити, що вiн вiдображає реальнi виробничi вiдносини, вiдтворює вiдносини розподiлу i перерозподiлу, концентрує рух грошової маси як самостiйної вартостi, що нiбито не пов'язана з рухом товарної маси.

    Сьогодні  під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятдесят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків.

    Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову.

    Багато  вчених та професорів в області фінансів намагались дати точне визначення цього  поняття. Це і німецький фінансист  Шанц  і професори О. Д. Василик  та В. М. Федосов і сучасні вчені  В. Андрущенко, С. Буковинський, Г. Волощук, В. Кравченко та багато інших. В офіційних  документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення:

       Бюджет − план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

       Бюджетний устрiй України визначається закрiпленим Конституцiєю України державним ладом України та її адмiнiстративно-територiальним подiлом. Пiд бюджетним устроєм розумiють органiзацiю i принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок мiж її окремими ланками. Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему. Сукупнiсть усiх бюджетiв, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналiзу i визначення засад державного регулювання економiчним i соцiальним розвитком України.

    Бюджет  Автономної Республiки Крим об'єднує республiканський бюджет та бюджети районiв i мiст республiканського пiдпорядкування цього регiону. До мiсцевих бюджетiв належать обласнi, мiськi, районнi в мiстах, селищнi i сiльськi бюджети. Бюджет областi об'єднує обласний бюджет та бюджети районiв i мiст обласного пiдпорядкування. До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети мiст районного пiдпорядкування, селищнi та сiльськi бюджети.

    Селищнi i сiльськi бюджети створюються за рiшенням районних чи мiських рад народних депутатiв за наявностi необхiдної фiнансової бази i визначають доходи вiдповiдних селищних i сiльських бюджетiв.

    Бюджет  мiста, яке має районний подiл, об'єднує мiський бюджет та бюджети районiв, що входять до його складу. У випадках, коли мiськiй чи районнiй у мiстi радi народних депутатiв адмiнiстративно пiдпорядкованi iншi мiста, селища чи сiльськi населенi пункти, то бюджети цих мiст, селищ, сiл об'єднуються вiдповiдно у бюджетi мiста або у бюджетi району в мiстi.

      Бюджетну систему України можна представити у вигляді схеми на рис. 1. 
 

     Рис. 1. Бюджетна система України* 

    Бюджетний устрiй грунтується на принципах єдностi, повноти, достовiрностi, гласностi, наочностi i самостiйностi усiх бюджетiв, що входять до бюджетної системи України. Розглянемо докладніше кожен із них.

    Принцип єдностi означає iснування єдиного рахунку доходiв i видаткiв кожної ланки бюджетної системи. Єднiсть бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифiкацiєю, єднiстю форм бюджетної документацiї, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соцiально-економiчною полiтикою, наданням необхiдної статистичної та бюджетної iнформацiї з одного рiвня бюджету iншому.

    Принцип повноти полягає у вiдображеннi у бюджетi всiх доходiв i видаткiв.

     Принцип достовiрностi вимагає формування бюджету на основi реальних показникiв, науково обгрунтованих нормативiв та вiдображення у звiтi про виконання бюджету тiльки тих доходiв i видаткiв, якi є результатом кiнцевих касових операцiй банкiв.

    *Джерело:  О.Д. Власюк, К.В.Павлюк «Бюджетна  система України»

    Принцип гласностi забезпечує висвiтлення в засобах масової інформації показникiв бюджетiв i звiтiв про їх  виконання.

    Принцип наочностi обумовлює вiдображення показникiв бюджетiв у взаємозв'язку iз загальноекономiчними показниками в Українi та за її межами шляхом використання засобiв максимальної iнформативностi щодо результатiв

порiвняльного аналiзу, визначення темпiв i пропорцiй економiчного розвитку.

    Головним  ланцюгом бюджетної системи України є Державний бюджет, з якого фiнансуються заходи загальнодержавного значення в галузi господарського, культурного будiвництва, оборони держави, утримання органiв державної влади i управлiння. Через Державний бюджет проводиться перерозподiл частини загальнодержавних доходiв мiж Автономною Республiкою Крим та областями у виглядi субвенцiй, субсидiй та дотацiй з метою економiчного вирiвнювання регiонiв.

    Державний бюджет України, республiканський бюджет Автономної Республiки Крим, обласнi, мiськi, районнi, районнi в мiстах, селищнi, сiльськi бюджети є самостiйними. Самостiйнiсть бюджетiв забезпечується наявнiстю власних доходних джерел i правом визначення напрямiв їх використання вiдповiдно до законодавства України. При цьому, складаючи i виконуючи свої бюджети, вiдповiднi органи влади й управлiння враховують загальнодержавнi iнтереси.

    Бюджет  як самостійна економічна категорія  є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення − задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності.

    В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих процесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях - економічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо. 
 
 
 
 
 
 

II.   Аналіз стану сучасної бюджетної системи України.

2.1  Бюджетний дефіцит  та державний борг  як структурні  елементи бюджетної  системи. 

    Державний бюджет нашої країни формувався як самостійна економічна категорія протягом невеликого періоду, адже довгий час  він був лише частиною бюджету  СРСР. Державні фінанси в економіці  країни, а саме соціально-економічному та культурному розвитку відіграють основну роль, це пояснюється тим, що із загальнодержавної казни виділяються  кошти на всебічний розвиток держави. В наш час гостро відчувається проблема недостачі грошових коштів для покриття державних видатків, як наслідок неповноцінно розвинена  економічна, соціальна, культурна та інші сфери життя нашого населення  та країни в цілому. Бюджетний дефіцит  в наш час явище звичне, та це є негативним для розвитку держави, особливо якщо така тенденція спостерігається  декілька років поспіль, а розмір дефіциту є недопустимо великим.

    Останнім  часом світова економіка характеризується фінансовою нестабільністю, що призвела до глобального економічного спаду  й мінімальних обсягів міжнародної  торгівлі. За даними ЄБРР серед країн  Східної Європи й Центральної  Азії Україна найбільше постраждала  від глобальної фінансової кризи. В  такій ситуації головним завданням  уряду повинна стати стабілізація фінансового сектору.

    24 березня 2010 року уряд затвердив  новий макроекономічний прогноз.  За цим прогнозом, 2010 року економічне зростання відновиться і ВВП збільшиться на 3,7%. Уряд очікує, що зростатимуть прибутки підприємств і поліпшуватиметься ситуація на ринку праці: безробіття скорочуватиметься, реальні заробітні плати збільшуватимуться. Водночас інфляція буде вищою, аніж 2009 року, – прискориться зростання і споживчих, і виробничих цін. До того ж сальдо зовнішньої торгівлі надалі матиме великі негативні значення. На нашу думку, урядовий прогноз є реалістичним і загалом відповідає очікуванням економічних аналітиків. Утім, уряд песимістичніший за незалежних експертів, хоча його сподівання щодо головного макроекономічного показника – реального зростання ВВП – ліпші, аніж експертні. Це можна простежити на рисунку нижче.

   Рис.2  Макроекономічний прогноз  на 2010 рік.* 

    Бюджетний дефiцит є важливим iнструментом  державної фiнансової полiтики, який впливає на економiчне та соцiальне  становище країни. При цьому кожна країна має певнi особливостi, якi потрiбно враховувати в ходi використання такого важеля, як бюджетний дефiцит. Невиважена соцiально-економiчна полiтика, спад виробництва, занепад підприємств на Україні є глибинними причинами бюджетного дефіциту країни. Отже, питання удосконалення пiдходiв до фiнансування бюджетного дефiциту в Україні особливо актуальні.

    Cьoгoднi в бiльшостi країн світу дефiцит  бюджету складає від 2 до 15 відсoткiв  валового нацiонального продукту  при середньосвiтовiй його величинi 4,5 відсотка. Спостерiгається тенденцiя  до стабiлiзaцiї бюджетного дефiциту  в середньосвiтовому вимiрi в  розмiрi 3-5 вiдcoткiв. Слiд зауважити,  що розмip бюджетного дефiцитy, який  перевищує 3 відсотки валового  нацiонального продукту, призводить  до зниження iнвестицiйної активності та розвитку iнфляцiї. Такий дефiцит є гальмом економiчного зростання держави.

     Отже, бюджетний дефіцит – це ситуація, при якій державні витрати, що

   *Джерело:  Верховна Рада, Міністерство економіки,  МЦПД

використовуються  для забезпечення виконання країною  поставлених завдань, на певний період, перевищують доходи держави. До причин, які слугують появі такої тенденції, як бюджетний дефіцит належать:

• зменшення приросту національного доходу;
• інфляційні процеси в економіці країни;
• недостатність чи відсутність фінансової стратегії;
• зменшення доходів та збільшення видатків.

Разом з тим, перед законодавчою та виконавчою владою стоїть питання про методи фінансування бюджетного дефіциту.

    До  методів покриття дефіциту державного бюджету належать: емісія грошових коштів НБУ, за використанням яких повинно  бути встановлено жорсткий контроль; внутрішні та зовнішні державні позики. Передумовою отримання позик  є в першу чергу довіра з  боку кредиторів, та наявність тимчасово  вільних коштів у останніх. Проте  при використанні вище зазначених методів  покриття бюджетного дефіциту необхідно  встановити чіткий державний контроль за використанням додатково отриманих  коштів (за допомогою кредиту чи емісії).