Державна служба
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
1. Загальний огляд
джерел за темою курсової
2. Поняття і види державної служби……………………………………...8
3. Правовий статус державних службовців……………………………..16
4. Контроль у системі
державної служби……………………………….
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...30
ВСТУП
Актуальність теми. Одним з важливих інститутів адміністративного права, без якого неможливо з'ясувати його сутність, є інститут державної служби. Відношення до державної служби, до її організації і регламентації, до її проходження чиновниками служить показником устрою держави та її апарату.
Діяльність держави, функціонування його управлінського апарату здійснюються через державну службу, що є особливим інститутом сучасної держави. Інститут державної служби робить механізм держави здатним практично вирішувати будь-які питання в сфері державного управління.
Система державної служби складається з інституційних (правових, організаційних) і процесуальних структур, а також державних службовців - осіб, які спеціально підготовлені і професійно зайняті у системі державних органів.
Соціальним призначенням державної служби є створення умов для ефективної діяльності державних органів домагатися оптимального поєднання особистих, групових і державних інтересів, висловлювати і захищати інтереси всіх верств населення. Вона має стати повсякденним каналом зв'язку держави та народу, їх взаємодії. Подібний підхід здатний забезпечити тільки такий державний апарат і такий його персонал, який зможе обґрунтовано висувати зрозумілі для людей норми поведінки та праці.
Саме слово «служба» вживається в різних значеннях. Під службою розуміється і вид діяльності людей, і відомчий підрозділ, і самостійне відомство. Специфіка служби, як одного з видів соціальної діяльності людей, визначається тим, що службовці: організують, підтримують стійкість системи, безпосередньо цінностей не створюють, але забезпечують умови для їх виробництва; володіють особливим предметом праці - інформацією (збирають, обробляють, передають, зберігають, створюють інформацію); з допомогою інформації впливають на людей, обслуговують їх; і т. ін.
Одним із завдань державної служби є досягнення стійкості засад і цілісності держави. Державний апарат має поряд з виконанням вимог Конституції та законів України виконувати постанови органів державного управління. У цьому полягає основний обов'язок держслужби, який забезпечує управління державою.
Ще одним вагомим завданням державної служби є забезпечення ефективності діяльності державних органів на основі постійного вдосконалення функціонування апарату, впровадження нових досягнень науки, прогресивних методів вирішення управлінських завдань.
До завдань державної служби можна віднести також подальшу демократизацію шляхів формування та діяльності апарату, викорінення бюрократизму, протекціонізму, корупції, створення соціальних, правових та інших умов, необхідних для успішної роботи чиновників.
Мета роботи: здійснити правовий аналіз особливостей державної служби.
Завдання роботи:
- здійснити загальний огляд джерел за темою курсової роботи;
- розкрити поняття і види державної служби;
- визначити правовий статус державних службовців;
- охарактеризувати специфіку
Об’єкт дослідження: державна служба.
Предмет дослідження: понятт, види та правовий статус державної служби.
Методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених задач дослідження в роботі використані загальнонаукові і спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, були використані системно-функціональний, історичний та порівняльний методи дослідження. Також використовувались традиційні методи теоретичного й емпіричного дослідження.
1. Загальний
огляд джерел за темою
На сьогоднішній день основним нормативним актом, який регулює діяльність державної служби в Україні є Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993р. в якому визначено особливості регулювання суспільних відносин, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Доречно зазначити, що втрата чинності даним законом відбудеться 01.01.2014, на підставі нового Закону України «Про державну службу» [2].
В розділі загальні положення визначаються понятя державної служби і державних службовців, основні принципи державної служби, право на державну службу та етика поведінки державного службовця.
В розділі державна політика
у сфері державної служби визначено
основні напрями державної
В третьому розділі Закону України «Про державну службу» визначено правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату.
В четвертому розділі вказаного закону визначено порядок проходження державної служби в державних органах та їх апараті.
В розділі службова кар’єра встановлено порядок проходження служби в державних органах, визначена класифікація та ранги державних службовців, особливості просування по службі та формування кадрового резерву, а також навчання і підвищення кваліфікації державних службовців
В шостому розділі визначений порядок припинення державної служби.
В сьомому розділі Закону України «Про державну службу» визначено матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців.
У восьмому розділі встановлено відповідальність за порушення законодавства про державну службу.
В монографії Битяк Ю.П. «Державна служба в Україні: організаційно-правові засади» на основі комплексного дослідження організаційно-правових засад державно-службових відносин в Україні із залученням конституційного права, теорії держави і права, науки управління та інших галузей знань висвітлюються проблеми становлення та розвитку державної служби в Україні, її соціальна роль, функції, поняття та види, значення для утвердження державності в Україні. Наводиться загальна характеристика чинного законодавства про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування, його значення для здійснення демократичних перетворень у державі, становлення громадянського суспільства [9].
Правовий статус державних службовців,
порядок проходження державної
служби розглядаються у поєднанні
з моральними і правовими вимогами
до поведінки державних
Зокрема доречно заначити, що на сьогоднішній день прийнято новий Закон України «Про державну службу», який набрав чинності з 01.01.2013р. Новий Закон України «Про державну службу» розроблений в рамках проведення адміністративної реформи, одним з напрямів якої є підвищення якості державного управління.
Метою новго Закону є створення методологічного і регулятивного фундаменту правового забезпечення державної служби, що сприятиме побудові в Україні професійної та ефективної державної служби, яка забезпечуватиме ефективну діяльність органів державної влади та надання якісних послуг громадянам.
В новому Законі України «Про державну службу» визначено основи державної служби, умови вступу на державну службу, порядок її проходження та припинення, правовий статус державних службовців, засади їх соціального і правового захисту.
У положеннях вказаного закону передбачається створення правових передумов для:
- підвищення престижності державної служби;
- врегулювання статусу державного службовця;
- підвищення якості послуг, які надають державні службовці;
- введення в дію прозорого механізму прийняття на державну службу;
- створення політично нейтрального інституту державної служби;
- введення в дію ефективного механізму запобігання корупції;
- створення умов прозорої діяльності органів державної влади;
- підвищення рівня соціального та матеріального захисту державних службовців.
Новий Закон "Про державну службу" сприятиме комплексному реформуванню державного управління та створенню в Україні професійної, політично нейтральної та ефективної державної служби.
Отже, вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність державної служби підвищить її рівень.
2. Поняття і види державної служби
Категорія "служба"
є досить багатогранним і
Державна служба також є складним, багатогранним та багатофункціональним явищем, яке можна розглядати в наступних аспектах:
а) соціальному, тобто вона, як соціальна категорія, є професійним здійсненням, за дорученням держави, корисної діяльності особами, які займають посади в державних організаціях [14, с. 129]. Іншими словами, державну службу можна розглядати як здійснення особливого виду людської діяльності, спрямованої на забезпечення функціонування громадянського суспільства і держави, реалізації прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, реалізації завдань і функцій держави. Таким чином, державна служба є ланкою поєднання між державою і громадянином: держава - державний орган - державна служба - державний службовець - громадянин. Водночас вона не лише пов’язує державу і громадянина, забезпечує права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, а й має своїм основним призначенням - служіння народові;
б) політичному. Основною метою діяльності державної служби є реалізація завдань і функцій держави, тобто державної політики. Будучи політично нейтральною (позапартійною) державна служба має своїм призначенням забезпечення реалізації зовнішньої і внутрішньої державної політики у всіх сферах суспільного життя: економічній, адміністративно-політичній, соціально-культурній;
в) публічному. Особливістю
державної служби є те, що вона носить
публічний характер, оскільки: 1) здійснюється
в державному органі; 2) пов´язана
з реалізацією державно-
г) правовому. Оскільки державна служба пов’язана з реалізацією державно-владних повноважень, має публічний характер, вона регламентується нормами права, тобто є правовим інститутом. Як правовий інститут державна служба - це система державно-службових відносин, регламентованих нормами права, які пов’язані з її організацію і функціонуванням, правовим статусом і юридичною відповідальністю державних службовців, певним режимом здійснення служби. Державна служба є комплексним правовим інститутом, оскільки вона регламентується нормами різних галузей права (конституційним, адміністративним, фінансовим, митним, кримінальним та ін.). Наслідуючи принцип "дозволено тільки те, що встановлено законом", який стосується діяльності державних органів, державна служба повинна бути чітко регламентована і, переважно, на законодавчому рівні;
е) структурному. Цей аспект державної служби виявляється в наступному: 1) державна служба - система органів держави, кожен з яких, відповідно до предмета його компетенції, може бути названий службою [8] (митна служба, контрольно-ревізійна служба, дипломатична служба та ін.); 2) державна служба - це єдина система, яка структурно включає в себе всі види державної служби: адміністративну (Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Президента України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, Антимонопольний комітет України, Рахункова палата та ін), спеціалізовану (органи внутрішніх справ, митна, податкова, дипломатична та ін.), мілітаризовану (військова, прикордонна, спеціального зв´язку та ін.);
є) процесуальному. Державна служба - система службових процедур, які регламентуються адміністративно-процедурними нормами та забезпечують її функціонування. Саме службові процедури і є рушійною силою організації та діяльності державної служби. Адже недостатньо визначити правила вступу на державну службу, а необхідно забезпечити їхню реалізацію через службові процедури (конкурсна, призначення, атестаційна, службове розслідування, прийняття присяги, присвоєння рангу, відставка тощо);
ж) організаційному. Державна служба виступає як система взаємозалежних, взаємообумовлених та взаємопов´язаних елементів, які в сукупності становлять цілісну організаційно структуровану конструкцію: (наприклад, державний орган - державна посада - державний службовець - правовий статус - проходження служби - режим державної служби). Важливим елементом цієї конструкції є державна посада - як зв´язок між державним органом і державним службовцем, що визначає його правовий статус;
з) морально-етичному. Державна служба розглядається з точки зору етичних засад [9]. Як публічно-правовий інститут державна служба зумовлює необхідність органічного поєднання правових та морально-етичних вимог, сукупність яких забезпечує професіоналізм і компетентність, об’єктивність та відповідальність державних службовців при виконанні службових обов´язків. Значення морально-етичних параметрів щодо державного службовця зростає в міру розбудови держави як соціальної і правової організації суспільства. Визнання морально-етичних вимог в якості правових установок щодо державного службовця підкреслює важливість соціальної сутності державної служби.
В юридичній науці існують два підходи щодо визначення дефініції державної служби: широкий і вузький. Відповідно до широкого трактування державна служба - це служба в державних підприємствах, установах і організаціях (державних навчальних закладах, державних закладах охорони здоров’я тощо). Вузький аспект цього поняття визначений у ст. 1 Закону «Про державну службу» [11], згідно з яким державна служба - професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
В силу цілого комплексу причин - багаторідність видів державних органів, неоднаковість їх статусів, дублювання виконуваних ними завдань, функцій, повноважень - не уявляється можливим знайти єдиний критерій, що дозволяє чітко розмежувати особливості та специфіку державної служби за видами. Зважаючи на таку обставину, доцільно погодимось з авторами, які поділяють державну службу на два види: цивільну і мілітаризовану. «З нашої точки зору, - доводить Петришин А. В., - державна служба насамперед має бути поділена на два різновиди, які мають найбільш характерні особливості: цивільну і мілітаризовану» [20, с. 142].
Щодо даних видів державної служби слід вказати такі їхні особливості. Щодо мілітаризованої служби слід враховувати наступне. По-перше, створення мілітаризованої державної служби обумовлено необхідністю виконання державою особливих охоронних завдань. Наприклад, призначенням Збройних сил України є збройний захист незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України [3]. Як основні завдання органів внутрішніх справ розглядаються забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, охорона і забезпечення громадського порядку.
По-друге, змістовним елементом
мілітаризованої державної
По-третє, мілітаризована державна служба здійснюється зі зброєю в руках, «озброєними групами людей».
По-четверте, вступ на мілітаризовану державну службу обумовлюється спеціальними вимогами до віку, стану здоров’я, фізичної підготовки, моральних якостей людей.
По-п'яте, мілітаризована державна служба будується на найбільш авторитарному різновиді відносин влади і підпорядкування, суворій ієрархії начальницького і підлеглого особового складу, обов'язковості наказів вищих для нижчих, що забезпечується чітко визначеною системою посад і військових звань, введенням форменого одягу і зовнішніх відзнак, функціонуванням спеціальних статутів про службу, в тому числі статутів і положень про дисципліну. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ полягає в бездоганному і неухильному дотриманні особами рядового начальницького складу органів внутрішніх справ приписів загальних і спеціальних нормативно-правових актів.
По-шосте, службовці мілітаризованої державної служби наділяються специфічним правовим статусом, мають низку визначених особливими умовами проходження служби спеціальних пільг, притягуються до відповідальності в особливому порядку, зокрема до адміністративної і матеріальної.
Що стосується особливостей цивільної служби, визначимо наступне. По-перше, головною відмінністю цивільної державної служби від мілітаризованої є використання цивільних (невійськових) методів управління, які спираються головним чином на авторитет, а не на застосування примусу. Головною відмінністю цивільних державних службовців від мілітаризованих службовців є те, що перші є не військовими, а цивільними особами, не перебувають на військовій чи воєнізованій службі з усіма її вищезгаданими атрибутами. Але й цивільна державна служба є досить складним утворенням, об'єднує різноманітні з точки зору більш предметної характеристики види службової діяльності щодо певних сфер функціонування держави та деяких інших важливих критеріїв.
По-друге, важливою уявляється класифікація цивільної державної служби залежно від особливостей конкретної державної організації, коли вона поділяється на службу в державних органах і службу в інших державних організаціях, установах, підприємствах.
По-третє, власне служба в державних органах та їх апараті може бути розділена відповідно до конституційного принципу поділу державної влади на службу в: органах законодавчої влади; органах виконавчої влади; органах судової влади. Щодо служби в органах державної виконавчої влади, то з питанням про віднесення цих осіб до. категорії державних службовців немає ніяких сумнівів. Саме на цю категорію державних службовців поширюється Закон «Про державну службу» від 16.12.1993 [2]. Адже, коли говорять про державну службу в будь-якому її аспекті, мають на увазі насамперед організацію та функціонування органів державної виконавчої влади. Проте і щодо цих органів можна говорити про різні види службової діяльності: а) про службу в органах державної виконавчої влади загальної компетенції - Кабінеті Міністрів, міністерствах, місцевих органах державної виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях і б) про спеціалізовану службу - в органах державної виконавчої влади, що мають спеціальну компетенцію (митних органах, податковій адміністрації, державних інспекціях, дипломатичних установах). Власне, чинний Закон «Про державну службу» встановлює категорії посад саме стосовно першого різновиду служби в органах державної виконавчої влади, тобто служби в таких органах, як Кабінет Міністрів, міністерства та місцеві державні адміністрації.
Службу в органах судової влади може бути кваліфіковано як самостійний вид державної служби в широкому загальнотеоретичному аспекті. Суди, маючи певну специфіку своєї соціальної природи, яка дозволяє їм виступати арбітром з питань права, за іншими своїми істотними ознаками є складовою частиною державного апарату, і тому розгляд системи державного управління суспільством без діяльності судових органів, що здійснюють правосуддя, буде незавершеним. Розгляд і розв'язання правових конфліктів здійснюються від імені держави та за посередництвом відповідних державних інститутів - судових органів. Судді підпадають під усі істотні загальні ознаки державних службовців і, якщо говорити точніше, посадових осіб державного апарату, як власне вони й іменуються в Конституції України і статутному законодавстві.
Є підстави розглядати діяльність органів законодавчої влади як окремий різновид політичної державної служби в її загальнотеоретичному розумінні. Депутати вирішують найважливіші питання державного життя шляхом прийняття законів, і тому функціонування парламенту не може бути виключеним із загального механізму державного управління суспільством, а діяльність депутатів - із цілісного уявлення про систему державно-службової діяльності. Це саме політична державна служба, оскільки депутатський корпус формується за підсумками виборів на засадах політичного плюралізму, відображає співвідношення політичних сил і партій, парламент діє з використанням політичних механізмів боротьби і компромісів, а здійснення депутатами законодавчих повноважень обумовлено представництвом суспільних інтересів та інтересів виборців. Звідси, депутатів з погляду загальнотеоретичної постановки проблеми державної служби можна кваліфікувати як політичних державних службовців. На підставі таких критеріїв до політичних державних службовців доцільно віднести президента, що обирається безпосередньо народом, і прем'єр-міністра, оскільки призначення і надання згоди на призначення на посаду останнього відповідно до конституційних засад демократичного правління проводиться головним чином за політичними мотивами. Ці особи приймають політично значущі для держави рішення, займають особливі політичні державні посади, несуть не тільки юридичну, а й політичну, конституційну відповідальність за результати своєї діяльності. Наприклад, Конституція України використовує для характеристики статусу Президента не тільки термін «посада», а й термін, покликаний підкреслити його особливу важливість - «пост» Президента. Політичні складові цього різновиду державної служби обумовлюють те, що для успішної діяльності зазначених осіб особливого значення набувають політичні критерії і, насамперед, здатність до політичного лідерства [14, с. 134]. На відміну від політичних державних службовців, які беруть участь у виробленні державної політики, завданням професійної державної служби як стабільного ядра державного управління є підготовка і виконання управлінських рішень, надання населенню управлінських послуг. Разом з тим політичних державних діячів слід відносити до державних службовців, оскільки вони займають посади в державному органі - парламенті на відміну від політичних діячів і службовців, що здійснюють свою діяльність у межах політичних партій та інших політичних недержавних організацій.
По-четверте, цікавим питанням є класифікація видів цивільної державної служби, заснована на необхідності розмежування, з одного боку, власне державних службовців, а з іншого - їх апарату [4, с. 42]. Такий підхід надає можливість визначити правовий статус державних службовців, виходячи з конкретних функціональних напрямків діяльності органів, а також відповідні вимоги і кваліфікаційні характеристики посад на державній службі.
Отже, державна служба - професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Державна служба поділяється на два види: цивільну і мілітаризовану.
3. Правовий статус державних службовців
До правового статусу державного службовця органічно входять норми, які встановлюють певні обмеження для службовця у зв'язку з державною службою. Передбачено два види обмежень.
По-перше, це обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу. Відповідно до них, не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками [19, с. 51].
Окрім перерахованих, законами України можуть бути встановлені інші обмеження щодо прийняття на державну службу.
По-друге, обмеження, пов'язані з проходженням служби. До них належать: обмеження загального порядку; заборона на здійснення дій, що є корупційними; спеціальні, з метою попередження корупції, обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених виконувати функції держави.
Обмеження загального порядку полягають в тому, що державні службовці не можуть брати участь у страйках та чинити інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Регулювання правового
становища державних
Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень [19, с. 52].
Посадовими особами відповідно до Закону України «Про державну службу» вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Основні принципи державної служби: державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Регулювання правового
становища державних
Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
- Державна фінансова політика і її форми
- Державне казначейство у державному фінансовому контролі
- Державне пенсійне забезпечення в Україні
- Державне регулювання валютного ринку
- Державне регулювання господарської діяльності
- Державне регулювання господарської та підприємницької діяльності юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців
- Державне регулювання економіки
- Державна митна справа України
- Державна мова – мова професійного спілкування
- Державна підтримка суб'єктів господарювання
- Державна податкова служба України
- Державна політика в галузі туризму
- Державна політика у сфері фінансів та роль держави у економічному розвитку
- Державна реэстрація юридичних осіб
