Державне казначейство у державному фінансовому контролі

ВСТУП

Темою даної курсової  роботи є «Державне казначейство у державному фінансовому контролі».

Мета роботи - визначити сутність та значення контролю в системі Державного казначейства.

Актуальність теми. З моменту створення органів Державної системи казначейства України у 1995 р. їх діяльність розглядають як суто технічну - ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, управління ресурсами. При цьому поза увагою залишається одна з головних казначейських функцій - контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і здійсненні витрат, який передбачає здійснення певних контрольних дій з боку органів Державної системи казначейства України. Метою цього контролю є зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства, а саме - контроль за порушенням використання бюджетних коштів не за призначенням та у межах бюджетних асигнувань.

Завданням роботи є: характеристика стандартів державного фінансового контролю; характеристика Державного казначейства України як повноважного учасника бюджетного контролю; визначення стану та шляхів удосконалення державного фінансового контролю.

Розвиток економіки та соціальної сфери неможливий без  стабільного та ефективного бюджетного процесу. На сьогоднішній день вже багато зроблено урядом зокрема Міністерством  фінансів України для підвищення ефективності використання державних  коштів. Це насамперед перехід на казначейське виконання державного бюджету та удосконалення системи контролю за використанням держаних коштів. Ідея казначейського виконання бюджету  зародилась внаслідок необхідності підвищення ефективності виконання  бюджетів, а також забезпечення прозорості і безумовного контролю даного процесу.

Предметом роботи є: суть, призначення, функції Державного Казначейства України; класифікація видатків та доходів бюджету України; Казначайства у зарубіжних країнах.

Об’єктом роботи є: державне казначейство, що являє собою самостійну і організаційну одиницю, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Державне казначейство України  є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.А також його безпосередня діяльність, права та обов'язки, функцї і завдання.

Науково-методологічна та методична база:навчальні посібники; Укази Президента України; Накази Державного казначейства України та Державної митної служби України; Конституція України; Бюджетний кодекс України; т.і.\

РОЗДІЛ 1

СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ  ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА  В  УКРАЇНІ

1. Значення, необхідність та причини створення ДКСУ.

Казначейство — це фінансовий орган, на який покладаються функції  з касового виконання державного бюджету України.

Державні фінансові ресурси  розпорошені по численних поточних рахунках міністерств та відомств, їхніх установах. Аби навести порядок, забезпечити ефективне управління коштами державного бюджету, підвищити оперативність у фінансуванні видатків, 13 квітня 2011 року Президент України видав Указ «Про Положення про Державну казначейську службу України» №  460/2011 [1, 1-8]. Зазначений Указ Президента України зобов’язує органи Державної казначейської служби здійснювати:

• організацію та контроль за виконанням державного бюджету України;
• управління наявними коштами державного бюджету України (у тому числі в іноземній валюті) та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, встановлених на відповідний період;
• фінансування видатків державного бюджету України;
• ведення обліку касового виконання державного бюджету;
• складання звітності про стан виконання державного бюджету;
• управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
• контроль за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;
• розробку нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку і звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів.

Слід також відзначити, що в основу діяльності Державної казначейської служби покладено принцип «єдиної каси» державного бюджету з переходом від практики виконання бюджету (фінансування видатків) за відомчим принципом до територіального принципу. І здійснюється це саме за допомогою територіальних органів казначейства. При цьому, розрахунки розпорядників кредитів здійснюють відповідні органи казначейства, а операції з готівкою — установи банків.

Втілення у життя принципу єдиного рахунку держбюджету  в поєднанні з централізованою казначейською телекомунікаційною системою дозволить у майбутньому мати вичерпну інформацію про щоденне становище державних фінансів і забезпечить можливість гнучкого маневрування державними грошовими ресурсами [4, 45-56].

Перехід від банківської  до казначейської системи виконання  бюджету зумовлений передусім наступними причинами:

• банківські установи переслідували комерційні цілі, а відтак не були зацікавлені у контролі за своєчасним проходженням бюджетних ресурсів і не забезпечували належного і дієвого контролю за використанням коштів;
• розпорошеність бюджетних коштів у численних банківських установах не могла дати позитивних результатів в управлінні державними фінансовими ресурсами;
• відсутність оперативної інформації про надходження і витрати бюджету, зобов'язання розпорядників бюджетних коштів.

Слід відзначити, що казначейська система в Україні створювалася не як результат обґрунтувань і теоретичних  досліджень вчених, висновки яких підтвердили  б необхідність створення такої  системи, визначили її мету та завдання, а у зв'язку з неможливістю забезпечення якості виконання цих функцій  банківською та фінансовою системами  в економічній ситуації країни, яка склалася в 90-х роках [7, 39-48].

Недосконалість системи  виконання Державного бюджету комерційними банками особливо виявлялась у період економічної кризи. Внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємств, організацій, приховування прибутків від оподаткування, порушення комерційними банками нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами, безпідставного затримання перерахування комерційними банками доходів бюджету, державний бюджет недотримував належні йому кошти.

У багатьох випадках безпідставно затримувалося перерахування коштів через банківську систему, внаслідок  чого до Державного бюджету України  кошти надходили із запізненням  або зовсім не надходили. Питання  видаткової частини державного бюджету  також були не врегульовані. Практично  контроль зі сторони держави за виконанням державного бюджету та управління наявними коштами не здійснювалися. З іншого боку, реалізація принципу самостійності  бюджетів усіх рівнів призвела до неможливості виконання державного бюджету фінансовими  органами.

Перехід України до ринкових методів ведення економіки та відмова від єдиної державної  форми власності вже на початку 90-х років поставили державу  перед необхідністю захисту своїх  фінансових інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування  їх на першочергові соціально-економічні потреби. Касове виконання бюджетів усіх рівнів через Національний банк України і комерційні банки виявилось  без належного контролю з боку держави. Надзвичайно актуальним стало  створення органів виконавчої влади, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління фінансами  бюджетної системи держави. Світовий досвід переконує, що найефективнішим  є використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного та обслуговування місцевих бюджетів у вигляді казначейства [12,  53-61].

Таким чином, виникли об'єктивні  передумови для створення у державі  окремого органу виконавчої влади, який би забезпечив: прозорість бюджетного процесу на стадії його виконання; створення  системи ефективного управління бюджетними коштами; здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів; надання користувачам достовірної інформації про виконання Державного бюджету України.

На сьогоднішній день Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Указ «Про Положення про Державну казначейську службу України» №  460/2011 [2,  с. 3-7].

Державна казначейська служба України (ДКСУ) у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків Державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу [21, 43-49].

Отже, суть діяльності ДКСУ полягає в тому, що воно забезпечує виконання Державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків Державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

1.2.Структура органів  ДКСУ, їхні права та обов’язки.

Державна казначейська служба України - це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

ДКСУ є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.

Державне казначейство утримується  за рахунок коштів Державного бюджету  України. Державне казначейство та його територіальні органи мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків

Відповідно, казначейська система  України має трирівневу структуру  і складається з:

• Державного казначейства України (ДКУ), яке розташовується у столиці держави і представляє його центральний рівень;
• Головних управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення, розміщених таким чином:

Головне управління - в Автономній Республіці Крим;

Головних управління - у  містах Києві та Севастополі; 24 Головних управління функціонують в областях.

• Районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного казначейства (УДК), зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.

Трирівнева структура  Державного казначейства України, максимально  наближена до адміністративно-територіального  поділу, дає змогу здійснювати  казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу (ДОДАТОК А). Це закономірний етап перебудови бюджетної сфери, в якому казначейству відведено важливу роль [8, 67-72].

Казначейство у своїй  діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів  України, наказами Міністерства фінансів України та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232 (із змінами і доповненнями).

Державне казначейство України  очолює голова, який в установленому  порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом  Міністрів України за поданням Міністра фінансів. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, персонально  відповідає за стан справ у сфері  діяльності Держказначеиства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Голова Державного казначейства також затверджує структуру  Державного казначейства та управлінь  Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві  та Севастополі, призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальних органів Держказначейства. Структура  центрального апарату Державного казначейства України наведена на рис. 1.2. (ДОДАТОК Б)

Управління Державного казначейства (УДК) розташовано на всій території  держави. Усі начальники казначейських  управлінь звітують безпосередньо  начальникові ГУДКУ. Кожне районне  управління відповідає за здійснення касових операцій з виконання  державного бюджету та обслуговує відповідні місцеві бюджети у своєму районі [11,  37-48 ].

Для погодженого вирішення  завдань, що належать до компетенції  Державного казначейства, обговорення  найважливіших питань його діяльності утворюється колегія у складі Голови Державного казначейства (голова колегії), його заступників за посадою  та інших керівних працівників Держказначейства. Склад колегії затверджується Головою  Державного казначейства. Рішення колегії  втілюється у життя через постанови.

Головне управління Державного казначейства очолює начальник, який несе відповідальність за роботу всіх районних відділень Державного казначейства у рамках адміністративного регіону  та в межах покладених на нього  функцій.

Головні управління Державного казначейства здійснюють:

• впровадження законодавчої та нормативної бази з виконання бюджету;
• касове виконання Державного бюджету;
• виконання завдань Державного казначейства;
• керівництво, контроль та оцінку роботи підвідомчих районних казначейських відділень;
• управління казначейською інформаційною системою всіх казначейських органів в області;
• підготовку та виконання планів щодо контрольно-ревізійних перевірок підвідомчих районних відділень Державного казначейства.

Управління (відділення) ДКУ  розташовані по всій території держави. Середня чисельність персоналу  районних управліннях (відділеннях) Державного казначейства становить 12 одиниць. Усі  начальники казначейських управлінь (відділень) звітують безпосередньо  начальникові головного обласного  управління Державного казначейства [31, 81-97].

Кожне районне відділення несе відповідальність за здійснення касових операцій з виконання  державного бюджету у своєму районі.

Штатні розписи районних (міських) відділень затверджують керівники  відповідних територіальних управлінь  за погодженням з керівництвом Держказначейства.

Кожне управління (відділення) ДКУ очолює начальник, який відповідає за роботу, покладену на нього відповідно до функцій.

Управління (відділення) районного  казначейства несуть відповідальність за:

• Впровадження та дотримання законодавчих та нормативних документів щодо виконання бюджету.
• Касове виконання державного бюджету за видатками в межах асигнувань, передбачених Державним бюджетом, забезпечення виконання загального та спеціального фондів Державного бюджету за доходами;
• Районні та міські управління (відділення) Державного казначейства.

Внутрішня типова структура  управлінь і відділень відображає особливості роботи кожної одиниці  і не завжди співпадає. Разом з  тим можна виділити загальні для більшості структурні підрозділи (відділи): виконання бюджету за доходами; виконання бюджету за видатками; встановлення лімітів; обліку і звітності тощо, необхідних для роботи самого казначейства. Так, вища й середня ланки мають режимно-секретні відділи, відділи організації роботи та контролю підвідомчих органів, відділи комп'ютеризації. Очевидно, останні після повного інформаційного забезпечення казначейства з часом перетворяться на штатну обслуговуючу одиницю. Нині ж їх діяльність охоплює розробку та перевірку програмного забезпечення, а також встановлення та обслуговування комп'ютерних мереж [15, 53-64].

Отже, єдина централізована система, що об'єднує Державне казначейство України та його територіальні органи, створена з метою ефективного управління доходами та видатками в процесі виконання бюджетів усіх рівнів, підвищення оперативності проведення видатків при виконанні державних програм, посилення контролю за надходженням та цільовим спрямуванням бюджетних коштів, підвищення дієвості бюджетної політики держави.

У процесі касового виконання  державного та місцевих бюджетів органи казначейства здійснюють облік надходжень податків, зборів, інших обов'язкових  платежів та проведення видатків розпорядників  бюджетних коштів через оплату рахунків установ і організацій, які виконали роботи, надали послуги відповідним  розпорядникам коштів.

1.3.Основні завдання, функції та повноваження ДКСУ.

Основними завданнями Казначейства України є:

• внесення  пропозицій  щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
• реалізація  державної  політики  у  сфері   казначейського обслуговування бюджетних коштів.

 Казначейство України  відповідно до покладених завдань: 

• здійснює  через систему електронних платежів Національного банку України  розрахунково-касове  обслуговування  розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів,  спільних  із  міжнародними  фінансовими   організаціями проектів;
• управляє  ліквідністю  субрахунків  єдиного казначейського рахунка;
• за погодженням із Мінфіном України залучає на  поворотній основі   кошти   єдиного   казначейського   рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих  бюджетів,  Пенсійного  фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;
• здійснює   відкриття   та   закриття   рахунків  поточного бюджетного  періоду,  а  також   відкриття   рахунків   наступного бюджетного періоду;
• здійснює  безспірне  списання коштів державного бюджету місцевих бюджетів на підставі рішення суду;
• здійснює безспірне вилучення коштів із  місцевих  бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України ( 2456-17 );
• здійснює   повернення   коштів,   помилково   або  надміру зарахованих  до  бюджету,  за  поданням  органів,  що  контролюють справляння надходжень бюджету;

 нараховує  штрафи  за  неповне  або несвоєчасне  повернення коштів надміру сплачених  податків відповідно до законодавства; 

• здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також   між   місцевими   бюджетами   відповідно   до   нормативів відрахувань,  визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;
• проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом  та бюджетами Автономної  Республіки  Крим,  областей,  міст Києва та Севастополя,  а також між   місцевими   бюджетами   у   порядку, встановленому законодавством;
• веде  базу  даних  про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів,  складає та веде єдиний реєстр розпорядників  та одержувачів бюджетних коштів;
• веде    облік    бюджетних    асигнувань,   доводить   до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів  витяг із  розпису державного бюджету та зміни до нього;
• здійснює   реєстрацію   та  облік бюджетних зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відображає  їх  у звітності про виконання бюджету;
• забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності;
• погоджує  призначення на  посади  та  звільнення з посад головних бухгалтерів бюджетних установ;
• веде  бухгалтерський  облік усіх  операцій  з виконання державного та місцевих бюджетів;
• зводить  та  складає  звітність про виконання державного, місцевих  і  зведеного  бюджетів  та   подає   звітність   органам законодавчої  і  виконавчої  влади  в обсязі та строки,  визначені бюджетним законодавством.  Складає та подає  відповідним  місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів;
• здійснює  за  дорученням  Мінфіну  України  погашення  та обслуговування  державного  боргу  в  національній  та   іноземній валютах;  
  
• розміщує   на   офіційному   сайті  Казначейства  України квартальну та річну звітність  про  виконання  Державного  бюджету України;
• здійснює у межах повноважень контроль за:

веденням бухгалтерського  обліку  всіх  надходжень  і  витрат державного бюджету та місцевих бюджетів,  складанням  та  поданням фінансової і бюджетної звітності;

бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;  

відповідністю кошторисів   розпорядників   бюджетних   коштів показникам розпису бюджету;

відповідністю взятих    розпорядниками    бюджетних    коштів бюджетних зобов'язань відповідним  бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної  програми (у разі застосування програмно-цільового  методу у бюджетному процесі);

відповідністю платежів   узятим  бюджетним  зобов'язанням  та відповідним бюджетним асигнуванням;

дотриманням правил  валютного  контролю   за   операціями   з бюджетними коштами в іноземній  валюті;

дотриманням порядку   проведення   лотерей   з  використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї  в  режимі реального часу;

закупівлею товарів,  робіт  і  послуг  за  державні кошти  при здійсненні розрахунково-касового  обслуговування  розпорядників  і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

• здійснює попередження учасників  бюджетного  процесу  про неналежне виконання бюджетного законодавства;
• зупиняє   операції   з   бюджетними  коштами та  ініціює зупинення бюджетних асигнувань   у   разі   вчинення   учасником бюджетного процесу порушення бюджетного законодавства;
• узагальнює  практику застосування законодавства з питань, що  належать  до  його  компетенції,  розробляє пропозиції   щодо вдосконалення   законодавчих   актів,  актів Президента  України, Кабінету Міністрів України,  нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру;
• надає   консультаційну   допомогу   учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до компетенції Казначейства України;
• забезпечує         функціонування          багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи,     внутрішньої     платіжної системи,  вживає заходів до захисту інформації,  яка  обробляється органами Казначейства України;
• здійснює  відповідно  до законодавства України управління об'єктами  державної власності,  що  належать   до   сфери   його управління;
• здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Казначейство України Президентом України [18, с. 62-76].

Відповідно до покладених на нього завдань Державне казначейство в Україні виконує такі функції:

• здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;
• управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка;
• відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства;
• нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;
• подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;
• веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством;
• здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;
• у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
• адає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;
• розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну;
• виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

РОЗДІЛ 2

ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ ЯК ПОВНОВАЖНИЙ УЧАСНИК  ФІНЕАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

2.1. Казначейське обслуговування бюджетів за видатками та доходами.

Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України стадіями виконання  бюджету за видатками та кредитуванням  є:

• встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;
• затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;
• взяття бюджетних зобов'язань;
• отримання товарів, робіт і послуг;
• здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;
• використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;
• повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Розпорядники бюджетних  коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України (частина 3 статті 47 Бюджетного кодексу України) [17, 85-92].

Для оплати рахунків розпорядник  бюджетних коштів після отримання  товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання і прийняття рішення про їх оплату надає доручення на здійснення платежу органу ДКСУ, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством.

ДКСУ здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності:

• відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;
• затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у</spa