Курсова робота на тему: 

  Державне  управління освітою в Україні

   ПЛАН

  Стр.

  Вступ                 3 

  1. Зміст і основні  напрями державної  політики в галузі  освіти       4 

  2. Система і повноваження центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі освіти    8 

  3. Управління дошкільною, загальною середньою,  професійно-технічною  освітою             13 

  3.1. Управління дошкільною  освітою           13

  3.2. Управління загальною  середньою освітою          17

  3.3. Управління позашкільною  освітою           20

  3.4. Управління професійно-технічною  освітою        22 

  4. Управління вищою,  післядипломною освітою,  перепідготовкою  і підвищенням  кваліфікації           27 

  4.1. Управління вищою  освітою           27

  4.2. Управління післядипломною  освітою          34

  Висновки              35

  Список  нормативно-правових актів та використаної літератури    37

   Вступ 

  На  сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашого суспільства освіта стає пріоритетним напрямом державної політики України.

  Ст. 53 Конституції України закріпила  право громадян на освіту. Повна  загальна середня освіта оголошена  обов'язковою. Держава взяла на себе обов'язок забезпечувати доступність  і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

  Стаття 4 Закону України «Про освіту» проголосила, що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти здійснюється державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  Стаття 3 Закону України «Про дошкільну освіту» закріплює основні принципи державної політики у сфері дошкільної освіти. Так, держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття.

  Державна  політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

  Держава: надає всебічну допомогу сім'ї у  розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність  дошкільної освіти в державних і  комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (базового компонента дошкільної освіти); піклується про збереження та зміцнення здоров'я, психологічний і фізичний розвиток дітей; сприяє розвитку та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  Враховуючи  вищезазначене, основним завданням  даної роботи є визначення кола органів  та їх повноважень щодо державного управління у галузі освіти у нашій  державі, а також з’ясування основних систем та рівнів освіти згідно чинного законодавства України. 

  1. Зміст і основні  напрями державної  політики в галузі  освіти 

  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері дошкільної освіти здійснюється державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  Державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюють спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань інспектування навчальних закладів при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти і науки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування.

  Основною  формою державного контролю за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно  від підпорядкування, типів і  форми власності є державна атестація, яка проводиться не рідше одного разу на десять років у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Результати державної атестації дошкільного навчального закладу оприлюднюються.

  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері загальної середньої освіти здійснюється державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  Державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності здійснюють Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, Державна інспекція закладів освіти при Міністерстві освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

  Основною  формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яка проводиться не рідше одного разу на 10 років у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України. Результати державної атестації оприлюднюються.

  Позачергова атестація проводиться, як виняток, лише за рішенням Міністерства освіти і науки України за поданням органу громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу або відповідного органу управління освітою.

  Вища  освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті і завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

  Стаття 4 Закону України «Про вищу освіту» закріпила право громадян на вищу освіту. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

  Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту»  визначає основні принципи державної  політики в галузі вищої освіти.

  Державна  політика в галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.

  Державна  політика в галузі вищої освіти ґрунтується на принципах:

• доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;
• незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;
• інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;
• наступності процесу здобуття вищої освіти;
• державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
• гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

  Реалізація  державної політики в галузі вищої  освіти забезпечується шляхом:

• збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;
• підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їхніх можливостей для отримання вищої освіти;
• створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;
• надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
• забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб осіб, а також інтересів держави та територіальних громад;
• надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;
• належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій.

  З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку освіти в  Україні Указом Президента України  від 17 квітня 2002 р. затверджено Національну  доктрину розвитку освіти.

  Національна доктрина розвитку освіти складається з 16 розділів, в яких закріплюються мета, принципи, стратегічні напрями та гарантії забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти: І. Загальні положення. II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти. III. Національний характер освіти і національне виховання. IV. Стратегія мовної освіти. V. Освіта — рушійна сила розвитку громадянського суспільства. VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров'я громадян. VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти. VIII. Безперервність освіти, навчання протягом життя. IX. Інформаційні технології в освіті. X. Управління освітою. XI. Економіка освіти. XII. Освіта і наука. XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників. XIV. Соціальні гарантії учасників навчального процесу. XV. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти. XVI. Очікувані результати.

  Національна доктрина розвитку освіти (далі — Національна  доктрина) визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію і  основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.

  Національна доктрина розвитку освіти у першому  ж розділі проголошує, що освіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього  України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

  За  роки незалежності на основі Конституції  України визначено пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову  базу, здійснюється практичне реформування галузі згідно з Державною національною програмою «Освіта» («Україна XX століття»).

  Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти Національна доктрина визначила:

• особистісну орієнтацію освіти;
• формування національних і загальнолюдських цінностей;
• створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;
• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;
• розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;
• пропаганду здорового способу життя;
• розширення україномовного освітнього простору;
• забезпечення освітніх потреб національних меншин;
• забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;
• розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;
• органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;
• запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
• створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;
• створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення;
• інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.

  Національна доктрина висуває концепцію удосконалення  управління освітою. Сучасна система  управління сферою освіти розвивається як державно-громадська. Вона має враховувати  регіональні особливості, тенденції  до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг.

  Першочерговими  завданнями є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного, інформаційного супроводу управлінських рішень, подолання розрізненості адміністративних даних.

  Нова  модель системи управління сферою освіти має бути відкритою і демократичною. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням  громадської думки, внаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура  і стиль центрального та регіонального управління освітою.

  Модернізація  управління освітою передбачає:

• оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію управління;
• перерозподіл функцій та повноважень між центральними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами;
• перехід до програмно-цільового управління;
• поєднання державного і громадського контролю;
• запровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації;
• прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів;
• створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях;
• організацію експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій;
• впровадження новітніх інформативно-управлінських і комп'ютерних технологій;
• демократизацію процедури призначення керівників навчальних закладів, їх атестації;
• удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів;
• підвищення компетентності управлінців усіх рівнів;
• більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти. Реалізація Національної доктрини забезпечить перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства.

  2. Система і повноваження центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі освіти 

  Для управління освітою в Україні  створена система державних органів  управління та органів громадського самоврядування.

  Згідно  зі ст. 11 Закону України «Про освіту», до державних органів управління освітою в Україні належать:

• Міністерство освіти і науки України;
• міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;
• Вища атестаційна комісія України;
• Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
• місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.

  Міністерство  освіти і науки України (МОН України) с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

  МОН України у своїй діяльності керується  Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів  України, а також Положенням про  Міністерство освіти і науки України.

  У межах своїх повноважень МОН України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

  МОН України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

  Основними завданнями МОН України є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової,, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти; забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу України; визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації; забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

  Ст. 12 Закону України «Про освіту» закріплює  систему загальних повноважень  Міністерства освіти і науки України, міністерств і відомств України, яким підпорядковані заклади освіти. Так, зокрема, Міністерство освіти і науки України:

• бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;
• встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;
• визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;
• здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;
• забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;
• проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;
• формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;
• розробляє умови прийому до закладів освіти;
• забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; » розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
• організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;
• разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності та підпорядкування;
• здійснює керівництво державними закладами освіти.

  Акти  Міністерства освіти і науки України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств  і відомств, яким підпорядковані заклади  освіти, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів  державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.

  Міністерство  освіти і науки України забезпечує організацію роботи з фізичного  виховання, фізкультурно-оздоровчої і  спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і в позанавчальний час.

  Міністерства  і відомства, яким підпорядковані заклади  освіти, разом з МОН України  беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

  Акти  міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.

  Міністерство  освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції МОН України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.

  Інші  повноваження МОН України, міністерств  і відомств України, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них.

  Так, згідно зі ст. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, МОН України  відповідно до покладених на нього  завдань, зокрема, бере участь у розробленні  проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; розробляє державні стандарти освіти, здійснює контроль за їх додержанням; визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчальних закладів; бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо впорядкування мережі державних вищих навчальних закладів, визначає мережу професійно-технічних навчальних закладів і бере участь у впорядкуванні мережі навчальних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вносить відповідні пропозиції щодо вдосконалення мережі дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів; приймає рішення щодо запровадження експериментальних робочих навчальних планів, нових освітніх програм, педагогічних новацій і технологій.

  МОН України має право представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України; одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також від підприємств, установ та організацій інформацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань; залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади підприємств (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до його компетенції; проводити в установленому порядку з'їзди, конференції, семінари, наради тощо з питань, що належать до його компетенції; утворювати координаційні комісії, експертні та робочі групи для науково-організаційного супроводження виконання державних програм і проектів, залучати на основі контрактів (договорів) вітчизняних і зарубіжних вчених та спеціалістів до роботи в цих комісіях (групах), а також для надання консультацій, проведення аналізу стану та складання прогнозів розвитку освітнього і науково-технічного потенціалу.

  МОН України в процесі виконання  покладених на нього завдань взаємодіє  з Радою з питань науки та науково-технічної  політики при Президентові України, Міжгалузевою радою з професійно-технічної  освіти, Комісією Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку, Міжвідомчим комітетом з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, органами виконавчої влади, академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

  МОН України в межах своїх повноважень  на основі та на виконання актів  законодавства видає накази, організовує  і контролює їх виконання. МОН  України в разі потреби видає  разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти МОН України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення МОН України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

  МОН України очолює міністр, якого призначає  на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.