Сутність  міжнародної торгівлі та її роль в системі  світогосподарських зв’язків 

      Зовнішня  торгівля (ЗТ) є важливою і історично  першою формою міжнародних економічних  відносин. Вона являє собою обмін  товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з  ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.

      В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового  господарства. В її основі лежить міжнародний  поділ праці. Розвиток міжнародної  спеціалізації виробництва та поглиблення  вищеназваного розподілу праці (у  виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і  напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил  і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

      Місце міжнародної торгівлі в системі  міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через  неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Міжнародна  торгівля послугами

     Всі сфери міжнародного співробітництва  потребують розвинених послуг, що є  продовженням і розвитком сучасного  виробництва.

     Основна відмінність торгівлі послугами  від торгівлі товарами, з якої витікають  особливості міжнародної торгівлі послугами, в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися. Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому  темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівлі послугами впливає  на зайнятість населення національної економіки в значно більшому ступені, ніж товарний ринок.

     Специфічні  риси міжнародної торгівлі послугами  можна визначити наступним чином:

• місце виробництва і споживання послуг співпадає — експорт послуг обов’язково передбачає їх виробництво за кордоном;
• тісний зв’язок ринку послуг з ринком товарів, капіталів і робочої сили;
• ступінь концентрації на ринку сучасних послуг значно більша, ніж на ринку товарів;
• національна сфера послуг захищена більш сильно;
• ряд послуг практично не включається до міжнародного обігу.

     Міжнародний ринок послуг складається з: послуг фрахту; інших транспортних послуг; туризму; інших послуг, що надають  державні організації (банківські, страхові, біржові, посередницькі, експорт технологій тощо); інших послуг, що надаються  приватним сектором.

     Основну роль в міжнародній торгівлі послуг грають туризм та транспортні послуги.

     Оцінку  розвиненості країни часто зводять  до оцінки дохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище. Наприклад, в США — 67%, у Франції — 63%, в  Японії — 56%, в Англії — 56,5%, в Германії — 58%, в Італії — 56%. Фінансово-кредитна сфера виступає провідною для  всіх розвинених країн. Рух капіталів  і його обслуговування стоїть завжди на першому місці. По цьому показнику  виділяють три центри: США, Японія, Західну Європу.

      Показники міжнародної торгівлі

      Міжнародну  торгівлю характеризує велика кількість  показників, які можна систематизувати  за наступними ознаками:

      а) показники обсягів;

      б) показники структури;

      в) показники динаміки;

      г) показники результатів.

Рис. 2.1. Показники міжнародної торгівлі

      Показники обсягів МТ:

1. експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:
• товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;
• товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

      Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

2. імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.

До імпорту  відносять:

• товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;
• товари для подальшої переробки під митним контролем.

      Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

      Експорт та імпорт розраховуються кожною країною  в натуральних і вартісних  показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах  США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром  кордону на базі ФОБ – вільний  на борту (FOB – free on board), імпорт – на базі цін СІФ – вартість, страхування і фрахт (CIF – cost, insurance, freight). Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.

      В результаті відмінності в базі розрахунків  сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно  рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна  для його перевезення та інших  портових зборів.

3. зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

ЗТО = Е + І

4. фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);
5. генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;
6. спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї

СТ = ЗТО  – реекспорт – реімпорт

      Показники структури:

1. товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;
2. географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;
3. інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;
4. видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

      Показники динаміки:

1. темпів росту:
• темпи росту експорту

Т_р.е. = Е_з.р. / Е_б.р. * 100%,

де  Т_р.е. – темпи росту експорту;

     Е_з.р. – обсяг експорту в звітному році;

     Е_б.р. – обсяг експорту в базисному році. 

• темпи росту  імпорту 

Т_р.і. = І_з.р.  / І_б.р. * 100%,

де  Т_р.і. – темпи росту імпорту;

     І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році;

     І_б.р. – обсяг імпорту в базисному році. 

• темпи росту  зовнішньоторговельного обігу

Т_{р.зт.об.} = ЗТО_з.р. / ЗТО_б.р. * 100%,

де  Т_{р.зт.об.} – темпи росту зовнішньоторговельного обігу;

     ЗТО_з.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

     ЗТО_б.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік. 

2. темпи приросту:
• темпи приросту експорту

Т_пр.е. = Т_р.е.з.р. / Т_р.е.б.р. * 100%,

де  Т_пр.е. – темпи приросту експорту;

    Т_р.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік;

    Т_р.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік. 

• темпи приросту імпорту

Т_пр.і. = Т_р.і.з.р. / Т_р.і.б.р. * 100%,

де  Т_пр.і. – темпи приросту імпорту;

    Т_р.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік;

    Т_р.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік. 

• темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Т_пр.зто = Т_{р.зто.з.р.} / Т_{р.зто.б.р.} * 100%,

де  Т_пр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;

    Т_{р.зто.з.р.} – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

    Т_{р.зто.б.р.} – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік. 

Показники результатів:

1. сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;
2. сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;
3. сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;
4. сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;
5. індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.
6. експорт на душу населення

Е_д.н. = Е_з.р. / населення,

де  Е _д.н. – обсяг експорту на душу населення в звітному році;

     Е_з.р. – обсяг експорту в звітному році. 

7. імпорт  на душу населення

І_д.н. = І_з.р. / населення,

де  І _д.н. – обсяг імпорту на душу населення в звітному році;

     І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році. 

8. експортна квота (відношення експорту до ВВП)

Е_к.в. = Е_з.р. / ВВП * 100%,

де  Е_к.в. – експортна квота;

    Е_з.р. - обсяг експорту в звітному році;

    ВВП – валовий внутрішній продукт. 

9. імпортна  квота

І_к.в. = І_з.р. / ВВП * 100%,

де  І_к.в. – імпортна квота;

     І_з.р. – обсяг імпорту в звітному році;

     ВВП – валовий внутрішній продукт. 

10. квота зовнішньоторговельного обігу

ЗТО_к.в. = ЗТО_з.р. / ВВП * 100%,

де  ЗТО_к.в. – квота зовнішньоторговельного обігу;

     ЗТО_з.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу в звітному році;

     ВВП – валовий внутрішній продукт. 

Види  сучасної міжнародної  торгівлі

      Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна  систематизувати за наступними ознаками:

1. За специфікою об’єкту:
• торгівля товарами:
• сировинними;
• паливними;
• продовольчими;
• напівфабрикатами;
• готовими виробами:

а) виробничого призначення;

б) невиробничого призначення;

• торгівля послугами:
• виробничими;
• транспортними;
• експедиторськими;
• консультаційними;
• консигнаційними;
• посередницькими;
• туристичними;
• маркетинговими;
• обліковими;
• орендними;
• ліцензійними;
• іншими послугами.
2. За специфікою взаємодії суб’єктів:
• традиційна (проста) торгівля – експортні та імпортні операції товарів і послуг, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів;
• торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод;
• зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов’язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів.
3. За специфікою регулювання:
• звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків — кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо;
• торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ.
• дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера;
• преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються.

      Методи  міжнародної торгівлі

      Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

1. торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем)

А

В

А і В – суб’єкти МЕВ 

2. через посередників

В

П

А

       А і В – суб’єкти МЕВ,

      П – посередник

      При торгівлі напряму виникає визначена  фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і  залежність результату комерційної  діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також  дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно  на них реагувати. В той же час  використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є  більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними  умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також  великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати  посередників для проведення міжнародних  торговельних операцій.

      В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати  посередників для проведення міжнародних  торговельних операцій.

      Переваги  залучення посередників:

• підвищують оперативність збуту;
• підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;
• посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;
• підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;
• являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.

      У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод:

• операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Коли посередник викуповує товар у виробника і підписує угоди від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери);
• комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Коли посередник не викуповує товар у виробника, а підписує угоди від свого імені, але за рахунок виробника і за це отримує винагороду (до 10% від суми угоди). Посередники  називаються - комісіонер, консигнатор;
• агентські операції (агентські угоди). Мета угоди – одна сторона доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов’язані з продажем (частіше за все) чи купівлею товарів, а також з пошуком замовників і виконавців для надання тих чи інших послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені виробника (принципала). І посередники при цьому називаються - агенти-повірені, торговельні агенти;
• брокерська операція. Посередник – спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2-3%. Підписувати угоду при цьому не має права. Назва — агент-представник, брокер, маклер.

      Як  правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі  фірми. Серед них:

• торгові дома;
• експортні фірми;
• імпортні;
• оптові;
• роздрібні фірми;
• дистриб’ютори;
• комісійні;
• агентські;
• брокерські
• фектори тощо.

      Сучасними особливостями діяльності посередницьких фірм в МТ є:

• укрупнення, транснаціоналізація;
• спеціалізація (за товарами, видами діяльності, послугами, угодами);
• підпорядкування невеликих посередницьких фірм крупним виробникам;
• підпорядкування малих і середніх виробників крупним торговельно-посередницьким корпораціям.

      Міжнародні  товарні біржі

      Розповсюдженим  засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні товарні  біржи, які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

      Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними  і обслуговують окремі світові товарні  ринки, полягає в обов’язковому  дотриманні законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, що діють у  країнах їх розміщення.

      Слід  зазначити, що основоположним при наданні  товарній біржі статусу міжнародної  є не рівень обсягів біржового  обороту, а виключно заходи державного регулювання тим чи іншим товарним ринком у країні, де знаходиться  біржа. Так, великі за біржовими оборотами  зернові біржі США не мають  статусу міжнародних, оскільки уряд в умовах перевиробництва зерна  регулював цей ринок.

      Характерним є і те, що країни, де функціонують міжнародні за статусом товарні біржі, можуть суттєво впливати на умови  та процеси, які відбуваються на світових сировинних ринках.

      На  світовому товарному ринку міжнародні товарні біржі виконують наступні функції:

• обслуговують конкретний діючий світовий товарний ринок;
• залучають до біржових операцій контрагентів з різних країн світу;
• забезпечують вільний переказ прибутків, які одержують контрагенти по біржових операціях;
• здійснюють так звані арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди для одержання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн.

      Рис. 2.2. Структура світового  біржового товарообороту 

      Практично весь біржовий оборот на світовому  товарному ринку, а  саме – 98%, забезпечується завдяки діяльності п’ятдесяти бірж, з яких 84% обороту припадає на біржі  США, 8% - Великобританії, 6% - Японії і 2% - на товарні біржі інших країн. Обсяг світового біржового обороту  щорічно оцінюється в 3,5-4 трлн. доларів.

      Товари, які продаються на міжнародних товарних біржах, об’єднані в п’ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань  товарного асортименту на біржах реального товару і 148 – на ф’ючерсних біржах.

      Залежно від асортименту товарів, що продаються на міжнародних товарних біржах, вони класифікуються як:

• універсальні або загального типу, де укладаються угоди широкого асортименту біржових товарів;
• спеціалізовані біржі, де укладаються угоди по окремих видах товарів, тобто мають потоварну спеціалізацію і тому класифікуються як біржі широкого профілю та вузькоспеціалізовані.

      Міжнародній біржовій торгівлі на сучасному етапі  притаманні такі основні тенденції:

1. Збільшення обсягів біржового обороту. Від середини 50-х до середини 80-х років обсяги біржового товарообороту зросли в 12 разів.
2. Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах. В останні десятиліття характерним є суттєве зростання біржового обороту за рахунок збільшення обсягів ф’ючерсних операцій порівняно з угодами на реальний товар. Ця тенденція притаманна для великих міжнародних товарних бірж, більшість з яких фактично відмовилася від угод з реальним товаром.
3. Зміна структури біржової торгівлі на фоні зростання асортименту біржових товарів. Розширення асортименту біржових товарів відбувається в основному за рахунок виходу на товарний ринок нових промислових сировинних товарів.
4. Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах. Характерним є скорочення кількості таких бірж, товарооборот яких був незначним, і зосередження практично всього біржового товарообороту на кількох біржах того чи іншого ринку.
5. Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж. Внаслідок злиття кількох товарних бірж, які спеціалізуються на торгівлі певними видами біржового товару, створюється одна, де продають декілька видів товару, нетоварних цінностей, однак потоварна спеціалізація об’єднаних бірж зберігається.
6. Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів. Більша частина товарних бірж територіально розміщена в зонах концентрації споживання біржового товару.
7. Міжнародні товарні біржі виступають як індикатор цін на світових товарних ринках. Незважаючи на те, що на товарних біржах обсяги угод, які закінчуються постачанням реального товару, порівняно зі світовим товарообігом, незначні, біржові ціни є оперативними, авторитетними і широко застосовуються при визначенні контрактних цін. На основі виключно біржових котирувань здійснюється більша частина світової торгівлі сільськогосподарською продукцією через позабіржовий ринок.

        Міжнародні аукціони

      Ще  одним засобом міжнародної торгівлі є аукціони, що спеціалізуються на збуті реальних товарів з суворо індивідуальними властивостями.