Державний борг і бюджет

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що валютний ринок та валютно-курсова політика займають провідне місце в економічній політиці держави.

Валютна політика держави, використовуючи інструменти валютного регулювання, може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Важливим також є аналіз валютного ринку України,що в даний момент знаходиться на зародковому етапі. Правильне розуміння ситуації на ринку, здатність прогнозування поведінки ринку приводить до обґрунтованого прийняття рішення щодо його подальшого регулювання.

 Усе це актуалізує проблему дослідження валютного ринку та валютно-курсової політики України й обумовлює необхідність їх глибшого розуміння.

Проблематику валютного  ринку та його аналіз досліджено в роботах багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Причиною такої уваги з боку науковців є надзвичайна актуальність проблеми, а також стрімкий розвиток валютно-кредитних відносин, що потребує детального дослідження ринку.

Найбільш відомими зарубіжними  авторами цих досліджень є: Дж. Вільямсон, М. Голдстайн, Д. Діллон, М. Домбровський, Г. Кассель, Дж. М. Кейнс, Х. Колер, Л. Красавин, П. Кругман, П. Масон,Р. Манделл, Ф. Мишкін, М. Мусс, А. Наговіцин, І. Носков, М. Пебро, П. Самуельсон, Р. Солоу, С. Фішер, М. Фрідман, Е. Хансен та інших.

У вітчизняній економічній  літературі ці проблеми відображені  у працях

відомих українських науковців  та практиків: О. Береславської, С. Боринця, З. Васильченко, О. Васюренка, А. Вожжова, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, О. Дзюблюка, Л. Дмитриченко, С. Корабліна, В. Лисицького, О. Лупіна, І. Лютого, М. Макаренка, С. Михайличенка, А. Мороза, О. Петрика, Л. Примостки, М. Савлука, І. Сала, П. Сенища, О. Сохацької, В. Стельмаха, Л.Руденка, С. Циганова, А. Шаповалова, С. Яременка та інших.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є безпосередньо валютний ринок як механізм взаємодії суб’єктів валютних відносин та валютно-курсова політика.

Предметом дослідження роботи є валютні відносини, які виникають під час функціонування валютного ринку та в процесі реалізації валютно-курсової політики.

Мета дослідження Метою обраної теми є вивчення та аналіз валютного ринку України, дослідження чинників, що впливають на нього, його становлення, визначення певних перспектив розвитку валютних ринків у найближчому майбутньому.

В рамках поставленої мети були розроблені наступні завдання:

1. Розглянути характеристику валютного ринку та його структуру.
2. Визначити особливості валютно-курсової політики та головні інструменти її реалізації.
3. Проаналізувати валютний ринок України.
4. Розглянути основні напрями розвитку валютного ринку в контексті міжнародного розвитку.

1. Характеристика та структура валютного ринку

Зовнішньоторговельні операції, зарубіжні інвестиції і кредитування, вивіз капіталів, прибутків і  доходів в різних формах з країни в країну вимагають проведення різних операцій з валютами. Валютні операції є операціями по купівлі-продажу  валюти. Ці операції розрізняються  по видах залежно від цілей  і термінів їх здійснення. Вони мають  на меті придбання валют для комерційної  діяльності або наживи від спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці, а також для страхування від  валютного ризику [5, с. 36-39].

Обмін валют і операції з ними здійснюються на специфічному ринку - валютному. Валютний ринок є  системою різноманітних економічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.

Валютний ринок є частиною фінансового ринку, існуючого разом з іншими видами ринків, такими як ринки засобів виробництва, робочої сили, послуг, технологій, споживацький ринок та ін. Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всіх країн світу. Під міжнародним валютним ринком також слід розуміти ланцюг тісно зв'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує “перекачка” засобів залежно від поточної інформації і прогнозів провідних учасників ринку щодо можливого положення окремих валют.

Автори вітчизняних видань, в яких висвітлюються проблеми функціонування валютного ринку, звертають увагу  на необхідність розмежувати такі поняття, як "національний валютний ринок" і " міжнародний валютний ринок"[15]. При цьому під національним валютним ринком розуміється сфера здійснення валютних операцій перш за все всередині країни, приводяться різні критерії класифікації валютних ринків.

Експерти центральних  банків і фахівці фінансової сфери  країн Західної Європи, і перш за все держав - членів Європейського  союзу (ЄС), подібної чіткої грані між  названими різновидами валютного  ринку, як правило, не проводять. Аналізуючи різні аспекти діяльності валютного ринку, вони розуміють перш за все єдиний, тобто міжнародний, валютний ринок. Річ у тому, що, по-перше, валютний ринок не має чітких географічних меж, певного місця розташування, оскільки носить міжнародний характер. В той же час він функціонує в умовах існування безлічі окремих суверенних держав і різноманіття національних валют. Саме завдяки такій суперечливій єдності - поєднанню міжнародного характеру ринку і національної приналежності валюти певній державі - виникають обмінні операції, існує і сам валютний ринок [20, c.110-112].

По-друге, операції з іноземною  валютою складаються на основі процесів міжнародної торгівлі, руху капіталів  і робочої сили, передачі технологій, все більше об'єднуючи національні  господарства окремих країн в  єдиний світовий економічний простір, тобто світове господарство. Наприклад, щоденно центральні банки та інші фінансові інститути, а також  експортери та імпортери - компанії різних країн, що беруть участь в міжнародних  операціях, - одержують або виплачують значні суми у валюті. Тому однією із зв'язуючих ланок світового господарства і є міжнародний валютний ринок, який лише досить умовно можна поділити на якісь національні і регіональні ринки валют.

По-третє, необхідно мати на увазі, що ступінь залученості різних країн в світове господарство, у тому числі і їх участі у валютно-фінансовому обміні, неоднаковий. Якщо йдеться про країни з частково конвертованою і замкнутою валютою, то це означає певну їх відособленість, усуненість від міжнародного валютного ринку. Держави, валюта яких вільно конвертується, є, як правило, економічно розвиненими країнами і виступають як найактивніші учасники валютного ринку. Звідси стає зрозуміло, чому фахівці в області валютних операцій розвинених країн дотримуються думки, згідно з якою міжнародний валютний ринок і аналогічний ринок усередині країни складають єдине ціле. Разом з тим, якщо країна недостатньо тісно пов'язана з світовим господарством по будь-яким параметрам, то її внутрішній валютний ринок набуває самостійного значення для її економіки, до певної міри відособлюється від міжнародного ринку.

Об'єктом валютного ринку  є комплекс суспільних відносин (в  основному у сфері економіки  та її регулювання державами) з приводу  обслуговування міжнародного обороту  товарів, послуг, робіт; своєчасного  здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції різних валют; надання механізмів захисту  від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств  і держав; проведення валютних інтервенцій; використовування ринку державами  для цілей їх грошово-кредитної  і економічної політики; отримання  прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок. Приведений перелік заходів, реалізованих на відкритому валютному ринку, звичайно не повний.

Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в  процесі реалізації суспільних відносин, що також є об'єктом - є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також  валютні цінності. На світових валютних ринках операції проводяться, як правило, з валютами, що найбільш широко використовуються в світовому платіжному обороті. Так, на чотири валюти -- долар США, ієну, фунт стерлінгів, євродолар доводиться до 90% всього міжнародного обороту. На регіональних і місцевих ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами, такими як сінгапурський  долар, саудівський реал, кувейтський  динар, російський рубль і т.д. [5, с.50-55].

Валютні ринки можна класифікувати по цілому ряду ознак: по сфері розповсюдження, по відношенню до валютних обмежень, по видах валютних ресурсів, по ступеню організованості (рис. 1) [16, c.98].

По сфері розповсюдження, тобто по широті охоплення, можна  виділити міжнародний (міжнародні фінансові  центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні  ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії. Найбільші центри розташовані в  Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі та ін. За деякими оцінками на Лондонський  ринок доводиться від однієї третини  до половини річного обороту. Його поступово  наздоганяє Нью-йоркський ринок.

Рисунок 1. Класифікація валютних ринків[14, c.77]

У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються  з ряду регіональних ринків, які  утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу або  даної країни.

По відношенню до валютних обмежень можна виділити вільний  і скований валютні ринки (це відноситься  до регіональних і національних валютних ринків) залежно від відсутності  або наявності на ньому валютних обмежень.[19, c.53]

Регулювання валютних операцій в зарубіжних країнах здійснюється, як правило, на двох рівнях. Це державне регулювання, що проводиться в рамках валютної політики держави, і обмеження, що вводяться безпосередньо банками  для страхування своєї діяльності від можливих збитків. Валютна політика будь-якої держави є, перш за все, елементом  економічної стратегії уряду, що перебуває при владі[20, c.239-243].

У найзагальнішому плані  валютна політика розвинених держав є цілеспрямованим використанням  владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики -- стимулювання темпів економічного зростання, зайнятості населення і боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки  від негативної дії валютної нестійкості  та негативних дій будь-яких зовнішніх  чинників [21, c.25-28].

Валютні обмеження -- це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з предметом операції (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлених національним законодавством. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів і переказів національної та іноземної валюти за межу, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку.

Валютний ринок з валютними  обмеженнями називається скованим ринком, а за відсутності їх -- вільним  валютним ринком.

По видах вживаних валютних курсів валютний ринок може бути з  одним режимом і з подвійним  режимом.

Ринок з одним режимом -- це валютний ринок з вільними валютними  курсами, тобто з плаваючими курсами  валют, котирування яких встановлюється на біржових торгах.

Валютний ринок з подвійним  режимом -- це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсу валюти[19, c.169].

По видах валютних ресурсів:

При класифікації валютних ринків слід, також, виділити ринки  євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також «чорний» і  «сірий» ринки.

Ринок євровалют -- це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют зв'язане з використанням валют в безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини за борговими зобов'язаннями при довгострокових позиках в євровалюті, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядку отримання відсотків відповідно до купонів (купон -- частина облігаційного сертифікату, яка при відділенні від нього дає власнику право на отримання відсотка).

Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.

Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв'язки і фінансові відносини за поданням міжнародних позик в євровалюті комерційними банками іноземних держав[18, с.23].

Термінова торгівля останніми  роками є найважливішим сегментом  розвитку фінансових ринків. Швидкому розвитку термінових ринків сприяє існуюча  непостійність і швидка мінливість цін товарів і фінансових інструментів.

При характеристиці термінових ринків можна виділити:

- ринок форвардних контрактів;

- ринок ф'ючерсів;

- ринок опціонів.

Форвардні операції, або  термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець  погоджуються на поставку товару або  валюти на певну дату в майбутньому, є альтернативою ф'ючерсам, що практикуються  на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.

Ринок ф'ючерсів. Одним з  найуспішніших і в той же самий  час найбільш суперечливих нововведень  на світових фінансових ринках в останні  десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф'ючерсами, тобто такими ф'ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти  з фіксованою відсотковою ставкою  і валютні курси.

Ф'ючерсний контракт -- це юридично обґрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.

Фінансовий ф'ючерс -- це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).

Ринок ф'ючерсних контрактів служить для двох основних цілей:

1. Він дозволяє інвесторам  страхувати себе від несприятливої  зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).

2. Він дозволяє спекулянтам  відкривати позиції на великі  суми під незначне забезпечення.

Ринок опціонів. Одним з  видів термінових операцій є опціони. Опціон -- це двосторонній договір про  передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати  певний фінансовий актив по фіксованому  курсу в наперед узгоджену  дату або протягом узгодженого періоду  часу.

Валютний опціон -- це контракт, що дає право (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або продати певну кількість  іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого  періоду часу, тоді як інший учасник  за грошову премію зобов'язується при  необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати  або купити іноземну валюту за встановленою договірною ціною[20, c.182].

Отож, можна зробити висновок, що валютний ринок - це механізм, за допомогою  якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між  споживачами та продавцями валют. Це являється його основною функціональною характеристикою. В організаційному плані валютний ринок - це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв'язаних складною мережею сучасних засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою.

2. Особливості валютно-курсової політики

За сучасних умов розвитку вітчизняної економіки та інтеграції України до світового економічного простору об’єктивно необхідними є  забезпечення стабільності функціонування національної валютної системи, гармонізація інтересів експортерів та імпортерів, досягнення збалансованості платіжного балансу України. Саме за допомогою  валютно-курсової політики створюється  міцна основа для розвитку міжнародних  економічних відносин шляхом впливу на валютний курс – індикатор усіх процесів, що відбуваються в економіці. Задля цього, реалізуючи основну  мету своєї діяльності, Національний банк України повинен шукати все  більш ефективні механізми підтримки  курсу національної грошової одиниці - гривні. Пошук таких механізмів безперечно здійснюється у площині  інструментарію валютно-курсової політики НБУ[2, c.200-201].

Аналіз валютно-курсової політики як форми реалізації поточної валютної політики та її впливу на економічний  розвиток держави відображали у  своїх працях такі українські вчені-економісти як Боришкевич О., Береславська О., Міщенко В., Савлук М., Мороз А., Дзюблюк О., Юрчишин В., Боринець С. Руденко Л. та багато інших. Дослідження проблеми формування валютного курсу, його динаміки та ступеня впливу на соціально-економічні процеси в державі здійснювалось такими західними науковцями як Д. Рікардо, Дж.М. Кейнс, І. Фішер, М. Фрідман, Г. Кассель, Р.Манделл, Дж. Мід, Дж. Сакс,Дж. Робінсон та ін.

Головними інструментами реалізації валютно-курсової політики в Україні є: ступінь конвертованості валют, режим курсоутворення, девальвація та ревальвація валюти, валютні інтервенції.

Конвертованість валюти —  це здатність резидентів та нерезидентів вільно здійснювати обмін національної валюти на іноземну та використовувати  іноземну валюту в угодах з реальними  і фінансовими активами.

Так, грошова одиниця України  – гривня є частково конвертованою  валютою. Різниця між ступенем конвертованості  валюти залежить від обмежень уряду  на певні види валютних операцій на валютному ринку.

Слід зазначити, що обов’язковою передумовою конвертованості національної грошової одиниці є наявність  ринкового господарства у країні з передумовами як політичного, так  і економічного характеру, що, у свою чергу, дозволить вітчизняній економіці  інтегруватися у світову спільноту  та оперативно реагувати на зміни  міжнародної ринкової кон’юнктури [7, с.203-206].

Девальвація і ревальвація  валюти - це ще один інструмент валютно-курсової політики НБУ, який спрямований на зміну  обмінного курсу національної валюти в бік його зниження чи підвищення.

Девальвація національної грошової одиниці сприяє діяльності експортерів  і розрахунків за внутрішніми  боргами, і негативно впливає  на динаміку імпорту, тоді як ревальвація - негативно на динаміку експорту; є  більш вигідною імпортерам і здійсненню розрахунків за зовнішніми боргами.

Таким чином валютно-курсова  політика здійснює вплив на конкурентоспроможність економіки України як на внутрішньому, так і на світовому ринку.

Голова Всеукраїнського  фонду підтримки реформ та екс-міністр  фінансів Віктор Пинзеник вважає, що загрози  девальвації в Україні посилюються [13]. Головною причиною девальваційних очікувань він називає відсутність відповідальної економічної політики, тоді як голова Національного банку України Сергій Арбузов повідомляє про ефективність монетарних інструментів регулювання валютного курсу та мінімізацію ризиків[12]. За його словами на сьогодні валютний курс демонструє волатильність і передумов для девальвації немає.

Крім того, девальвація  негативно впливає на процес обслуговування зовнішнього боргу, оскільки для  погашення заборгованості необхідно  купувати іноземну валюту, для чого, в свою чергу, витрачатиметься більше національної. З огляду на розмір валового зовнішнього боргу України (за даними НБУ, на початок першого півріччя він дорівнював 123,4 млрд. дол.США) та підвищення сукупного зовнішнього боргу України в першій половині 2012 року більш ніж на 5%, сподіваємось на оптимістичний прогноз голови НБУ.

На зовнішньоекономічну  діяльність країни, структуру виробництва  та споживання суттєво впливають  вибір режиму курсоутворення та контроль за валютним ринком, що є пріоритетними  завданнями держави при здійсненні валютної політики.

Офіційний курс гривні до іноземних валют станом на 27.03.2012 становить 798.6000 за 100 дол. США та 1060.2214 за 100 євро. У майбутньому Національним банком України враховуватиметься необхідність збереження прогнозованої динаміки та загальної стійкості національної валюти. Для цього використовуватиметься цілий комплекс заходів, включаючи валютні інтервенції Національного банку України [12].

Валютна інтервенція - це пряме  втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку  через купівлю-продаж іноземної  валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо  низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий. При цьому відбувається урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту та обмежуються  рівні коливань курсу національної грошової одиниці (таб. 1) [9, с.154].

Таблиця 1

Інтервенції Національного  банку України на міжбанківському  валютному ринку України у  жовтні 2011 року[12]

Як бачимо, від’ємне сальдо валютних інтервенцій за жовтень 2011р. становить близько 1,5 млрд. дол. США. Цей показник знизився у порівнянні з 1,9 млрд. дол. США у вересні. Загалом, негативне сальдо валютних інтервенцій пояснюється тим, що на фоні напруження на міжнародних фінансових ринках та очікувань нової фінансово-економічної кризи у другому півріччі 2011 року спостерігалось підвищення внутрішнього попиту на іноземну валюту, який виявився більшим за валютну пропозицію(рис.2). За таких умов, попит на іноземну валюту намагаються нівелювати курсовими коливаннями гривні та валютними інтервенціями Національного банку України.

Рисунок 2. Динаміка інтервенцій НБУ, млн. дол. США та офіційний курс грн./дол. США на кінець періоду у 2010-2011рр.[12]

Крім того, за сучасного  режиму монетарної політики сальдо валютних інтервенцій є основною складовою  і чинником змін в обсягах золотовалютних резервів країни. Необхідність проведення інтервенцій Національним банком України  на міжбанківському валютному ринку  зумовлена тиском на курс національної валюти, спричинений невідповідністю  між попитом і пропозицією  на внутрішньому валютному ринку. Одним  із чинників зростання попиту на національну валюту є значні надходження в Україну іноземного капіталу, які здійснюють тиск на гривню у напрямі її ревальвації. В умовах значного перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом операції Національного банку України, головним чином, спрямовуються на упередження надмірного зміцнення курсу гривні шляхом купівлі іноземної валюти до золотовалютних резервів [8, c.24-25].

Так, золотовалютні резерви  України за жовтень знизилися  на 3,189 млрд. дол.США і складали $35 млрд., що свідчить про обмеженість такого інструмента валютно-курсової політики як валютні інтервенції.

Валютно-курсова політика НБУ є складовою економічної  стратегії держави, що покликана  стабілізувати вітчизняну економіку  та бути визначальним фактором впливу на її розвиток. Значна доларизація  грошового обігу, висока питома вага експорту у ВВП, залежність від світових фінансових ринків та глобальних настроїв підвищують значення валютно-курсової політики в сучасних умовах господарювання.

3.Аналіз валютного  ринку в Україні

Операції з іноземною  валютою на території України  здійснюються відповідно до Декрету  Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання  та валютного контролю» та інших  документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є:

• Національний банк України;
• уповноважені комерційні банки;
• кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій;
• юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;
• кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України (рис. 3) [1].

Рисунок 3. Учасники валютного ринку[3, c.283]

Банківські операції з  іноземною валютою в країні здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію Національного  банку України на проведення операцій з іноземною валютою.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему  валютного регулювання і валютного  контролю»:

"Валюта України"  розуміється як власне валюта  України, так  і платіжні  документи  та  інші  цінні   папери,  виражені  у  валюті  України;

"Іноземна валюта" розуміється  як власне іноземна валюта,  так і банківські метали, платіжні  документи  та  інші цінні   папери, виражені  в  іноземній   валюті  або  банківських   металах[1].

Протягом історії своєї  незалежності Україна використовувала  кілька режимів валютного курсу  – від плаваючого до фіксованого  з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу.

Згідно з Декретом, прийнятим  Кабінетом Міністрів у грудні 1992 р., було визначено ринковий (плаваючий) режим валютного курсу українського карбованця[1]. На практиці така система означала фактичне введення режиму конвертованості валюти без попереднього забезпечення відповідних економічних умов: конкурентоспроможної структури економіки, гнучкої системи цін, розвинутої банківської інфраструктури та ін. Результатом такого підходу стала хронічна нерівновага на валютному ринку (дефіцит пропозиції), доларизація внутрішнього обороту та бартеризація зовнішньоторговельного обороту.

У 1993 р. уряд наполіг на прийнятті  НБУ адміністративно фіксованого  курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення частки бартерних операцій, зменшення  надходжень іноземної валюти на внутрішній ринок, зростання зовнішнього боргу, «втечі» капіталів за кордон.

З часом все більше уваги  стали приділяти ринковим методам  стабілізації валютного курсу, і  фіксований валютний курс було замінено на так званий регульований (плаваючий). З 1994 р. було запроваджено ринковий механізм визначення курсу на основі попиту і пропозиції. У наступні роки динаміка курсу гривні визначалася коливанням попиту і пропозиції на валютному  ринку, що зумовлювало поступове  падіння курсу гривні. Протягом 1996-го та першої половини 1997 р. НБУ підтримував  плаваючий (ринковий) курс. З листопада 1999 р. НБУ проголосив про перехід до гнучкого валютного курсу при збереженні деяких адміністративних обмежень ринку, що визначалося умовами, які склалися на ринку після фінансової кризи 1998 р.

Розглянемо динаміку зміни  середнього готівкового 1 дол. США(рис. 4) та динаміку середнього готівкового 1 Євро в Україні(рис. 5).

Рисунок 4. Динаміка зміни середнього готівкового 1 дол. США в Україні за період від 02.06.09 до 17.12.12р.[11]

Рисунок 5. Динаміка зміни середнього готівкового 1 Євро в Україні за період від 08.07.09 до 24.02.12р.[11]