Дидактичні ігри на уроках української мови як засіб розвитку творчого мислення молодших школярів

Міністерство освіти і науки України

Красноармійське педагогічне  училище

Циклова комісія викладачів українознавчих дисциплін

ДИДАКТИЧНІ  ІГРИ

НА  УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЯК  ЗАСІБ РОЗВИТКУ

ТВОРЧОГО  МИСЛЕННЯ

МОЛОДШИХ  ШКОЛЯРІВ

Курсова робота

студентки 42-Ш групи

сп. 5.010102 Початкове навчання

РУДЕНКО ОЛЬГИ  АНАТОЛІЇВНИ

Керівник:  Олійник О.І.

Красноармійськ-2005

ЗМІСТ

ВСТУП

З настанням нового тисячоліття всі відчули: прийшов новий час - і в житті людини, і, зокрема, в педагогічній сфері діяльності відбуваються кардинальні зміни.

Новий час відкрив  нову епоху в учительстві. І, перш за все, доручив нову дитину - нового учня. А якого вчителя хоче новий  учень, котрий прожив 6 років, у якого такий великий досвід життя?

Він заявляє своє право  на свого вчителя: справедливого  і цікавого, радісного і вимогливого, творчого і красивого... І щоб навчання було справжньою наукою - корисною і  привабливою. Таким чином, новий час вимагає нових форм, методів навчання, тим паче , що однією з рушійних сил навчального процесу є його суперечність між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальним станом цього процесу, який потребує постійного вдосконалення.

У всьому світі навчання пов'язується з уроком - одночасним заняттям з усім класом. На уроці, як звичайно, вчитель передає школярам знання, формує їхнє вміння та навички (при цьому він опирається на повідомлення, виклад нового матеріалу, відтворення  його учнями) й оцінює результати цього процесу. Навчання носить репродуктивний характер, знання і способи дій передаються учням у готовому вигляді, тобто призначенні для відтворювального засвоєння.

Щоб перетворити урок у живе, цікаве вирішення проблем, було запроваджено використання на уроці гри.

Дидактична гра є  одним із засобів активізації  пізнавальної діяльності дітей молодшого  віку. Можна без перебільшення  сказати. Що пізнавальна діяльність відкриває дитині вікно у світ знань, світ книг, світ дивних відкриттів, формує ставлення до пізнання, науки, книги, навчання.

Пізнавальна діяльність потребує інтелектуальних зусиль, аналізу, роздумів. В ній розвиваються уявні  здібності дітей, розширюється коло знань.

Грі, як одному з вагомих  помічників у навчанні молодшого покоління, було присвячено засідання "засідання за круглим столом", у якому взяли участь. О.Савченко (заступник Міністра освіти України, академік АПН України, доктор педагогічних наук), Л.Балим (заступник начальника управління гуманітарної освіти та виховання Міністерства освіти України), О. Ночвікова (зав. відділу педагогічного досвіду та освітніх інновацій) Інституту змісту і методів навчання), О.Немежанська (методист центру дитячої творчості Подільського району м. Київа), О.Рисенко (директор педагогічного коледжу м. Ялти), В.Книш (методист Центру творчості м. Миколаєва), Л.Налот (старший вчитель початкових класів СШ №15 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області), Л.Зубкова (вчитель початкових класів СШ №38 м. Києва, переможець конкурсу "Вчитель року"), Н.Паскал (вчитель початкових класів СШ №191 м.Київа, переможець Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року").

Засідання вела заступник  міністра освіти України Савченко Олександра Яківна. Вона спинилась на проблемах  організації дозвілля дитини, говорила про відсутність вибору ігор, а також про недостатнє науково-методичне забезпечення з цього питання.

«Необхідно найцікавіший досвід педагогів узагальнювати і пропонувати, - зазначила О.Савченко. - Гра - справа серйозна і дуже важлива, щоб вона була не епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини, як у школі, так і вдома. Дитина має жити чудовою, захоплюючою атмосферою гри і з великою радістю зустрічати наступний день» [1, с.113].

Проблема використання дидактичних ігор на уроках української  мови сьогодні дуже актуальна. У сучасній школі вчитель багато уваги приділяє дидактичній грі: яку гру запропонувати дітям, як зацікавити грою дітей, довести дітям, що гра може бути не тільки забавою, а й навчанням. Тому, враховуючи актуальність даної проблеми, ми визначили основну

мету і завдання курсової роботи: дослідити роль дидактичної гри у формуванні та розвитку творчого мислення молодших школярів.

Об’єкт дослідження - процес впровадження дидактичної гри на різних етапах уроків української мови.

Предмет дослідження - урок української мови у 2 класі.

РОЗДІЛ 1

РОЛЬ ГРИ  У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО  ШКОЛЯРА

З давніх-давен в Україні  будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Народна виховна  мудрість емпірично передбачала  розв’язання важливих психологічних завдань формування особистості дитини. Зокрема, засобами народної гри виводила маленьку людину з її реального побутового повсякдення, запобігала складанню стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправи активізували рухливість, розвивали процес мислення, викликали в неї позитивні емоції.

З переходом із умов гри  до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент.

Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов'язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед учителем, школою і своєю сім'єю. Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу вчителям знову приходить гра. У сучасних умовах - це не спонтанні сюжетні ігри, не стихійно засвоєні від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання.

У грі при цьому  існує суб'єктивна свобода для  дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти  ролі, контролювати один одного, стежити  за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини.

Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів і взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначити, як вони сприймаються іншими, і з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням реакції інших.

Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки для різних сфер життя.

Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою.

Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням.

Важливе завдання гри: дати можливість кожній дитині самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі  навчання, так і в позаурочній  діяльності.

1.1. Використання гри у процесі гармонійного розвитку особистості. Чому гра так подобається дітям? Тому що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат - таємниця. Але, крім суб'єктивного сприйняття, є, безумовно, глибинний вплив гри на людину, на основі сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно - вольову, інтелектуальну та духовну (ціннісно-смислову).

Слід зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера.

На жаль, емоційному розвиткові у більшості шкіл не приділяється належна увага. Діти не знають власного емоційного світу, жоден із шкільних курсів не навчає їх мистецтва керування емоційними станами, а вплив радості чи здивування на уроці нерідко класифікується як порушення дисципліни. Звичайно, вчителі, що підходять до своєї праці творчо, намагаються поліпшити це становище.

Слід визначити, що в  початкових ланках освіти розвиткові емоційної сфери приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак  з точки зору гармонійності у  розвитку дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сферу емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості.

Роль гри в розвитку, становленні особистості дитини незаперечна.

Один із важливих шляхів реалізації програм національного  виховання дітей пролягає через  максимальне залучення гри в  навчально - виховний процес початкової школи.

Це, у свою чергу, потребує підвищення фахових знань учителя  в оволодінні алгоритмом проведення навчально - виховного процесу з використанням гри, уміння оперувати ігровим інструментуванням, самостійно моделювати форми занять, правильно їх використовувати відповідно до навчального предмета, щоб гра сприяла розвиткові дитини.

Важливою передумовою  успішного навчання молодших школярів є зацікавленість, Взагалі, проблема зацікавленості - це проблема, всієї педагогіки. Основні шляхи підвищення ефективності навчання і виховання - взаємодія процесів розвитку мислення дитини та формування в неї знань та навичок. Основним методом навчання молодших школярів є практичний метод. Він дає змогу дітям глибше усвідомити навчальний матеріал.

Навчання молодшого  школяра має бути цікавим, радісним, але водночас повинно забезпечувати глибоке засвоєння навчального матеріалу. Завдання вчителя початкових класів не лише навчати, а й пробудити в дітей емоційне задоволення, радість від отриманих знань і до самого процесу їх засвоєння

Використання ігор на уроках сприяє позитивному ставленню до навчання, потребує від дитини кмітливості, уваги, вчить витримки, виробляє вміння швидко орієнтуватись і знаходити правильне рішення.

Колективні ігри згуртовують  дітей, сприяють формуванню дружних  взаємин між ними. В цих іграх  дітям необхідно узгоджувати  свої дії з діями інших учасників гри, дотримуватись правил, бути справедливими до товаришів. Багато ігор на уроках містять елементи змагальності. У них хтось виграє, а хтось програє. Такі ситуації допомагають учителеві формувати в учнів справедливе ставлення і до власних успіхів, і до тих, хто програв.

Проведення ігор з дітьми і вміле керівництво ними на уроках потребує великої майстерності від учителя. Перед проведенням ігор необхідно доступно викласти сюжет, розподілити ролі, поставити перед дітьми пізнавальне завдання, підготувати необхідне обладнання тощо. У грі має брати участь кожен учень класу. А якщо здійснює ігрову діяльність частина учнів, то всі інші мають виконувати роль контролерів, суддів, коментаторів тощо.

Пояснюючи правила гри, слід домагатися, щоб діти самостійно відчували її значення, виявляли ініціативу, керувалися попередніми поясненнями вчителя, не чекаючи додаткових вказівок. Багато важить тут і темп ігрової діяльності. Якщо він надто швидкий, учні не встигають поміркувати, тому дають неправильні відповіді. Однак й уповільнений темп шкодить, бо знижує інтерес школярів, не відповідає їхній природній рухливості.

Щоб та сама гра не набридла, через певний час треба вносити  у неї деякі зміни, ускладнювати завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості молодших школярів. У більшості ігор на уроках потрібно вносити елементи змагальності, що також підвищує пізнавальну активність дітей у процесі навчання.

Для проведення змагань  учитель в таблиці на дошці  зірочками позначає активну роботу команд протягом уроку. Якщо активність та інтерес будь-якої команди слабне (наприклад, якщо в одній команді менше зірочок, ніж у другій), учитель має запитати такого учня з цієї команди, який відповість правильно і отримає за відповідь зірочку. Наприкінці уроку вчитель разом з дітьми, підраховуючи підсумки змагання, звертає увагу на дружню роботу учасників команд, що сприяє формуванню почуття колективізму.

Під час використання на уроках ігрового методу навчання доцільно дотримуватись таких вимог:

• ігрове завдання за змістом має збігатись з навчальним (ігровою є тільки форма його постановки);
• зміст гри має бути посильним для кожної дитини;
• дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання повинен бути простим;
• правила гри - прості і чітко сформульовані;
• гра буде цікавою, якщо в ній беруть участь усі діти;
• підсумок гри - чіткий, справедливий;
• роль ігрового матеріалу доцільно знижувати, якщо діти оволоділи основними способами навчальної, діяльності і сформували стійкий пізнавальний інтерес до неї.

Таким чином, використання ігор на уроках стає важливим засобом розвитку інтересу до вивчення предмету.

1.2. Розвиток творчого мислення дітей молодшого шкільного віку в процесі ігрової діяльності. Фантазія, казка, гра - це частка духовного життя молодших школярів, що пробуджують у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. Вчителі школи приділяють багато уваги розвиткові своєї підготовленості до організації ігрової діяльності.

Гра - це цілий світ, на одному полюсі якого життя, а на другому -дидактика, педагогічний і психологічний інструментарій, цілий арсенал педагогічних технологій. А між цими полюсами - країна дитячих ігор, дитячої творчості.

Щоб зорієнтуватися у  світі гри, треба чітко уявити собі, що в ньому буде цікаве й корисне для дитини.

Гра в початковій ланці  є засобом пізнання навколишнього  світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановленнях людяних взаємин.

Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини. Граючись, дитина формує духовну культуру, в процесі пізнавальної діяльності закладаються основи світобачення дитини, її відношення до реального світу. Беручи участь в пізнавальній діяльності, діти вчаться працювати із словниками, довідниками, енциклопедіями, в них формуються навички активного читання, дякуючи якому вони вчаться відкривати і здобувати знання, а не просто засвоювати їх в готовому вигляді. Якість проведення ігрових моментів залежить від учителя. Його артистичних здібностей, володіння класом і т. д. Вигадка і фантазія можуть перетворити сумну процедуру - читання складів - у цікаву гру "Чарівний магазин" [Додаток 3]. Таким чином, від уроку до уроку змінюються сюжети, ігрові ситуації. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростає у справжню навчально-пізнавальну працю.

1.3. Загальна характеристика ігор та вправ. Дидактична гра - метод розумового розвитку дітей, під час такої гри розвиваються відповідні психічні процеси: відчуття, сприймання, мислення, пам'ять, увага і розумові здібності дітей, їхня спостережливість. За допомогою дидактичних ігор діти ознайомлюються з навколишнім світом і в цікавій, доступній для них формі закріплюють знання. У дітей формуються навички поведінки в колективі. Дидактична гра широко використовується як метод розвитку мови, як метод збагачення, уточнення й активізації словника.

У дидактичних іграх  з натуральними предметами, іграшками, картинками діти ознайомлюються з якостями предметів, уточнюють уявлення, здобуті в процесі спостережень, закріплюють знання. Ознайомлюючись з предметом, його якостями, діти одночасно засвоюють слова - назви, дії.

Проводять ігри, в яких діти визначають форму, розмір предметів  на дотик та спеціальні дидактичні ігри на описування предметів та їх класифікацію. Такі ігри збагачують, уточнюють і активізують словник. До них можна віднести ігри: "Відгадай, що заховали", "Чарівний мішечок", "Відгадай на дотик", "Парні картинки", "Лото" [Додаток 3]. Матеріал в іграх, зазвичай, добирають відповідно до обсягу словника дітей.

Дидактичні ігри дають  можливість вчителеві в емоційній  формі організувати вправлення дітей  у вживанні раніше набутих слів, виразів, уточнювати й активізувати їх словник.

Дидактична гра в  той же час є важливим засобом  уточнення знань про навколишнє життя. Всі дидактичні ігри поділяються на такі групи: дидактичні ігри з предметами та іграшками, ігри з картинками, настільно-друковані ігри та словесні.

Дидактичні ігри з  предметами та іграшками за метою  класифікують так:

• ігри на уточнення і закріплення назв предметів;
• ігри на закріплення якостей, ознак предметів та іграшок;
• ігри на закріплення матеріалу;
• ігри на зіставлення і порівняння предметів;
• дидактичні ігри з картинками, які зображують іграшки, посуд, меблі, одяг.

Особливу групу становлять настільно-друковані ігри. Ці ігри використовують переважно з невеличкими групами дітей (по п’ять – шість чоловік).

Основним матеріалом у словесних дидактичних іграх  є слово. В них відсутня наочність, вони вимагають від дитини напруження, розумних зусиль, гнучкості й швидкості мислення, розвинутого мовлення.

Словесні дидактичні ігри входять до складу уроків з  розвитку мовлення та ознайомлення дітей  з навколишнім світом.

Дидактичні вправи використовують з метою уточнення й активізації словникової роботи. Є.І.Михєєва в розділі "Словник дітей" описує вправи з метою збагачення і активізації словника дітей [20, с. 83-84]. Серед них вправи на:

• добір епітетів до предмета (Дерева які? Високі, стрункі, зелені, голі);
• впізнання предмета за епітетами (червоний, гумовий, круглий; а що це? - м'яч);
• добір дій до предмета або дієслів (Кішка що робить? - Нявчить, муркоче, лежить, біжить, спить, ловить мишей, п'є молоко, годує кошенят, грається, сидить);
• добір до дії предмета (світить, гріє, припікає, зігріває; Що це: - сонце);
• називання складових частин цілого (будинок: дах, стіни, вікна, двері, поверхи, під'їзд);
• класифікацію предметів ("Назви одним словом", "Склади разом");
• різний ступень узагальнення ("Дай три назви і більше": борщ - страва, їжа, харчування);
• утворення слів за допомогою суфіксів, префіксів (їхати - приїхати, від'їхати, заїхати, виїхати; ліс - лісок, лісочок, ліси ще; рука - ручка, рученька, ручище).

Ряд вправ для активізації словника дітей розробила Ю.Ляховська [9]. Це такі вправи, як: «Хто більше пригадає слів», "як правильно сказати?", "Хто краще придумає назву", "Що зайве?", "Як сказати одним словом?", "Чого не вистачає?" та інші [Додаток 3].

Варіанти таких словесних вправ  може створювати сам учитель, враховуючи рівень розвитку дітей.

1.4. Сфери впливу дидактичних ігор на особистість молодшого школяра. Дидактична гра має певний вплив на особистість, її діяльність та особистісні стосунки. Схематично сфери впливу можна зобразити так [Додаток 1].

1.5. Функції дидактичної гри. Впливаючи на ту чи іншу сферу, дидактична гра виконує певні функції, у сфері діяльності особистості виділяють функції дидактичної гри - навчальна, активізуюча та функція контролю. Впливаючи на особистість, дидактична гра виконує такі функції, як формуюча, розвиваюча та розважальна, у сфері особистісних стосунків - комунікативна, виховна та стимулююча функції.

Навчальна функція дидактичної  гри полягає у розвитку вмінь  і навичок загальнонавчальних та спеціальних для певної навчальної дисципліни. Реалізація функції контролю дозволяє підвищити рівень сформованості певних умінь, навичок та вміння практичного застосування знань. Роль активізуючої функції полягає у формуванні позитивного ставлення до навчання, підвищенні зацікавленості певною дисципліною та активізації пізнавальної діяльності. Реалізація формуючої функції зумовлює формування потреби в знаннях, інтересу до дисципліни та навчання взагалі на основі пізнавального інтересу, формування мотиву навчання та морального фактору. Реалізація розвиваючої функції забезпечує розвиток таких психологічних показників, як пам'ять та увага. Реалізація розважальної функції передбачає створення такої атмосфери на занятті, яка покращує самопочуття та настрій, розвиває активність, впевненість у собі та почуття відповідальності, створює позитивну емоційність. Реалізація комунікативної, функції зумовлює об'єднання студентів та встановлення емоційних контактів, розвиток комунікативних умінь і навичок. Реалізація виховної функції визначає виховний вплив на кожну особистість, особистісні стосунки та колектив студентів. Реалізація стимулюючої функції забезпечує стимуляцію міжособистісних стосунків у групі. З урахуванням реалізації функцій дидактичної гри, схема сфер її впливу значно поширюється.

РОЗДІЛ 2

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА)

2.1. Дидактичне значення ігрових методів. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання молодших школярів. Її цінність полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функції діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Сучасна дидактика визнає права дитини на гру у школі, розглядає її як один із засобів пізнання навколишнього світу, що відповідає віковим особливостям молодшого школяра. Особливо важливе місце займає дидактична гра та ігрові прийоми у навчальному процесі першокласників, адже становлення і розвиток їхньої навчальної діяльності відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги, сприймання, пам'яті та інші. Деякий програмовий матеріал потребує від дитини значних вольових зусиль та багаторазового виконання різних варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра, запобігаючи психічному перевантаженню дитини, і допомагає реалізувати навчальну мету значно швидше й міцніше, ніж будь-який педагогічний засіб.

Саме своєрідність дидактичної  гри і полягає в тому, що вона дає змогу педагогові здійснювати навчання, вправлення, розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.

Отже, гра - випробуваний і ефективний засіб навчання в  початковій школі, але ні в якому  разі не універсальний.

Ще К.Ушинський застерігав проти "забавляючої педагогіки", підкреслюючи, що засобами гри значно легше навчити дитину читати й писати, але серйозна навчальна праця потребує від дитини  такої ж серйозної, клопітної і зосередженої роботи. Тому питання раціонального, виправданого застосування гри у навчальному процесі першокласників певний час було предметом найширших досліджень сучасних педагогів. Так, у працях Н.Бібік, Н.Підгорної, Н.Скрипченко відзначалось, що місце гри в навчальному процесі змінюється: чим менше розвинений вольовий компонент діяльності у дітей, тим частіше використовуються ігрові форми. У процесі розвитку пізнавальних можливостей учнів гра поступово відходить на другий план, поступаючись суто "академічним" засобам навчання.

Доцільність використання гри на тих чи інших етапах уроку залежить також і від рівня знань, умінь і навичок учнів та від складності дидактичних завдань, які стоять перед ними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результати їхньої діяльності.

Про гру сказано багато добрих слів. її називають і джерелом радості, і королевою дитинства. Обидва визначення правильні, адже гра  для дитини - саме життя з усіма  його радощами, хвилюваннями, тривогами, перемогами і прикрощами. Гра - природний для дитини вид діяльності, мотив її лежить у самій сутності. Вільне від регламентації ігрове дійство дає змогу дитині виразити найфантастичніші бажання, свої мрії, їй відкривається широкий простір для вияву творчості , активності, кмітливості. В іграх школярі не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Л.Виготського, "гра дитини це не простий спомин про те, що було, але творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, яка відповідає запитам та інтересам самої дитини" [3, с. 7], тобто він розглядав гру як творчу діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви.

Вияв творчості у  грі дозволяє дитині глибше зрозуміти  навколишній світ, дає їй деякий життєвий досвід, викликає потребу виразити його у своїй діяльності. Радість творчої гри змінює дитяче життя, наповнює його казкою

та чарами. Гра охоплює  всі сторони особистості учня: вона потребує активної роботи думки  і трудових умінь, багата емоціями та щирими почуттями.

В.Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно, через  яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять. Гру він порівнював з іскоркою, що запалює вогник допитливості і любові до знань [18, с. 95].

В сутності гри закладена  ігрова дія, за допомогою гри формуються певні якості особистості: увага, спостережливість, пам'ять, розвивається мислення, виявляються  творчі здібності школяра, самостійність, ініціатива. Гра на уроці розв’язує певну дидактичну задачу: вивчення нового матеріалу, повторення і закріплення вивченого, формування трудових вмінь і навичок, використання знань на практиці та інше. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус.

Дидактична гра стимулює пізнавальну діяльність учнів, викликає позитивні емоції у ставленні  до навчальної діяльності, до її змісту, форм і методів здійснення. Увага  школярів, перш за все, спрямована на ігрову дію. При цьому до процесів запам'ятовування, осмислення підключаються глибокі переживання особистості, які роблять їх інтенсивнішими, результативнішими, і навчання проходить без особливих зусиль при великому емоційному піднесенні.

Проходячи переддипломну  практику я визначила, що їх основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети тощо.