Дослiдження пiдприемницьких ризикiв

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИМІРЮВАННЯ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 4

1.1 Сутнісна характеристика ризиків підприємницької діяльності та їх класифікація 4

1.2 Методичні основи вимірювання ризиків підприємницької діяльності 10

1.3 Особливості розробки програми заходів щодо мінімізації ризиків підприємницької діяльності 15

1.4. Підприємець та його роль у прийнятті ефективного решения 18

1.5. Аналіз ризиків сучасного торгового предприятия 20

РОЗДІЛ 2. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ "МАГНОЛІЯ" 24

РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХОДІВ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ "МАГНОЛІЯ" 26

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31

ВСТУП

Підприємництво  завжди сполучене з невизначеністю економічної кон’юнктури, що випливає з мінливості попиту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, з багатоваріантності сфер застосування капіталів і розмаїтості критеріїв  переваги інвестування коштів, з обмеженістю  знань про області бізнесу  та комерції і багатьох інших обставин. Під підприємницьким розуміється  ризик, що виникає при будь-яких видах  підприємницької діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їхньою реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Актуальність теми дослідження  обумовлюється важливістю вивчення специфіки підприємницьких ризиків:

• обставин та джерел виникнення зовнішніх ризиків в зовнішньому середовищі стосовно підприємницької фірми, де, відповідно, підприємець не може робити на них вплив, він може тільки передбачати і враховувати їх у своїй діяльності;
• обставин та джерел виникнення внутрішніх ризиків в самій підприємницькій фірмі, де, відповідно, ці ризики виникають у випадку неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також у результаті внутрифірмових зловживань;
• умов реалізації основної задача підприємницької фірми – ризикувати свідомо, не переходячи ту грань, за якої можливе банкрутство фірми, при цьому необхідно розраховувати та виділяти припустимий, критичний і катастрофічний рівні ризику;
• обставин реалізації рівнів правомірності підприємницького ризику, в якості яких можуть бути виділені: виправданий і невиправданий ризики – це є, можливо, найбільш важливий для підприємницького ризику елемент класифікації, що має найбільше практичне значення.

Метою курсової роботи є дослідження ризиків підприємницької діяльності, оцінка та розробка програми заходів щодо їх мінімізації.

У ході реалізації визначеної мети сформульовано такі основні завдання:

• дати сутнісну характеристику ризиків підприємницької діяльності та їх класифікацію;
• проаналізувати методичні основи вимірювання ризиків підприємницької діяльності;
• охарактеризувати особливості розробки програми заходів щодо мінімізації ризиків підприємницької діяльності;
• провести економічну діагностику діяльності ТОВ "Магнолія";
• визначити та оцінити рівень впливу підприємницьких ризиків на результати діяльності підприємства;
• дослідити перспективи розвитку ТОВ "Магнолія";
• розробити заходи мінімізації підприємницьких ризиків у діяльності підприємства;
• вибрати та обґрунтувати заходи щодо мінімізації прогнозних ризиків в діяльності ТОВ "Магнолія";
• оцінити вплив запропонованих заходів на фінансову стійкість та прибутковість діяльності підприємства.

Об’єктом дослідження  виступають ризики підприємницької діяльності.

Предметом досліджень курсової роботи є аналіз причин виникнення та вимірювання рівня підприємницьких ризиків діяльності ТОВ "Магнолія" у 2009–2012 роках та розробка методів мінімізації підприємницьких ризиків при плануванні розвитку підприємства.

Методи досліджень: проведення горизонтального (індексно-хронологічного) та вертикального (структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності  підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, програмно-математичне моделювання  ефективності схем мінімізації підприємницьких  ризиків в операціях підприємства, побудування алгоритмів та програм  розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ  АСПЕКТИ ВИМІРЮВАННЯ РИЗИКІВ  ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

          1.1 Сутнісна характеристика ризиків підприємницької діяльності та їх класифікація

Здійснення  підприємницької діяльності нерозривно пов’язано з таким явищем як невизначеність, тобто об’єктивною неспроможністю спрогнозувати майбутні наслідки здійснення підприємством тієї чи іншої господарської  операції із 100-відсотковою достовірністю [22, с. 325].

Невизначеність  у процесі здійснення господарських  операцій свідчить про наявність  імовірності відхилення кінцевого  результату від очікуваної величини. Таке відхилення може мати як позитивний, так і негативний ефект. У свою чергу, ймовірність виникнення будь-яких відхилень від очікуваного рівня  фінансово-економічних показників та індикаторів заведено визначати  як ризик, що дає змогу стверджувати таке. Невизначеність формує його сукупний ризик. Водночас сукупний ризик підприємства складається із системи окремих  видів ризиків, що дає змогу сформулювати основні напрями моніторингу  моделлю управління ризиками фінансово-господарської  діяльності підприємства з метою  мінімізації негативного впливу комерційних ризиків — відстежування ризиків:

• за структурними підрозділами підприємства;
• за основними (внутрішніми та зовнішніми) господарськими зв’язками підприємства;
• за основними видами ризиків;
• за центрами локалізації ризиків;
• за ступенем взаємозв’язку та взаємозалежності окремих ризиків та центрів їх локалізації;
• за впливом зовнішніх факторів ризику (які формують системний ризик за класифікацією Марковица) [22, с. 326].

Незважаючи  на те, що все життя і діяльність людей відбувається в умовах невизначеності, яка породжує ризик, серед дослідників до сьогодні немає єдиної думки щодо визначення ризику.

Для підприємницького ризику вживаються визначення:

Ризик –  це ймовірність загрози втрати підприємством  частини своїх ресурсів, недоодержання  доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності [25, с. 223].

Ризик –  це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, що відображає невизначеність її результату і можливі  несприятливі наслідки у разі невдачі [26, с. 54].

Наведені  визначення показують багатоплановість ризику. Ми будемо дотримуватися такого.

Ризик – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка пов’язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності в ситуації неминучою вибору й відображає ступінь досягнення очікуваною результату [29, с. 48].

У цьому  визначенні варто звернути увагу  на узагальнені ситуації, у яких може виявлятися ризик: невизначеність, випадковість і конфліктність. Немає  цих ситуацій — немає і ризику. Під конфліктом може розумітися змагання, суперечка, воєнні дії, але стосовно підприємництва — конкуренція. Об’єктивність  ризику полягає у тому, що він  існує незалежно від суб’єкта, на якого він спрямований, суб’єктивність відбивається в його різній оцінці кожним індивідуумом.

У бізнесі  давно зрозуміли, що підприємництва без ризику не буває. Більше того, ризик  став однією зі складових успішного  бізнесу, на який бізнесмени мають право  відповідно до законодавства всіх цивілізованих  країн.

Отже, ризик  – це загроза втрати підприємством  частини своїх ресурсів, недоотримання  доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення конкретних видів діяльності. Ризик виникає  внаслідок специфіки й особливостей ринкових і регулюючих механізмів, у тому числі певної свободи дій суб’єктів ринку, впливу факторів навколишнього середовища (його економічної, політичної, правової, технологічної, соціальної, екологічної та інших складових), суб’єктивних особливостей осіб, що приймають рішення тощо.

Ризик має  місце тільки там, де може бути як мінімум  два сценарії розвитку подій, відповідно – два і більше можливих альтернативних результатів. У ситуації, коли можливий тільки один результат, незалежно від  того чи йде мова про втрати чи придбання, ризику немає, оскільки альтернатив  немає.

Невизначеність  і породжений нею ризик є невід’ємною  частиною практично всіх прийнятих  рішень в економіці та бізнесі. Вони існують об’єктивно, незалежно від  того, приймають їх до уваги, чи ігнорують. І, як показує досвід, у наш час  без урахування невизначеності та ризику вже не обійтися, їхнє ігнорування  може стати гальмом розвитку конкретних суб’єктів господарської діяльності і всієї національної економіки.

Наслідком ризику є те, що прийняті рішення часто виявляються помилковими; вигоди – скромнішими, а витрати – більшими, ніж очікували. За помилки доводиться платити. Доводиться платити і за те, щоб застрахувати себе від помилок. Це є справедливим для всіх суб’єктів господарської діяльності – споживачів і виробників, покупців і продавців, і стає серйозним бар’єром на шляху до ефективного ринку, призводить до значних витрат сил, засобів, часу й енергії, неоптимального розподілу наявних ресурсів.

Однак, ризик  варто розглядати і як рушійну  силу підприємництва, можливість досягнення успіху тими, хто здатний ризикнути. Як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, більшість з успішно працюючих  підприємств зобов’язані своїми успіхами розробці і виведенню на ринок нових товарів, упровадженню нових методів виробництва і  збуту, проникненню на нові ринки, хоча це і пов’язано з ризиком. Бездіяльність  же в сфері бізнесу пов’язана  з ризиком невикористаних можливостей.

Існування невизначеності під час прийняття  управлінських рішень, а також  ризику, що пов’язаний із їх виконанням, обумовлює необхідність формування адекватної системи виявлення, ідентифікації, оцінювання та нейтралізації відповідних ризиків у фінансово-господарській діяльності підприємства – моделі управління ризиками. Водночас ефективність моделі управління ризиками передбачає чітке усвідомлення основних функціонально-організаційних питань, пов’язаних із практичним використанням такої моделі, її впровадження потребує:

• групування та локалізації господарських операцій за центрами формування ризиків з метою наступного їх аналізу;
• виявлення та ідентифікації ризиків підприємства за видами його діяльності, а також відповідно до основних критеріїв, визначених корпоративною стратегією підприємства;
• структурування сукупного ризику суб’єкта господарювання, а також виділення основних його видів (відповідно до специфіки та реалій фінансово-господарської діяльності підприємства);
• обґрунтування використання фінансово-математичних моделей та методів кількісного оцінювання рівня ризику та підтримки управлінських фінансових рішень;
• визначення доцільності використання окремих фінансових показників та коефіцієнтів для аналізу конкретного виду ризику;
• визначення та зведення основних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності;
• формулювання критеріїв моніторингу ризику та оцінки результативності управління даним ризиком, групою ризиків.

Практична реалізація зазначених вище критеріїв  спирається насамперед на систематизацію та структурування сукупного ризику підприємства за окремими видами ризиків  як базових об’єктів управління з  боку фінансового менеджера такого підприємства [35, с.127].

Об’єктивна  необхідність дослідження та вивчення сукупного ризику підприємства пояснюється тим фактом, що будь-яка його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність у ринковому середовищі здійснюється виключно в умовах загрози формування негативних (або ж неочікуваних позитивних) фінансово-економічних результатів – скорочення прибутків (формування збитків), падіння ринкової вартості підприємства або, у найгіршому випадку, оголошення неплатоспроможності підприємства із наступною його ліквідацією за процедурою банкрутства.

Це, у  свою чергу, дає змогу говорити про  існування своєрідних центрів формування ризиків (аналогічно до центрів затрат або центрів доходів підприємства), на основі яких можна структурувати  три узагальнюючі рівні (напрями) центрів  формування ризику (рис. 1.1). Загалом  центр формування ризику підприємства – це системоутворююча сукупність факторів формування невизначеності в його підприємницькій діяльності під час здійснення господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, їх якісних характеристик, а також визначення основних їх кількісних параметрів.

Формування  класифікаційних ознак на основі наведеного вищеструктурування ризиків підприємства дає змогу виділити такі основні види (групи) ризиків:

• операційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах операційної діяльності підприємства;
• інвестиційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах інвестиційної діяльності підприємства;
• фінансовий ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах фінансової діяльності підприємства.

Рис. 1.1. Місце ризиків в організаційній структурі управління підприємством

Відповідно, сукупний ризик підприємства відповідатиме  сумарній величині ризиків за кожним центром (напрямом) їх формування –  операційного, інвестиційного та фінансового  ризиків. Так, операційні ризики формуються як наслідок прийняття управлінських  рішень, пов’язаних із здійсненням  основної діяльності, у тому числі  господарські операції у виробничій сфері, у постачанні сировини, збуті  готової продукції, розміщенні активів. У свою чергу, інвестиційний ризик  отримання збитків формується під  час здійснення сукупності господарських  операцій з придбання та продажу  довгострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами  грошових коштів. Відповідно, сукупність управлінських рішень щодо покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності та формування структури капіталу підприємства пов’язана  із формуванням фінансових ризиків.

Отже, діяльність усіх господарських суб’єктів сполучена  з наявністю ризику. Це визначається самим існуванням і розвитком  господарського процесу. Присутність  ризику як обов’язкового атрибута економічного процесу є об’єктивним  економічним законом. В умовах ринкової економіки не можливо управляти  підприємством без урахування впливу ризику, а для ефективного управління важливо не тільки знати про його присутність, а і правильно ідентифікувати конкретний ризик. З цього погляду, дана класифікація являє собою практичний інтерес для організації і управління фірмою в умовах ринкової економіки.

        1.2 Методичні основи вимірювання ризиків підприємницької діяльності

Доцільність прийняття конкретного управлінського рішення, у природі котрого закладений визначений ступінь ризику, може бути виявлена шляхом його аналізу й оцінки. Це означає, що для ефективного управління необхідно не тільки знати про  можливий підприємницький ризик  і зробити його якісний аналіз, а і необхідно оцінити його, визначити його ступінь.

Кількісна оцінка підприємницького ризику є доповненням  до якісної. При її наявності керуючий суб'єкт спроможний досягти максимуму  ефективності в процесі управління фірмою.

Кількісна оцінка підприємницького ризику особливо важлива, коли існує можливість вибору конкретного управлінського рішення  із сукупності альтернативних варіантів. Ситуація, при якої суб'єкт, що хазяйнує, знаходиться перед проблемою  вибору одного з двох напрямків розвитку фірми з різною економічною ефективністю від їхньої реалізації не завжди вирішується  на користь того напрямку, що має  більший ефект (менші витрати  і великі результати) у порівнянні з іншим. Важливе місце при  ухваленні рішення про вибір  приділяється і шансам на успішну  реалізацію кожного з варіантів. Таким чином, можлива і ситуація, коли для підприємства буде доцільно прийняти рішення про розвиток по варіанту, економічний ефект від  реалізації якого буде менший, але  при цьому шанси на успіх великі (тобто ступінь ризику по даному варіанту буде меншим в порівнянні з іншим).

При прийнятті  будь-якого управлінського рішення  економічна ефективність від його реалізації повинна бути скоригована на ступінь  ризику його досягнення. Аналіз підприємницьких ризиків доцільно проводити по декількох основних напрямках, наявність яких обумовлено:

• специфічними особливостями безпосередньо суб'єкта, що займається підприємницькою діяльністю;
• особливостями зовнішнього середовища, у якому він функціонує, і який знаходиться в процесі постійного розвитку [34, с. 31-46].

Присутність ризику в підприємницькій діяльності означає, що для її ефективного проведення необхідна наявність попередньо розроблених і реальних планів розвитку фірми з урахуванням ймовірного характеру проходження подій. З  цією ціллю проводиться якісний  і кількісний аналіз ризиків.

Виправданий ризик – це об'єктивно існуючий елемент системи функціонування підприємств в умовах ринкової економіки. Імовірнісний характер економічних  рішень, прийнятих в умовах ринкової економіки, може бути виявлений лише за допомогою визначених методів  аналізу ризиків і їхнього  впливи на діяльність фірми. Пошук такого рішення з можливої множини, яке  б містило лише виправданий ризик, є однієї з основних задач якісного і кількісного аналізу ризику.

Ринкова економіка, що характеризується наявністю  невизначеності, можливістю вибору для  суб'єктів підприємницької діяльності одного або декількох напрямків  розвитку із сукупності альтернативних напрямків, а також їхньою зацікавленістю в кінцевих результатах і можливістю самостійно приймати господарські рішення  обумовлюють наявність ризикованих  ситуацій. Цілі, що фірма ставить  перед собою на конкретному етапі  свого розвитку, так чи інакше входять  у суперечність із можливим ризиком, що буде супроводжувати її на шляху  їхньої реалізації. Розв'язати це протиріччя можливо лише за умови управління ризиком.

Для прийняття  рішення потрібно знати величину (ступінь) ризику, що виміряється двома  критеріями:

1. середнє очікуване значення (математичне очікування);
2. коливання (мінливість) можливого результату.

Середнє очікуване значення ( ) – це середньозважене значення величини події, що зв’язана з невизначеною ситуацією.

, (1.1)

де Х_і – значення випадкової величини.

Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в середньому.

Середня величина ( ) являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу.

Коливання можливого результату являє собою  ступінь відхилення очікуваного  значення від середньої величини.

Для цього  на практиці звичайно застосовують два  близько пов’язаних критерії: "дисперсію" і "середньоквадратичне відхилення".

Дисперсія – середнє зважене з квадратів  відхилень дійсних результатів  від середніх очікуваних.

. (1.2)

Середньоквадратичне відхилення – це корінь квадратний з дисперсії.

Він є  іменованою величиною і вказується в тих же одиницях, у яких виміряється  ознака, що варіює:

. (1.3)

Дисперсія і середньоквадратичне відхилення служать мірами абсолютного коливання  і вимірюються в тих же фізичних одиницях, у яких вимірюється ознака, що варіює. Для аналізу звичайно використовується коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт  варіації являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує  ступінь відхилення отриманих знань:

γ = σ / М  чи . (1.4)

Коефіцієнт  варіації – відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника.

За допомогою  коефіцієнта варіації можна порівнювати  навіть коливання ознак, виражених  у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим  сильніше коливання.

В економічній  статистиці встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації:

До 10% - слабке коливання;

До 10-25% - помірне;

Понад 25% - високе.

Відповідно, чим вище коливання, тим більший  ризик.

За допомогою  статистичного методу оцінки ризику можна оцінити не тільки ризик  конкретної угоди, а й підприємницької  фірми в цілому за певний проміжок часу [32, с. 105-111].

Таблиця 1.1 Ризиковані області діяльності фірми

Якщо  для оцінки ризику немає достатніх  статистичних даних або є сумнів у їхній вірогідності, можна застосувати  метод, що використовує досвід і інтуїцію фахівців. Такі методи називаються евристичними методами або методами експертних оцінок і реалізуються шляхом обробки думок професіоналів. Експертні оцінки можуть здійснюватися як за бальною системою, так і в конкретних кількісних показниках.

Проводячи комплексну оцінку діяльності в умовах ризику, необхідно не тільки встановити всі джерела ризиків, а й виявити, які джерела домінують. При цьому всі можливі втрати за ознакою впливу на діяльність фірми доцільно класифікувати на визначальні і побічні (непрямі). Крім того, слід виділити випадкові складові втрат, тобто ті, розрахунок яких найскладніший через високу невизначеність, наприклад, зростання цін в умовах низької інфляції.

Ризик, як уже наголошувалося, може вимірюватися в абсолютних і відносних величинах. В абсолютному вираженні ризик  може бути виміряний величиною прогнозованих  втрат (збитків), а у відносному вираженні  він може бути визначений як величина збитків, віднесена до певної бази. База може бути обрана безпосередньо  самою фірмою. Це можуть бути витрати  на виробництво, вартість основних виробничих фондів, активи підприємства, прибуток, чисельність персоналу і т. п. Основна вимога в цьому методі – всі ризики мають бути оцінені  одним способом.

На практиці, визначаючи величину ризику в абсолютному  вираженні, використовують спрощений  підхід. Його сутність у тому, що оцінюється ступінь впливу ризику на основні  показники роботи фірми. Після цього  робиться висновок про доцільність  прийняття даного ризику і здійснення даного виду діяльності.

Розрахунок  абсолютного значення ризику (абсолютного  рівня втрат) можна зробити за формулою:

W_i = P_i*p, (1.5)

де W_i – абсолютне значення ризику за і-м параметром,

Р_і – планове значення і-го параметра при успішному результаті,

р – розрахункове значення ступеня ризику.

Перевагою даного методу є те, що як і-й показник параметра Р_і, можна використовувати широкий спектр показників, за якими фірма прогнозує збитки у разі реалізації певних ризиків.

Аналогічно  може бути зроблений розрахунок абсолютного  рівня неризикової частини:

L_i = P_i * (1 – р), (1.6), де L_i – величина частини, що не піддається ризику і-го параметра, або

L_i = P_i – W_i. (1.7)

На практиці часто виникають ситуації, коли недостатньо  знати лише величину ризику в абсолютному  вираженні, а його значення необхідно  порівняти з певними показниками, що характеризують діяльність фірми, але  вираженими в різних одиницях і тому в абсолютному вираженні непорівнянними. У цьому випадку застосовують відносну оцінку ризику.

Розрахунок  ризику у відносному вираженні може бути зроблений за формулою:

R_i = L_i / P_i, (1.8)

де R_i – відносне значення ризику за і-м параметром.

Незадоволеність фірми у високому значенні ризику в абсолютному і відносному вираженні, розрахованим за формулами (1.6)-(1.8), є  однією з головних причин усвідомленого  прийняття нею ризику, а в ряді випадків її відмови від заняття  даним видом діяльності або спонукальним мотивом для внесення змін у стратегію  свого розвитку [40, с. 70-71].

          1.3 Особливості розробки програми заходів щодо мінімізації ризиків підприємницької діяльності

Важливу роль у системі управління ризиком  відіграє правильний вибір заходів  попередження і мінімізації ризику, які загалом визначають її ефективність.

Зауважимо, що у світовій практиці існує безліч різних і досить оригінальних шляхів та способів зниження ризику – від  традиційного страхування майна  або використання венчурних фірм, бізнес яких ґрунтується на комерційному освоєнні нововведень (науково-технічних  розробок з можливими негативними  наслідками), до системи заходів  щодо попередження зловживань персоналом у банківській сфері. Проте аналіз різних методів зниження ризику показує, що більшість їх стосується окремих  випадків ризиків. Тому розглянемо найважливіші для практичного використання – універсальні методи зниження ризику [26, с. 106].