Дослідження асортементу та якості ювелірних товарів

2

2

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                                                                                3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ АСОРТЕМЕНТУ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ.                                                                                                                       5

         1.1. Чинники, що впливають на формування асортименту і якості     ювелірних товарів                                                                                                                                                                                5

          1.2.   Сировина для виробництва ювелірних виробів та споживні властивості ювелірних виробів.                                                                                                                                                    8

1.3.   Класифікація і характеристика асортименту ювелірних товарів.                     21

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТЕМЕНТУ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ.                                                                                                                                                                                24

2.1.   Організація, об’єкт та методи дослідження.                                                24

2.2.   Порівняльна характеристика і оцінка якості ювелірних товарів.             25                     

ВИСНОВОК                                                                                                                                                                  31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                                                          33

2

ВСТУП

Сьогодні в Україні зареєстровано понад 100 заводів та малих підприємств, що виготовляють ювелірні вироби. З них лише київське та львівське золото має ярлики із захисними голограмами. Споживачеві з'ясувати, яке золото якісне, а яке, м'яко кажучи, сумнівне, надзвичайно важко.

На початку 2005 року Верховна Рада прийняла закон, згідно з яким ювелірні вироби віднесено до неліцензійних товарів. А це означає, що виробники та реалізатори золота не несуть за свою продукцію ніякої відповідальності.

З минулих літ золото  Львівського державного ювелірного заводу продається з ярликом світло-зеленого кольору. Але з таким же ярликом, але без голограми, продаються і значно дешевші ювелірні вироби турецько-італійського імпорту, які малообізнаним у цих нюансах покупцям підсовують за ціною львівського виробника. Такі факти були виявлені не лише на Калинівському ринку Чернівців, але й у деяких київських магазинах.

Одним з найрозповсюдженіших порушень правил торгівлі золотом є те, що на товарних ярликах ювелірних виробів відсутні найменування матеріалу вставок. Використання геральдики на ювелірних виробах не лише для розширення асортименту, а й з метою вираження політичної та громадянської позиції Львівський ювелірний завод серійно випускає ряд виробів з викарбуваною національною символікою на золотих значках для працівників СБУ, податкової служби, затискувачах для краваток, запонках, браслетах для годинників. Відповідним законом України категорично заборонено використання державної символіки на ювелірних виробах. Але такі вироби систематично реалізуються на прилавках ювелірних магазинів, а виробники продовжують цю продукцію випускати. Не менше проблем з дорогоцінним камінням.

Тема курсової роботи «Порівняльна характеристика та оцінка якості ювелірних товарів, що реалізуються в магазині УкрЗолото».

Актуальність даної теми полягає в тому, що ювелірні вироби являються товаром, який з часом дорожчає, а значить в товарний обіг потрапляють масово підробки фірмових знаків, підробка якості і т. ін. Тому є необхідність дослідити тему ювелірних виробів з боку якості, споживчих характеристик, правового регулювання обігу ювелірних виробів.

Робота має два розділи.

В першому розділі розглядаються теоретичні аспекти формування асортименту і якості ювелірних товарів.

В другому розділі досліджується асортимент та якість ювелірних товарів.

Мета: 

- розглянути чинники що впливають на формування асортименту і якості ювелірних товарів;

- сировину для виробництва;

- споживні властивості;

- класифікацію і характеристику асортименту;

- дослідити аналіз структури асортименту ювелірних товарів.

Для досягнення мети необхідно розв’язати задачі:

організацію, об’єкт та методи дослідження;

аналіз структури асортименту в магазині УкрЗолото;

порівняльну характеристику та оцінку якості ювелірних товарів

2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ АСОРТЕМЕНТУ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ.

1.1. Чинники, що впливають на формування асортименту і якості ювелірних товарів

Забезпечення умов для досягнення запланованого обсягу товарообороту значною мірою залежить від ефективності асортиментної політики торгового підприємства з підбору для реалізації окремих видів та різновидів товарів, планування та регулювання асортиментної структури товарообороту.

Формування асортиментної політики підприємства спрямоване на найбільш повне задоволення попиту споживачів та забезпечення умов для прибуткової діяльності підприємства.

Підбір, планування та регулювання асортименту товарів базується на таких принципах:

1. Відповідності структури попиту споживачів району діяльності підприємства.

2. Комплексності задоволення попиту споживачів у межах вибраної ніші сегмента споживчого ринку.

3. Забезпечення потрібної широти, глибини та сталості асортименту.

4. Забезпечення умов для отримання цільового розміру прибутку.

Урахування першого принципу передбачає, що розробка асортиментної політики підприємства повинна базуватися на матеріалах вивчення попиту, як задоволеного, так і незадоволеного, та того, що формується. Тільки відповідність між структурою товарообороту та структурою попиту забезпечує успішну реалізацію товарів.

Необхідність комплексного задоволення попиту споживачів обумовлюється потребою забезпечення високої якості торговельного обслуговування, створення умов для скорочення часу покупців на пошук товарів та здійснення покупки.

Забезпечення відповідної широти, глибини та сталості асортименту товарів є обов’язковою умовою підтримки конкурентоздатності підприємства у певному сегменті споживчого ринку. Широта асортименту характеризує кількість товарних груп та підгруп, які реалізує підприємство, глибина – кількість різновидів товарів за окремими споживчими або якісними ознаками (фасонами, моделями, розмірами, сортами та ін. показниками).

Стійкість асортименту визначається співвідношенням кількості різновидів товару, який постійно перебуває в реалізації, з кількістю різновидів, передбачених асортиментним переліком. Забезпечення стійкості асортименту створює передумови для закріплення покупців, скорочення їх часу на пошук потрібного товару.

Формування асортименту покликане створити умови для отримання підприємством необхідного прибутку. Це обумовлено тим, що рішення стосовно підбору асортименту визначають обсяг доходів підприємства від торгової діяльності, величину витрат обігу (в зв’язку з різною оборотністю запасів окремих товарів) та інших найважливіших господарсько-фінансових показників підприємства.

Взаємозв’язок асортиментної політики з іншими політиками вимагає конкретних дій з процесом формування товарного забезпечення.

Формування асортименту товарів, що реалізуються торговим підприємством передбачає проведення таких етапів роботи:

1. Визначення переліку основних груп та підгруп товарів, що реалізуються, виходячи з обраної товарної спеціалізації підприємства та потреб його потенційних споживачів.

         2. Розподілу окремих груп та підгруп товарів між споживчими комплексами постійного та сезонного характеру. При проведенні цієї роботи слід враховувати розмір торгової площі підприємства, а також спеціалізацію підприємств-конкурентів, розташованих у районі діяльності цього підприємства, особливо вузькоспеціалізованого.

3. Визначення кількості видів та різновидів товарів у межах окремих споживчих комплексів, тобто глибини товарного асортименту. Основою для проведення цієї роботи є розмір торгової площі та стан пропозиції товарів на регіональному споживчому ринку.

4. Розробка конкретного асортиментного переліку товарів, що пропонуються до реалізації контингенту покупців, який обслуговує підприємство.

Основою розробки асортиментного переліку товарів є матеріали, вивчення попиту та аналіз обіговості товарних запасів з окремих видів та різновидів товарів.

Розроблений асортиментний перелік є стандартом ширини та глибини асортименту товарів та використовується в якості нормативного документа при проведенні комерційної діяльності з закупівлі товарів та планування структури товарообороту підприємства.

1.2. Сировина для виробництва ювелірних виробів та споживні властивості ювелірних виробів

Матеріали є одним з факторів, що впливають на формування споживчих властивостей і якості ювелірних товарів.

Основними матеріалами для виготовлення ювелірних товарів є благородні і кольорові метали і їхні сплави, дорогоцінні, напівкоштовні камені, янтар, перламутр, синтетичні камені, а також скло, емаль, кіста, ріг, пап'є-маше і пластичні маси.

Благородні метали відрізняються особливою хімічною стійкістю, тягучістю і красивим зовнішнім виглядом. Вони мають щільні кристалічні ґрати, мають гарний блиск, високу щільність, стійкістю до атмосферних впливів, а також пластичність. Усе це значно «підсилює» естетичні властивості ювелірних товарів.

Для виготовлення виробів у чистому вигляді ці метали не застосовують, тому що вони порівняно м'які і володіють малою механічною міцністю. Тому використовують сплави благородних металів з іншими металами. У порівнянні з чистим металом сплави володіють кращими механічними властивостями, більш низькою температурою плавлення і визначеним відтінком. Метали, що входять до складу таких сплавів, називають лігатурними. Склад сплавів строго регламентується державними стандартами і називається лігатурою.

До шляхетних металів відносять золото, срібло, платину, а також метали платинової групи (палладій, родій, рутеній, іридій і осмій).

У земній корі золото знаходиться в самородному стані. Самородне золото містить різні домішки – срібло, мідь, залізо й ін. елементи. У чистому вигляді золото володіє приємним яскраво-жовтим кольором. Це важкий, блискучий, м'який метал із щільністю 19,3 г/см3, твердість по шкалі Мооса 2,5, температура плавлення хімічно чистого золота – 1063ос.

При виготовленні ювелірних виробів застосовують сплави з визначеною кількістю золота і лігатури, що значно підвищує твердість і міцність сплаву. У залежності від складу сплаву міняються відтінки і колір золота.

Кількість чистого золота в сплаві називають пробою. Існує декілька систем проб.

У 1927 році в СРСР була прийнята метрична проба, тобто кількість хімічно чистого золота в 1000 вагових одиниць лігатурного сплаву. Найбільш розповсюдженим сплавом золота є сплав 583-ої проби.

В Україні ювелірні вироби виготовляють переважно з потрійного сплаву, що складається з золота, срібла і міді.

У самородному вигляді срібло зустрічається рідко. В основному його добувають зі свинцево-цинкових і мідних руд шляхом їхнього збагачення і спеціальної обробки.

Срібло – красивий блискучий, білий, м'який, тягучий метал, стійкий до окислювання, що володіє винятковою відбивною здатністю. Воно значно легше золота: щільність 10,5 г/см3, температура плавлення – 960,5 ос, твердість по шкалі Мооса – 2,7.

У виробництві ювелірних виробів застосовують головним чином срібно-мідний сплав, що містить найчастіше 87,5% срібла і 12,5% міді.

В Україні випускають срібні вироби переважно 875-ої проби. Виготовляють також вироби зі срібла 916-ої проби, що покривається емаллю. Крім того, зустрічаються вироби зі срібла 800-ої і 750-ої проб. Вироби з низькопробних сплавів відносно швидко покриваються темним нальотом у результаті впливу, що міститься в повітрі сірководню. Столове срібло також швидке сутеніє під впливом кислот, що містяться в їжі.

Зараз в Україні зі сплавів срібла виготовляють ювелірні вироби понад 1500 найменувань.

Платина. У самородному стані платина зустрічається головним чином у вигляді дрібних блискіток у глибинних гірських породах.

Платина – сріблисто-білий, важкий, тугоплавкий метал щільністю 21,4 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 4,3, температура плавлення – 1773,5 ос. Це дуже стійкий метал, що не окисляється при найвищих температурах.

Сплави платини численні – з іридієм, родієм, палладієм, сріблом, міддю деякими іншими металами. У виробництві ювелірних виробів використовують сплав платини 950-ої проби, що містить 95% платини і 5% іридію. Сплави платини застосовують в основному для виготовлення оправ для кілець, каблучок і інших виробів при кріпленні діамантів, перлів і фарбованих каменів.

Метали платинової групи. Звичайно вони зустрічаються при видобутку платини, тісно пов'язані з нею і близькі між собою по властивостях. До них відносять палладій, родій, рутеній, іридій і осмій.

Палладій – метал сріблисто-білого кольору, по зовнішньому вигляді нагадує платину. Щільність палладія – 12,16 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 4,8, температура плавлення – 1554,5 ос. палладій має гарну ковкість і тягучість, але менш стійка, чим платина.

У ювелірній справі палладій використовують у сплаві з іншими металами. Для виготовлення ювелірних виробів звичайно використовують сплав палладія 850-ої проби, що містить 85% палладія, 13% срібла і 2% нікелю. Широкого застосування у виробництві ювелірних виробів у наше країні не має. Сплави палладія раніше використовували для виготовлення кілець, каблучок, браслетів для годининників.

Родій – метал блідо-голубого кольору, по зовнішньому вигляду схожий на алюміній. Щільність родію – 12,4 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 5,5-6, температура плавлення – 1966 ос. Хімічно стійкий. Застосовується для покриття найтоншим шаром срібних виробів для захисту їх від тускнення, а також виробів і окремих деталей зі сплаву білого золота для збереження блиску.

Рутеній – метал сріблисто-білого кольору, що одержується у процесі переробки й очищення сирої платини. По зовнішньому вигляду подібний із платиною. Щільність рутенію – 12,26 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2450 ос. Через крихкість рутеній не застосовується в ювелірній промисловості і лише в незначних кількостях використовується в ювелірній справі в сплавах із платиною.

Іридій зустрічається в платинових рудах, виходить у процесі переробки й очищення сирої платини. Це тендітний метал сріблисто-сірого кольору, хімічно дуже стійки (не розчиняється в кислотах і навіть у «царській горілці»), дуже важкий і твердий. Щільність іридію – 22,42 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2454 ос. У ювелірній справі застосовують платиново-іридієвий сплав, що містить 5-10% іридію.

Осмій зустрічається в платинових рудах у виді сплавів з іридієм. Це твердий, тугоплавкий, хімічно стійкий метал олов'яно-білого кольору із сіро-блакитним відтінком, найважчий серед металів платинової групи. Щільність осмію – 22,48 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 7, температура плавлення – 2500 ос. Сплави осмію рідко застосовують для виготовлення ювелірних товарів.

До кольорових металів відносять мідь, цинк, нікель, олово, свинець, кадмій, хром і алюміній.

У ювелірній справі кольорові метали застосовують у вигляді сплавів, що нагадують по зовнішньому вигляді дорогоцінні метали. Основними компонентами сплавів є мідь, цинк і нікель.

Мідь – м'який, тягучий і ковкий матеріал червонуватого кольору, що легко плющиться в тонкий аркуш і витягається в дріт. Щільність – 8,93 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 3, температура плавлення – 1083 ос. у вологому повітрі в присутності вуглекислоти мідь швидко окисляється. Добувають мідь головним чином з руд, але вона зустрічається й у самородках. Мідь застосовують як лігатурний матеріал у сплавах із золотом.

Цинк – легкоплавкий, тендітний матеріал синювато-білого кольору. Щільність цинку – 7,14 г/см3, температура плавлення – 419,4 ос. В вологому повітрі цинк окисляється, покриваючись захисним шаром окису. Його використовують як лігатурний метал у багатьох сплавах, у тому числі в срібних і в сплавах з міддю. Додавання цинку в сплави робить їхній більш світлими і знижує температуру плавлення.

Нікель – твердий, тугоплавкий, що не змінюється на повітрі метал сріблисто-білого кольору, із сильним блиском. Щільність – 8,9 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 5, температура плавлення – 1445 ос. нікель широко використовують для покриття виробів з інших металів з метою захисту від корозії.

Олово – легкоплавкий, ковкий метал сріблисто-білого кольору. Щільність олова – 7,2 г/см3, температура плавлення – 231,9 ос. у чистому виді олово широко застосовують для пайки, покриття інших металів і виробів з них з метою захисту від корозії, а також використовують у різних сплавах.

Алюміній – легкий, пластичний, м'який метал сріблисто-білого кольору, що добре прокочується, кується і штампується. Основною сировиною для одержання є боксити. Щільність алюмінію – 2,7 г/см3, температура плавлення – 659,8 ос. Алюміній добре зберігається на повітрі, покриваючись тонкою плівкою окисла, що охороняє його від подальшого окислювання.

Алюміній широко використовують при виробництві різних прикрас (брошки, браслети, ланцюжки й ін.) і предметів побуту.

Хром – найбільш твердий кольоровий метал сріблистого кольору. Щільність хрому – 6,9-7,1 г/см3, температура плавлення – 1800 ос. Хром чинить гарну опір до механічного зносу. Він є одним з найважливіших легуючих металів. Використовують його в також для покриття тонким шаром (хромування) металевих ювелірних виробів з метою підвищення зносостійкості, опору корозії, одержання стійкої відбивної поверхні, додання красивого зовнішнього вигляду.

Кадмій – м'який, тягучий, ковкий метал сріблисто-білого кольору. Щільність кадмію – 8,6 г/см3, температура плавлення – 321 ос. Застосовується для виготовлення золотих і срібних сплавів, а також для покриття поверхні металевих поверхонь з метою запобігання корозії.

Сплави кольорових металів. Для виготовлення недорогих особистих прикрас, предметів сервіровки столу й інших виробів використовують сплави кольорових металів, по зовнішньому вигляду нагадує золото і срібло.

Латунь – сплав міді з цинком (40-50%), іноді з добавкою невеликої кількості інших металів. Щільність латуні – 8,2-8,8 г/см3. Латунь має красивий жовтий колір, подібний до кольору золота. Його широко застосовують для виготовлення багатьох видів ювелірної галантереї, предметів туалету й ін.

Томпак – сплав міді з цинком (10-12%). Застосовують для виготовлення ювелірної галантереї, стопок і інших побутових предметів.

Існує кілька класифікацій ювелірних каменів. У торгівлі і промисловості ювелірні камені класифікують по їхній відносній цінності на дорогоцінні, напівкоштовні і виробні. Дорогоцінні і напівкоштовні камені звичайно прозорі, вироблені – непрозорі кольорові мінерали, придатні тільки для шліфування. Дорогоцінні камені (алмаз, рубін, смарагд, сапфір) рідко зустрічаються в природі. Напівкоштовні камені (аквамарин, александрит, турмалін, гранат, аметист, опал, бірюза, топаз, янтар і ін.) поширені частіше, оправляють їх звичайно золотом, сріблом і мельхіором, а також використовують у каменерізних виробах. До вироблених каменів відносять агат, лазурит, нефрит, онікс, яшму, малахіт і ін.

Цінність ювелірних каменів визначається їхніми властивостями: твердістю, спайністю, щільністю, кольором, прозорістю, блиском, хімічною стійкістю.

Багато властивостей ювелірних каменів обумовлені умовами утворення цих мінералів і їхньою внутрішньою будовою, тобто структурою. Існує два типи будови речовин: кристалічний й аморфний. Структура ювелірних каменів в основному кристалічна, тому по складу вони однорідні, але фізичні властивості їх нерівнозначні у всіх напрямках, тобто характеризуються анізотропією.

Перше місце в ряді дорогоцінних каменів по вартості займає алмаз. Він має виняткову твердість, високе світлозаломлення, сильну дисперсію і яскравий блиск. З усіх дорогоцінних каменів алмаз має найбільш простий хімічний склад і являє собою кристалічний вуглець. У ньому часто є домішки (головним чином окис заліза), що додають алмазу жовтуватий відтінок і знижують його цінність. Діаманти по вазі умовно поділяють на дрібні (до 0,29 карата) і великі (від 0,30 карата).

Дрібні діаманти в залежності від прозорості, кількості, характеру і місцезнаходження наявних у них дефектів поділяють на 8 груп (великі – на 11 груп). Дефектами в діамантах можуть бути крапки, смужки, тріщинки, пухирці, мікрошви, включення графіту.

Рубін і сапфір є різновидом корунду. Розмаїтість і краса фарбування корундів, їхня висока твердість (9 по шкалі Мооса) перетворюють мінерали цього виду в дорогоцінні камені, ідеальні у всіх відносинах.

Найбільш коштовними вважаються рубіни, пофарбовані окисом хрому в червоний колір. Особливо цінуються рубіни кольору «голубиної крові» (червоного кольору зі лілуватим відтінком).

Сапфірами називають різновиду корунду, частіше синього кольору. Зелені, рожеві, чорні й інші відтінки сапфірів називають фантазійними.

Смарагд – це різновид берилла зеленого кольору. Найбільшу цінність представляють смарагди густо-зеленого кольору, не утримуючих включень і тріщин. Смарагд на відміну від інших зелених каменів зберігає фарбування при штучному висвітленні.

Перли являють собою органічні відкладення різних молюсків у раковинах. Він характеризується невеликою твердістю (2,5-4 по шкалі Мооса), а отже, недовговічний і вимагає обережного поводження з ним. Він підданий впливу кислот і навіть природних виділень людської шкіри, тому не слід мити руки, не знявши попереднє кільце з перлиною, тому що перли можуть забруднитися і відновити його первісний вид майже неможливо. Разом з тим краса перлів незаперечна. Перли бувають округлими, овальними; рожевого, жовтого, сірого, червонуватого, фіолетового і чорного кольорів.

Аквамарин – це голубий берил різних відтінків, твердістю 7,5–8.

Александрит є найбільш коштовним різновидом хризоберилу, що ніколи не користувався величезною популярністю внаслідок одержуваного ефекту «котячого ока». Це рідкий блакитнувато-зелений камінь (при штучному висвітленні фіолетово-малинового кольору), твердістю 8,5.

Турмалін перевершує більшість ювелірних каменів по розмаїтості фарбувань. Найбільше застосування мають турмаліни рожево-червоний чи рожевий кольори. Кристали турмаліну рідко бувають однородно пофарбованими; звичайно окремі частини кристалів мають різне, часто контрастне фарбування. Твердість турмаліну – 7,0-7,5.

Гранат являє собою групу мінералів складного хімічного складу. У ювелірній справі широко використовують вогненно-червоні, малинові, сизо-червоні і смарагдово зелені різновиди гранатів. Особливо високо цінуються гранати, близькі по фарбуванню до яскраво-червоного рубіна. Твердість граната – 7,0-7,5.

Аметист є різновидом кварцу фіолетового кольору різних відтінків. Особливо цінуються аметисти густо-фіолетового кольору. Аметисти, за винятком  уральського, при штучному висвітленні здобувають сіруватий відтінок. Твердість аметиста – 7.

Обпа – це тендітний, що легко дряпається прозорий камінь аморфної структури, що складає з кренозема, твердістю 6-6,5. Виділяються кілька різновидів обпала: білий, чорний, вогненний.

Бірюза є непрозорим мінералом групи фосфатів небесно-голубого кольору. Твердість бірюзи – 6. Хімічно бірюза хитлива: вона легко усмоктує пари, поглинає вологу, тому перед миттям рук завжди варто знімати кільця з бірюзою, щоб уберегти її від забруднення і дії води.

Топаз – це фторсилікат алюмінію. Топази бувають безбарвними, жовтими різних відтінків, блакитними. Вони характеризуються високою твердістю – 8. Топази мають скляний блиск і часто винятково чисті, відмінно поліруються, здобуваючи сліпучий блиск. Для топазів характерна зроблена спайність, з цієї причини їх варто носити з особливою обережністю.

Янтар являє собою викопну смолу. Колір янтарю жовтий – від світлих до коричневих відтінків. Янтар набагато м'якше багатьох ювелірних каменів: його твердість усього близько 2,5.

Виробні камені підрозділяють на тверді (твердість 5,5-7) – родоніт, яшма, агат, лазурит, нефрит; середньої твердості (3,0-4,0) – малахіт, мармур; м'які – гіпс, селеніт.

Серед синтетичних аналогів дорогоцінних каменів особливе місце займає рубін. Це перший кристал, що почали штучно вирощувати в промислових масштабах понад 80 років тому. У ювелірних виробах використовують переважно синтетичні корунди червоного (рубіни) і синього (сапфіри) квітів, що, як природні, можуть бути зірчастими, з ефектом астеризму.

В даний час у ювелірній промисловості використовуються крім синтетичних корундів наступні види синтетичних каменів: смарагди, аметисти, опали, бірюза, фіанити. Перспективними також є отримані в 70-х рр. синтетичні камені: александрит, лазурит, турмалін, шляхетний жадеїт, малахіт і ін.

Ергономічні властивості – здатність товарів створювати відчуття зручності, комфортності, найбільш повного задоволення потреб згідно з антропометричними, психологічними і психофізіологічними характеристиками споживача.

Ергономіка – наука, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності з метою оптимізації засобів і процесів праці або експлуатації чи споживання. Спочатку ергономіка займалася лише комплексним вивченням і проектуванням трудової діяльності для оптимізації виробів, умов і процесів праці. На даному етапі сфера її застосування значно розширилася й охоплює також споживання (експлуатацію) товарів.

Ергономічні властивості задовольняють фізіологічні і (або) психологічні потреби відповідно до певних характеристик споживача. Різновидом ергономічних властивостей є антропометричні властивості.

Зручність ювелірних товарів полягає у тому щоб ними було зручно користуватися, особливо коли мова йдеться про ланцюжки, браслети, в них повинні бути зроблені такі замки,  які при надіванні, не створювали незручностей.  Комфортність – здатність товару забезпечувати необхідний мікроклімат для людини. Наприклад, комфортне самопочуття стопи у взутті, тіла людини в одязі, комфортне самопочуття в салоні автомобіля, у ліжку тощо.