Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Ефективність експортних операцій

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра сільського господарства та ЗЕД

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

«Ефективність експортних операцій »

Київ-2009

Зміст

ст

Вступ......................................................................................................................................................................................................... 3

Розділ1. Особливості здійснення комерційних операцій на

світовому ринку.......................................................................................................................................................................... 5

Поняття та види комерційних операцій…………….................................................. 5
Експортні операції…………………………………………………………………………………...… 7
Законодавчо нормативне забезпечення проведення експортних операцій з сільськогосподарською продукцією в Україні………………………… 10

Розділ2. Організація експортних операцій………………………………………………………… 14 2.1. Дослідження кон’юнктури зовнішнього ринку ячменю………………… 14 2.2. Структура і зміст контракту на експорт…………………………………………… 17

2.3. Базисна умова контракту…………………………………………………………………………… 22

2.4. Аналіз та розрахунок ціни на експорт ячменю……………………………..… 24

2.5. Умова платежу та розрахунку за умовою контракту…………………… 30

Розділ 3. Техніко-економічне обґрунтування експортної операції за рахунок економічної ефективності експорту ячменю…………………………………………………………. 34

3.1. Методика розрахунку показників ефективності експорту

ячменю…………………………………………………………………………………………………………………………………. 34

3.2. Квотування та ліцензування експорту ячменю…………………………………… 38

3.3. Документообіг експортною операцією…………………………………………………... 43

3.4. Митне оформлення експортної операції…………...…………………………………… 45

3.5. Розрахунок ефективності експортної операції…………………………………….. 48

Висновок…………………………………………………………………………………................................................................... 50

Список літературних джерел……………………………………………………………………………………. 52

Додатки.................................................................................................................................................................................................... 53

Вступ

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, - з іншого.

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її межами і грунтуються на законах зовнішньоекономічної Діяльності. Саме так це сформульовано в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність". З його прийняттям зовнішньоекономічна Діяльність в Україні вперше одержала правовий статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому пропонується визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її суб'єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. І навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх економік.
У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі. Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі.

Розділ 1. Особливості здійснення комерційних операцій на світому ринку

1.1.Поняття та види комерційних операцій

Економічні зв’язки з закордонними фірмами та організаціями реалізуються через проведення комерційних операцій, тобто визначення технічних прийомів по підготовці і проведенню торгової співпраці.

У відповідності з основними напрямками зовнішньоекономічної діяльності можна виділити операції з купівлі-продажу товарів, з техніко-економічної і науково-технічної співпраці.

Зовнішньоторговельні операції здійснюються на основі укладання угод. Міжнародна торгова угода є правовою формою, що опосередковує міжнародні комерційні операції.

Під міжнародною торговою угодою розуміють договір між двома або декількома сторонами (комерційними підприємствами, фірмами), які знаходяться в різних країнах, в яких встановлюються узгоджені умови поставки встановленої кількості товарних одиниць або надання певних послуг. Іншими словами, угода вважається міжнародною, якщо в юридичній адресі партнерів за угодою вказані різні країни.

Договір купілі-продажу не вважається міжнародним, якщо укладений між країнами різної державної (національної приналежності), комерційні підприємства (фірми), яких знаходяться на території однієї країни (наприклад, між філіями і дочірніми компаніями фірм різних країн, які знаходяться на території однієї країни).

В той же час договір визнається міжнародним, якщо він укладений між сторонами однієї державної (національної) приналежності, комерційні підприємства яких знаходяться на території різних країн.

Таке трактування договору міститься в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція 1980 р.) і в Гаазькій конвенції про право, яке використовується до договорів міжнародної купівлі-продажу (1985 р.).

Вся різноманітність угод в міжнародній торгівлі класифікується в залежності від предмету (об’єкту) угоди:

купівлі-продажу товарів;
купівлі-продажу послуг;
купівлі-продажу об’єктів інтелектуальної власності.

Класифікацію зовнішньоторговельних угод можна провести також в залежності від каналів збуту та характеру взаємовідносин між сторонами. В цьому випадку розрізняють угоди прямі, тобто між виробниками і споживачами товарів та послуг, та угоди не прямі, тобто з участю третьої особи - посередника.

Основними видами операцій в торгівлі товарами є експортні та імпортні операції. При цьому експортні операції - це діяльність, пов’язана з продажем та вивезенням за кордон товарів для передачі у власність іноземному контрагенту; імпортні - діяльність з купівлі і ввезення іноземних товарів для подальшої реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

Різновидами експортно-імпортних операцій є реекспортні і реімпортні операції. До реекспортних операцій відносяться операції, що передбачають вивезення за кордон раніше купленого на іншому ринку товару, і не переробленого в реекспортуючій країні.

Реекспорті операції можуть виникати в комерційній практиці в різних ситуаціях, але частіше всього реекспорт виникає в двох випадках:

а) як складова частина більш складної операції;

б) з метою отримання прибутку на різниці в цінах.

В першому випадку реекспортні операції можуть використовуватись при здійсненні крупних проектів, наприклад при будівництві об’єктів з допомогою іноземних фірм. Практика показує, що іноземні постачальники часто здійснюють закупку окремих видів матеріалів та обладнання в третіх країнах. При цьому товари відправляються в країну, яка реалізовує проект, без ввезення в країну реекспорту.

В другому випадку ці операції можуть бути названі торговим реекспортом. Торгові фірми багатьох країн часто надають перевагу перепродажу товарів, використовуючи різницю в цінах на один і той самий товар на різних ринках, з метою отримання прибутку. В цьому випадку реекспорт здійснюється ними без завезення товару в свою країну. Такі операції по суті не відносяться до експорту або імпорту даної країни, хоча й враховуються митною статистикою.

При здійсненні реекспортних операцій товар, як правило, не підлягає переробці. Проте, можуть бути проведені незначні операції, які не змінюють назви товару: зміна упаковки, нанесення спеціального маркування, тобто операції, які готують товар до реекспорту у відповідності з вимогами країн споживачів.

Якщо вартість додаткових операцій по переробці товару перевищила половину (50%) його експортної ціни, згідно торговельної практики товар змінює назву і більше не вважається реекспортним, а операції з його продажу перетворюються в екпортні.

Реімпортні операції пов’язані з ввезенням з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, які не підлягали там переробці. Ними можуть бути товари, не продані на аукціоні, повернені з консигнаційного складу, забраковані покупцем та ін.

1.2.Експортні операції

Експорт товарів – це продаж та вивезення товарів за кордон з метою їх реалізації на зовнішніх ринках через передання у власність контрагенту в іншій країні.

Обсяги експорту визначають обсяги імпорту. За відсутності інших форм співробітництва у довгостроковій перспективі, обсяги імпорту мають дорівнювати величині експорту. Точніше, можливі коливання двох показників, які за результатами отриманого року можуть впливати на збільшення або зменшення зовнішньої заборгованості країни, або, навпаки, її кредитних активів. Потужна експортна база визначає й умови валютно-фінансового співробітництва, стабільності монетарного сектору країни.

Але й сам експорт є об’єктом впливу з боку інших форм міжнародного співробітництва. На експорт впливає факторний розподіл, міжнародний фінансовий клімат.

Умови та результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгівлі та інших форм співробітництва за її участі.

Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець – пустить в переробку, реалізує на внутрішньому чи ринку перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

В умовах зовнішньоекономічної діяльності існують наступні види експортних операцій:

експорт товару за наявні грошові кошти;
експорт товару в межах державного або комерційного кредиту, або за рахунок відстрочки платежу;
експорт товару на умовах консигнаційної угоди;
експорт товару на умовах бартерної угоди;
експорт товару в рахунок надання допомоги.

Крім товарів можливий ще експорт робіт (наприклад, будівництво об'єктів за кордоном) та експорт послуг (технічні послуги, навчання фахівців і т.п.).

При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ, який не входить до складу внутрішнього збутового апарату. Він, як правило, складається з таких підрозділів:

функціональні сектори (торгово-договірний, валютний, калькуляції, транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, інформують начальство про умови здійснення зовнішньоторгових операцій, надають кваліфіковані консультації;
територіальні сектори приділяють увагу всім питанням торгівлі з певною групою країн незалежно від номенклатури товару;
галузеві сектори займаються питаннями торгівлі лише якимось окремим товаром чи дуже близькою за характером групою товарів.

Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи по закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом. Вони керують всіма збутовими та виробничими фірмами за кордоном.

Для реалізації продукції всіх своїх підприємств великі фірми іноді створюють центральну контору у вигляді юридично самостійного акціонерного товариства чи дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна фірма повністю відділяється від виробничої. Створення таких контор зі збуту продукції вигідно великим підприємствам. Формально товариство-мати не відповідає за діяльність цих контор, що дозволяє проводити будь-які операції.

Дрібні та середні фірми іноді організовують спільні збутові компанії у формі експортних асоціацій. Поширеною формою експортних асоціацій є збиральні заводи. Фірми, що створюють збиральні заводи, володіють рядом переваг: скорочуються транспортні витрати, бо збут готової продукції наближається до споживача, вартість перевезень зменшується на 20-60%; скорочуються витрати на оплату мита (з напівфабрикатів вони стягуються у менших розмірах); знижуються витрати на тару й упаковку; зменшуються витрати на заробітну плату.

У країнах, що розвиваються, монополістичні об'єднання створюють змішані збутові компанії. У результаті менший ризик втрати власності, зменшуються податки, використовується місцева збутова мережа.

Великі фірми створюють власний зовнішньоторговий апарат за кордоном. До його завдань належить вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів. За кордоном експортер може організувати оптові фірми зі збуту продукції. Вони приймають від імпортерів замовлення, направляють їх своїм фірмам, слідкують за ходом виконання замовлень, беруть участь у здаванні продукції замовникам, ведуть з ними фінансові розрахунки, організовують рекламу. Деякі фірми мають склади готової продукції. Тоді їх функції розширюються, вони демонструють товари і реалізовують їх за кордоном.

За кордоном створюються і фірми, що займаються не тільки оптовою, але й роздрібною торгівлею. Організація роздрібної торгівлі за кордоном характерна для фірм, що випускають автомобілі, телевізори, парфумерію та інші товари. Оптові фірми виконують свої функції через комівояжерів, які виступають безпосередніми представниками промислових фірм. Вони приймають замовлення, знайомлять покупців із товарами, інформують фірму про смаки покупців, іноді є інкасаторами сум, що отримані від покупців.

1.3.Законодавчо - нормативне забезпечення проведення експортних операцій з сільськогосподарською продукцією в Україні

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", який дає визначення основним термінам, застосовуваним у практиці зовнішньоекономічної діяльністі; закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльністі; визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльністі, їх права та обов'язки; дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльністі; законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльністі; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльністі; зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльністі при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності України, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Необхідною умовою перетинання митного кордону України при експорті продукції є виконання митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Законами України “Про митну справу в Україні” і “Про Єдиний митний тариф”, а також Митним Кодексом України.
Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України. Він встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території.

Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

При укладенні договорів при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати затверджені Міністерством Зовнішньоекономічних Зв'язків “Положення про форму зовнішньоекономічного контракту”, яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу.

Оподаткування прибутку від експортних операцій здійснюється на підставі Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким при вивезенні товару з митної території України ставка податоку на додану вартість дорівнює нулю ; а також Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на прибуток підприємств і організацій”, згідно з яким об'єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства; визначення прибутку від реалізації продукції проводиться шляхом вирахування з одержаної виручки (без податку на добавлену вартість, акцизного збору) затрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Порядок квотування і ліцензування експорту визначає Декрет Кабінету Міністрів України “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)”, згідно з яким рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму; а також щорічні Постанови “Про перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню”. В основу законодавчої бази страхування експортних операцій покладено Декрет Кабінету Міністрів України “ Про страхування” З ціллю запобігання демпінгу використовується Указ Президента України "Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок".

Розділ2. Організація експортних операцій

2.1. Дослідження кон’юктури зовнішнього ринку ячменю

Ситуація на українському ринку фуражного ячменя кардинально не змінилась, однак зростання внутрішніх цін дещо призупинилось.

Станом на кінець аналізованого періоду ціни пропозиції на фуражний ячмінь переважно не змінились і залишались на рівні 630-650 за тонну (на умовах EXW елеватор).

Середні ціни попиту на фуражний ячмінь з боку експортерів деякою мірою понизились і становлять приблизно 600-610 гривень за тонну. Ціни, за якими існує попит на зерно даної сільгоспкультури з боку внутрішніх переробників, знаходяться на значно нижчому рівні і становлять 430-450 гривень за тонну.

Експортні ціни на український ячмінь незначною мірою понизились і становлять зараз 130-132 доларів США за тонну (FOB українські порти).

Існує думка, що в умовах зниження експортного надлишку та стабільно високого експортного попиту на український фуражний ячмінь на світовому зерновому ринку, ціни на фуражний ячмінь на внутрішньому ринку зерна в Україні мають зростати.

Однак, на даний час компаніям, що займаються експортом українського зерна, вже порівняно важче сформувати дійсно великі експортні партії, що стримує бажання експортерів підписувати нові великі експортні контракти. Окрім цього, більшість контрактів, які були укладені раніше, вже виконані і не надають додаткової підтримки поточним цінам.

Таким чином, ціни на фуражний ячмінь на внутрішньому зерновому ринку України в найближчий перспективі, скоріш за все, стабілізуються на поточному рівні або, з часом, навіть трошки знизяться.

З іншого боку в період виконання чергового великого експортного контракту або низки крупних контрактів на ринку може спостерігатися деяке підвищення закупівельних цін, однак вплив такого фактору на загальну цінову динаміку буде недовготривалим.

Окрім цього, одним з важливих факторів, що впливає на ціноутворення на українському ринку фуражного ячменю на даний час виступає ситуація на світовому ринку зерна даної культури.

За умови активного стимулювання експорту ячменя із ЕС або великих темпів реалізації європейського інтервенційного ячменя, експортні ціни на український ячмінь можуть дещо понизитися, що відповідно зменшить зацікавленість експортерів в поставках ячменя і призведе по певного пониження закупівельних цін на ячмінь на українському внутрішньому зерновому ринку.

Таблиця 2.1.

«Виробництво ячменю на світовому ринку у 2008 році»

№	Країна	Виробництво (1000 MT)
1	Європейський Союз	65465.00
2	Россія	23100.00
3	Україна	12600.00
4	Канада	11780.00
5	Австралія	7000.00
6	Греція	5600.00
7	США	5214.00
8	Китай	3300.00
9	Білорусія	2000.00
10	Іран	2000.00
11	Казахстан	1800.00
12	Аргентина	1600.00
13	Ефіопія	1484.00
14	Марокко	1272.00
15	Індія	1230.00
16	Мексика	900.00
17	Алжир	700.00
18	Норвегія	567.00
19	Азербайджан	500.00
20	Ірак	431.00

Отже лідерами у виробництві ячменю є Європейський Союз та Росія. Третє місце належить Україні, яка випереджає такі розвинуті країни, як Канада та майже в двічі Сполучені Штати Америки.

Найменшим виробництво ячменю є в мало розвинутих країнах – Азербайджан та Ірак.

Таблиця 2.2

«Виробничі ціни на фуражний ячмінь USD/тонна»

Країна	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.
Албанія	352.86	401.83	400.52	306.03
Аргентіна	110.32	154.18	207.37	223.00
Канада	92.79	95.48	106.53	131.39
Китай	129.19	114.60	114.29	152.31
Японія	1299.37	1355.62	1290.54	1209.27
Корея	660.66	688.12	768.85	815.33
Мальта	644.14	594.66	590.19	562.87
Нідерланди	102.71	111.15	110.13	113.01
Норвегія	260.44	259.42	268.32	273.29
Іспанія	137.69	156.66	165.89	157.84

Щодо споживання ячменю, можна зазначити, що наприкінці 2007 року сума світового імпорту склала 24120396 тони. Найбільшими імпортерами є Африка (1399861 т.), Азія (14050093 т.) та Європа (7785415 т.). Обсяги світового імпорту склали 3952169 тисяч доларів США на кінець 2007 року. Світовий експорт становив 23985449 тон. Лідерами - експортерами стали такі країни як Європа, Північна Америка та Океанія ( відповідно 16085444, 1892730 та 4800228 тони).

2.2 Структура і зміст контракту на експорт

Зовнішньоторгові контракти за змістом індивідуальні, але за структурою схожі. Кожен контракт має індивідуальний номер, текст контракту починається з преамбули, після чого розміщені такі статті:

Ефективність експортних операцій 📙 Курсовая → 🆔 78053