Ефективність організації праці робітників меблевого комбінату

Ефективність організації праці  робітників меблевого комбінату

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………

1. Теоретико-методологічні  засади організації праці……………………………………………………………………………...

1.1. Зміст напрямків організації  праці………………………………

1.2. Методологія аналізу процесу організації праці……………….

2. Оцінка ефективності  організації праці на підприємстві………………………………………………………………….

2.1.Аналіз трудового процесу  та організаційної структури  підприємства………………………………………………………………………

2.2 Аналіз витрат робочого часу……………………………………

2.3. Аналіз умов праці на робочих  місцях…………………………

3. Оптимізація процесу  організації праці на підприємстві……………................................................................................

3.1. Розроблення проекту підвищення  якості організації праці………………………………………………………………………………..

3.2. Планування затрат на впровадження  заходів та розрахунок…………………………………………………………………………

3.3. Ефективність нововведень………………………………………

Висновки………………………………………………………………….

Список використаної літератури………………………………

Додатки……………………………………………….…………………...

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження. Період входження економіки України в новий етап свого розвитку характеризується розширенням спектра ринкових перетворень, пошуком нових ефективних шляхів досягнення конкурентоспроможності національної економіки, підвищенням ролі держави в глобальних процесах сучасності. За цих умов важливого значення набуває проблема підвищення ефективності праці на підприємствах, особливо в тих галузях (у т.ч. і у меблевій промисловості), які мають трудомісткий характер виробництва.

Здійснення діяльності підприємством, виробництво продукції, яка була б конкурентоспроможною на ринку, залежить не тільки від технічного оснащення підприємства, наявності сучасних технологій, чітко поставленої системи контролю якості продукції, маркетингових досліджень ринкового середовища та послідовного впровадження концепції просування товарів на ринок, а й від кваліфікації співробітників підприємства, ефективної організації праці.

Організація праці на виробництві набуває дедалі більшого значення як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства, досягнення успіху в реалізації його стратегії розвитку.

У науковій літературі вже  накопичено досвід дослідження проблем  економічного характеру, у т.ч. ефективного використання персоналу, які розглядаються у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Н.В. Акімової, В.В. Адамчука, Д.П. Богині, І.К. Бондар, П.Ю. Буряка, Л.Я. Добичиної, О.В. Дячун, Т.П. Завгородньої, Г.Т. Завіновської, Н.О. Князевої, Л.В. Кузнецової, Т.А. Кузовкової, Е.М. Лібанової, М.Б. Махсми, В.М. Орлова, О.І. Очакової, С.М. Скляренка, О.С. Срапіонова, Є.М. Стрельчука. Але виконані дослідження ще не дають відповіді на цілу низку теоретичних і практичних питань, які назріли.

Кардинальні зміни в економіці України в останні роки вимагають всебічного аналізу господарського механізму управління, зокрема трудовими ресурсами. Це пов’язано також із зростанням їх ролі в умовах становлення ринкових відносин. Сьогодні потрібні нові методи і форми регулювання трудового потенціалу, адекватні сучасному етапу економічного розвитку і використання робочої сили, складними процесам формування дійового механізму стимулювання підвищення продуктивності праці та економії робочої сили на основі прогнозної інформації.

Цим обумовлено актуальність обраної теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою курсового дослідження ефективності організації праці робітників меблевого комбінату.

Для досягнення мети роботи автор поставив перед собою наступні завдання:

- проаналізувати зміст напрямків організації праці;

- дослідити методологію аналізу процесу організації праці;

- розглянути показники та критерії ефективності організації праці;

- здійснити аналіз трудового процесу та організаційної структури підприємства;

- здійснити аналіз витрат робочого часу;

- проаналізувати умови праці на робочих місцях;

- розробити проект підвищення якості організації праці;

- спланувати  затрати на впровадження заходів та розрахунок;

- проаналізувати ефективність нововведень.

Об’єкт дослідження - управління трудовими ресурсами підприємства, шляхи удосконалення та використання.

Предметом дослідження виступає підвищення ефективності організації праці на меблевому підприємстві.

Методи дослідження. У курсовій роботі використані методи та прийоми наукового дослідження, а також сучасні теорії ринкової економіки. Зокрема, використовувались методи аналізу і синтезу, порівняння, економічного аналізу. Для виокремлення результатів дослідження використовувався метод узагальнення.

Інформаційною базою роботи були дані завдання для курсової роботи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методів підвищення ефективності організації праці працівників меблевого комбінату.

Структура роботи – вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури, додати.

1. Теоретико-методологічні  засади організації праці

1.1. Зміст напрямків організації праці

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки  на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації  праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в  тейлоризмі (понад 100 років тому), і  подальший її розвиток полягав у  переході до концепцій “збагачення праці”, “автономних груп”, “гуманізації праці”, які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій “демократії в промисловості”, “соціальної інтеграції” та ін.

Розрізняють поняття "суспільна організація праці" та "організація праці". Суспільна організація праці має такі основні елементи: відтворення робочої сили, форми та методи залучення людей до праці, розподіл суспільного продукту та кооперація праці в масштабах держави (регіону, області).

Основними напрямами  організації праці на рівні підприємства є: удосконалення розподілу і  кооперації праці в колективі; удосконалення  організації та обслуговування робочих  місць; вивчення і впровадження передових  прийомів і методів праці; удосконалення підбору, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; удосконалення нормування і стимулювання праці; поліпшення умов праці та ділової робочої атмосфери у колективі; раціоналізація режиму праці та відпочинку; виховання сумлінного ставлення до праці. Таким чином, організація праці на рівні підприємства — це є приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності.

Суть кожного з вказаних напрямів можна коротко сформулювати так:

• удосконалення розподілу  і кооперації праці: поліпшення технологічного, функціонального і кваліфікаційного розподілу праці; впровадження багатоверстатного (багатоагрегатного) обслуговування, суміщення професій та функцій; впровадження прогресивних форм і видів бригадної організації праці, тобто удосконалення кооперації праці;

• удосконалення організації  та обслуговування робочих місць: правильне  планування робочих місць відповідно до логічного процесу; організаційно-технічна оснащеність робочих місць та розширення типізації у їх плануванні; впровадження планово-попереджувальних систем обслуговування робочих місць, забезпечення ефективного використання робочого часу основних і допоміжних робітників;

• вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці: раціоналізація трудових прийомів, дій та рухів; впровадження прогресивних методів організації праці в межах зміни; навчання працівників ефективним прийомам і методам роботи з метою економії робочого часу і зростання продуктивності праці;

• удосконалення підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів: розробка планів підготовки і  перепідготовки кадрів відповідно до потреб виробництва; організація менеджерами  персоналу системи професійної орієнтації та професійного підбору кадрів; впровадження дійових форм і методів підвищення кваліфікації кадрів; створення умов для забезпечення стабільності кадрів на підприємстві; дотримання типових програм та термінів навчання щодо професій і рівнів кваліфікації;

• удосконалення нормування праці: розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм часу; їх перегляд за виробничою необхідністю; удосконалення  організації нормувальної роботи та поліпшення стану нормування праці  робітників;

• поліпшення умов праці: нормалізація санітарно-гігієнічних  умов праці; дотримання вимог охорони  праці та упорядкування побутової  сфери виробництва; передбачення в  колективних договорах процесу  механізації важких і шкідливих  робіт; усунення емоційно негативних чинників праці;

• раціоналізація режиму праці та відпочинку (внутрішньозмін-ного, тижневого, місячного і річного): впровадження раціональної змінності  по підприємству та його підрозділах, окремих категоріях працюючих; розробка плану пропозицій щодо ефективного використання позаробочого часу;

• виховання сумлінного ставлення до праці: формування культури виробництва; заохочення працівників  до раціоналізації та винахідництва; підвищення відповідальності за результати праці  та виконання режиму робочого часу.

Окрім суспільної організації  праці та організації праці на рівні підприємства часто зустрічається  поняття "наукова організація  праці" (НОП) — тобто така організація  праці, що базується на досягненнях  науки і передовому виробничому  досвіді. НОП передбачає раціональне розташування працівників; впровадження колективних форм організації праці; атестацію робочих місць та їх обслуговування; поліпшення підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; вивчення, впровадження та поширення передових прийомів та методів праці; вдосконалення матеріального та морального стимулювання праці. НОП застосовується як засіб підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва з метою підвищення рівня життя народу. Але крім економічних завдань НОП вирішує і соціальні завдання: скорочення питомої ваги ручної, важкої та шкідливої для здоров'я людини праці; підвищення привабливості та творчого характеру праці. Для оцінки рівня організації праці на підприємстві застосовується індексний метод, суть якого полягає в розрахунку системи оціночних коефіцієнтів щодо всіх напрямів організації праці. Абсолютні значення узагальнюючого показника порівнюються з нормативним (плановим). Максимальне значення коефіцієнта, що наближується до одиниці, вказує на відносно високий рівень організації праці на підприємстві, а мінімальне — на несприятливі чинники, що негативно впливають на рівень організації праці.

Нормативне (планове) значення будь-якого коефіцієнта (як складового, так і кінцевого (узагальненого), якщо воно не обумовлене державними або галузевими нормативними актами, визначається як найкраще при співвідношенні з досягнутим на споріднених підприємствах галузі, коли є такі дані, або як середньоарифметичне подібних показників на даному підприємстві за кілька років [29].

Відзначимо, що наукова організація праці має чітко визначене коло задач. Однак її не можна розглядати ізольоване від організації виробництва в цілому. Між НОП (науковою організацією праці) і удосконалюванням інших елементів організації виробництва існує взаємодія. Особливо це виявляється при організації робочих місць. Організація праці зв'язана з такими елементами виробництва, як техніка і технологія. При впровадженні НОП виникає необхідність у відповідних технічних рішеннях, зміні технологічного процесу, устаткування й ін. На організацію праці впливають тип і характер виробництва. Найважливішими складовими наукової організації праці є поділ і кооперація праці. Поділ праці - значення діяльності людей у процесі спільної праці. Поділ праці на підприємстві означає відокремлення окремих часткових трудових процесів з метою скорочення виробничого циклу за рахунок одночасного виконання їхніх робіт і підвищення продуктивності праці. Останнє досягається за рахунок придбання виробничих асів робітниками завдяки спеціалізації робіт. Слід зазначити, що організатори виробництва на підприємствах країн з розвитий ринковою економікою приділяють велику увагу скороченню часу виробничого циклу. Це обумовлено тим, що скорочення тривалості виробничого циклу є центральною задачею організації і керування виробництвом, одним з показників ефективності управлінської праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях  виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня  науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів Особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, умовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

1.2. Методологія  аналізу процесу організації  праці

Організація праці на підприємствах грає важливу роль в рішенні економічних і соціальних завдань як засіб ефективного  використання трудового потенціалу, підвищення діяльності господарського механізму, доведення його принципів до первинних ланок виробництва, кожного робочого місця, забезпечення відповідності розмірів заробітної плати трудовому внеску працівників. Тому структура організації праці і система її управління на підприємстві повинна бути високоефективною, що дозволить забезпечити мобілізацію резервів зростання продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва. [№22]

Під управлінням організації  праці на підприємстві розуміється  сукупність організаційно-технічних, економічних і соціальних заходів з праці, здійснюваних з метою випуску продукції з найменшими витратами праці на основі використання всіх резервів зростання продуктивності праці:

1. На рівні дирекції  об'єднання чи підприємства - розробка  методології організації нормативно-дослідницької роботи, розробка заходів по удосконаленню організації праці; планування, обліку і аналізу організації праці.

2. На рівні цеху, дільниці  і виробничої бригади - впровадження, освоєння, аналіз, перегляд норм  витрат праці, облік їх виконання, облік і аналіз використання робочого часу.

Зміст роботи по організації  праці на підприємствах визначається їх виробничою структурою, характером, типом і обсягом виробництва. [№22]

Провідною фігурою серед  робітників, що займаються управлінням, організацєю і нормуванням праці, є інженер-організатор праці, закріплений за конкретною виробничою дільницею. Він виконує комплекс робіт по здійсненню НОП, перегляду норм, впровадженню і освоєнню нових норм, разом з лінійним персоналом розв'язує питання, що виникають по найбільш ефективному використанню робочого часу, визначає витрати праці на всі додаткові роботи і відхилення від затверджених організаційно-технічних умов. Один інженер-організатор виділяється на 150-400 працівників залежно від типу і складності виробництва, кількості технологічних процесів і норм.

Склад роботи і структура  органів по організації праці. Склад  робіт по організації праці включає:

- удосконалення індивідуальних і колективних трудових процесів;

- розробку і впровадження передових раціональних форм організації праці, колективних форм організації праці, колективного і орендного підряду;

- проведення атестації і раціоналізації робочих місць;

- розробку і впровадження форм і систем заробітної плати і матеріального стимулювання, сприятливих подальшому зростанню продуктивності праці і підвищенню ефективності виробництва;

- розробку програм НОП в бригадах, на дільницях, в цехах, на підприємстві;

- удосконалення структури і якості робочих кадрів;

- утворення організаційних умов для високопродуктивної роботе кожного виконавця.

Для здійснення такої  роботи на підприємстві створена спеціальна служба - відділ організації праці  і заробітної плати (ВОПіЗ).

Основним завданням  ВОПіЗ на підприємствах є утворення  таких умов для колективів і окремих виконавців, що забезпечували би найвищий кінцевий результат в ефективному використанні виробничого потенціалу. Структура ВОПіЗ і міра централізації управління організацією і нормуванням праці залежать від обсягу, типу і технології виробництва, характеру і складу робіт і витрат праці. На середніх та великих підприємствах в склад ВОПіЗ включають декілька бюро: тарифно-економічне, технічного нормування, передових засобів праці, нормативно-дослідницьке (лабораторія). В великих цехах створюються бюро організації праці і заробітної плати. [№17, с. 113]

На великих підприємствах  поряд із ВОПіЗ створюють також  відділ НОП чи відділ організації  праці, виробництва і управління. Для розробки науково обґрунтованих  нормативів і рекомендацій по удосконаленню  організації праці створюються лабораторії з наукової організації праці і управління. [№17, с. 120]

Планування робіт по удосконаленню організації праці. Ефективність праці на підприємстві багато залежить від якості планів, що розробляються, і організації  їх виконання. Для оцінки рівня організації праці на підприємстві треба планувати і аналізувати наступні показники:

- питома вага чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевим, галузевим та іншим прогресивним нормативам;

- охоплення технологічних і трудових процесів нормами витрат праці;

- величина зниження витрат праці на виробництво (в відсотках до всього обсягу витрат праці) за рахунок поліпшення нормування, підвищення якості норм;

- коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності дільниці, цеху, підприємства;

- міра освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;

- частка приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.

Організація праці на виробництві залежно від специфіки  виробничого процесу може бути індивідуальною і колективною (бригадною).

Виробнича бригада —  це є первинний осередок трудового  колективу підприємства, що об'єднує  робітників, які виконують спільне виробниче завдання і несуть колективну відповідальність за підсумки роботи. Основною передумовою такого об'єднання служать організаційно-технічні умови виробництва.

Для забезпечення систематичного удосконалення організації праці  на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і планувати наступні напрямки[№15, с. 56]:

- нормативно-дослідницьку роботу по розробці нормативів праці;

- зниження трудомісткості продукції і робіт по обслуговуванню виробництва;

- аналіз діючих норм витрат праці і їх перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж та ін.);

- вивчення і розповсюдження найбільш раціональних форм і методів роботи;

- підготовку і підвищення кваліфікації фахівців з організації і нормуванню праці.

2. Оцінка ефективності  організації праці на підприємстві.

2.1.Аналіз трудового  процесу та організаційної структури  підприємства

Метою курсової роботи є  дослідження ефективності праці  робітників меблевого комбінату. Та перш досліджувати основне питання, коротко розглянемо особливості діяльності меблевого підприємства, специфіку його роботи.

На початковому етапі  розвитку суспільство використовувало  деревину для виготовлення найпростіших предметів побуту, мистецтва. Подальший  розвиток суспільства зумовили виникнення ремесл, більш широке використання деревини для будівництва споруд, мостів, суден, вагонів тощо. Зростали потреби в розширенні виробництва продукції різного призначення і вимоги до рівня їх якості.

Деревина за своїми фізико-механічними  властивостями і, зокрема за питомою міцністю перевищує показники міцності окремих металів і сплавів. Тому її використання в техніці і побуті постійно зростає.

Деревина порівняно  з іншими матеріалами має переваги. Вона природно поновлюється. І за раціонального  використання та поновлення її запаси можуть бути невичерпними.

Лісопереробна промисловість  набула прогресивних форм індустріального  виробництва. З лісу виготовляють пилопродукцію, яку використовують в натуральному вигляді (дошки,бруси, бруски), для отримання  напівфабрикатів (фанери, фанерних і столярних плит, деревинних пластиків) і готових виробів (вікна, двері, паркет, меблі, музичні інструменти). Деревину також використовують в подрібненому вигляді для виготовлення паперу, волокнистих та стружкових плит, декоративних паперово-шаруватих пластиків, синтетичного шпону та іншого. У процесі хімічної і мікробіологічної переробки деревини отримують штучні тканини, спирти, лікарські препарати, глюкозу, дубильні речовини, гліцерин тощо. Таким чином з розвитком технічного прогресу зросло комплексне використання деревини як сировинного та конструкційного матеріалу.

Науково-технічний прогрес  в галузі зумовив створення високопродуктивного  обладнання, напівавтоматичних і  автоматичних ліній, які застосовуються на різних стадіях технологічного процесу виробництва і забезпечують виготовлення продукції на рівні сучасних вимог. Створені маловідходні та безвідходні технології, забезпечуючи економію матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.

Столярно-меблеві виробництва  за класифікацією належать до другої групи виробництв. Вони використовують напівфабрикати у вигляді дошок, брусків, брусів, фанери, фанерних плит, натурального та синтетичного шпону, плівок на основі полімерних матеріалів, столярних плит, деревиностружкових та деревиноволокнистих плит, покривних, настилових і личкувальних матеріалів для м'яких меблів, фурнітуру, метизи, лакофарбові матеріали.

В загальному столярно-меблеві  виробництва характеризуються такими видами обробки деревини і деревних матеріалів, як сушіння, пиляння, фрезерування, склеювання й личкування, свердління, шліфування, опорядження та інше.

Досліджуване підприємство, меблевий комбінат (назвемо його для  зручності ТОВ «Квартет») займається виробництвом меблів.

Товариство з обмеженою  відповідальністю "Квартет" було утворено і зареєстровано у Коломийському міському виконавчому комітеті 2 лютого 2000р. 
Воно засновано на базі цехів бувшого Коломийського лісокомбінату які спеціалізувались по випуску дитячих та побутових меблів

ТзОВ "Квартет" у  даний час спеціалізується по виготовленні меблів з ДСП та масивної деревини: набір кухонний, куток кухонний, стіл кухонний, табурети, стіл журнальний та комп'ютерний, тумби під телерадіоапаратуру, прихожі, дитячі ліжка.

На майбутнє підприємство планує розпочати виготовлення м'яких меблів.

Метою діяльності фірми  є виконання виробничої та комерційної  діяльності по випуску та реалізації виробів з деревини для отримання  прибутку та задоволення суспільних потреб.

На території ТОВ "Квартет" розміщені: машинний цех, заготівельний цех, опоряджувальне та складське відділення. Також на території фірми знаходиться адміністративний корпус в якому проходить управління фірмою.

Виробнича спрямованість  підприємства, велика кількість виробничих процесів (збірка меблів, виробництво  фурнітури, повний виробничий цикл виробництва підприємства) зумовлює велику кількість персоналу.

Розглянемо організаційну  структуру підприємства на основі первинних  даних про кількість персоналу  підприємства.

Таблиця 2.1

Організаційна структура  меблевого комбінату