Економічний аналіз

Дніпропетровський університет  економіки та права

Кафедра обліку і аудиту

Представлено на кафедру_________________

(дата, підпис секретаря)

Рецензування: __________________________

_______________________________________

_______________________________________

(кількість балів, "до захисту" ("на доопрацювання"), дата,

підпис керівника курсової роботи)

Захист: ________________________________

(кількість  балів, дата, підпис викладача)

Підсумкова оцінка ______________________

_______________________________________

(кількість  балів, оцінка за 4-х бальною  системою, дата,

підпис  викладача)

Курсова робота

з дисципліни "Економічний аналіз ІІ"

на тему ______________________________________________

______________________________________________

Студента (ки) ___________________________

((ПІБ студента)

Групи _________________________________

Керівник курсової роботи ________________

_______________________________________

(ПІБ, науковий  ступінь, вчене звання)

Дніпропетровськ

20__

Зміст

ВСТУП

Характерною особливістю  сучасного розвитку економіки України  є глобальні економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку і аудиту, одним із центральних елементів яких є облік та аудит доходів, витрат і фінансових результатів. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язних облікових питань. Зокрема це є теоретичні та методологічні аспекти обліку та аудиту доходів, витрат і фінансових результатів.

Реалізація фінансової стратегії підприємства значною  мірою залежить від рівня управління його доходами та витратами, метою якого є отримання прибутку. Доходи і витрати можуть розглядатися як відносно самостійні об’єкти управління, аналіз складу та динаміки яких дозволяє оцінити відповідність змін, що відбулися у звітному періоді, стратегічним намірам підприємства. Загальний аналіз прибутку передбачає попередній розподіл доходів за джерелами їх утворення, а витрат – за напрямами витрачання коштів відповідно до змісту операційної, інвестиційної або фінансової діяльності, наслідком якої є утворення тієї чи іншої складової прибутку.

Якщо представити схему роботи кожної організації у вигляді  сукупності інформаційних потоків, що проходять через його відділи, то всі вони перетинаються саме в  бухгалтерії. Саме тут акумулюються всі відомості про фінансово-господарську діяльність підприємства.

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1. Особливості діяльності  «Метал України»

Товариство з обмеженою  відповідальністю Торговий будинок  “Метал України” ( надалі ТОВ “Метал України” ) організоване в листопаді 2003 року. Юридична адреса підприємства: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Данили Нечая, будинок 25, квартира 22.

Чисельні послуги надаються  підприємствами з оптової торгівлі будівельними матеріалами. Це продаж цементу, шиферу, металу, руберойду, ДСП, ДВП, бітум, пінопласт. А також надає послуги доставки цих матеріалів в межах України вантажними автомобілями.

Доцільність надання  певних послуг визначається обсягами продажу окремих видів матеріальних ресурсів, особливостями використання їх організованими замовниками.

В умовах становлення  нових економічних відносин, коли ринкова економіка починає лишень встановлюватися в Україні проходять стрімкими темпами процеси роздержавлення та приватизації, адже наявність приватного сектора і являється одним з головних рушіїв розвитку держави, а це, в свою чергу, призводить до зміни структури ринку та галузей народного господарства, – одні види діяльності розвиваються, а інші занепадають, в залежності від потреби ринку.

Вихідними даними під  час визначення потреб у послугах виробничо-технологічного характеру є: перелік узагальнених товарних груп та кількість контрагентів (постачальників та замовників), яких обслуговує оптове підприємство, тобто купує та доставляє необхідний товар; замовлення клієнтів на необхідний обсяг та вид послуг з продукції у специфікованому вигляді на кожен місяць, квартал. Загальну потребу контрагентів у виробничо-технологічних послугах визначають за кожною товарною групою. Необхідною умовою розрахунків з визначення видів та обсягів послуг є вирізнення однорідних груп контрагентів з урахуванням характеру їхньої діяльності та обсягів використання окремих груп товарів, що потребують попередньої підготовки до виробничого споживання на підприємствах оптової торгівлі.

Усі контрагенти діяльності оптового підприємства розподіляються на окремі групи за галузевою ознакою: промислові підприємства, будівельні організації; науково-дослідницькі та проектні фірми, непромислові організації. Усередині груп здійснюють сегментування контрагентів за структурою використання матеріальних ресурсів. При цьому слід користуватися Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), що містить класифікацію підприємств та організацій за галузями та видами. Розрахована собівартість становить основну частину ціни. Іншу частину становлять доходи підприємства оптової торгівлі й обов’язкові податкові виплати. Конкретна ціна кожного виду послуг визначається з урахуванням кон’юнктури ринку, конкурентної ситуації та завдань, які ставить перед собою оптовик. Продажна ціна послуги узгоджується з основними постійними замовниками.

Дохід (виручка) від реалізації виробничо-технологічних послуг формується за рахунок плати замовників за надані послуги згідно із узгодженими цінами.

Ритмічне, рівномірне завезення товарів замовникам має вирішальне значення для успішної діяльності оптового підприємства. Для якісного безперервного обслуговування клієнтів оптові підприємства розробляють системи доставки вантажів, формують маршрути руху транспорту, визначають територіальну зону обслуговування.

За сучасних умов більшість  оптових підприємств під час розроблення систем доставки орієнтується на відстань і тривалість перевезення вантажів.

Для промислових покупців дуже важливі короткі строки виконання  замовлень. Гнучкість під час  складання графіків виробничого  процесу можлива лише в тому разі, коли виробники впевнені в можливостях швидких місцевих поставок необхідного асортименту товарів. Планування поповнення виробничого запасу «точно в строк» потребує тісної співпраці оптовиків із промисловими підприємствами-виробниками. Введення в практику поставок «точно в строк» передбачає наявність на оптових підприємствах достатніх за обсягом та асортиментом товарних запасів і жорстке виконання узгодженого графіка завезення товарів.

Підприємства оптової  торгівлі розподіляють перевезення  товарів на місцеві та далекі. Місцеві перевезення організуються для клієнтів у межах невеликого географічного району (для автотранспорту — приблизно 150 км від оптовика) і виконуються впродовж робочого дня. Далекі перевезення організуються для обслуговування покупців у віддалених від оптовика районах і здійснюються впродовж кількох днів.

Існують два методи транспортного  обслуговування. Перший передбачає використання оптовим підприємством при перевезенні  вантажів власного або орендованого транспорту. При цьому персонал, який обслуговує транспортні засоби, належить до штатних працівників оптового підприємства. Другий метод ґрунтується на використанні транспорту незалежного транспортного підприємства на договірній основі. Рішення про створення власного транспортного господарства або залучення транспортних засобів зі сторони приймає керівництво оптового підприємства з огляду на преваги й недоліки кожного методу доставки. Значна кількість клієнтів (невеликі промислові підприємства, малі й середні підприємства роздрібної торгівлі) здійснюють завезення з оптового складу власним транспортом. Незважаючи на те, що в разі самовивозу строки доставки суттєво скорочуються, застосування цього методу вимагає економічного обґрунтування. При частих перевезеннях вантажів з оптового складу витрати праці й часу зазвичай, перевищують економічно допустимі  межі.

Здійснюючи транспортно-експедиторське обслуговування замовників, оптові підприємства розробляють маршрути завезення товарів з огляду на перебування покупців у зоні обслуговування, частоту завезення, потреби клієнтів, можливості ефективного використання транспортних засобів, трудових ресурсів. Для місцевих перевезень найефективнішими є перевезення за кільцевими та зонно-кільцевими маршрутами. Маршрут розробляють таким чином, щоб за один рейс транспортного засобу обслужити кількох клієнтів, розміщених на шляху його руху. Оптове підприємство цілком завантажує товарами, призначеними для цих покупців, транспортний засіб, і поступово розвантажує його у покупців. Після розвантаження в кінцевому пункті транспортний засіб повертається на оптове підприємство. Перевагою такого маршруту є можливість вивезення від клієнтів зворотнім рейсом порожньої тари.

Якщо підприємство обслуговує значну кількість замовників, розміщених в окремих зонах району обслуговування, застосовують систему зонно-кільцевих рейсів. Групування за зонами обслуговування здійснюють з урахуванням розташування їх та обсягів перевезень вантажів.

За неможливості організації  таких маршрутів застосовують маятникову або радіальну схему перевезення. Схему маятникових рейсів використовують і тоді, коли підприємство оптової торгівлі відправляє певному клієнтові одночасно таку кількість товару, яка забезпечує найповніше завантаження транспортного засобу. На відміну від маятникової схеми при використанні радіального маршруту одночасно обслуговують двох-трьох покупців.

Витрати на транспортування  вантажів відшкодовуються покупцями. Більшість оптових підприємств  не включають вартість транспортування  у вартість товару, а визначають її окремо. Величину транспортних витрат на перевезення 1 т/км розраховують діленням загальної суми транспортних витрат на вантажооборот транспорту в тонно-кілометрах. Метою всіх перелічених методів розрахунку є забезпечення якісного обслуговування всіх контрагентів із найбільшою вигодою для них.

2. Техніко-економічна  характеристика підприємства

Техніко-економічні показники — величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості і окремих галузей.

У таблиці 2.1. показані основні техніко-економічні показники підприємства «Метал України» з 2008 по 2010 рік.

                                                                                                             Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники підприємства за 2008 – 2010 роки                                                                                                          

Проаналізувавши дані наведені у таблиці 2.1 можна зробити наступні висновки: дохід від реалізації і собівартість реалізованих послуг зменшується на протязі 3 років. Зокрема у 2009 році в порівнянні з 2008 роком дохід від реалізації послуг зменшилася на 16 450,5 тис грн. або на 63,79 %; собівартість послуг за цей же період зменшилась на 64,94 %; у 2010 році, в порівнянні з 2009 роком, дохід від реалізації зменшився на 8 223,7 тис. грн. чи на 46,82 %; у той час, як витрати на виробництво зменшились більш швидкими темпами на 6 738,1 тис. грн. чи на 49,05 % (рис. 2.1).

Рис.2.1  Динаміка доходу від реалізації продукції та собівартості продукції за 2008 – 2010 роки

Такий негативний фактор у процесі виробництва відбувся через значне подорожчання закупівлі будівельних матеріалів; питома вага даної статті в загальній сумі витрат займає практично 40-50 %.

Якщо порівняти дебіторську  заборгованість за 2009 рік з 2008 роком, ми бачимо що вона зменшилася  на 66,9 тис. грн. чи на 6,99 %; а у 2010 році в порівнянні з 2009 зменшилась на 6,6 % чи на 62,9 тис. грн. (рис. 2.2). Ці зміни відбулись у зв’язку зі скороченнями обсягів продажу продукції.

Рис. 2.2 Динаміка дебіторської заборгованості за 2008 – 2010 роки

Що стосується кредиторської  заборгованості, то ми бачимо, що у 2009 році у порівнянні з 2008 кредиторська заборгованість збільшилась на 86,6 тис. грн. чи на 19,74 %. У 2010 році кредиторська заборгованість зросла на 170,3 тис. грн. чи на 38,82 % в порівнянні з 2009 роком (рис. 2.3). Збільшення відбулося через те, що кошти з бюджету були не вчасно виплачені підприємству. Це свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.

Рис. 2.3 Динаміка кредиторської заборгованості за 2008 – 2010 роки

Щодо продуктивності праці, то по підприємству вона збільшується в 2009 році в порівнянні з 2008 на 4,02 тис. грн. чи на 12,22 %, у той час, як чисельність працівників зросла на 2 чоловіка; у 2010 році порівняно з 2009 продуктивність праці зросла на 2,38 тис. грн. чи на 7,23 %, а кількісний фактор впливу (чисельність працюючих) – на 1 чоловіка. Вплив кількісного фактора (продуктивності праці) позитивно відбився на роботі підприємства. Також збільшився фонд оплати праці у 2009 році в порівнянні з 2008 на 16,77 % чи на 31,9 тис. грн.; у 2010 році порівняно з 2009 на 3,52 % (рис. 2.4). Збільшення фонду оплати праці пояснюється тим що підприємство було змушено підняти оплату працівників, щоб їх утримати.

Рис. 2.4  Динаміка зміни  продуктивності праці за 2008 – 2010 рр.

Щодо середньої заробітної плати, то у 2009 році в порівнянні з 2008 вона збільшується на 1 440 тис. грн. чи на 13,04 %, а у 2010 році в порівнянні з 2009 збільшується на 600 тис. грн. чи на 5,43 %; первісна вартість основних фондів у 2009 році збільшилась на 44,39 % в порівнянні з 2009, та аж на 82,42 % у 2010 році в порівнянні з 2009. Знос основних фондів в свою чергу збільшується у 2009 році на 9,9 тис. грн. чи на 36,67 % в порівнянні з 2008 роком та на 41,9 тис. грн. чи на 60,81 % у 2010 році в порівнянні з 2009. Показник фондоозброєності в свою чергу у 2009 році в порівнянні з 2008 збільшився на 1,39 тис. грн. чи на 45,57 %, а у 2010 році на 19,94 тис. грн. чи на 86,73 % в порівнянні з 2009; показник рентабельності продукції навпаки зменшується у 2009 році на 4,67 % в порівнянні з 2008 та на 0,93 % у 2010 році в порівнянні з 2009.

Розглянувши техніко-економічні показники підприємства за три роки можна сказати, що динаміка цих показників негативно впливає на стан підприємства, так як зменшився дохід від реалізації, чистий дохід та валовий прибуток. Це відбулося за рахунок зменшення об’єму продажу продукції. Проте зменшилась собівартість реалізованої продукції, зменшилась заборгованість з дебіторами, що дає позитивне значення для підприємства і дає можливість підприємству розрахуватися з кредиторами, за рахунок коштів, отриманих від дебіторів. Також зріс фонд оплати праці за рахунок збільшення чисельності робітників та зросла заробітна плата.

3. Аналіз результатів діяльності та фінансового стану «Метал України»

Фінансовий стан підприємства –  це комплексне поняття, яке є результатом  взаємодії всіх елементів системи  фінансових відносин підприємства, характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового  стану підприємства є необхідною умовою ефективного управління формуванням, розміщенням та використанням ресурсів підприємства. Аналіз підприємства проведемо в декілька етапів:

Починати фінансовий аналіз треба з виконання горизонтального та вертикального аналізу балансу та звіту про фінансові результати.  Для того щоб розрахувати ці показники необхідно використати форму 1 «Баланс» за 2008, 2009 та 2010 роки та форму 2 «Звіт про фінансові результати» за 2008, 2009 та 2010 роки.

Вертикальний аналіз полягає у розрахунку частки кожної статті балансу та звіту про фінансові результати у відсотках від певної статті. При виконанні вертикального аналізу балансу за 100 % приймається підсумок балансу, при виконанні вертикального аналізу звіту про фінансові результати за 100 % приймається сума виручки від реалізації. Інші статті розраховуються як відсоткова доля відповідно від підсумку балансу або виручки від реалізації.

Розрахунки вертикального аналізу балансу наведені в таблиці 3.1, а результати аналізу звіту про фінансові результати наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.1

Вертикальний  аналіз балансу підприємства

Проаналізувавши дані таблиці 3.1 можна зробити такі висновки: що загальна частка необоротних активів на кінець 2008 року складала 1,25 % від загального підсумку балансу активів, а в порівнянні з наступними роками вона збільшується до 3,99 % у 2009 році, та до 15,01 % на кінець 2010 року. Загальна частка оборотних активів, навпаки, зменшується на 2010 рік в порівнянні з минулими 2008 та 2009 роками з 98,75 %  до 84,99 %. Це відбулося за рахунок зменшення вартості дебіторської заборгованості та збільшенню виробничих запасів. Питома вага власного капіталу у загальній сумі пасивів за період 2008-2009 років збільшується з 59,2 % до 75,8 %. Але на протязі 2010 року цей показник зменшився майже на 6 %. При цьому частка статутного капіталу майже не змінилась, збільшився нерозподілений прибуток. Щодо частки поточних зобов’язань в балансі пасиву у 2008 році, то вона складає 40,8 %. Проте вона зменшується майже на 10 % на протязі наступних років та на кінець 2010 року складає 30,43 %.

Отже питома вага оборотних активів значно перевищує питому вагу поточних зобов’язань, то це може означати, що дане підприємство має можливість сплачувати свої борги за рахунок поточних активів.

Таблиця 3.2

Вертикальний аналіз звіту про фінансові результати

Проаналізувавши дані таблиці 3.2 зробимо такі висновки: собівартість реалізованої продукції у 2008 році складає 93,04 % від загальної виручки, а у 2010 році вона зростає на 1 %. Тому економічним службам підприємства треба вжити термінових заходів з посилення контролю над витратами підприємства, бо валовий прибуток складає надто малий відсоток в порівнянні з собівартістю продукції.

Частка фінансового  результату від операційної діяльності за два роки зменшилась. Це пов’язано зі збільшенням адміністративних витрат, тому керівництву підприємства треба добитися зниження значення цієї статті хоча б до рівня 2009 року. Чистий прибуток в свою чергу у 2008 році складав 5,64 %, а з наступними роками зменшується до 3,98 % у 2009 році та до 2,61 % у 2010.

Отже питома вага чистого прибутку зменшилась більш ніж в 2 рази, тому підприємству необхідно зменшити свої витрати.

Горизонтальний аналіз  полягає у розрахунку абсолютного та відносного відхилення по кожній статті балансу та звіту про фінансові результати.

Абсолютне відхилення розраховується як різниця між даними на кінець періоду та на початок періоду (для  балансу) або як різниця між даними за поточний рік та за минулий рік (для звіту про фінансові результати).

Відносне відхилення розраховується у відсотках як результат  ділення абсолютного відхилення на значення статті на початок періоду (або за минулий період).

Горизонтальний аналіз звіту про фінансові результати наведений у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Горизонтальний  аналіз звіту про фінансові результати

Проаналізувавши звіт про фінансові результати (табл. 3.3) зробимо такі висновки: виручка підприємства збільшилася на 31,91 % у 2009 році в порівнянні з 2008, в той же час валовий прибуток зменшується на 41,59 %. Таке співвідношення було наслідком того, що більш високими темпами зменшувалась виробнича собівартість (64,94 %). У 2010 році, то в порівнянні з 2009 відбувається зменшення як виручки, так і валового прибутку. Це зниження відбулось за рахунок зниження продажу та об’єму виробництва. Хоча по відношенню до виручки у 2010 році, собівартість складає найбільший відсоток, в порівнянні з минулими роками. Прибуток підприємства від операційної діяльності знизився на 53,92 % в 2010 році на відміну минулих років. Таке зниження операційного прибутку було слідством значного (на 50,68%) збільшення адміністративних витрат. Хоча скорочення витрат на збут не змогло збалансувати дуже сильний ріст адміністративних витрат.

Незважаючи на відмічені  небажані темпи росту витрат, чистий прибуток підприємства збільшується на протязі двох наступних років (приблизно в 2 рази).

Наступним етапом аналізу  фінансового стану підприємства є оцінка ліквідності та платоспроможності. Потрібно зазначити, що платоспроможність – можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов’язання. Ліквідність – здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань.

Розрахунки показників платоспроможності (ліквідності) наведені у таблиці 3.4.

Проаналізувавши показники платоспроможності можна сказати, що коефіцієнт абсолютної ліквідності, який є найбільш точною характеристикою ліквідності в сучасних умовах, має досить низьке значення. Така ситуація може свідчити про нераціональну структуру капіталу, тобто на підприємстві досить велика частка оборотних активів.

Збільшення цього показника  у динаміці є позитивним моментом, оскільки вказує на налагодження структури  капіталу. Він показує, що підприємство зможе погасити свою короткострокову заборгованість за рахунок найбільш ліквідної частини активів підприємства – грошових коштів.

Таблиця 3.4

Показники платоспроможності (ліквідності)