Економічний алналіз

Вступ

Відомо, що метою діяльності підприємства у сучасній економіці є отримання прибутку. Саме за цієї умови фірма може стабільно існувати і забезпечувати собі основу для росту. Стабільний прибуток фірми виявляється у виді дивіденду на вкладений капітал, сприяє залученню нових інвесторів і, отже, збільшенню власного капіталу фірми. Тому стає ясним інтерес до проблем прибутковості діяльності фірми. Дуже важливим аспектом цього питання є концепція беззбитковості діяльності фірми. Гарний керівник, перш ніж підраховувати, скільки підприємство запрацює, якщо доб'ється розрахункового обсягу продажів, спочатку визначить, при якому їх обсязі воно буде беззбитковим.  Точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу протягом певного періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Ні для кого не секрет, що якщо обсяг продажів вище точки беззбитковості, підприємство заробляє гроші, а якщо нижче - починає втрачати їх.

Вплинути на значення точки  беззбитковості можуть самі різні чинники. Зміниться курс валют, ціни на сировину і комплектуючі, зросте рівень заробітної плати робітників і фахівців, різко  впаде купівельний попит - і ось  уже недавно благополучне підприємство опиниться на межі банкрутства.

Аналіз беззбитковості дозволяє відслідковувати її показники як для підприємства в цілому, так і для окремих підрозділів і видів продукції. Основні його складові - значення точки беззбитковості, внесок на покриття постійних витрат, запас фінансової міцності та операційний важіль. Знаючи їх, регулюючи на їх основі виробничі і збутові процеси на підприємстві, керівник, фінансовий та виробничі директора страхують себе і підприємства від небезпеки не відреагувати вчасно на внутрішні і зовнішні зміни.

1.Теоретико-методичні аспекти  організації і методики беззбитковості  виробництва

Господарську діяльність потрібно організувати так, щоб окупити всі  витрати, та ще й отримати певний прибуток. Кажуть, людина багатіє не великими доходами, а розумними витратами. Це добре видно із формули розрахунку розміру операційного прибутку , де з чистого доходу вираховуються операційні витрати : виробнича собівартість реалізованої продукції, що створює чистий дохід , адміністративні витрати та витрати на збут, тобто для забезпечення розвитку підприємницької діяльності і її фінансової стійкості необхідно, щоб чистий дохід був більший ніж сума виробничої собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут.

Основна мета аналізу показників витрат і доходів є оцінка і моделювання  оптимального співвідношення між споживчою  вартістю (чистим доходом) об'єкта господарювання і витратами на його формування.

Фінансова стійкість забезпечується умовами беззбиткової діяльності, при  якій споживча вартість (чистий дохід) об'єкта господарювання:

• збільшується, а витрати на його створення зменшуються;
• збільшується, а витрати на його створення не змінюються;
• збільшується швидшими темпами, ніж витрати на його створення;
• не змінюється, а витрати на його створення зменшуються;
• зменшується повільнішими темпами, ніж витрати на його створення.

Одна з найскладніших проблем  керування співвідношенням між  витратами і чистим доходом це: оцінити фактичний їх рівень, передбачити  майбутнє, віднайти ефективні рішення  в умовах невизначеності. Інструментом мінімізації невизначеності слугує прогнозування, а прогнозом називають  спробу визначити (передбачити) стан якогось  явища чи процесу в майбутньому, тобто можливі наслідки управлінських  рішень.

У процесі фінансового аналізу  безпеки господарської діяльності необхідно обчислювати й аналізувати  наступні показники:

• валовий прибуток (збиток);
• валову і операційну прибутковість чистого доходу;
• рівноважний обсяг операційної діяльності (точку беззбитковості);
• рівень безпеки операційної діяльності;
• обсяг операційної діяльності, що забезпечує цільову прибутковість;
• коефіцієнт операційної залежності (еластичності), який дає змогу оцінювати залежність операційного прибутку від динаміки чистого доходу і структури витрат за функціональним зв'язком.

Аналіз беззбитковості використовується як для оперативної оцінки діяльності підприємства, так і для отримання  відповідей на питання стратегічного  характеру, пов'язані зі створенням нового продукту, напрямки діяльності компанії або навіть нового підприємства, а також при розробці виробничих і маркетингових стратегій, модернізації виробничих потужностей, зміні обсягу виробництва або номенклатури виробів, що випускаються, формуванні продуктового портфеля.

У рамках аналізу беззбитковості вивчається залежність величини прибутку від найбільш важливих для діяльності підприємства факторів, а саме: цін, обсягів виробництва і продажів, рівня та структури витрат.

Головною метою проведення такого аналізу беззбитковості є  дослідження поведінки витрат і  фінансових результатів при різних рівнях ділової активності організації. В основі аналізу беззбитковості лежить принцип беззбитковості, тобто  покривати витрати можна тільки тоді, коли сукупний дохід за вирахуванням сукупних змінних витрат дорівнює рівню  постійних витрат. Будь-який рівень виробництва понад точки беззбитковості буде рентабельним. Методика проведення даного аналізу включає побудову на основі даних про передбачувану  виручці, витратах і обсягах виробництва  графіка беззбитковості і розрахунку цілої низки показників, центральним  з яких є маржинальний прибуток.

Аналіз беззбитковості є  одним з найбільш ефективних засобів  планування та прогнозування діяльності підприємства. Він допомагає керівникам підприємств виявити оптимальні пропорції між перемінними і  постійними витратами, ціною й обсягом  реалізації, мінімізувати підприємницький  ризик.

В економічній літературі здебільшого наведені теоретичні підходи  та практичні рекомендації до розрахунку обсягу беззбитковості підприємств. Окремі теоретико-методичні аспекти визначення рівня беззбитковості підприємств висвітлені в працях В. Добровського,  Г. Наумової,  Г. Партин, А. Стельмащука, В. Щербініна , А. Шехорського. Зокрема, В. Добровський та колектив авторів у досліджені запропонували альтернативні способи визначення беззбитковості підприємства, які базуються на розрахунку маржинального доходу на одиницю продукції або середньозваженого маржинального доходу. Г. Наумова наводить аргументації недоцільності використання детермінованих моделей беззбитковості, в яких використовуються усереднені оцінки витрат і доходів через обмеженість їх практичного застосування, оскільки сучасні умови господарювання викликають необхідність формування інформації про беззбитковість з урахуванням дії випадкових чинників зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Г. Партин наголошує на складності розрахунку беззбитковості для підприємства через необхідність врахування комбінацій продажу продукції. А. Стельмащук, В. Довгань провели аналітичну оцінку взаємозалежності внутрішніх і зовнішніх факторів на забезпечення беззбиткової діяльності підприємства.

На основі проведеного дослідження авторами доведено, що підвищення конкурентоспроможності є об’єктивною передумовою забезпечення беззбиткової діяльності підприємства. В. Щербінін систематизував підходи до визначення беззбитковості виробництва з використанням ймовірнісних моделей з урахуванням типу виробництва. А. Шехорським на базі поєднаного використання математичних та інформаційних підходів пропонується удосконалена методика побудови планової динамічної моделі беззбиткових обсягів виробництва у випадку нерівномірного розподілу постійних витрат планового періоду, що змінюються в часі. В тематичній економічній літературі науковцями ґрунтовно розглянуті підходи до розрахунку обсягу беззбитковості для однопродуктових підприємств, для багатопродуктових як правило, наведені загальні рекомендації до його розрахунку. Проблематика визначення обсягу беззбиткового виробництва викликана необхідністю визначення оптимального обсягу виробництва та продажу продукції  різних асортиментних груп продукції.

2.Аналіз беззбитковості виробництва ТОВ “Фірма Валдіс”

Основним показником, який характеризує ефективність господарювання виробничих структурних підрозділів  підприємства, є валовий прибуток (ВП). Валовий прибуток, який можна  назвати джерелом покриття постійних  витрат і формування операційного прибутку, обчислюється за формулою:

ВП=ЧД-СР(ЗВ), або ВП=i=1nОР х  ЦР - i=1nОР х ВС,

де ОР – обсяг реалізації (продажу) об'єктів господарської  діяльності за асортиментом в натуральному виразі; ЦР – ціна реалізації одиниці  продукції (товарів, робіт, послуг); ВС – виробнича собівартість одиниці  продукції (товарів, робіт, послуг).

Валовий прибуток визначається за сукупністю показників, які пов'язані  індексними і балансовими моделями. Отже, валовий прибуток дорівнює постійним  витратам (ПВ) і операційному прибутку (ОП), тобто прибутку від продажу продукції (товарів, робіт, послуг):

ВП = ПВ + ОП, де ПВ = АВ + ВЗ.

Відповідно, операційний  прибуток є різницею ОП = ВП – ПВ. Коли постійні витрати прямують до нуля – ПВ → 0, операційний прибуток прямує до валового прибутку – ОП → ВП. Ці закономірності цінні при вивченні впливу динаміки обсягу продажу на операційний прибуток. Коли змінюється обсяг продажу, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому операційний прибуток змінюється на величину валового прибутку.

Нарощування валового прибутку можливе за рахунок поліпшення використання ресурсів безпосередньо у виробничих структурних підрозділах підприємств, тобто зменшення їх рівня на 1 грн. чистого доходу.

Ефективність господарювання економічних систем зручно аналізувати  за допомогою відносних показників інтенсивності: валової (ПВчд) і операційної (ПОчд) прибутковості чистого доходу:

ПВчд = ВП : ЧД;

ПОчд = ОП : ЧД.

Валова прибутковість  характеризує ефективність роботи структурних  підрозділів підприємств за центрами витрат і відповідальності, де відбувається формування змінних витрат. Показник дає змогу визначити, скільки  копійок валового прибутку надходить  підприємству з 1 грн. чистого доходу. Прибутковість чистого доходу за операційним прибутком свідчить про ефективність використання ресурсів у процесі виробництва, управління і збуту.

Ключовою проблемою підприємств  України є збільшення операційного прибутку шляхом приросту чистого доходу при оптимізації рівня постійних  витрат та нарощуванні обсягів реалізації об’єктів діяльності за наявних змінних  витрат.

Дослідження сценарію господарювання за цінами і змінними витратами на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг) певного звітного періоду  свідчить, що валова прибутковість  чистого доходу – величина постійна. Тому приріст (зменшення) операційного прибутку можна моделювати за алгоритмом:

DОП = DЧД х ПВчд.

Операційна діяльність щодо продажу продукції (товарів, послуг, робіт) вважається врівноваженою, коли чистий дохід від їх продажу дорівнює операційним витратам (ЧД = СР + АД + ВЗ). Цей обсяг продукції ще називають  точкою беззбитковості. Зазначений обсяг  реалізації – точка беззбитковості – розмежовує сфери збиткової  і прибуткової діяльності.

Через наявність постійних  витрат (ПВ = АВ + ВЗ) реалізація продукції до певного її обсягу (точки беззбитковості Об) є збиткова, оскільки операційні витрати (СР + АВ + ВЗ) > ЧД. Зі зростанням обсягу продажу за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну, тобто ЗВ < Ц, збитки зменшуються, і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю. Якщо економічна система досягла точки беззбитковості, тобто її чистий дохід зрівнявся з обсягом постійних та змінних витрат, то продукування кожної додаткової одиниці продукції до споживача забезпечуватиме підприємству операційний прибуток в обсязі її валового прибутку.

Беззбитковий обсяг реалізації може визначатися у натуральному і грошовому виразах. Натуральний  вираз найбільш прийнятний для монономенклатурної діяльності. При багатономенклатурній діяльності виникає проблема розподілу постійних витрат між реалізацією окремих об'єктів господарювання. За інформаційними ресурсами звітності можна визначити загальний обсяг беззбиткової діяльності у грошовому виразі, тобто в обсязі чистого доходу. У точці беззбитковості чистий дохід визначається за розрахунком: ЧДб = ПВ : ПВчд, а постійні витрати (ПВ) покриваються валовим прибутком.

На основі беззбиткового  обсягу реалізації визначається рівень безпеки операційної діяльності підприємства. Критерієм такої безпеки  є рівень перевищення беззбиткового  обсягу реалізації над фактичним  обсягом реалізованої продукції. Коефіцієнт безпеки операційної діяльності (Кб) за показниками звітності обчислюється так:

Кб = (ЧД – ЧДб) : ЧД.

Коефіцієнт безпеки операційної  діяльності можна вважати мірою  операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на можливість прибуткової діяльності. З його зростанням зменшується ризик  зниження обсягу реалізації до точки  рівноваги, і навпаки – при  його зниженні такий ризик зростає.

Прибуток підприємств  залежить від їх операційної активності, яка виражається передусім обсягом  продажу продукції. Якщо йдеться  про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно  впливає ще структура витрат, а  саме їх поділ на змінні та постійні.

Під час фінансового аналізу  залежності прибутку від операційної  активності з’ясовується два питання: 

Який обсяг реалізації забезпечує цільовий прибуток підприємства;

ЯК реагує величина прибутку на зміну обсягу реалізації.

Цільовим у даному випадку  називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати в певному періоді  виходячи зі своїх стратегічних завдань. Тому виникає питання, скільки треба  продавати продукції за певних цін  і рівня витрат, щоб забезпечити  такий прибуток. Обсяг чистого  доходу за даними звітності можна  обчислити за наступними формулами:

•якщо визначена цільова сума прибутку, необхідна для розвитку економічної системи:

ЧДц = ЧДб + (ОПц : ПВчд),

де ЧДц – обсяг продукції, який необхідно реалізувати, щоб забезпечити цільовий прибуток; ОПц – цільовий операційний прибуток;

•якщо необхідно забезпечити певний нормативний рівень прибутковості чистого доходу:

ЧДц = ЧД + (ОП – ЧД х РЧДн) : (-ПВчд + РЧДн),

де РЧДн – нормативний рівень прибутковості чистого доходу.

Наведені формули функціональних залежностей дають змогу за показниками  звітності визначати цільові  обсяги чистого доходу для формування нормативної суми прибутку або рівня  прибутковості.

Щодо відносної реакції  прибутку на зміну обсягу чистого  доходу, то цей аспект аналізу ще називають операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як емпіричний коефіцієнт еластичності щодо співвідношення взаємопов’язаних показників: операційного прибутку (ОП) і чистого доходу (ЧД).

Коефіцієнт еластичності співвідношення операційного прибутку і чистого доходу (КЕП) характеризує приріст прибутку на одиницю приросту обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто:

КЕП = Топ : Тчд,

де Топ – темп приросту операційного прибутку, процентів; Тчд – темп приросту обсягу реалізації, процентів.

Отже, Топ і Тчд визначаються відповідно:

Топ = DОП : ОП;   

Тчд = DЧД: ЧД

Величина КЕП – показує, на скільки відсотків зміниться  прибуток при зміні обсягу реалізації продукції (операційної активності) на 1%, тобто DОП = DЧД х КЕП.

Аналогічні розрахунки щодо оцінки безпеки господарської діяльності можна зробити в цілому за сукупністю всіх витрат і доходів підприємства. Продемонструємо вище викладене  на конкретному прикладі показників, що формують фінансові результати діяльності підприємства.

Загальний чистий дохід підприємства визначається таким чином:

ЧДп  = ЧДо.д. + ЧДі.о. + ЧДу.к. + ЧДф.д. + ЧДі.д. + ЧДп.і. + ЧДд.п.+ ЧДн.п.

де ЧДп – чистий дохід (надходження чистих грошових потоків) підприємства від господарської діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної) та надзвичайних подій за досліджуваний період; ЧДо.д. – чистий дохід від основної операційної діяльності (реалізації товарів, готової продукції, робіт, послуг); ЧДі.о. – чистий дохід від іншої операційної діяльності (реалізації виробничих запасів, оренда активів); ЧДу.к – доход від участі в капіталі; ЧДф.д.– інші фінансові доходи; ЧДі.д.– інші доходи; ЧДп.і. – прибуток від впливу інфляції на монетарні статті; ЧДд.п.– доход з податку на прибуток від звичайної діяльності; ЧДн.п.– чистий дохід від надзвичайних подій;

Алгоритм розрахунку ЧДп за звітом про фінансові результати визначається сумою рядків 035; 060; 110; 120; 130; 165; 185; 200. Всі складові чистого доходу підприємства залежать від двох факторів:

üобсягу реалізації (КР) об’єктів діяльності (надходжень);

ü ціни (Ц) за одиницю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг та інших об’єктів, які формують грошові потоки.

Загальні витрати підприємства визначаються наступним чином:

ВВп = СРо.д. + О.Ві.о. + АВ + ВЗ + ВВф.д. + ВКу +ІВ + ЗІ +

+ ППз + ВВн.п. + ППн

де ВВп – витрати підприємства, що призводять до зменшення активів, або до збільшення зобов’язань, крім пов’язаних з формуванням капітальних інвестицій, за досліджуваний період; СРо.д. – собівартість реалізованих об’єктів основної операційної діяльності (товарів, готової продукції, робіт, послуг); О.Ві.о. – собівартість об’єктів іншої операційної діяльності (виробничих запасів); АВ – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут; ВВф.д. – фінансові витрати; ВКу – втрати від участі в капіталі; ІВ – інші витрати; ЗІ – збиток від впливу інфляції на монетарні статті; ППз– податок на прибуток від звичайної діяльності; ВВн.п. – витрати від надзвичайних подій; ППн– податок з надзвичайного прибутку.

Алгоритм розрахунку ВВп за звітом про фінансові результати визначається сумою рядків 040; 070; 080; 090; 140; 150; 160; 165; 180; 205; 210.

Окремі складові витрат підприємства залежать від двох факторів:

üобсягу реалізації (КР) об’єктів діяльності;

üсобівартості (СВ) одиниці реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг та інших об’єктів діяльності, які формують грошові потоки.

Відображені у звітності  витрати підприємства можна поділити на змінні (ЗВп) та постійні (ПВп).

ЗВп = СРо.д. + О.Ві.о. + ВВф.д. + ВКу +ІВ + ЗІ + ППз + ВВн.п. + ППн

ПВп = АВ +ВЗ; ЗВп =ВВп – ПВп

Алгоритми розрахунку ЗВп і ПВп  визначаються сумою рядків, відповідно (040; 090; 140; 150; 160; 165; 180; 205; 210) та (070; 080).

Для обґрунтування рівня  економічної безпеки підприємства визначають розрахункові показники:

1.Розрахунковий валовий прибуток підприємства (ВПп), грн.

ВПп = ЧДп – ЗВп; ВПп = АВ + ВЗ +ЧПп

ВПп = ПВп + ЧПп

де ЧПп – чистий прибуток підприємства.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між ЧПп і ВВп. ЧП = ЧДп – ВВп. Якщо ВВп більші ніж ЧПп - господарська діяльність збиткова (ЧЗп = ВВп – ЧДп.).

2. Валову прибутковість  (рентабельність) чистого доходу (ПВчд), коп. ПВчд = ВПп : ЧДп. Показник свідчить, скільки приносить підприємству валового прибутку (ВПп) 1 грн. одержаного чистого доходу (ЧДп)

3. Витратомісткість чистого доходу за змінними витратами (ВМчд), коп. ВМчд  = ЗВп : ЧДп. Показник виражає величину змінних витрат (ЗВп), що здійснює підприємство для одержання 1 грн. чистого доходу (ЧДп).

4. Чистий дохід підприємства, який забезпечує беззбиткову  господарську діяльність (ЧДб), грн. ЧДб = ПВп :ПВчд. Показник показує обсяг чистого доходу, який забезпечує підприємству беззбитковий рівень господарської діяльності.

5. Змінні витрати підприємства, які забезпечують беззбиткову  господарську діяльність (ЗВб), грн. ЗВб = ЧДб х ВМчд. При такому показнику обсягу змінних витрат забезпечується підприємству беззбитковий рівень господарської діяльності.

Перевірка достовірності  розрахунку показників ЧДб і ЗВб (точка беззбитковості) здійснюється таким чином:

ЧДб – ЗВб – ПВп = 0 (нуль); ЗВб + АВ + ВЗ = ЧДб

6. Рівень (коефіцієнт) економічної  безпеки (фінансової стійкості)  господарської діяльності підприємства (Кб), процентів.

Кб = (ЧДп – ЧДб) : ЧДп х100.

Показує, на скільки відсотків (разів) чистий дохід (фактичний, плановий) від господарської діяльності підприємства більший (менший) чистого доходу, який забезпечує його беззбиткову діяльність.

Графічне зображення аналітичних  розрахунків для оцінки рівня  економічної безпеки господарської  діяльності підприємства показано на рис1.

Прибуткова діяльність підприємства характеризується сценарієм: ЧДп = ВВп + ЧПп, а збиткова ВВп = ЧДп + ЧЗп, де ЧЗп – чистий збиток підприємства, який не дозволяє покрити підприємству певну суму витрат. При цьому на підприємстві виникає заборгованість з виплати оплати праці, сплати податків, за розрахунками з постачальниками, припиняється інвестиційна діяльність.

Якщо витратомісткість чистого доходу підприємства за його змінними витратами (ЗВп : ЧДп) менша 1,0.

Таблиця 1

Практичне визначення беззбитковості на ТОВ «Фірма Валдіс»

Отже,за результатами проведеного  аналізу видно, що рівень економічної  безпеки діяльності підприємства збільшився на 25,99 пункти , і склав в 2011р. 34,21%. Це зумовлено мінімальним доходом станом на 2011 р. склав 367120,97грн., який зменшився в порівнянні з 2010р. на 296846,28 грн.,при загальному доході 557978 грн.

Мінімальний дохід підприємства забезпечується при змінних витратах, які також зменшилися на 9526,28 грн., склав станом на 2011р. 297624,97 грн.

Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних  математичних розрахунків, так і  шляхом побудови графіків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину лінії  сукупних (повних) затрат та лінії, яка  характеризує виручку від реалізації продукції (див. рис.1). До досягнення точки беззбитковості підприємство зазнає збитків від виробництва відповідного виду продукції, а після — отримує прибутки.

Рис.1 Аналіз беззбитковості графічно

Позитивна різниця між  фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, називається зоною безпеки. На зазначену різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень затрат без загрози зазнати збитків. Підкреслимо, що кожне підприємство повинно прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більшим є ризик одержання збитків.

3.Напрями удосконалення беззбитковості виробництва

Нестабільність економічної  ситуації, низька конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств  та купівельна спроможність покупців вимушено заставляє господарські суб’єкти, крім основної продукції виготовляти  значну частку позамовної продукції, надавати різного роду супутні послуги. Зважаючи посилення впливу негативних чинників на діяльність підприємств постає потреба розрахунку беззбиткового обсягу їх виробництва. Для забезпечення свого функціонування, а в деяких випадках елементарних можливостей існування поряд з виробництвом основних видів продукції виготовляють й інші види продукції, надають послуги. Враховуючи зазначене постає необхідність розрахунку загального обсягу беззбитковості.

У відповідності до традиційних  підходів беззбитковий обсяг виробництва  продукції підприємствами розраховується як у вартісних, так і натуральних  вимірниках. Розрахунок у вартісних  вимірниках дає змогу визначити  суму доходу, яку підприємству необхідно  отримати для того, щоб покрити  загальну величину витрат. Більші можливості для планування подальшого розвитку виробництва підприємств дає  розрахунок беззбиткового обсягу у  кількісному вираженні, оскільки такий  розрахунок дозволяє змоделювати різні  комбінації продажу продукції, визначивши можливі доходи чи витрати, які виникають  при цьому. Зміна комбінації продажу  продукції різних видових і асортиментних  груп у відповідності до потреб ринку  забезпечує коригування прогнозованого бюджету підприємства.

Враховуючи те, що на даному підприємстві номенклатура продукції (послуг) є великою (в деяких видах виробництва налічує понад 100 позицій), тому при розрахунку обсягу беззбитковості виробництва до уваги приймається загальна величина умовно-постійних витрат. З метою забезпечення простоти розрахунків, розподіл частини умовно-постійних витрат, які можуть бути віднесені до окремих видів продукції, не здійснюється. До умовно-постійних витрат при розрахунку обсягу беззбитковості пропонується включати адміністративні витрати, окремі види операційних витрат. За базу розподілу умовно-постійних витрат пропонується використовувати величину отриманого чистого доходу від реалізації продукції відповідного виду виробництва. Оскільки вважається, що чим більші надходження від реалізації продукції, тим більшу частину умовно-постійних витрат можна покрити за рахунок продажу відповідного виду продукції. В нестабільних економічних умовах використання величини прямих витрат на виготовлення продукції в якості бази розподілу умовно-постійних витрат є недоцільним, оскільки деякі види послуг за собівартістю є дорогими, а відповідно за вартістю продажу – нерентабельними.

При визначенні беззбиткового  рівня виробництва усереднена ціна продукції розраховується як сумарна  вартість продукції поділена на загальну кількість проданої продукції. Усереднені витрати на виготовлення продукції  розраховуються як загальна сума змінних  витрат понесених при виробництві  всієї продукції на обсяг виготовленої продукції. У формулу розрахунку загального рівня беззбитковості вводяться  усереднена ціна і змінні витрати  з метою приведення різних вимірників продукції, наданих послуг в єдиний вартісний.

Оскільки, в різні часові періоди точка беззбиткового  виробництва має різні значення, тому в пропоновану формулу введено  індекс t – який характеризує поточний період часу.

Враховуючи динамізм середовища підприємства, в першу чергу зовнішнього, для визначення оптимальної комбінації продаж продукції (послуг) за відповідними видами виробництв пропонується здійснювати  з використанням методів імітаційного моделювання чи математичної статистики. Обґрунтовано, що на такій основі можна  встановити додаткові витрати чи доходи від зміни комбінації продажів продукції чи надання послуг підприємством.

В умовах стабільності економічної ситуації на даному підприємстві вагому роль у досягненні беззбиткового виробництва відіграють поступлення від основного виробництва і незначну обслуговуюче. Така ситуаціє є найбільш сприятливою для фірми, оскільки вони спеціалізуватимуться на наданні послуг. В нестабільних економічних умовах при досягненні беззбитковості виробництва це підприємство переорієнтовуються на розвиток допоміжного та обслуговуючого виробництв.