Експеримент у фізиці. Формування умінь школярів аналізувати результати експерименту і робити висновки

Житомирський державний університет  ім.І.Франка

Курсова робота

на тему:

“ Експеримент у фізиці. Формування умінь школярів аналізувати  результати експерименту і робити висновки”

Житомир-2006

ЗМІСТ

I.вступ. ............................................................................................................3

II.Основна частина

1.Теоретична частина

   1)СИСТЕМА ШКІЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ З ФІЗИКИ…………..........4

   2)ЗМІСТ І  ЗНАЧЕННЯ ДЕМОНСТРУВАНЬ 3 ФІЗИКИ……………......... 4

   3)ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДЕМОНСТРАЦІЙНИХ ДОСЛІДІВ 3 ФІЗИКИ………………………………………………………………………...….6

   4)ФРОНТАЛЬНІ  ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ І ФІЗИЧНІ  ПРАКТИКУМИ……………………………………………………………...…....7

   5)РОЛЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ  В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ  В ШКОЛІ…………………………………………………………………....……..8

   6)ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКУМУ З МЕТОДИКИ І ТЕХНІКИ ШКІЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ............................................8

2.практична частина.

   1)ЗАСОБИ НІТ У НАВЧАЛЬНОМУ  ФІЗИЧНОМУ ЕКСПЕРЕМЕНТІ......9

   2)ПРИКЛАД НАВЧАЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО  ЕКСПЕРИМЕНТУ……...  12

   3)ФОРМУВАННЯ УМІНЬ ШКОЛЯРІВ  АНАЛІЗУВАТИ  РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ  І РОБИТИ ВИСНОВКИ…............................................15

   4)Узагальнена  модель фізичного експерименту ..................16

   5) Аналіз результатів експерименту. Формулювання висновку...........................................................................................................22

III.ВИСНОВОК………………………………………………………………...…..................26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..27

I.вступ

Навчальний фізичний експеримент у вигляді демонстраційних дослідів і лабораторних робіт являється невід’ємною органічною частиною курсу фізики середньої школи. Вдале поєднання теоретичного матеріалу і експерименту дає, як показує практика, найкращі педагогічні результати.

Демонстраційні досліди, як відомо, формують накопичені раніше попередні уявлення, які до початку  вивчення фізики далеко не у всіх учнів  бувають однаковими і бездоганними. На протязі всього курсу фізики ці досліди поповнюють і розширюють кругозір учнів. Вони зароджують правильні навчальні уявлення про нові фізичні явища і процеси, розкривають закономірності, знайомлять з методами дослідження, показують будову і дію деяких нових приладів і установок, ілюструють технічні застосування фізичних законів. Все це конкретизує, робить більш зрозумілими і переконливими роздуми вчителя при викладанні нового матеріалу, збуджує і підтримує інтерес до предмету.

Лабораторні роботи –  фронтальні і у вигляді практикумів  – дає можливість удосконалювати, розвивати і поглиблювати отримані раніше початкові уявлення, довести їх до понять і твердих знань. Крім того, лабораторні роботи розвивають уміння і навички користування апаратурою, виробляють елементи самостійності при рішенні питань, пов’язаних з експериментами.

Перебудова організаційної структури освітньої системи  спонукає переглянути підходи до викладання фізики, зокрема до основної частини уроку - експеримент, внести зміни в її змістове наповнення. Це пов’язано з переосмисленням дидактичної системи і структури навчальних програм, оскільки швидкий розвиток наукового пізнання, тенденція наук до інтеграції нагромадженої інформації, зведення її до узагальнених понять, суджень ї законів по-новому висвітлюють проблему суті суб’єкта ї об’єкта пізнання.

Зміст окремих розділів шкільного курсу фізики відзначається складністю навчальної інформації, яка містить різний за ступенем абстракції та формалізації теоретичний матеріал, що є важкодоступним для школярів. Відомо, що успіхи учнів у володінні знаннями з фізики значною мірою залежать від добре ілюстрованих експериментальних дослідів.

Кожний учитель фізики знає, як складний для учнів етап завершення лабораторної роботи через  необхідність самостійно сформулювати висновки на основі результатів виконаного експериментального дослідження. Лише далеко не всі інструкції до робіт містять вказівки, що допомагають школярам упоратися із цим непростим завданням, причому, як правило, вони повністю орієнтовані на поставлену в експерименті ціль і досить конкретні. Інформації ж про загальні підходи до аналізу результатів досліду як найважливішої складової методологічної підготовки учнів по фізиці звичайно немає й у методичних посібниках, призначених для організації лабораторних занять.

Таким чином, актуальність теми нашого дослідження зумовлена:

Ø Важливістю експерименту, як частини уроку, що формує, удосконалює накопичені раніше знання.

Ø Досить низьким рівнем умінь формулювання висновків і аналізу експерименту.

Актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дослідження:“ Експеримент у фізиці. Формування умінь школярів аналізувати результати експерименту і робити висновки”

Об’єкт дослідження—навчальний процес, фізичний експеримент, вимоги до експерименту.

Предмет дослідження—фізичний експеримент в процесі навчання учнів.

Мета дослідження—доказати важливість експерименту, дослідити причини проблем учнів, пов’язаних з самим експериментом та з умінням аналізувати його і робити висновки

Гіпотеза дослідження—При якісному експерименті росте рівень засвоєння знань з фізики, а при умінні аналізувати експеримент росте його якість і важливість

II.Основна частина

1.Теоретична частина

Система шкільного  експерименту з фізики

Навчальний експеримент  у школі є основою вивчення фізики. Без перебільшення можна  сказати, що якість знань і практична підготовка учнів з фізики перебувають у прямій залежності від якості фізичного експерименту. Шкільний фізичний експеримент підводить учнів до розуміння сучасних фізичних методів дослідження, виробляє у них практичні вміння і навички.

Під системою навчального експерименту розуміють сукупність взаємопов’язаних предметів навчального обладнання, методів і методичних прийомів, що відповідають домінуючій концепції навчання і виховання.

Пройшовши тривалий шлях розвитку, шкільний фізичний експеримент  перетворився з окремих дослідів у струнку систему навчального експерименту, яка охоплює такі його види:

1) демонстраційні досліди,  виконувані вчителем;

2) фронтальні лабораторні  роботи;

3) роботи фізичного  практикуму;                   

4) експериментальні задачі;

5) позакласні досліди,

Усі ці види шкільного  фізичного експерименту підпорядковані загальній меті навчання і виховання. Проте, крім цієї загальної мети, кожен  вид навчального експерименту має  більш вузьке цільове призначення, свої особливості в методиці і  техніці проведення експерименту.

ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ ДЕМОНСТРУВАНЬ 3 ФІЗИКИ

Під демонструваннями з  фізики розуміють покази фізичних явищ і зв’язків між ними. Демонстрування звичайно поділяють на дві групи: демонстрування самих фізичних явищ і демонстрування засобів унаочнення (моделей, плакатів, слайдів та ін.). Обидві ці групи демонструвань взаємно доповнюють одна одну, але основою для педагогічного процесу є перші з них, тобто демонстрування дослідів.

Демонстрування дослідів — активний цілеспрямований процес, у ході якого вчитель керує відчуттями та сприйманнями учнів і на їх основі формує певні поняття й переконання.

Метод і завдання демонструвань  можуть бути різними. Здебільшого їх застосовують при розв’язуванні  таких дидактичних завдань:

а) створення початкових уявлень про фізичні явища (наприклад, демонстрування механічних рухів, теплової дії струму);

б) формування фізичних понять;

в) встановлення функціональних залежностей між величинами (демонстрування залежності опору провідників від температури, залежність прискорення тіла від його маси та ін.);

г) підведення учнів до розуміння сучасних фізичних методів дослідження (осцилографічного, стробоскопічного,  спектрального та ін.);

д) показу практичного застосування фізичних законів в інших науках і техніці;

е) розкриття принципів, покладених в основу деяких технологічних процесів (електрофарбування, електроіскрова обробка матеріалів, міднення та ін.);

є) показу в мініатюрі природних явищ (грім, блискавка, північне сяйво, райдуга);

ж) формування практичних умінь і навичок у поводженні з фізичною апаратурою.

Демонстрування дослідів завжди пов’язане з відповідними поясненнями вчителя. У зв’язку  з цим важливого значення набуває  доцільне поєднання класного експерименту із словом учителя. Відомий педагог  професор Л. В. Занков визначив чотири форми поєднання слова вчителя і демонстраційного експерименту.

І форма. Учні дістають навчальну інформацію, спостерігаючи дослід, у процесі проведення якого вчитель дає відповідні вказівки і пояснення, спрямовує в бажаному напрямі розумову діяльність учнів.

ІІ  форма. Учитель, спираючись на спостереження учнями наочних об’єктів і на наявні у них знання, веде їх до усвідомлення і формування таких зв’язків у явищах, яких учні самостійно не можуть побачити в процесі сприймання.

ІІІ форма. Відомості про об’єкт, що вивчається, учні дістають від вчителя, а засоби унаочнення і досліди є підтвердженням або конкретизацією словесних повідомлень.

ІV форма. Спираючись на відомості, одержувані учнями в процесі спостереження, учитель повідомляє про такі зв’язки між явищами, які безпосередньо учнями не спостерігаються, або робить висновок, об’єднуючи, узагальнюючи окремі результати спостережень.

Експериментально встановлено, що більш міцні й свідомі знання дають І і ІІ форми поєднання  демонструвань і слова вчителя. Тому цим формам слід надавати перевагу над іншими при проведенні демонстраційного експерименту з фізики.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДЕМОНСТРАЦІЙНИХ ДОСЛІДІВ 3 ФІЗИКИ

Демонстраційний дослід передає інформацію в основному  за допомогою зорових образів, тому забезпечення доброї видимості під час демонструвань — одна з найважливіших вимог до нього. Ігнорування цієї вимоги, як правило, приводить до порушення дисципліни і втрати учнями інтересу до питань, що розглядаються на уроці. Потрібна видимість забезпечується відповідним конструюванням приладів, розміщенням їх, а також застосуванням деяких спеціальних заходів і прийомів, вироблених практикою викладання (про це мова йтиме далі).

Не менш важливою вимогою  до демонстраційного експерименту є  наочність його. Під «наочністю» розуміють чітку й зрозумілу постановку досліду. Для цього слід складати найбільш прості установки, використовувати уже знайомі учням прилади. Учитель завжди повинен намагатися досягти потрібного результату найпростішими засобами.

Кожне демонстрування має бути переконливим, не викликати сумнівів у достовірності здобутих результатів. Тому, проводячи демонстраційний дослід, треба повністю виключати або зводити до мінімуму різні побічні явища, які можуть відвертати увагу учнів від основного. Для цього інколи доводиться проводити додаткові досліди. Наприклад, проводячи досліди з тілами різних мас, треба насамперед переконати учнів у тому, що тіла справді мають різну масу.

Психологічні дослідження  показують: чим сильнішою буде дія  досліду на органи чуттів, тим міцніше він запам’ятовується. Тому демонстраційні досліди мають бути достатньо емоційними для збудження в учнів почуттів «здивованості», «захоплення», «незвичності», тобто почуттів, необхідних для виникнення проблемної ситуації.

Одним з найважливіших факторів педагогічного процесу є раціональне використання часу. Вчителеві завжди потрібно стежити, щоб темп виконання досліду відповідав темпу сприймання учнями демонстраційного матеріалу. Значно зекономити час на уроці можна в процесі попередньої підготовки досліду вчителем. Наприклад, тривалість кипіння води при зниженому тиску можна значно скоротити, якщо воду брати не холодну, а заздалегідь підігріту.

Важливою методичною вимогою до демонстраційних дослідів є їх надійність. Невдале демонстрування завжди порушує нормальний хід уроку, підриває авторитет учителя і призводить до дезорганізації роботи в класі. Надійності дослідів добиваються ретельною підготовкою їх, багаторазовою перевіркою, вибором найбільш вдалих приладів і деталей.

Проведення дослідів має сприяти естетичному вихованню учнів. Критерієм естетичності досліду є насамперед якість створення потрібних ефектів для правильного формування уявлень про виучуване явище.

Проведення будь-якого  досліду повинне здійснюватись  при суворому дотриманні правил техніки безпеки.

ФРОНТАЛЬНІ  ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ І ФІЗИЧНІ  ПРАКТИКУМИ

Програмами з фізики для середньої школи значна частина  навчального часу відводиться на самостійне виконання учнями лабораторних робіт. При вивченні окремих питань програми учні під безпосереднім керівництвом учителя виконують фронтальні лабораторні роботи. Особливістю їх є те, що всі учні класу одночасно виконують ту саму роботу. Це полегшує працю вчителя на уроці, даючи йому можливість оперативно керувати діяльністю учнів, контролювати хід виконання роботи на кожному її етапі. Залежно від змісту і складності фронтальної лабораторної роботи на виконання її може бути відведено від 5 до 45 хв. Наприклад, при вивченні фізики в 7 класі лабораторна робота «Одержання зображень магнітних полів» може бути виконана всього за кілька хвилин, а на виконання роботи «Визначення ефективності установки з електричним нагрівником» потрібно відвести цілий урок.

Одним з видів навчального  експерименту є фізичні практикуми, до яких включаються складніші лабораторні роботи, які можуть бути проведені в кінці великих розділів. Особливістю фізичних практикумів є те, що при проведенні їх учні одночасно виконують різні роботи. Фізичні практикуми, як і фронтальні лабораторні роботи, учні виконують індивідуально або групами (2—3 учні) залежно від конкретних умов школи, укомплектованості її фізичного кабінету.

Виконуючи фронтальні лабораторні  роботи, учні досліджують чи розглядають  одне або невелику кількість споріднених  питань. Якщо проводяться фізичні  практикуми, то в них треба включати ширше коло питань, які стосуються всього розділу або навіть різних розділів.

Кількість вказаних у  програмах лабораторних робіт, як і  демонстраційних дослідів, є обов’язковою. Але вчителеві дається право  залежно від умов школи, рівня підготовки учнів певного класу, методики вивчення матеріалу, якої дотримується вчитель, замінювати лабораторні роботи рівноцінними їм або більш ефективними. Обов’язковими є також організаційні форми проведення лабораторних робіт: передбачені програмами фронтальні роботи повинні виконуватись фронтально. Бажано, звичайно, розширити кількість фронтальних лабораторних робіт, якщо для цього є відповідне обладнання і роботи органічно вплітаються в процес вивчення того чи іншого матеріалу. Особливо це слід робити при вивченні тих розділів, в яких кількість фронтальних робіт, передбачених програмами, незначна.

Важливою вимогою програм  є обов’язкове використання часу, що відводиться на фізичні практикуми, за прямим призначенням. У програмах  подано перелік робіт фізичного практикуму і вказується час, відведений на виконання їх. Наприклад, у 9-му класі на виконання робіт практикуму відведено 16 годин і є перелік 19 робіт. Учитель може вибрати для проведення 8 робіт, розрахованих на 2 години кожна, а може поставити 16 одногодинних робіт. Зрозуміло, що список таких робіт учитель може дещо розширити, якщо для цього є відповідне обладнання й оригінальні дидактичні ідеї.

У більшості шкіл фізичні  практикуми проводять наприкінці навчального  року, але при відповідному обладнанні фізичних кабінетів такі практикуми логічно проводити після вивчення великих розділів програми. У 9 класі, наприклад, один практикум доцільно виконати наприкінці вивчення питань молекулярної фізики, а другий—наприкінці вивчення електродинаміки. У 10 класі один практикум можна провести після вивчення теорії коливань, а другий — після вивчення оптики, атомної і ядерної фізики, Це дасть можливість тісніше пов’язати фізичні практикуми з вивченням певного кола питань, їх узагальненням і закріпленням.

Основна мета лабораторних робіт: ознайомити учнів з експериментальним методом дослідження фізичних явищ; формувати розуміння принципів вимірювання фізичних величин, оволодіти способами і технікою вимірювань, а також методами аналізу похибок.

РОЛЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ В ШКОЛІ

Навчальний фізичний експеримент — одна з найважливіших  ділянок у системі оволодіння матеріалом фізики. Аналіз дидактичних  можливостей навчального експерименту показує, що він може бути використаний на різних етапах вивчення матеріалу та з різною дидактичною метою.

Розглянемо основні  етапи оволодіння учнями навчальним матеріалом і, виходячи з цього проаналізуємо  можливості навчального фізичного  експерименту. Найефективнішим є  так званий евристичний метод  вивчення матеріалу, коли значну частину необхідних висновків учні роблять самостійно, використовуючи дані навчального експерименту (демонстраційного, фронтального, експериментальних. задач тощо). Основні етапи діяльності вчителя і учнів на уроці-можна показати схематично.

На схемі ми показуємо не тільки послідовні етапи вивчення матеріалу, а й зазначаємо основних виконавців тієї або іншої навчальної роботи. Це допомагає чіткіше уявити роль учителя в кожний момент уроку, відповідно готуватись до цього. Зрозуміло, що найбільших успіхів досягають ті вчителі, які вміють організувати процес навчання, ефективно керувати пізнавальною діяльністю учнів.

ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКУМУ з методики і техніки шкільного ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Практикум з методики і техніки шкільного фізичного  експерименту має на меті ознайомити студентів з основним обладнанням фізичного кабінету середньої школи та методикою і технікою постановки різних видів навчального експерименту: демонстраційних дослідів, фронтальних лабораторних робіт, фізичних практикумів і експериментальних задач. Структура і зміст завдань практикуму підпорядковані педагогічній концепції, згідно з якою найбільший педагогічний ефект від практикуму можна дістати тоді, коли студенти оволодіватимуть необхідними вміннями і навичками застосовувати різні види навчального експерименту в їх єдності. У зв’язку з цим робота практикуму (за винятком робіт з вивчення основного обладнання фізичного кабінету) включають у себе завдання з різних видів навчального експерименту під час вивчення того чи іншого питання шкільного курсу фізики.

Передбачений програмою  час для практикуму з методики і техніки шкільного фізичного  експерименту дає змогу включити до робіт практикуму тільки найбільш складні демонстраційні досліди, а  також окремі лабораторні роботи, роботи фізичних практикумів і експериментальні задачі, які найбільшою мірою дають змогу зрозуміти студентам специфіку цих видів навчального експерименту.

У процесі виконання  робіт практикуму кожен студент  повинен оволодіти такими знаннями, уміннями і навичками:

1. Знати призначення і правила експлуатації основного обладнання з фізики для середньої школи.

2. Уміти складати установки  за схемами і описами, вміщеними  в цьому посібнику та в інших  виданнях, на які в описах робіт  практикуму зроблено посилання.

3. Оволодіти методикою і технікою виконання різних видів шкільного фізичного експерименту з дотриманням основних дидактичних вимог до них.

4. Уміти супроводжувати досліди  чіткими, вичерпними і короткими  поясненнями на рівні, доступному  для учнів відповідного класу.

5. Оволодіти навичками в дотриманні правил техніки безпеки під час проведення всіх видів навчального експерименту.

2.Практична частина

 засоби НІТ у навчальному фізичному експерименті

Стрімке збільшення потоку наукової інформації у період технічного прогресу людства потребує своєчасного адекватного відбиття в навчальному процесі. Використання засобів нових інформаційних технологій (НІТ) сприяє не лише покращенню емоційного сприйняття, а й підвищенню інформативності навчального матеріалу, його наочності та доступності. Фізика за своєю основою є експериментальною наукою. Шкільний фізичний експеримент тісно пов’язаний з теоретичним навчанням.

Навчальний експеримент передбачає: висунення теоретичної гіпотези, яка вимагає практичного підтвердження, розробку методу дослідження, постановку експерименту, спостереження за його ходом, зняття фізичних параметрів, їх систематизацію, аналіз та узагальнення і формулювання висновків щодо проведеної роботи. Зважаючи на універсальність, комп’ютерну техніку можна використати на всіх етапах проведення експерименту. Це відкриває нові, перспективні підходи щодо отримання експериментальних даних.

Ефективність застосування ЕОМ в експериментально-дослідній роботі зумовлюється такими чинниками: висока точність результатів та їх достовірність, оскільки програмні засоби уможливлюють застосування методів, що знижують нагромадження похибок під час округлення та обчислення проміжних величин; скорочення кількості складних, дорогих і унікальних приладів; підвищення якості та інформативності дослідження за рахунок ретельнішої обробки даних; збільшення кількості об’єктів, що контролюються; підвищення емоційного впливу; скорочення циклів дослідження на основі прискорення підготовки і проведення експерименту, оперативного використання результатів аналізу, зменшення часу обробки та систематизації даних.

Комп’ютеризація експерименту розширює обізнаність учнів з досліджуваним  фізичним явищем, формує навички і  надає їм впевненості під час  використання сучасних експериментальних  методів, ознайомлює з передовими засобами пізнання, видами контролю за технологічними процесами на виробництві, дає змогу по-новому розглядати методику постановки шкільного експерименту.

Сучасні персональні комп’ютери (ПК) уможливлюють використання ЕОМ у  дослідній роботі з підключенням відповідних допоміжних пристроїв у ролі засобів контролю, реєструючих приладів, приладів візуального відбиття та ін. На екрані графічного дисплея можна формувати систему шкал вольт-, ампер-і ватметрів та багатьох інших вимірювальних приладів, що реєструють певні параметри досліджуваних об’єктів. В експериментально-дослідній роботі проміжною ланкою між ЕОМ і об’єктом дослідження є датчики та перетворюючі пристрої. Як правило, датчики сприймають інформацію в аналоговому вигляді (температура, тиск, освітленість, вологість, напруга та ін.), яку перш ніж «подати» до комп’ютера, необхідно перетворити в цифрову форму. Під час роботи з групою датчиків програми забезпечують періодичне опитування стану кожного з них. Після обробки експериментальних даних ЕОМ направляє результати в необхідному для аналізу вигляді на пристрої виводу.

Для використання апаратних засобів  ЕОМ, опрацювання сигналів, що надходять, і виведення результатів у  зручній для сприйняття формі  створюють відповідні програмні  засоби обробки та дослідження сигналів. Такі програми можуть бути спеціалізовані — призначені для дослідження конкретного фізичного об’єкта, або універсальні — для забезпечення певного виду експериментів. Програмні засоби, призначені для забезпечення сприйняття інформації про зміну параметрів фізичних величин та їх характеристик від датчиків та перетворюючих пристроїв для її наступної обробки в цифровому вигляді, збереження та реєстрації на засобах виводу, відносять до експериментально-дослідних.

Питання комп’ютеризації експериментально-дослідної роботи неодноразово порушувалися в наукових та навчально-методичних виданнях, але специфіка підходу щодо застосування та їх інформативність недостатні для використання в шкільній практиці. Виконання таких робіт у навчальному процесі забезпечує розроблений пакет педагогічних програмних засобів (ППЗ) «F(t)». Він призначений для демонстрації і дослідження зміни фізичних величин з часом та експлуатації ПК типу ІВМ РС як осцилограф. ППЗ «F(t)» забезпечує візуалізацію часових змін характеристик фізичних величин, що досліджуються за допомогою датчиків резистивного типу (фото-, термо-, магніто- і газорезистори та ін.) та перетворювачів, підключених до аналогово-цифрового порту вводу ЕОМ ІВМ РС і сумісних з ними. Інструментальна похибка у вимірюваннях та розрахунках на основі рекомендованого пакету програм не перевищує 5 %. Дослідження проводять у системі з реальним масштабом часу.

ППЗ «F(t)» дає змогу оцінити відхилення електричних характеристик датчика фізичної величини і побудувати графічну залежність зміни її параметрів з часом на екрані дисплея (типу EGA або VGA). Пакет «F(t)» передбачає повний і посторінковий перегляд досліджуваного процесу апроксимованої графічної залежності й проведення його функціонального дослідження на основі диференціювання та інтегрування функції з обчисленням площі криволінійної трапеції та знаходженням абсолютних екстремумів функції. У пакеті реалізована можливість функціонування для визначення  значень функції у будь-який момент часу дослідження.

Для покращення психологічного сприйняття, інформативності та слухового контролю передбачено звуковий супровід експериментального процесу. Враховуючи невеликі розміри дисплея, що впливає на погіршення демонстраційних характеристик ПК, а також проблеми підключення ЕОМ з EGA та VGA дисплеями до побутових телевізорів, у пакеті передбачена можливість виведення відеоінформації з підвищеним контрастом. Програма забезпечує вивід результатів дослідження на друкуючий пристрій для отримання твердої копії утвореної графічної залежності та даних її аналізу.

Основним робочим файлом пакета, який забезпечує отримання  даних та керування експериментальним  процесом є f(t).ехе. Інформація про досліджуваний процес за умовчанням заноситься у файли даних f(t).dat та атрибутів f(t).аtг для подальшої обробки та збереження в бібліотеці експериментальних даних. За необхідності користувач має змогу створити або викликати з бібліотеки даних (каталог ОАТА) для дослідження свій файл з будь-яким іншим іменем, що відповідає вимогам та синтаксису операційної системи MS DOS. До пакета також входять допоміжні файли з довідковою і технічною інформацією для користувачів f(t).doc і f(t).shm, в яких описано призначення та можливості ППЗ «F(t)», його особливості, функціональні клавіші, схеми узгодження та ін.

Датчики під’єднують через стандартний аналогово-цифровий порт вводу/виводу ЕОМ ІВМ РС за допомогою узгоджувального пристрою (мал. 1.). Для отримання інформації щодо стану датчиків звертаються до порту за адресою 0201h.

Наочність та інформативність споглядання ходу демонстраційного експерименту забезпечується безпосереднім спостереженням використаного обладнання і засобів, а також результатів обробки експериментальних даних у графічному та цифро знаковому вигляді на дисплеї ЕОМ і копії, отриманої на друкуючому пристрої. Передбачено збереження експериментальних результатів та функціональної залежності, добутих під час досліджень, у бібліотеці даних для наступного використання для актуалізації опорних знань, на уроках узагальнення набутих знань, умінь та навичок, а також під час повторення навчального матеріалу.