Естетичне виховання

ЗМІСТ

вступ…………………………………………………...…….……3

розділ 1. сутнісно − змістовна характеристика поняття «естетичне виховання »……………………………6

1.1. Сутність естетичного виховання………………………………6

1.2. Естетичне виховання підлітків в системі освіт………….......10

1.3. Естетичне виховання підлітків медиа − коммуникативними засобами………………………………………………………..…………...13

розділ 2. Вплив мистецтва на формування особистості…………….………………………………………….…18

2.1. Мистецтво як спосіб реалізації особистос……….…….…….18

2.2. Емоції і мистецтво...…………………………………………...21

ВИСНОВКИ……………………………………………….………25

список використаних джерел……...………….........27

ВСТУП

Актуальність  теми роботи. У наш час є важливим духовний та культурній розвиток підростаючого покоління і освіта має цьому сприяти. У реалізації цієї мети значна роль надається естетичному вихованню, спрямованому на формування в особистості естетичної культури. Формування естетичного світосприйняття як складової частини світогляду людини має забезпечити цілісний розвиток когнітивної, емоційно − ціннісної та поведінкової сфер особистості підлітка. Останнім часом зросла увага до проблем теорії та практики естетичного виховання, як до найважливішого засобу формування та відношення до дійсності засобу етичного і розумового виховання, тобто як засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості. Проблему формування особистість і естетичної культури, розглядають багато письменників, педагоги, діячі культури такі як : Д.Б. Кабальовський, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський,                       В.А. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський.                    Поняття естетична культура розглядається багатьма вченими, а саме:                     Г. Апресян, О. Буров, І. Зязюн, А. Комарова, Г. Лабковська,                     В. Лепський, В. Малахов,  Н. Миропольська,  М. Овсянников,                Л. Печко, С. Раппопорт, які підкреслюють, що її формування пов’язане з розвитком естетичних творчих здібностей особистості.

 Можна підкреслити те, що естетична культура будь якої людини виявляється в її ставленні до довкілля. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей, створює в дитині особливі емоційно психічні стани, розвиває безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю і інші психічні процеси. Загальні проблеми естетичного виховання розглянуто в працях В. Бутенка,

І. Гончарова, М. Гончаренка, Л. Масол, С. Коновець,                   О. Рудницької, Г. Шевченко; проблеми формування естетичної культури особистості досліджено в працях: Т. Аболіної, Д. Джоли,                         Н. Миропольської, Л. Печко, Г. Тарасенко, А. Щербо; проблеми формування естетичного ставлення до природи висвітлено в дослідженнях Н. Бутенко, С. Жупаніна.

Важливо зазначити, що основою в системі естетичного виховання є мистецтво: музика, архітектура, скульптура, живопис, танець, кіно, театр і інші види художньої творчості. Мотив для цього нам дали ще Платон і Гегель. На підставі їх поглядів стало правилом, що мистецтво є головним змістом естетики як науки, і що краса є основне естетичне явище. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особи. Ми можемо звернути уваго, на те що, під час навчання набагато більше уваги приділяють лише інтелектуальному розвитку у той час як духовному розвитку та вихованню культури почуттів приділяють набагато менше уваги. Педагогічні проблеми виховання естетичної культури підлітків є відтворенням протиріч між вимогами суспільства й реальним станом культурного рівня молоді, між ідеалом естетично культурної людини й недостатньо дієвим механізмом сучасного навчально − виховного процесу в освітніх закладах. Як результат, у світогляді учнів не пов’язані науковий та смисло − ціннісний аспект картини світу, виявляється низький рівень творчої активності. Соціально − педагогічна значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе значення для теорії й практики виховання зумовили мій вибір теми курсової роботи:«Естетичне виховання підлітків засобами мистецтва».

Об’єкт курсового  дослідження – процес виховання підлітків.

Предмет дослідження – естетичне виховання підлітків засобами мистецтва.

Мета дослідження – дослідити проблему естетичного виховання, та проаналізувати особливості і засоби естетичного виховання.

З мети курсової роботи випливають наступні завдання.

1. Охарактизувати підходи до вивчення сутності естетичного виховання підлітків.
2. Вивчити зміст, методи та форми естетичного виховання підлітків.
3. Розглянути зміст естетичної освіти підлітків засобами мистецтва.
4. Дослідити аспекти формування естетичної культури підлітків.

За ради досягнення поставленої  мети та розв’язання конкретних проблем  дослідження, був використаний теоретичний метод науково − педагогічних дослідження, а саме: метод вивчення літературних джерел, метод сходження від конкретного до абстрактного, метод конкретно − історичного аналізу.

Теоретичне значення роботи полягає в подальшій розробці питань, що стосується вивчення ролі естетичного виховання у формуванні особистості підлітка.

Практичне значення курсового дослідження полягає у використанні засобів та форм естетичного виховання, а саме літератури, мистецтва, музики тощо, у повсякденному житті підлітка.

Структура курсової роботи: вступ, два розділи, загальні висновки, список використаних джерел, та додатки. Основний зміст курсової роботи викладено на 29 сторінках.

1.1. Сутність естетичного виховання

Дитина народжується у  сім'ї. Коло початкового спілкування  його обмежений батьками і найближчими  родичами, на яких покладена відповідальність за формування світу естетичних почуттів та уявлень дитини і це надзвичайно велика відповідальність. Перші «цеглинки» у фундамент естетичної культури майбутньої особистості закладаються саме в сім'ї, та на самих ранніх етапах становлення, коли розумовий розвиток дитини йде особливо бурхливо. А тому так важлива педагогічна грамотність батьків, характер їх естетичних запитів, культурний клімат у сім'ї. [1, c 608]

Естетичне виховання включає в себе естетичний розвиток – це є організований процес становлення в дитині природних сутнісних сил, що забезпечують активність естетичного сприйняття, відчуття, творчої уяви, емоційного переживання, образного мислення, а також формування духовних потреб. Естетичне виховання та розвиток дітей здійснюється за допомогою системи естетичного виховання. Її серцевиною є вплив засобами мистецтва, і на його основі здійснюється художнє виховання, освіта і розвиток учнів. Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, вони спілкування з мистецтвом і природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні − скрізь прекрасне і непотворне інколи комічне та навіть трагічне. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми, потворне – відштовхує, трагічне учить співчуттю, та вчить не здаватися

Важливо зазначити, що ідеї естетичного виховання зародилися в глибокій старовині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завданнях, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Аристотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмету.

У короткому словнику по естетиці − естетичне виховання визначається як «система заходів, направлених на вироблення і вдосконалення в людині здатності сприймати, правильно розуміти, цінувати і створювати прекрасне і піднесене в житті і мистецтві». В визначенні йдеться про те, що естетичне виховання повинне виробляти і удосконалювати в людині здатність сприймати прекрасне в мистецтві і в житті, правильно розуміти і оцінювати його. Естетичне виховання гармонізує і розвиває всі духовні здібності людини, необхідні в різних галузях творчості.[18]

Можна сказати, що розвиток у дитини естетичного відношення до дійсності і мистецтва, як і розвиток його інтелекту, можливий як некерований, стихійний і спонтанний процес. Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетичне сутність предметів, а розвиток часто обумовлений прагненням до розваг, до того ж без втручання ззовні у дитини можуть скластися невірні уявлення про життя, цінності, ідеали.

Своєрідне розуміння  сутності естетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілей. В цьому проблема цілей і завдань естетичного виховання вимагає особливої уваги.

Часто виникає помилкова думка про тотожність естетичного і художнього виховання. Проте ці поняття необхідно чітко розмежовувати. Мистецтво − це частина естетичної культури, як художнє виховання є частина естетичного, частина важлива, вагома, але вона охоплює тільки одну сферу людської діяльності. Естетичне ж виховання набагато ширше, воно зачіпає як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці, відносин. Естетично вихована людина формується завдяки естетичним явищам  та предметам у тому числі і мистецтвом як його наймогутнішим засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людину в основному не для мистецтва, а для його активної естетичної життєдіяльності. Метою естетичного виховання є навчити особистість творчо трудитися, ставити перед собою цілі, та досягати їх. Вдосконалювати свої результати , як духовної, так і фізичної. Головне це виховати, розвинути такі якості, такі здібності, які дозволять особі не тільки досягти успіху в певній діяльності, але і бути творцем естетичних цінностей, насолоджуватися ними і красою навколишньої дійсності.

Крім формування естетичного  відношення особистості до дійсності і мистецтва, естетичне виховання паралельно робить внесок і в їх всебічний розвиток. Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює його пізнання про світ, суспільство і природу. Різноманітні творчі заняття сприяють розвитку мислення і уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості.

Важливо щоб особистість  розвивалася, та поповнювала свої знання про світ , природу, духовні цінності. Необхідно щоб на основі одержаних вже знань і  здібностей художнього і естетичного сприйняття, особистість використовувала їх, вміла емоційно переживати і оцінювати естетично значущі предмети і явища. Ця мета говорить про те, що трапляється коли діти цікавляться, наприклад живописом, лише на загальноосвітньому рівні. Вони квапливо дивляться картину, прагнуть запам'ятати назву, художника, потім звертаються до нового полотна. Ніщо не викликає в них подиву, не примушує зупинитися і насолодитися досконалістю твору. У старшому підлітковому віці спостерігається різка різниця в естетичні переваги, поглядах та смаках у хлопчиків і дівчаток. У хлопчиків починається ломка голосу, з'являються перші ознаки дорослішання, змужніння. Прагнення виглядати незалежними, дорослими і страх бути осміяними за надмірну чутливість, емоційність виражаються часом у навмисно розв'язній манері поведінки, у зневажливому ставленні до свого зовнішнього вигляду, у вживанні жаргонних слівець. У дівчаток проявляється великий інтерес до своєї зовнішності. Вони починають користуватися косметикою, носять сережки, персні, ланцюжки та інші прикраси. Прагнення «бути, як усі», виглядати не гірше інших характерно для багатьох школярок. Найбільший інтерес у них викликають ліричні твори і фільми про кохання. З'являються записні книжки, альбоми, щоденники, в яких записуються пісні, що полюбилися вірші, висловлювання, власні думки.

Все частіше старших підлітків  хвилюють питання, яке місце «Я» займаю в колективі, чи є у мене друзі. Роздумуючи про щастя, про сенс життя, про красу людини, учні здатні робити глибокі узагальнення, давати правильну емоційно − естетичну оцінку подіям, вчинкам. Високо цінується дружба в колективі, краса взаємин між хлопчиками і дівчатками. Найчастіше авторитетним є думка не вчителя чи батьків, а однолітків, однокласників. Вибір майбутньої професії у них пов'язаний з романтичними мріями або красивою формою одягу того чи іншого фахівця наприклад: льотчик, стюардеса, капітан далекого плавання, лікар, працівник міліції, провідник залізничних експресів.

З естетичним сприйняттям  тісно пов'язана загальна здібність  до глибокого переживання. «Виникнення  гамми піднесених відчуттів і  глибокої духовної насолоди від спілкування  з прекрасним; відчуття огиди при  зустрічі з потворним; відчуття гумору, сарказму у момент споглядання комічного; емоційного потрясіння, гніву, страху, співчуття, ведучих до емоційного і  духовного очищення, що виникає в  результаті переживання трагічного, − все це ознаки справжньої естетичної вихованості», − відзначає В. Лановик [10, c169]. Глибоке переживання естетичного відчуття нерозривно пов’язано із здатністю естетичної думки, тобто з естетичною оцінкою явищ мистецтва і життя. Одна з складових цього завдання − сформувати такі якості дитини, які дозволили б їй дати самостійну, з урахуванням вікових можливостей, критичну оцінку будь − якому твору, виказати думку з приводу свого власного психічного стану.

Необхідним є також  розвивати якості та здібності які б робили з особистості творця для того щоб людина була здатна творити, та приймати активну участь.

1.2.Естетичне виховання підлітків в системі освіти

Важливо зазначити,що у сучасній школі при декларуванні формування гармонійно розвиненої особистості як мета навчання і виховання спостерігається між тим ухил в спеціалізацію: створюються класи фізико − математичного профілю, з поглибленим вивченням іноземних. мов, націлені в основному на розвиток тільки відповідних спеціальних здібностей. У цих умовах значимість вивчення учнями предметів естетичного циклу зростає. [8]

Система художньо − естетичного виховання школярів реалізується, перш за все, в навчально − виховному процесі, що здійснюється на уроках і в позаурочний час.

Усі навчальні предмети, поряд з передачею дітям основ  наук, своїми специфічними засобами вирішують  завдання естетичного виховання. У  цьому процесі своєрідна і  нічим не замінима роль географії, математики, суспільствознавства, історії, біології, фізкультури, також предмети художнього циклу: література, музика, образотворче мистецтво. Вони мають своєю головною метою всебічний розвиток і морально − естетичне виховання школярів, об'єднують в собі елементи мистецтва, науки і навички практичної діяльності.

В основі організації сучасної системи естетичного виховання  лежить ряд принципів. Загальність  естетичного виховання і художньої освіти обумовлена тим, що дорослі і діти постійно взаємодіють з естетичними явищами в духовному житті, повсякденній праці, спілкуванні з мистецтвом і природою, у побуті і міжособистісному спілкуванні.

Система естетичного виховання  спирається на принцип органічний зв'язок всієї художньо − естетичної діяльності дітей з життям, практикою оновлення суспільства, із процесом формування світогляду і моральності школярів.

Можна сказати, що принципом системи естетичного виховання є ідея поєднання класних, позакласних, позашкільних занять, різних форм впливу з мистецтвом через засоби масової інформації.

У загальноосвітніх дошкільних установах, школах, професійно − технічних училищах і середніх спеціальних учбових закладах естетичне виховання є частиною учбово − виховного процесу, ведеться у зв'язку з вивченням всіх учбових предметів, протягом всього часу навчання.

В процесі занять, під  час екскурсій, підготовки і проведення свят враховується естетичних компонент  виховного процесу, формуються у  дітей художні відчуття та естетичний смак. Важливу роль в естетичному  вихованні підлітків в школі виконує література, в загальноосвітніх школах також естетичне виховання проводиться на уроках образотворчого мистецтва , музики. Велику роботу по розвитку творчих здібностей і дарувань в області літератури, музики, співу, хореографії, театру, образотворчого, декоративно − прикладного мистецтва і інші ведуть дитячі позашкільні заклади

Особливу роль у виховному  процесі має обґрунтований Б.Т.Ліхачевим принцип естетизації дитячого життя. Формування у вихованців естетичного відношення до дійсності дозволяє розвинути у них високий художньо − естетичний смак, дати їм можливість пізнати справжню красу суспільних естетичних ідеалів. Предмети математичного циклу допомагають розкрити перед учнями красу природи, виховати прагнення охороняти і зберігати її. Предмети гуманітарного циклу показують естетичну картину людських відносин. Художньо − естетичний цикл вводить підлітка в чарівний світ мистецтва. Предмети утилітарно − практичного циклу дозволяють проникнути в таємниці краси праці, людського тіла, навчають навикам створення, збереження і розвитку цієї краси. Педагогу на уроках важливо затвердити красу розумової праці, ділових відносин, пізнання, взаємодопомоги, спільної діяльності. Великі можливості естетизації життя відкриваються перед школярами в роботі громадських організацій, у художній самодіяльності; в організації продуктивної і суспільно корисної праці, у формуванні повсякденних відносин і поведінки. [14]

Також ми вважаємо доцільним зазначити, що формування естетичної культури − це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Важливо звертати увагу на інтереси підлітків,бо вони можуть бути проявлені як інтерес до прекрасного у цьому світі і сприяти їхньому естетичному розвитку , а можуть і зупинити свій інтерес і на огидних речах. Якщо все збалансовано то це допоможе  створювати естетично − виховану особистість, а якщо ні то підліткам необхідна допомога з зовні. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми в сім'ї і школі глибоко ранять підлітків, залишають слід на все життя. І навпаки, тонкі, диференційовані відносини педагогів до учнів, справедлива вимогливість допомагає підлітку високі естетичні і моральні принципи. У життя підростаючої особистості важливо вводити елементи естетичного оформлення найближчого оточення і побуту. Естетичне виховання здійснюється на всіх етапах вікового розвитку особистості. Чим раніше вона потрапляє у сферу цілеспрямованого естетичного впливу, тим більше підстав сподіватися на його результативність. З самого раннього віку через ігрову діяльність дитина долучається до пізнання навколишнього світу, через наслідування оволодіває елементами культури дій і спілкування з людьми. Одержуваний через спілкування і діяльність досвід формує у дітей дошкільного віку елементарне естетичне ставлення до дійсності і до мистецтва, які будуть розвиватися протягом усього життя.[20, c 254]

1.3.Естетичне виховання підлітків за допомогою медиа − коммуникативних засобів

Було б доцільно виділити три етапи, а саме: По − перше це основні теоретичні концепції медіа − освіти. По − друге це  виховний потенціал медіа-освіти. І по − третє соціально − психологічний і морально етичний аспекти екранної культури сучасного підлітка.

Якщо говорити про основні  теоретичні концепції медіа − освіти, треба розкрити поняття, «медіа-освіта» − психолого − педагогічний словник визначає медіа-освіта як «напрям у педагогіці, що виступає за вивчення школярами закономірностей масової комунікації. Основне завдання медіа-освіти − підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різної інформації, навчити людину розуміти її, усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, опановувати способами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів і сучасних інформаційних технологій ».

Медіа-освіта тісно пов’язано не тільки з педагогікою і художнім вихованням, але і з такими галузями гуманітарного знання, як мистецтвознавство яке включає в себе: кінознавство, літературознавство, театрознавство, культурологія, історія, а саме − історія світової художньої культури і мистецтва, психологія, до якої відноситься: психология мистецтва, художнього сприйняття, творчості. Воно не тільки відповідає потребам сучасної педагогіки в розвитку особистості, а й розширює спектр методів і форм проведення занять з учнями. А комплексне вивчення преси, кінематографа, телебачення, відео, інтернету, віртуального світу комп'ютера допомагає виправити такі суттєві недоліки традиційної художньої освіти як одностороннє, ізольоване один від одного вивчення літератури, музики чи живопису, відокремлений розгляд форми і змісту при аналізі конкретного художнього твору. Таким чином, серед основних умов розвитку процесу медіа-освіти можна виділити: загальну орієнтацію на розвиток особистості, яка включає формування естетичної свідомості, художнього сприйняття, смаку тощо; розвиток критичного мислення, творчих потенцій індивідуальності в руслі ідей гуманізму; облік психологічних особливостей, спектра інтересів і переваг дитячої та молодіжної аудиторії; розробку критеріїв розвитку медіа сприйняття і здатності до критичного, художнього аналізу медіа текстів.

На наш погляд також важливо б було зазначити виховний потенціал медіа-освіти. Головне завдання медіа-освіти можна сформулювати так: підготувати людину до повноцінного включенню його в систему зв'язків у процесі масової комунікації. 

Для того, щоб надати більш  повну інформацію також треба  розглянути доцільно − психологічний і морально етичний аспекти екранної культури сучасного підлітка. Кожен період життя ставить перед людиною складні завдання розвитку, що вимагають для свого вирішення нових навичок і іншого ставлення. Підростаюче покоління неминуче зіштовхується з двома головними завданнями. Це досягнення деякої автономії від батьків і формування ідентичності, створення цілісного «Я». Підліток повинен освоїти нові соціальні ролі і установки, порядок та інтегрувати життєвий досвід, навчитися емоційної та когнітивної регуляції.

 Підлітки звичайно  відчувають сильний тиск, який примушує їх відповідати нормам або очікуванням декількох референтних груп. На їх «Я» впливає те, наскільки добре вони вписуються в групу і наскільки вони відповідають вимогам однолітків. Їх система цінностей часто залежить від цінностей інших людей. При цьому підлітки дуже чуйно реагують на навколишнє суспільство – його погляди на життя, його цінності, політичні та економічні суперечності, неписані правила. Юнаки і дівчата часто відчувають, що суспільство занадто різке і накладає занадто багато обмежень, і через це намагаються відокремитися від нього, приймаючи тимчасові ідентичності та ролі. Створення прокатних мереж, інтернет, комерційного ринку фільмів, супутникового телебачення, комп'ютерних ігор призвело до того, що сучасна молодь мало не з самого народження не мислить себе без спілкування з екраном. Екранні засоби масової комунікації постійно розширюють і поглиблюють свій вплив на молодіжну аудиторію в соціальному, інформаційному, політичному, моральному і психологічному аспектах.

Маніпулюючи глядачем і позбавляючи його можливості творчо підходити до аналізу медіа тексту, медіа індустрія не тільки не сприяють розвитку цього вміння, а й породжують «свою» цільову аудиторію – легко − впливову, безлику, примітивну, до якої легко буде знайти підхід Вибір особистих цінностей − головне завдання юності, як і вибір індивідуальної лінії поведінки.Розвиток совісті і моральних норм починається дуже рано в процесі соціалізації, коли щойно почав ходити, малюка вчать, що не можна смикати іншого за волосся, брехати чи відбирати в інших іграшки. У дитинстві способи «соціального навчання» − особливо наслідування рольовим моделям і одержувані винагороди або покарання − грають дуже важливу роль у моральному розвитку дитини. Це раннє навчання формує лише частина системи цінностей зрілої людини.

Беручи до уваги все  вище сказане можна зазначити те, що для того, щоб стати зрілою людиною, індивідуум має в результаті переоцінити і проаналізувати моральні принципи, щоб побудувати зв'язну, несуперечливу систему цінностей. Цими цінностями керуються підлітки, приймаючи життєво важливі рішення, включаючи рішення про допустиму для себе ступеня ризику, пов'язаного з різними моделями поведінки, включаючи і такі, як вживання наркотичних речовин і протиправні дії. Зміст юнацьких цінностей у великій мірі залежить від культурного контексту й історичного періоду, в якому живе підростаюче покоління. В історії траплялися моменти, коли юнаки та дівчата брали на себе роль «совісті суспільства», беручи участь в антивоєнних кампаніях, в громадських рухах за громадянські права і на захист навколишнього середовища. 

 Говорячи про особливості сприйняття медіа текстів в підлітковому середовищі, слід звернути увагу на ступінь відповідності базових ціннісних орієнтацій, без яких об'єктивно неможливе формування особистості, і тих цінностей, які транслюються з екрану. А тому що молоде покоління віддає спілкуванню з медіа все більше часу, роль телебачення у формуванні його ціннісних орієнтацій значно зростає. Також є важливим зазначити, що внесок телебачення у формування уявлень підлітків про соціальну реальність залежить від їх відносин зі своїми батьками. Коли батьки і діти діють як єдина згуртована команда і, займаючись спільною діяльністю, отримують задоволення від проведеного разом часу, значення ролі батьків у розвитку соціальних цінностей у своїх дітей зростає. З іншого боку, якщо батьки не контролюють, які телепередачі дивиться їхня дитина, і не пропонують коментарів або пояснень побаченого, то телебачення відіграє більш значущу роль у формуванні цінностей.

Використання художніх фільмів  у якості своєрідних терапевтичних метафор лежить в основі кинотренинга, що відноситься до сфери мистецтва. Актори німих фільмів надавали можливість публіці робити великі подвиги, переживати життєві катастрофи, бути учасниками безглуздих і комічних ситуацій. Дивовижна сила кінематографа змушувала людей страждати і захоплюватися, сміятися і плакати. Кіно, також як і інші види мистецтва, було відмічено психологією і стало нею культивуватися. 

Колі підліток пкркглядае якийсь фільмі він асоціює себе з  гироями, з подіями які він  там баче.  один важливий механізм − це так звана «маска». Потреба в безпеці є для особистості однією з найбільш важливих, особливо значущою вона стає при зверненні до хворобливих, травмованим або ослабленим сторонам душі. Особистість в такій ситуації шукає можливість психологічно сховатися, знайти захист від страхаючих переживань і руйнування. У кінотерапіі таким захистом і служить «маска», тобто образ кіногероя і усвідомлення того, що це − всього лише фільм, а значить все, що відбувається − неправда і вже тим більше «не моє життя». Можливість залишатися «прихованим» дозволяє глядачеві проникати у світ власних почуттів з найбільшою обережністю і витримувати рівно стільки, скільки він може витримати в даний момент. Таким чином, використовуючи перегляд позитивних кінофільмів у якості терапевтичного матеріалу, ми бачимо, що вони не тільки залишають відчуття задоволення від чудово проведеного часу і збагачують духовну сферу особистості, але й містять у собі величезний цілющий потенціал, який відкриває широкі можливості для психотерапії.

РОЗДІЛ2. ВПЛИВ МИСТЕЦТВА НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ.

2.1. Митсецтво як спосіб реалізації особистості

Найбільш важливим завданням  для людини − це знайти себе та стати самим собою, сформуватися як особистість. Просте для цього потрібна витримка та сміливість для того щоб подолати перешкоди , а саме подолати свою сором’язливість, навчитися як критикувати себе так я і хвалити себе, навчитися брати на себе відповідальність, навчитися розуміти себе. Потрібно вчитися реалізувати себе, проявляти свою індивідуальність, творити. Як відомо, мистецтво має гуманістичне призначення, служить моральному відродженню, долучаючи до прекрасного. Нині як ніколи зростає роль мистецтва в духовно − моральному становленні людської особистості. Мистецтво за Арістотелем це втілення єдності пізнавально − емоційного та виховного. Одним із засобів залучення учнів до художньої культури є викладання образотворчого мистецтва. Воно покликане розвивати у школярів художнє мислення, творчу уяву, зорову пам'ять, просторові уявлення, образотворчі здібності. Це, в свою чергу, вимагає навчити дітей основам образотворчої грамоти, сформувати у них уміння користуватися виразними засобами малюнка, живопису, ліплення, декоративно − прикладного мистецтва. Основами реалістичного зображення учні опановують завдяки навчанню їх таким засобам художньої виразності, як фактура матеріалу, колір, лінія, обсяг, светотональной ритм, форма і пропорція, простір, композиція.

Твори образотворчого мистецтва, допомагаючи пізнавати життя  людини і природи, розвивають не тільки зорове сприйняття, але і фантазію. Саме гармонійне взаємовідношення пізнавального з виховним в мистецтві і є чинником, що обумовлює самопізнання людиною сенсу свого буття, що є необхідною умовою всебічного розвитку особистості. На початковому етапі процесу впливу мистецтва відбувається сприйняття особистості цілісних образів дійсності. Мистецтво впливає на його пізнавальний, ціннісно − орієнтаційний, творчий, комунікативний потенціали.

Мистецтво не підвластна контролю, воно ірраціональна, проте чим більш вільна людина у ремеслі і чим більш людина активна тім захоплюючою є її творчість. Спрямованість на внутрішній світ людини − стрижнева основа мистецтва. Мистецтво покликанє за ради того, щоб надавати людині ріст життєвих сил, відкривати красу життя. Проте Гете не ототожнював красу та мистецтво, він писав: «Искусство творчески проявляет себя задолго до того, как оно становится красивым, и это тем не менее подлинное великое искусство, часто более подлинное и значительное, чем искусство красивое» [5 c.70] Кожне мистецтво неповторно, і у кожного мистецтво має свої істини. Музика і спів у школах не тільки навчальний предмет, а й могутній засіб виховання, яке повинно емоційно і естетично забарвити всю духовне життя людини. Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння і переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури. Музика і спів також покликані урізноманітнити навчання; особливо це важливо для молодших школярів, так як чим більше різноманітно навчання, тим краще для початкового навчання. В якості одного з виховних засобів на початковому етапі навчання К.Д. Ушинським було запропоновано класний спів − незалежно від того, на якому уроці ним користуватися. На думку видатного педагога, класний спів − це «прекрасний, освіжаючий і гармонізуючий засіб» [21, c103], проте з його застосуванням можуть виникнути труднощі, якщо у вчителя немає музичного слуху; у такому разі замість співу можна застосовувати колективне читання вголос різних віршів, які також володіють своїм внутрішнім ритмом. Людина по − різному може реалізувати свій творчий початок, і повнота його творчого самовираження досягається через створення і використання різних видів мистецтва. Мистетство допомагає людині знайти себе, знайти свою індивідуальність, та допомагає створити розвинену особистість.